"01" лютого 2011 р.Справа № 7/101-1838
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Стадник М.С.
розглянув справу
за позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1.
до відповідача: Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_2, АДРЕСА_2.
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_3, АДРЕСА_3
За участю представників сторін :
позивача: адвокат ОСОБА_5, ордер № 4985 від 17.12.2010р.
відповідача: ОСОБА_2, НОМЕР_1 від 24.12.1996р.;
представник ОСОБА_6, довіреність № 173 від 12.01.2010р.;
Суть справи:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся із позовом до Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_2 про: визнання дійсним договору оренди з правом викупу від 31.08.2001р.; припинення права власності ОСОБА_2 на одну другу частину у спільній власності гаражів легкового автотранспорту, згідно реєстраційного посвідчення від 27.08.2001р. за адресою АДРЕСА_4; визнання права власності на одну другу частину власності гаражів легкового автотранспорту, яка належить ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_4; скасування реєстраційного посвідчення на право власності на одну другу частину гаражів легкового автотранспорту за адресою АДРЕСА_4.
Учасникам судового процесу роз'яснено їх права і обов'язки передбачені ст. 22 ГПК України.
В судових засіданнях з 10.01.2011р. до 01.02.2011р., на підставі ст. 77 ГПК України, оголошувалися перерви для надання сторонам можливості подати додаткові документи в обґрунтування позовних вимог та заперечень.
Відповідач проти позовних вимог заперечує, при цьому просить суд врахувати наступне: ОСОБА_2 не укладала та не підписувала з позивачем жодного договору про передачу в оренду чи відчуження 1/2 частини гаражів легкового автотранспорту по АДРЕСА_4 та земельної ділянки, а також не отримувала від відповідача грошових сум зазначених в розписках та не підписувала жодної розписки, а про існування таких дізналася в жовтні 2006 року при розгляді справи №9/230-3578 за позовом СПД ФО ОСОБА_2 до СПД ФО ОСОБА_1 про виділ частки із майна, що є у спільній частковій власності; підписи на договорі та розписках не оспорює, пояснивши суду, що такі були поставлені нею на чистих аркушах, оскільки вона перебувала у відпустці по догляду за дитиною і для полегшення роботи із спільною власністю вона підписала чисті аркуші, які зберігалися в сейфі в приміщенні по АДРЕСА_4, та були використані позивачем для фальсифікації договору та розписок; додані позивачем до справи рахунок - фактуру №01 від 31.08.2001р., лист від 06.03.2006р., про те, що нотаріальне підписання договору буде можливим лише після проведення повної оплати зі сторони позивача, є сфальсифікованими; доказом фальсифікації спірного договору є пояснення ОСОБА_1 від 10.08.2006 р. відібрані о/у ВДСБЕЗ ТМВ УМВСУ в Тернопільській області лейтенантом міліції ОСОБА_7, в якому немає на нього посилань, рішення Тернопільської міської ради від 25.07.2002 р. №4/4/42 про надання в користування земельних ділянок, договір оренди земельної ділянки від 07.11.2002 р., угоду про внесення змін та доповнень до договору оренди земельної ділянки від 07.11.2002 р., (посвідчена 01.04.2004 р.), згідно яких земельна ділянка закріплена за двома власниками, укладений з нею договір №389 про надання послуг електрозв'язку від 25.07.2002р. на телефон 23-53-12 за адресою АДРЕСА_4; вважає, що договір оренди є не дійсним, оскільки він не містить всіх істотних умов які передбачені Законом України «Про оренду держаного та комунального майна»(предмет договору; не зазначено розмір земельної ділянки, яка передається ОСОБА_1; не визначена орендна плата, не враховано її індексацію; не узгоджений порядок використання амортизаційних відрахувань; не передбачено відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу); договір оренди від 31.08.2001 року, підписаний фізичними особами - громадянами ОСОБА_2 та ОСОБА_1, а не суб'єктами підприємницької діяльності, а тому такий договір не породжує правових наслідків для суб'єктів підприємницької діяльності, а в такому випадку не підвідомчий господарському суду; зі змісту договору вбачається, що для переходу права власності на орендоване майно має бути вчинена певна дія, а саме складання акту протягом одного місяця з моменту повної сплати орендарем вартості майна, який СПД ФО ОСОБА_1 не був представлений; ні акт прийому-передачі, ні договір оренди з правом викупу не є правовстановлювальними документами, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на нерухоме майно, а отже СПД ФО ОСОБА_1 не набув права власності на спірне майно, та не може звертатися до суду з позовом про визнання права власності; під час розгляду Господарським судом Тернопільської області справи №14/116-1943(9/230-3578) стало відомо, що 09.04.2009р. позивач відчужив свою Ѕ частку нежитлової будівлі гаражів легкового автотранспорту ОСОБА_3, яка на даний час є його власником, а тому позивач неправомірно звернувся з позовом про визнання права власності; позовна заява ФОП ОСОБА_1 не відповідає вимогам п.5 ст.54 ГПК України, оскільки в заяві немає посилання на законодавство, на підставі якого подається позов.
Відповідачем подано заява про застосування до позовних вимог положення Цивільного кодексу України щодо спливу строку позовної давності, в зв'язку з чим просить в позові відмовити.
Відповідачем подано 10.01.2011р. клопотання про надіслання матеріалів справи №7/101-1838 до слідчих органів Тернопільського міського відділу управління внутрішніх справ України в Тернопільській області для вирішення питання щодо відкриття кримінальної справи відносно ОСОБА_1 за ознаками злочинів, передбачених ч.1 ст.15 , ч.4 ст. 190 та ч.3 ст. 358 Кримінального кодексу України, яке судом відхилено, оскільки за заявами ОСОБА_2 слідчими органами неодноразово проводилися перевірки по факту шахрайських дій зі сторони ОСОБА_1 та в зв'язку з відсутністю у його діях складу злочину виносилися постанови про відмову в порушенні кримінальних справ і, відповідачем не надано суду будь -яких нових доказів, які б підтверджували його доводи, крім пояснення.
Відповідачем подане 31.01.2011р. клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення Господарським судом Тернопільської області пов'язаної з нею справи № 2/10/5022-105/2011 за позовом СПД ФО ОСОБА_2 до ФОП ОСОБА_1 про визнання недійсним договору оренди з правом викупу та розписок та визнання права власності (ухвала про порушення провадження у справі від 26.01.2011р.), яке судом відхилене, оскільки відповідно до ст. 79 ГПК України суд зупиняє провадження у справ в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, а в даному випадку такі підстави відсутні.
Також 31.01.2011р. та 01.02.2011р. відповідачем подано клопотання про призначення комплексної судової (почеркознавчої та техніко-криміналістичної експертизи) в порядку ст. 41 ГПК України, які судом відхилені в зв'язку з закінченням строку розгляду справи передбаченого ст. 69 ГПК України та не заперечення відповідачем свого підпису на спірному договорі та розписках.
Позивач, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просить задовольнити позовні вимоги, оскільки ним виконані всі умови договору за правом викупу та повністю проведено оплату вартості майна та орендної плати .
Щодо підстав укладення спірного договору, пояснив суду, що такий було укладено, як гарантія повернути відповідачу кошти, які він у нього позичив, щоб викупити спірні приміщення для здійснення підприємницької діяльності, а тому і договір купівлі -продажу приміщень і договір оренди земельної ділянки укладалися для двох підприємців, як спільна часткова власність. Разом з тим, після повної оплати суми, ОСОБА_2 заявила щоб провести доплату за приміщення, оскільки вважала, що отримана сума не відповідає їх вартості, на що позивач не погодився, а тому сторонами не був підписаний акт приймання -передачі майна.
Також позивач просить суд звернути увагу на те, що за період дії договору, відповідач не вкладав кошти в реконструкцію та ремонт приміщень, не ніс витрати по утриманню майна, між сторонами не укладалося договору про спільну діяльність, що підтверджує дійсність спірного договору. Крім того, факт отримання ОСОБА_2 коштів було підтверджено свідками, які працювали у позивача та, які надавали свої свідчення при розгляді справи №2-26/08 в міськрайонному суді, на підтвердження чого подав витяг з протоколу судових засідань. Щодо пояснень позивача відібраних о/у ВДСБЕЗ ТМВ УМВСУ в Тернопільській області лейтенантом міліції ОСОБА_7, на які посилається відповідач, ОСОБА_1 пояснив, що такі не підтверджують фіктивності укладеного сторонами договору.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3, витребувані судом документи не подала, участі повноваженого представника в судовому засіданні не забезпечила, хоча про час та дату слухання справи повідомлена належним чином, про, що свідчить повідомлення про вручення поштових відправлень.
Справа розглядається за наявними матеріалами відповідно до ст.75 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, встановлено:
- між відкритим акціонерним товариством "Агробуд" в особі голови товариства Присяжнюк Ю.К.(продавець) та суб'єктами підприємницької діяльності ОСОБА_2 (свідоцтво про державну реєстрацію НОМЕР_4 від 07.10.1996р.) та ОСОБА_1 (свідоцтво про державну реєстрацію НОМЕР_5 від 25.11.1994р.) (покупці), укладено 06.08.2001р. нотаріально посвідчений договір купівлі - продажу гаражів легкового автотранспорту загальною площею 467,30 кв.м. за адресою: АДРЕСА_4, згідно з п.1 якого , покупці придбали приміщення гаражів вартістю 85000 грн. в рівних долях кожен, а саме: 1гараж -пл.37,1кв.м.; 2 гараж-пл.25,8кв.м.; 3гараж- пл.26,0кв.м.; 4гараж- пл.25,8кв.м.; 5гараж-пл.25,5кв.м.; 6гараж-пл.25,8кв.м.; 7гараж-25,8кв.м.; 8гараж-пл.25,5кв.м.; 9гараж-пл.26,0кв.м.; 10гараж-пл.25.5кв.м.; приміщення1-4 пл.15,5кв.м; 1-5 пл.13,0кв.м.; 1-6 пл.19.6кв.м; 1-7 пл.5,2кв.м.; 1-8 пл.20,1кв.м.; 1-9(туалет) пл1,3кв.м.; 1-10 пл.10,1 кв.м.; 1-11 пл.20.1кв.м.; 1-12 пл.20,2 кв.м.;
- Тернопільським міським бюро технічної інвентаризації видано 27.08.2001р. ОСОБА_2 та ОСОБА_1 реєстраційні посвідчення, що посвідчують належність їм на праві приватної власності по 1/2 частині гаражів легкового автотранспорту від загальної площі 467,30кв.м., яка розташована по АДРЕСА_4, про що зроблено запис в реєстровій книзі під №1172 ;
- відповідно до договору оренди земельної ділянки від 07.11.2002р. укладеного між Тернопільською міською радою та підприємцями ОСОБА_1 та ОСОБА_2,з врахуванням угоди про внесення змін до договору від 01.04.2004р., підприємцям, для обслуговування викуплених приміщень, передано в користування земельну ділянку площею 0,2277га на умовах оренди терміном на 25 років за адресою АДРЕСА_4;
- між ОСОБА_2 (проживає по АДРЕСА_2 паспорт НОМЕР_6 виданий Тернопільським МУ УМВС України в Тернопільській області 24.12.1996р. (Орендодавець)) та ОСОБА_1 (проживає в селі Гущанки Підволочиського району, Тернопільської області, паспорт НОМЕР_7, виданий Тернопільським МУ УМВС України в Тернопільській області 23.11.1995р. (Орендар)) укладено 31.08.2001р. договір оренди майна з правом викупу, з метою здійснення підприємницької діяльності, відповідно до умов якого сторони взяли на себе зобов'язання:
- Орендодавець передає, а Орендар приймає у володіння та користування, з передачею у власність наступне майно: Ѕ частину гаражів легкового автотранспорту, що знаходиться в м. Тернополі по АДРЕСА_4, загальна кількість поверхів -два; загальна площа гаражів легкового автотранспорту - 467,30кв.м.; площа Ѕ частини гаражів легкового автотранспорту -233,65кв.м., яке знаходиться у аварійному стані та не придатне для використання : відсутні будь-які комунікації (вода, електрика, газ, опалення, телефон), відсутній санузел, штукатурка стін гаражів обсипана, дерев'яні ворота в гаражах прогнили, віконні рами на всіх вікнах прогнили, підвіконники на вікнах відсутні, вхідні двері в приміщеннях прогнили, міжкімнатні двері відсутні, у двох кімнатах на другому поверсі закопчені стіни, стелі, обгорівша підлога. Всі приміщення затоплені, покриття покрівлі потребує засмолення, ринви відсутні (п. п. 1.1,1.2 .1.5.1.2 умов договору);
- договірна вартість Ѕ частини гаражів легкового автотранспорту та орендної плати за користування майном, станом на 31 серпня 2001р. складає -85 000,00грн., оплата яких сплачується Орендодавцю готівкою по 17 000,00грн. в рік (до складу якої входить виплата вартості гаражів та орендна плата), не пізніше 20 січня наступного року, про що Орендодавець надає Орендарю розписку, при цьому розмір орендної плати не може переглядатися протягом дії договору та не підлягає індексації ( п.п. 1.4,5.1, 5.2, 5.3, 5.4, 5.6 умов договору);
- майно та право користування земельною ділянкою на якій знаходиться орендоване майно, вважається фактично переданим Орендодавцем та прийнятим Орендарем з моменту підписання договору (п.п. 1.3,3.1, 3.2, 3.3 умов договору).
- термін дії договору відповідно до п. 4.1 складає 5 років з моменту прийняття майна, що орендується з правом викупу, а саме з 31.08.2001р. по 31.08.2006р.;
- згідно п. 8.2 умов договору, порядок передачі та оформлення права власності на майно, що орендується здійснюється сторонами за актом прийому - передачі протягом одного місяця з моменту закінчення дії договору.
Позивач на підтвердження оплати ним вартості майна та орендної плати за користування даним майном (орендна плата) надав розписки від 08.01.2002р., 15.01.2003р., 10.01.2004р., 10.01.2005р. та 31.08.2006р. підписані ОСОБА_2 на загальну суму 85 000,00грн.
На підтвердження ухилення ОСОБА_2 від підписання акту приймання -передачі та нотаріального посвідчення права власності на викуплені гаражі, позивач надав листи адресовані ОСОБА_2 від 14.11.2010р. та від 07.02.2006р. та лист ОСОБА_2 від 06.03.2006р., про те, що нотаріальне підписання договору буде можливим лише після проведення повної оплати зі сторони позивача.
Суд, на підставі ст. 43 ГПК України, давши оцінку матеріалам справи,поданим сторонами доказам та наведеним доводам, прийшов до висновку, що позов слід задовольнити частково.
При цьому суд виходив з наступного:
- відповідно до п. 10 рекомендацій Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсним" від 12.03.99 року N 02-5/111, відповідність чи невідповідність угоди вимогам законодавства має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент укладення спірної угоди, а у разі коли після укладення угоди набрав чинності акт законодавства, норми якого інакше регулюють договірні відносини, ніж ті, що діяли в момент укладення угоди, сторони вправі керуватися умовами договору, а не цим нормативним актом, якщо останній не має зворотної сили.
Спірну угоду укладено сторонами 01.08.2001 року, а отже цивільно-правові відносини на момент її укладення регулювались Цивільним кодексом УРСР в редакції 1963 року, який діяв до 01.01.2004 року (далі -Цивільний кодекс).
Загальні підстави і наслідки недійсності угод встановлені статтею 48 Цивільного кодексу, за якою недійсною визнається угода, що не відповідає вимогам закону. При цьому закон ставить до угод наступні вимоги: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою, досягнення між сторонами в потрібній у належних випадках формі згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди (ст.153,154 Цивільного кодексу).
Спірний договір за своєю правовою природою є договором оренди майна і, правове регулювання відносин оренди (майнового найму) майна недержавної форми власності на час підписання сторонами договору здійснювалося відповідно до статей 256-276 Цивільного кодексу, відповідно до яких: наймодавець зобов'язується надати наймачеві майно у тимчасове користування за плату; договір майнового найму між громадянами на строк більше одного року повинен бути укладений у письмовій формі; строк договору майнового найму визначається за погодженням сторін; договором встановлюються права та обов'язки сторін.
Як випливає з тексту договору оренди з правом викупу, такий укладений у відповідності до чинного на час його укладення законодавства, сторонами погоджені всі істотні умови, а саме:
- договір укладено у письмовій формі;
- встановлено предмет договору найму - Ѕ частини гаражів легкового автотранспорту по АДРЕСА_4 площею 233,65 кв.м.;
- сторонами погоджено строк договору до 31.08.2006р.;
- сторонами, враховуючи, що розмір плати за оренду нежилого приміщення, що є приватною власністю фізичної особи, законодавчо не обмежено, встановлена плата, що складається з вартості майна та орендної плати та погоджено строк її оплати щорічно по 17000,00грн.;
- договір підписано дієздатними особами.
Посилання відповідача на те, що договором не передбачено всі істотні умови встановлені Законом України "Про оренду державного та комунального майна", судом до уваги не приймаються, оскільки даний закон є спеціальним і регулює правовідносини, пов'язані з орендою державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності.
Що ж до оренди майна, яке перебуває у приватній власності, то її правовий режим може регулюватись Законом, якщо інше не передбачено законодавством або договором оренди.
Слід зазначити, що гаражі перебували у спільній частковій власності підприємців і кожен з них володів на праві власності Ѕ частини кожного гаража та придбаного нежитлового приміщення, а тому згідно ст. 113 Цивільного кодексу право володіння, користування і розпорядження майном при спільній частковій власності провадиться за згодою всіх учасників, а при відсутності згоди - спір вирішується судом. Також, даною нормою кодексу передбачено, що кожний учасник спільної часткової власності відповідно до своєї частки має право на доходи від спільного майна, відповідає перед третіми особами по зобов'язаннях, пов'язаних з спільним майном, і повинен брати участь у сплаті всякого роду податків і платежів, а також у витратах по утриманню і зберіганню спільного майна та має право на оплатне або безоплатне відчуження іншій особі своєї частки в спільному майні, при цьому, учасник спільної часткової власності має право привілеєвої купівлі частки (ст.114 Цивільного кодексу).
Підтвердженням волевиявлення сторін під час укладення договору також є той факт, що протягом дії договору, а саме до серпня 2006р., враховуючи стан орендованого майна, всі витрати по проведенню реконструкції та будівельно -монтажних робіт, проведення комунікацій по електрогазоводопостачанню, пожежної безпеки, телефонізації, утриманню майна, сплату обов'язкових платежів, в тому числі і земельного податку, здійснював суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 , що не заперечується відповідачем.
Також, варто зазначити, що враховуючи укладений договір оренди, між сторонами не укладався договір про порядок володіння та користування спільним майном або конкретними його частинами і, відповідачем не надано суду доказів, які б підтверджували спільну діяльність підприємців .
Не доведено відповідачем належними доказами і факту шахрайства в діях ОСОБА_1 щодо викупленого майна, так як на її звернення до правоохоронних органів щодо порушення кримінальної справи, останні відмовляли в порушенні такої за відсутності складу злочину (підроблення документів) та не одержання в ході перевірки об'єктивних доказів, що підтверджують шахрайські дії ОСОБА_1 (постанови МВ УМВСУ в Тернопільській області про відмову в порушенні кримінальної справи від 14.08.2006р., від 19.01.2007р.від 03.08.2007р., від 18.07. 2008р.).
Як випливає з тексту договору він містить ознаки різних цивільно-правових угод, а саме договору оренди та набуття права власності на орендоване майно, що не позбавляє його юридичної сили, оскільки у відповідності до ст. 4 Цивільного кодексу, цивільні права і обов'язки можуть виникати з договорів, хоча і не передбачених законом, але не суперечних йому.
Отже, укладений між сторонами договір відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки інше судом не встановлено та визнається судом дійсним.
Приймаючи до уваги, що цивільні відносини які виникли між сторонами згідно договору продовжували існувати після 01.01.2004р., а саме після набрання чинності Цивільним кодексом України в редакції 2003року (далі ЦК України), а тому пунктом 4 Прикінцевих та Перехідних положень даного кодексу встановлено, що ЦК України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності, а щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. Оскільки взаємовідносини сторін щодо укладання договору оренди від 01.08.2001р. виникли до 01.01.2004 року, а щодо оформлення права власності після набрання чинності ЦК України (тобто після 01.01.2004 р.), тому господарський суд оцінює відносини сторін відповідно до діючих норм законодавства. Тобто до спірних правовідносин щодо укладання договору оренди та передання майна застосовуються норми Цивільного кодексу, діючого на дату підписання договору, а до правовідносин щодо оформлення права власності які виникли після 01.01.2004 року, застосовуються норми ЦК України, що набрав чинності з 01.01.2004 року.
Отже, Прикінцеві та Перехідні положення ЦК України не передбачають поширення чинних вимог цього кодексу щодо форми цивільно-правових договорів (зокрема, обов'язковості нотаріального посвідчення) на договори, укладені до набрання ним чинності , а тому зобов'язання виконуються сторонами відповідно до умов укладеного договору, які діють протягом усього строку цього договору.
Право власності у набувача майна за договором, згідно ст.128 Цивільного кодексу та ст. 49 Закону України "Про власність" (втратив чинність 27.04.2007р.), виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором, при цьому володіння майном вважається правомірним, якщо інше не буде встановлено судом.
Як випливає з п.8 умов договору, майно переходить у власність Орендаря на підставі акту приймання -передачі , який оформляється протягом місяця після закінчення дії договору, за умови здійснення повного розрахунку за нього. При цьому, всі здійснені Орендарем покращення об'єкта оренди є власністю Орендаря.
Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1. оплатив ОСОБА_2 85000,00 грн. станом на 20 січня 2006р., що відповідає умовам договору та підтверджується розписками складеними за їх підписами, разом з тим, ОСОБА_2, в порушення умов договору, відмовилася від посвідчення передачі права власності на орендоване майно, оскільки не визнає таке право власності за ОСОБА_1
Відповідно до ст.291 ГК України (згідно п.4 Прикінцевих положень, положення кодексу застосовується до тих прав і обов'язків, які продовжують існувати після набрання ним чинності) договір оренди припиняється у разі викупу об'єкта.
Згідно ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою (ст.392 ЦК України).
В процесі розгляду справи судом не встановлено фактів незаконного набуття позивачем права власності на Ѕ частини гаражів легкового автотранспорту від загальної площі 467,30кв.м., яка розташована по АДРЕСА_4, та була належна ОСОБА_2, остання не надала доказів які підтверджують фіктивність договору та розписок, а тому позовні вимоги щодо визнання договору оренди майна з правом викупу дійсним та визнання права власності на дане майно за ОСОБА_9 підлягають до задоволення, як обґрунтовано заявлені та підтверджені матеріалами справи.
Оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна провадиться відповідно до Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002р. №7/5 (далі Тимчасове положення), згідно п.п.1.3, 1.5 якого, обов'язковій державній реєстрації підлягає право власності на нерухоме майно фізичних та юридичних осіб, яке здійснюють підприємства бюро технічної інвентаризації (БТІ) у межах визначених адміністративно-територіальних одиниць на підставі правовстановлюючих документів зазначених в Додатку №2 до Тимчасового положення, до яких згідно п.10 Додатку відносяться рішення судів про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна. Також, згідно ст. 19 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” визначено перелік правовстановлюючих документів, на підставі яких провадиться реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна, одним із таких документів є рішення суду стосовно речових прав на нерухоме майно.
В частині позовних вимог про припинення права власності ОСОБА_2 на одну другу частину у спільній власності гаражів легкового автотранспорту, згідно реєстраційного посвідчення від 27.08.2001р. за адресою АДРЕСА_4 та скасування реєстраційного посвідчення на право власності ОСОБА_2 на одну другу частину гаражів легкового автотранспорту за адресою АДРЕСА_4 від 27.08.2001р., в позові відмовляється, оскільки з визнанням права власності на спірне майно за ОСОБА_1, припиняється право власності на нього у ОСОБА_2, а підстави для скасування реєстраційного посвідчення виданого 27.08.2001р. відсутні, оскільки таке видане відповідно до чинного законодавства та не є актом в розумінні ст.12 ГПК України, так як підтверджує тільки здійснення державної реєстрації права власності на підставі правовстановлюючого документа.
Суд, враховуючи, що:
- позивач, як фізична особа звернувся з позовом за захистом порушеного права власності (той же предмет) в межах строку позовної давності, а саме у вересні 2006р. до Тернопільського міськрайонного суду, який рішенням від 31.10.2008р. у справі №2-26/08 задовольнив цивільний позов, а ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 10.02.2009р. рішення суду скасовано, провадження у справі закрито у зв'язку з непідсудністю спору, а ухвалою Верховного суду України від 27.05.2009р. відмовлено у відкритті касаційного провадження на ухвалу апеляційного суду;
- позивач, як підприємець звернувся з позовною заявою від 24.03.2010р. до господарського суду (предмет той же), а ОСОБА_2 із зустрічним позовом про зобов'язання ОСОБА_1 усунути перешкоди в користуванні майном та земельною ділянкою та зобов'язання його передати по акту приймання -передачі нежитлові приміщення, який рішенням від 17.06.2010р.у справі №6\26-490 первісний позов залишив без розгляду по причині неподання позивачем ухвали Верховного суду України від 27.05.2009р. у справі №2-26/08, а в зустрічному позові відмовив за безпідставністю;
- рішенням господарського суду від 02.06.2010р. у справі №14/116-1943(9/230-3578) відмовлено в позові СПД ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про виділення частки в натурі із майна, що є у спільній частковій власності, припинення права спільної власності, визнання права власності на нерухоме майно, усунення перешкод в користуванні майном та зобов'язання ОСОБА_1 передати по акту приймання -передачі нежитлові приміщення та стягнути різницю вартості фактичних ідеальних часток в сумі 34383грн., рішення набрало законної сили, відповідно до ст.267 ЦК України, визнає поважними причини пропущення строку позовної давності, у зв'язку з чим порушене право позивача підлягає захисту.
Відповідно до ст.ст.33,34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, при цьому, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Суд, відхиляє доводи відповідача, щодо того, що нею спільно з підприємцем ОСОБА_1 здійснювалася спільна діяльність, оскільки такі не підтверджені належними доказами та спростовуються даними Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції згідно яких ОСОБА_10 здійснювала підприємницьку діяльність в період з 2001р. по 3кв.2007р. на основі фіксованого патенту-торгівля на ринках, яким АДРЕСА_4 не являється; в пояснені наданому 05.08.2006р.)/у ВДСБСЗ ТМВ УМВС У в Тернопільській області (відмовний матеріал 2006р.) стверджувала, що отримувала кошти від ОСОБА_1 як доходи від спільної діяльності, тоді як при розгляді даної справи пояснила, що коштів не отримувала, а вкладала в спільний бізнес, при цьому ні одні, ні другі пояснення не підтвердила документально.
Також слід зазначити, що наданим відповідачем висновком експерта №630 від 11.05.2007р. судово-криміналістичної почеркознавчої експертизи за цивільною справою встановлено, що підписи на договорі оренди та розписках виконанні ОСОБА_2
Судові витрати покласти на відповідача відповідно до ст.49 ГПК України пропорційно розміру задоволених вимог.
Враховуючи викладене керуючись ст. ст. 49, 82, 84 ГПК України Господарський суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Визнати дійсним договір оренди майна з правом викупу Ѕ частини гаражів належних ОСОБА_2 по АДРЕСА_4 укладеного 31.08.2001р. між ОСОБА_1 та ОСОБА_2.
3. Визнати за фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) право власності на 1/2 частини гаражів легкового автотранспорту від загальної площі 467,30кв.м, яка розташована за адресою АДРЕСА_4, та належала ОСОБА_2 на праві договору купівлі - продажу від 06.08.2001р..
4. В частині позовних вимог щодо припинення права власності ОСОБА_2 на Ѕ частину спільної часткової власності гаражів легкового автотранспорту, згідно реєстраційного посвідчення від 27.08.2001р. виданого БТІ м. Тернополя та скасування реєстраційного посвідчення в позові відмовити.
5. Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_3) на користь Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) - 121,50грн. державного мита та 118грн. інформаційних послуг.
На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, протягом десяти днів з дня підписання рішення (08 .02.2011р.), через місцевий господарський суд.
Суддя М.С. Стадник