Іменем України
08 лютого 2011 року справа № 5020-10/300
Господарський суд міста Севастополя у складі: судді Юріної О.М., розглянувши матеріали справи за позовом:
Товариства з обмеженою відповідальністю «Феруса»
(04111, м. Київ, вул. Щербакова, 72, кв.44)
до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
(АДРЕСА_2)
про стягнення 72 503,79 грн.,
за участю представників сторін:
позивача -Мініна С.О., довіреність б/н від 08.11.2011;
відповідача - не з'явився.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Феруса»(далі - Позивач) звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - Відповідач) про стягнення 72 503,79 грн., з яких: 45 399,99 грн. -основний борг, 13 620,00 грн. -інфляційні витрати, 13 483,80 грн. -штраф.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем договору №1/02 від 07.02.2008, а саме, обов'язку щодо внесення плати за поставлений товар.
Відповідач у судові засідання від 13.01.2011, 08.02.2011 не з'явився, явку уповноваженого представника не забезпечив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду від 20.12.2010, 13.01.2011 не виконав у повному обсязі.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Зазначена правова позиція висловлена у постанові Вищого господарського суду України від 03.06.2009 №2-7/10608-2008.
Оскільки явка учасників процесу обов'язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, підстави для відкладення розгляду справи відсутні.
З врахування вищевикладеного, суд визнав за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами у порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України, у відсутність представника Відповідача.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд
07.02.2008 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Феруса» (Продавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Покупець) укладений договір №1/02 (далі -Договір), відповідно до умов якого Продавець, він же виробник, зобов'язується передати білково-мінеральну-рибну кормову добавку Провумін, наявністю сирого протеїна не менше 60%, К.Ч.Ж. -не більш 30% МКОН, П.Ч.Ж. -не більше 0.3 I2 згідно ТУ 46.15.428-99 (далі - Товар) у власність Покупцю, а Покупець зобов'язується оплатити та прийняти товар в розмірі, на умовах і в порядку у відповідності з даним Договором (пункт 1.1. Договору) /а.с.13-14/.
Відповідно до пункту 2.2. Договору, оплата товару здійснюється Покупцем протягом 3-х банківських днів після поставки товару, що здійснюється на умовах ЕхW (інкотермс 2000), тобто само вивіз зі складу Продавця.
Згідно з пунктом 5.1. Договору цей договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань за цим Договором.
Судом встановлено, що Договір є чинним, недійсним не визнаний.
На виконання умов вказаного Договору Позивач поставив, а Відповідач отримав Товар на суму 92 399,99 грн, що підтверджується відповідною накладною /а.с.15/ та довіреністю на отримання матеріальних цінностей /а.с.16/.
Проте, у порушення умов Договору, Відповідач свої зобов'язання перед Позивачем виконав не в повному обсязі.
20.02.2008 Відповідачем була проведена часткова сплата за отриманий по накладній №1 від 13.02.2008 Товар у розмірі 40 000,00 грн. та 07.05.2008 в розмірі 7 000,00 грн., що підтверджується виписками з особового рахунку Позивача /а.с. 37/, у зв'язку з чим станом на 25.11.2010 за ним утворилась заборгованість на загальну суму 45 399,99 грн.
Спірні правовідносини врегульовані нормами Цивільного кодексу України (Закон України №435-ІV від 16.01.2003, далі -ЦК України) та Господарського кодексу України (Закон України №436-ІV від 16.01.2003 України, далі -ГК України), що набрали чинність з 01.01.2004, тому підлягають застосуванню при вирішенні цього спору.
Зобов'язання, що виникають на підставі договору поставки є господарськими зобов'язаннями, до яких застосовуються положення статей 264-271 ГК України та положення глави 54 ЦК України.
Згідно з частиною першою статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки, згідно з частиною другою статті 712 ЦК України, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно з частиною першою статті статтею 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно з пунктом 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Таким чином, обов'язок сплатити вартість отриманого Товару повинен бути виконаний Відповідачем до 19.02.2008.
З огляду на вищевикладене суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 45 399,99 грн. основного боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Також, у зв'язку з простроченням Відповідачем сплати основного боргу, Позивач просить стягнути з Відповідача інфляційні витрати в розмірі 13 483,80 грн. за період з травня 2008 року по жовтень 2010 року та штраф у розмірі 30% від вартості товару, відповідно до Договору в розмірі 13 620,00 грн.
В силу частини другої статті 20 ГК України, захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.
Згідно з частино першою статті 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Частиною другою статті 217 ГК України передбачено, що у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина перша статті 230 Господарського кодексу України).
Відповідно до статті 610, частини третьої статті 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Пунктом 4.2. Договору передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати виконання замовлення Покупець сплачує Продавцю штраф, у розмірі 30% від вартості товару.
Таким чином вимоги Позивача щодо стягнення штрафу у розмірі 30% від вартості неоплаченого товару в сумі 13 620,00 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 256 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) встановлена позовна давність в один рік.
Проте, відповідно до положень частин третьої, четвертої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Про застосування позовної давності жодною зі сторін не заявлено.
Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
При перевірці судом розрахунку інфляційних витрат /а.с.19/, який наданий Позивачем, та у відповідності до правил, наведених у рекомендаційному листі Верхового Суду України №62-97р від 03.04.1997, виявлено, що інфляційні витрати за період з травня 2008 року по жовтень 2010 року підлягають стягненню з Відповідача у більшому розмірі ніж заявлено Позивачем.
Проте, відповідно до статті 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.
Такого клопотання Позивачем не заявлено. Отже, вимоги Позивача щодо стягнення інфляційних витрат в розмірі 13 483,80 грн. за період з травня 2008 року по жовтень 2010 року підлягають задоволенню у повному обсязі.
Витрати Позивача по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України при задоволенні позову покладаються на Відповідача.
Керуючись статтями 49, 75, 82, 84-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1, р/р НОМЕР_2 СФ АКБ «Укрсоцбанк»м. Севастополь, МФО 324195 або з будь-якого іншого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Феруса» (04111, м. Київ, вул. Щербакова, 72, кв. 44, ідентифікаційний код 32776183, р/р 2600666210551980 Філія Центрального регіонального управління ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит», МФО 300937) 72 503,79 грн. (сімдесят дві тисячі п'ятсот три грн. 79 коп.), з яких: 45 399,99 грн. заборгованість за договором, 13 620,00 грн. -штраф, 13 483,80 грн. -інфляційні витрати, а також витрати по сплаті державного мита в розмірі 725,04 грн. (сімсот двадцять п'ять грн. 04 коп.); витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.).
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя О.М.Юріна
Рішення складено відповідно до вимог статті 84
Господарського процесуального кодексу України
та підписано 14.02.2011.