Справа № 2а-3259/10/1770
24 грудня 2010 року 12год. 10хв. м. Рівне
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Дудар О.М., за участю секретаря судового засідання Кривчук К.І., сторін та інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: ОСОБА_1,
представник позивача: ОСОБА_2,
представник відповідача: Коритнюк В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1
Олексіївни
до Державної податкової інспекції у м.Рівне
про скасування податкових повідомлень-рішень , -
Суб'єкт підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_1 звернулася з позовом до Державної податкової інспекції у м.Рівне про скасування податкових повідомлень-рішень. З урахуванням заяви про збільшення позовних вимог просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення: від 30.04.2010р. №0000911742/1 та від 06.07.2010р. №0000911742/2, якими позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 53423,70грн., у т.ч.: 33674,00грн. - за основним платежем, 19749,70грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями; від 30.04.2010р. №0000921742/1 та від 06.07.2010р. №0000921742/2, якими позивачу визначено податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності в загальній сумі 34233,22грн., у т.ч.: 34233,22грн. -за основним платежем; від 11.05.2010р. №0000901742/1 та від 08.07.2010р. №0000901742/2, якими позивачу визначено податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в загальній сумі 444,36грн., у т.ч.: 148,12грн. - за основним платежем, 296,24грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оспорювані податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем на підставі акта планової документальної виїзної перевірки від 18.03.2010р. №46/1845820446/17-117, в якому працівники податкового органу помилково прийшли до висновку про те, що у 2008 році обсяг виручки суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 від наданих послуг перевищив 500000грн. Позивач вважає ці висновки податкового органу необгрунтованими, а оспорювані податкові повідомлення-рішення - неправомірними.
У судовому засіданні позивач та представник позивача збільшені позовні вимоги підтримали повністю та пояснили суду, що у ході проведення перевірки спеціалістами ДПІ у м.Рівне підтверджено, що суб'єкт підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_1 займалася підприємницькою діяльністю з надання експедиторських послуг та послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом, які відповідають видам діяльності, вказаним у свідоцтві платника єдиного податку. При цьому, при визначенні суми виручки, одержаної позивачем від надання експедиторських послуг, інспекторами не враховано вимог ст.316 Господарського кодексу України, ст.929 Цивільного кодексу України, ст.9 Закону України «Про транспортно-екпедиторську діяльність», п.1.31 ст.1, пп.7.9.1 п.7.9 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.1.4 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість», п.1.2 ст.1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», ст.1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку і звітності суб'єктів малого підприємництва», ст.13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян». У зв'язку з цим, податковим органом помилково до обсягу отриманої позивачем у 2008 році виручки включено всю суму коштів, фактично отриманих на розрахункові рахунки, а не суму отриманої винагороди, як це передбачено чинним законодавством. Оскільки збільшення суми виручки є порушенням вимог вищенаведеного законодавства, то донарахування податку з доходів фізичних осіб та податку на додану вартість є безпідставним. Крім того, визначення суми податку з доходів фізичних осіб по найманому працівнику ОСОБА_4 теж є неправомірним, адже відповідно до пп.6.3.5 п.6.3 ст.6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» працедавець, який на підставі належним чином отриманої заяви платника податку про застосування пільги застосовує таку пільгу, не несе будь-якої відповідальності за порушення таким платником податку вимог підпункту 6.3.1 вказаної норми. Просили позовні вимоги задоволити повністю.
Державна податкова інспекція у м.Рівне позов не визнала з підстав, викладених у письмових запереченнях.
У судовому засіданні представник відповідача надав пояснення, які повністю співпадають з позицією, що викладена в письмових запереченнях. Зокрема, пояснив суду, що ДПІ у м.Рівне проведено планову документальну перевірку дотримання вимог податкового законодавства суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1 за період з 18.02.2008р. по 31.12.2009р. За наслідками перевірки складено акт від 18.03.2010р. №46/1845820446/17-117, на підставі якого за наслідками адміністративного оскарження податковим органом прийняті оспорювані податкові повідомлення-рішення. У ході перевірки встановлено, що 30 квітня 2008 року обсяг виручки від наданих послуг підприємця ОСОБА_1 перевищив 5000000,00грн. Вказане перевищення виникло у зв'язку з тим, що позивач у виручку від реалізації включила не всю суму коштів, фактично отриманих на розрахункові рахунки, а лише суму отриманої винагороди, що і відобразила у звіті платника єдиного податку, поданого до ДПІ у м.Рівне за 1-ше півріччя 2008 року. Фактичний же обсяг виручки ОСОБА_1 у 2008 році від наданих послуг становить 1970786,70грн., що перевищує граничний обсяг виручки для платників єдиного податку. Відтак, податковим органом правомірно було визначено позивачу податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності та податку на додану вартість за 2008 та 2009 роки, оскільки з 01.07.2008р. ОСОБА_1 повинна перебувати на загальній системі оподаткування, обліку та звітності. Крім того, перевіркою встановлено, що позивачем застосовувалася податкова соціальна пільга до доходів працівника ОСОБА_4, який в порушення вимог законодавства одночасно здійснював підприємницьку діяльність. У зв'язку з цим, підприємцю ОСОБА_1, як податковому агенту, донараховано 148,15грн. податку з доходів фізичних осіб та відповідні штрафні санкції. Просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Заслухавши пояснення позивача, представників позивача та відповідача, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити з огляду на наступне.
Судом встановлено, що Державною податковою інспекцією у м.Рівне з 26.02.2010р. по 17.03.2010р. проведено планову документальну перевірку дотримання вимог податкового законодавства суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1 за період з 18.02.2008р. по 31.12.2009р. За наслідками проведеної перевірки складено акт від 18.03.2010р. №46/1845820446/17-117 (т.1 - а.а.с.97-114), згідно з висновками якого проведеною перевіркою встановлено порушення:
- пп.7.1 ст.7, пп.9.12.1 п.9.12 ст.9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003р. №889-IV із змінами та доповненнями та п. «б» ст.14 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» від 26.12.1992р. №13-92 із змінами і доповненнями, внаслідок чого СПД - фізичній особі ОСОБА_1 донараховано податку з доходів фізичних осіб за 2008 рік - 27971,58грн., за 2009 рік - 5151,27грн., всього - 33122,85грн.;
- п.2.1 ст.2, п.9.3, п.9.4 ст.9 та пп.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. №168/97 із змінами та доповненнями, внаслідок чого СПД - фізичній особі ОСОБА_1 донараховано податку на додану вартість за період з 01.07.2008р. по 31.12.2009р. на суму 33674,00грн.;
- пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. №2181-III із змінами і доповненнями, внаслідок неподання декларації з податку на додану вартість з липня 2008 року по грудень 2009 року (18 періодів);
- пп.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.7.1 ст.7, пп.6.3.2 п.6.3 ст.6, пп.8.1.1 п.8.1 ст.8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003р. №889-IV із змінами і доповненнями та п.4 Порядку надання документів та їх складу при застосуванні податкової соціальної пільги від 26.12.2003р. №2035, внаслідок недоутримання та неперерахування до бюджету податку з доходів найманих працівників за 2008 рік на суму 148,12грн.
На підставі вказаного акта від 18.03.2010р. №46/1845820446/17-117 ДПІ у м.Рівне прийнято податкові повідомлення-рішення від 26.03.2010р. №0000901742/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у загальній сумі 444,36грн., у т.ч. за основним платежем - 148,12грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 296,24грн., податкове повідомлення-рішення від 26.03.2010р. №0000911742/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 53571,00грн., у т.ч. за основним платежем - 33674,00грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 19897,00грн. та податкове повідомлення-рішення від 26.03.2010р. №0000921742/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності у загальній сумі 33122,85грн., у т.ч. за основним платежем - 33122,85грн.
Вказані податкові повідомлення-рішення були оскаржені позивачем в адміністративному порядку - до ДПІ у м.Рівне подано скаргу від 06.04.2010р. (т.1 - а.а.с.25-26).
Рішенням про результати розгляду первинної скарги від 22.04.2010р. №17509/25-09 (т.1 - а.а.с.27-29) ДПІ у м.Рівне було:
- збільшено податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності на суму 1110,37грн. основного платежу, визначене у податковому повідомленні-рішенні від 26.03.2020р. №0000921742/0;
- скасовано податкове повідомлення-рішення від 26.03.2010р. №0000911742/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість у частині 147,30грн. штрафної санкції, а в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення залишено без змін;
- залишено без змін податкове повідомлення-рішення від 26.03.2010р. №0000901742/0 про визначення податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб.
За результатами розгляду первинної скарги ДПІ у м.Рівне прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.04.2010р. №0000911742/1, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 53423,70грн., у т.ч. за основним платежем - 33674,00грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 19749,70грн. (т.1 - а.с.115), податкове повідомлення-рішення від 30.04.2010р. №0000921742/1, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності у загальній сумі 34233,22грн., у т.ч. за основним платежем - 34233,22грн. (т.1 - а.с.116), та податкове повідомлення-рішення від 11.05.2010р. №0000901742/1, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у загальній сумі 444,36грн., у т.ч. за основним платежем - 148,12грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 296,24грн. (т.1 - а.с.117).
Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1, не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, подала до ДПА в Рівненській області повторну скаргу від 30.04.2010р. (т.1 - а.а.с.30-31).
Рішенням про результати розгляду повторної скарги від 24.06.2010р. №12127/25-16/128 (т.1 - а.а.с.27-29) ДПА в Рівненській області було залишено без змін податкові повідомлення-рішення, прийняті відповідачем за результатами розгляду первинної скарги та рішення ДПІ у м.Рівне про результати розгляду первинної скарги від 22.04.2010р. №17509/25-09, а повторна скарга позивача залишена без задоволення.
06.07.2010р. ДПІ у м.Рівне було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000921742/2, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності у загальній сумі 34233,22грн., у т.ч. за основним платежем - 34233,22грн. (т.1 - а.с.119) та податкове повідомлення-рішення №0000911742/2, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 53423,70грн., у т.ч. за основним платежем - 33674,00грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 19749,70грн. (т.1 - а.с.120).
08.07.2010р. ДПІ у м.Рівне було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000901742/2, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у загальній сумі 444,36грн., у т.ч. за основним платежем - 148,12грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 296,24грн. (т.1 - а.с.121).
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності виконавчим комітетом Рівненської міської ради 18.02.2008р., номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців 26080000000017788, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця серії В01 №670195 (т.1 - а.с.85).
Позивач перебуває на податковому обліку в ДПІ у м.Рівне з 18.02.2008р. та у період з 01.03.2008р. по 31.12.2009р. перебувала на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності за видами діяльності у 2008 році - надання експедиторських послуг та інформаційно-консультаційних послуг, у 2009 році - здійснення вантажних перевезень автомобілями та автобусами (крім таксі), надання експедиторських послуг та інформаційно-консультаційних послуг, що підтверджується свідоцтвами про сплату єдиного податку від 01.01.2009р. серії Е №636741 (т.1 - а.с.78) та від 28.02.2008р. серії Е №130741 (т.1 - а.с.79).
У періоді, що підлягав перевірці податковим органом, суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1 надавала транспортно-ескпедиційні послуги по перевезенню вантажів за кордон та у межах України на виконання наступних договорів:
- договору-доручення на транспортно-експедиційне обслуговування від 11.04.2008р., укладеного з ПП «ТРАНСІМПЕК-С-М» (т.1 - а.а.с.36-38);
- договору-доручення на транспортно-експедиційне обслуговування від 11.04.2008р., укладеного з ПП «Полтавська газонафтова компанія» (т.1 - а.а.с.39-41);
- договору-доручення на транспортно-експедиційне обслуговування від 01.09.2008р., укладеного з ПП «Трафік» (т.1 - а.а.с.42-44);
- договору-доручення на транспортно-експедиційне обслуговування від 20.02.2008р., укладеного з ФОП ОСОБА_5 (т.1 - а.а.с.45-47);
- договору-доручення на транспортно-експедиційне обслуговування від 20.02.2008р., укладеного з ФОП ОСОБА_6 (т.1 - а.а.с.48-50);
- договору-доручення на транспортно-експедиційне обслуговування від 20.02.2008р., укладеного з ПП «Транс- Ліль» (т.1 - а.а.с.51-53);
- договору-комісії на транспортно-експедиційне обслуговування від 03.03.2008р., укладеного з ТзОВ «Кібер Пласт Україна» (т.1 - а.а.с.54-56);
- договору-комісії на транспортно-експедиційне обслуговування від 03.03.2008р., укладеного з ТзОВ «ОСОБА_7 БЕНЕ» (т.1 - а.а.с.57-59).
Виконання позивачем вищевказаних господарських зобов'язань підтверджується дослідженими в судовому засіданні актами прийому виконаних робіт (т.1 - а.а.с.60-77, 227-250; т.2 - а.а.с.1-134), факт надходження коштів позивачу від клієнтів - банківськими виписками (т.1 - а.а.с.148-226).
Так, на розрахункові рахунки позивача від клієнтів для виконання обумовлених робіт згідно з дослідженими виписками банку у 2008 році надійшло 1970786,70грн., у 2009 році - 196904,39грн.
Що стосується оспорюваних податкових повідомлень-рішень від 30.04.2010р. №0000921742/1 та від 06.07.2010р. №0000921742/2, якими позивачу визначено податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності в загальній сумі 34233,22грн., у т.ч.: 34233,22грн. - за основним платежем, суд зазначає наступне.
Згідно з пп.9.12.1 п.9.12 ст.9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003р. N889-IV (далі - Закон N889-IV) оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також фізичною особою, яка сплачує ринковий збір, здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань, з урахуванням норм цього пункту.
Таким спеціальним законодавством, зокрема, є Указ Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» від 03.07.1998р. №727/98 (далі - Указ №727/98), яким запроваджено спеціальний режим оподаткування, обліку та звітності, спрямований на підтримку суб'єктів малого підприємництва.
Положеннями статті 1 Указу №727/98 передбачено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується, у тому числі, для фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їхніх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень.
Отже, реалізація права суб'єкта малого підприємництва на запровадження спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності залежить від виконання останнім установлених указом вимог.
При цьому єдиний податок сплачується виключно з доходів, одержаних фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності з додержанням вимог Указу №727/98, зокрема, якщо виручка платника єдиного податку за рік не перевищує 500 тис. гривень.
Водночас, порушення умов запровадження спрощеної системи оподаткування, визначених статтею 1 Указу №727/98, у тому числі перевищення граничного обсягу виручки за рік, є юридичним фактом, який виключає можливість застосування до суб'єкта малого підприємництва правил оподаткування, передбачених для платників єдиного податку.
Відповідно до статті 2 Указу №727/98 фізична особа, зареєстрована як платник єдиного податку, сплачує такий податок за ставкою, встановленою місцевими радами за місцем державної реєстрації платника, залежно від виду його діяльності. При цьому, лише за умов додержання приписів зазначеного Указу, доходи, отримані від здійснення підприємницької діяльності, що обкладаються єдиним податком, не включаються до складу сукупного оподатковуваного доходу за підсумками звітного року такого платника податку та осіб, що перебувають з ним у трудових відносинах, а сплачена сума єдиного податку є остаточною і не включається до перерахунку загальних податкових зобов'язань як самого платника податку, так і осіб, які перебувають з ним у трудових відносинах, включаючи членів його сім'ї, які беруть участь у підприємницькій діяльності.
Зважаючи на викладене, несплата податку з доходів фізичних осіб, як це передбачено для платників єдиного податку, можлива лише в разі дотримання суб'єктом малого підприємництва умов перебування на спрощеній системі оподаткування. Зазначене стосується також і відповідності граничного обсягу виручки платника єдиного податку розмірам, визначеним Указом.
Згідно зі статтею 5 Указу №727/98 в разі порушення вимог, установлених статтею 1 цього Указу, платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності починаючи з наступного звітного періоду (кварталу).
Відповідно до п.1 Указу №727/98 виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).
Листом ДПА України від 28.01.2008р. №1803/Г/17-0415 «Про спрощену систему оподаткування» надано роз'яснення, згідно з яким сума, фактично отримання суб'єктом підприємницької діяльності - платником єдиного податку (експедитором) на розрахунковий рахунок за здійснення операцій з послуг транспортного експедирування, яка включає в себе і суму винагороди, вважається виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) та, враховуючи положення Указу, не повинна перевищувати протягом календарного року 500 тис. гривень.
Відтак, податковим органом правомірно виручку від надання послуг позивачем визначено на підставі даних про надходження коштів на розрахункові рахунки в установах банків та зроблено висновок про те, що фактичний обсяг виручки суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 за 2008 рік становить 1970786,70грн., що на 1607498,51грн. більше, ніж відображено у поданому нею звіті платника єдиного податку, та свідчить про перевищення позивачем граничного обсягу виручки (500 тис. гривень).
Зважаючи на те, що Указ №727/98 не містить положень, які б регулювали питання оподаткування сум, що перевищують граничний обсяг виручки, встановлений законодавцем, оподаткування доходів, отриманих платником єдиного податку з порушенням умов перебування на спрощеній системі оподаткування, повинно здійснюватися із застосуванням правил загальної системи оподаткування, встановлених Законом України «Про систему оподаткування» від 25.06.1991р. N1251-XII та Законом N889-IV.
Підпунктом 9.12.2 пункту 9.12 статті 9 Закону N889-IV передбачено, якщо фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності, отримує інші доходи, ніж визначені у підпункті 9.12.1 цього пункту, то такі доходи оподатковуються за загальними правилами, встановленими цим Законом для платників податку, що не є такими суб'єктами підприємницької діяльності.
Таким чином, за змістом наведених норм, якщо підприємець від здійснення підприємницької діяльності отримав інші доходи, ніж доходи, які можуть обкладатися єдиним податком згідно з правилами, встановленими спеціальним законодавством з питань спрощеної системи оподаткування (Указом №727/98), такий підприємець повинен сплатити з цих доходів (тобто із суми перевищення понад 500 тис. гривень) податок з доходів фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності.
Порядок оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю регулюється Декретом Кабінету міністрів України від 26.12.1992р. №13-92 «Про прибутковий податок з громадян» (далі Декрет №13-92) (розділ IV), положення якого продовжують діяти після набрання чинності Законом N889-IV з урахуванням положень п.9.12 ст.9 цього закону до набрання чинності спеціальним законом з питань оподаткування фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності.
Розділом IV Декрету передбачено, що оподаткуванню підлягають доходи, одержані за звітний податковий період фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи.
Оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу.
Як встановлено в ході судового розгляду, сума валового доходу позивача від суми перевищення граничного обсягу виручки від реалізації послуг становить 248636,28грн.
Відповідно до абз.5,6 додатку №7 Інструкції про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю (у редакції наказу ДПА України від 16.07.2003р. №352) (далі - Інструкція №352) до податкової декларації за звітний податковий період включаються тільки прямі валові витрати, що відповідають фактичній сумі отриманого в цьому періоді валового доходу в будь-якій формі від визначеного виду діяльності та підтверджені документально. Будь-які суми фізичної особи суб'єкта підприємницької діяльності до моменту одержання доходу від результату такої діяльності є його власним ризиком. Тобто, виключно факт одержання доходу може бути підставою для включення до валових витрат звітного періоду не всіх підряд видатків, а тільки тієї їх частини, яка прямо цьому доходу відповідає.
Згідно з п.13 Інструкції №352 загальним оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між валовим доходом (виручкою у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами у відсотках до валового доходу, наведеними в додатку N6 до цієї Інструкції.
Таким чином, ДПІ у м.Рівне вірно визначені валові витрати у розмірі 25% від суми валового доходу - 62159,07грн., та чистий дохід позивача за 2008 рік - 186477,21грн. (248636,28грн. - 62159,07грн.). Звідси відповідачем правильно визначена сума податку з доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю за 2008 рік - 27971,58грн. (186477,21грн.*15%), що відповідає вимогам пп.7.1 ст.7, пп.9.12.1 п.9.12 ст.9 Закону №889-IV та п. «б» ч.1 ст.14 Декрету №13-92.
Враховуючи те, що обсяг виручки у II кв. 2008 року перевищив 500 тис. гривень, то суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1 відповідно до п.5 Указу 727/98 повинна була перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу), тобто з 01.07.2008р.
У зв'язку з тим, що позивачем самостійно обумовлених дій вчинено не було, податковим органом під час проведення перевірки правомірно зроблено висновок про те, починаючи з 01.01.2009р. доходи, отримані платником податків суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1, повинні оподатковуватися на загальних підставах.
Відтак, ДПІ у м.Рівне під час проведення перевірки до складу валового доходу позивача у 2009 році зараховано винагороду за надання експедиторських послуг згідно з договорами комісії про надання експедиторських послуг та кошти, отримані за надані послуги по перевезенню вантажів автомобільним транспортом.
Вимогами додатку №7 Інструкції №352 передбачена необхідність визначення сум сукупного валового доходу та витрат без урахування ПДВ, який входить до ціни придбання та продажу товарів (робіт, послуг).
Сума валового доходу позивача, визначена перевіркою, становить 84822,19грн.
Однак під час розгляду ДПІ у м.Рівне первинної скарги ОСОБА_1 встановлено, що сума валового доходу без врахування ПДВ за 2009 рік складає 92224,62грн., у т.ч.: згідно з актами виконаних робіт за ставкою ПДВ 20% 56399,33грн. з ПДВ, згідно з актами виконаних робіт за ставкою ПДВ 0% - 44414,58грн., та комісійна винагорода - 972,72грн. з ПДВ.
Відповідно до ст.13 Декрету №13-92 оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) i документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву.
Враховуючи те, що позивачем для проведення перевірки відповідачу не надано документів щодо понесених витрат при здійсненні підприємницької діяльності у 2009 році, податковим органом правомірно було визначено валові витрати позивача згідно з Нормами витрат, що враховуються при оподаткуванні доходів громадян, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи, та інших доходів (затверджені Головною державною податковою інспекцією України 18.01.93 N 36-32), що є додатком №6 до Інструкції №352: за видом діяльності вантажні перевезення автомобільним транспортом -55% від суми валового доходу - 50277,71грн. ((46999,44грн.+44414,58грн.)*55%) та за видом діяльності експедиторські послуги - 25% від суми валового доходу - 202,65грн. (810,6грн.*25%).
Таким чином, під час розгляду первинної скарги позивача податковим органом та в судовому засіданні під час розгляду справи судом встановлено, що чистий дохід суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 за 2009 рік становить 41744,26грн. Звідси відповідачем правильно визначена сума податку з доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю за 2009 рік - 6261,64грн. (41744,26грн.*15%), що відповідає вимогам пп.7.1 ст.7, пп.9.12.1 п.9.12 ст.9 Закону №889-IV та п.«б» ч.1 ст.14 Декрету №13-92.
Таким чином, суд приходить до висновку, що ДПІ у м.Рівне правомірно, у межах повноважень податкового органу та у спосіб, встановлений законом, прийнято податкові повідомлення-рішення від 30.04.2010р. №0000921742/1 та від 06.07.2010р. №0000921742/2, якими позивачу визначено податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності в загальній сумі 34233,22грн., у т.ч.: 34233,22грн. - за основним платежем.
Що стосується оспорюваних податкових повідомлень-рішень від 30.04.2010р. №0000911742/1 та від 06.07.2010р. №0000911742/2, якими позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 53423,70грн., у т.ч.: 33674,00грн. - за основним платежем, 19749,70грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, суд зазначає наступне.
Як уже зазначалося вище, суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1 позбавлена права на використання спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності з II півріччя 2008 року та у 2009 році у зв'язку з перевищенням граничного обсягу виручки та повинна здійснювати підприємницьку діяльність, перебуваючи на загальній системі оподаткування.
У ході судового розгляду встановлено, що станом на 30.04.2008р. загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг) протягом останніх дванадцяти календарних місяців становила 504777,7грн., що перевищило 300 тис. грн.
Відповідно до пп.2.3.1 п.2.3 ст.2 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. N168/97-ВР (далі - Закон N168/97-ВР) особа підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку у разі, коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість).
Порядок реєстрації платником податку на додану вартість та терміни подання заяви щодо такої реєстрації встановлені пунктом 9.4 ст.9 Закону та Положенням про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженим наказом ДПА України від 01.03.2000р. №79 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 03.04.2000р. за №208/4429 (далі - Положення №79).
Згідно з пп.3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону N168/97-ВР об'єктом оподаткування є, зокрема, операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.
Відповідно до п.4.1 ст.4 Закону N168/97-ВР база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).
Підпунктом 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону N168/97-ВР визначено, що датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.
Згідно з пп.7.2.8 п.7.2 ст.7 Закону N168/97-ВР платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню цим податком, а також які не є об'єктами оподаткування згідно із статтею 3 та звільнених від оподаткування згідно із статтею 5 цього Закону. Зведені результати такого обліку відображаються у податкових деклараціях, форма і порядок заповнення яких визначаються відповідно до закону.
Декларації з податку на додану вартість подаються до податкового органу за формою, затвердженою наказом ДПА України 30.05.1997р. №166, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України від 09.07.1997р. за N250/2054, у строки, передбачені абз.«а» пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. №2181-III (далі - Закон №2181-III).
Відповідно до п.10.1 ст.10 Закону N168/97-ВР платники податку несуть відповідальність за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету.
При цьому, виходячи з положень абз.4 п.9.4 ст.9 Закону N168/97-ВР, п.7.1 Положення №79, особа, яка повинна була зареєструватися платником податку на додану вартість, але не надіслала відповідну заяву податковому органу у визначені строки, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.
У ході судового розгляду встановлено, що суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 у період з липня 2008 року по 31 грудня 2009 року не реєструвалася платником податку на додану вартість, відповідне свідоцтво не отримувала, всупереч вимогам п.4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону №2181-III декларації з податку на додану вартість до податкового органу не подавала.
В період з 01.07.2008р. по 31.12.2009р. позивачем згідно з актами виконаних робіт надано експедиційних послуг на загальну суму 121914,13грн. та надано послуг по перевезенню вантажів на митній території України в сумі 80119,33грн.
Відповідно до підпунктів 17.1.1, 17.1.2 пункту 17.1 ст.17 Закону №2181-III платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку. У разі коли контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "а" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, додатково до штрафу, встановленого підпунктом 17.1.1 цього пункту, платник податків сплачує штраф у розмірі десяти відсотків суми податкового зобов'язання за кожний повний або неповний місяць затримки податкової декларації, але не більше п'ятдесяти відсотків від суми нарахованого податкового зобов'язання та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, про правомірність визначення ДПІ у м.Рівне суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_1 податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 336674,00грн. і застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 19749,70грн. та відсутність підстав для визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень від 30.04.2010р. №0000911742/1 та від 06.07.2010р. №0000911742/2.
Що стосується оспорюваних податкових повідомлень-рішень від 11.05.2010р. №0000901742/1 та від 08.07.2010р. №0000901742/2, якими позивачу визначено податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в загальній сумі 444,36грн., у т.ч.: 148,12грн. - за основним платежем, 296,24грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, суд зазначає наступне.
Відповідно до положень ст.6 Закону N889-IV платник податку має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного з джерел на території України від одного працедавця у вигляді заробітної плати, на суму податкової соціальної пільги у розмірах, встановлених цим Законом.
Підпунктом 6.3.1 п.6.3 ст.6 Закону N889-IV передбачено, що податкова соціальна пільга застосовується до нарахованого місячного доходу платника податку у вигляді заробітної плати виключно за одним місцем його нарахування (виплати).
Згідно з п.п.6.3.2 п.6.3 ст.6 Закону N889-IV платник податку подає працедавцю заяву про самостійне обрання місця застосування податкової соціальної пільги (далі - заява про застосування пільги) за формою, визначеною центральним податковим органом. Податкова соціальна пільга починає застосовуватися до нарахованих доходів у вигляді заробітної плати з дня отримання працедавцем заяви платника податку про застосування пільги.
У ході судового розгляду справи судом встановлено, що, у періоді, який підлягав перевірці, суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 використовувала працю найманих працівників ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_4 Найманим особам позивач помісячно нараховувала та виплачувала заробітну плату згідно з окладом у розмірі мінімальної заробітної плати, заборгованість з виплати заробітної плати на момент проведення перевірки відсутня.
Найманий працівник ОСОБА_4 з 04.06.2008р. по 14.10.2008р. перебував у трудових відносинах з позивачем, що підтверджується трудовим договором від 04.06.2008р. (т.1 - а.с.138) та одночасно був зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності згідно зі свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії В03 №259950 (т.1 - а.с.95).
Відповідно до п.п.«е» п.п.6.3.3 п.6.3 ст.6 Закону N889-IV податкова соціальна пільга не може бути застосована до інших доходів платника податку, якщо він отримує протягом звітного податкового місяця одночасно такі доходи, як доходи самозайнятої особи від підприємницької діяльності, а також іншої незалежної професійної діяльності.
Тобто, якщо фізична особа, яка зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності, одночасно перебуває у трудових відносинах з працедавцем та отримує заробітну плату, то на такого працівника не поширюється право на застосування податкової соціальної пільги.
У ході проведеної ДПІ у м.Рівне перевірки встановлено, що позивачем застосовувалася податкова соціальна пільга до доходів найманого працівника ОСОБА_4 у період липень-жовтень 2008 року, що призвело до недоутримання та неперерахування до бюджету податку з доходів найманих працівників у сумі 148,12грн. та порушення пп.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.7.1 ст.7, пп.6.3.2 п.6.3 ст.6, пп.8.1.1 п.8.1 ст.8 Закону N889-IV та п.4 Порядку надання документів та їх склад при застосуванні податкової соціальної пільги, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 26.12.2003р. N2035.
Згідно з пп.6.3.5 п.6.3 ст.6 Закону N889-IV працедавець, який на підставі належним чином отриманої заяви платника податку про застосування пільги застосовує таку пільгу, не несе будь-якої відповідальності за порушення таким платником податку вимог підпункту 6.3.1 цього пункту, за винятком, коли такий працедавець і такий платник податку є пов'язаними особами або коли суд встановлює факт змови між таким працедавцем і таким платником податку, спрямованої на ухилення від оподаткування цим податком.
Суд не бере до уваги посилання позивача на вищевказану норму закону та критично оцінює подану в судове засідання заяву ОСОБА_4 про застосування податкової соціальної пільги (а.с.139), оскільки зі змісту акта перевірки від 18.03.2010р. №46/1845820446/17-117 не вбачається факту подання останнім такої заяви позивачу, а зі змісту скарг, поданих ОСОБА_1 податковому органу в порядку апеляційного узгодження оспорюваного податкового повідомлення-рішення - факту подання копії такої заяви разом зі скаргами, як це передбачено пп.5.2.2 п.5.2 ст.5 Закону №2181-III.
Відповідно до пп.17.1.9 п.17.1 ст.17 Закону №2181-III у разі коли платник податків здійснює продаж (відчуження) товарів (продукції) або здійснює грошові виплати без попереднього нарахування та сплати податку, збору (обов'язкового платежу), якщо відповідно до законодавства таке нарахування та сплата є обов'язковою передумовою такого продажу (відчуження) або виплати, такий платник податків сплачує штраф у подвійному розмірі від суми зобов'язання з такого податку, збору (обов'язкового платежу). Сплата зазначеного штрафу не звільняє платника податків від адміністративної або кримінальної відповідальності та/або конфіскації таких товарів (продукції) або коштів відповідно до закону.
Таким чином, суд приходить до висновку про те, що ДПІ у м.Рівне правомірно, у межах повноважень податкового органу та у спосіб, встановлений законом, прийнято податкові повідомлення-рішення від 11.05.2010р. №0000901742/1 та від 08.07.2010р. №0000901742/2, якими позивачу визначено податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в загальній сумі 444,36грн., у т.ч.: 148,12грн. - за основним платежем, 296,24грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.
Відповідно до вимог ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, понесені позивачем судові витрати не відшкодовуються.
Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позовних вимог суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м.Рівне про скасування податкових повідомлень-рішень від 30.04.2010р. №0000911742/1, від 06.07.2010р. №0000911742/2, від 30.04.2010р. №0000921742/1, від 06.07.2010р. №0000921742/2, від 11.05.2010р. №0000901742/1 та від 08.07.2010р. №0000901742/2 відмовити повністю.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Дудар О.М.