15 лютого 2011 року м. ПолтаваСправа № 2a-1670/546/11
Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Слободянюк Н.І., розглянувши в порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом Кременчуцького транспортного прокурора в інтересах держави в особі Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Полтавській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення фінансових санкцій, -
17 січня 2011 року Кременчуцький транспортний прокурор в інтересах держави в особі Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Полтавській області звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення фінансових санкцій у сумі 28900,00 грн.
Обґрунтовуючи заявлену позовну вимогу, прокурор зазначив, що за порушення законодавства у галузі автомобільних перевезень до відповідача постановами Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Полтавській області від 06.09.2010 № 094972, від 06.09.2010 № 094973, від 06.09.2010 № 094974, від 06.09.2010 № 094975, від 06.09.2010 № 094976, від 06.09.2010 № 094988, від 06.09.2010 № 094987, від 06.09.2010 № 094986, від 06.09.2010 № 094985, від 06.09.2010 № 094984, від 06.09.2010 № 094983, від 06.09.2010 № 094982, від 06.09.2010 № 094981, від 06.09.2010 № 094980, від 06.09.2010 № 094979, від 06.09.2010 № 094978, від 06.09.2010 № 094977 застосовано фінансові санкції на загальну суму 28900,00 грн, яка станом на дату звернення до суду відповідачем до Державного бюджету України у добровільному порядку не перерахована.
02.02.2011 відповідачем отримано копію ухвали про відкриття скороченого провадження у справі за вказаним позовом, що підтверджується відміткою про отримання у повідомленні про вручення рекомендованого поштового відправлення. Разом з тим, у строк, встановлений частиною 3 статті 1832 Кодексу адміністративного судочинства України, заперечення проти позову відповідач суду не подав.
Дослідивши матеріали справи та застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, суд доходить висновку про можливість ухвалення у цій справі законного та обґрунтованого судового рішення у порядку скороченого провадження.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначаються, а відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень регулюються Законом України "Про автомобільний транспорт".
Згідно зі статтею 2 цього Закону законодавство про автомобільний транспорт складається із цього Закону, Законів України "Про транспорт", "Про дорожній рух", чинних міжнародних договорів та інших нормативно-правових актів у сфері автомобільних перевезень.
Загальне державне регулювання діяльності автомобільного транспорту здійснює Кабінет Міністрів України відповідно до своїх повноважень.
Центральний орган виконавчої влади з питань автомобільного транспорту забезпечує проведення державної політики на автомобільному транспорті через урядові органи державного управління на автомобільному транспорті, службу міжнародних автомобільних перевезень та місцеві органи виконавчої влади і органи місцевого самоврядування.
Нормативно-правові акти центрального органу виконавчої влади з питань автомобільного транспорту, видані в межах його компетенції, обов'язкові до виконання на території України.
У складі центрального органу виконавчої влади з питань автомобільного транспорту функціонують: урядовий орган державного управління з питань регулювання діяльності автомобільного транспорту; урядовий орган державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті.
Урядовий орган державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті здійснює, зокрема, державний контроль: за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів законодавчо регульованої сфери, що визначають організацію перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом; державний нагляд за забезпеченням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, безпеки автомобільних перевезень, та за недопущенням надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільними перевізниками, які не одержали відповідної ліцензії та ліцензійних карток на транспортні засоби, що при цьому використовуються, який здійснюється на автостанціях, автобусних зупинках, у місцях посадки та висадки пасажирів, на стоянках таксі, у місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів /стаття 6 зазначеного Закону/.
Відповідно до пункту 1 Положення про Головну державну інспекцію на автомобільному транспорті, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2004, № 1190, урядовим органом державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті, що діє у складі Мінтрансзв'язку і йому підпорядковується, є Головна державна інспекція на автомобільному транспорті (Головавтотрансінспекція).
У своїй діяльності Головавтотрансінспекція керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України і постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, цим Положенням та наказами Мінтрансзв'язку.
Для виконання покладених на Головавтотрансінспекцію завдань згідно пункту 8 зазначеного Положення утворюються територіальні органи Головавтотрансінспекції в межах граничної чисельності її працівників.
Відповідно до статті 6 Закону України "Про автомобільний транспорт" державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок.
Судом встановлено, що 23.07.2010, 29.07.2010, 30.07.2010, 03.08.2010, 04.08.2010, 05.08.2010, 06.08.2010, 10.08.2010 на підставі відповідних завдань на перевірку державними інспекторами Територіального управління Головавтотрансінспекції в м. Києві та Територіального управління Головавтотрансінспекції у Полтавській області проведені рейдові перевірки транспортних засобів марки Мерседес, державний реєстраційний номер НОМЕР_1; марки Daimier Chrysler, державний реєстраційний номер НОМЕР_2; марки Daimier Chrysler, державний реєстраційний номер НОМЕР_3; марки Мерседес, державний реєстраційний номер НОМЕР_2; марки Мерседес, державний реєстраційний номер НОМЕР_3; марки Mersedes Benz, державний реєстраційний номер НОМЕР_4; марки Мерседес, державний реєстраційний номер НОМЕР_5, власниками яких згідно свідоцтв про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_7, НОМЕР_8, НОМЕР_9, НОМЕР_7, НОМЕР_10 НОМЕР_11 є ОСОБА_1 (фізична особа-підприємець).
У ході проведення перевірок, за результатами яких складено акти від 29.07.2010 б/н, від 29.07.2010 б/н, від 30.07.2010 б/н, від 30.07.2010 б/н, від 30.07.2010 б/н, від 03.08.2010 б/н, від 03.08.2010 № 164359, від 03.08.2010 № 164358, від 04.08.2010 б/н, від 04.08.2010 № 164368, від 04.08.2010 № 164367, від 05.08.2010 № 164392, від 05.08.2010 б/н, від 06.08.2010 б/н, від 06.08.2010 б/н, від 10.08.2010 № 164394, від 10.08.2010 б/н, виявлено порушення відповідачем статті 39 Закону України "Про автомобільний транспорт" внаслідок здійснення регулярних спеціальних пасажирських перевезень без паспорту маршруту.
Стаття 1 зазначеного Закону визначає, що автомобільним перевізником є фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
Згідно зі статтею 34 цього Закону автомобільний перевізник повинен: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; утримувати транспортні засоби в належному технічному і санітарному стані та забезпечувати їх зберігання відповідно до вимог статті 21 цього Закону; забезпечувати контроль технічного і санітарного стану транспортних засобів перед виїздом на маршрут; забезпечувати проведення медичного контролю стану здоров'я водіїв; організувати проведення періодичного навчання водіїв методам надання першої медичної допомоги потерпілим від дорожньо-транспортних пригод; забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства; забезпечувати проведення стажування та інструктажу водіїв у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади з питань автомобільного транспорту; забезпечувати безпеку дорожнього руху; забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.
Статтею 39 цього ж Закону встановлено, що автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.
Документи для регулярних спеціальних пасажирських перевезень:
для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із замовником транспортних послуг, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;
для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, дорожній лист, схема маршруту, розклад руху, інші документи, передбачені законодавством України.
Водночас пунктом 50 Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 1997 N 176, які і обов'язковими до виконання автомобільними перевізниками, встановлено, що під час здійснення регулярного спеціального перевезення водій повинен мати копію договору із замовником послуг та паспорт маршруту.
Паспорт маршруту регулярних перевезень виготовляється у кількості, необхідній для забезпечення організації перевезень, у тому числі організатора перевезень, який зберігає його як контрольний примірник, та перевізника. Водії, які здійснюють перевезення пасажирів за даним маршрутом, забезпечуються витягом з паспорта маршруту, який виготовляється як фотокопія паспорта, засвідчена печаткою організатора перевезень. Паспорт маршруту регулярних спеціальних перевезень виготовляється у кількості, необхідній для забезпечення організатора перевезень, замовника послуг, перевізника та водіїв, які здійснюють перевезення пасажирів за даним маршрутом. Примірники організатора перевезень та водія вважаються контрольними. На титульному аркуші примірника водія ставиться відмітка "(В)" згідно з додатком 2 /пункт 2.11 Порядку розроблення та затвердження паспорта автобусного маршруту, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України 07.05.2010 N 278, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 17 червня 2010 року за N 408/17703 /.
Відповідно до пунктів 25, 26 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567, справа про порушення розглядається посадовою особою органу державного контролю за місцезнаходженням суб'єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб'єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення /пункт 25/; справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб'єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб'єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням /пункт 26/.
Про час та місце розгляду справи про правопорушення ФОП ОСОБА_1 повідомлявся належним чином, що підтверджується наявним у матеріалах справи повідомленням про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, отриманим ФОП ОСОБА_1 21.08.2010. Разом з тим, відповідач на розгляд справи не з'явився.
Згідно з пунктом 27 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті у разі неявки уповноваженої особи суб'єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі. За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування фінансових санкцій, яка оформляється згідно з додатком 5.
06 вересня 2010 року Територіальним управлінням Головавтотрансінспекції у Полтавській області винесені постанови № 094972, № 094973, № 094974, № 094975, № 094976, № 094988, № 094987, № 094986, № 094985, № 094984, № 094983, № 094982, № 094981, № 094980, № 094979, № 094978, № 094977 про застосування до відповідача фінансової санкції у сумі 1700,00 грн, а всього у сумі 28900,00 грн, у зв'язку з порушенням законодавства про автомобільний транспорт, відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону України “Про автомобільний транспорт”, а саме -у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону.
Як встановлює стаття 60 Закону України “Про автомобільний транспорт”, порядок стягнення у вигляді штрафу за порушення, викладені у цій статті, та порядок оскарження і опротестування постанови по справі про правопорушення визначає Кабінет Міністрів України.
Згідно із пунктами 28, 29 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті фінансова санкція повинна бути перерахована суб'єктом господарювання на зазначений у постанові рахунок не пізніше ніж протягом п'ятнадцяти днів після отримання ним копії постанови про застосування фінансових санкцій, про що повідомляється орган державного контролю, посадовою особою якого винесено відповідну постанову /пункт 28/; копія постанови видається не пізніше ніж протягом трьох днів після її винесення уповноваженій особі суб'єкта господарювання під розписку чи надсилається рекомендованим листом із повідомленням. У разі оскарження постанови про застосування фінансових санкцій стягнення сплачується не пізніше ніж протягом п'ятнадцяти днів після отримання повідомлення про залишення скарги без задоволення /пункт 29/.
Вищевказані постанови отримані відповідачем 14.09.2010.
У встановленому законодавством порядку постанови про застосування фінансових санкцій відповідачем не оскаржувалися та на дату судового розгляду справи не оплачені.
Суд погоджується з тим, що наведені прокурором у позовній заяві мотиви представництва інтересів держави в особі Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті узгоджуються зі статтею 121 Конституції України, статтею 36-1 Закону України "Про прокуратуру" і є достатніми для захисту її інтересів шляхом вчинення процесуальної дії по зверненню до суду.
Враховуючи наведене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, які належить задовольнити.
На підставі викладеного, керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-
Адміністративний позов Кременчуцького транспортного прокурора в інтересах держави в особі Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Полтавській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення фінансових санкцій у сумі 28900,00 грн задовольнити.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_6, адреса: АДРЕСА_1, 39600) до Державного бюджету України (рахунок 31119106700008 в УДК у м. Кременчуці, код за ЄДРПОУ 34698778, банк одержувача: ГУДКУ у Полтавській області, місцезнаходження м. Полтава, МФО 831019 згідно бюджетної класифікації 21081100, символу 106) суму фінансових санкцій у розмірі 28900 грн 00 коп. /двадцять вісім тисяч дев'ятсот гривень нуль копійок/.
Постанова підлягає негайному виконанню.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10 - денний строк з дня її проголошення, а у разі складання постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови апеляційної скарги з одночасною подачею її копії до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили після закінчення встановленого строку на апеляційне оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя Н.І. Слободянюк