Справа № 2а-11041/10/1570
10 лютого 2011 року.
15год.11хв.
Зала судових засідань №19
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого - судді Аракелян М.М.
При секретарі - Жаворонковій М.О.
За участю сторін:
Від позивача: ОСОБА_1 -за довіреністю від 23.09.2010р.
Від відповідача: не з'явився.
Від третьої особи: не з'явився.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_2, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_3, до Київського відділу реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції про зобов'язання вчинити певні дії,-
До суду надійшла адміністративна позовна заява ОСОБА_2, в якій позивачка просить суд зобов'язати Київський відділ реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції внести зміни до Державного реєстру актів цивільного стану громадян і до актового запису про шлюб ОСОБА_2 і ОСОБА_3, зробленого Київським відділом реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції в Книзі реєстрації шлюбів 21 серпня 2010р. за № 681, змінивши в графі "прізвище після реєстрації шлюбу дружини" на "ОСОБА_2" замість "ОСОБА_2
В обґрунтування позовних вимог позивачка посилається на те, що вона не мала наміру змінювати своє прізвище, та при укладенні шлюбу не розуміла української мови та не змогла зрозуміти, що працівниками Київського відділу реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції здійснюється запис про зміну її прізвища на прізвище чоловіка. Також позивачка зазначає, що за її зверненням 14.10.2010р. до відповідача з заявою про внесення змін до актового запису про шлюб про зміну її прізвища на дошлюбне їй було неправомірно відмовлено з посиланням на ст.16 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», адже вона не виявила бажання змінити прізвище, а просила внести зміни до актового запису про шлюб у зв'язку з бажанням надалі іменуватись дошлюбним прізвищем.
Відповідач з адміністративним позовом не погоджується та вважає його таким, що не підлягає задоволенню з підстав, викладених у письмових запереченнях на позовну заяву, стверджуючи, що позивачка добровільно скористувалася своїм правом на вибір прізвища після реєстрації шлюбу; на даний час відсутні правові підстави для внесення змін в спірний актовий запис про шлюб. Відповідач просить суд розглянути справу без участі його представника.
08.02.2010р. до суду надійшла заява третьої особи -ОСОБА_3 про розгляд справи без його участі, в якій він зазначає, що позовні вимоги підтримує.
У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, заслухавши пояснення представника позивача, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що 20.07.2010р. ОСОБА_3 та ОСОБА_2, громадянкою Російської Федерації, до Київського відділу реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції була подана заява про реєстрацію шлюбу.
21.08.2010р. Київським відділом реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції було проведено реєстрацію шлюбу та видано свідоцтво про реєстрацію шлюбу серії НОМЕР_1 про що складено актовий запис за №681 від 21.08.2010р.
14.10.2010р. позивачка звернулася до Київського відділу реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції із заявою про внесення змін в актовий запис про шлюб про заміну прізвища на дошлюбне прізвище особою, яка перебуває у шлюбі, яка має прізвище другого з подружжя. У якості причин внесення змін позивачкою зазначене небажання користуватись правом на вибір прізвища чоловіка, і бажанням іменуватись дошлюбним прізвищем «ОСОБА_2, а також неможливість за станом здоров'я (вагітність) виїхати за місцем реєстрації свого проживання для заміни паспорту у зв'язку зі зміною прізвища па прізвище ОСОБА_2
15.10.2010р. на заяву ОСОБА_2 надано відповідь листом №41/08-18 за підписом в.о. начальника Київського відділу реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції, якою повідомлено, що відповідно до п.1 ст.16 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану»державна реєстрація зміни імені (прізвища, власного імені, по батькові) проводиться лише стосовно громадян України та відповідно до ч.1 п.3 гл.5 «Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні»заява про зміну імені подається у письмовій формі за умови пред'явлення паспорта громадянина України.
Як вбачається з заяви ОСОБА_3 та ОСОБА_2, поданої 20.07.2010р.до Київського відділу реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції, про реєстрацію шлюбу, у якості прізвища, яке жінка бажає мати після реєстрації шлюбу позивачкою було зазначене прізвище чоловіка -ОСОБА_3. Вказана заява була підписана ОСОБА_2 власноручно та власноручно було написане нове прізвище, що не заперечується позивачкою.
Згідно з копією актового запису №681, наявною в матеріалах справи, особи, що зареєстрували шлюб, були ознайомлені з інформацією, внесеною до Державного реєстру актів цивільного стану громадян цим записом, про що є їх відповідні особисті підписи. Згідно вказаного актового запису прізвищем нареченої після реєстрації шлюбу зазначено «Колобова», що також не заперечується позивачкою.
З цього можна зробити висновок, що позивачка усвідомлювала та мала бажання скористатися своїм правом на вибір прізвища чоловіка після реєстрації шлюбу, а її твердження про незрозумілість розмов працівників Відділу РАЦС суд вважає бездоказовими та непереконливими.
Відповідно до ст.23 Сімейного кодексу право на шлюб мають особи, які досягли шлюбного віку.
Згідно зі ст.28 Сімейного кодексу заява про реєстрацію шлюбу подається жінкою та чоловіком до будь-якого органу державної реєстрації актів цивільного стану за їхнім вибором. Особи, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, вважаються нареченими. Заява про реєстрацію шлюбу подається жінкою та чоловіком особисто. Вказані положення також встановлені ст.14 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану».
Статтею 29 Сімейного кодексу передбачено, що орган державної реєстрації актів цивільного стану зобов'язаний ознайомити наречених з їхніми правами та обов'язками як майбутніх подружжя і батьків та попередити про відповідальність за приховання перешкод до реєстрації шлюбу. Вказане було здійснено відповідачем, що вбачається з відповідного напису в заяві про реєстрації шлюбу від 20.07.2010р.
Вказані положення також встановлені ст.14 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану».
Відповідно до ч.1 ст.35 Сімейного кодексу наречені мають право обрати прізвище одного з них як спільне прізвище подружжя або надалі іменуватися дошлюбними прізвищами.
Право на зміну прізвища членів подружжя встановлено в ст.53 Сімейного кодексу, згідно з якою, якщо при реєстрації шлюбу дружина, чоловік зберегли дошлюбні прізвища, вони мають право подати до органу державної реєстрації актів цивільного стану, який зареєстрував їхній шлюб, або відповідного органу за місцем їхнього проживання заяву про обрання прізвища одного з них як їхнього спільного прізвища або про приєднання до свого прізвища другого з подружжя.
Однак приписи вказаної норми закону не можуть бути застосовані до позивачки, з огляду на зміну нею свого дошлюбного прізвища при реєстрації шлюбу.
Можливість зворотного порядку зміни прізвища з обраного прізвища подружжя на дошлюбне чинним законодавством не передбачена, проте відповідач за зверненням ОСОБА_2 не надав висновок в порядку, передбаченому п.2.15 Положення про порядок зміни, доповнення, поновлення та анулювання актових записів цивільного стану.
Суд вважає, що дійсним мотивом бажання замінити прізвище на дошлюбне є необхідність обміну паспорту громадянки РФ в місячний термін, про що зроблено відповідний запис в паспорті позивачки, що викликає в свою чергу необхідність від'їзду позивачки до РФ для обміну паспорту громадянки РФ, але не може бути взято до уваги судом як підстава для задоволення позову.
Відповідно до п.17 Положення про порядок зміни, доповнення, поновлення та анулювання актових записів цивільного стану, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 26 вересня 2002р. №86/5, заяви про внесення змін, поновлення та анулювання актових записів стосовно іноземців, які зареєстрували акти цивільного стану на території України і на час звернення постійно проживають на території України, розглядаються відділом реєстрації актів цивільного стану на загальних підставах.
Згідно з п.п.2.1, 2.2 Положення заяви про внесення змін до актових записів цивільного стану подаються до відділу реєстрації актів цивільного стану за місцем проживання заявника, а у випадках, передбачених статтею 53 Сімейного кодексу України, також до відділу реєстрації актів цивільного стану районного, районного в місті, міського (міста обласного значення) міськрайонного управління юстиції за місцем зберігання першого примірника актового запису про шлюб. Якщо заявник не володіє державною мовою, заява може бути складена іншою особою в присутності перекладача та підписана заявником, про що на ній робиться відповідний запис.
Однак правом складати заяви іншою особою в присутності перекладача, у зв'язку з не володінням державною мовою, позивачка не скористалася, що дає підстави вважати про розуміння нею української мови та усвідомлення факту зміни дошлюбного прізвища, про що свідчить текст заяви до органу РАЦСа ОСОБА_2., складений українською мовою та підписаний позивачкою без залучення перекладача.
Відповідно до п.2.8 Положення на підставі зібраних документів та за наслідками перевірки відділ реєстрації актів цивільного стану складає обґрунтований висновок про внесення змін, доповнень до актового запису (або декількох актових записів) цивільного стану або про відмову в цьому. У разі відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану у висновку мають бути чітко вказані причини відмови та зазначено про можливість її оскарження в судовому порядку.
Згідно з п.2.9 Положення підставою для внесення змін в актові записи цивільного стану є, зокрема, висновок відділу реєстрації актів цивільного стану районного, районного в місті, міського (міст обласного значення), міськрайонного управління юстиції або відповідної консульської установи чи дипломатичного представництва України в іншій державі. Унесення змін до актових записів цивільного стану можливе також і в інших окремих випадках, якщо це не суперечить чинному законодавству України.
Відповідно до п.2.10 Положення висновок відділу реєстрації актів цивільного стану складається, зокрема, якщо актовим записом цивільного стану передбачені, але в ньому відсутні прізвище, власне ім'я, по батькові або громадянство батьків; якщо прізвище, власне ім'я та по батькові зазначено без урахування національних традицій; якщо при реєстрації народження дитині присвоєне прізвище або власне ім'я без урахування побажань батьків або одного з них; якщо дитина має власне ім'я, відмінне від того, яке зазначено в актовому записі про народження, і цього вимагають інтереси дитини; при необхідності зміни прізвища, власного імені, по батькові у зв'язку із зміною статі; при впізнанні особи, смерть якої була зареєстрована як невідомої (за наявності протоколу впізнання трупа); при зміні громадянства; при зміні батьком або матір'ю прізвища (відповідно до статті 53 Сімейного кодексу України) та необхідності внесення змін до актового запису про народження їх дитини (висновок складається з урахуванням вимог, зазначених у статті 148 Сімейного кодексу України); якщо під час реєстрації акта цивільного стану були допущені помилки (перекручення, пропуск відомостей, окремих слів або граматичні помилки чи вказані неправильні відомості); в інших окремих випадках, що не суперечать вимогам чинного законодавства.
Пунктом 2.15 Положення встановлено, що висновок відділу реєстрації актів цивільного стану про відмову в унесенні змін до актових записів цивільного стану складається у двох примірниках. Перший примірник разом з усіма матеріалами залишається у відділі реєстрації актів цивільного стану, який склав висновок про відмову, а другий - вручається (надсилається) заявнику. Водночас у висновку зазначається про можливість оскарження відмови про внесення змін до актового запису цивільного стану в порядку адміністративного судочинства і, на прохання заявника, пред'явлені ним документи, крім заяви, повертаються.
Однак в даному випадку, висновок Київського відділу реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції не складався; бездіяльність відповідача щодо надання обґрунтованого висновку про відмову в унесенні змін до актового запису цивільного стану ОСОБА_2 не оскаржувалася. Таким чином, в межах даної адміністративної справи відсутні підстави для зобов'язання Київського відділу реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції внести зміни до Державного реєстру актів цивільного стану громадян і до актового запису про шлюб також і у зв'язку з тим, що відповідачем не складався висновок з спірного питання та позивачкою не оскаржена відповідна бездіяльність органу РАЦСу.
З урахуванням зазначеного суд приходить до висновку, що позивачкою обрано невірний спосіб захисту своїх прав.
Частиною 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно з ч.1 ст.69 та ч.1 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Приймаючи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 задоволенню не підлягають.
Керуючись ст. ст.158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_3, до Київського відділу реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції про зобов'язання вчинити певні дії відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції в порядку передбаченому ст.186 КАС України.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, або в порядку ч.3 ст.254 КАС України.
Повний текст постанови складено та підписано
15 лютого 2011 року .
Суддя /підпис/ М.М. Аракелян
/