Категорія №11.5
Іменем України
14 лютого 2011 року Справа № 2а-1236/11/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Ципко О.В.
при секретарі - Бородіній І.Ю.,
за участю представників сторін:
від позивача - не з'явився,
від відповідачів - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали адміністративної справи за адміністративним позовом Управління праці та соціального захисту населення Старобільської районної державної адміністрації Луганської області до відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганської області про визнання дій неправомірними та скасування постанови про накладення штрафу, -
04 лютого 2011 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Управління праці та соціального захисту населення Старобільської районної державної адміністрації Луганської області до відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганської області про визнання дій неправомірними та скасування постанови про накладення штрафу по виконавчому провадженню за № 18307292 від 03.12.2010 року.
В обґрунтування позову позивач послався на наступне. На виконанні у ППВР ВДВС ГУЮ у Луганській області знаходиться виконавчий лист № 2а-25555 від 15.01.2010 року, виданий Луганським окружним адміністративним судом, про зобов'язання УПСЗН Старобільської РДА Луганської області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 допомогу на оздоровлення за 2008 рік у розмірі 5 мінімальних заробітних плат та щорічної разової допомоги до 5 травня у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком за 2008 рік. Позивач не має можливості виконати постанову добровільно з наступних підстав.
Діяльність УПСЗН у частині виконання функцій розпорядника бюджетних коштів нижчого рівня (Головним розпорядником коштів є Міністерство праці та соціальної політики України) за соціальними програмами регулюється Бюджетним кодексом України та законом про Державний бюджет. Виплата щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі 5 мінімальних заробітних плат та щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком здійснюється згідно із діючим законодавством України та фінансується за рахунок коштів Державного бюджету. У відповідності до затвердженого бюджетного розпису розпорядники коштів Державного бюджету отримують бюджетні асигнування, які є підставою для затвердження кошторисів (ст.51, п.2 Бюджетного кодексу). Розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють видатки тільки у межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами (ст.51, п.5 Бюджетного кодексу). Будь-які зобов'язання, взяті по коштам Державного бюджету без відповідних бюджетних асигнувань не вважаються бюджетними зобов'язаннями (ст.51, п.6 Бюджетного кодексу).
Рішення Луганського окружного адміністративного суду прийнято після затвердження Державного бюджету на 2009 рік, тому видатки на його виконання не могли бути враховані при встановленні бюджетних асигнувань на щорічну разову допомогу до 5 травня за 2008 рік. Але керуючись п.5 ст.23 Бюджетного кодексу, позивач, розуміючи необхідність виконання рішення суду, зробило відповідні заявки (№ 1288 від 28.07.2010 р., №1566 від 14.09.2010 року, №1478 від 01.08.2010 року) на потребу грошових коштів на виплату грошової допомоги за судовими рішеннями, у тому числі і ОСОБА_1 до ГУПСЗН Луганської облдержадміністрації. Після подання цих заявок фінансування у необхідних обсягах до позивача не надходило. Рішення суду на користь ОСОБА_1 не може бути виконане до урахування бюджетних призначень на забезпечення виконання судових рішень за програмами соціального захисту у Державному бюджеті України та їх виділення управлінню праці та соціального захисту населення.
Після отримання постанови про відкриття виконавчого провадження позивач вжив певні заходи для виконання рішення суду, а саме направив заявки на виділення коштів. Але, не беручи до уваги ці обставини, 03.12.2010 року державним виконавцем ППВР ВДВС ГУЮ у Луганській області Комашко Г.В. винесено постанову ВП № 18307292 про накладення штрафу на боржника за невиконання рішення суду без поважних причин у розмірі 340,00 грн. Зазначена постанова надійшла до позивача 28.01.2011 року.
На підставі викладеного, позивач просив суд скасувати постанову ППВР ВДВС ГУЮ у Луганській області ВП № 18307292 від 03.12.2010 про накладення штрафу на УПСЗН Старобільської районної державної адміністрації Луганської області за невиконання рішення суду у розмірі 340,00 грн. визнавши причини невиконання рішення суду поважними та незалежними від управління.
У судове засідання представник позивача не з'явилися, був повідомлений належним чином, надав до суду заяву, в якій просив проводити розгляд справи без його участі.
Представник відповідача в судове засідання не прибув, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.
Відповідно до ч. 4. ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Ці ж наслідки застосовуються у разі повторного неприбуття за таких самих умов відповідача, який не є суб'єктом владних повноважень. Тому, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача, на підставі наявних матеріалів.
Суд, проаналізувавши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд вважає, позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
У відповідності за ст. 2 КАС України у справах про оскарження рішень суб'єктів владних повноважень слід перевіряти чи прийняті такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України на Законами України, з виконанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.
У відповідності до ст. 181 КАС України учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією, або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також, якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Згідно з ч.1 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до ч.2 ст.71 КАС України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України «Про виконавче провадження».
Статтею 5 Закону України «Про виконавче провадження» визначено права та обов'язки державних виконавців при примусовому виконанні рішень, встановлених цим Законом, а статтею 7 встановлені гарантії прав громадян і юридичних осіб у виконавчому провадженні - державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.
Як вбачається з матеріалів справи, постановою ППВР ВДВС ГУЮ у Луганській області від 03.12.2010 ВП № 18307292 на Управління праці та соціального захисту населення Старобільської районної державної адміністрації Луганської області за невиконання без поважних причин рішення суду накладено штраф у розмірі 340,00 грн. (а.с.5).
Суд вважає постанову ППВР ВДВС ГУЮ у Луганській області від 03.12.2010 ВП № 18307292 про накладення штрафу протиправною та такою, що підлягає скасуванню з наступних підстав.
Згідно ч.1 ст.87 Закону України «Про виконавче провадження», у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, які можуть бути виконані лише боржником, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу в розмірі від двох до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на боржника - юридичну особу - від двадцяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та призначає новий строк для виконання.
Тобто Законом чітко визначено, що штраф застосовується за невиконання рішення, без поважних причин, що зобовязує боржника вжити певні дії.
Згідно зі ст.95 Конституції України бюджетна система України будується на засадах справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами. Виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.
Відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів та розгляду звітів про їх виконання, а також контролю за виконанням Державного бюджету України та місцевих бюджетів, регулюються Бюджетним кодексом України.
Діяльність позивача у частині виконання функцій розпорядника бюджетних коштів нижчого рівня за соціальними програмами регулюється Бюджетним кодексом України.
Згідно зі ст. 21 Бюджетного кодексу України для здійснення програм та заходів, які проводяться за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня. Кошти бюджету, які отримують фізичні особи та юридичні особи, що не мають статусу бюджетної установи (одержувачі бюджетних коштів), надаються їм лише через розпорядника бюджетних коштів.
Відповідно до ст.23 Бюджетного кодексу України, будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України чи рішенням про місцевий бюджет у порядку, визначеному цим Кодексом. Пропозиції про внесення змін до бюджетних призначень подаються та розглядаються у порядку, встановленому для подання пропозицій до проекту бюджету. Видатки відповідно до внесених у бюджетні призначення змін здійснюються лише після набрання чинності відповідним законом (рішенням відповідної ради), яким внесено такі зміни. Iнші зміни розмірів і мети та обмеження в часі бюджетних призначень провадяться лише за наявності в законі про Державний бюджет України (рішенні про місцевий бюджет) відповідного положення.
Стадіями виконання Державного бюджету України за видатками згідно зі статтею 51 Бюджетного кодексу України визнаються:
1) встановлення бюджетних асигнувань розпорядникам бюджетних коштів на основі затвердженого бюджетного розпису;
2) затвердження кошторисів розпорядникам бюджетних коштів;
3) взяття бюджетних зобов'язань;
4) отримання товарів, робіт та послуг;
5) здійснення платежів;
6) використання товарів, робіт та послуг на виконання бюджетних програм.
Відповідно до ч.2 ст.51 Бюджетного кодексу України, відповідно до затвердженого бюджетного розпису розпорядники коштів Державного бюджету України одержують бюджетні асигнування, що є підставою для затвердження кошторисів. Затвердження, а також коригування протягом бюджетного року кошторисів бюджетних установ здійснюється розпорядниками коштів відповідно до затвердженого бюджетного розпису Державного бюджету України. Затвердження змін до кошторисів вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації державної і комунальної форм власності у зв'язку із зміною обсягів доходів і видатків відповідно до затвердженого бюджетного розпису здійснюється керівниками цих закладів. Кошторис є основним плановим документом бюджетної установи, який надає повноваження щодо отримання доходів і здійснення видатків, визначає обсяг і спрямування коштів для виконання бюджетною установою своїх функцій та досягнення цілей, визначених на бюджетний період відповідно до бюджетних призначень.
Як вбачається з матеріалів справи, рішення про зобов'язання УПСЗН Старобільської РДА Луганської області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 допомогу на оздоровлення за 2008 рік у розмірі 5 мінімальних заробітних плат та щорічної разової допомоги до 5 травня у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком за 2008 рік прийнято Луганським окружним адміністративним судом після прийняття Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік», а тому видатки на виконання даного судового рішення не могли бути враховані при встановленні бюджетних асигнувань на виплату допомоги на 2009 рік.
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 23 Бюджетного кодексу України позивач зробив відповідні заявки від 28.07.2010 року № 1288, від 14.09.2010 року № 1566 та від 01.08.2010 року № 1478 до Головного управління праці та соціального захисту населення Луганської облдержадміністрації на фінансування видатків на виплату недоотриманої суми допомоги на оздоровлення у розмірі 5 мінімальних заробітних плат та щорічної разової допомоги до 5 травня у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком ОСОБА_1 Після подання цих заявок фінансування виплат по судових рішеннях до управління праці та соціального захисту населення не надходило.
Предметом спору у даній справі є поважність чи неповажність причин невиконання судового рішення у розумінні ст.87 Закону України «Про виконавче провадження».
Суд вважає, що причини невиконання позивачем рішення Луганського окружного адміністративного суду про зобов'язання УПСЗН Старобільської РДА Луганської області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 допомогу на оздоровлення за 2008 рік у розмірі 5 мінімальних заробітних плат та щорічної разової допомоги до 5 травня у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком за 2008 рік є поважними оскільки Законом України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» не передбачені видатки на забезпечення фінансування витрат, пов'язаних із виконанням судових рішень.
Оскільки згідно з ч. 1 ст. 35 Бюджетного кодексу України розроблення бюджетних запитів для подання Міністерству фінансів України організують головні розпорядники бюджетних коштів, яким по відношенню до позивача є Міністерство праці та соціальної політики України, суд вважає, що позивач не має права за законом направляти заявки на додаткове фінансування до Міністерства фінансів України, а тому позивачем шляхом подання заявки до фінансового управління Головного управління праці та соціального захисту населення Луганської облдержадміністрації на фінансування видатків на виплату недоотриманої суми допомоги до 5 травня за судовим рішенням відносно ОСОБА_1 вжито всіх залежних від нього заходів для виконання судового рішення.
Таким чином, враховуючи вищенаведене, суд дійшов до висновку про неправомірність дій відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганської області шляхом накладення штрафу за невиконання судового рішення.
Щодо обраного позивачем способу захисту порушеного права за позовними вимогами про скасування постанови про накладення штрафу, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до п.1 ч.3 ст.105 КАС України, адміністративний позов може містити вимоги про скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень.
У справах щодо оскарження рішень суб'єкта владних повноважень суд перевіряє, зокрема законність таких рішень, за результатом чого, згідно з п.1 ч.2 ст.162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень і про скасування або визнання його нечинним.
Таким чином, для забезпечення захисту порушених прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб під час розв'язання спору, адміністративний суд передусім повинен зробити висновок про протиправність (недійсність) рішення суб'єкта владних повноважень, наслідком чого є його скасування.
Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Згідно ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Керуючись ст.ст. 2, 9, 10, 11, 17, 18, 71, 87, 94, 105, 158-163, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Позовні вимоги Управління праці та соціального захисту населення Старобільської районної державної адміністрації Луганської області до відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганської області про визнання дій неправомірними та скасування постанови про накладення штрафу задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати постанову підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області від 03.12.2010 р. ВП № 18307292 про накладення штрафу.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Управління праці та соціального захисту населення Старобільської районної державної адміністрації Луганської області судові витрати у сумі 3,40 грн. (три грн. 40 коп.).
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови складено 14.02.2011 року.
СуддяО.В. Ципко