Категорія №2.11.17
Іменем України
26 січня 2011 року Справа № 2а-9452/10/1270
Луганський окружний адміністративний суд
у складі головуючого судді Твердохліб Р.С.,
за участю
секретаря судового засідання Чукіній А.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську справу за адміністративним позовом приватного підприємства «Су-Чан» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську про визнання дій протиправними та зобов'язання прийняти та вважати поданою податкову звітність,
07 грудня 2010 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов приватного підприємства «Су-Чан» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську, в якому позивач, з урахуванням заяви від 11.01.2011 б/н просить:
- визнати протиправними дії Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську щодо неприйняття у приватного підприємства «Су-Чан» уточнюючих розрахунків податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за період січень, березень, квітень, травень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2009 року та січень 2010 року та податкових декларацій з податку на додану вартість за лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень 2010 року;
- зобов'язати Ленінську міжрайонну державну податкову інспекцію у м. Луганську прийняти та занести до особового рахунку Приватного підприємства «Су-Чан» уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок з відповідними додатками №5 за січень, березень, квітень, травень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2009 року та січень 2010 року та податкові декларації з податку на додану вартість за лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень 2010 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ПП «Су-Чан» направляло до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську податкові декларації та уточнюючі розрахунки, але вони не були прийняті податковим органом без надання будь-яких правових підстав, що є порушенням вимог підпункту 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Жодних пропозицій від податкового органу щодо надання нової податкової декларації з виправленими показниками на день звернення до суду на адресу підприємства не надходило. ПП «Су-Чан» вважає, що Ленінська міжрайонна державна податкова інспекція у м. Луганську порушила права підприємства щодо прийняття звітності як суб'єкта господарської діяльності. Відсутність нарахувань по особовому рахунку сум податкових зобов'язань може свідчити про відсутність фінансово-господарської діяльності підприємства, відсутність ведення діяльності, передбаченої статутними документами.
У судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив його задовольнити повністю, з урахуванням заяви від 11.01.2011 б/н, надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві.
Ленінська міжрайонна державна податкова інспекція у м. Луганську адміністративний позов не визнала, про що подала суду заперечення проти позову від 23.12.2010 за № 61932/10 (а.с.84-85). В запереченнях проти адміністративного позову відповідач у задоволенні позовних вимог просить відмовити повністю з таких підстав.
Згідно з підпунктом 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація.
Відповідач у запереченнях зазначив, що до Ленінської МДПІ у м. Луганську 03.02.2010 поштою надійшов уточнюючий розрахунок з ПДВ за грудень 2009 року.
Згідно п.п. 4.11 п.4 «Методичних рекомендацій, щодо централізованого приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України», затверджених наказом ДПА України від 31.12.2008 податкова звітність приймається до відправлення листами, посилками, бандеролями з оголошеною цінністю з позначкою «Звіт». В порушення вказаного пункту позивачем надіслано уточнюючий розрахунок з ПДВ за грудень 2009 року без позначки «Звіт».
Листом від 03.02.2010 позивачеві запропоновано виправити вказаний недолік та надати новий уточнюючий розрахунок із додержанням норм діючого законодавства. Позивач не скористався наданим правом та не надіслав новий розрахунок.
Таким чином, керуючись пп. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону України від 21.12.00 № 2181 «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» уточнюючий розрахунок за грудень 2009 року не було визнано податковою звітністю.
01.03.2010 до Ленінської МДПІ у м. Луганську надійшов уточнюючий розраханок з ПДВ за січень 2010 року. Всупереч встановленим правилам заповнення податкової звітності до контролюючого органу подано не оригінал, а ксерокопію податкової звітності. Листом від 12.03.2010 № 9474/28-521 позивачеві запропоновано виправити вказаний недолік та надати новий уточнюючий розрахунок із додержанням норм діючого законодавства. Позивач не скористався наданим правом та не надіслав новий розрахунок.
18.05.2010 до Ленінської МДПІ у м. Луганську поштою надійшла декларація з ПДВ за квітень 2010 року. У вказаній декларації у додатку № 5 зазначено позначки «Звітній» та «Уточнюючий» одночасно, що суперечить правилам, встановленим Порядком № 166. Листом від 21.01.2010 позивачеві запропоновано виправити вказаний недолік та надати нову декларацію за квітень 2010 року із додержанням норм діючого законодавства. Позивачем не надано декларації, яка б відповідала нормам діючого законодавства.
Декларації з ПДВ за травень та червень 2010 року не містили обов'язкових додатків. Листом від 17.06.2010 та 20.07.2010 позивача повідомлено про це та запропоновано надати декларації, оформлені належним чином. ПП «Су-Чан» не надано декларацій належної форми.
Декларація з ПДВ за липень 2010 року, надана до Ленінської МДПІ у м. Луганську також заповнена з порушенням п.п. 3.3 п. З «Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість», затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 № 166 - наявні помарки на печатці підприємства. Листом від 20.08.2010 позивачеві запропоновано виправити вказаний недолік та надати нову декларацію, заповнену із додержанням норм діючого законодавства. Позивач не скористався наданим правом та не надіслав нову декларацію.
Декларації з ПДВ за серпень та вересень 2010 року, які надійшли до Ленінської МДПІ у м. Луганську поштою 01.08.2010 та 01.09.2010 не містили обов'язкових додатків - «реєстр отриманих та виданих податкових накладних» на магнітному носію. Відповіді на лист від 26.10.2010 яким запропоновано виправити вказаний недолік. Ленінською МДПІ у м. Луганську не отримано.
Декларація з ПДВ за жовтень 2010 року, яка надійшла до Ленінської МДПІ у м. Луганську 01.10.2010, заповнена всупереч правилам, встановленим Порядком № 166, а саме наявні порвані аркуші, підчищення, помарки, виправлення, дописки й закреслювання. Відповіді на лист від 30.11.10, яким запропоновано виправити вказаний недолік, Ленінською МДПІ у м. Луганську не отримано.
Таким чином, враховуючи вищенаведені обставини Ленінська МДПІ у м. Луганську діяла сумлінно та на підставі норм діючого законодавства, не порушуючи жодної з них.
У судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував, просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеним у запереченнях проти позову 23.12.2010 за № 61932/10.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, з таких підстав.
Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом під час судового розгляду справи, на виконання вимог пункту 4.1 статті 4 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» та Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 166 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09 липня 1997 року за № 250/2054 (у редакції наказу від 15 червня 2005 року № 213, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 червня 2005 року за № 702/10982), приватним підприємством «Су-Чан» 02 жовтня 2009 року було подано до Ленінської МДПІ м. Луганська уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за червень 2008 року, березень, квітень, травень, серпень 2009 року, але інформація, вказана в цих уточнюючих розрахунках не була внесена відповідачем до електронної бази податкової звітності ДПА України.
14 травня 2010 року ПП «Су-Чан» надіслало поштою до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську з описом вкладеного та повідомленням про вручення:
- уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за червень 2008 року, березень, квітень, травень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2009 року та січень 2010 року, розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (5 додаток до уточнюючих розрахунків) та дискету, які отримані відповідачем 14 травня 2010 року (а.с. 16-40);
- податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2010 року та розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (5 додаток), які отримані відповідачем 16 березня 2010 року (а.с.41-44);
- податкову декларацію з податку на додану вартість за березень 2010 року та розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (5 додаток), які отримані відповідачем 19 квітня 2010 року (а.с.45-48);
- податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2010 року та розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (5 додаток), які отримані відповідачем 18 травня 2010 року (а.с. 49-52);
- податкову декларацію з податку на додану вартість за травень 2010 року та розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (5 додаток), які отримані відповідачем 14 червня 2010 року (а.с. 53-56);
- податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2010 року та розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (5 додаток), які отримані відповідачем 19 липня 2010 року (а.с. 57-60);
- податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2010 року та розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (5 додаток), які отримані відповідачем 19 серпня 2010 року (а.с. 61-64);
- податкову декларацію з податку на додану вартість за серпень 2010 року та розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (5 додаток), які отримані відповідачем 25 жовтня 2010 року (а.с.65-67);
- податкову декларацію з податку на додану вартість за вересень 2010 року та розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (5 додаток), які отримані відповідачем 25 жовтня 2010 року (а.с.68-72);
Згідно листів Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську від 01.02.2010 за № 3038/28-521, від 03.02.2010 за № 3452/28-521, від 12.03.2010 за № 9474/28-521, від 21.05.2010 за № 21677/28-521, від 17.06.2010 за № 25776/28-521, від 20.07.2010 за № 31343/28-521, від 20.08.2010 за № 39371/28-521, від 26.10.2010 за № 49806/28-521, від 30.11.2010 за № 57677/28-518:
- надіслані поштою 29.01.2010 уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за червень 2008 року, березень, квітень, травень, вересень, жовтень, листопад 2009 року, мають помарки із застосуванням коректору (а.с. 86);
- надісланий поштою 03.02.2010 уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за грудень 2009 року не містить позначки «Звіт» на конверті підприємства (а.с. 87);
- надісланий поштою 12.03.2010 уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за січень 2010 року містить ксерокопію звітного документа - «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» (5 додаток) (а.с. 88);
- надана поштою 18.05.2010 податкова декларація з податку на додану вартість за квітень 2010 року, містить одночасно позначки «Звітна» та «Звітна нова» одночасно, що суперечить порядку заповнення декларації (а.с. 89);
- податкова декларація з податку на додану вартість за травень 2010 року не має обов'язкового «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» (5 додаток) (а.с. 90);
- податкова декларація з податку на додану вартість за червень 2010 року подана не в повному обсязі - відсутні обов'язкові додатки (а.с.91);
- податкова декларація з податку на додану вартість за липень 2010 року має помарки на печатці підприємства (а.с. 92);
- податкова декларація з податку на додану вартість за серпень та вересень 2010 року подана не в повному обсязі (відсутні обов'язкові додатки - «Реєстр отриманих та виданих податкових накладних» на магнітному носії) (а.с.93);
- податкова декларація з податку на додану вартість за жовтень 2010 року має помарки наявні порвані аркуші, підчищення, помарки, виправлення, дописки і закреслення (а.с. 94).
Спеціальним законом з питань оподаткування є Закон України від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин (надалі - Закон № 2181).
У відповідності із пунктом 1.11 статті 1 Закону № 2181 податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).
Порядок подання податкової декларації та визначення суми податкових зобов'язань регулюється статтею 4 Закону № 2181.
Згідно з підпунктом 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 Закону № 2181 платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом «г» підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті.
Відповідно до підпункту 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 Закону № 2181 прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом. Якщо службова (посадова) особа контролюючого органу порушує норми абзацу першого цього підпункту, платник податків зобов'язаний до закінчення граничного строку подання декларації надіслати таку декларацію поштою з описом вкладеного та повідомленням про вручення, до якої долучається заява на ім'я керівника відповідного контролюючого органу, складена у довільній формі, із зазначенням прізвища службової (посадової) особи, яка відмовилася прийняти декларацію, та/або із зазначенням дати такої відмови. При цьому декларація вважається поданою в момент її вручення пошті, а граничний десятиденний строк, встановлений для поштових відправлень підпунктом 4.1.7, не застосовується. Платник податків може також оскаржити дії службової (посадової) особи контролюючого органу з відмови у прийнятті податкової декларації у судовому порядку. Незалежно від наявності відмови у прийнятті податкової декларації платник податків зобов'язаний погасити податкове зобов'язання, самостійно визначене ним у такій податковій декларації, протягом строків, установлених пунктом 5.3 статті 5 цього Закону. Податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому випадку, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право: надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу; оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.
Виходячи з вищенаведеної норми, слід зазначити, що податкова декларація може бути не визнана податковим органом як податкова декларація тільки у випадках, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. Суд зазначає, що вищезазначені норми Закону № 2181 містять вичерпний перелік випадків невизнання податковим органом податкової декларації як такої. Інших випадків невизнання податкової декларації не встановлено ні Законом № 2181, ні іншими нормативно-правовими актами.
Згідно із пунктом 3.1 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 166 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09 липня 1997 року за № 250/2054 (у редакції наказу від 15 червня 2005 року № 213, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 червня 2005 року за № 702/10982) (надалі - Порядок № 166), декларація до органів податкової служби може бути подана: на паперових носіях; на магнітних носіях з роздрукованими копіями файлів; засобами електронної пошти Е-mail; поштовими відправленнями.
Платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в декларації. Дані, наведені в декларації, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника, достовірність даних підтверджується: підписом платника, якщо платник - фізична особа, в інших випадках (особа, яка визначена як платник податку на додану вартість, крім фізичних осіб) - підписами відповідальних посадових осіб (керівника, головного бухгалтера) та печаткою, а в разі подання декларації в електронній формі - електронним підписом осіб (які підписують декларацію), зареєстрованим у порядку, визначеному законодавством (пункт 3.4 Порядку № 166).
У разі подання декларації на паперових носіях платником згідно з підпунктом 4.1.2 пункту 4.1 Порядку № 166 подається до податкової інспекції (адміністрації) за його місцезнаходженням оригінал декларації (з оригіналами відповідних додатків).
У відповідності із пунктом 4.2 Порядку № 166 у складі декларації повинні подаватися всі необхідні додатки до декларації, подання яких передбачено цим Порядком, у тому числі розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (додаток 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та додаток 2 до податкової декларації з податку на додану вартість (скороченої)/(переробного підприємства)/ (спеціальної). У разі подання уточнюючих розрахунків, у яких проводиться коригування податкових зобов'язань та/або податкового кредиту, такі самі розшифровки подаються на суму уточнення, а також: у разі наявності експортних операцій - оригінали п'ятого основного аркуша (примірника декларанта) вантажної митної декларації (оригінали аркушів ВМД нової форми МД-2 з позначенням «3/8»); при поданні розрахунку суми бюджетного відшкодування - копії погашених податкових векселів, у разі їх наявності. Розшифровки подаються: на паперових носіях з копією, за бажанням платника, на магнітних носіях; або в електронному вигляді у форматі, затвердженому ДПА України, за допомогою телекомунікаційних мереж загального користування з використанням надійних засобів електронного цифрового підпису, що повинно бути підтверджено сертифікатом відповідності або позитивним висновком за результатами державної експертизи у сфері криптографічного захисту інформації, одержаним на ці засоби від Адміністрації Держспецзв'язку, та наявності посилених сертифікатів відкритих ключів, отриманих згідно із законодавством.
Підпунктом 5.1 статті 5 Закону № 2181 регламентовано, що податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Форма уточнюючих розрахунків визначається у порядку, встановленому для податкових декларацій.
Згідно з підпунктом 4.4 Порядку № 166 якщо платник самостійно виявив помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації, то такий платник зобов'язаний подати в порядку, установленому для подання декларацій з податку на додану вартість (без урахування граничного терміну подання, але з урахуванням строків давності, встановлених статтею 15 Закону № 2181, уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок (далі - уточнюючий розрахунок). Одним уточнюючим розрахунком може бути виправлено помилки лише однієї раніше поданої декларації.
Відповідно до пункту 4.3 Порядку № 166 податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому разі, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією (письмове звернення надсилається поштою з повідомленням про його вручення) надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право: надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу; оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.
Позовні вимоги визнається судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, з таких підстав.
Під час судового розгляду справи у судовому засіданні судом були оглянуті оригінали надісланих позивачем та зареєстрованих відповідачем уточнюючих розрахунків податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за червень 2008 року, березень, квітень, травень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2009 року та січень 2010 року та «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» (5 додаток до уточнюючих розрахунків) та встановлено, що позивачем при поданні зазначених уточнюючих розрахунків були додержані всі вимоги як до форми уточнюючих розрахунків, так і до порядку їх заповнення, а тому підстави для їх невизнання відповідачем як податкова декларація відсутні.
Також, під час судового розгляду справи судом встановлено, що в порушення вимог підпункту 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 Закону № 2181 та пункту 4.3 Порядку № 166 відповідач не звертався до позивача з письмовою пропозицією надати нові уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за червень 2008 року, березень, квітень, травень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2009 року та січень 2010 року з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередніх).
Під час судового розгляду справи у судовому засіданні судом встановлено, що податкова декларація з податку на додану вартість за квітень 2010 року відповідачем не визнана як податкова декларація у зв'язку з тим, що 5 додаток «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів», містить одночасно позначки «Звітний» та «Уточнюючий».
Разом з тим, суд зазначає, що оглядом оригіналу примірника 5 додатку «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» до податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2010 року, що знаходиться у позивача та копія якого долучена до матеріалів справи (а.с.51) встановлено, що 5 додаток «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» до податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2010 року складено та заповнено на комп'ютері, не комп'ютерним набором зроблено тільки підписи керівника та головного бухгалтера, а також печатку платника податку. Суд зауважує, що у 5 додатку «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» до податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2010 року наявна тільки позначка «Звітний», яку також виконано на комп'ютері.
Оглядом оригіналу примірника 5 додатку «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» до податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2010 року, що знаходиться у відповідача, встановлено, що він дійсно містить позначки «Звітний» та «Уточнюючий» одночасно. Проте, ці позначки виконано рукописно, а не на комп'ютері.
З огляду на викладене, суд критично оцінює примірник 5 додатку «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» до податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2010 року, наданий представником відповідача.
Вирішуючи питання щодо підстав невизнання відповідачем як податкова звітність податкової декларації з податку на додану вартість за травень та червень 2010 року, відповідач не зміг пояснити суду, які саме обов'язкові додатки були відсутні. Оглядом податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2010 року та 5 додатку «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» до податкової декларації, які знаходяться у відповідача, судом встановлено, що позивачем при поданні зазначеної податкової декларації додержані всі вимоги як до форми податкової декларації, так і до порядку її заповнення, у тому числі і щодо наявності 5 додатку, а тому підстави для її невизнання відповідачем як податкова декларація відсутні.
Обставини, на які посилається відповідач в обґрунтування причин неприйняття податкових декларацій з податку на додану вартість за липень 2010 року (помарки на печатці підприємства), суд вважає такими, що не підпадають під передбачений підпунктом 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 Закону № 2181 вичерпний перелік випадків не визнання податковим органом податкової декларації як такої. Крім того, суд критично оцінює наявність помарок на печатці підприємства у податковій декларації з податку на додану вартість за липень 2010 року та у 5 додатку «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» до податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2010 року, що знаходиться у відповідача, оскільки оглядом оригіналів примірників зазначених податкових декларацій, що знаходяться у позивача, наявність помарок на печатці підприємства судом не встановлена. При огляді оригіналу податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2010 та 5 додатку «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» до податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2010 року, що знаходяться у відповідача, судом встановлено, що зазначені помарки мають механічний спосіб нанесення.
Невизнання відповідачем податкових декларацій з податку на додану вартість за серпень 2010 року та вересень 2010 року як податкової декларації через відсутність додатків «Реєстр отриманих та виданих податкових накладних» на магнітному носії, суд вважає безпідставним та необґрунтованим з огляду на таке.
По-перше, Порядок № 166 взагалі не передбачає у якості обов'язкового додатку до податкової декларації з податку на додану вартість «Реєстр отриманих та виданих податкових накладних». По-друге, згідно з пунктом 3 Порядку ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 червня 2005 року № 244 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 липня 2005 року за № 770/11050 (який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин), платник податку має право за власним бажанням подавати до органів державної податкової служби реєстри отриманих та виданих податкових накладних. Реєстри можуть подаватися: у електронному вигляді у форматі, затвердженому ДПА України, за допомогою телекомунікаційних мереж загального користування з використанням надійних засобів електронного цифрового підпису за умови отримання їх у порядку, визначеному чинним законодавством; на магнітних носіях з копіями документів на паперових носіях; на паперових носіях. Тобто, виходячи з наведених норм, подання до органів державної податкової служби реєстрів отриманих та виданих податкових накладних є правом платника податку, а не його обов'язком.
Обставини, на які посилається відповідач в обґрунтування причин неприйняття податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2010 року (наявні порвані аркуші, підчищення, помарки, виправлення, дописки й закреслення), суд вважає такими, що не підпадають під передбачений підпунктом 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 Закону № 2181 вичерпний перелік випадків не визнання податковим органом податкової декларації як такої. Крім того, суд критично оцінює наявність порваних аркушів, підчищень, помарок, виправлень, дописок й закреслень у податковій декларації з податку на додану вартість за жовтень 2010 року та у 5 додатку «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» до податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2010 року, що знаходиться у відповідача, оскільки оглядом оригіналу примірника зазначеної податкової декларації, що знаходиться у позивача, наявність порваних аркушів, підчищень, помарок, виправлень, дописок й закреслень судом не встановлена. При огляді оригіналу податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2010 та 5 додатку «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» до податкової декларації з податку на додану вартість за жовтеньь 2010 року, що знаходяться у відповідача, судом встановлено, що зазначені помарки мають механічний спосіб нанесення.
Також, під час судового розгляду справи суд прийшов до висновку, що в порушення вимог підпункту 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 Закону № 2181 та пункту 4.3 Порядку № 166 відповідач не звертався до позивача з письмовою пропозицією надати нові податкові декларації з податку на додану вартість за лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень 2010 року з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередніх). Зазначене обґрунтовується таким.
Факт надсилання повідомлення про невизнання податкових декларацій з податку на додану вартість за лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень 2010 року податковими деклараціями відповідач підтверджує копіями цих листів та копіями реєстрів відправленої кореспонденції, які містять відбитки поштового штампу про прийняття (а.с. 107-115). Разом з цим, суд критично оцінює ці документи як докази направлення позивачу повідомлення, оскільки, на думку суду, належним доказом факту здійснення відправки поштової кореспонденції є фіскальний чек та повідомлення про вручення поштового відправлення, як то передбачено пунктом 4.3 Порядку № 166. Відповідачем на вимогу суду у судове засідання для огляду не надано фіскальних чеків та повідомлень про вручення поштових відправлень, які б підтверджували факт надіслання повідомлень позивачу 01.02.2010, 03.02.2010, 10.03.2010, 21.05.2010, 17.06.2010, 20.08.2010, 26.10.2010 та 30.11.2010.
На час судового розгляду та вирішення адміністративної справи судом встановлено, що дані уточнюючих розрахунків податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за січень, березень, квітень, травень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2009 року та січень 2010 року та податкових декларацій з податку на додану вартість за лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень 2010 року та податкових декларацій з податку на додану вартість за лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень 2010 року не занесені до електронних баз податкової звітності та до картки особового рахунку приватного підприємства «Су-Чан».
З огляду на вищенаведене, суд прийшов до висновку, що під час судового розгляду справи знайшли своє підтвердження неправомірні дії відповідача в частині неприйняття у приватного підприємства «Су-Чан» уточнюючих розрахунків податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за січень, березень, квітень, травень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2009 року та січень 2010 року та податкові декларації з податку на додану вартість за лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень 2010 року і невнесення інформації податкової звітності до електронної бази податкової звітності Державної податкової адміністрації України.
Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги в частині визнання протиправними дій Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську щодо неприйняття у приватного підприємства «Су-Чан» уточнюючих розрахунків податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за січень, березень, квітень, травень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2009 року та січень 2010 року та податкові декларації з податку на додану вартість за лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень 2010 року і невнесення інформації податкової звітності до електронної бази податкової звітності Державної податкової адміністрації України та зобов'язання Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську прийняти та вважати поданою податкову звітність приватного підприємства «Су-Чан», а саме: уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок з відповідними додатками № 5 за січень, березень, квітень, травень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2009 року та січень 2010 року та податкові декларації з податку на додану вартість за лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень 2010 року та податкові декларації з податку на додану вартість за лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень 2010 року, а також занести вказані в цих деклараціях з відповідними додатками № 5 показники (дані) до електронних баз даних податкової звітності, у тому числі до картки особового рахунку приватного підприємства «Су-Чан», підлягають задоволенню.
Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
На підставі частини 3 статті 160 КАС України у судовому засіданні 26 січня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 31 січня 2011 року, про що згідно вимог частини 2 статті 167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.
Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 105, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправними дії Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську щодо неприйняття у приватного підприємства «Су-Чан» (ідентифікаційний код 35080273) уточнюючих розрахунків податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за січень, березень, квітень, травень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2009 року та січень 2010 року та податкові декларації з податку на додану вартість за лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень 2010 року і невнесення інформації податкової звітності до електронної бази податкової звітності Державної податкової адміністрації України.
Зобов'язати Ленінську міжрайонну державну податкову інспекцію у м. Луганську прийняти та вважати поданою податкову звітність приватного підприємства «Су-Чан» (ідентифікаційний код 35080273), а саме: уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок з відповідними додатками № 5 за січень, березень, квітень, травень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2009 року та січень 2010 року та податкові декларації з податку на додану вартість з відповідними додатками № 5 за лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень 2010 року, а також занести вказані в цих деклараціях з відповідними додатками № 5 показники (дані) до електронних баз даних податкової звітності, у тому числі до картки особового рахунку приватного підприємства «Су-Чан» (ідентифікаційний код 35080273).
Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства «Су-Чан» (ідентифікаційний код 35080273, місцезнаходження: м. Луганськ, вул. Оборонна, буд. 20А, кв.152) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 3,40 грн. (три гривні сорок копійок).
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Згідно з частиною 3 статті 160 КАС України постанова складена у повному обсязі 31 січня 2011 року.
СуддяР.С. Твердохліб