Категорія №14
Іменем України
03 лютого 2011 року Справа № 2а-196/11/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
Судді: Каюди А.М.,
при секретарі: Єгоровій О.О.
за участю представників:
від позивача ОСОБА_1
від відповідача Кривошей А.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції в Станично-Луганському районі Луганської області про скасування рішення про застосування фінансових санкцій №00011/2304 від 09.12.2010
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 10.01.2011 було відкрито провадження в адміністративній справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції в Станично-Луганському районі Луганської області про скасування рішення про застосування фінансових санкцій №00011/2304 від 09.12.2010.
На обґрунтування заявленого позову позивач зазначив наступне.
Підприємницьку діяльність позивач розпочав 27.09.2010, фактично торгівлю підакцизними товарами було розпочато з 13 жовтня 2010 року. 08.12.2010 року у відсутність позивача ГДПРІ Ігіновим К.О. та СДПРІ Ільчук О.В. була проведена перевірка. В цей час в магазині знаходилась продавець ОСОБА_6, яка прийнята з випробувальним строком і на час складання акту працювала 8 днів та не засвоїла повністю роботу на касовому апараті. Згідно пояснень продавця, вона продала пачку сигарет "Мальборо" незнайомому молодому чоловіку, якому на вигляд було 20 років. При цій особі на час складання акту перевірки ніяких документів не було.
9 грудня 2010 року позивачу було вручено рішення про накладення штрафу у розмірі 6800 грн. Позивач з рішенням податкового органу не погодився, вважає його необґрунтованим та просить суд скасувати зазначене рішення.
Відповідач у справі, Державна податкова інспекція в Станично-Луганському районі Луганської області, надав заперечення, в яких з адміністративним позовом не погодився, вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення податковим органом було дотримано вимоги чинного законодавства, а тому відсутні підстави для задоволення позову.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.69-72 КАС України, суд встановив наступне.
08.12.2010 податковими ревізорами-інспекторами ДПІ, на підставі направлення №103 від 08.12.2010, було проведено перевірку за дотриманням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій магазину розташованого за адресою: АДРЕСА_1 який належить фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1, позивачу у справі, з питання дотримання порядку проведення розрахунків у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг згідно ст. 11 Закону України від 04.12.1990 №509-ХІІ "Про державну податкову службу в Україні" та Законів України від 06.07.1995 №265/95-ВР зі змінами та доповненнями "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", від 23 березня 1996 року №98/96-ВР "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" від 19 грудня 1995 року №481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" Указу Президента України від 12 червня 1995 року №436/95 "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки", Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637.
В акті перевірки, пункт 2.2.14 "додаткова інформація про факти, встановлені в ході перевірки", було зазначено: "В магазині за адресою с. Піонерське, вул. Донецька, 32а який належить сг ОСОБА_1 продавцем ОСОБА_6 було продано пачку сигарет "Мальборо" особі, яка не досягла 18-ти років".
В пункті 3.1 "висновки перевірки" зазначено: "В ході перевірки встановлено порушення ст. 15-3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" - продаж тютюнових виробів особі, яка не досягла 18-ти років".
Інших порушень діючого законодавства в акті перевірки не зазначено.
В пункті 4.5 зазначені додатки до акту перевірки - опис готівкових коштів та пояснення.
Відповідно до опису готівкових коштів на момент проведення перевірки в касі магазину було 68 грн. 60 коп., що відповідає відомостям Х звіту за 08.12.2010, останній чек №6691. Чек №6691 виданий на повну суму покупки - 11 грн. пачка сигарет "Мальборо Голд".
Продавець ОСОБА_6 в своїх поясненнях, що додані до акту перевірки зазначила, що нею було продано пачку сигарет "Мальборо" незнайомому молодому чоловіку, якому на вигляд було 20 років.
Вирішуючи даний спір суд виходить з наступного
Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України визначає Закон України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" №481/95-ВР від 19.12.1995 (далі Закон №481/95).
Статтею 15-3 Закону №481/95 забороняється продаж алкогольних напоїв та тютюнових виробів особам, які не досягли 18 років.
Відповідно до ст. 17 Закону №481/95 до суб'єктів підприємницької діяльності застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі порушення вимог статті 15-3 цього Закону в сумі 6800 гривень.
Постановою Кабінету Міністрів України від 02.06.2003 р. № 790 затверджений Порядок застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" (далі - Порядок №790).
Пунктом 5 Порядку №790 визначені підстави для прийняття рішення про застосування фінансових санкцій, а саме:
- акт перевірки додержання суб'єктом підприємницької діяльності встановлених законодавством вимог, обов'язкових для виконання під час здійснення оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами, складений органом, що видав ліцензію, у якому зазначається зміст порушення і конкретні порушені норми законодавства;
- результати проведення органом, який видав ліцензію, іншими органами виконавчої влади в межах їх компетенції перевірок суб'єкта підприємницької діяльності, пов'язаної з виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів;
- матеріали правоохоронних, податкових та інших органів виконавчої влади щодо недотримання суб'єктами підприємницької діяльності вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів про виробництво та обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.
Як вбачається зі змісту наведених вище законодавчих актів рішення про застосування штрафних санкцій приймається на підставі акту перевірки, який є єдиним документом, що підтверджує факт порушення позивачем у справі вимог законодавства.
Таким чином для прийняття рішення про застосування штрафної санкції за продаж тютюнових виробів особі, яка не досягла 18-ти річного віку даний факт повинен бути підтверджений матеріалами перевірки - актом та додатками до нього.
В акті перевірки від 08.12.2010 лише зазначено про продаж пачки сигарет особі, яка не досягла 18-ти років, втім відсутні будь-які докази цього факту. Так відсутні пояснення щодо особи якій було продано сигарети - її прізвище, ім'я, по-батькові, не зазначено доказів, що підтверджують вік даної особи і взагалі не підтверджено сам факт знаходження такої особи під час проведення перевірки в магазині, відсутні письмові пояснення цієї особи.
До акту перевірки відповідно до його змісту надано два додатки - опис готівкових коштів та пояснення продавця.
З пояснень продавця вбачається, що вона продала пачку сигарет "Мальборо" особі, якій на вигляд було 20 років.
Як вже зазначалося рішення про застосування штрафних санкцій приймається на підставі акту перевірки та додатків до нього.
Суд не може погодитися з висновком податкового органу викладеним в акті перевірки про порушення позивачем вимог ст. 15-3 Закону №481/95, оскільки факт такого порушення не доведений документально, відповідачем лише зроблено відповідний запис в акті перевірки, однак будь-яких документальних підтверджень, які б достовірно свідчили про вчинення даного порушення до акту не надано.
Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Ухвалою суду від 10 січня 2011 року про відкриття провадження в адміністративні справі відповідачу пропонувалося надати всі документи на підтвердження обґрунтованості прийнятого рішення про застосування фінансових санкцій. На підтвердження відповідач надав акт перевірки від 08.12.2010 та 2 додатки до нього, зміст яких проаналізовано судом вище, заяву продавця ОСОБА_6 про прийняття її на роботу.
Також відповідачем надано незавірену копію свідоцтва про народження якоїсь особи - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1. З приводу даного доказу суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Виходячи з наведеного визначення критеріїв доказів судом не може прийматися до уваги надана відповідачем копія свідоцтва про народження громадянина ОСОБА_7, оскільки цей документ будь-яким чином не пов'язаний з оскаржуваним рішенням та відповідним актом перевірки. Ні в акті, ні в додатках до нього, ні в рішенні немає ніяких посилань на ОСОБА_7 Будь-яких пояснень або інших документальних свідоцтв, що підтверджують факт продажу позивачем сигарет саме цій особі відповідачем не надано.
Таким чином суд дійшов висновку, що матеріалами перевірки документально не підтверджений факт здійснення продажу сигарет неповнолітній особі ОСОБА_7, копію свідоцтва про народження якого надано відповідачем, а тому даний доказ визнається судом неналежним, та таким, що не може підтверджувати правомірність оскаржуваного рішення відповідача.
Після пояснень сторін та дослідження письмових доказів у справі судом ставилось питання до сторін про наявність додаткових пояснень чи доказів і їх залучення до матеріалів справи.
Відповідачем будь-яких клопотань про залучення додаткових доказів чи необхідність їх витребування не ставилося, у зв'язку з чим судом було постановлено ухвалу про закінчення з'ясування обставин справи та перевірки їх доказами.
Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Розглянувши матеріали справи, суд вважає що оскаржуване рішення суб'єкта владних повноважень про застосування фінансових санкцій не відповідає критеріям обґрунтованості, визначеним статтею 2 КАС України.
Лише зазначення в акті перевірки про порушення норм закону без будь-якого документального підтвердження дійсного вчинення такого порушення не може бути підставою для застосування штрафних санкцій.
Посилання відповідача на підписання акту перевірки продавцем без зауважень, як на обставину, що підтверджує визнання позивачем факту скоєння зазначеного в акті порушення не приймаються судом.
Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Позивачем у справах є особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду.
Звернення позивача з даним позовом до суду є переконливим свідченням його незгоди з висновками акту перевірки та прийнятим рішенням.
В будь-якому випадку підписання без зауважень акту перевірки продавцем не звільняє відповідача - суб'єкта владних повноважень від обов'язку доведення обґрунтованості та правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, як це передбачено статтею 71 КАС України.
Таким чином суд приходить висновку про необґрунтованість прийнятого відповідачем рішення про застосування фінансових санкцій №00011/2304 від 09.12.2010 та наявність підстав для задоволення позову.
Відповідно до статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
На підставі викладеного, керуючись статтями 17, 18, 94, 128, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції в Станично-Луганському районі Луганської області про скасування рішення про застосування фінансових санкцій №00011/2304 від 09.12.2010 задовольнити повністю.
Скасувати рішення Державної податкової інспекції в Станично-Луганському районі Луганської області про застосування фінансових санкцій №00011/2304 від 09.12.2010.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 ід. номер НОМЕР_1судові витрати зі сплати судового збору в сумі 3 грн. 40 коп. (три гривні 40 коп.).
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.
Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
На підставі частини 3 статті 160 КАС України у судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено, про що згідно вимог частини 2 статті 167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.
Постанову у повному обсязі складено та підписано 08.02.2011
СуддяА.М. Каюда