Категорія №2.11.1
Іменем України
02 лютого 2011 року Справа № 2а-10130/10/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
Судді: Солоніченко О.В.
при секретарі: Псоміаді С.І.,
за участю
представника позивача : ОСОБА_1 дов. б/н від 01.12.10,,
представників відповідача: Іваненко С.О. дов. № 24123/10 від 23.11.10,
Жабко О.В. дов. № 1607/10 від 26.01.11,
роз?глянувши у відкритому судово?му засіданні справу за адміні?стративним позовом Приватного малого підприємства «Девайс» до Державної податкової інспекції в Жовтневому районі м. Луганська про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000432320/0 від 19.10.2010 на суму 313415 грн., -
21 грудня 2010 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов Приватного малого підприємства «Девайс» до Державної податкової інспекції в Жовтневому районі м. Луганська про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000432320/0 від 19.10.2010 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 313415 грн.
Зазначене рішення було винесено на підставі акту невиїзної документальної перевірки позивача від 15.10.2010 року № 1563/23-217/19063517 з питань правових відносин з ТОВ «ТД «Спецтранс» за вересень, жовтень 2009 року, з ТОВ «Українські Інтерактивні Послуги» за січень, лютий 2009 року та достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок у банку за лютий, березень, жовтень, листопад 2009 року. Актом були встановлені порушення п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7, п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».
Перевіркою було встановлено, що сума бюджетного відшкодування за лютий - березень 2009 року виникла у зв'язку з придбанням позивачем автомобілів марки HOWO у одного з основних постачальників ТОВ «Українські Інтерактивні Послуги», за вересень - жовтень 2009 року у зв'язку з придбанням автомобілів марки САМС у одного з основних постачальників ТОВ «ТД Спецтранс».
Згідно висновків акту перевірки позивачем завищено податковий кредит за січень 2009 року на суму ПДВ 106698 грн., за лютий на суму ПДВ 100124 грн., за вересень 2009 року на суму ПДВ 50320 грн., за жовтень 2009 року на суму ПДВ 56273 грн.
Такий висновок відповідачем було зроблено через таке. На запити до ДПІ в Дніпровському районі м. Києва було отримано інформацію, згідно якої провести зустрічну перевірку ТОВ «Українські Інтерактивні Послуги» не має можливості у зв'язку з тим, що не встановлено місцезнаходження підприємства, тому неможливо підтвердити факт виникнення податкових зобов'язань по ланцюгу постачальника ТОВ «Українські Інтерактивні Послуги» до виробника продукції або імпортера. Згідно результатів перевірки щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з позивачем за період вересень - жовтень 2009 року, проведеної ДПІ у Печерському районі м. Києва, ТОВ « ТД Спецтранс» є посередником, а постачальником товару визначено ТОВ «Центросталь», яким виписано видаткову накладну від 15.10.2009 року № РН-891 та податкову накладну від 15.10.2009 року № 891 на загальну суму 686400 грн., у т.ч. ПДВ на суму 114400 грн.
З податковим повідомленням-рішенням № 0000432320/0 від 19.10.2010 року позивач не згоден, оскільки вважає, що діюче законодавство визначає лише один випадок невключення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку - відсутність податкової накладної.
У відповідності з договором від 22.01.2009 року, укладеним між позивачем та ТОВ «Українські Інтерактивні Послуги», позивачем було придбано самоскиди марки HOWO. На даний товар ТОВ «Українські Інтерактивні Послуги» були надані: рахунок-фактура, акт фактичної передачі автомобіля, сертифікат відповідності, податкова накладна, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, довідка-рахунок. На підставі цього договору були виписані податкові накладні № 1 від 23.01.2009 року, № 2 від 27.01.2009 року, № 3 від 09.02.2009 року. Суми ПДВ за цими накладними включені до податкового кредиту відповідного періоду, відображені у книзі обліку придбання та реєстрі отриманих податкових накладних.
Відповідно до договорів № 250909С1 від 25.09.2009 року, № 250909С2 від 25.09.2009 року, укладених між позивачем та ТОВ «ТД Спецтранс», ПМП «Девайс» було придбано самоскиди САМС. На даний товар постачальником було надано рахунок-фактуру, акт фактичної передачі автомобіля, сертифікат відповідності, податкову накладну, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, довідку-рахунок. На підставі зазначених договорів були виписані податкові накладні № 1 від 29.09.2009 року, № 2 29.09.2009 року, № 3 від 16.10.2009 року, № 4 від 16.10.2009 року. Суми ПДВ за цими накладними включені до податкового кредиту відповідного періоду, відображені у книзі обліку придбання та реєстрі отриманих податкових накладних.
Тобто позивач вважає, що ним не були порушені норми, що встановлені п.п. 1.8 ст. 1, п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», тому просить визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000432320/0 від 19.10.2010 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 313415 грн.
У судовому засіданні представник позивача позов підтримав, надав пояснення аналогічні викладеним у позові та просив задовольнити позов повністю.
Представники відповідача в судовому засіданні проти позову заперечували посилаючись на акт перевірки від 15.10.2010 року № 1563/23-217/19063517, яким встановлено завищення суми ПДВ. Пояснили, що у зв'язку з неможливістю проведення зустрічної перевірки по ланцюгу постачання не підтверджено товарний характер здійснення операцій та не має можливим підтвердити факт надмірної сплати сум ПДВ як передбачено п.п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», а також не можливо встановити період виникнення податкових зобов'язань постачальників товарів, як зазначено у п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 вказаного Закону. В матеріалах справи є письмові заперечення проти позову, в яких представник відповідача просив відмовити в задоволенні позову.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що ПМП «Девайс» зареєстроване виконавчим комітетом Луганської міської ради 09.02.1993 року, внесено до ЄДРПОУ та є платником податку на додану вартість.
У 2009 році позивачем було надано відповідачу податкові декларації з розрахунком частки бюджетного відшкодування за січень, лютий, вересень, жовтень 2009 року.
Відповідачем була проведена невиїзна перевірка позивача з питань правових відносин з ТОВ «ТД «Спецтранс» за вересень, жовтень 2009 року, з ТОВ «Українські Інтерактивні Послуги» за січень, лютий 2009 року та достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок у банку за лютий, березень, жовтень, листопад 2009 року. Перевіркою були встановлені порушення п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7, п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». За результатами перевірки складено акт від 15.10.2010 року № 1563/23-217/19063517.
На підставі зазначеного акту відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення від № 0000432320/0 від 19.10.2010 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 313415 грн.
01 січня 2011 року набув чинності Податковий Кодекс України, який встановлює перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Податкового кодексу України з 01.01.2011 року Закон України «Про податок на додану вартість» втратив чинність.
Проте, у зв'язку з тим, що спірні правовідносини виникли до набрання чинності Податковим Кодексом України, суд приходить до висновку, що в даному випадку слід застосовувати саме норми Закону України «Про податок на додану вартість».
Згідно ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, визначена згідно з цим Законом. Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. Бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.
Згідно з п.п. 7.2.6 п.7.2. ст. 7 зазначеного Закону підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари на вимогу їх отримувача.
Підпунктом 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.
Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Підпунктом 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Відповідно до п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п.п. 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п.п. 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Згідно п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 зазначеного Закону якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п.п. 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду.
Підпунктом 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 зазначеного Закону встановлено, що платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій. Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються за процедурою, встановленою центральним податковим органом.
Відповідно до п.п. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 зазначеного Закону протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.
Виходячи з вимог вказаних норм Закону єдиною підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна.
Сума бюджетного відшкодування сум ПДВ та фактичне здійснення позивачем господарських операцій підтверджується копіями договорів поставок, копіями актів фактичної передачі автомобілів, копіями актів прийому технічного стану автомобілів, копіями податкових накладних, які видані позивачу вказаними контрагентами, які є в матеріалах справи. Вказаними документами підтверджується право позивача на бюджетне відшкодування сум ПДВ по деклараціям за січень, лютий, вересень та жовтень 2009 року.
Посилання відповідача на те, що контрагент позивача ТОВ «Українські Інтерактивні Послуги» не знаходиться за зареєстрованим місцем знаходження, суд до уваги не приймає, оскільки зазначене не підтверджено відповідачем даними з ЄДРПОУ.
Твердження відповідача про те, що оскільки неможливе проведення зустрічної перевірки по ланцюгу постачання, тому не можливе підтвердження факту надмірної сплати податку, суперечить нормам Закону України «Про податок на додану вартість». Право платника ПДВ на отримання бюджетного відшкодування по ПДВ не є залежним від проведення або непроведення зустрічних перевірок по всьому ланцюгу угод.
Твердження відповідача про обов'язковість надходжень сум ПДВ до бюджету для нарахування бюджетного відшкодування з посиланням на п.п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» не заслуговують на увагу, оскільки зазначений пункт визначає поняття бюджетного відшкодування, яким є сума, що підлягає поверненню платнику у зв'язку з надмірною сплатою. Розглядаючи ці норми разом з нормами п.п. 7.7 ст. 7 зазначеного Закону слід зробити висновок, що відшкодуванню підлягають надмірно сплачені суми ПДВ у ціні товару, а не безпосередньо до бюджету.
Таким чином з матеріалів справи вбачається, що позивачем виконані всі вимоги Закону щодо нарахування бюджетного відшкодування сум ПДВ. Отже у відповідача не було підстав для прийняття оскаржуваного повідомлення - рішення № 0000432320/0 від 19.10.2010 року.
Оскільки суд дійшов висновку про правильність нарахування позивачем бюджетного відшкодування сум ПДВ, тому податкове повідомлення - рішення № 0000432320/0 від 19.10.2010 року підлягає скасуванню.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Як вбачається з квитанції, наявної в матеріалах справи, позивачем сплачено судовий збір в розмірі 3,40 грн.
Таким чином, суд вважає за необхідне стягнути з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати в сумі 3,40 грн.
Керуючись ст. ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Позов Приватного малого підприємства «Девайс» до Державної податкової інспекції в Жовтневому районі м. Луганська задовольнити повністю.
Визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в Жовтневому районі м. Луганська № 0000432320/0 від 19.10.2010 року на суму 313415 грн.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного малого підприємства «Девайс» судові витрати на сплату судового збору в сумі 3,40 грн.
Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів після її проголошення а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня отримання копії постанови.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанову в повному обсязі складено 08 лютого 2011 року.
СуддяО.В. Солоніченко