17 січня 2011 року Справа № 2а-9502/10/0870
Запорізький окружний адміністративний суд у складі, головуючого - судді Артоуз О.О., при секретарі судового засідання Гнідой А.В., розглядаючи у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовною заявою: Мелітопольського міського центру зайнятості
до: ОСОБА_1
про: стягнення виплаченої допомоги по безробіттю
18 листопада 2010 року Мелітопольський міський центр зайнятості звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення виплаченої допомоги по безробіттю у розмірі 2 057 грн. 46 коп.
Ухвалою суду від 06.12.2010 судом було відкрите провадження у справі та призначено судовий розгляд на 27.12.2010. Ухвалою суду від 27.12.2010 провадження по справі було зупинено за клопотання позивача для надання додаткових документів, до 17.01.2011.
Відповідно до позовної заяви ОСОБА_2 надала Мелітопольському міському центру зайнятості недостовірну інформацію, безпідставно перебувала на обліку як безробітна з 22.05.2007 по 10.03.2008 і незаконно отримала допомогу по безробіттю в сумі 2 057 грн. 46 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані Законом України «Про зайнятість населення» від 01.03.1991 № 803, Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02.03.2000 № 1533.
До суду від представника позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Відповідач в судове засідання не з'явився про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином. До суду від відповідача надійшли заперечення по адміністративний позові, відповідно відповідач вважає позовні вимоги необґрунтовані. Зазначено, що проведення державної реєстрації припинення фізичної особи - підприємця проведено 24.05.2007, отже Мелітопольській міській центр зайнятості був повідомлений державним реєстратором про проведення державної реєстрації припинення фізичної особи - підприємця 24.05.2007. Крім того, зазначає, що позов поданий 11.11.2010, через три роки та п'ять місяців після того, як центр зайнятості повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Просить адміністративний позов залишити без розгляду.
Відповідно до вимог ч. 6 ст. 12, ст. 41 КАС України, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши інші наявні у справі докази у їх сукупності, дійшов наступного висновку.
15.05.2007 ОСОБА_1 звернулась до центру зайнятості в пошуках роботи, як звільнена з підприємства ПП «Молокозавод - ОЛКОМ» за п. 1 ст. 36 КЗпП України.
22.05.2001 відповідачу було надано статус безробітної, та відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» призначена допомога по безробіттю тривалістю 360 календарних днів.
11.03.2008 відповідача було знято з обліку в зв'язку з поданням письмової заяви до центру зайнятості про бажання здійснити догляд за дитиною до досягнення трирічного віку.
За час перебування на обліку, як безробітної ОСОБА_1 з 22.05.2007 по 10.03.2008 отримала допомогу по безробіттю на загальну суму 2 057 грн. 46 коп.
10.08.2010 на виконання SQL- запиту Державного центру зайнятості Міським центром зайнятості було здійснено перевірку осіб, які на день надання статусу безробітного не припинили підприємницької діяльності або в період перебування в статусі безробітного ї зареєстрували тобто належать до зайнятого населення, що призвело до незаконного отримання допомоги по безробіттю.
За результатами перевірки Мелітопольським центром занятості 16.08.2010 було складено акт розслідування № 25.
16.08.2010 відповідач була запрошена до центру зайнятості та ознайомлена з листом № 22-99/10 щодо порушення вимог п. 3-б ст. 1 Закону України «Про зайнятість населення» та про повернення незаконно отриманих коштів протягом 15 календарних дні з дня отримання листа. Вказаний лист було оскаржено відповідачем до центру зайнятості. Листом від 02.09.2010 № 2417/10 заперечення відповідача були залишені без задоволення.
Відповідно до ч. 2 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02.03.2000 № 1533 застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.
Згідно зі ст. 6 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття (далі - забезпечення) та соціальні послуги мають застраховані особи, а також незастраховані особи, які вперше шукають роботу, інші незастраховані особи у разі їх реєстрації в установленому порядку як безробітних.
Підпунктом «б» п. 3 ст. 1 Закону України «Про зайнятість населення» від 01.03.1991 № 803-ХІІ визначено, що в Україні до зайнятого населення належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців.
За правилами ч. 15 ст. 47 Закону Країни «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» від 15.05.2003 № 755-IV дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем є датою державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем.
Згідно з свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 була зареєстрована виконавчим комітетом Мелітополської міської ради Запорізької ради 07.10.2003. Відповідно до штампу на вказаному свідоцтві державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця проведено 24.05.2007.
Отже на час звернення до позивача із заявою про надання статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю відповідач мав статус фізичної особи - підприємця.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про зайнятість населення» порядок реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних державною службою зайнятості визначається Кабінетом Міністрів України.
Згідно з п. 12 Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 14.02.2007 № 219 у редакції, що діяла на момент звернення відповідача до позивача із заявою про надання статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю, для одержання статусу безробітного громадянин особисто подає у день, що настає після закінчення встановленого строку пошуку підходящої роботи, до центру зайнятості відповідну заяву та письмову інформацію про те, що він не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів і не зареєстрований як фізична особа - підприємець, а також копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера.
Підпунктом 1 пункту 5.5 розділу 5 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20.11.2000 № 307, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 14.12.2000 за № 915/5136 виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі: працевлаштування безробітного, зайняття підприємницькою або іншою діяльністю, пов'язаною з одержанням доходу безпосередньо від цієї діяльності, виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими угодами (з дня працевлаштування, державної реєстрації як суб'єкта підприємницької або іншої діяльності, виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими угодами).
Відповідно до ч. 3 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
Таким чином відповідач, звертаючись до центру зайнятості із відповідною заявою приховав обставини, що впливали на надання йому статусу безробітного та виплату йому допомоги по безробіттю, тобто умисно не виконав свій обов'язок, покладений на нього ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».
Відповідно до п. 6 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України 13.02.2009 № 60/62, Постановою правління Пенсійного фонду України від 13 лютого 2009 року № 7-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 березня 2009 за № 232/16248, у разі встановлення центром зайнятості відповідно до цього Порядку належності безробітної особи до категорії зайнятих така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг.
Згідно з п. 7 Порядку рішення про повернення коштів особою чи роботодавцем оформлюється наказом, який відповідно до п. 9 Порядку може бути оскаржено в центрі зайнятості вищого рівня або в судовому порядку. Протягом двох робочих днів після прийняття рішення центр зайнятості надсилає особі чи роботодавцю рекомендованим листом повідомлення про необхідність протягом 15 календарних днів з дня отримання повідомлення повернути незаконно виплачені кошти.
Пунктом 8 Порядку визначено, що у разі відмови особи чи роботодавця повернути кошти, а також у разі неповернення їх у встановлений строк стягнення таких коштів здійснюється у судовому порядку відповідно до законодавства.
Разом з цим суд не погоджується із визначеним позивачем розміром незаконно отриманої відповідачем допомоги по безробіттю з огляду на наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 51 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» від 15.05.2003 № 755 державний реєстратор у день державної реєстрації припинення фізичної особи - підприємця у порядку, визначеному статтями 47-50 цього Закону, зобов'язаний надіслати відповідним органам статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування повідомлення про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем та відомості реєстраційної картки про проведення державної реєстрації припинення фізичної особи - підприємця.
Пунктом 8 частини 1 ст. 31 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» визначено, що виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі призначення виплати на підставі документів, що містять неправдиві відомості.
Отже позивач повинен був дізнатися про обставини, що впливали на виплату відповідачу допомоги по безробіттю, ще у червні, липня 2008 року, а відтак і прийняти відповідне рішення про повернення відповідачем суми незаконно отриманої допомоги.
Несвоєчасне прийняття суб'єктом владних повноважень рішення не може мати наслідком збільшення понад встановлений законом розмір відповідальності особи, у відношенні якої було прийнято рішення.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що адміністративний позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню лише в частині, а саме з відповідача належить стягнути суму незаконно отриманої ним допомоги по безробіттю за період з 22.05.2007 по 23.05.2007, тобто до моменту припинення підприємницької діяльності.
Як вбачається з наданого позивачем нормативно-правового обґрунтування, відповідач за 22.05.2007 отримав допомогу по безробіттю в розмірі - 14 грн. 88 коп. за 23.05.2007 отримав допомогу по безробіттю в розмірі - 14 грн. 88 коп. Отже сума незаконно отриманої допомоги з 22.05.2007 по 23.05.2007 становить 29 грн. 76 коп.
Загальна сума незаконно отриманої відповідачем допомоги по безробіттю становить 14,88+14,88= 29,76 грн.
Керуючись ст.ст. 41, 161, 162, 163, 167 КАС України, суд,
Адміністративний позов Мелітопольського міського центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення виплаченої допомоги по безробіттю задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) суму незаконно одержаної допомоги по безробіттю у розмірі 29 (двадцять дев'ять) грн. 76 коп. на користь Мелітопольського міського центру зайнятості.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова складена у повному обсязі у строк, визначений ч. 3 ст. 160 КАС України.
Суддя /підпис/ О.О. Артоуз