справа №2а-10216/10/0670
категорія 6.2
26 січня 2011 р. м. Житомир
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Майстренко Н.М.,
за участю секретаря - Василюк Т.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу
за позовом Управління праці та соціального захисту населення Новоград-Волинської міської ради Житомирської області
до Відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Житомирській області
про скасування постанови,
встановив:
Управління праці та соціального захисту населення Новоград-Волинської міської ради Житомирської області звернулось до суду з позовом, в якому просить скасувати постанову підрозділу примусового виконання рішень Відділу державної виконавчої служби відділу Головного управління юстиції в Житомирській області від 11.11.2010 року про накладення штрафу у сумі 340,00 грн. Свої вимоги мотивує незаконністю оскаржуваної постанови, зважаючи на відсутність бюджетних видатків на відповідний рік для проведення присуджених судом виплат.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, направив на адресу суду заяву, в якій просить розглядати справу у його відсутність. Крім того, надав письмові заперечення проти позовних вимог, в яких зазначив, що за виконавчим листом №2-а-308/08, виданим 12.02.2009 року, державним виконавцем 28.01.2010 року було відкрито виконавче провадження та наданий боржнику 7-денний строк для добровільного виконання рішення. Зазначене рішення не було виконано боржником у повному обсязі з причин відсутності затвердженого бюджету на 2010 рік та відсутності додаткових видатків щодо виплати заборгованості за попередні роки, що і зумовило прийняття оскаржуваної постанови про накладення штрафу. Відповідач вважає неправомірним посилання позивача на відсутність бюджетних видатків, оскільки відсутність коштів у боржника не звільняє його від обов'язку виконати рішення суду.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали адміністративної справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що постановою державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Житомирській області від 28.01.2010 року відкрито виконавче провадження на підставі заяви стягувача та виконавчого листа №2-а-308/08, виданого 12.02.2009 року Новоград-Волинським міськрайонним судом Житомирської області, про зобов'язання Управління праці та соціального захисту населення Новоград-Волинської міської ради донарахувати та виплатити ОСОБА_1 1900,03 грн. недоплаченої з серпня 2007 року грошової допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
30.03.2010 року державним виконавцем направлено вимогу боржнику щодо виконання ним судового рішення.
08.04.2010 року від боржника надійшов лист про невиконання ним судового рішення з причин відсутності затвердженого бюджету на 2010 рік та відсутності додаткових видатків щодо виплати заборгованості за попередні роки.
Ухвалою Новоград-Волинського міськрайонного суду від 15.04.2010 року відстрочено боржнику виконання судового рішення на користь ОСОБА_1 до 15.10.2010 року, у зв'язку з чим 26.04.2010 року виконавче провадження з виконання названого виконавчого документу було зупинено. Після закінчення терміну відстрочки 18.10.2010 року воно було поновлено.
28.10.2010 року до Підрозділу надійшов лист від боржника щодо часткового виконання ним судового рішення в частині здійснення перерахунку недоплаченої щомісячної грошової допомоги на користь стягувача та повідомлено, що особову справу стягувача разом з розпорядженням про перерахунок направлено до Обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат.
У зв'язку із невиконанням рішення суду в повному обсязі, державним виконавцем 04.11.2010 року направлено вимогу боржнику та зобов'язано повідомити Підрозділ про його виконання у 7-денний строк з моменту одержання вимоги.
11.11.2010 року боржником повідомлено Підрозділ про невиконання ним судового рішення в частині здійснення виплати присуджених коштів на користь стягувача з тих підстав, що Обласний центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, керуючись бюджетним законодавством України, зазначив про неможливість здійснення даної виплати стягувачу.
Відповідно до ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження" (далі - Закон), державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії; здійснювати необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.
Згідно зі ст. 76 Закону після відкриття виконавчого провадження по виконавчому документу, який зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець відповідно до ст. 24 цього Закону визначає йому строк добровільного виконання рішення.
У разі невиконання без поважних причин цих вимог державний виконавець застосовує до боржника штрафні санкції чи інші заходи, передбачені законодавством, і призначає новий строк виконання.
Зокрема, ч. 1 ст. 87 Закону передбачено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, які можуть бути виконані лише боржником, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - юридичну особу - від двадцяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та призначає новий строк для виконання.
Встановлюючи факт наявності поважних причин, судом враховується, що обов'язок боржника з виконання судового рішення не може бути поставлений у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання позивача на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань, не може бути визнане судом поважною причиною.
Відповідно до ч. 2 ст. 14 КАС України постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.
У справі "Кечко проти України" Європейський суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Позивач не надав доказів щодо неправомірності дій відповідача.
Таким чином, суд, оцінивши докази, приходить до висновку, що державний виконавець при прийнятті постанови про накладання штрафу від 11.11.2010 року діяв правомірно, в межах наданих йому повноважень та відповідно до вимог чинного законодавства, а тому будь-які законні підстави для скасування вказаної постанови відсутні.
За наведених обставин позовні вимоги є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 71, 86, 94, 158-163, 254 КАС України, суд
постановив:
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення.
У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Головуючий суддя: Н.М. Майстренко
Повний текст постанови виготовлено: 31 січня 2011 р.