справа № 2а-8584/10/0670
категорія 2.11.1
28 січня 2011 р. м. Житомир
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Майстренко Н.М.,
за участю секретаря - Василюк Т.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу
за позовом Приватного підприємства "Пропаганда"
до Державної податкової інспекції у м. Житомирі
про скасування податкових повідомлень-рішень,
встановив:
Приватне підприємство "Пропаганда" звернулось до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Житомирі, в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення від 14.10.2010 року №0006001601/1, яким позивачу донараховано суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 30800,80 грн., та №0009001601/1, яким до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 12320,00 грн. Позивач в обґрунтування своїх вимог посилається на відповідність дій підприємства вимогам Закону України "Про податок на додану вартість", а також вказує на відсутність у контролюючого органу передбачених законом правових підстав для донарахування податкових зобов'язань.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити.
У судовому засіданні представник відповідача проти адміністративного позову заперечив, просив відмовити у його задоволенні.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, вважає, що позов підлягає задоволенню, зважаючи на наступне.
Судом встановлено, що відповідачем було здійснено документальну невиїзну перевірку податкової декларації по податку на додану вартість, за наслідками якої складено акт від 18.06.2010 року №3595/15-2. Відповідно до змісту зазначеного акту за наслідками перевірки платнику донараховано суму, яка підлягає сплаті до бюджету, у розмірі 30800,80,00 грн. по взаємовідносинах з ПП "Львівкомфортгруп-К", про що прийнято податкове повідомлення-рішення №0006001601/0.
Не погодившись з зазначеним податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його в порядку апеляційного узгодження. У ході розгляду скарги платника відповідачем було прийнято рішення про проведення позапланової перевірки.
За наслідками виїзної позапланової документальної перевірки Приватного підприємства "Пропаганда" з питань, викладених у скарзі від 16.08.2010 року №11, складено акт від 11.10.2010 року №7746/23-1/36968206/0100. При проведенні даної перевірки зроблено висновок, що підприємство відповідно до наданих документів мало підстави для формування податкового кредиту по взаємовідносинах з ПП "Львівкомфортгруп-К".
У той же час, на підставі акту перевірку від 18.06.2010 року та рішення про результати розгляду первинної скарги від 14.10.2010 року №59109/10/25-003 були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 14.10.2010 року №0006001601/1, яким позивачу донараховано суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 30800,80 грн., та №0009001601/1, яким до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 12320,00 грн. Зазначені рішення прийняті з огляду на те, що контролюючий орган поставив під сумнів факт реального здійснення господарської операції з ПП "Львівкомфортгруп-К", оскільки додаткова угода з даним підприємством не містить конкретного переліку робіт, строків їх виконання, вартості послуг, відсутні оригінал-макети про погодження дизайну та інших характеристик виготовленої продукції, а також відсутня товарно-транспортна документація.
Перевіривши оскаржувані рішення на відповідність їх вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, суд не може визнати їх такими, що узгоджуються з правовими положеннями законів України, зважаючи на наступне.
Так, судом встановлено, що відповідно до п. 1.1 договору (контракту) на переробку давальницької сировини від 02.04.2010 року №2010-04/02, укладеного між ПП "Львівкомфортгруп-К" (виконавець) та ПП «Пропаганда» (замовник), були виконані роботи по виготовленню рекламно-інформаційної продукції (рекламних літер) із використанням давальницької сировини. Згідно умов додаткової угоди від 05.04.2010 року №1 до даного договору доставка давальницької сировини і готової продукції та її витрати до місця постачання проводяться виконавцем за власний кошт самостійно та включаються в ціну послуг, що спростовує доводи контролюючого органу про обов'язкову наявність у позивача товарно-супровідної документації.
Підприємством було включено до складу податкового кредиту податкові накладні від 09.04.2010 року №19561, від 21.04.2010 року №19562, від 26.04.2010 від №19563, від 28.04.2010 року №19564, отримані від ПП "Львівкомфортгруп-К", на загальну суму 184805,00 грн., у тому числі ПДВ - 30800,83 грн.
Відповідно до досліджених банківських документів передоплата за роботи з виготовлення рекламно-інформаційної продукції з використанням давальницької сировини була здійснена позивачем 09.04.2010 року, 21.04.2010 року, 26.04.2010 року та 28.04.2010 року у сумі 184805,00 грн., у т.ч. ПДВ - 30800,83 грн., з розрахункового рахунку ПП "Пропаганда".
Видача матеріалів ПП "Львівкомфортгруп-К" для виготовлення рекламно-інформаційної продукції проводилась відповідно до видаткових накладних від 29.04.2010 року №РН-0000012, №РН-0000009, №РН-0000010, №РН-0000011.
Відповідно до акту здачі-приймання робіт №0400 від 30.04.2010 року ПП «Пропаганда» прийняв виконані роботи у ПП "Львівкомфортгруп-К".
Таким чином, факт придбання послуг з виготовлення рекламно-інформаційної продукції підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.
При цьому за обставин, які склались у даній справі, судом встановлено, що виготовлення рекламно-інформаційної продукції замовлялось позивачем з огляду на укладений ним 16.03.2010 року з ТОВ "Торгова компанія "Ельдорадо" договір №16-03/10 на виконання робіт з виготовлення та монтування рекламно-інформаційної продукції.
У відповідності до умов цього договору позивачем були передані інформаційні вивіски (м. Херсон, м. Вінниця), роботи з виготовлення яких проводились ПП "Львівкомфортгруп-К". За отримані інформаційні вивіски ТОВ "Торгова компанія "Ельдорадо" здійснило розрахунки з ПП "Пропаганда", що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками та картками рахунку 361 по даному контрагенту. Тобто замовлені у ПП "Львівкомфортгруп-К" роботи з виготовлення рекламно-інформаційної продукції є такими, що призначені для подальшого використання в господарській діяльності позивача.
Суд не може погодитись з висновком відповідача про відсутність у позивача права на формування податкового кредиту за наслідками господарських взаємовідносин з ПП "Львівкомфортгруп-К".
Так, згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Підпунктом 7.4.5 цієї статті встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.
Зміст наведених норм свідчить про те, що наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту.
Обставини щодо фактичності здійснення господарської операції з придбання у ПП "Львівкомфортгруп-К" робіт з виготовлення рекламно-інформаційної продукції, на які платник податку посилається як на підставу виникнення у нього права на включення сплаченого ПДВ до податкового кредиту, відповідачем спростовані не були.
Крім того, зазначені обставини знайшли своє підтвердження у ході судового розгляду справи, під час якого було встановлено, що позивач належними доказами довів факт придбання робіт з виготовлення рекламно-інформаційної продукції, їх отримання шляхом укладення з ПП "Львівкомфортгруп-К" договору на переробку давальницької сировини, складанням акту здачі-приймання робіт та оформленням видаткових накладних.
Крім того, позивачем надані докази в підтвердження факту використання виготовленої рекламно-інформаційної продукції в подальшій господарській діяльності ПП «Пропаганда».
Відповідно до ч. 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання, презюмується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.
Обставини, які слугували фактичною підставою для визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість згідно спірних податкових повідомлень-рішень, знаходяться поза межами вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість".
Інші статті цього Закону, так само як і інших законів, не ставлять в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Не можуть бути визнані такими підстави і доводи позивача про відсутність у позивача товарно-транспортних накладних та оригінал-макетів на замовлену продукцію, на які вказує відповідач, оскільки такі доводи не спростовують реальність здійсненої господарської операції між позивачем та ПП "Львівкомфортгруп-К".
Крім того, надані позивачем документи дають підстави для висновку про сплату підприємством сум податку на додану вартість в ціні придбаних у ПП "Львівкомфортгруп-К" робіт, яке видало позивачу податкові накладні, маючи статус платника податку, що не спростовано відповідачем.
З огляду на викладене законодавче регулювання спірних правовідносин та на встановлені у справі обставини щодо дотримання позивачем усіх визначених Законом України "Про податок на додану вартість" умов для включення сплаченого в ціні придбаних робіт податку на додану вартість до складу податкового кредиту підприємства та при наявності належним чином складених податкових накладних, виданих платником податку на додану вартість, суд вважає, що оскаржувані рішення Державної податкової інспекції у м. Житомирі про донарахування підприємству податкового зобов'язання з ПДВ не відповідають вимогам названого Закону, з огляду на що вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України.
Керуючись ст.ст. 71, 86, 94, 158-163, 254 КАС України, суд
постановив:
Адміністративний позов Приватного підприємства "Пропаганда" задовольнити.
Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Житомирі від 14.10.2010 року №0006001601/1 та №0009001601/1.
Стягнути з Державного бюджету України на користь позивача 3,40 грн. сплаченого судового збору.
Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення.
У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Головуючий суддя: Н.М. Майстренко
Повний текст постанови виготовлено: 02 лютого 2011 р.