справа № 2а-5331/10/0670
категорія 2.11.1
31 січня 2011 р. м.Житомир
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Нагірняк М.Ф. ,
при секретарі - Янушевській В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу
за позовом Об'єднання "Житомирська міська інвестиційна будівельна корпорація"
до Державної податкової інспекції у м. Житомирі
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
встановив:
Об'єднання "Житомирська міська інвестиційна будівельна корпорація" звернулося з позовом до Державної податкової інспекції у м. Житомирі про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000182304/0 від 01.03.2010року та № 0000182304/2 від 14.04.2010року, якими визначені податкові зобов'язання Об'єднанню "Житомирська міська інвестиційна будівельна корпорація" з податку на додану вартість на загальну суму 159868,00грн.
В судовому засіданні представники Позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі і пояснили, що Відповідачем була проведена позапланова виїзна перевірка Об'єднання "Житомирська міська інвестиційна будівельна корпорація", Позивача по справі, з питань достовірності виникнення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість за січень 2009року. За результатами перевірки 23.02.2010 року був складений відповідний акт та винесено податкове повідомлення-рішення № 0000182304/0 від 01.03.2010року, яким було визначено Об'єднанню "Житомирська міська інвестиційна будівельна корпорація" податкові зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 106579,00грн. та застосовані фінансові санкції в сумі 53289,00грн., а всього на загальну суму 159868,00грн. Зазначене податкове повідомлення-рішення було оскаржено до Відповідача, а також в установлені строки до ДПА в Житомирській області, до ДПА України. За результатами розгляду скарг в їх задоволенні було відмовлено і винесено додатково податкове повідомлення-рішення № 0000182304/2 від 14.04.2010року, якими визначені аналогічні податкові зобов'язання.
На думку представників Позивача зазначені податкові повідомлення - рішення піддягають скасуванню. Вважають, що Об'єднання "Житомирська міська інвестиційна будівельна корпорація" правомірно в січні 2009року віднесено до податкового кредиту по ТОВ "РІП" податок на додану вартість в сумі 390000,00грн. за придбані круги алмазні та отримані агентські послуги.
Представники Відповідача в судовому засіданні проти позову заперечили і пояснили, що в ході позапланової виїзної перевірки Позивача було встановлено, що Позивач в січні 2009року безпідставно відніс до податкового кредиту по ТОВ "РІП" податок на додану вартість в сумі 390000,00грн., а саме 37916,67грн. податку на додану вартість за придбання шліфувальних алмазних кругів та 352083,33грн. податку на додану вартість за отримання агентських послуг. При проведенні перевірки було встановлено відсутність необхідних документів бухгалтерського та податкового обліку щодо підтвердження факту отримання агентських послуг та факту використання зазначених алмазних кругів в господарській діяльності. Дані обставини були підтверджені і в ході розгляду скарг Позивача. 3 17.02.2010року ТОВ "РІП" не знаходиться за адресою державної реєстрації. Місце знаходження даного контрагента встановити не представилося можливим. Оскаржувані податкові повідомлення - рішення винесені в повній відповідності до вимог чинного законодавства і підстави для їх скасування відсутні.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення представників Позивача, Відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню за таких підстав.
Правовідносини щодо визначення платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету регулюються Законом України "Про податок на додану вартість" ( надалі - Закон), що був чинним на час виникнення спірних правовідносин. Як визначено в п. 1.7 ст. 1 Закону податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. Порядок обчислення і сплати податку на додану вартість визначається правовими нормами статті 7 Закону.
В судовому засіданні безспірно встановлено, що Відповідачем була проведена позапланова виїзна перевірка Об'єднання "Житомирська міська інвестиційна будівельна корпорація", Позивача по справі, з питань достовірності виникнення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість за січень 2009року. Позивач в січні 2009року відніс до податкового кредиту по ТОВ "РІП" податок на додану вартість в сумі 390000,00грн., а саме 37916,67грн. податку на додану вартість за придбання шліфувальних алмазних кругів та 352083,33грн. податку на додану вартість за отримання агентських послуг.
Дослідженими в судовому засіданні оригіналами документів бухгалтерського та податкового обліку встановлено, що суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням Позивачем у ТОВ "РІП" агентських послуг та товарів (алмазних кругів) не підлягають включенню до складу податкового кредиту за січень 2009року виходячи із наступного.
Як зазначає Позивач, відповідно до договору від 10.01.2008 року та додатку до нього від 20.01.2009року ТОВ "РІП" протягом періоду з 10 січня 2008року по 10 січня 2009року надало Позивачу агентські послуги щодо пошуку потенційних замовників робіт та укладання з ними відповідних окремих 29 договорів на виконання різного роду ремонтно-будівельних робіт та пов'язаних з ними послуг. Позивач надав суду докази виключно того, що між ним та Замовниками робіт протягом 2008року були укладені договори, що перелічені в додатку до агентського договору. Цілий ряд таких договорів Позивачем були укладені ще в жовтні, листопаді, грудні 2007року та в січні 2008 року, тобто до укладання агентського договору з ТОВ "РІП". При цьому Позивач не надав суду жодних доказів того, що зазначені в додатку 29 договорів із різними Замовниками були укладені виключно завдяки послугам ТОВ "РІП". При цьому, всупереч вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", вимогам розділу 2 агентського договору Позивач не надав суду жодного окремого акту виконаних ТОВ "РІП" робіт про забезпечення ним підписання кожного окремого із 29 договорів та інших передбачених договором документів, що підтверджували б ці обставини.
Відповідно до вимог ст.ст.2,3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій та подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі. Як зазначено в ст.9 цього ж Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і серед інших обов'язкових реквізитів повинні містити зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, та особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Виходячи із зазначених правових норм судом не приймається Акт дачі-прийняття надання послугу за №ОУ-000009 від 20.01.2009року як належний доказ в підтвердження надання ТОВ "РІП" таких послуг Позивачу, так як в ньому не зазначається, що послуги були надані саме по пошуку Замовників на будівельні-ремонтні роботи та підписання саме зазначених 29 договорів і в ньому не зазначені особи як Виконавці робіт та особи, що ці роботи приймали.
Відповідно до вимог пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.
Виходячи із положень договору про надання агентських послуг та зазначених вище положень Закону податкові накладні для Позивача повинні бути виписані на кожну агентську послугу щодо укладання кожного окремого договору, якщо такі дійсно надавалися Позивачу, враховуючи, що кожен із 29 договорів укладався із різним Замовником робіт в різні дати та в різних регіонах України. Таких податкових накладних Позивач не надав суду і його представник пояснив, що вони взагалі в підтвердження надання агентських послуг не виписувалися. Представники Позивача взагалі не надали суду жодних доказів щодо сплати Позивачем ТОВ "РІП" 2112500,00грн., включаючи 352083,33грн.ПДВ, за отримання агентських послуг.
Крім того, при дослідженні в судовому засіданні наданих представниками Позивача на вимогу суду "оригіналів" агентського договору, акту здачі-прийняття надання послугу за №ОУ-000009 від 20.01.2009року, податкової накладної № 20/2 від 20.01.2009року встановлена їх відмінність від "копій" зазначених документів, що були долучені до позову. Така відмінність видна без спеціальних досліджень та знань виходячи із різного розміщення на даних документах відтисків печаток, підписів посадових осіб.
Всупереч вимогам пп.7.2.1. п.7.2 ст.7 Закону ТОВ "РІП" в зазначеній податковій накладній не зазначило опис послуг та їх кількість (обсяг, об'єм), в ній зроблена посилка на неіснуючий акт виконаних робіт.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що зазначені документи є сфальсифікованими і не можуть слугувати підставою для формування Позивачем свого податкового кредиту з податку на додану вартість в сумі 352083,33грн. і відповідно до вимог ст.70 КАС України судом при вирішенні даного спору не беруться до уваги.
В судовому засіданні не знайшли свого підтвердження також доводи представників Позивача щодо безпідставного невизнання Відповідачем включення до податкового кредиту за січень 2009року суми податку на додану вартість, сплаченого Позивачем при купівлі шліфувальних алмазних кругів марки М2-01 в кількості 7 шт. в того ж ТОВ "РІП".
Як зазначили представники Позивача, вказані матеріальні цінності були придбані Позивачем відповідно до договору купівлі - продажу товарів укладеного з ТОВ "РІП" 10.01.2009року та передані на зберігання відповідно до договору зберігання від 12.01.2009року. В підтвердження своїх доводів представники Позивача надали суду копії зазначених договорів, видаткової та податкової накладних від 20.01.2009року. При цьому в зазначених договорах та накладних не надана жодна характеристика таких шліфувальних алмазних кругів ні по формі, ні по розмірах, ні по алмазній сировині, ні по відносній концентрації. Такої характеристики шліфувальних алмазних кругів і в судовому засіданні не змогли надати представники Позивача. Вони не змогли визначити конкретну мету їх використання в господарській діяльності і обмежились лише твердженнями про їх (кругів) значні габарити. Шліфувальні круги за загально відомими даними на марки взагалі не поділяються, зазначене визначення "М2-01" свідчить лише про тип з'єднання такого алмазного круга. Представники Позивача в судовому засіданні не надали суду жодних документів, які б свідчили про отримання даних матеріальних цінностей, їх транспортування від продавця, їх транспортування до зберігача, про їх оплату та оплату послуг по їх транспортуванню, про передачу на зберігання, тощо. В наданому суду та дослідженому в судовому засіданні оригіналі договору зберігання взагалі відсутні належний підпис посадової особи та відбиток печатки Зберігача, що свідчить про те, що зазначений договір не укладався. Оригінал договору купівлі - продажу зазначених шліфувальних алмазних кругів марки М2-01 суду взагалі не надано.
Зазначені обставини дали суду підстави зробити висновок, що вказані шліфувальні алмазні круги як матеріальні активи не лише не використовувалися в господарській діяльності Позивача, а взагалі угода про їх купівлю не укладалася.
Отримати певні документи та пояснення від ТОВ "РІП" суду не представилося можливим, так як відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців дане товариство з 29.02.2008року не знаходиться за юридичною адресою.
Відповідно до вимог пп.7.4.4. п.7.4 ст.7 Закону, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту. Як зазначено в пп.7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами).
Право Відповідача на винесення оскаржуваних податкових повідомлень - рішень передбачено правовими нормами Законів України Про державну податкову службу в Україні", "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", "Про податок на додану вартість", що були чинними на день виникнення спірних правовідносин.
Відповідно до вимог пп.17.1.3. п.17.1 ст.7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", що були чинними на день виникнення спірних правовідносин, у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.
На підставі викладеного суд приходить до висновку, що обставини, на підставі яких Відповідачем були винесені оскаржувані податкові повідомлення - рішення, знайшли своє підтвердження в судовому засіданні. Податкові повідомлення-рішення № 0000182304/0 від 01.03.2010року та № 0000182304/2 від 14.04.2010року, якими визначені податкові зобов'язання Об'єднанню "Житомирська міська інвестиційна будівельна корпорація" з податку на додану вартість на загальну суму 159868,00грн., не протирічать вимогам чинного законодавства, винесені Відповідачем відповідно до наданих повноважень та з урахуванням усіх обставин, що мають значення для їх прийняття, а тому підстави для їх скасування відсутні.
Відповідно до вимог ст.94 КАС України, судові витрати Позивача відшкодуванню не підлягають.
Керуючись ст.ст.2,86,94,159-163,167,254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
постановив:
Відмовити в задоволенні позову Об'єднання "Житомирська міська інвестиційна будівельна корпорація" до Державної податкової інспекції у м. Житомирі про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000182304/0 від 01.03.2010року та № 0000182304/2 від 14.04.2010року, якими визначені податкові зобов'язання Об'єднанню "Житомирська міська інвестиційна будівельна корпорація" з податку на додану вартість на загальну суму 159868,00грн.
Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня виготовлення повного тексту постанови.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.
Головуючий суддя: М.Ф. Нагірняк
Повний текст постанови виготовлено: 04 лютого 2011 р.