справа № 2а-10074/10/0670
категорія 2.33
28 січня 2011 р. м. Житомир
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Майстренко Н.М.,
за участю секретаря - Василюк Т.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Автосвіт ЛТД"
до Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Житомирській області
про скасування постанови про застосування фінансових санкцій,
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Автосвіт ЛТД» звернулось до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Житомирській області, в якому просить скасувати постанову відповідача від 15.12.2010 року №117084 про застосування фінансових санкцій у сумі 340,00 грн. В обґрунтування своїх вимог вказує на відсутність в діях товариства порушень, встановлених перевіркою, оскільки тривалість робочого дня (зміни) для водіїв транспортних засобів була встановлена у відповідності до приписів абзацу 4 п. 2.3 розділу ІІ Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 07.06.2010 року №340, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.09.2010 року за №811/18106 (далі - Положення).
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити.
Відповідач адміністративний позов не визнав, надав письмові заперечення проти нього, за змістом яких вважає оскаржувану постанову такою, що прийнята у відповідності до вимог чинного законодавства.
Представник відповідача у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, вважає позов таким, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом встановлено, що 02.12.2010 року було проведено перевірку транспортного засобу, що належить ТОВ «Автосвіт ЛТД» з питань додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, за наслідками якої складено акт №219129.
Проведеною перевіркою виявлено порушення законодавства про автомобільний транспорт, зокрема, ст.ст. 18, 34 Закону України «Про автомобільний транспорт» та названого Положення, з огляду на факт того, що надання послуг з регулярних пасажирських перевезень по маршруту №2 «Пашини - Залізничний вокзал» здійснювалось з порушенням режиму праці та відпочинку водіїв транспортних засобів, оскільки робочий час водія згідно запису в дорожньому листі складав більше 11 годин.
На підставі акту перевірки відповідачем 15.12.2010 рок було прийнято постанову №117084, якою до позивача відповідно до абзацу 7 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» застосовано фінансові санкцій у сумі 340,00 грн.
Перевіряючи відповідність оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, суд не знаходить підстав для його скасування, зважаючи на наступне.
Відповідно до абзацу 7 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» за порушення режимів праці та відпочинку водіями транспортних засобів до автомобільних перевізників застосовуються санкції у вигляді штрафу у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Статтею 18 цього ж Закону визначено, що з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов'язані організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України.
Правові приписи ст. 34 Закону України «Про автомобільний транспорт» також передбачають, що автомобільний перевізник повинен забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства.
Згідно п. 1.5 згаданого Положення робочий час водія - це час, протягом якого водій зобов'язаний виконувати свої обов'язки, визначені трудовим договором і правилами внутрішнього трудового розпорядку.
Відповідно до п. 2.1 Положення до робочого часу водія включаються: а) змінний період керування; б) підготовчо-заключний період; в) час простоїв не з вини водія; г) час простоїв (у пунктах навантаження та розвантаження вантажів, у місцях посадки та висадки пасажирів); ґ) час проведення медичних оглядів водія перед виїздом на маршрут (у рейс) та після повернення; д) час проведення робіт з усунення технічних несправностей ТЗ на маршруті (у рейсі); е) час охорони ТЗ з вантажем або без нього під час стоянки на кінцевих та проміжних пунктах при здійсненні міжміських перевезень у разі, якщо такі обов'язки передбачені трудовим договором, укладеним з водієм; є) половина часу, передбаченого завданням на рейс міжміського сполучення, при роботі двох водіїв на ТЗ, обладнаному спальним місцем; ж) інший час, передбачений законодавством України.
Нормальна тривалість робочого часу водіїв не повинна перевищувати 40 годин на тиждень (п. 2.2 Положення).
Наведені приписи законодавства позивачем виконані не були.
Так, як пояснив у судовому засіданні представник позивача та вбачається з матеріалів справи, робоча зміна водія тривала з 6 год. 33 хв. (в дорожньому листі - з 6 год. 00 хв.) до 19 год. 53 хв. При цьому, сукупно дві перерви, які не враховуються для обчислення робочого часу, становили 1 год. 40 хв. Таким чином, зважаючи на зазначений час, робоча зміна водія складала більше 11 годин при нормальній тривалості - 8 годин.
Доводи позивача стосовно того, що водій на кінцевих зупинках здійснював 10-хвилинні перерви, яких за день налічується більше 20, для прибирання та провітрювання салону автобуса, не спростовують висновку відповідача про порушення режиму праці і відпочинку водія, оскільки зазначені перерви відповідно до вимог Положення є складовою частиною робочого часу працівника, а тому вони правомірно враховані при визначенні такого часу.
Посилання позивача на приписи абзацу 4 п. 2.3 Положення, за змістом яких якщо нормальна тривалість робочого дня охоплює тривалі простої, очікування у ТЗ чи на робочому місці або якщо водію необхідно дати змогу доїхати до відповідного місця відпочинку, тривалість робочого дня (зміни) може бути збільшена до 12 годин за умови, що час керування протягом дня (зміни) не перевищує 9 годин, є юридично безпідставними. Так, законодавець реалізацію права перевізника на збільшення тривалості робочого дня (зміни) до 12 годин обумовлює існуванням сукупності певних умов, якими, зокрема, є тривалі простої, очікування у ТЗ чи на робочому місці.
З врахуванням того, що маршрут «Пашини - Залізничний вокзал» складає відстань у 6,6 км., а інтервал руху автобуса - 8 хвилин, суд не може визнати 10-хвилинні зупинки (навіть у їх загальній сукупності за цілий день) тими обставинами у розумінні абзацу 4 п. 2.3 Положення, які надають право збільшити тривалість робочого дня (зміни).
Натомість, більше ніж 11-годинна тривалість робочого дня (зміни), встановлена позивачем, не є такою, що дозволяє забезпечити безпеку пасажирів, в той час як це є однією з вимог до діяльності перевізника.
Таким чином, зважаючи на викладене правове регулювання та на встановлені у справі обставини, суд вважає оскаржувану постанову такою, що прийнята в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України, а тому вважає позовні вимоги про її скасування необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 71, 86, 94, 158-163, 254 КАС України, суд
постановив:
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення.
У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Головуючий суддя: Н.М. Майстренко
Повний текст постанови виготовлено: 02 лютого 2011 р.