справа № 2а-9259/10/0670
категорія 2.11.17
23 грудня 2010 р. м. Житомир
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Майстренко Н.М.,
за участю секретаря - Дойничко О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕМІ-Україна ЛТД"
до Державної податкової інспекції у м. Житомирі
про визнання протиправним рішення,
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕМІ-Україна ЛТД" звернулось до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Житомирі про визнання протиправним та скасування рішення відповідача про невизнання податкової звітності товариства від 23.07.2010 року №42468/10/28-01.
Представники позивача в судовому засіданні вимоги позовної заяви підтримали у повному обсязі, просили її задовольнити.
Представник відповідача проти адміністративного позову заперечив. Пояснив, що рішення ДПІ у м. Житомирі про невизнання податкової звітності відповідає приписам чинного законодавства, зокрема, Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженому наказом ДПА України від 30.05.1997 року №166.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, вважає, що позов підлягає задоволенню, враховуючи наступне.
Судом встановлено, що 15.07.2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕМІ-Україна ЛТД» сформувало і подало електронною поштою декларацію з податку на додану вартість за червень 2010 року з усіма обов'язковими додатками: довідкою щодо залишку суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (Додаток 2); розрахунком суми бюджетного відшкодування (Додаток 3); розшифровкою податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Додаток №5); реєстром отриманих та виданих податкових накладних.
Зазначена декларація з додатками була прийнята на районному рівні, що підтверджується отриманням квитанцій №2 до кожного з перелічених звітних документів.
Після отримання електронного повідомлення про невірність податкового номера одного з контрагентів був створений Додаток №5 зі статусом "Звітний новий" з виправленим номером контрагента та нова декларація з податку на додану вартість зі статусом "звітна нова" з виправленням технічної помилки.
Зазначені документи також були прийняті на районному рівні, що підтверджується квитанціями №2 від 15.07.2010 року та 20.07.2010 року.
23.07.2010 року Державною податковою інспекцією у м. Житомирі було прийнято рішення №42468/10/28-01, яким позивача повідомлено, що надіслана ним електронною поштою 20.07.2010 року декларація з податку на додану вартість за червень 2010 року не визнана як податкова звітність, оскільки відповідач вважає, що платником надіслано декларацію з податку на додану вартість зі статусом «Звітна нова» без обов'язкових додатків, а саме - додатку №2 та додатку №3 зі статусом "Звітний новий".
Зазначене рішення було надіслано ТОВ "ЕМІ-Україна ЛТД" 03.08.2010 року, що підтверджується копією конверта з відтиском поштового штемпеля з зазначенням відповідної дати.
Перевіряючи відповідність оскаржуваного рішення відповідача вимогам ч. 2 ст. 3 КАС України, суд не може визнати його таким, що ґрунтується на вимогах чинного законодавства, зважаючи на наступне.
Відповідно до абз. 5 пп. 4.1.2 п. 4.1. ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому випадку, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право: надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу; оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.
Таким чином, абзац 5 пп. 4.1.2 п. 4.1. ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", виключно яким регулюються спірні правовідносини, містить вичерпний перелік підстав для невизнання податкової декларації:
1) якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів;
2) її не підписано відповідними посадовими особами;
3) не скріплено печаткою платника податків.
Наявності жодної з перелічених підстав для невизнання поданої позивачем декларації з матеріалів справи не вбачається та судом не встановлено.
Зазначені відповідачем у листі від 23.07.2010 року обставини не є тими підставами, з якими Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" пов'язує можливість невизнання декларації податковою.
При цьому за змістом п. 4.4 наказу ДПА України від 31 грудня 2008 року №827 "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо централізованого приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України" відсутність обов'язкових додатків до податкової звітності не тотожне факту відсутності обов'язкових реквізитів, перелік яких наведено у зазначеному пункті наказу та під якими розуміються: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період; назва платника податків; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22 січня 1996 року №118 "Про створення Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України" або реєстраційний (обліковий) номер з ТРДПАУ; ідентифікаційний номер згідно з ДРФО або, у разі відмови від нього - серія та номер паспорта для фізичної особи; місцезнаходження платника податків; назва ОДПС, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); підписи посадових осіб, засвідчені печаткою.
У свою чергу, закріплення у п. 4.5 наказу такої підстави для невизнання податкової декларації як відсутність обов'язкових додатків до податкової звітності фактично розширює перелік підстав, передбачених Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" для невизнання податкової декларації, в той час як зазначені Методичні рекомендації за своєю правовою природою носять рекомендаційний, роз'яснювальний характер і відповідно до підпункту "е" пункту 5 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1992 № 731, на державну реєстрацію не подаються. Відтак, розширення визначеного абзацом п'ятим підпункту 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 Закону переліку підстав для невизнання податкової звітності суперечить вимогам чинного законодавства.
Крім того, судом враховується, що всі додатки, перелік яких визначений у п. 4.2 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року №166, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 9 липня 1997 року за №250/2054, фактично були подані Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕМІ-Україна ЛТД". Зазначений Порядок не обумовлює послідовності подання визначених ним додатків, з огляду на що факт подання товариством 15.07.2010 року додатків №2, №3 та №5, а декларації з ПДВ за червень 2010 року 20.07.2010 року не можна розцінити як невиконання позивачем свого обов'язку щодо подання податкової звітності.
Що ж стосується доводів контролюючого органу стосовно того, що додатки №2 та №3 повинні були мати статус "звітний новий", то слід зазначити, що подані 15.07.2010 року додатки містили такий обов'язків реквізит як тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий). При цьому перевірка правильності заповнення такого реквізиту на етапі приймання податкової звітності не належить до компетенції податкового органу, який має виключно встановити факт наявності або відсутності певного реквізиту.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідач, не визнавши подану позивачем декларацію податковою з підстав, зазначених у листі від 23.07.2010 року, діяв всупереч приписам чинного законодавства, зважаючи на що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України.
Керуючись ст.ст. 71, 86, 94, 158-163, 254 КАС України, суд
постановив:
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕМІ-Україна ЛТД" задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у м. Житомирі про невизнання податкової звітності від 23.07.2010 року №42468/10/28-01.
Стягнути з Державного бюджету України на користь позивача 3,40 грн. судового збору.
Постанова суду може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення.
У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Головуючий суддя: Н.М. Майстренко
Повний текст постанови виготовлено: 28 грудня 2010 р.