справа № 2а-7385/10/0670
категорія 2.11.1
01 грудня 2010 р. м.Житомир
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючий - суддя Черноліхов С.В. ,
при секретарі - Талько А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу за позовом Відкритого акціонерного товариства "Коростенський щебзавод"
до Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
встановив:
ВАТ "Коростенський щебзавод" звернулося до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення Коростенської ОДПІ від 30.08.2010р. №0000882301/0, яким підприємству було зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за травень 2010 р. у розмірі 40273,00 грн. Посилається на те, що підставою для такого висновку податкового органу, який викладений в акті позапланової виїзної документальної перевірки від 17.08.2010 року, став той факт, що при співставленні податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України по підприємцях ОСОБА_1 та ОСОБА_2 встановлено, що деякі контрагенти цих підприємців не відобразили за господарськими операціями своїх податкових зобов'язань в деклараціях з податку на додану вартість, а отже перевіряючими зроблено неправомірний висновок, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не мали правових підстав для видачі податкових накладних при подальшій реалізації таких матеріальних цінностей ВАТ "Коростенський щебзавод". Зазначає, що в момент видання податкових накладних (на протязі квітня 2010р.) вказані вище підприємці перебували в реєстрі платників податку на додану вартість, обом були присвоєні індивідуальні номери платників цього податку, тому позивач вважає, що на підставі п. 7.2.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" вони мало право на виписку та видачу підприємству відповідних податкових накладних. Вважає також, що підприємством при формуванні податкового кредиту за вказаний період дотримано вимоги Закону України "Про податок на додану вартість", а висновки перевірки спрямовані на застосування негативних наслідків до підприємства лише на підставі того, що постачальниками неналежно виконано свої зобов'язання зі сплати податку на додану вартість до бюджету.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив його задовольнити.
Представник відповідача просив відмовити в задоволенні позовних вимог. При цьому пояснив, що контрагенти по ланцюгу постачання не відобразили своїх податкових зобов'язань в деклараціях з податку на додану вартість, тому продавці товарів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не мали правових підстав для видачі податкових накладних при реалізації таких матеріальних цінностей ВАТ "Коростенський щебзавод". Вважав висновки акта перевірки правомірними, відповідно, податкове повідомлення-рішення таким, що не підлягає скасуванню.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що Коростенською ОДПІ проведено позапланову виїзну перевірку ВАТ "Коростенський щебзавод" з питань достовірності виникнення від'ємного значення з ПДВ в декларації за травень 2010 року та заявленої суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на рахунок платника у банку в декларації за травень 2010 року, за результатом якої складено акт від 17.08.2010р. № 316/23-01/01374567.
На підставі вказаного акта перевірки Коростенською ОДПІ було винесено податкове повідомлення-рішення №0000882301/0 від 30.08.2010р., яким підприємству було зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за травень 2010 р. у розмірі 40273,00 грн.
Перевіркою було встановлено, що в порушення п.п.7.7.2 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" ВАТ "Коростенський щебзавод" завищено суму ПДВ, заявлену до бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок платника у банку за травень 2010 року на суму 40273,00 грн.; в порушення п.п.7.4.1 п.7.4 п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" платником завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту (ряд. 21 Декларації) за травень 2010 року на суму 31944,00 грн.
Такий висновок контролюючого органу обґрунтований посиланням на той факт, що при співставленні податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України по підприємцях ОСОБА_1 та ОСОБА_2 встановлено, що деякі контрагенти цих підприємств не відобразили за такими операціями своїх податкових зобов'язань в деклараціях з податку на додану вартість, а отже підприємці ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не мали правових підстав для видачі податкових накладних при подальшій реалізації таких матеріальних цінностей позивачу. Тому відповідачем зроблений висновок про відсутність у позивача права на бюджетне відшкодування податку на додану вартість за травень 2010 р. на загальну суму 40273,00 грн.
Суд вважає такий висновок відповідача безпідставним виходячи з наступного .
Підпунктом 7.2.4. пункту 7.2. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що право на складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим, як платники податку на додану вартість у порядку передбаченому зазначеним Законом.
Відповідно до п. п. 7.2.3., п. п. 7.2.4 та п. п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 зазначеного Закону, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). Податкова накладна видається в разі поставки товарів (робіт, послуг) покупцю на його вимогу. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим, як платник податку.
Відповідно до п. 2, п. 5, п. 6.2 та п. 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.1997 № 165 та зареєстрованого в Мін'юсті 23.06.1997 за № 233/2037, податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість. Податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку. Всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати продаж товарів (робіт, послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.
Згідно п.п. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", не дозволяється включення до податкового кредиту будь - яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними ... У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами".
Матеріалами справи підтверджено та не заперечується представником відповідача, що в спірний період ВАТ "Коростенський щебзавод" сформовано податковий кредит на підставі складених та виданих податкових накладних ПП ОСОБА_1 та ОСОБА_2
Судом встановлено, що ПП ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на момент складання податкових накладних перебували в переліку платників ПДВ, що підтверджується витягом з офіційного сайту ДПА України (адреса: http://www.sta.gov.ua/control/uk/vat/search).
Отже, суд вважає, що надані позивачу вказаними підприємцями податкові накладні складені особами, що мали на те повноваження, були зареєстровані у встановленому порядку платниками ПДВ.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про безпідставність висновку Коростенської ОДПІ про відсутність у ПП ОСОБА_1 та ОСОБА_2 правових підстав для виписки податкових накладних.
Згідно з пп.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (пп.7.4.5 п.7.4 цієї статті).
Відповідно до пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:
або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у Законі України "Про податок на додану вартість" передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної.
Судом встановлено, що фактичною підставою прийняття відповідачем оспореного податкового повідомлення-рішення слугував висновок акта перевірки Коростенської ОДПІ про недекларування своїх податкових зобов'язань з податку на додану вартість контрагентами по ланцюгах постачання ВАТ "Коростенський щебзавод".
Матеріалами справи підтверджено, що постачальниками позивача в спірний період були ПП ОСОБА_1 та ОСОБА_2.
Факт одержання від цих постачальників позивача податкових накладних належним чином оформлених та складених особами, які мають на це право, а також факт списання з рахунку позивача податку в оплату товарів (робіт, послуг) на користь його прямих постачальників відповідачем не оспорюється.
Акт перевірки не містить відомостей про порушення позивачем правил формування податкового кредиту, встановлених Законом України "Про податок на додану вартість".
Згідно ст. 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Суд зазначає, що недекларування контрагентами постачальників позивача своїх податкових зобов'язань з ПДВ не може впливати на результати діяльності підприємства позивача і не може бути підставою для притягнення ВАТ "Коростенський щебзавод" до відповідальності у вигляді зменшення належної позивачу суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість.
Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (ч. 1 ст. 19 Конституції України). Чинне законодавство, зокрема, Закон "Про податок на додану вартість", не встановлює обов'язок покупця перевіряти відомості щодо декларування контрагентами своїх зобов'язань з ПДВ та виконання ними таких зобов'язань перед бюджетом.
За таких обставин покупець не може нести відповідальність як за несплату податків продавцями, так і за можливе недекларування відомостей про них, за умови необізнаності покупця щодо такої.
Недекларування контрагентами зобов'язань зі сплати ПДВ до бюджету тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо них і не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законодавством умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Враховуючи викладене, суд вважає позовну заяву ВАТ "Коростенський щебзавод" обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню.
Керуючись Законом України „Про податок на додану вартість", ст.ст. 86, 94, 158-163, 167, 254 КАС України, суд -
постановив:
Позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції від 30.08.2010 року № 0000882301/0.
Постанова суду може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її проголошення.
У разі застосування судом ч.3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.
Головуючий суддя: С.В. Черноліхов
Повний текст постанови виготовлено: 06 грудня 2010 р.