Господарський суд Чернігівської області
14000 м. Чернігів, проспект Миру 20 Тел. 7-99-18, факс 7-44-62
Іменем України
"20" червня 2006 р. Справа № 6/142
20 червня 2006р., 14 годин 45 хв., м. Чернігів справа №6/142
Господарський суд Чернігівської області у складі:
судді Блохіної Ж.В.
при секретарі Сороці Я.Є.,
за участю представників
позивача: Маценко В.П., довіреність №01-15/458 від 11.05.2006р.
відповідача: Родніченко М.М., довіреність №1 від 15.05.2006р.,
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
позов Державної інспекції з контролю за цінами в
Чернігівській області, м. Чернігів, вул. Щорса, 12
до Комунального підприємства «Діловий центр»
Чернігівської обласної ради,
м. Чернігів, пр. Миру, 49а
про стягнення 746,46 грн.
Державною інспекцією з контролю за цінами в Чернігівській області заявлено адміністративний позов до Комунального підприємства «Діловий центр» Чернігівської обласної ради про стягнення необґрунтовано одержаної виручки та штрафу у двократному розмірі від суми необґрунтовано одержаної виручки в сумі 746,46 грн.
Відповідач у запереченні на позовну заяву та представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги в сумі 746,46 грн. не визнає та вважає їх необґрунтованими, посилаючись на наступне.
Відповідач не вбачає порушення ним дисципліни цін, а саме завищення тарифів в порушення п.1.3 Наказу №114 від 30.04.2004р. «Про тарифи та послуги теплопостачання в м. Чернігові», оскільки, на його думку, плата за спожиті комунальні послуги є не платою за теплопостачання і не ціною, а компенсацією здійснених відповідачем фактичних витрат на утримання нерухомого майна, що орендується бюджетними установами та організаціями. Також, як зазначає представник відповідача, застосування погоджених органами місцевого самоврядування тарифів з теплопостачання для бюджетних установ є обов'язковим для підприємств, які безпосередньо надають послуги з теплопостачання бюджетним установам на підставі відповідних договорів на постачання теплової енергії. КП «Діловий центр» є споживачем теплової енергії, а не її постачальником. Крім того, відповідач не встановлює на власний розсуд плату за опалення, а тільки відшкодовує свої витрати.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення повноважних представників позивача та відповідача, дослідивши докази та з'ясувавши фактичні обставини справи, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.
15 березня 2006р. позивачем була проведена перевірка комунального підприємства “Діловий центр» Чернігівської обласної ради з приводу правильності формування і застосування цін (тарифів) за період з 01.05.2005р. по 31.01.2006р.
За результатами перевірки складено акт від 15.03.2006р. №004519, який підписаний посадовими особами позивача: директором та головним бухгалтером підприємства.
Під час перевірки встановлено, що відповідачем у період з 01.10.2005р. по 31.01.2006р. орендарям (бюджетним установам), які орендують приміщення в будівлі за адресою: пр. Миру, 49а, плата за опалення нараховувалася в завищених розмірах, що перевищує розмір плати, розрахованої за затвердженим тарифом для бюджетних установ 86,28 грн./Гкал з ПДВ, внаслідок чого КП «Діловий центр» Чернігівської обласної ради орендарям за період з 01.10.2005р. по 31.01.2006р. зайво нарахував 248,82 грн. Всього відповідачем необґрунтовано одержано виручку в сумі 248,82 грн., чим порушено п.1.3 Рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 30.04.2004р. №114 «Про тарифи на послуги теплопостачання в м. Чернігові».
На підставі акту перевірки Державною інспекцією з контролю за цінами в Чернігівській області прийнято рішення від 17.03.2006р. №4 про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін, яким вирішено вилучити у відповідача 248,82 грн. необґрунтовано одержаної виручки та стягнути штраф у двократному розмірі необґрунтовано одержаної виручки в сумі 497,64 грн.
В даному рішенні вказано, що воно направляється для виконання в 10-денний термін КП “Діловий центр».
Суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Рішення про стягнення штрафів приймаються судом за позовами органів, які за дорученням Кабінету Міністрів України здійснюють контроль за виконанням цього Закону.
Статтею 4 Закону України “Про ціни і ціноутворення» від 03.12.1990р. № 507-ХІІ, визначено повноваження Кабінету Міністрів України в галузі ціноутворення, зокрема, встановлено, що Кабінет Міністрів України визначає повноваження органів державного управління в галузі встановлення і застосування цін (тарифів), а також по контролю за цінами (тарифами).
Таким органом відповідно до Положення про Державну інспекцію з контролю за цінами, затвердженого постановою кабінету Міністрів України від 13.12.2000р. № 1819 (далі -Положення), є Державна інспекція з контролю за цінами (далі -Держцінінспекція). Вона є урядовим органом державного управління, який діє у складі Мінекономіки і підпорядковується останньому.
Згідно з пунктом 11 Положення Держцінінспекція має територіальні органи -державні інспекції з контролю за цінами в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, які становлять єдину систему органів державного контролю за цінами і мають права, передбачені пунктами 5, 6 Положення.
За змістом абзацу третього пункту 4 Положення Держцінінспекція відповідно до покладених на неї завдань у межах своєї компетенції здійснює перевірки додержання порядку формування, встановлення і застосування цін і тарифів, а також їх економічного обґрунтування.
Відповідно до пункту 5 Положення Держцінінспекція, зокрема, має право проводити в органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, підприємствах, установах та організаціях незалежно від форми власності перевірки бухгалтерських документів, книг, звітів, калькуляцій та інших документів, пов'язаних з формуванням, встановленням і застосуванням цін і тарифів.
Згідно з Інструкцією про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами, затвердженої наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства фінансів України від 03.12.2001 № 298/519 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.12.2001р. за № 1047/6238, прийняття рішень про застосування економічних або фінансових (штрафних) за фактами порушення державної дисципліни цін покладено на Держцінінспекцію та відповідні державні інспекції з контролю за цінами в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.
З наведеного випливає, що Держцінінспекція, приймаючи рішення про застосування санкцій за порушення держаної дисципліни цін, діє як орган державної влади у здійсненні управлінських функцій і, відповідно, як суб'єкт владних повноважень.
Рішення про застосування фінансових (штрафних) санкцій відповідачем не оскаржене у встановленому законом порядку.
Враховуючи, що Відповідач добровільно рішення не виконав, позивач правомірно звернувся до суду з позовом про стягнення суми необґрунтовано одержаної виручки та штрафу.
Доказів скасування рішення в порядку адміністративного оскарження або судовому порядку на момент розгляду справи відповідачем надано не було.
У відповідності з п. 15 ст. 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», надходження від санкцій (штрафів, пені тощо), що застосовуються за рішеннями органів виконавчої влади належать до доходів загального фонду Державного бюджету України на 2006 рік.
Заперечення відповідача не приймаються судом до уваги, оскільки рішення №4 від 17.03.2006р. про застосування економічних санкцій на день розгляду справи є чинним і ніким не скасовано.
Суд звертає увагу на те, що відповідач не позбавлений права звернутися до суду з позовом про визнання нечинним вищевказаного рішення. В разі визнання рішення нечинним, відповідач має право звернутися з заявою про перегляд постанови про стягнення суми необґрунтовано одержаної виручки та штрафу за нововиявленими обставинами.
За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі в сумі 746,46 грн.
Керуючись ст. ст. 94,158-163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Комунального підприємства «Діловий центр» Чернігівської обласної ради (м. Чернігів, пр. Миру, 49а, р/р 26002021091 в ЗАТ «Полікомбанк», МФО 353100, код 33469496) в доход Державного бюджету України (отримувач: Держбюджет м. Чернігова, р/р 31111106600002 в УДК в Чернігівській області, МФО 853592, код 22825965) 746,46 грн. необґрунтовано одержаної виручки та штрафу.
3. Дана постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного господарського суду в наступному порядку: про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу -з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Дана постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя Ж.В.Блохіна