12.09.2006 Справа № 9/240
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Кузнецової І.Л.,
суддів: Швець В.В. (доповідач), Сизько І.А.
при секретарі судового засідання: Врона С.В.
за участю представників:
від позивача: Пруднікова Н.В. представник, довіреність №15 від 02.02.06;
від відповідача: представник у судове засідання не з"явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Дніпропетровський агрегатний завод», місто Дніпропетровськ;
на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13 липня 2006 року;
у справі №9/240;
за позовом Закритого акціонерного товариства Завод “Дніпропластмас», місто Дніпропетровськ;
до Відкритого акціонерного товариства “Дніпропетровський агрегатний завод», місто Дніпропетровськ;
про стягнення 26 557,63 гривень.
Позивач, Закрите акціонерне товариство Завод “Дніпропластмас», місто Дніпропетровськ звернувся до господарського суду з позовом, в якому просить стягнути з Відповідача Відкритого акціонерного товариства “Дніпропетровський агрегатний завод», місто Дніпропетровськ на свою користь грошові кошти в сумі 26557,63 гривень заборгованості за надані послуги з транспортування електроенергії.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що Відповідачем невиконані зобов'язання за договором №22/02 від 27 грудня 2001 року.
Постановою господарського суду у справі №9/240 від 13 липня 2006 року (суддя Подобєд І.М.) позовні вимоги задоволені повністю.
Приймаючи спірну постанову господарський суд виходив з наступного:
Позивачем надані послуги з транспортування електричної енергії.
Відповідачем частково були оплачені вищевказані шляхом вексельних розрахунків, що підтверджується актами приймання-передачі векселів.
Борг Відповідача на 1 квітня 2006 року з оплати послуг за вищевказаним договором склав 26557,63 гривень.
Доказів погашення заборгованості на час розгляду справи Відповідач суду не надав.
Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України, цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином і у встановлений договором строк, а одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.
Тому господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідач не погодившись з постановою господарського суду подав апеляційну скаргу.
Вважає, що вона винесена з порушенням закону.
Господарський суд при винесенні постанови неповно з'ясував усі обставини справи тому неправильно застосував норми матеріального права.
Відповідач просить спірну постанову скасувати та у позовних вимогах відмовити посилаючись на наступне:
При укладанні договору на транспортування електроенергії Позивач безпідставно відмовився робити розрахунки згідно показань електролічильника встановленого на підприємстві Відповідача, не приймаючи увагу на той факт, що по кабельній лінії Позивача електрична енергія транспортується також третій особі військової частини №А-0730, що знаходиться на одній кабельній лінії з ВАТ “Дніпропетровський агрегатний завод».
У зв'язку з цією обставиною Відповідач, неодноразово звертався до Позивача з вимогою робити розрахунок відповідно до показань електролічильника встановленого на підприємстві Відповідача, що дозволило б розмежувати об'єм спожитої електроенергії між Відповідачем і третьою особою.
Однак, незважаючи на кількаразові звертання представників Відповідача до Позивача, останній залишав без розгляду вимоги Відповідача.
На апеляційну скаргу Позивач заперечення не надав.
Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши представника Позивача, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, вважає необхідним в задоволені апеляційної скарги відмовити.
Постанову місцевого господарського суду Дніпропетровської області залишити без змін.
Відмовляючи в задоволені апеляційної скарги судова колегія виходила з наступного:
Господарським судом у судовому засіданні встановлено, що між підприємством Позивача та підприємством Відповідача був укладений договір від 27 грудня 2001 року про транспортування електроенергії.
Відповідно до умов якого Позивач зобов'язався здійснювати транспортування електроенергії, а Відповідач зі своєї сторони зобов'язався щомісячно здійснювати передплату за транспортування електроенергії з кінцевим розрахунком до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.
Відповідно до пункту 1.2. вказаного договору кількість електроенергії, що транспортується, встановлюється згідно показників електролічильників, встановлених в РУ-бкВ Позивача.
На підставі вказаного пункту договору сторони встановили, що кількість електроенергії, яка транспортується, визначається згідно показників електролічильників, встановлених в РУ-бкВ Позивача.
Судова колегія вважає правильним висновок господарського суду про те, що Відповідач при укладенні вказаного договору не міг не знати про існування третіх осіб Військову частину №А-0730, але свідомо погодився сплачувати за транспортування електричної енергії та приймати часткову участь у витратах на ремонт і обслуговування РУ-бкВ, виходячи саме із показників електролічильників, встановлених в РУ-бкВ.
Позивачем надані послуги з транспортування електричної енергії.
Відповідачем частково були оплачені вищевказані шляхом вексельних розрахунків, що підтверджується актами приймання-передачі векселів.
Борг Відповідача на 1 квітня 2006 року з оплати послуг за вищевказаним договором склав 26557,63 гривень.
Доказів погашення заборгованості на час розгляду справи Відповідач суду не надав.
Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України, цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином і у встановлений договором строк, а одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.
Відповідач не виконав належним чином свої договірні (майново-господарські) зобов'язання перед Позивачем з оплати наданих йому послуг за транспортування електроенергії, чим порушив умови укладеного договору та вищевказані норми діючого законодавства.
Тому позовні вимоги Позивача про примусове стягнення з Відповідача суми 26557,63 гривень основного боргу судова колегія вважє обгрунтованими і підлягають задоволенню в повному обсязі.
З врахуванням вищевикладеного судова колегія вважає апеляційну скаргу залишити без задоволення, постанову залишити без змін.
На підставі наведеного та керуючись статтями 99, 101-103, 105 ГПК України суд,-
Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Дніпропетровський агрегатний завод», місто Дніпропетровськ, залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13 липня 2006 року у справі №9/240, залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом одного місяця до Вищого господарського суду України.
Головуючий І.Л. Кузнецова
Судді В.В. Швець
І.А. Сизько