18.09.2006 Справа № 9/147
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого - Тищик І. В. -доповідач,
суддів -Сизько І.А., Крутовських В.І.
при секретарі - Ткаченко Г.О.
за участю представників
позивача: Гордієнко О.В., Свердлик І.В.
відповідача: Пацков М.Л.
розглянувши матеріали апеляційної скарги дочірнього підприємства «Кюне і Нагель», смт. Гостомель Київської області на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 31.05.2006 р. у справі № 9/147
за позовом дочірнього підприємства «Кюне і Нагель», смт. Гостомель Київської області
до товариства з обмеженою відповідальністю «Вініл», м. Дніпропетровськ
про стягнення 10258 грн. 10 коп.,
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 31.05.2006р. у справі № 9/147 (суддя Подобєд І.М.) в задоволенні позову про стягнення з відповідача грошових коштів у сумі 10258,10грн., у тому числі: 3725,60 грн. -на відшкодування збитків за втрачений вантаж та 6312,50 грн. -провізної плати за перевезення втраченого вантажу відмовлено.
Вмотивовуючи рішення, господарський суд послався на те, що позивачем не доведена вина відповідача у спричиненні пошкоджень вантажу; розрахунок провізної плати, щодо якої позивачем заявлені вимоги про повернення, не відповідає пропорції, яка має відповідати розміру шкоди у співвідношенні вартості втраченого вантажу до вартості всього вантажу.
Не погоджуючись з рішенням суду, позивач -ДП «Кюне і Нагель», звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати в частині стягнення збитків за втрачений вантаж у сумі 3725,60 грн. та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. При цьому скаржник посилається на те, що оспорюване рішення прийнято без належного з'ясування фактичних обставин.
Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню і просить рішення суду першої інстанції залишити без змін. При цьому відповідач посилається на те, що в порушення ст.33 ГПК України позивачем не доведено вину відповідача у виникненні збитків.
У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши представників сторін, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:
Як убачається з матеріалів справи, 20.06.2003р. між ДП «Кюне і Нагель» (Замовник) та ТОВ «Вініл» (Перевізник) був укладений договір №04/04 (КН -153 ОТ) на перевезення вантажів автомобільним транспортом у внутрішньому та міжнародному сполученні, відповідно до якого відповідач зобов'язався надавати послуги з перевезення вантажів автомобільним транспортом по території України та території іноземних держав згідно заявок Замовника, а Замовник зобов'язався сплачувати за перевезення вантажу встановлену плату.
Відповідно до п.1.2 зазначеного договору відносини сторін регламентуються положеннями Конвенції МДП та Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів (КДПВ).
23.05.2005р. сторонами була оформлена письмова заявка №20-7690-505-032 на перевезення вантажу за маршрутом м. Санкт-Петербург (Росія) -смт. Гостомель (Україна).
На виконання вказаної заявки-договору відповідач 28.05.2005р. згідно міжнародної автомобільної накладної СМR № 011291 прийняв до перевезення вантаж та 01.06.2005р. доставив останній у пункт призначення.
При прийманні вантажу у пункті призначення було виявлено пошкоджений товар у кількості 745 шт. (7,45 короба) та нестачу товару у кількості 800 шт., про що було складено відповідний акт від 01.06.2005р.
Колегія суддів погоджується з висновком господарського суду про необґрунтованість вимог позивача щодо відшкодування вартості пошкодженого вантажу за рахунок відповідача (Перевізника) в силу наступного:
Згідно Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів відповідальність за пошкодження вантажу в проміжок часу між прийняттям вантажу до перевезення і його здачею покладається на особу, що здійснює перевезення цього вантажу -транспортера (ч. 1 ст. 17). При цьому транспортер звільняється від покладеної на нього відповідальності, якщо пошкодження вантажу явилися наслідком особливого ризику, пов'язаного з наявністю обставин, перелік яких наведений в ч. 4 зазначеної статті, у чому числі: з переміщенням, завантаженням, розміщенням та розвантаженням вантажу відправником чи отримувачем, або особами, що діяли від імені відправника або отримувача (ч. 4 ст.17).
Відповідно до заявки-договору відправником вантажу являється ТОВ «Юнілевер СНГ», яким безпосередньо здійснювалися завантажувальні роботи та визначені контролюючі і відповідальні за завантаження особи; отримувачем товару являється ТОВ «Юнілевер Україна», за участю представника якого здійснювалося приймання товару.
Згідно вказаної Конвенції транспортер звільняється від відповідальності і в тому випадку, якщо пошкодження товару відбулися внаслідок будь-яких дефектів самого вантажу (ч. 2 ст. 17).
З матеріалів справи та пояснень представників позивача встановлено, що товар (чай чорний байховий листовий) мав індивідуальну упаковку (тобто, був розфасований у пачки вагою по 100 гр.) та тару -80 коробів.
Актом виявлення пошкоджень, нестачі та надлишків при прийманні товару, складеним 01.06.05р. представниками позивача (ДП «Кюне і Нагіль») за участю перевізника (ТОВ «Вініл») та отримувача вантажу (ТОВ «Юнілевер Україна»), встановлено пошкодження 745 пачок чаю. При цьому стан тари (коробів), в яких виявлено пошкоджений товар, висновок щодо характеру виявлених дефектів товару та причини їх виникнення в акті перевірки не відображені.
Окрім того, зазначений акт містить недостовірні дані щодо нестачі товару за спірним відвантаженням. Як пояснив у судовому засіданні представник позивача, в подальшому нестача товару не підтвердилася.
За викладених обставин акт від 01.06.05р. не може являтися належним доказом вини перевізника в пошкодженні товару, оскільки дані, що містяться в акті, не виключають пошкодження вантажу вантажовідправником під час розвантажувально-завантажувальних робіт, рівно як і дефектів самого вантажу (наявність пошкодженого товару в непошкодженій тарі). Дані обставини відповідно до приписів Конвенції є підставами для звільнення перевізника від відповідальності за пошкодження вантажу.
Господарський суд правомірно дійшов висновку про завищення суми збитків, розрахованих позивачем.
В силу ст. 25 Конвенції у випадку пошкодження вантажу транспортер зобов'язаний сплатити суму, що відповідає знеціненню товару, що обчислюється з прийняттям за основу вартості вантажу, встановленої у відповідності з положеннями п. п. 1, 2, 4 ст. 23.
З зазначеної норми убачається, що відшкодуванню підлягає сума, на яку був знецінений пошкоджений товар. Тобто, позивачу належало здійснити уцінку вантажу, а не вважати вказаний товар втраченим. Вимоги щодо відшкодування вартості пошкодженого товару у повному обсязі приписам Конвенції не відповідають.
Обґрунтованим являється висновок господарського суду про те, що розрахунок провізної плати, щодо якої позивачем заявлено вимоги про повернення, не відповідає пропорції, яка має відповідати розміру шкоди у співвідношенні вартості втраченого вантажу до вартості всього вантажу. З даним висновком скаржник погоджується і скасування рішення господарського суду в зазначеній частині не вимагає.
За вказаних обставин підстави для задоволення вимог позивача відсутні.
З огляду на відповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи та чинному законодавству колегія суддів дійшла висновку про безпідставність вимог позивача щодо часткового скасування рішення господарського суду. Доводи позивача не приймаються колегією суддів в силу викладеного.
Керуючись ст.ст. 101, 103 -105 ГПК України, суд
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 31.05.2006 року у справі № 9/147 залишити без змін, а апеляційну скаргу дочірнього підприємства «Кюне і Нагель» -без задоволення.
Головуючий суддя І.В.Тищик
Судді І.А.Сизько
В.І.Крутовських