08 червня 2026 року м. Ужгород№ 260/3852/25
Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Микуляк П.П., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (в/ч НОМЕР_1 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (в/ч НОМЕР_1 ), в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 (в/ч НОМЕР_1 ) щодо не поновлення ОСОБА_1 у всіх видах забезпечення, в тому числі грошового забезпечення за період з 17.07.2023 року по 12.03.2024 року та з 07.03.2025 року по день звільнення 16.04.2025 року;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 (в/ч НОМЕР_1 ) вчинити дії - здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення з усіма передбаченими нормативними актами додатковими видами надбавками, доплатами, за період безпідставного призупинення виплати за період 17.07.2023 року по 12.03.2024 року, з 07.03.2025 року по день звільнення 16.04.2025 року.
Заявлені позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що за період починаючи з 17.07.2023 р. по 12.03.2024 р. грошове забезпечення позивачу не нараховувалось, оскільки щодо нього було наявне кримінальне провадження по факту самовільного залишення військової частини. На твердження позивача, що кримінальне провадження щодо нього закрито у зв'язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення та прохання здійснити перерахунок та виплатити належного йому грошового забезпечення, військовою частиною було відмовлено.
Позивач, вважаючи такі дії відповідача протиправними, звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
Представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування зазначено, що позивач відбувавав військову службу відповідно до закону на нього поширювалися норми спеціального законодавства. У відповідача були відсутні документи, які б підтверджували законні підстави відсутності його на військові службі, а також відомості про вчинене кримінальне правопорушення були внесені в ЄРДР.
Представник відповідача зазначає, що керуючись вимогами чинного законодавства України, та нормами ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», пунктами 48-1, 48-3 Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України був виданий наказ про призупинення позивачу військової служби.
Згідно зі ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 4 КАС України, письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив на військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_4 з 31 березня 2022 року, що підтверджується наказом від 31 березня 2022 року по особовому складу № 201-ОС.
На підставі повідомлення до Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону про вчинення кримінального правопорушення за фактом самовільного залишення військової частини із ІНФОРМАЦІЯ_5 було внесено відомості до ЄРДР та розпочато досудове розслідування.
Згідно з повідомленням з вих. № 43/8836-23 від 19.08.2023 р. та матеріалів службового розслідування, що проведено загоном за даним фактом, головний сержант ОСОБА_1 , 17.07.2023 р. о 13 год. 40 хв. самовільно залишив територію військового містечка управління НОМЕР_2 прикордонного загону та був відсутній по 19 год. 00 хв. 17.07.2023 р., також він 31.07.2023 р. не прибув до управління НОМЕР_2 прикордонного загону та відсутній у підрозділі без поважних причин по теперішній час. Однак вказані факти, свого підтвердження під час досудового розслідування не знайшли.
Згідно з витягом з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 по особовому складу від 03.08.2023 р. головного сержанта ОСОБА_2 знято з усіх видів забезпечення з 03.08.2023 р. на підставі рапорту майора від 31.07.2023 р. № 12/34598/23-Вн та наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону від 20.07.2023 р. № 2822-АГ.
Постановою від 12.03.2024 р., кримінальне провадження № 42023072210000294 відомості про яке 25.08.2023 р., внесені до ЄРДР, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України відносно ОСОБА_1 - закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв'язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення.
Відповідно до ухвали Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 27 лютого 2025 року у справі № 303/510/25 закрито кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62024140160000756 від 22.11.2024 р. за підозрою ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, на підставі п.1 ч. 2 ст. 284 КПК України.
Згідно з листом в.о. начальника НОМЕР_2 прикордонного загону від 05.12.2024 р., командування військової частини надало письмову згоду на продовження проходження військової служби ОСОБА_1 .
Наказом по особовому складу від 22 квітня 2025 року № 442-ОС головного сержанта ОСОБА_1 , інспектора прикордонної служби 3 категорії - майстра відділення інженерного облаштування державного кордону відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_7 » (тип Б), звільнено з військової служби у запас наказом начальника загону від 16 квітня 2025 року № 421-ОС, за підпунктом «г» ( через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу, необхідність здійснювати постійний догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю І чи ІІ групи) пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України « Про військовий обов'язок та військову службу» виключено зі списків особового складу та всіх видів грошового забезпечення.
У відповідності до вищевказаного наказу позивачу здійснено виплати передбачені при звільненні у відповідності до норм чинного законодавства.
Після здійснення розрахунку, позивач звернувся до відповідача стосовно сум виплат, у відповідь на яке представник відповідача повідомив, що за період з 17.07.2023 р. по 12.03.2024 р. грошове забезпечення позивачу не нараховувалось, оскільки щодо нього було наявне кримінальне провадження по факту самовільного залишення частини.
Вважаючи бездіяльність відповідача, яка полягає у не нарахуванні та невиплаті йому грошового забезпечення, з усіма додатковими видами надбавок, доплат, за період з 17.07.2023 р. по 12.03.2024 р. та з 07.03.2025 р. по 16.04.2025 р., протиправною, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснює Закон України від 25.03.1992 р. № 2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-XII). Відповідно до частини 1 статті 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Статтею 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів (частина 1 статті 9). Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частина 3 статті 9). Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України (абзац 1 та 2 частини 4 статті 9).
Частиною 2 статті 9 Закону № 2011-XII передбачено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Початок, призупинення і закінчення проходження військової служби, час та місце виконання обов'язків військової служби врегульовує стаття 24 Закону № 2232-XII.
Так, за приписами вказаної статті початком проходження військової служби вважається: 1) день відправлення у військову частину з обласного збірного пункту - для громадян, призваних на строкову військову службу; 2) день зарахування до списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) - для громадян, прийнятих на військову службу за контрактом, у тому числі військовозобов'язаних, які проходять збори, та резервістів під час мобілізації; 3) день призначення на посаду курсанта вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти - для громадян, які не проходили військову службу, та військовозобов'язаних; 4) день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу; 5) день зарахування до списків особового складу військової частини - для громадян України, які проходять службу у військовому резерві за контрактом, зараховані під час такої служби до військового оперативного резерву та призиваються на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період; 6) день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки - для громадян України, які зараховані до військового оперативного резерву після їх звільнення з військової служби та призиваються на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Військова служба призупиняється для військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини або місця служби, дезертирували із Збройних Сил України та інших військових формувань або добровільно здалися в полон, якщо інше не визначено законодавством.
Початком призупинення військової служби є день внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви, повідомлення командира (начальника) військової частини про вчинене кримінальне правопорушення, поданих відповідно до частини четвертої статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.
Військовослужбовці, військову службу яких призупинено, звільняються з посад та вважаються такими, що не виконують (не несуть) обов'язків військової служби. Контракт про проходження військової служби, а також виплата грошового та здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення таким військовослужбовцям призупиняються.
Час призупинення військової служби військовослужбовцям не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому званні та до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії.
На них не поширюються пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців. Військовослужбовці, військову службу яким призупинено, не входять до чисельності Збройних Сил України та інших військових формувань.
Військовослужбовці, військову службу яким призупинено та стосовно яких обвинувальні вироки суду набрали законної сили, підлягають звільненню з військової служби відповідно до пункту "г" частини другої, пункту "г" частини третьої, підпункту "д" пункту 1, підпункту "в" пункту 2 частини четвертої, підпунктів "е" пунктів 1 і 2, підпункту "в" пункту 3 частини п'ятої та підпункту "е" пункту 1, підпункту "д" пункту 2, підпункту "в" пункту 3 частини шостої статті 26 цього Закону, крім військовослужбовців, яким вироком суду визначено міру покарання у виді службового обмеження, арешту з відбуттям на гауптвахті або триманням у дисциплінарному батальйоні.
Військовослужбовці, яким призначено кримінальне покарання у вигляді штрафу, яких звільнено від кримінальної відповідальності на підставах, передбачених статтями 47, 48, 49 Кримінального кодексу України, а також яких звільнено від відбування покарання на підставі амністії, підлягають звільненню з військової служби відповідно до підпункту "ґ" пункту 1 частини четвертої, підпунктів "д" пунктів 1 та 2 частини п'ятої та підпункту "д" пункту 1, підпункту "ґ" пункту 2 частини шостої статті 26 цього Закону.
Для військовослужбовців, стосовно яких судом винесено виправдувальний вирок, що набрав законної сили, або стосовно яких закрито кримінальне провадження відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України, військова служба та дія контракту продовжується. У такому разі строк призупинення військової служби зараховується до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії, а також до строку вислуги років для присвоєння чергового військового звання, та поновлюються пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців.
За весь час необґрунтованого призупинення військової служби таким військовослужбовцям виплачується недоотримане грошове та здійснюються недоотримане продовольче, речове та інші види забезпечення.
Порядок призупинення та продовження військової служби визначається положеннями про проходження військової служби. Закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Порядок проходження громадянами України (далі - громадяни) військової служби у Збройних Силах України та питання, пов'язані з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов'язку в запасі, регулюються Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 (далі - Положення №1153/2008).
Згідно з пунктом 1 Положення №1153/2008 це Положення застосовується також до відносин, що виникають у зв'язку з проходженням у Збройних Силах України кадрової військової служби особами офіцерського складу до їх переходу в установленому порядку на військову службу за контрактом або звільнення з військової служби. Відповідно до положень пунктів 144-1, 144.-2 та 144-3 Положення №1153/2008 для військовослужбовця, який самовільно залишив військову частину або місце служби, дезертирував із Збройних Сил України або добровільно здався в полон, військова служба призупиняється відповідно до частини другої статті 24 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Військова служба для такого військовослужбовця призупиняється з дня внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви, повідомлення командира (начальника) військової частини про вчинене кримінальне правопорушення, поданих відповідно до частини четвертої статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.
Військовослужбовці, військову службу яким призупинено, звільняються з посад та вважаються такими, що не виконують (не несуть) обов'язків військової служби. Контракт про проходження військової служби, а також виплата грошового та здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення таким військовослужбовцям призупиняються. Час призупинення військової служби військовослужбовцям не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому званні та до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії. На них не поширюються пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців.
Військовослужбовці, військову службу яким призупинено, не входять до чисельності Збройних Сил України. Звільнення з посад військовослужбовців, військову службу яким призупинено, здійснюється командирами (начальниками) військових частин наказами по особовому складу.
Пунктами 144-5 та 144-6 Положення №1153/2008 визначено, що військовослужбовці, військову службу яким призупинено та стосовно яких обвинувальні вироки суду набрали законної сили, підлягають звільненню з військової служби відповідно до пункту «г» частини другої, пункту «г» частини третьої, підпункту «д» пункту 1, підпункту «в» пункту 2 частини четвертої, підпункту «е» пункту 1, підпункту «е» пункту 2, підпункту «в» пункту 3 частини п'ятої та підпункту «е» пункту 1, підпункту «д» пункту 2, підпункту «в» пункту 3 частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», крім військовослужбовців, яким вироком суду визначено міру покарання у виді службового обмеження, арешту з відбуттям на гауптвахті або триманням у дисциплінарному батальйоні.
Військовослужбовці, яким призначено кримінальне покарання у вигляді штрафу, яких звільнено від кримінальної відповідальності на підставах, передбачених статтями 47, 48, 49 Кримінального кодексу України, а також яких звільнено від відбування покарання на підставі амністії, підлягають звільненню з військової служби відповідно до підпункту «ґ» пункту 1 частини четвертої, підпункту «д» пункту 1, підпункту «д» пункту 2 частини п'ятої та підпункту «д» пункту 1, підпункту «ґ» пункту 2 частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Звільнення військовослужбовців, військову службу яким призупинено, з військової служби здійснюється командирами (начальниками) військових частин наказами по особовому складу, крім військовослужбовців, які згідно із пунктом 225 цього Положення звільняються з військової служби Президентом України.
Судом встановлено, що факт самовільного залишення позивачем території військової частини без поважних причин не підтвердився, про що зазначено в постанові від 12.03.2024 р., відповідно до якої, кримінальне провадження № 42023072210000294 відомості про яке 25.08.2023 р., внесені до ЄРДР, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України відносно ОСОБА_1 закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв'язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення.
Щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не поновлення ОСОБА_1 у всіх видах забезпечення, в тому числі грошового забезпечення за період з 07.03.2025 р. по 16.04.2025 р. та зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення з усіма передбаченими нормативними актами додатковими видами надбавками, доплатами, за період з 07.03.2025 р. по 16.04.2025 р. суд зазначає наступне.
Відповідно до витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_8 «Про особовий склад» від 07 березня 2025 року головному сержанту ОСОБА_1 продовжено військову службу, поновлено пільги та соціальні гарантії, в тому числі поновлено виплату грошового та здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення з 07 березня 2025 року.
Разом з тим, відповідачем не надано доказів здійснення перерахунку та виплати позивачу грошового забезпечення за спірний період.
На підставі системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, даючи оцінку поведінці відповідача, яка зумовила звернення позивача до суду з цим позовом, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача шляхом визнання протиправною бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_2 (в/ч НОМЕР_1 ) щодо не поновлення ОСОБА_1 у всіх видах забезпечення, в тому числі грошового забезпечення, за період з 17.07.2023 р. по 12.03.2024 р. та з 07.03.2025 р. по 16.04.2025 р. та зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_2 (в/ч НОМЕР_1 ) здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення, з усіма додатковими видами надбавок, доплат, за період з 17.07.2023 р. по 12.03.2024 р. та з 07.03.2025 р. по 16.04.2025 р., з урахуванням виплачених сум.
Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене суд доходить висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
На підставі наведеного та керуючись ст.5, 19, 77, 78, 139, 243, 246, 262 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (в/ч НОМЕР_1 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 (в/ч НОМЕР_1 ) щодо не поновлення ОСОБА_1 у всіх видах забезпечення, в тому числі грошового забезпечення, за період з 17 липня 2023 року по 12 березня 2024 року та з 07 березня 2025 року по 16 квітня 2025 року.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_9 (в/ч НОМЕР_1 ) (код ЄДРПОУ - НОМЕР_3 ) здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_4 , виданий Мукачівським МВ УМВС України в Закарпатській області 16 листопада 2004 року) грошове забезпечення, з усіма додатковими видами надбавок, доплат, за період з 17 липня 2023 року по 12 березня 2024 року та з 07 березня 2025 року по 16 квітня 2025 року, з урахуванням виплачених сум.
Рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст.255 КАС України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
СуддяП.П.Микуляк