Рішення від 04.06.2026 по справі 380/23104/25

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2026 рокусправа № 380/23104/25 м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Андрусів У. Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СІГМА» до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «СІГМА» (далі - ТОВ «СІГМА», позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Львівської митниці (далі - відповідач), у якому просить:

- визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/700084/2 від 28.07.2025;

- визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/700085/2 від 28.07.2025;

- визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/000321/2 від 12.08.2025;

- визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/000319/2 від 12.08.2025;

- визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/000320/2 від 12.08.2025.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ним було ввезено на митну територію України товар із визначенням митної вартості за резервним методом (метод 2ґ, стаття 64 Митного кодексу України), який було обрано після проведення консультацій з митним органом відповідно до ч. 5 ст. 55 Митного кодексу України (далі - МК України). Під час таких консультацій посадовими особами митниці зазначено про неможливість застосування методів визначення митної вартості, передбачених статтями 59- 63 МКУ, у зв'язку з відсутністю інформації щодо ідентичних, подібних товарів та вартісної основи для розрахунку митної вартості. З метою обґрунтованого визначення митної вартості позивачем замовлено експертне транспортно-товарознавче дослідження, за результатами яких складено висновки №5736/25, №5737/25 від 23.07.2025 року, №6222/25, №6223/25 та №6224/25 від 05.08.2025, які разом з іншими документами подано митному органу як наявне у декларанта джерело інформації, однак митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/700084/2 від 28.07.2025, №UA209000/2025/700085/2 від 28.07.2025, №UA209000/2025/000321/2 від 12.08.2025, №UA209000/2025/000319/2 від 12.08.2025 та №UA209000/2025/000320/2 від 12.08.2025. Вважаючи такі рішення протиправними та такими, що порушують його права та законні інтереси, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалою судді від 01.12.2025 позовну заяву залишено без руху.

10.12.2025 представник позивача подав заяву про усунення недоліків позовної заяви разом з перекладами відповідних доказів, у якій просить включити вартість послуг по перекладу доказів до судових витрат та покласти їх на відповідача у випадку задоволення позову.

Ухвалою судді від 15.12.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

26.12.2025 відповідач подав відзив на позовну заяву із викладом заперечень щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову. Свою позицію відповідач мотивує тим, що відповідно до вимог статей 51, 52, 53, 54, 57, 58 та 64 МК України митна вартість товарів визначається декларантом на підставі об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, а обов'язок доведення заявленої митної вартості покладається саме на декларанта. Зазначає, що під час здійснення митного контролю правильності визначення митної вартості товарів за поданими митними деклараціями митним органом встановлено відсутність належних відомостей та документів, які підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, а також невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості вимогам глави 9 МК України.

Стосовно рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/700084/2 (МД від 18.07.2025 №25UA209180054295U8) відповідач зазначає, що декларантом митну вартість визначено за резервним методом відповідно до статті 64 МК України з посиланням у графі 8 декларації митної вартості на інформацію з інтернет-сайту truck1.com.ua. Разом з тим, митний орган встановив, що за вказаним посиланням наведено інформацію щодо транспортного засобу 2014 року випуску, тоді як до митного оформлення заявлено транспортний засіб 2012 року випуску, що, на переконання відповідача, не відповідає вимогам частини третьої статті 64 МК України та Тлумачним приміткам до Угоди про застосування статті VII ГАТТ. Крім того, констатує, що на письмову вимогу митного органу декларантом не подано належних документів, передбачених статтею 53 МК України, зокрема документів, які підтверджують оплату товару, транспортні витрати, страхування, копію митної декларації країни відправлення та інші документи, необхідні для підтвердження складових митної вартості. Додатково поданий висновок експерта №5736/25 від 23.07.2025, відповідно до якого вартість товару становить 7800 євро, не підтверджує заявлену митну вартість у розмірі 8100 євро. У зв'язку з цим митним органом проведено консультації з декларантом відповідно до статті 57 МК України та застосовано резервний метод визначення митної вартості із використанням інформації митної декларації №205150/2025/6061 від 15.04.2025, відповідно до якої рівень митної вартості становить 12400,00 євро.

Щодо рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/700085/2 (МД від 24.07.2025 №25UA209180055892U8) відповідач зазначає, що декларантом митну вартість визначено за резервним методом із використанням висновку експертної організації №5737/25 від 23.07.2025 як джерела інформації. Водночас, на переконання відповідача, у зазначеному експертному дослідженні використано дані щодо транспортних засобів іншої моделі, що не відповідає вимогам частини третьої статті 64 МК України. Вказує на неподання декларантом документів, передбачених статтею 53 МК України, які підтверджують заявлену митну вартість товару. У зв'язку з відсутністю інформації про ідентичні або подібні товари митним органом застосовано резервний метод визначення митної вартості із використанням інформації митної декларації №209180/2025/31640 від 07.05.2025, відповідно до якої митна вартість становить 16000,00 євро.

Стосовно рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/000321/2 (МД від 06.08.2025 №25UA209180059144U7) відповідач зазначає, що декларантом митну вартість визначено за резервним методом із використанням висновку експертної організації №6225/25 від 05.08.2025, який, за твердженням відповідача, містить інформацію щодо транспортних засобів іншої моделі, що не може бути використано як належне джерело визначення митної вартості. Відповідач наголошує, що декларантом не подано додаткових документів на вимогу митного органу, у зв'язку з чим митну вартість визначено на підставі митної декларації №209180/2025/31640 від 07.05.2025, відповідно до якої рівень митної вартості становить 16000,00 євро.

Щодо рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/000319/2 (МД від 06.08.2025 №25UA209180059138U9) відповідач наводить аналогічні обставини, зазначаючи про використання декларантом висновку експертної організації №6223/25 від 05.08.2025, який містить інформацію щодо транспортних засобів іншої моделі, неподання належних документів, передбачених статтею 53 МК України, та застосування митним органом резервного методу визначення митної вартості із використанням інформації митної декларації №25UA403020005101U5 від 01.05.2025, відповідно до якої рівень митної вартості становить 13000,00 євро.

Стосовно рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/000320/2 (МД від 06.08.2025 №25UA209180059143U8) відповідач також зазначає, що декларантом використано висновок експертної організації №6224/25 від 05.08.2025, який, на думку митного органу, не може бути використаний як належне джерело визначення митної вартості через використання даних щодо транспортних засобів іншої моделі, а також зазначає про неподання декларантом додаткових документів, передбачених статтею 53 МК України. У зв'язку з цим митним органом застосовано резервний метод визначення митної вартості із використанням інформації митної декларації №25UA403020005101U5 від 01.05.2025, відповідно до якої рівень митної вартості становить 13000,00 євро.

Відповідач зазначає, що у зв'язку з виявленими розбіжностями та відсутністю необхідних документів декларанту відповідно до статті 53 МК України направлено вимоги про надання додаткових документів, однак такі документи у повному обсязі подані не були. У подальшому митним органом проведено консультації з декларантом відповідно до статті 57 МК України, під час яких встановлено відсутність інформації щодо ідентичних або подібних товарів та відсутність вартісної основи для застосування інших методів визначення митної вартості. З огляду на неможливість застосування методів визначення митної вартості товару, передбачених статтями 58- 63 МК України, митним органом застосовано резервний метод визначення митної вартості відповідно до статті 64 МК України із використанням інформації митних декларацій як джерела визначення митної вартості товарів. Враховуючи наведене, відповідач вважає, що оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів прийняті правомірно, у межах наданих повноважень та відповідно до вимог митного законодавства України.

29.12.2025 представник позивача подав відповідь на відзив, у якій зазначив, що наведені відповідачем доводи щодо наявності недоліків у документах, поданих для підтвердження митної вартості товарів, є безпідставними, спростовані у позовній заяві та не підтверджені належними і допустимими доказами. Наголошує, що відповідач, посилаючись у відзиві на митні декларації як джерело інформації для коригування митної вартості товарів та застосування резервного методу її визначення, не додав такі декларації до відзиву, чим порушив вимоги частини третьої статті 79 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої відповідач зобов'язаний подати всі докази разом із відзивом. Відтак покликання відповідача на такі декларації не може вважатися належним обґрунтуванням правомірності прийнятих ним рішень. Позивач також зазначив, що відповідач не довів наявності обґрунтованих сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів, що є обов'язковою умовою для витребування додаткових документів відповідно до статей 53, 54 МК України та правової позиції Верховного Суду, викладеної, зокрема, у постанові від 23.12.2021 у справі №200/6508/20-а. Констатує, що митний орган не зазначив конкретних обставин, які викликали сумніви щодо достовірності поданих документів, не обґрунтував причин неможливості перевірки таких відомостей та не визначив перелік документів, подання яких могло б усунути такі сумніви. При цьому електронні повідомлення митного органу про необхідність подання додаткових документів не містили правових підстав для їх витребування та не визначали конкретних відомостей, відсутність яких перешкоджає підтвердженню заявленої митної вартості товарів. Крім того, зазначає, що судова практика Верховного Суду, на яку посилається відповідач, не є релевантною до спірних правовідносин, оскільки у наведених справах встановлювалася наявність обґрунтованих сумнівів щодо митної вартості товарів, тоді як у даній справі такі обставини відсутні. Спростовує твердження відповідача про самостійне визначення митної вартості товарів за резервним методом, зазначивши, що застосування шостого методу обумовлено проведенням консультацій із митним органом, під час яких останній повідомив про неможливість застосування як основного, так і другорядних методів визначення митної вартості через відсутність необхідної інформації, що відповідає вимогам статей 55, 57 та 64 МК України. З урахуванням викладеного позивач вважає, що відзив не містить належного правового та фактичного обґрунтування правомірності оскаржуваних рішень митного органу, відповідач не довів законність своїх дій, у зв'язку з чим просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на які сторони покликаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

09.06.2025 року між ТОВ «СІГМА» та компанією IB GROUP Czech Republic S.R.O укладено зовнішньоекономічний договір №9062025.

Відповідно до п.1.1 зовнішньоекономічного договору продавець зобов'язується передати покупцеві товар, для набуття права власності покупцем. У зв'язку з цим продавець зобов'язується поставити покупцеві вживані автобуси, відповідно до специфікації та протоколу технічного стану, що є додатком до цього договору, а також передати право власності на цей товар покупцю.

За змістом п.3.1 Контракту ціна придбання обговорюється за домовленістю. При обговоренні та визначенні розміру ціни враховується загальний знос товару внаслідок його використання та віку. Ціна товару становить 28000,00 (двадцять вісім тисяч євро 00 центів) євро без ПДВ 21%. До цієї ціни не додається ПДВ 21%, у зв'язку з експортом в Україну, тому ціна товару становить 28000,00 (двадцять вісім тисяч євро 00 євро центів) євро.

Відповідно до п.3.2. Контракту оплата здійснюється у формі попереднього платежу (100%) на банківський рахунок Продавця.

Згідно з п.3.3 Контракту сторони домовилися про збереження права власності з умовою, що покупець стає власником лише після повної встановленої оплати (ціни) покупцю.

На підставі Контракту №9062025 від 09.06.2025, рахунку-фактури (комерційного інвойса) №2515101 від 09.06.2025, покупець (позивач) придбав у продавця товар, загальною вартістю товару 6 500 євро.

Здійснення оплати на загальну суму 6500 євро підтверджується платіжною інструкцією в іноземній валюті №11 від 13.06.2025, яка подана разом із митними деклараціями №25UA209180054295U8, №25UA209180055892U8 та №25UA209180059144U7. Цим платіжним документом проведено оплату за чотири автобуси марки SOR, модель SOR С 10.5 в сумі 28000 євро (по фактурах №2515100 від 09.06.2025, №2515101 від 09.06.2025, №2515102 від 09.06.2025, №2515103 від 09.06.2025).

З метою митного оформлення товару, 18.07.2025 декларант позивача подав до Львівської митниці електронну митну декларацію №25UA209180054295U8, відповідно до якої заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначеними у графі 31 митної декларації (тов. 1 - Автобус марки SOR, модель SOR C 10.5, що використовувався, 2012 р. в., модельний рік - 2012 р., ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , номер двигуна: немає даних, тип двигуна - дизельний, об'ємом - 5880 см.куб., 185 Kw, колісна формула - 4x2. Загальна кількість місць для сидіння - 40, кількість місць для стояння - 34. Кількість місць, призначених для перевезення пасажирів на інвалідних візках - 1. Країна виробництва - Чехія (CZ), виробник - «SOR». Призначений для використання по дорогам загального користування).

Разом з митною декларацією №25UA209180054295U8 декларантом подано такі документи: рахунок-фактуру (інвойс) №2515101 від 09.06.2025, банківський платіжний документ, що стосується товару №11 від 13.06.2025, калькуляцію транспортних витрат №1 від 18.07.2025, довіреність №11 від 01.07.2025, технічний паспорт №UМ228799 від 07.03.2012, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 19.06.2025, сертифікат відповідності щодо індивідуального затвердження колісного транспортного засобу №UA.016.00015046-25 з додатком, перепустку із ЗМК E-405281 від 15.07.2025, фотографії, зовнішньоекономічний договір (контракт) №9062025 від 09.06.2025, висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією №5736/25 від 23.07.2025, копію митної декларації країни відправлення №25CZ2000000B2XA1B8 від 16.10.2025.

За наслідками опрацювання поданих документів, Львівська митниця надіслала декларанту повідомлення про необхідність подання додаткових документів.

У відповідь на вимогу, позивач просив здійснити митне оформлення за наявними документами.

За результатами розгляду митної декларації та доданих документів відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товару №UA209000/2025/700084/2 від 28.07.2025 та оформив картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209180/2025/001013.

На підставі Контракту №9062025 від 09.06.2025, рахунку-фактури (комерційного інвойса) №2515102 від 09.06.2025 покупець (позивач) придбав у продавця товар загальною вартістю товару 7 500 євро.

Здійснення оплати на загальну суму 7 500 євро підтверджується платіжною інструкцією в іноземній валюті №11 від 13.06.2025, яка подана разом із митними деклараціями №25UA209180054295U8, №25UA209180055892U8 та №25UA209180059144U7. Цим платіжним документом проведено оплату за чотири автобуси марки SOR, модель SOR С 10.5 в сумі 28 000 євро (по фактурах №2515100 від 09.06.2025, №2515101 від 09.06.2025, №2515102 від 09.06.2025, №2515103 від 09.06.2025).

З метою митного оформлення товару, 24.07.2025 декларант позивача подав до Львівської митниці електронну митну декларацію МД №25UA209180055892U8, відповідно до якої заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначеними у графі 31 митної декларації (тов. 1 - Автобус марки SOR, модель SOR C 10.5, що використовувався, 2013 р. в., модельний рік- 2013 р., дата першої реєстрації : 04.10.2013р., ідентифікаційний номер: TK9C1XXDBD2SL5018, номер двигуна: немає даних, тип двигуна - дизельний, об'ємом - 5880 см.куб., 185 Kw, колісна формула - 4x2. Загальна кількість місць для сидіння - 40, кількість місць для стояння - 34. Кількість місць, призначених для перевезення пасажирів на інвалідних візках - 1. Країна виробництва - Чехія (CZ), виробник - «SOR». Призначений для використання по дорогам загального користування).

Разом з митною декларацією №25UA209180055892U8 декларантом подано такі документи: зовнішньоекономічний договір (контракт) №9062025 від 09.06.2025, рахунок-фактуру (інвойс) №2515102 від 09.06.2025, банківський платіжний документ, що стосується товару №11 від 13.06.2025, калькуляцію транспортних витрат №1 від 18.07.2025, довіреність №11 від 01.07.2025, технічний паспорт №UF309650 від 04.10.2013, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 від 19.06.2025, сертифікат відповідності щодо індивідуального затвердження колісного транспортного засобу №UA.016.00015034-25 з додатком, перепустку із ЗМК E-405280 від 15.07.2025, висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією №5737/25 від 23.07.2025, фотографії.

У відповідь на вимогу, позивач просив здійснити митне оформлення за наявними документами.

За результатами розгляду митної декларації та доданих документів відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товару №UA209000/2025/700085/2 від 28.07.2025 та оформив картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209180/2025/001015.

На підставі Контракту №9062025 від 09.06.2025, рахунку-фактури (комерційного інвойса) №2515103 від 09.06.2025, покупець (позивач) придбав у продавця товар, загальною вартістю товару 7 500 євро.

З метою митного оформлення товару, 06.08.2025 декларант позивача подав до Львівської митниці електронну митну декларацію МД №25UA209180059144U7, відповідно до якої заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначеними у графі 31 митної декларації (тов. 1 - Автобус марки SOR, модель SOR C 10.5, що використовувався, 2013 р. в., модельний рік- 2013 р., дата першої реєстрації: 16.10.2013р., ідентифікаційний номер: TK9C1XXDBD2SL5020, номер двигуна: немає даних, тип двигуна - дизельний, об'ємом - 5880 см.куб., 185 Kw, колісна формула - 4x2. Загальна кількість місць для сидіння - 40, кількість місць для стояння - 34. Кількість місць, призначених для перевезення пасажирів на інвалідних візках - 1. Країна виробництва - Чехія (CZ), виробник - «SOR». Призначений для використання по дорогам загального користування).

Разом з митною декларацією №25UA209180059144U7 декларантом подано такі документи: рахунок-фактура (інвойс) №2515103 від 09.06.2025, зовнішньоекономічний договір (контракт) №9062025 від 09.06.2025, банківський платіжний документ, що стосується товару №11 від 13.06.2025, калькуляцію транспортних витрат №1 від 18.07.2025, довіреність №11 від 01.07.2025, технічний паспорт №UL109777 від 16.10.2013, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_4 від 16.10.2013, перепустку із ЗМК Е-413965 від 05.08.2025, висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією №6225/25 від 05.08.2025, фотографії, копію митної декларації країни відправлення №25CZ610000010Z1VA5 від 19.06.2025.

У відповідь на вимогу, позивач просив здійснити митне оформлення за наявними документами.

За результатами розгляду митної декларації та доданих документів відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товару №UA209000/2025/000321/2 від 12.08.2025 та оформив картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209180/2025/001063.

17.07.2025 між ТОВ «СІГМА» та продавцем «Vladimir Ruzicka» укладено зовнішньоекономічний договір №17072025.

Відповідно до п.1.1 Договору купівлі-продажу продавець зобов'язується передати покупцеві товар, для набуття права власності покупцем. У зв'язку з цим продавець зобов'язується поставити покупцеві вживані автобуси, відповідно до специфікації та протоколу технічного стану, що є додатком до цього договору, а також передати право власності на цей товар покупцю.

За змістом п.2.1 Договору ціна придбання обговорюється за домовленістю. При обговоренні та визначенні розміру ціни враховується загальний знос товару внаслідок його використання та віку. Ціна товару становить 10000,00 (десять тисяч євро 00 центів) євро без ПДВ 21%. До цієї ціни не додається ПДВ 21%, у зв'язку з експортом в Україну, тому ціна товару становить 10000,00 (десять тисяч євро 00 євро центів) євро.

Відповідно до п.2.2. Договору оплата здійснюється у формі попереднього платежу (100%) на банківський рахунок Продавця.

Згідно з п.2.3 Договору сторони домовилися про збереження права власності з умовою, що покупець стає власником лише після повної встановленої оплати (ціни) покупцю.

На підставі Контракту №17072025 від 17.07.2025, рахунку-фактури (комерційного інвойса) №250100460 від 17.07.2025, покупець (позивач) придбав у продавця товар- автобус SOR CN 8,5, rok 2012, VIN: НОМЕР_5 , загальною вартістю товару 5 000 євро.

Здійснення оплати на загальну суму 5 000 євро підтверджується платіжною інструкцією в іноземній валюті №12 від 22.07.2025, яка була подана разом із митними деклараціями №25UA209180059138U9 та №25UA209180059143U8. Цим платіжним документом проведено оплату за два автобуси марки SOR, модель SOR С 8.5 в сумі 10 000 євро (по фактурі №250100460 від 17.07.2025).

З метою митного оформлення товару, 06.08.2025 декларант позивача подав до Львівської митниці електронну митну декларацію МД №25UA209180059138U9, відповідно до якої заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначеними у графі 31 митної декларації (тов. 1 - Автобус марки SOR, модель SOR C 8.5, що використовувався, 2012 р. в., модельний рік- 2012 р., дата першої реєстрації:16.07.2012., ідентифікаційний номер: TK9N3XXHHCLSL5106, номер двигуна: немає даних, тип двигуна - дизельний, об'ємом - 3920 см.куб., 110 Kw, колісна формула - 4x2. Загальна кількість місць для сидіння - 26, кількість місць для стояння - 32. Кількість місць, призначених для перевезення пасажирів на інвалідних візках - 1. Країна виробництва - Чехія (CZ), виробник - «SOR». Призначений для використання по дорогам загального користування).

Разом з митною декларацією №25UA209180059138U9 декларантом подано такі документи: рахунок-фактуру (інвойс) №250100460 від 17.07.2025, зовнішньоекономічний договір (контракт) №17072025 від 17.07.2025, банківський платіжний документ, що стосується товару №12 від 22.07.2025, калькуляцію транспортних витрат №1 від 05.08.2025, технічний паспорт №UE804003 від 16.07.2012, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_6 від 16.07.2012, перепустку із ЗМК E-413966 від 05.08.2025, висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією №6223/25 від 05.08.2025, фотографії, копію митної декларації країни відправлення №25CZ20000009CH9WB6 від 30.07.2025.

У відповідь на вимогу, позивач просив здійснити митне оформлення за наявними документами.

За результатами розгляду митної декларації та доданих документів відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товару №UA209000/2025/000319/2 від 12.08.2025 та оформив картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209180/2025/001060.

На підставі Контракту №17072025 від 17.07.2025, рахунку-фактури (комерційного інвойса) №250100460 від 17.07.2025, покупець (позивач) придбав у продавця товар- автобус SOR CN 8,5 rok 2012, VIN: НОМЕР_7 , загальною вартістю товару 5000 євро.

Здійснення оплати на загальну суму 5 000 євро підтверджується платіжною інструкцією в іноземній валюті №12 від 22.07.2025, яка подана разом із митними деклараціями №25UA209180059138U9 та №25UA209180059143U8. Даним платіжним документом проведено оплату за два автобуси марки SOR, модель SOR С 8.5 в сумі 10 000 євро (по фактурі №250100460 від 17.07.2025).

З метою митного оформлення товару, 06.08.2025 декларант позивача подав до Львівської митниці електронну митну декларацію МД №25UA209180059143U8, відповідно до якої заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначеними у графі 31 митної декларації (тов. 1 - Автобус марки SOR, модель SOR C 8.5, що використовувався, 2012 р. в., модельний рік- 2012 р., дата першої реєстрації: 24.09.2012., ідентифікаційний номер: НОМЕР_7 , номер двигуна: немає даних, тип двигуна - дизельний, об'ємом - 3920 см.куб., 110 Kw, колісна формула - 4x2. Загальна кількість місць для сидіння - 26, кількість місць для стояння - 32. Кількість місць, призначених для перевезення пасажирів на інвалідних візках - 1. Країна виробництва - Чехія (CZ), виробник - «SOR». Призначений для використання по дорогам загального користування).

Разом з митною декларацією №25UA209180059143U8 декларантом подано такі документи: рахунок-фактуру (інвойс) №250100460 від 17.07.2025, зовнішньоекономічний договір (контракт) №17072025 від 17.07.2025, банківський платіжний документ, що стосується товару №12 від 22.07.2025, калькуляцію транспортних витрат №1 від 05.08.2025, технічний паспорт №UL348690 від 16.07.2012, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_8 від 24.09.2012, перепустку із ЗМК E-413967 від 05.08.2025, висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією №6224/25 від 05.08.2025, фотографії, копію митної декларації країни відправлення №25CZ20000006TUCDB5 від 30.07.2025.

У відповідь на вимогу, позивач просив здійснити митне оформлення за наявними документами.

За результатами розгляду митної декларації та доданих документів відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товару №UA209000/2025/000320/2 від 12.08.2025 та оформив картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209180/2025/001061.

Не погоджуючись з рішеннями про коригування митної вартості товару, позивач пред'явив цей позов.

Надаючи правову оцінку цим правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд застосовує такі норми чинного законодавства та робить висновки по суті спору.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України регламентовано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналіз цієї норми дає змогу виснувати, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Приписами ст. 49 МК України унормовано, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

За змістом ч. 1, 2 ст. 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до ч. 2 ст. 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Положеннями ст. 53 МК України закріплений перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (ч. 1 ст. 53 МК України).

Згідно з ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною 3 ст. 53 МК України унормовано, що обов'язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч. 5 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Згідно з ч. 1 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

За правилами ч. 2 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Згідно з ч. 3 ст. 54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 5 ст. 54 МК України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Заразом у розумінні наведених нормативних приписів сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з положеннями ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 МК України за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

За правилами ч. 1, 2 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі неправильно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду (ч. 2 ст. 54 МК України).

Крім того, ч. 1 ст. 58 МК України встановлено умови, за яких застосовується метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту. Ч. 2 цієї норми визначено умови, за яких такий метод не застосовується, а саме: метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, в силу правового регулювання ч. 4 і 5 ст.58 МК України, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Порядок визначення митної вартості за резервним методом регламентований положеннями ст. 64 МК України.

За змістом ст. 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях. Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі: 1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України; 2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей; 3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера; 4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу; 5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн; 6) мінімальної митної вартості; 7) довільної чи фіктивної вартості.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що обов'язок доведення заявленої митної вартості товару покладається на декларанта. Водночас митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

При цьому митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та вказати документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись у достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст. 58 МК України.

З метою усунення розбіжностей у документах, усунення сумнівів щодо підробки документів або з'ясування відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, які виявились відсутніми, закон надає право митному органу витребувати від декларанта інші додаткові документи, визначені в ч. 2 ст. 53 МК України.

Частиною 4 ст. 54 МК України передбачено обов'язок митного органу письмово надавати інформацію декларанту про причини, за яких заявлена ним митна вартість не може бути визначена.

Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях (постанови від 12.03.2019 у справі №826/2313/16, від 27.03.2020 у справі №540/2605/18, від 25.11.2020 у справі №1.380.2019.001657, від 15.04.2021 у справі №804/14964/15, від 02.05.2024 у справі №520/22458/23) акцентував на тому, що обов'язок довести задекларовану митну вартість товару лежить на декларанті. Декларант при митному оформленні імпортованого товару зобов'язаний надати документи за переліком, визначеним ч. 2 ст.53 МК України. Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Необхідність витребовування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість.

Водночас повноваження контролюючого органу витребовувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 МК України. Ненадання декларантом витребовуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об'єктивних сумнів щодо достовірності наданої декларантом інформації.

Неподання декларантом документів, зазначених у ч. 2-4 ст. 53 МК України, не тягне для нього безумовних негативних правових наслідків. Неподання таких документів може тягнути за собою відмову в митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, відповідно, коригування митної вартості товарів лише в тому разі, коли у митниці будуть обґрунтовані підстави вважати, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.

Щодо митної декларації №25UA209180054295U8 та рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/700084/2 від 28.07.2025.

Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, митним органом виявлено розбіжності у поданих документах щодо ціни, що була фактично сплачена за товар, а саме:

Декларантом заявлено митну вартість самостійно за другорядним методом (резервним методом, ст.64 МКУ). У декларації митної вартості ним обґрунтовано незастосування основного методу.

В рішенні про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/700084/2 від 28.07.2025 відповідач вказав: «У гр. 8 ДМВ митної декларації від 18.07.2025 за № 25UA209180054295U8 міститься посилання на інтернет сайт truck1.com.ua як на джерело інформації для визначення митної вартості із застосуванням 6 (резервного) методу. За вказаним посиланням здійснюється продаж КТЗ 2014 року випуску, а декларується 2012 року. Таким чином, обране джерело не відповідає вимогам ч. 3 ст. 64 МКУ та примітки до статті 7 Тлумачних приміток до Угоди про застосування статті VII ГАТТ. Додатково декларантом долучено висновок експерта №5736/25 від 23.07.2025. У своєму висновку експерт, посилаючись на відомості, отримані від продавця товару, дійшов висновку, що вартість товару становить 7800 євро, що не підтверджує заявлене числове значення митної вартості (8100 євро).»

Щодо митної декларації №25UA209180055892U8 та рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/700085/2 від 28.07.2025.

В рішенні про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/700085/2 від 28.07.2025 відповідач вказав: «У гр. 8 ДМВ митної декларації від 24.07.2025 за № 25UA209180054295U8 міститься посилання на Висновок експертних організацій щодо вартісних характеристик 5737/25 від 23.07.2025р як на джерело інформації для визначення митної вартості із застосуванням 6 (резервного) методу. В даному експертному дослідженні як джерело використовуються ктз іншої моделі. Таким чином, обране джерело не відповідає вимогам ч. 3 ст. 64 МКУ та примітки до статті 7 Тлумачних приміток до Угоди про застосування статті VII ГАТТ.»

Щодо митної декларації №25UA209180059144U7 та рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/000321/2 від 12.08.2025.

В рішенні про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/000321/2 від 12.08.2025 відповідач вказав: «У гр. 8 ДМВ митної декларації від 06.08.2025 №25UA209180059144U7 міститься посилання на Висновок експертних організацій щодо вартісних характеристик №6225/25 від 05.08.2025 як на джерело інформації для визначення митної вартості із застосуванням 6 (резервного) методу. В даному експертному дослідженні як джерело використовуються ктз іншої моделі. Таким чином, обране джерело не відповідає вимогам ч. 3 ст. 64 МКУ та примітки до статті 7 Тлумачних приміток до Угоди про застосування статті VII ГАТТ».

Щодо митної декларації №25UA209180059138U9 та рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/000319/2 від 12.08.2025.

В рішенні про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/000319/2 від 12.08.2025 відповідач вказав: «У гр. 8 ДМВ митної декларації від 06.08.2025 за №25UA209180059138U9 міститься посилання на Висновок експертних організацій щодо вартісних характеристик 6223/25 від 05.08.2025р як на джерело інформації для визначення митної вартості із застосуванням 6 (резервного) методу. В даному експертному дослідженні як джерело використовуються ктз іншої моделі. Таким чином, обране джерело не відповідає вимогам ч. 3 ст. 64 МКУ та примітки до статті 7 Тлумачних приміток до Угоди про застосування статті VII ГАТТ».

Щодо митної декларації №25UA209180059143U8 та рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/000320/2 від 12.08.2025.

В рішенні про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/000320/2 від 12.08.2025 відповідач вказав: «У гр. 8 ДМВ митної декларації від 06.08.2025 за №25UA209180059143U8 міститься посилання на Висновок експертних організацій щодо вартісних характеристик 6224/25 від 05.08.2025р як на джерело інформації для визначення митної вартості із застосуванням 6 (резервного) методу. В даному експертному дослідженні як джерело використовуються ктз іншої моделі. Таким чином, обране джерело не відповідає вимогам ч. 3 ст. 64 МКУ та примітки до статті 7 Тлумачних приміток до Угоди про застосування статті VII ГАТТ».

Судом встановлено, що як до митного оформлення, так і до суду позивач надав передбачені ст. 53 МК України документи, які підтверджують задекларовану митну вартість товару. При цьому відсутні підстави ставити під сумнів заявлену декларантом за першим методом митну вартість спірних товарів, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні ознаки підробки або розбіжності щодо вартості товару, та документи містять достатньо відомостей щодо ціни товару.

У спірних рішеннях відсутнє належне обґрунтування того, що виявлені митним органом розбіжності у поданих декларантом документах впливають на митну вартість товарів, та суд вважає, що розбіжності, про які зазначено у рішеннях про коригування митної вартості товару, не можуть впливати на митну вартість товару та не могли слугувати правовою підставою для витребування відповідачем додаткових документів у декларанта.

Щодо зауважень, вказаних відповідачем в оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/700084/2 від 28.07.2025, №UA209000/2025/700085/2 від 28.07.2025, №UA209000/2025/000321/2 від 12.08.2025, №UA209000/2025/000319/2 від 12.08.2025 та №UA209000/2025/000320/2 від 12.08.2025, суд зазначає таке.

Стосовно зауваження митного органу в оскаржуваному рішенні №UA209000/2025/700084/2 від 28.07.2025 про те, що декларантом митну вартість заявлено самостійно за другорядним методом (резервним методом, ст. 64 МКУ), суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 5 ст. 55 МК України декларант має право проводити консультації з митним органом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна у митного органу.

Як вбачається з матеріалів справи, декларантом до подання митної декларації проведені консультації з посадовими особами митного органу щодо можливості застосування основного та другорядних методів визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган повідомив про відсутність у нього інформації, яка дозволила б застосувати основний метод визначення митної вартості - за ціною договору (вартістю операції), а також другорядні методи (за ціною договору щодо ідентичних товарів, подібних товарів, методом віднімання та методом додавання вартості).

За таких обставин застосування декларантом резервного методу визначення митної вартості відповідно до ст. 64 МК України було об'єктивно зумовлене відсутністю у митного органу необхідних відомостей для застосування інших методів.

Стосовно зауваження митного органу в оскаржуваному рішенні №UA209000/2025/700084/2 від 28.07.2025 щодо використання декларантом недопустимого джерела інформації при визначенні митної вартості товару за резервним методом.

Судом встановлено, що у графі 8 декларації митної вартості зазначено виключно положення МК України та висновок експертної організації №5736/25 від 23.07.2025. Посилання на інтернет-ресурс truck1.com.ua у зазначеній графі відсутнє, що спростовує відповідні доводи митного органу.

Зі змісту висновку експертної організації №5736/25 від 23.07.2025 вбачається, що при визначенні вартості транспортного засобу експерт використовував відкриті ринкові джерела інформації, зокрема suchen.mobile.de та autoline.ua, які застосовувалися не як безпосереднє числове значення митної вартості, а як орієнтир ринкового рівня цін із подальшим коригуванням з урахуванням року випуску, технічного стану та інших індивідуальних характеристик оцінюваного транспортного засобу.

Покликання митного органу на те, що окремі оголошення стосувалися транспортних засобів іншого року випуску, не може бути підставою для висновку про порушення вимог ч. 3 ст. 64 МК України, оскільки резервний метод визначення митної вартості не передбачає обов'язкової відповідності року випуску товару. Така вимога є характерною для методів визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних або подібних товарів та не застосовується при використанні резервного методу.

Крім того, згідно з графою 11 рішення про коригування митної вартості №UA209000/2025/700084/2 від 28.07.2025 країною походження оцінюваного транспортного засобу є Чеська Республіка. За таких обставин обмеження, передбачені п. 1 ч. 3 ст. 64 МК України та пунктом (a) статті 7 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ), щодо заборони використання цін товарів внутрішнього ринку країни імпорту, не підлягають застосуванню. Використані експертом джерела інформації не підпадають також під інші заборони, встановлені п. 2- 7 ч. 3 ст. 64 МК України.

За таких обставин суд доходить висновку, що доводи митного органу про використання декларантом недопустимого джерела інформації при визначенні митної вартості товару за резервним методом є необґрунтованими та не підтверджуються матеріалами справи.

Судом встановлено, що в оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/700085/2 від 28.07.2025; №UA209000/2025/000321/2 від 12.08.2025; №UA209000/2025/000319/2 від 12.08.2025 та №UA209000/2025/000320/2 від 12.08.2025 посадові особи митного органу покликалися на встановлення однотипної розбіжності у поданих декларантом документах, а саме на те, що митну вартість товарів заявлено декларантом самостійно із застосуванням другорядного (резервного) методу визначення митної вартості.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 5 ст. 55 МК України декларант має право проводити консультації з митним органом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна у митного органу.

Стосовно зауваження митного органу про те, що висновки експертних організацій, використані декларантом як джерело інформації для визначення митної вартості за резервним методом, ґрунтуються на даних щодо транспортних засобів іншої моделі, суд зазначає таке.

Судом установлено, що відповідно до експертних транспортно-товарознавчих досліджень №5737/25 від 23.07.2025, №6222/25 від 05.08.2025, №6223/25 від 05.08.2025 та №6224/25 від 05.08.2025 предметом кожного з досліджень був конкретний колісний транспортний засіб, поданий до митного оформлення, зокрема автобуси марки SOR відповідних моделей із визначеними VIN-кодами. Таким чином, твердження митного органу про визначення вартості на підставі даних щодо інших моделей транспортних засобів не підтверджується матеріалами справи.

Зі змісту зазначених експертних висновків убачається, що при визначенні вартості оцінюваних транспортних засобів експерт використовував інформацію з відкритих ринкових джерел, у тому числі щодо технічно та функціонально співставних моделей автобусів марки SOR. При цьому така інформація застосовувалася не як безпосереднє числове значення митної вартості, а як порівняльний ринковий орієнтир із подальшим коригуванням з урахуванням року випуску, технічного стану, комплектації та інших індивідуальних характеристик кожного конкретного транспортного засобу.

Суд зазначає, що чинні методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів не містять вимоги щодо використання виключно ідентичних моделей транспортних засобів, а передбачають можливість застосування порівняльного аналізу за технічно та функціонально співставними об'єктами з метою визначення об'єктивної ринкової вартості. Такий підхід відповідає суті ринкового підходу до оцінки майна та не призводить до спотворення результатів експертного дослідження.

Також судом установлено, що при проведенні експертних досліджень використовувалися декілька джерел ринкової інформації, які охоплювали різні роки випуску транспортних засобів. Використання таких джерел було спрямоване на забезпечення об'єктивності оцінки та не призводило до заниження вартості оцінюваних транспортних засобів, а навпаки - могло впливати на визначення вищого рівня ринкової ціни порівняно з транспортними засобами відповідного року випуску.

Експертні дослідження виконані судовим експертом Романяком Андрієм Михайловичем, який має відповідну вищу технічну освіту, чинне свідоцтво судового експерта за спеціальністю 12.2 «Визначення вартості колісних транспортних засобів та розміру збитку. Суд дійшов висновку, що кваліфікація експерта повністю відповідає вимогам чинних нормативних і методичних документів та дає йому право здійснювати оцінку вартості колісних транспортних засобів із використанням порівняльної ринкової інформації.

При цьому у висновках експерта застосовано чинні нормативно-правові акти та методичні документи, зокрема Методику товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, Методики за спеціальністю 12.2.03 та Національний стандарт №1 «Загальні засади оцінки майна», які передбачають можливість використання ринкового підходу та аналізу порівняльних пропозицій.

Суд також звертає увагу, що у разі незгоди з висновками експертних досліджень митний орган наділений передбаченими законом повноваженнями для їх перевірки, зокрема шляхом залучення експертів відповідно до ст. 327 МК України або ініціювання рецензування експертних висновків у порядку, визначеному Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні». Втім, матеріали справи не містять доказів реалізації митним органом таких повноважень.

Суд зазначає, що положення ч. 3 ст. 64 МК України та ст. 7 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі не містять вимоги щодо використання виключно ідентичних або подібних товарів при застосуванні резервного методу визначення митної вартості. Такі вимоги характерні лише для методів визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних або подібних товарів, тоді як резервний метод допускає використання ширшого кола джерел інформації з урахуванням відповідних коригувань.

Крім того, відповідно до відомостей, зазначених у графі 11 оскаржуваних рішень про коригування митної вартості, країною походження оцінюваних транспортних засобів є Чеська Республіка. За таких обставин використання українських та європейських інтернет-ресурсів, зокрема suchen.mobile.de, mobile.de та autoline.ua, не порушує заборон, встановлених пунктом 1 частини третьої статті 64 МК України та пунктом (a) статті 7 Угоди ГАТТ, а також не підпадає під інші обмеження, визначені пунктами 2- 7 частини третьої статті 64 МК України та пунктами (b)-(g) статті 7 Угоди ГАТТ.

За таких обставин суд доходить висновку, що експертні висновки, використані декларантом, є належними, допустимими та достатніми джерелами інформації для визначення митної вартості товарів за резервним методом відповідно до статті 64 МК України, а доводи митного органу щодо їх невідповідності вимогам законодавства є необґрунтованими.

Додатково суд зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 64 МК України та статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT) при застосуванні резервного методу митна вартість товарів повинна визначатися на підставі реальної, обґрунтованої та достовірної цінової інформації щодо конкретного товару, опис якого містить відомості, що дають змогу його однозначно ідентифікувати, зокрема комерційну назву, відомості про виробника, технічні характеристики, матеріал, рік випуску, стан тощо. При цьому митна вартість не може визначатися на підставі довільних, фіктивних, усереднених, індикативних чи інших цін, які не мають безпосереднього зв'язку з оцінюваним товаром.

Судом установлено, що у даному випадку експертними висновками визначено вартість саме конкретних транспортних засобів, поданих до митного оформлення, із зазначенням їх VIN-номерів, моделей, року випуску, технічних характеристик, стану та комплектації. Таким чином, вимога щодо безпосереднього зв'язку використаної цінової інформації з оцінюваними товарами дотримана в повному обсязі.

Використання експертом порівняльних ринкових пропозицій щодо технічно та функціонально споріднених моделей транспортних засобів є елементом ринкового підходу до оцінки та не суперечить положенням статті 64 МК України. Такі пропозиції не застосовувалися як пряме числове значення митної вартості оцінюваних транспортних засобів, а використовувалися виключно як допоміжні ринкові орієнтири з подальшим коригуванням з урахуванням фактичних технічних параметрів, року випуску та стану кожного конкретного колісного транспортного засобу. Такий підхід узгоджується з вимогами Угоди про застосування статті VII ГАТТ, яка допускає використання найближчого еквівалента дійсної вартості у разі відсутності ідентичних або подібних товарів.

Суд також звертає увагу, що положення статті VII ГАТТ прямо забороняють визначення митної вартості на підставі максимальних або довільно обраних значень. Митний орган у разі коригування митної вартості зобов'язаний виходити з найбільш обґрунтованого рівня вартості за умови, що подані декларантом документи підтверджують реальну ринкову ціну товару.

Натомість у спірних правовідносинах митний орган, не навівши доказів недостовірності задекларованої митної вартості чи неналежності поданих експертних висновків, фактично застосував завищені альтернативні значення митної вартості. Такі дії суперечать ч. 3 ст. 64 МК України, відповідно до якої митна вартість не може визначатися за системою, що передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей, а також не відповідають вимогам статті VII ГАТТ щодо недопустимості використання фіктивних або довільно встановлених оцінок.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України митний орган має право витребувати додаткові документи у декларанта лише у разі наявності чітко визначених законом підстав, а саме: якщо подані документи містять розбіжності, мають ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Разом з тим, виставлені митним органом вимоги про надання додаткових документів не містили конкретизації щодо наявних розбіжностей у поданих документах, не зазначали ознак їх підробки та не визначали, які саме числові значення митної вартості є непідтвердженими і якими документами вони повинні бути підтверджені. Митним органом також не було наведено жодних зауважень до змісту або достовірності поданих експертних висновків.

Такий підхід не відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 16.04.2025 у справі №260/10051/23 (адміністративне провадження №К/990/26819/24), згідно з якою митний орган зобов'язаний чітко зазначати обставини, що викликали сумніви, обґрунтовувати причини неможливості їх перевірки на підставі наданих документів та визначати перелік документів, подання яких може усунути такі сумніви.

Крім того, судом встановлено, що значна частина документів, які митний орган повторно витребовував у декларанта, вже була подана разом із відповідними митними деклараціями, зокрема рахунки-фактури, банківські платіжні документи, калькуляції транспортних витрат, експертні висновки щодо вартісних характеристик товарів, а також копії митних декларацій країни відправлення. Наведене свідчить про те, що посадові особи митного органу не здійснили належної оцінки та опрацювання наданих документів, безпідставно вимагаючи повторного подання тих самих відомостей.

За таких обставин суд доходить висновку, що дії митного органу щодо витребування додаткових документів та подальшого коригування митної вартості не відповідають вимогам МК України та Угоди про застосування статті VII ГАТТ, а подані декларантом документи та експертні висновки є належними та допустимими.

Відповідно до вимог ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на суб'єкта владних повноважень, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії. Суд наголошує, що відповідач не додав як доказ декларації, що вказувалась ним як джерела інформації для використання резервного методу в оскаржуваних рішеннях, що унеможливлює перевірку законності дій посадових осіб митниці і як наслідок є самостійною підставою для скасування оскаржуваних рішень.

Відповідач належними та допустимими доказами не довів правомірність дій щодо прийняття рішень про коригування митної вартості №UA209000/2025/700084/2 від 28.07.2025, №UA209000/2025/700085/2 від 28.07.2025, №UA209000/2025/000321/2 від 12.08.2025, №UA209000/2025/000319/2 від 12.08.2025 та №UA209000/2025/000320/2 від 12.08.2025.

Доводи відповідача спростовано наведеним вище аналізом чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та правовими позиціями Верховного Суду. Тому такі міркування суд не враховує.

За правилами ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч. 1 ст. 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Перевіривши обґрунтованість доводів сторін, оцінивши наявні у справі письмові докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи встановлені обставини справи, суд дійшов висновку про задоволення позову повністю.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд керується таким.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Приписами ч. 1 ст. 139 КАС України регламентовано, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення до суду з цим позовом позивач сплатив судовий збір у розмірі 8379,00 грн.

Отже, понесені позивачем документально підтверджені судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 8379,00 грн підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Щодо відшкодування витрат, пов'язаних із залученням перекладача, суд зазначає таке.

За змістом приписів ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до п.3 ч.3 ст.139 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз.

Згідно з ч. 5-8 ст. 137 КАС України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Розмір витрат на оплату робіт (послуг) залученого стороною спеціаліста, перекладача чи експерта має бути співмірним із складністю відповідної роботи (послуг), її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт (надання послуг).

У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату робіт (послуг) спеціаліста, перекладача чи експерта, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.

Верховний Суд у постанові від 31.03.2020 у справі №160/7049/19 (адміністративне провадження №К/9901/6449/20) констатував, що склад та розмір витрат, пов'язаних із залученням перекладача, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані документи, що свідчать про оплату витрат, пов'язаних із залученням перекладача, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на залучення перекладача, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Суд установив, що з метою доведення своєї правової позиції у справі позивач організував здійснення перекладу з чеської мови на українську мову документів, які подавалися до митного оформлення.

На виконання вимог ч. 5 ст.137 КАС України позивач до суду надав такі документи, які підтверджують розмір витрат на залучення перекладача:

- рахунок-фактуру №20/12/25 вiд 02.12.2025 за послуги письмового перекладу з чеської мови на українську мову;

- платіжну інструкцію №1474 від 03.12.2025 про оплату рахунку-фактури №20/12/25 вiд 02.12.2025.

Суд зазначає, що склад та розмір витрат, пов'язаних із залученням перекладача, входять до предмета доказування у справі.

На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані документи, що свідчать про оплату витрат, пов'язаних із залученням перекладача, оформлені у встановленому законом порядку. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на залучення перекладача, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Переклад документів, наданий на виконання вимог ухвали суду, з метою доведення своєї позиції у справі, тобто понесені позивачем витрати безпосередньо пов'язані з розглядом цієї справи.

Суд зауважує, що жодних клопотань від відповідача про зменшення розміру витрат на оплату послуг перекладача, заявлених позивачем до стягнення, чи зауваження про неспівмірність таких витрат із складністю відповідних послуг, їх обсягом та часом, витраченим на їх надання, до суду не надходило.

Отже, ураховуючи надані позивачем докази реального понесення ним витрат на залучення перекладача, відсутність будь-яких заперечень щодо їх співмірності, вимоги у частині стягнення таких витрат за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у розмірі 5040,00 грн підлягають задоволенню повністю.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає таке.

Згідно з ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України).

Відповідно до ч. 1 ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч. 2 ст. 134 КАС України).

Відповідно до ч. 3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 7 ст. 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно зі ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, обґрунтовуючи витрати на правничу допомогу, подав суду: Договір №1-04/11/25 про надання правової допомоги від 04 листопада 2025, Додаткову угоду №2 від 04.11.2025 до Договору №1-04/11/25, платіжну інструкцію №1430 про оплату послуг за надання правової допомоги від 11.11.2025, опис виконаних робіт адвокатом, відповідно до яких сума до оплати за виконану адвокатом роботу становить 40000,00 грн.

Відповідач у відзиві зазначає про завищення позивачем витрат на правничу допомогу.

Суд звертає увагу, що при встановленні розміру гонорару за надання професійної правничої допомоги враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 02.07.2020 у справі № 362/3912/18, від 30.09.2020 у справі № 201/14495/16-ц.

Суд також враховує, що позивач вільний у виборі представника та у визначенні розміру його гонорару за домовленістю сторін, проте цей вибір не повинен бути надмірно обтяжливим для іншої сторони процесу при вирішенні судом питання про розподіл судових витрат.

Оцінюючи характер наданої адвокатом правничої допомоги відповідно до представлених документів суд враховує, що ця справа є справою незначної складності, типовою справою про коригування митної вартості товарів, Єдиний державний реєстр судових рішень містить значну кількість судових рішень щодо справ у аналогічних правовідносинах, підготовка та написання позовної заяви професійним/кваліфікованим адвокатом у даній справі не вимагала значного обсягу юридичної і технічної роботи.

Суд вказує, що судових засідань в цій справі не було призначено, розгляд справи відбувався у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що сума судових витрат на правничу допомогу, яку представник позивача просить стягнути за рахунок відповідача, підлягає зменшенню у зв'язку з відсутності ознак співмірності, визначених ч. 5 ст. 134 КАС України.

Беручи до уваги складність справи, час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт, обсяг наданих адвокатом послуг, суд вважає співмірною компенсацію вартості наданих послуг в розмірі 3000,00 грн, що підлягає стягненню з суб'єкта владних повноважень на користь позивача.

Керуючись ст. 2, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СІГМА» до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішень задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/700084/2 від 28.07.2025.

3. Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/700085/2 від 28.07.2025.

4. Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/000321/2 від 12.08.2025.

5. Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/000319/2 від 12.08.2025.

6. Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/000320/2 від 12.08.2025.

7. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СІГМА» за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 8379 (вісім тисяч триста сімдесят дев'ять) гривень 00 копійок.

8. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СІГМА» за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці 5040 (п'ять тисяч сорок) гривень 00 копійок понесених витрат на оплату послуг перекладача.

9. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СІГМА» за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці 3000 (три тисячі) гривень 00 копійок понесених витрат на правничу допомогу.

10. У задоволенні іншої частини вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасники справи:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «СІГМА» (місцезнаходження: вул. І. Франка, 5, м. Дрогобич, Дрогобицький р-н, Львівська обл., 82100; ЄДРПОУ 30444945).

Відповідач - Львівська митниця (місцезнаходження: вул. Костюшка, буд. 1, м. Львів, 79000; ЄДРПОУ 43971343).

СуддяАндрусів Уляна Богданівна

Попередній документ

137161541

Наступний документ

137161543

Інформація про рішення:

№ рішення:	137161542
№ справи:	380/23104/25
Дата рішення:	04.06.2026
Дата публікації:	08.06.2026
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Адміністративне
Суд:	Львівський окружний адміністративний суд
Категорія справи:	Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо; митної справи (крім охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності); зовнішньоекономічної діяльності; спеціальних заходів щодо демпінгового та іншого імпорту, у тому числі щодо; визначення митної вартості товару

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Розглянуто (04.06.2026)
Дата надходження:	24.11.2025
Предмет позову:	про визнання протиправними та скасування рішень

Учасники справи:

суддя-доповідач:

АНДРУСІВ УЛЯНА БОГДАНІВНА

відповідач (боржник):

Львівська митниця

позивач (заявник):

Товариство з обмеженою відповідальністю "СІГМА"

представник позивача:

Шокало Володимир Степанович