04 червня 2026 рокусправа № 380/23996/25 м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Андрусів У. Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СІГМА» до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішень,
Товариство з обмеженою відповідальністю «СІГМА» (далі - ТОВ «СІГМА», позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Львівської митниці (далі - відповідач), у якому просить:
- визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/700115/2 від 29.10.2025;
- визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/700116/2 від 29.10.2025;
- визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/700117/2 від 29.10.2025.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ним було ввезено на митну територію України товар із визначенням митної вартості за першим методом - за ціною договору, однак митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/700115/2 від 29.10.2025, №UA209000/2025/700116/2 від 29.10.2025 та №UA209000/2025/700117/2 від 29.10.2025. Позивач стверджує, що під час митного оформлення ним було надано всі документи, які підтверджують заявлену митну вартість імпортованого товару. При цьому відповідачем не було визначено та не повідомлено позивача у встановленому порядку про наявність хоча б однієї з підстав, передбачених ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України (далі - МК України), які б свідчили про виникнення у митного органу обґрунтованого сумніву щодо правильності визначення митної вартості товару, що є обов'язковою умовою для витребування додаткових документів та здійснення подальших дій щодо визначення митної вартості товарів. Крім того, у зв'язку з незгодою з прийнятими рішеннями про коригування митної вартості товарів, позивачем у порядку статті 55 МК України були подані заяви №1 від 07.11.2025, №2 від 07.11.2025 та №3 від 07.11.2025, до яких долучено додаткові документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів, зокрема банківські платіжні документи, що підтверджують оплату товару, а також надано детальні письмові пояснення щодо кожного із зауважень, викладених митним органом у рішеннях про коригування митної вартості. У поданих заявах позивачем спростовано доводи митного органу щодо відсутності підтвердження оплати товару, умов поставки та транспортних витрат, а також наведено правове обґрунтування правомірності визначення митної вартості за першим методом. Разом з тим, подані позивачем додаткові документи та пояснення фактично не були взяті митним органом до уваги, що підтверджується листами Львівської митниці №7.4-2/15-02/13/28975 від 19.11.2025, №7.4-2/15-02/13/28974 від 19.11.2025 та №7.4-2/15-02/13/28971 від 19.11.2025, якими митний орган відмовив у скасуванні оскаржуваних рішень та залишив їх без змін без належного врахування наданих позивачем документів та аргументів. Вважаючи такі рішення протиправними та такими, що порушують його права та законні інтереси, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Ухвалою судді від 15.12.2025 позовну заяву залишено без руху.
23.12.2025 представник позивача подав заяву про усунення недоліків позовної заяви, у якій просить включити вартість послуг по перекладу доказів до судових витрат та покласти їх на відповідача у випадку задоволення позову.
Ухвалою судді від 30.12.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
15.01.2026 відповідач подав відзив на позовну заяву із викладом заперечень щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову. Свою позицію мотивує тим, що під час здійснення митного контролю правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, митним органом встановлено розбіжності у поданих документах та відсутність належного документального підтвердження складових митної вартості товару, зокрема відсутність банківських платіжних документів, які підтверджують фактичну оплату товару, документального підтвердження умов поставки товару та належних документів щодо підтвердження транспортних витрат.
Стосовно рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/700115/2 від 29.10.2025 відповідач зазначає, що поставка оцінюваного товару здійснювалася на підставі договору купівлі-продажу №30092025 від 30.09.2025, укладеного між ТОВ «СІГМА» та Vladimir Ruzicka, відповідно до пункту 2.2 якого оплата за товар здійснюється у формі попереднього платежу у розмірі 100% вартості товару на банківський рахунок продавця. Разом з тим, незважаючи на зазначення у рахунку-фактурі №250100589 від 30.09.2025 дати оплати товару 07.10.2025, до митного оформлення банківських платіжних документів, які підтверджують здійснення такої оплати, декларантом не подано, що свідчить про порушення вимог частини другої статті 53 МК України. Крім того, відповідач звертає увагу на те, що відповідно до відомостей, заявлених у графі 20 митної декларації, умовами поставки товару зазначено FCA Hlinsko, однак надані до митного оформлення документи не містять належного документального підтвердження здійснення поставки саме на зазначених умовах, що, на переконання митного органу, унеможливлює перевірку правильності включення витрат до митної вартості товару. Також відповідач зазначає, що на підтвердження транспортних витрат декларантом подано лише калькуляцію транспортних витрат №1 від 22.10.2025, яка складена самим покупцем товару та, за твердженням відповідача, не містить усіх відомостей, передбачених Правилами заповнення декларації митної вартості, затвердженими наказом Міністерства фінансів України №599 від 24.05.2012, зокрема відомостей щодо тарифної ставки перевезення за одиницю виміру товару за 1 кілометр маршруту, а також не містить підпису головного бухгалтера, у зв'язку з чим не може підтверджувати вартість транспортування оцінюваного товару.
Щодо рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/700116/2 від 29.10.2025 відповідач наводить аналогічні обставини, зазначаючи про відсутність банківських документів, які підтверджують оплату товару, відсутність належного підтвердження умов поставки FCA Hlinsko та неналежність поданої калькуляції транспортних витрат як документа, що підтверджує складові митної вартості товару.
Стосовно рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/700117/2 від 29.10.2025 відповідач також зазначає про наявність розбіжностей у поданих документах, ненадання декларантом документів, які підтверджують здійснення оплати товару, відсутність документального підтвердження умов поставки товару, а також неподання належних транспортних документів, які містять відомості про вартість перевезення товару.
Зазначає, що у зв'язку з виявленими розбіжностями та відсутністю необхідних документів, відповідно до частини другої статті 53 МК України декларанту направлено вимогу про надання додаткових документів, однак такі документи подані не були, у зв'язку з чим митним органом проведено консультації з декларантом відповідно до статті 57 МК України.
З огляду на неможливість застосування методів визначення митної вартості товару, передбачених ст. 59- 63 МК України, у зв'язку з відсутністю інформації про ідентичні або подібні товари та відсутністю вартісної основи для розрахунку митної вартості, митним органом застосовано резервний метод визначення митної вартості відповідно до статті 64 МК України, при цьому джерелом інформації слугувала митна декларація №209180/2025/31640 від 07.05.2025, відповідно до якої рівень митної вартості товару становив 16 000,00 євро.
Враховуючи наведене, відповідач вважає, що рішення про коригування митної вартості товарів прийняті правомірно, у межах повноважень митного органу та відповідно до вимог митного законодавства.
19.01.2026 представник позивача подав відповідь на відзив, у якій зазначив, що наведені відповідачем доводи щодо наявності недоліків у документах, поданих для підтвердження митної вартості товару, спростовані у позовній заяві та не підтверджені належними доказами. Наголошує, що декларантом подано всі наявні документи, передбачені ч. 2 ст. 53 МК України, а митний орган не довів наявності обґрунтованих сумнівів у правильності визначення митної вартості та не повідомив у письмовій формі конкретних причин неможливості її визнання. Також констатує, що посилання відповідача на митну декларацію як джерело інформації для коригування митної вартості є безпідставним, оскільки такий документ не було додано до відзиву. Крім того, позивач спростував доводи відповідача щодо відсутності підтвердження оплати товару, умов поставки FCA та транспортних витрат, зазначивши, що відповідні документи подані та підтверджують заявлену митну вартість товару. На переконання позивача, відзив не містить належного обґрунтування правомірності оскаржуваних рішень митного органу, а тому просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на які сторони покликаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив такі обставини та відповідні їм правовідносини.
30.09.2025 між ТОВ «СІГМА» та продавцем «Vladimir Ruzicka» укладено зовнішньоекономічний договір №30092025.
Відповідно до п.1.1 Договору купівлі-продажу продавець зобов'язується передати покупцеві товар, для набуття права власності покупцем. У зв'язку з цим продавець зобов'язується поставити покупцеві вживані автобуси, відповідно до специфікації та протоколу технічного стану, що є додатком до цього договору, а також передати право власності на цей товар покупцю.
За змістом п.2.1 Договору ціна придбання обговорюється за домовленістю. При обговоренні та визначенні розміру ціни враховується загальний знос товару внаслідок його використання та віку. Ціна товару становить 15000,00 (п'ятнадцять тисяч євро центів) євро без ПДВ 21%. До цієї ціни не додається ПДВ 21%, у зв'язку з експортом в Україну, тому ціна товару становить 15000,00 (п'ятнадцять тисяч євро 00 євро центів) євро.
Відповідно до п.2.2. Договору оплата здійснюється у формі попереднього платежу (100%) на банківський рахунок Продавця.
Згідно з п.2.3 Договору сторони домовилися про збереження права власності з умовою, що покупець стає власником лише після повної встановленої оплати (ціни) покупцю.
На підставі Договору №30092025 від 30.09.2025, рахунку-фактури (комерційного інвойса) №250100589 від 30.09.2025, покупець (позивач) придбав у продавця товар автобус SOR C 10,5, VIN: НОМЕР_1 , 2013 загальною вартістю 5000 євро.
З метою митного оформлення товару, 24.10.2025 декларант позивача подав до Львівської митниці електронну митну декларацію МД №25UA209180085464U9, відповідно до якої заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначеними у графі 31 митної декларації (тов. 1 - Автобус марки SOR, модель SOR C 10.5, що використовувався, 2013 р. в., модельний рік- 2013 р., дата першої реєстрації: 10.07.2013 р., ідентифікаційний номер: TK9C1XXFBD1SL5963, номер двигуна: немає даних, тип двигуна - дизельний, об'ємом - 5880 см.куб., 185 Kw, колісна формула - 4x2.Червоного кольору. Загальна кількість місць для сидіння - 40, кількість місць для стояння - 34. Кількість місць, призначених для перевезення пасажирів на інвалідних візках - 1. Країна виробництва - Чехія (CZ), виробник - «SOR». Призначений для використання по дорогам загального користування).
Разом з митною декларацією №25UA209180085464U9 декларантом подано такі документи: рахунок-фактуру (інвойс) №250100589 від 30.09.2025, калькуляцію транспортних витрат №1 від 22.10.2025, довіреність №15 від 18.10.2025, технічний паспорт №UF309582 від 10.07.2013, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 13.10.2025, фотографію, зовнішньоекономічний договір (контракт) №30092025 від 30.09.2025, копію митної декларації країни відправлення №25CZ2000000B2XA1B8 від 16.10.2025.
За наслідками опрацювання поданих документів, Львівська митниця надіслала декларанту повідомлення про необхідність подання додаткових документів.
У відповідь на вимогу, позивач просив здійснити митне оформлення за наявними документами.
За результатами розгляду митної декларації та доданих документів відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товару №UA209000/2025/700115/2 від 29.10.2025 та оформив картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209180/2025/001484.
На підставі Договору №30092025 від 30.09.2025, рахунку-фактури (комерційного інвойса) №250100589 від 30.09.2025 покупець (позивач) придбав у продавця товар автобус SOR C 10,5, VIN: НОМЕР_3 , 2013 загальною вартістю 5 000 євро.
З метою митного оформлення товару, 24.10.2025 декларант позивача подав до Львівської митниці електронну митну декларацію МД №25UA209180085463U0, відповідно до якої заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначеними у графі 31 митної декларації (тов. 1 - Автобус марки SOR, модель SOR C 10.5, що використовувався, 2013р.в., модельний рік- 2013р., дата першої реєстрації: 14.07.2014р., ідентифікаційний номер: TK9C1XXFBD2SL5154, номер двигуна: немає даних, тип формула- 4х2. Загальна кількість місць для сидіння- 40, двигуна- дизельний, об'ємом- 5880см.куб., 185 Kw, колісна кількість місць для стояння- 34, кількість місць призначених для перевезення пасажирів на інвалідних візках - 1. Обладнаний пристроєм для перевезення людей з обмеженими фізичними можливостями. Країна виробництва-Чехія (CZ), виробник «SOR». Призначений для використання по дорогах загального користування).
Разом з митною декларацією №25UA209180085463U0 декларантом подано такі документи: рахунок-фактуру (інвойс) №250100589 від 30.09.2025, калькуляцію транспортних витрат №1 від 22.10.2025, довіреність №15 від 18.10.2025, технічний паспорт №UF850244 від 14.07.2014, зовнішньоекономічний договір (контракт) №30092025 від 30.09.2025, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_4 від 13.10.2025, фотографії, копію митної декларації країни відправлення №25CZ20000003GYHHB4 від 16.10.2025.
За наслідками опрацювання поданих документів, Львівська митниця надіслала декларанту повідомлення про необхідність подання додаткових документів.
У відповідь на вимогу, позивач просив здійснити митне оформлення за наявними документами.
За результатами розгляду митної декларації та доданих документів відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товару №UA209000/2025/700116/2 від 29.10.2025 та оформив картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209180/2025/001486.
На підставі Договору №30092025 від 30.09.2025, рахунку-фактури (комерційного інвойса) №250100589 від 30.09.2025 покупець (позивач) придбав у продавця товар автобус SOR C 10,5, VIN: НОМЕР_5 , 2013 загальною вартістю 5000 євро.
Здійснення оплати на загальну суму 5000 євро підтверджується платіжною інструкцією в іноземній валюті №13 від 01.10.2025, яка подана разом із заявами №1, №2 та №3 відповідно до ст. 55 МК України. Цим платіжним документом проведено оплату за три автобуси марки SOR, модель SOR С 10.5 в сумі 15 000 євро (по фактурі № 250100589 від 30.09.2025), з розрахунку по 5000 Євро за кожен автобус.
З метою митного оформлення товару, 24.10.2025 декларант позивача подав до Львівської митниці електронну митну декларацію МД №25UA209180085465U8, відповідно до якої заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначеними у графі 31 митної декларації (тов. 1 - Автобус марки SOR, модель SOR C 10.5, що використовувався, 2013 р.в., модельний рік- 2013р., дата першої реєстрації: 05.11.2013р., ідентифікаційний номер: TK9C1XXFBD2SL5019, номер двигуна: немає даних, тип двигуна- дизельний, об'ємом- 5880см.куб., 185 Kw, колісна формула- 4х2. Червоного кольору. Загальна кількість місць для сидіння- 40, кількість місць для стояння- 34, кількість місць призначених для перевезення пасажирів на інвалідних візках - 1. Обладнаний пристроєм для перевезення людей з обмеженими фізичними можливостями. Країна виробництва Чехія (CZ), виробник "SOR". Призначений для використання по дорогах загального користування).
Разом з митною декларацією №25UA209180085465U8 декларантом подано такі документи: рахунок-фактура (інвойс) №250100589 від 30.09.2025, калькуляцію транспортних витрат №1 від 22.10.2025, довіреність №15 від 18.10.2025, технічний паспорт №UM132983 від 05.11.2013, зовнішньоекономічний договір (контракт) №30092025 від 30.09.2025, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_6 від 13.10.2025, фотографії, копію митної декларації країни відправлення №25CZ2000000ATRAAB0 від 16.10.2025.
За наслідками опрацювання поданих документів, Львівська митниця надіслала декларанту повідомлення про необхідність подання додаткових документів.
У відповідь на вимогу, позивач просив здійснити митне оформлення за наявними документами.
За результатами розгляду митної декларації та доданих документів відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товару №UA209000/2025/700117/2 від 29.10.2025 та оформив картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209180/2025/001485.
У зв'язку з незгодою із прийнятими рішеннями про коригування митної вартості №UA209000/2025/700115/2 від 29.10.2025, №UA209000/2025/700116/2 від 29.10.2025 та №UA209000/2025/700117/2 від 29.10.2025 року позивачем в порядку ст. 55 МК України подано Заяву №1 від 07.11.2025 року, Заяву №2 від 07.11.2025 та Заяву №3 від 07.11.2025, у яких задля скасування оскаржуваних рішень про коригування заявленої митної вартості та повернення (вивільнення) донарахованих коштів позивачем було надано додаткові документи, які підтверджують заявлену митну вартість та відповідні обґрунтування. До Заяви №1 від 07.11.2025, Заяв №2 від 07.11.2025 та Заяви №3 від 07.11.2025 подано: копію банківського платіжного документа, що підтверджує оплату товару №13 від 01.10.2025.
Враховуючи те, що усі зауваження, які висловлені у рішеннях про коригування митної вартості №UA209000/2025/700115/2 від 29.10.2025, №UA209000/2025/700116/2 від 29.10.2025 та №UA209000/2025/700117/2 від 29.10.2025, на переконання позивача, усунуті, та долучені додаткові документи, позивач просив митний орган взяти ці заяви до розгляду, прийняти додаткові документи для підтвердження митної вартості товарів та, відповідно до п.9 ст. 55 МК України, винести письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/700115/2 від 29.10.2025, №UA209000/2025/700116/2 від 29.10.2025 та №UA209000/2025/700117/2 від 29.10.2025.
Проте Заява №1 у порядку ст. 55 МК України Листом Львівської митниці №7.4-2/15-02/13/28975 від 19.11.2025, Заява №2 у порядку ст. 55 МК України Листом Львівської митниці №7.4-2/15-02/13/28974 від 19.11.2025 року та Заява №3 у порядку ст. 55 МК України Листом Львівської митниці №7.4-2/15-02/13/28971 від 19.11.2025 не були задоволені.
Не погоджуючись з рішеннями про коригування митної вартості товару, позивач звернувся до суду з позовом.
Надаючи правову оцінку цим правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд застосовує такі норми чинного законодавства та робить висновки по суті спору.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України регламентовано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Аналіз цієї норми дає змогу виснувати, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Приписами ст. 49 МК України унормовано, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
За змістом ч. 1, 2 ст. 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Відповідно до ч. 2 ст. 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Положеннями ст. 53 МК України закріплений перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.
У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (ч. 1 ст. 53 МК України).
Згідно з ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Частиною 3 ст. 53 МК України унормовано, що обов'язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
За змістом ч. 4 ст. 53 МК України у разі, якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи.
Відповідно до ч. 5 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Згідно з ч. 1 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
За правилами ч. 2 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Згідно з ч. 3 ст. 54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 5 ст. 54 МК України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.
Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Заразом у розумінні наведених нормативних приписів сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з положеннями ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 МК України за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
За правилами ч. 1, 2 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі неправильно визначено митну вартість товарів.
Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду (ч. 2 ст. 54 МК України).
Крім того, ч. 1 ст. 58 МК України встановлено умови, за яких застосовується метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту. Ч. 2 цієї норми визначено умови, за яких такий метод не застосовується, а саме: метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, в силу правового регулювання ч. 4 і 5 ст.58 МК України, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Порядок визначення митної вартості за резервним методом регламентований положеннями ст. 64 МК України.
За змістом ст. 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях. Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі: 1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України; 2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей; 3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера; 4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу; 5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн; 6) мінімальної митної вартості; 7) довільної чи фіктивної вартості.
Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що обов'язок доведення заявленої митної вартості товару покладається на декларанта. Водночас митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.
При цьому митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та вказати документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись у достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст. 58 МК України.
З метою усунення розбіжностей у документах, усунення сумнівів щодо підробки документів або з'ясування відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, які виявились відсутніми, закон надає право митному органу витребувати від декларанта інші додаткові документи, визначені в ч. 2 ст. 53 МК України.
Частиною 4 ст. 54 МК України передбачено обов'язок митного органу письмово надавати інформацію декларанту про причини, за яких заявлена ним митна вартість не може бути визначена.
Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях (постанови від 12.03.2019 у справі №826/2313/16, від 27.03.2020 у справі №540/2605/18, від 25.11.2020 у справі №1.380.2019.001657, від 15.04.2021 у справі №804/14964/15, від 02.05.2024 у справі №520/22458/23) акцентував на тому, що обов'язок довести задекларовану митну вартість товару лежить на декларанті. Декларант при митному оформленні імпортованого товару зобов'язаний надати документи за переліком, визначеним ч. 2 ст.53 МК України. Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності.
Необхідність витребовування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість.
Водночас повноваження контролюючого органу витребовувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 МК України. Ненадання декларантом витребовуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об'єктивних сумнів щодо достовірності наданої декларантом інформації.
Неподання декларантом документів, зазначених у ч. 2-4 ст. 53 МК України, не тягне для нього безумовних негативних правових наслідків. Неподання таких документів може тягнути за собою відмову в митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, відповідно, коригування митної вартості товарів лише в тому разі, коли у митниці будуть обґрунтовані підстави вважати, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.
Спір між сторонами виник щодо правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за основним методом - за ціною договору (контракту).
Щодо митної декларації №25UA209180085464U9 та рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/700115/2 від 29.10.2025.
Матеріалами справи стверджується, що декларант позивача для підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару за митною декларацією №25UA209180085464U9 подав до митного органу такі документи: рахунок-фактуру (інвойс) №250100589 від 30.09.2025, калькуляцію транспортних витрат №1 від 22.10.2025, довіреність №15 від 18.10.2025, технічний паспорт №UF309582 від 10.07.2013, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 13.10.2025, фотографію, зовнішньоекономічний договір (контракт) №30092025 від 30.09.2025, копію митної декларації країни відправлення №25CZ2000000B2XA1B8 від 16.10.2025.
Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, митним органом виявлено розбіжності у поданих документах щодо ціни, що була фактично сплачена за товар, а саме:
- поставка оцінюваного товару здійснюється на підставі Договору купівлі-продажу №30092025 від 30.09.2025, укладеного між ТзОВ «СІГМА» та Vladimir Ruzicka. Пунктом 2.2. передбачено, що оплата здійснюється у формі попереднього платежу (100%) на банківський рахунок Продавця. До митного оформлення надано рахунок-фактуру №250100589 від 30.09.2025, в якому вказано датою оплати за товар - 07.10.2025. Тобто, на момент подання декларації до митного органу товар вже був оплачений. Однак, до митного оформлення декларантом не надано жодних банківських документів, що підтверджували б оплату за товар, що є порушенням умов Договору, а відтак і порушенням вимог ч. 2 ст. 53 МКУ;
- відповідно до заявлених відомостей у 20 графі МД умовами поставки є FCA Hlinsko. Термін FCA (Франко-перевізник) згідно з правилами Інкотермс 2020 означає, що продавець передає товар перевізнику або іншій особі, яку призначив покупець, у зазначеному місці. З моменту передачі товару всі ризики та витрати, включаючи транспортування, митне очищення для експорту та подальші перевезення, переходять на покупця. Однак, згідно з наданими до митного оформлення документами митний орган не може перевірити, чи саме на вказаних умовах здійснювалася поставка оцінюваного товару, оскільки документально це не підтверджено;
- на підтвердження транспортних витрат декларантом надано лише калькуляцію транспортних витрат №1 від 22.10.2025. Однак, не надано жодних інших транспортних документів, які б підтверджували вартість перевезення товару. Так, відповідно до розділу ІІІ «Правил заповнення декларації митної вартості», затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599, для підтвердження витрат на транспортування декларантом, відповідно до ч.2 ст. 53 МКУ подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу). Калькуляція повинна містити відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. В даному випадку згідно з даними, заявленими в МД у графах « 25» і « 26», та з наданими документами доставка товару здійснювалася власним транспортним засобом, калькуляція транспортних витрат, видана самим же покупцем товару, але за їх змістом не містить усіх відомостей, передбачених Правилами заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599, зокрема, розміру тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту та не може підтверджувати вартість перевезення оцінюваного товару до місця ввезення на митну територію України та, відповідно, митну вартість товару. Слід зазначити, що дана калькуляція не містить підпису головного бухгалтера, тобто не є бухгалтерським документом в порушенні загальної примітки (використання загальновизнаних принципів бухгалтерського обліку) тлумачних приміток до Угоди про застосування статті VII ГАТТ.
Щодо митної декларації №25UA209180085463U0 та рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/700116/2 від 29.10.2025.
Матеріалами справи стверджується, що декларант позивача для підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару за митною декларацією №25UA209180085463U0 подав до митного органу такі документи: рахунок-фактуру (інвойс) №250100589 від 30.09.2025, калькуляцію транспортних витрат №1 від 22.10.2025, довіреність №15 від 18.10.2025, технічний паспорт №UF850244 від 14.07.2014, зовнішньоекономічний договір (контракт) №30092025 від 30.09.2025, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_4 від 13.10.2025, фотографії, копію митної декларації країни відправлення №25CZ20000003GYHHB4 від 16.10.2025.
Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, митним органом виявлено розбіжності у поданих документах щодо ціни, що була фактично сплачена за товар, а саме:
- поставка оцінюваного товару здійснюється на підставі Договору купівлі-продажу №30092025 від 30.09.2025, укладеного між ТзОВ «СІГМА» та Vladimir Ruzicka. Пунктом 2.2. передбачено, що оплата здійснюється у формі попереднього платежу (100%) на банківський рахунок Продавця. До митного оформлення надано рахунок-фактуру №250100589 від 30.09.2025, в якому вказано датою оплати за товар - 07.10.2025. Тобто, на момент подання декларації до митного органу товар вже був оплачений. Однак, до митного оформлення декларантом не надано жодних банківських документів, що підтверджували б оплату за товар, що є порушенням умов Договору, а відтак і порушенням вимог ч. 2 ст. 53 МКУ;
- відповідно до заявлених відомостей у 20 графі МД умовами поставки є FCA Hlinsko. Термін FCA (Франко-перевізник) згідно з правилами Інкотермс 2020 означає, що продавець передає товар перевізнику або іншій особі, яку призначив покупець, у зазначеному місці. З моменту передачі товару всі ризики та витрати, включаючи транспортування, митне очищення для експорту та подальші перевезення, переходять на покупця. Однак, згідно з наданими до митного оформлення документами митний орган не може перевірити, чи саме на вказаних умовах здійснювалася поставка оцінюваного товару, оскільки документально це не підтверджено;
- на підтвердження транспортних витрат декларантом надано лише калькуляцію транспортних витрат №1 від 22.10.2025. Однак, не надано жодних інших транспортних документів, які б підтверджували вартість перевезення товару. Так, відповідно до розділу ІІІ «Правил заповнення декларації митної вартості», затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599, для підтвердження витрат на транспортування декларантом, відповідно до ч.2 ст. 53 МКУ подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу). Калькуляція повинна містити відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. В даному випадку згідно з даними, заявленими в МД у графах « 25» і « 26», та з наданими документами доставка товару здійснювалася власним транспортним засобом, калькуляція транспортних витрат, видана самим же покупцем товару, але за їх змістом не містить усіх відомостей, передбачених Правилами заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599, зокрема, розміру тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту та не може підтверджувати вартість перевезення оцінюваного товару до місця ввезення на митну територію України та, відповідно, митну вартість товару. Слід зазначити, що дана калькуляція не містить підпису головного бухгалтера, тобто не є бухгалтерським документом в порушенні загальної примітки (використання загальновизнаних принципів бухгалтерського обліку) тлумачних приміток до Угоди про застосування статті VII ГАТТ.
Щодо митної декларації №25UA209180085465U8 та рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/700117/2 від 29.10.2025.
Матеріалами справи стверджується, що декларант позивача для підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару за митною декларацією №25UA209180085465U8 подав до митного органу такі документи: рахунок-фактура (інвойс) №250100589 від 30.09.2025, калькуляцію транспортних витрат №1 від 22.10.2025, довіреність №15 від 18.10.2025, технічний паспорт №UM132983 від 05.11.2013, зовнішньоекономічний договір (контракт) №30092025 від 30.09.2025, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_6 від 13.10.2025, фотографії, копію митної декларації країни відправлення №25CZ2000000ATRAAB0 від 16.10.2025.
Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, митним органом виявлено розбіжності у поданих документах щодо ціни, що була фактично сплачена за товар, а саме:
- поставка оцінюваного товару здійснюється на підставі Договору купівлі-продажу №30092025 від 30.09.2025, укладеного між ТзОВ «СІГМА» та Vladimir Ruzicka. Пунктом 2.2. передбачено, що оплата здійснюється у формі попереднього платежу (100%) на банківський рахунок Продавця. До митного оформлення надано рахунок-фактуру №250100589 від 30.09.2025, в якому вказано датою оплати за товар - 07.10.2025. Тобто, на момент подання декларації до митного органу товар вже був оплачений. Однак, до митного оформлення декларантом не надано жодних банківських документів, що підтверджували б оплату за товар, що є порушенням умов Договору, а відтак і порушенням вимог ч. 2 ст. 53 МКУ;
- відповідно до заявлених відомостей у 20 графі МД умовами поставки є FCA Hlinsko. Термін FCA (Франко-перевізник) згідно з правилами Інкотермс 2020 означає, що продавець передає товар перевізнику або іншій особі, яку призначив покупець, у зазначеному місці. З моменту передачі товару всі ризики та витрати, включаючи транспортування, митне очищення для експорту та подальші перевезення, переходять на покупця. Однак, згідно з наданими до митного оформлення документами митний орган не може перевірити, чи саме на вказаних умовах здійснювалася поставка оцінюваного товару, оскільки документально це не підтверджено;
- на підтвердження транспортних витрат декларантом надано лише калькуляцію транспортних витрат №1 від 22.10.2025. Однак, не надано жодних інших транспортних документів, які б підтверджували вартість перевезення товару. Так, відповідно до розділу ІІІ «Правил заповнення декларації митної вартості», затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599, для підтвердження витрат на транспортування декларантом, відповідно до ч.2 ст. 53 МКУ подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу). Калькуляція повинна містити відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. В даному випадку згідно з даними, заявленими в МД у графах « 25» і « 26», та з наданими документами доставка товару здійснювалася власним транспортним засобом, калькуляція транспортних витрат, видана самим же покупцем товару, але за їх змістом не містить усіх відомостей, передбачених Правилами заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599, зокрема, розміру тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту та не може підтверджувати вартість перевезення оцінюваного товару до місця ввезення на митну територію України та, відповідно, митну вартість товару. Слід зазначити, що дана калькуляція не містить підпису головного бухгалтера, тобто не є бухгалтерським документом в порушенні загальної примітки (використання загальновизнаних принципів бухгалтерського обліку) тлумачних приміток до Угоди про застосування статті VII ГАТТ.
Судом встановлено, що як до митного оформлення, так і до суду позивач надав передбачені ст. 53 МК України документи, які підтверджують задекларовану митну вартість товару. При цьому відсутні підстави ставити під сумнів заявлену декларантом за першим методом митну вартість спірних товарів, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні ознаки підробки або розбіжності щодо вартості товару, та документи містять достатньо відомостей щодо ціни товару.
У спірних рішеннях відсутнє належне обґрунтування того, що виявлені митним органом розбіжності у поданих декларантом документах впливають на митну вартість товарів. Суд вважає, що розбіжності, про які зазначено у рішеннях про коригування митної вартості товару, не можуть впливати на митну вартість товару та не могли слугувати правовою підставою для витребування відповідачем додаткових документів у декларанта.
Щодо зауважень, вказаних відповідачем в оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/700115/2 від 29.10.2025, №UA209000/2025/700116/2 від 29.10.2025 та №UA209000/2025/700117/2 від 29.10.2025, суд зазначає таке.
Стосовно зауваження про відсутність банківських документів, які підтверджують оплату товару.
Суд зазначає, що умови та строки оплати товару є елементами договірних відносин між сторонами договору купівлі-продажу та не впливають на числові значення митної вартості товару за умови підтвердження заявленої ціни належними та допустимими доказами. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29.07.2020 у справі №420/1709/19, в якій суд дійшов висновку, що умови та терміни оплати товару не є складовими митної вартості, а отже не можуть бути підставою для її коригування.
Водночас суд враховує, що до заяв у порядку ст. 55 МК України декларантом долучено платіжну інструкцію в іноземній валюті №13 від 01.10.2025, якою підтверджується оплата товару за рахунком-фактурою №250100589 від 30.09.2025. Зазначеним платіжним документом проведено оплату за три автобуси марки SOR, модель SOR C 10.5, на загальну суму 15 000 євро, що узгоджується з умовами договору та поданими до митного оформлення документами.
Зазначена платіжна інструкція містить усі обов'язкові реквізити, передбачені Законом України «Про платіжні послуги» та Положенням про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, зокрема дату здійснення операції, суму платежу, реквізити рахунків платника та отримувача, а також призначення платежу із посиланням на договір купівлі-продажу №30092025 від 30.09.2025 та рахунок-фактуру №250100589 від 30.09.2025, що дає змогу ідентифікувати цю платіжну операцію з конкретною поставкою товару.
При цьому митний орган, відмовляючись брати до уваги зазначений платіжний документ, не навів жодних правових підстав, які б свідчили про його неналежність або недопустимість як доказу оплати товару, а також не обґрунтував, яким чином така відмова впливає на визначення числових значень митної вартості товару.
Верховний Суд у своїй постанові від 13.11.2025 у справі № 420/9971/24 сформував висновок, згідно якого під час перевірки правомірності актів митниці повинен здійснюватись аналіз не лише документів, поданих безпосередньо під час митного оформлення товару, але й не надаватись оцінка тим документам, які були подані декларантом у порядку, передбаченому частинами сьомою - десятою статті 55 МК України.
Враховуючи наведене, суд, оцінюючи оскаржувані рішення про коригування митної вартості, бере до уваги документи (платіжні доручення), що подані позивачем в порядку ст. 55 МК України.
Стосовно неможливості перевірки умов поставки FCA Hlinsko суд акцентує на тому, що умови поставки за правилами Інкотермс самі по собі не є складовою митної вартості товару, а використовуються виключно для визначення моменту переходу ризиків, обов'язків сторін та розподілу витрат між продавцем і покупцем.
Статтею 53 МК України визначено вичерпний перелік документів, що подаються для підтвердження заявленої митної вартості товарів, і серед такого переліку відсутні документи, які обов'язково повинні містити зазначення умов поставки за правилами Інкотермс. Водночас, згідно з ч. 5 ст. 53 МК України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що прямо передбачені цією статтею.
Суд звертає увагу, що Митним кодексом України не встановлено вимог щодо форми або обов'язкового відображення умов поставки Інкотермс у товаросупровідних або транспортних документах, а також не визначено, що відсутність таких відомостей у відповідних документах свідчить про недостовірність заявленої митної вартості.
Судом встановлено, що відповідно до умов Зовнішньоекономічного договору №30092025 від 30.09.2025, зокрема пункту 3.1, сторони погодили, що здача та приймання товару здійснюється на території продавця. З матеріалів справи також вбачається, що місцезнаходження продавця відповідає пункту Hlinsko, що узгоджується із заявленими в митній декларації умовами поставки FCA Hlinsko згідно з правилами Інкотермс 2020.
За змістом умов FCA («Free Carrier») продавець вважається таким, що виконав свій обов'язок з постачання товару, у момент передачі товару перевізнику або іншій особі, визначеній покупцем, у погодженому місці після здійснення митного оформлення товару в режимі експорту. При цьому організація основного перевезення та відповідні витрати покладаються на покупця.
Таким чином, відсутність у товаросупровідних документах прямого зазначення умов поставки FCA не спростовує факту здійснення поставки на зазначених умовах та не впливає на числові значення митної вартості товару, якщо фактичні обставини постачання відповідають умовам, зазначеним у зовнішньоекономічному договорі та митній декларації.
Водночас митний орган не обґрунтував, яким чином неможливість перевірки умов поставки FCA Hlinsko впливає на визначення митної вартості товару, а також не навів доказів того, що заявлена митна вартість не відповідає ціні, фактично сплаченій або такій, що підлягає сплаті за оцінюваний товар.
За таких обставин суд доходить висновку, що зауваження відповідача щодо непідтвердження умов поставки FCA Hlinsko є необґрунтованими та не можуть слугувати підставою для коригування митної вартості товарів.
Щодо зауважень відповідача про непідтвердження транспортних витрат, суд зазначає наступне.
Статтею 53 МК України визначено перелік документів, що подаються для підтвердження заявленої митної вартості товарів, у тому числі витрат на транспортування, при цьому вказаною нормою не встановлено обов'язку подання виключно транспортних (перевізних) або бухгалтерських документів для підтвердження таких витрат.
Згідно з розділом ІІІ Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599, для підтвердження витрат на транспортування можуть подаватися транспортні (перевізні) документи, рахунки-фактури, банківські документи або калькуляція транспортних витрат у разі здійснення перевезення власним транспортним засобом. Використання законодавцем формулювання «можуть належати» свідчить про відсутність імперативної вимоги щодо подання всіх перелічених документів одночасно.
Суд звертає увагу, що МК України не містить визначення виключного переліку доказів, якими має підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів, а також не встановлює вимоги щодо обов'язкової наявності тарифної ставки за 1 кілометр перевезення у випадку самостійного транспортування товару без залучення стороннього перевізника.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 31.05.2019 у справі №804/16553/14, в якій зазначено, що за відсутності законодавчо визначеного виду доказів, якими мають підтверджуватися витрати на перевезення, такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими належними доказами, а Митний кодекс України не обмежує такі докази виключно фінансовими або бухгалтерськими документами.
Судом встановлено, що доставка оцінюваного товару здійснювалася власним транспортним засобом покупця, а саме автобусами, які переміщувалися своїм ходом водіями ТОВ «СІГМА» за дорученням. У зв'язку з цим застосування тарифної ставки за 1 кілометр перевезення є неможливим, оскільки перевезення не здійснювалося із залученням стороннього перевізника або транспортно-експедиційної компанії.
На підтвердження транспортних витрат декларантом подано калькуляцію транспортних витрат №1 від 22.10.2025, яка містить відомості про маршрут перевезення та фактичні витрати на паливно-мастильні матеріали, що дає змогу ідентифікувати понесені витрати та співвіднести їх з конкретною поставкою товару.
Доводи відповідача про те, що зазначена калькуляція не може бути прийнята до уваги у зв'язку з відсутністю підпису головного бухгалтера, суд вважає необґрунтованими, оскільки калькуляція транспортних витрат не є первинним бухгалтерським документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а є розрахунковим документом, складеним для митних цілей з метою підтвердження витрат при самостійному перевезенні товару.
Водночас митний орган не обґрунтував, яким чином відсутність окремих реквізитів, на які він посилається, впливає на числові значення митної вартості товару, а також не навів доказів того, що заявлений розмір транспортних витрат є недостовірним або не відповідає фактичним витратам декларанта.
За таких обставин суд доходить висновку, що зауваження відповідача щодо непідтвердження транспортних витрат не ґрунтуються на вимогах МК України та не можуть бути підставою для коригування митної вартості товарів.
Аналогічні зауваження митний орган зазначив у рішеннях про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/700116/2 від 29.10.2025 та №UA209000/2025/700117/2 від 29.10.2025.
Суд також враховує практику Верховного Суду, викладену у постановах від 08.02.2019 у справі №825/648/17, від 26.05.2022 у справі №560/355/19, відповідно до якої у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім визначення джерела інформації, яка взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.
Спірні рішення митного органу таких пояснень не містять. Натомість використані як джерела інформації митні декларації містили дані про оформлення відповідних товарів за резервним методом, а не за ціною угоди. Тобто, піднімаючи митну вартість на задекларований позивачем товар, відповідач використовував не митні декларації, де суб'єкти ЗЕД декларували товар за ціною угоди, а декларації, по яких митниця підняла митну вартість.
Таким чином, підстави ставити під сумнів митну вартість товару, визначену декларантом, відсутні, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості товарів, ознаки підробки, та вони містять достатньо відомостей щодо ціни товару.
Крім того, вимоги ч. 3, 4 ст.53 та ч. 2 ст. 58 МК України зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. Водночас наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів та ініціювання повної її перевірки, але така інформація не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.
Відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеної у митних деклараціях, не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах, що дозволяє суду виснувати, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.
Зі змісту оскаржуваних рішень вбачається, що відповідачем митна вартість товару визначена за другорядним методом резервним. Його застосування передбачено ст. 64 МК України, згідно з якою у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.
Суд зазначає, що у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваного товару, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на ідентичний або подібний (аналогічних) товар, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, однак відповідач не виконав обов'язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.
Водночас при прийнятті спірних рішень відповідач на підставі цінової інформації, наявної у митного органу, навів номер і дату митної декларації, митну вартість, з якої взято за основу. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю товарів, що розмитнювались цією чи іншими особами у попередніх періодах, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товару до показників бази даних Держмитслужби. Відповідач не вказав, які складові вплинули на формування саме такої вартості, не навів пояснень щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо, що свідчить про порушення ним вимог ст.55 МК України.
Інформація про вищу митну вартість ідентичних товарів не є перешкодою для визначення митної вартості товару на підставі укладеного між сторонами договору, оскільки сторони вільні у формуванні цін на товари за взаємним погодженням, виходячи з кон'юнктури ринку, якості і споживчих властивостей продукції, ступеня новизни товару і його корисності, співвідношення попиту та пропозиції, враховуючи необхідність отримати економічний ефект у результаті господарської діяльності.
Суд також враховує те, що відповідачем не надано доказів (митної декларації), на яку посилались посадові особи митниці як джерело інформації для коригування митної вартості.
Відповідно до вимог ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суд наголошує, що відповідач не додав як доказ декларації, що вказувалась ним як джерела інформації для використання резервного методу в оскаржуваних рішеннях, що унеможливлює перевірку законності дій посадових осіб митниці і як наслідок є самостійною підставою для скасування оскаржуваних рішень.
Отже, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на суб'єкта владних повноважень, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
Щодо доводів про ненадання декларантом на вимогу митного органу усіх витребуваних додаткових документів, то суд зазначає, що у повідомленні про необхідність подачі додаткових підтверджуючих документів вказано, що такі мають бути надані за наявності, тобто їх неподання у зв'язку з відсутністю, не може розцінюватися як відмова.
Суд вважає, що у відповідача були у наявності усі документи для визначення митної вартості за ціною договору щодо товару, який імпортується, та не встановлено жодних інших обставин, визначених положеннями ч. 1 ст. 58 МК України, які б перешкоджали визначенню митної вартості імпортованих товарів за першим методом.
Таким чином, аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи у їх сукупності суд дійшов висновку, що позивач надав усі необхідні документи, передбачені МК України, для визначення митної вартості товару за ціною договору, а митний орган не довів, що подані позивачем для визначення митної вартості товару документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, та є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації, відповідач не спростував достовірність документів, які були подані до митного оформлення та не обґрунтував неможливість їх врахування при визначенні митної вартості спірного товару, а тому оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів є протиправними та підлягають скасуванню.
Відповідно до вимог ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на суб'єкта владних повноважень, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
Відповідач належними та допустимими доказами не довів правомірність дій щодо прийняття рішень про коригування митної вартості №UA209000/2025/700115/2 від 29.10.2025, №UA209000/2025/700116/2 від 29.10.2025 та №UA209000/2025/700117/2 від 29.10.2025.
Доводи відповідача спростовано наведеним вище аналізом чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та правовими позиціями Верховного Суду. Тому такі міркування суд не враховує.
За правилами ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно з ч. 1 ст. 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
Перевіривши обґрунтованість доводів сторін, оцінивши наявні у справі письмові докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи встановлені обставини справи, суд дійшов висновку про задоволення позову повністю.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд керується таким.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Приписами ч. 1 ст. 139 КАС України регламентовано, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Під час звернення до суду з цим позовом позивач сплатив судовий збір у розмірі 8379,00 грн.
Отже, понесені позивачем документально підтверджені судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 8379,00 грн підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Щодо відшкодування витрат, пов'язаних із залученням перекладача, суд зазначає таке.
За змістом приписів ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до п.3 ч.3 ст.139 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз.
Згідно з ч. 5-8 ст. 137 КАС України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.
Розмір витрат на оплату робіт (послуг) залученого стороною спеціаліста, перекладача чи експерта має бути співмірним із складністю відповідної роботи (послуг), її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт (надання послуг).
У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату робіт (послуг) спеціаліста, перекладача чи експерта, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.
Суд встановив, що з метою доведення своєї правової позиції у справі позивач організував здійснення перекладу з чеської мови на українську мову документів, які подавалися до митного оформлення.
Верховний Суд у постанові від 31.03.2020 у справі №160/7049/19 (адміністративне провадження №К/9901/6449/20) констатував, що склад та розмір витрат, пов'язаних із залученням перекладача, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані документи, що свідчать про оплату витрат, пов'язаних із залученням перекладача, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на залучення перекладача, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
На виконання вимог ч. 5 ст.137 КАС України позивач до суду надав такі документи, які підтверджують розмір витрат на залучення перекладача:
- рахунок-фактуру №106/12/25 вiд 16.12.2025 за послуги письмового перекладу з чеської мови на українську мову із засвідченням печаткою агенції;
- платіжну інструкцію №1498 від 18.12.2025 про оплату рахунку-фактури №106/12/25 вiд 16.12.2025.
Отже, понесені витрати на оплату послуг перекладача у розмірі 3294,00 грн. підлягають задоволенню.
Суд зазначає, що склад та розмір витрат, пов'язаних із залученням перекладача, входять до предмета доказування у справі.
На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані документи, що свідчать про оплату витрат, пов'язаних із залученням перекладача, оформлені у встановленому законом порядку. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на залучення перекладача, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Переклад документів, наданий на виконання вимог ухвали суду, з метою доведення своєї позиції у справі, тобто понесені позивачем витрати безпосередньо пов'язані з розглядом цієї справи.
Суд зауважує, що жодних клопотань від відповідача про зменшення розміру витрат на оплату послуг перекладача, заявлених позивачем до стягнення, чи зауваження про неспівмірність таких витрат із складністю відповідних послуг, їх обсягом та часом, витраченим на їх надання, до суду не надходило.
Отже, ураховуючи надані позивачем докази реального понесення ним витрат на залучення перекладача, відсутність будь-яких заперечень щодо їх співмірності, вимоги у частині стягнення таких витрат за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у розмірі 3294,00 грн підлягають задоволенню повністю.
Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає таке.
Згідно з ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України).
Відповідно до ч. 1 ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч. 2 ст. 134 КАС України).
Відповідно до ч. 3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно з ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частиною 7 ст. 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Згідно зі ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідач у відзиві зазначає про завищення позивачем витрат на правничу допомогу.
Суд звертає увагу, що при встановленні розміру гонорару за надання професійної правничої допомоги враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 02.07.2020 у справі № 362/3912/18, від 30.09.2020 у справі № 201/14495/16-ц.
Суд також враховує, що позивач вільний у виборі представника та у визначенні розміру його гонорару за домовленістю сторін, проте цей вибір не повинен бути надмірно обтяжливим для іншої сторони процесу при вирішенні судом питання про розподіл судових витрат.
Оцінюючи характер наданої адвокатом правничої допомоги відповідно до представлених документів суд враховує, що ця справа є справою незначної складності, типовою справою про коригування митної вартості товарів, Єдиний державний реєстр судових рішень містить значну кількість судових рішень щодо справ у аналогічних правовідносинах, підготовка та написання позовної заяви професійним/кваліфікованим адвокатом у даній справі не вимагала значного обсягу юридичної і технічної роботи.
Суд вказує, що судових засідань в цій справі не було призначено, розгляд справи відбувався у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що сума судових витрат на правничу допомогу, яку представник позивача просить стягнути за рахунок відповідача, підлягає зменшенню у зв'язку з відсутності ознак співмірності, визначених ч. 5 ст. 134 КАС України.
Беручи до уваги складність справи, час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт, обсяг наданих адвокатом послуг, суд вважає співмірною компенсацію вартості наданих послуг в розмірі 2000,00 грн, що підлягає стягненню з суб'єкта владних повноважень на користь позивача.
Керуючись ст. 2, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд
1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СІГМА» до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішень задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/700115/2 від 29.10.2025.
3. Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/700116/2 від 29.10.2025.
4. Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/700117/2 від 29.10.2025.
5. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СІГМА» за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 8379 (вісім тисяч триста сімдесят дев'ять) гривень 00 копійок.
6. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СІГМА» за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці 3294 (три тисячі двісті дев'яносто чотири) гривні 00 копійок понесених витрат на оплату послуг перекладача.
7. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СІГМА» за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці 2000 (дві тисячі) гривень 00 копійок понесених витрат на правничу допомогу.
8. У задоволенні іншої частини вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасники справи:
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «СІГМА» (місцезнаходження: вул. І. Франка, буд. 5, м. Дрогобич, Дрогобицький р-н, Львівська обл., 82100; ЄДРПОУ 30444945).
Відповідач - Львівська митниця (місцезнаходження: вул. Костюшка, буд. 1, м. Львів, 79000; ЄДРПОУ 43971343).
СуддяАндрусів Уляна Богданівна