79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2
28 грудня 2010 р. № 2а-3089/10/1370
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Крутько О.В., з участю секретаря судового засідання Іваськевича С.В., позивача ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Західного оперативного командування,
треті особи: Військова прокуратура Західного регіону; Департамент фінансів Міністерства оборони України; Фінансового-економічний відділ Західного оперативного командування,
про зобов»язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся з позовом про визнання неправомірними дій відповідача щодо відмови у виплаті не отриманого грошового забезпечення та зобов»язання донарахувати і виплатити: різницю не отриманого грошового забезпечення з 01.01.2008 р. по 17.08.2009 р. між заробітною платою (без премії), визначеною за умовами оплати праці, згідно з нормативно-правовими актами, що втратили чинність (укази Президента України № 173 від 23.02.2002 р. та № 389 від 05.05.2003 р.) та розміром заробітної плати, встановлених за новими умовами оплати праці, визначених постановою Кабінету Міністрів України № 268 від 09.03.2006 р.; премії за березень-грудень (включно) 2010 р. у розмірі 50% від грошового утримання; премії за підсумками 2007 р. у розмірі місячного грошового забезпечення; премії у розмірі 80% місячного грошового забезпечення з нагоди 16-ї річниці Збройних Сил України; матеріальної допомоги за 2009 рік; зобов»язати відповідача внести зміни у довідку № 3575 від 22.09.2009 р. про розмір грошового забезпечення з урахуванням невиплачених протягом 2007-2009 років виплат, вказаних у п.2 позову; зобов»язати відповідача провести доплату одноразової вихідної допомоги при звільненні з органів прокуратури з урахуванням невиплачених протягом 2007-2009 рр. виплат, вказаних у п.2 позову; просив поновити пропущений строк позовної давності.
В позовній заяві позивач стверджує, що: відповідачем не виконано вимоги постанови Кабінету Міністрів України № 268 від 09.03.2006 р. та вимоги п.8 Постанови Кабінету Міністрів України № 1294 від 07.11.2007 р. в результаті чого зменшено з 01.01.2008 р. по серпень 2009 р. його грошове забезпечення більш ніж на половину; фінансово-економічне відділення штабу ЗахОК не виконувало накази військового прокурора Західного регіону України щодо преміювання працівників, оскільки з березня 2008 р. по січень 2009 р. 50% премії нараховувало і виплачувало з посадового окладу, а не від грошового забезпечення; йому не нарахована і не виплачена премія за підсумками 2007 р. у розмірі місячного грошового забезпечення відповідно до наказу військового прокурора № 139 від 17.12.2007 р., частина премії згідно наказу військового прокурора № 140 від 17.12.2007 р., матеріальна допомога за 2009 р.
Позивачем подано уточнення позовних вимог від 25.05.2010 р., у якому ОСОБА_1 вказав розміри премії та матеріальної допомоги.
В судовому засіданні 08.12.2010 р. позивач подав письмові пояснення, просив суд, зокрема, зобов»язати відповідача нарахувати і виплатити різницю не отриманої премії за березень-грудень (включно) 2008 р. у розмірі 50% від грошового утримання з врахуванням виплаченої премії у розмірі 50% від посадового окладу; премії у розмірі 80% місячного грошового забезпечення з нагоди 16-ї річниці Збройних Сил України з врахуванням виплаченої у розмірі 3423,24 грн.
Відповідач у запереченні на позовну заяву зазначив, що: з введенням нових умов праці грошове забезпечення позивача не зменшилось; виплата більшого грошового забезпечення позивачу у період з 01.04.2006 р. по 01.01.2008 р. не ґрунтувалась на вимогах чинного законодавства, а була зумовлена виключно тим, що всупереч вимогам п.15 Постанови № 268 від 09.03.2006 р. встановлений постановою новий розмір посадового окладу (який значно перевищував розмір попереднього) позивачу почав виплачуватись до втрати чинності указів Президента України від 23.02.2002 р. № 173 та від 05.05.2003 р. № 389 відповідно до неправомірного спільного листа Генеральної прокуратури України та Міністерства оборони України від 03.05.2006 р. № 1/1/1-18-654 та листа Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 18.08.006 р. № 248/9/511; зважаючи на затверджений фонд грошового забезпечення, кількість працівників прокуратури та різницю у грошовому забезпеченні працівників прокуратури, а також підвищення посадового окладу працівників прокуратури з 01.02.2008 р. (що не було враховано у затвердженому фонді) розмір премії позивача міг складати у відповідний рік не більше 708,50 грн. на місяць; позивач на момент виникнення певних правовідносин, що стосувались виплати йому певних видів грошового забезпечення (видання наказів про преміювання, досягнення певної вислуги, фактичне отримання грошей у касі разом з талончиком, в якому вказані види і розмір кожного окремого виду виплати, яка входить до грошового забезпечення) знав або повинен був знати про порушення його прав, а тому на протязі року мав можливість звернутися до суду за захистом своїх прав; позивач пропустив строк звернення до суду в частині вимог щодо виплат, які повинні були виплачуватись до квітня 2009 р., вважає, що в задоволенні зазначених вимог слід відмовити у зв»язку з пропуском строку звернення до суду.
Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, вказаних у письмовому запереченні.
Судом допитано в якості свідка ОСОБА_2 -прокурора відділу військової прокуратури Західного регіону, підполковника юстиції, який повідомив суд, що був присутній при розмові позивача та начальника фінансово-економічного відділу ЗахОК майора ОСОБА_3, підтвердив, що позивач звертався до відповідача за отриманням частини невиплаченого грошового забезпечення, премій, матеріальної допомоги, на що начальником ФЕВ надано усну відповідь, що виплата буде проведена при звільненні позивача з органів прокуратури.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, оцінивши подані докази, суд прийшов до висновку, що позов слід задоволити частково з огляду на наступне:
Позивач проходив військову службу у Військовій прокуратурі Західного регіону України, а в подальшому по 17 серпня 2009 р. у Військовій прокуратурі Львівського гарнізону у військовому званні «підполковник юстиції».
Як вбачається з ст. 46-1 Закону України «Про прокуратуру»від 05.11.1991 року №1789-XII, військовими прокурорами і слідчими призначаються громадяни України з числа офіцерів, які проходять військову службу або перебувають у запасі і мають вищу юридичну освіту. Військовослужбовці військових прокуратур у своїй діяльності керуються Законом України «Про прокуратуру» і проходять службу відповідно до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»та інших законодавчих актів України, якими встановлено правові та соціальні гарантії, пенсійне, медичне та інші види постачання і забезпечення, передбачені законодавством для осіб офіцерського складу Збройних Сил України.
Відповідно до ст.52 Закону України «Про прокуратуру»грошове утримання прокурорів, слідчих, службовців та інших працівників військових прокуратур здійснюється Міністерством оборони України.
До прийняття Постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів»№268 від 09.03.2006 року (далі - Постанова КМУ №268) грошове забезпечення позивача нараховувалось і виплачувалось в порядку, передбаченому Постановою Кабінету Міністрів України №104 від 07.02.2001 року «Про порядок і норми грошового та матеріального забезпечення військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань, осіб начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної кримінально-виконавчої служби, відряджених до державних органів, установ та організацій», Указами Президента України №173 від 23.02.2002 року «Про посилення соціального захисту військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ»та №389 від 05.05.2003 року «Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України та Управління державної охорони України за безперервну службу».
Таким чином, грошове забезпечення позивача складалось з наступних виплат: посадового окладу, окладу за військове звання, надбавки за вислугу років, надбавки у розмірі 100% грошового забезпечення, надбавок за роботу з таємними документами та за безперервну військову службу.
Відповідно до Постанови КМУ №268 затверджено схеми посадових окладів працівників прокуратури та змінено порядок нарахування грошового забезпечення для військовослужбовців, які проходять військову службу в органах прокуратури України на посадах прокурорсько-слідчих працівників, у зв'язку з чим, було змінено грошове забезпечення позивача.
Згідно вимог п.5 Постанови КМУ № 268 грошове забезпечення військовослужбовців, які проходять службу в органах прокуратури на прокурорсько-слідчих посадах та військовослужбовців, осіб начальницького складу, відряджених до органів державної влади та місцевого самоврядування складається з посадового окладу, інших виплат (крім надбавки за ранг та надбавки за вислугу років), установлених цією постановою, а також окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років, установлених у розмірі і порядку, що визначаються законодавством для військовослужбовців. На зазначених осіб не поширюється дія постанови Кабінету Міністрів України від 07.02.2001 року №104 «Про порядок і норми грошового та матеріального забезпечення військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань, осіб начальницького складу органів внутрішніх справ, органів і установ виконання покарань, відряджених до органів виконавчої влади та інших цивільних установ».
При цьому, п. 9 Постанови КМУ №268 визначено, що у разі зменшення у зв'язку з прийняттям цієї постанови та визнанням такими, що втратили чинність, актів Кабінету Міністрів України та Указів Президента України, розміру заробітної плати (без премії), грошового забезпечення (без премії) в окремих працівників державних та інших органів, умови оплати праці яких визначені цією постановою, та у працівників, прирівняних згідно з нормативно-правовими актами, що втрачають чинність, за умовами оплати праці до працівників державних органів, або яким передбачено збереження умов оплати праці за попередньою посадою, на час роботи на займаній посаді виплачується різниця між заробітною платою (без премії), грошовим забезпеченням (без премії), визначеною за умовами оплати праці, згідно з нормативно-правовими актами, що втратили чинність, та розміром заробітної плати, встановленим за новими умовами оплати праці.
Згідно п.15 Постанови КМУ №268 умови оплати праці, затверджені цією постановою, застосовуються з 1 січня 2006 р., а для працівників, окремі умови оплати праці яких визначені Указами Президента України, - з 1 квітня після визнання такими, що втратили чинність, цих Указів.
Суд встановив, що до 01.01.2008 року окремі види грошового забезпечення нараховувались позивачу відповідно до Указів Президента України №173 від 23.02.2002 року «Про посилення соціального захисту військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ»та №389 від 05.05.2003 року «Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України та Управління державної охорони України за безперервну службу». З 01.01.2008 року, тобто з дати втрати чинності цих нормативно-правових документів, керуючись п.15 Постанови КМУ № 268, позивачу припинено нарахування надбавок у розмірі 100% грошового забезпечення та за безперервну військову службу.
Таким чином, з 01.01.2008 року грошове забезпечення позивача складалось з посадового окладу, окладу за військове звання, надбавок за вислугу років, за роботу з таємними документами та за високі досягнення у праці і, відповідно до довідки фінансово-економічного відділу управління Західного оперативного командування №11/6/510 від 18.08.2009 року, зменшилось на суму надбавок у розмірі 100% грошового забезпечення та за безперервну військову службу.
Відповідач не нарахував та не виплатив позивачу передбачену п.9 Постанови КМУ №268 різницю між заробітною платою (без премії), грошовим забезпеченням (без премії), визначеною за умовами оплати праці, згідно з нормативно-правовими актами, що втратили чинність, та розміром заробітної плати, встановленим за новими умовами оплати праці, мотивуючи своє рішення тим, що виплата більшого грошового забезпечення ОСОБА_1 в період з 01.04.2006 року по 01.01.2008 року не ґрунтувалась на вимогах законодавства, оскільки новий розмір посадового окладу почав виплачуватись відповідачу до втрати чинності вищевказаних Указів Президента України відповідно до спільного листа Генеральної прокуратури України, Міністерства оборони України №1/1/1-18-654 від 03.05.2006 року та листа Департаменту фінансів Міністерства оборони України №248/9/511 від 18.08.2006 року.
Такі твердження відповідача суд не бере до уваги, оскільки в період з 01.04.2006 року по 01.01.2008 року відповідач самостійно здійснював нарахування і виплату грошового забезпечення ОСОБА_1, а отже такими діями довів, що погоджується із висновками, наведеними у спільному листі Генеральної прокуратури України, Міністерства оборони України №1/1/1-18-654 від 03.05.2006 року та листі Департаменту фінансів Міністерства оборони України №248/9/511 від 18.08.2006 року. Враховуючи викладене, посилання відповідача на те, що такі документи - неправомірні, є недоречним і необґрунтованим. Крім того, відповідач не здійснив перерахунку заробітної плати позивача на підставах, які він вважає правомірними.
Згідно вимог ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Відповідно до ст.2 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців у правах і свободах, визначених законодавством України.
З огляду на викладене, правомірними є вимоги позивача щодо зобов»язання відповідача здійснити розрахунок та провести виплату ОСОБА_1 різниці не отриманого грошового забезпечення з 01.01.2008 р. по 17.08.2009 р. між заробітною платою (без премії), визначеною за умовами оплати праці, згідно з нормативно-правовими актами, що втратили чинність (укази Президента України № 173 від 23.02.2002 р. та № 389 від 05.05.2003 р.) та розміром заробітної плати, встановлених за новими умовами оплати праці, визначених постановою Кабінету Міністрів України № 268 від 09.03.2006 р.
Як встановлено судом на підставі матеріалів справи військовим прокурором Західного регіону України видавались накази, якими прокурорсько-слідчим працівникам, зокрема ОСОБА_1, у період з березня по грудень 2008 року надані премії у розмірі 50% місячного грошового забезпечення. Зазначені накази виконані частково, оскільки премія виплачувалась відповідачем у розмірі 50% посадового окладу. Аналогічно частково щодо позивача виконано наказ ВО військового прокурора Західного регіону України № 140 від 17.12.2007 р. «Про преміювання», оскільки згідно даного наказу позивачу надана премія у розмірі 80% місячного грошового забезпечення (грошове забезпечення у грудні в позивача складало 8314,01 грн.), в виплачена премія в розмірі 3423,24 грн. Не виконано щодо позивача наказ військового прокурора № 139 від 17.12.2007 р., не виплачена йому премія за підсумками 2007 р. у розмірі місячного грошового забезпечення та наказ військового прокурора Львівського гарнізону № 18 від 08.01.2009 р. «Про надання матеріальної допомоги».
Оскільки накази військового прокурора оскаржено та скасовано не було, вони є обов'язковими до виконання.
Відповідач у запереченні на позовну заяву посилається на те, що накази військових прокурорів про преміювання не виконувались у зв»язку з відсутністю відповідних бюджетних асигнувань. Належних доказів на підтвердження відсутності коштів на виплату сум наданих позивачу премій та матеріальної допомоги відповідачем не надано. Копії листів, які долучено до справи, заявки на збільшення фінансування не дають підстав стверджути, що заявлені ОСОБА_1 на донарахування і виплату суми не могли бути виплачені. Незважаючи на неодноразове відкладення розгляду справи, витребування доказів, не надано документів щодо обсягів наданих та виплачених коштів у спірний період. Крім того, скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення посадових окладів, надбавок до них та фінансування інших пільг і компенсацій.
За правилами, встановленими ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Заслухавши пояснення позивача, допитавши викликаного за його ініціативою свідка, дослідивши письмові докази, суд прийшов до висновку про поновлення строку звернення до суду та часткове задоволення позовних вимог. Зобов'язати Західне оперативне командування Міністерства оборони України (фінансово-економічний відділ) здійснити розрахунок та провести ОСОБА_1 виплату: різниці не отриманого грошового забезпечення з 01.01.2008 р. по 17.08.2009 р. між заробітною платою (без премії), визначеною за умовами оплати праці, згідно з нормативно-правовими актами, що втратили чинність (укази Президента України № 173 від 23.02.2002 р. та № 389 від 05.05.2003 р.) та розміром заробітної плати, встановлених за новими умовами оплати праці, визначених постановою Кабінету Міністрів України № 268 від 09.03.2006 р.; різницю не отриманої премії за березень-грудень (включно) 2008 р. у розмірі 50% від грошового утримання з врахуванням виплаченої премії у розмірі 50% від посадового окладу; премії у розмірі 80% місячного грошового забезпечення з нагоди 16-ї річниці Збройних Сил України з врахуванням виплаченої у розмірі 3423,24 грн.; матеріальної допомоги за 2009 рік. Зобов»язати Західне оперативне командування Міністерства оборони України (фінансово-економічний відділ) провести доплату ОСОБА_1 одноразової вихідної допомоги при звільненні з органів прокуратури з врахуванням належних до виплати сум. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Вимоги про зобов»язання відповідача внести зміни у довідку № 3575 від 22.09.2009 р. про розмір грошового забезпечення відкликані позивачем.
Керуючись ст.ст. 7-14, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Зобов'язати Західне оперативне командування Міністерства оборони України (фінансово-економічний відділ) здійснити розрахунок та провести ОСОБА_1 виплату: різниці не отриманого грошового забезпечення з 01.01.2008 р. по 17.08.2009 р. між заробітною платою (без премії), визначеною за умовами оплати праці, згідно з нормативно-правовими актами, що втратили чинність (укази Президента України № 173 від 23.02.2002 р. та № 389 від 05.05.2003 р.) та розміром заробітної плати, встановлених за новими умовами оплати праці, визначених постановою Кабінету Міністрів України № 268 від 09.03.2006 р.; різницю не отриманої премії за березень-грудень (включно) 2008 р. у розмірі 50% від грошового утримання з врахуванням виплаченої премії у розмірі 50% від посадового окладу; премії у розмірі 80% місячного грошового забезпечення з нагоди 16-ї річниці Збройних Сил України з врахуванням виплаченої у розмірі 3423,24 грн.; матеріальної допомоги за 2009 рік.
Зобов»язати Західне оперативне командування Міністерства оборони України (фінансово-економічний відділ) провести доплату ОСОБА_1 одноразової вихідної допомоги при звільненні з органів прокуратури з врахуванням належних до виплати сум.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 КАС України. Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Крутько О.В.