Справа № 940/578/25 Головуючий у І інстанції Мандзюк С.В.
Провадження №22-ц/824/6273/2026 Головуючий у 2 інстанції Таргоній Д.О.
Іменем України
27 травня 2026 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Таргоній Д.О.,
суддів: Борисової О.В., Голуб С.А.,
за участі секретаря Кононової Н.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тетіївського районного суду Київської області від 12 листопада 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Київської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послугу з розподілу природного газу та за зустрічними позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» про скасування боргу,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Київської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» звернулося до Тетіївського районного суду Київської області з позовом, в якому просило стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за послугу з розподілу природного газу за період з 01.09.2023 по 31.03.2025 в розмірі 6426,68 грн, 3% річних в розмірі 230,30 грн, інфляційні втрати 885,30 грн, всього - 7 542,29 грн та понесені судові витрати.
Позовна заява обґрунтована тим, що між позивачем та ОСОБА_1 укладений публічний договір № 0800260803 розподілу природного газу (акцептування договору - споживання природного газу, що підтверджується інформацією про обсяги природного газу), відповідно до п. 2.1 якого оператор ГРМ зобов'язується надати споживачу послугу з розподілу природного газу за адресою: АДРЕСА_1 , а споживач зобов'язується прийняти зазначену послугу та сплатити своєчасно позивачу вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені договором.
Однак, в порушення умов зазначеного договору, відповідачем не проведена оплата за послугу з розподілу природного газу, внаслідок чого за період з 01.09.2023 року до 31.03.2025 виникла заборгованість у розмірі 6426,68 гривень.
Розрахунок боргу виконано відповідно до постанови НКРЕКП № 1944 від 30.12.2022 «Про встановлення тарифів на послуги розподілу природного газу для ТОВ «Газорозподільні мережі України», тариф на послуги розподілу природного газу: з 01 січня 2023 року складає 1,49 грн за 1 м3 на місяць без ПДВ, крім того ПДВ 0,29 грн, що разом становить 1,78 грн з ПДВ.
Крім того зазначено, що за несвоєчасну оплату за послугу розподілу природного газу відповідачу нараховано 3 % річних за період з 21.02.2024 до 31.03.2025 у розмірі 230,30 грн та інфляційні втрати в розмірі 885,30 грн.
Разом з тим, 30.04.2025 відповідач ОСОБА_1 подав до суду зустрічну позовну заяву до ТОВ «Газорозподільні мережі України» та ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», в якій просив:
1) визнати безпідставним і скасувати борг у сумі 10 570,28 гривень, нарахований за постачання природного газу за період з 01.09.2023 по 31.03.2025;
2) заборонити ТОВ «Газорозподільні мережі України», починаючи з 01.09.2023 на весь період дії Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам здійснювати за даними оператора ГРМ ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» нарахування йому будь-яких заборгованостей та нарахування будь-яких оплат за постачання природного газу;
3) заборонити ТОВ «Газорозподільні мережі України» використовувати дані оператора ГРМ ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» для здійснення йому нарахувань за постачання природного газу на весь період дій Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам;
4) заборонити оператору ГРМ ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» передавати дані обліку природного газу до ТОВ «Газорозподільні мережі України» для здійснення йому нарахувань за постачання природного газу на весь період дій Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам.
В обґрунтування зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 зазначив, що зустрічний позов стосується порушення його прав споживача у сфері постачання природного газу щодо нарахування боргу у сумі 10 570,28 грн за постачання природного газу, який де-факто він ніколи у вигляді товарної продукції не отримував.
Як стверджує ОСОБА_1 , з моменту прийняття 09 квітня 2015 року Верховною Радою України Закону № 329-VIII відбулось повне і абсолютне відокремлення сфер розподілу і транспортування природного газу від сфери постачання природного газу. Тому, зважаючи на таке відокремлення у постачальника мають бути в наявності хоч якісь об'єкти газової інфраструктури для можливості забезпечити доставку проданої ним товарної продукції природного газу. На території Вінницької області усі без виключення об'єкти газової інфраструктури призначені виключно і абсолютно для розподілу та транспортування природного газу, при цьому виходячи із змісту встановленої прямої заборони нецільового використання майна такими об'єктами газової інфраструктури прямо заборонено здійснювати постачання природного газу.
Таким чином, на думку ОСОБА_1 , за відсутності у ТОВ «Газорозподільні мережі України» об'єктів газової інфраструктури, постачальник де-факто ніколи фізично не переміщав і фізично не доставляв йому начебто продану ним товарну продукцію, отже підстав для нарахування відповідачу за первісним позовом будь-яких заборгованостей за товарну продукцію яку фізично від постачальника він ніколи не отримував є фактом шахрайства.
Більш того, постачальник вводив в оману не тільки його як споживача, а навіть державу отримуючи уповноважених органів кошти у вигляді сплати за нього пільг та субсидій за послугу з продажу/перепродажу товарної продукцію, яку через постійне перебування її в газоподібному стані ніколи йому фізично не доставляв через відсутність необхідного специфічного обладнання.
Тобто постачальник не тільки не мав підстав нараховувати йому будь-які заборгованості, а зобов'язаний взагалі повернути як йому, так і державі усі сплачені з 2015 року кошти за фіктивно-паперову послугу з постачання природного газу у подвійному розмірі з відшкодуванням моральної шкоди.
Крім того, позивач за зустрічним позовом зазначив, що нарахування постачальником «Газорозподільні мережі України» будь-яких оплат за постачання природного газу України здійснюється саме на підставі даних ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», які зазначений оператор у встановленому порядку передає постачальнику. Більш того, звертає увагу, що оператор ГРМ ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» свідомо обізнаний про відсутність у постачальника об'єктів газової інфраструктури.
Також, ОСОБА_1 вважає, що не є боржником ТОВ «Газорозподільні мережі України», а з огляду на зміст Декларації основних принципів правосуддя для жертв злочинів та зловживання владою (затверджено Резолюцією Генеральної Асамблеї ООН 40/34), через порушення міжнародно визнаних норм права щодо недопустимості втручання у його право мирно володіти майном - є жертвою злочину за ознаками статей 355, 358, 366, 190 КК України.
Рішенням Тетіївського районного суду Київської області позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Київської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послугу з розподілу природного газу - задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Київської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України заборгованість за послугу з розподілу природного газу за період з 01.09.2023 до 31.03.2025 у розмірі 6426 (шість тисяч чотириста двадцять шість) гривень 68 копійок, 3%річних у розмірі 230 (двісті тридцять) гривень 30 копійок, інфляційні втрати у розмірі 885 (вісімсот вісімдесят п'ять) гривень 30 копійок, а всього 7542 (сім тисяч п'ятсот сорок дві) гривні 28 копійок.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Київської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України понесені судові витрати у виді судового збору у розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) гривень 00 копійок.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» про скасування боргу -відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного суду.
Посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким вимоги апеляційної скарги задовольнити: відповідним рішенням зупинити та заборонити будь-яку діяльність органу з назвою ТОВ «Газорозподільні мережі України», як такого, що створено з порушенням чинного законодавства та по факту являється нелегітимним.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що первісний позов є необґрунтованим, а провадження у справі підлягає закриттю. На думку апелянта позивачем за первісним позов не доведено обґрунтованість позову, не доведено наявність договірних відносин з відповідачем.
Апелянт вказує, що позивачем не доведено факт отримання газу відповідачем та те, що у позивача такий ресурс є в наявності для передачі його відповідачу.
Зазначає, що позивачем не надано доказів направлення пропозиції та відповіді на прийняття договору на приєднання до газорозподільної системи. ОСОБА_1 вважає, що оскільки не укладено договору у визначеній законом формі, то не існує жодних правовідносин у розумінні надавач та споживач послуг, тому не виникають взаємні права та обов'язки.
Звертає увагу, що до матеріалів справи не надано доказів права власності або законного користування позивача мережами на території, не надано доказів звернення відповідача за отриманням послуг до позивача, не надано доказів звернення і отримання пропозиції відповідача про укладення договору, не надано технічної документації на підставі якої позивач довів би існування у його власності або законному користуванні мереж, газу, іншого майна , що могло б підтвердити право на надання послуг, не надано акт розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності відносно системи газопостачання.
Апелянт вказує, що підприємством викрадено його персональні дані, оскільки він не надавав таких даних та не укладав договору з позивачем, позивачем не надано доказів укладення такого договору саме з ОСОБА_1 .
Відтак вважає, що у ОСОБА_1 не має обов'язку перед юридичною особою і не може бути заборгованості на користь юридичної особи.
Скориставшись правом на подачу відзиву, адвокат Семка М.О. в інтересах ТОВ «ГК «Нафтогаз України» подав відзив на апеляційну скаргу.
В обґрунтування відзиву зазначає, що не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає її необґрунтованою, а рішення суду першої інстанції таким, що ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права з урахуванням всіх фактичних обставин справи.
Зокрема зазначає, що у зустрічній позовній заяві та апеляційній скарзі ОСОБА_1 не наведено належного обґрунтування щодо його порушеного права.
Щодо підстав постачання природного газу ТОВ «ГК «Нафтогаз України», зазначає, що ТОВ «ГК «Нафтогаз України» здійснює ліцензовану діяльність з постачання природного газу фізичним та юридичним особам, які використовують його (природний газ) для власних потреб на підставі постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) № 880 від 04.07.2017.
Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 917-р ТОВ «ГК «Нафтогаз України» обрано постачальником «останньої надії» строком на три роки, де постачальник «останньої надії» - це визначений КМУ постачальник, який не має права відмовити в укладенні договору постачання природного газу на обмежений період часу.
Пунктом 1 Розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2496 передбачено, що постачальник «останньої надії» здійснює постачання природного газу споживачам на умовах договору постачання природного газу, який укладається з урахуванням вимог цього розділу та має відповідати Типовому договору постачання природного газу постачальником «останньої надії», затвердженому постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2501, який є публічним, а його умови - однаковими для всіх споживачів.
Договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» не потребує двостороннього підписання.
Крім того, визначення об'ємів (обсягів) споживання природного газу проводиться Оператором ГРМ (АТ «Київоблгаз», з 01.09.2023 - Київська філія ТОВ «Газорозподільні мережі України»), відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем затвердженого постановою НКРЕКП № 2494 від 30.09.2015, а не ТОВ «ГК «Нафтогаз України». Для визначення фактичного об'єму споживання (розподілу) природного газу приймаються дані лічильника газу Оператора ГРМ, а побутовий споживач в свою чергу зобов'язаний знімати фактичні показання лічильника газу та надавати їх оператору ГРМ.
Постачальник проводить нарахування вартості спожитого споживачем природного газу виключно на підставі даних оператора ГРМ про об'єм (обсяг) розподіленого/спожитого споживачем природного газу.
Вартість природного газу визначається шляхом множення об'ємів природного газу, що визначені оператором ГРМ на ціну природного газу, визначену відповідно до встановленого тарифу.
Згідно з даними про фактичний місячний відбір/споживання природного газу, що надається оператором газорозподільної системи через інформаційну платформу оператора газотранспортної системи товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор ГТС України» за ЕІС- кодом НОМЕР_3, за період постачання ТОВ «ГК «Нафтогаз України» природного газу з травня 2022 року по липень 2025 року (включно) споживачем за особовим рахунком № НОМЕР_1 було спожито 6 559,04 куб. м. природного газу на загальну суму 52 189,56 грн, з яких несплаченими залишились 52 189,56 грн.
Саме на підставі таких даних оператора ГРМ про об'єм (обсяг) спожитого природного газу споживачу і були виставлені рахунки. Іншої інформації щодо об'єму (обсягу) спожитого природного газу від оператора ГРМ до ТОВ «ГК «Нафтогаз України» не надходило.
Крім того, зазначає, що постачальник не здійснює розподіл природного газу, а також не визначає фактичного об'єму споживання (розподілу) природного газу по об'єкту побутового споживача, ТОВ «ГК «Нафтогаз України» не є зобов'язаною за позовними вимогами особою та відповідно неналежним відповідачем у даній справі.
Представник позивача зазначає, що ОСОБА_1 на підтвердження зустрічних позовних вимог не надано доказів, які б свідчили про обґрунтованість таких вимог. Апелянт споживаючи природний газ та здійснивши часткову оплату за споживання природного газу, акцептував договір.
Разом з тим, позивачем за зустрічним позовом не надано належних, допустимих та достатніх доказів відсутності заборгованості за спожитий природний газ за особовим рахунком № НОМЕР_1 (ЕІС-код НОМЕР_3), за яким, станом на 31.07.2025, обліковувалась заборгованість у сумі 52 189,56 грн.
В судовому засіданні представник третьої особи - ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» - Літвінов Є.В. заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, як законне та обґрунтоване.
Позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ТОВ «Газорозподільні мережі України» свого представника для участі у судовому засіданні не направило, про дату, час та місце розгляду справи повідомлене.
Відповідач (позивач за зустрічним позовом) ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений у відповідності до вимог процесуального законодавства. 26 травня 2026 року направив на адресу Київського апеляційного суду заяву, в якій просив розглянути справу без його участі, зазначивши, що підтримує позовні вимоги.
У відповідності до вимог ст. 130, 372 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи, а тому колегія суддів вважає можливим слухати справу у відсутності учасників справ, які не з'явились у судове засідання.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника третьої особи, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що згідно з розрахунком суми заборгованості за послуги розподілу природного газу перед Київською філією ТОВ «Газорозподільні мережі України», споживач ОСОБА_1 (особовий рахунок НОМЕР_2 , ЕІС код НОМЕР_4) має заборгованість за послуги розподілу природного газу за період з 01.09.2023 по 31.03.2025 в сумі 6426,68 грн (а. с. 5 т. № 1).
18.02.2025 Київською філією ТОВ «Газорозподільні мережі України» ОСОБА_1 надіслана вимога в порядку досудового врегулювання спору щодо сплати заборгованості за послуги розподілу природного газу у сумі 6087,55 грн, яку відповідач отримав. (а. с. 10, 11, 12, 13).
Згідно з довідкою Тетіївської дільниці Таращанського УЕГГ Київської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України», споживачем ОСОБА_1 (особовий рахунок № НОМЕР_2 ) після початку провадження господарської діяльності на території Київської області Київською філією ТОВ «Газорозподільні мережі України» (01.09.2023 року) здійснюється фактичне, документально підтверджене, споживання природного газу, що підтверджується різницею показників вузла обліку ВІЗАР типорозміру G 4 зав. № 0080821 у бік збільшення. Так, станом на 01.09.2023 показники склали 34093 м3, а станом на 10.02.2025 - 37742,79 м3 (а. с. 14, 15 т. № 1).
Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, щоміж сторонами існують договірні правовідносини, оформлені шляхом приєднання побутового споживача до Типового договору розподілу природного газу. Відповідачем не надано доказів того, що він звертався до позивача із письмовою заявою про припинення розподілу природного газу на його об'єкт, а відтак оператор газорозподільної системи надає відповідні послуги із розподілу природного газу. Однак, всупереч визначеним вимогам закону та умовами договору, відповідач, як споживач наданих послуг, свої зобов'язання перед позивачем належним чином не виконував, не сплачував нараховані суми за послуги розподілу природного газу у встановлені строки, тому з відповідача підлягає стягненню заборгованість на користь позивача в сумі 6087,55 грн.
Такий висновок суду першої інстанції є вірним, виходячи з наступного.
Правовідносини, які виникли між споживачем та газорозподільною організацією врегульовано Законом України «Про ринок природного газу», Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 року №2494, (далі - Кодексом ГРМ), постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 року №2498 «Про затвердження Типового договору розподілу природного газу».
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про ринок природного газу» суб'єктами ринку природного газу є: оператор газотранспортної системи, оператор газорозподільної системи, оператор газосховища, оператор установки LNG, замовник, оптовий продавець, оптовий покупець, постачальник, споживач.
Статтею 40 Закону України «Про ринок природного газу» передбачено, що розподіл природного газу здійснюється на підставі та умовах договору розподілу природного газу в порядку, передбаченому Кодексом газорозподільних систем та іншими нормативно-правовими актами.
Нормами статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» послуги з постачання та розподілу природного газу віднесено до комунальних, а пунктом 5 частини 2 статті 7 цього ж Закону України «Про житлово-комунальні послуги» - індивідуальний споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами. Відповідно до статті 40 Закону України «Про ринок природного газу» розподіл природного газу здійснюється на підставі та умовах договору розподілу природного газу в порядку, передбаченому Кодексом газорозподільних систем та іншими нормативно-правовими актами.
Пунктом 3 гл. 1 розд. І Кодексу ГРМ визначено, що його дія поширюється на операторів газорозподільних систем, замовників доступу та приєднання до газорозподільної системи, споживачів (у тому числі побутових споживачів), об'єкти яких підключені до газорозподільних систем.
Відповідно до п. 4 гл. 1 роз. І Кодексу ГРМ, договір розподілу природного газу - це правочин, укладений між оператором газорозподільної системи та споживачем (у тому числі побутовим споживачем) відповідно до вимог цього Кодексу, згідно з яким оператор газорозподільної системи забезпечує цілодобовий доступ об'єкта споживача до газорозподільної системи для можливості розподілу природного газу.
Доступ до газорозподільної системи - це право користування потужністю складової (об'єкта) газорозподільної системи в обсязі та на умовах, встановлених у договорі (технічній угоді) про надання відповідних послуг з оператором газорозподільної системи.
Оператор газорозподільної системи - це суб'єкт господарювання, що на підставі ліцензії здійснює діяльність з розподілу природного газу газорозподільною системою, яка знаходиться у його власності або користуванні відповідно до законодавства, та здійснює щодо неї функції оперативно-технологічного управління.
Споживачем природного газу (споживач) є фізична особа, фізична особа-підприємець або юридична особа, об'єкти якої в установленому порядку підключені до/через ГРМ Оператора ГРМ, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, зокрема в якості сировини, а не для перепродажу.
Відповідно до п. 2 гл. 2 роз. І Кодексу ГРМ оператор ГРМ здійснює діяльність з розподілу природного газу на підставі ліцензії.
З 01 вересня 2023 року на підставі постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 26 рудня 2022 року №1839 «Про видачу ліцензії з розподілу природного газу ТОВ «Газорозподільні мережі України» та від 31 серпня 2023 року №1596 «Про внесення змін до додатка до постанови НКРЕКП від 26 грудня 2022 року №1839 та врегулювання питань щодо провадження ТОВ «Газорозподільні мережі України» у межах Житомирської області розподіл природного газу здійснює ТОВ «Газорозподільні мережі України» в особі Житомирської філії.
Згідно з п. 5 гл. 2 роз. І Кодексу ГРМ взаємовідносини, пов'язані з розподілом природного газу споживачам, у тому числі побутовим споживачам, підключеним до/через ГРМ, включаючи забезпечення Оператором ГРМ цілодобового їх доступу до ГРМ для споживання (розподілу) належного їм (їх постачальникам) природного газу, регулюються договором розподілу природного газу, укладеним між Оператором ГРМ та споживачем відповідно до вимог гл. 3 роз. VІ цього Кодексу.
Відповідно до п. 3 гл. 3 роз. І Кодексу ГРМ для забезпечення цілодобового доступу до газорозподільної системи та можливості розподілу (переміщення) належного споживачу (суміжному суб'єкту ринку природного газу) природного газу ГРМ обов'язковою умовою є наявність фізичного підключення об'єкта споживача (суміжного суб'єкта ринку природного газу) до ГРМ.
Споживачі, у тому числі побутові, а також суміжні суб'єкти ринку природного газу, які фізично підключені до ГРМ, забезпечуються цілодобовим доступом до ГРМ та можливістю розподілу (переміщення) природного газу ГРМ у порядку, визначеному в розділі VI цього Кодексу.
Доступ споживачів, у тому числі побутових споживачів, до ГРМ для споживання природного газу надається за умови та на підставі укладеного між споживачем та Оператором ГРМ (до ГРМ якого підключений об'єкт споживача) договору розподілу природного газу, що укладається за формою Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 року №2498 (далі - Типовий договір розподілу природного газу), в порядку, визначеному цим розділом.
Відповідно до п. 1 гл. 3 роз. VI Кодексу ГРМ договір розподілу природного газу має бути укладений Оператором ГРМ з усіма споживачами, у тому числі побутовими споживачами, об'єкти яких в установленому порядку підключені до/через ГРМ, що на законних підставах перебуває у власності чи користуванні Оператора ГРМ.
Споживачі, у тому числі побутові споживачі, для здійснення ними санкціонованого відбору природного газу з ГРМ та можливості забезпечення постачання їм природного газу їх постачальниками зобов'язані укласти договір розподілу природного газу з Оператором ГРМ, до газорозподільної системи якого в установленому законодавством порядку підключений їх об'єкт.
Здійснення відбору (споживання) природного газу споживачем за відсутності укладеного договору розподілу природного газу не допускається.
Відповідно до п. 3 гл. 3 розділу VI Кодексу ГРМ договір розподілу природного газу є публічним та укладається з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 ЦК України за формою Типового договору розподілу природного газу.
Згідно з п. 4 гл. 3 роз. VI Кодексу ГРМ договір розподілу природного газу між оператором ГРМ та споживачем укладається шляхом підписання заяви-приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу, що відповідає Типовому договору розподілу природного газу, розміщеному на офіційному веб-сайті регулятора та оператора ГРМ та/або в друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності з розподілу газу, і не потребує двостороннього підписання сторонами письмової форми договору.
Пунктом 5 гл. 3 роз. VI Кодексу ГРМ визначено, що для забезпечення приєднання до договору розподілу природного газу всіх фактично підключених до/через ГРМ споживачів (у тому числі побутових споживачів) оператор ГРМ в установленому цією главою порядку направляє кожному споживачу супровідним листом за формою додатка 3 до типового договору розподілу природного газу сформовану заяву-приєднання до умов договору розподілу природного газу з персоніфікованими даними споживача та його об'єкта, що складається за формою додатка 1 (для побутових споживачів) до типового договору розподілу природного газу. Персоніфіковані дані мають бути достатніми для проведення розрахунків та визначення об'єму споживання природного газу, зокрема мають містити присвоєний споживачу персональний ЕІС-код як суб'єкту ринку природного газу та за необхідності ЕІС-код його точки (точок) комерційного обліку, величину приєднаної потужності об'єкта споживача та перелік комерційних вузлів обліку (за їх наявності).
У разі незгоди споживача приєднуватися до умов договору розподілу природного газу споживач не має права використовувати природний газ із ГРМ та має подати до оператора ГРМ письмову заяву про припинення розподілу природного газу на його об'єкт.
Підпунктом 6 пункту 1 глави 2 розділу ХІ Кодексу ГРМ, до порушень споживача та несанкціонованого споживача, які кваліфікуються як несанкціонований відбір природного газу з ГРМ (крадіжка газу) та внаслідок яких щодо них здійснюється нарахування не облікованих об'ємів (обсягів) природного газу, належать використання природного газу споживачем за відсутності чи після розірвання договору розподілу природного газу.
Фактом приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір розподілу природного газу, зокрема повернення підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка оператора ГРМ та/або документально підтверджене споживання природного газу (пункт 7 глави 3 розділу VI Кодексу ГРМ).
Наведене узгоджується з висновками Верховного Суду викладеними у постанові від 01.11.2021 у справі №591/4825/20 (провадження №61-11470св21).
Судом встановлено, що Київська філія ТОВ «Газорозподільні мережі України» з 01.09.2023 є оператором ГРМ, яка надає послуги з розподілу природного газу, зокрема за адресою: АДРЕСА_1 .
Послуга з розподілу газу надається оператором ГРМ на підставі договору, що укладений з кожним споживачем, і умови якого відповідають умовам Типового договору. Кодекс ГРМ передбачає, що договір розподілу природного газу має бути укладений оператором ГРМ з усіма споживачами, у тому числі побутовими споживачами, об'єкти яких підключені до/через ГРМ, що на законних підставах перебуває у власності чи користуванні оператора ГРМ.
Фактом приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної споживачем заяви-приєднання або сплата рахунку оператора ГРМ, або документально підтверджене споживання природного газу.
Отже, якщо споживач здійснює відбір газу з мереж ГРМ та/або сплатив хоча б один рахунок за послугу з розподілу газу оператору ГРМ, то договір розподілу природного газу з оператором ГРМ є укладеним.
Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 споживав природний газ, розподілений до житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою Тетіївської дільниці Таращанського УЕГГ Київської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України». Водночас обсяги спожитого ОСОБА_1 природного газу зазначені у розрахунку суми заборгованості за послуги розподілу природного газу перед Київською філією ТОВ «Газорозподільні мережі України» (а. с. 5 т. № 1) та довідці про фінансовий стан, наданої ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (а. с. 172 т. № 1).
Отже, оскільки є документально підтверджене споживання природного газу, в такий спосіб, на підставі п. 7 глави 3 розділу VI Кодексу ГРМ, ОСОБА_1 приєднався до умов типового договору розподілу природного газу.
Водночас, факт споживання природного газу в період з 01.09.2023 до 31.03.2025 ОСОБА_1 не спростував, не надав суду доказів звернення до ТОВ «Газорозподільні мережі України» в особі Київської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» із заявою про припинення розподілу природного газу, не довів суду, що він не отримував послуг, які надавалися позивачем, не спростував підведення будинку до газорозподільної системи.
Отже, ОСОБА_1 фактично користувався послугами із розподілу природного газу, про що свідчить його споживання, визнаючи таким чином наявність правовідносин, а відтак взаємних прав та обов'язків, що з них випливають.
Розрахунок заявленої заборгованості проведено позивачем згідно з вимогами Кодексу ГРМ та тарифів, встановлених на послуги розподілу природного газу для ТОВ «Газорозподільні мережі України» в особі Житомирської філії у відповідні періоди, об'ємів споживання відповідачем природного газу.
Відповідачем у справі не спростовано доводів позивача щодо здійснення ним відбору (споживання) природного газу з газорозподільної системи та отримання ним послуг з розподілу природного газу у період з 01.09.2023 до 31.03.2025.
Розрахунок заборгованості відповідачем також не спростований.
Щодо доводів апеляційної скарги в частині неправомірної, на переконання скаржника, відмови суду у задоволенні зустрічного позову, колегія суддів зазначає наступне.
ТОВ «ГК «Нафтогаз України» здійснює ліцензовану діяльність з постачання природного газу фізичним та юридичним особам, які використовують його (природний газ) для власних потреб на підставі постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) № 880 від 04.07.2017.
Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 917-р ТОВ «ГК «Нафтогаз України» обрано постачальником «останньої надії» строком на три роки, де постачальник «останньої надії» - це визначений КМУ постачальник, який не має права відмовити в укладенні договору постачання природного газу на обмежений період часу.
Пунктом 1 Розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2496 передбачено, що постачальник «останньої надії» здійснює постачання природного газу споживачам на умовах договору постачання природного газу, який укладається з урахуванням вимог цього розділу та має відповідати Типовому договору постачання природного газу постачальником «останньої надії», затвердженому постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2501, який є публічним, а його умови - однаковими для всіх споживачів.
Договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» не потребує двостороннього підписання.
Крім того, визначення об'ємів (обсягів) споживання природного газу проводиться Оператором ГРМ (АТ «Київоблгаз», з 01.09.2023 - Київська філія ТОВ «Газорозподільні мережі України»), відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем затвердженого постановою НКРЕКП № 2494 від 30.09.2015, а не ТОВ «ГК «Нафтогаз України». Для визначення фактичного об'єму споживання (розподілу) природного газу приймаються дані лічильника газу Оператора ГРМ, а побутовий споживач в свою чергу зобов'язаний знімати фактичні показання лічильника газу та надавати їх оператору ГРМ.
Постачальник проводить нарахування вартості спожитого споживачем природного газу виключно на підставі даних оператора ГРМ про об'єм (обсяг) розподіленого/спожитого споживачем природного газу.
Вартість природного газу визначається шляхом множення об'ємів природного газу, що визначені оператором ГРМ на ціну природного газу, визначену відповідно до встановленого тарифу.
Згідно з даними про фактичний місячний відбір/споживання природного газу, що надається оператором газорозподільної системи через інформаційну платформу оператора газотранспортної системи товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор ГТС України» за ЕІС- кодом НОМЕР_3, за період постачання ТОВ «ГК «Нафтогаз України» природного газу з травня 2022 року по липень 2025 року (включно) споживачем за особовим рахунком № НОМЕР_1 було спожито 6 559,04 куб. м. природного газу на загальну суму 52 189,56 грн, з яких несплаченими залишились 52 189,56 грн.
Саме на підставі таких даних оператора ГРМ про об'єм (обсяг) спожитого природного газу споживачу і були виставлені рахунки. Іншої інформації щодо об'єму (обсягу) спожитого природного газу від оператора ГРМ до ТОВ «ГК «Нафтогаз України» не надходило.
Основним видом діяльності відповідача ТОВ «Газорозподільні мережі України» є 35.22 (КВЕД) розподілення газоподібного палива через місцеві (локальні) трубопроводи. ТОВ «Газорозподільні мережі України» не реалізує природний газ, не здійснює постачання природного газу, а надає послугу з розподілу природного газу.
25 листопада 2022 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №1335 «Про врегулювання питання використання газорозподільних систем або їх складових» Згідно з п. 3 Постанови № 1335 Урядом України погоджено пропозицію Міненерго щодо укладання відповідно до примірного договору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2017 р. № 95 «Про забезпечення ефективного використання газорозподільних систем або їх складових» з Товариством з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» договорів експлуатації газорозподільних систем або їх складових та припинення у зв'язку з цим договорів експлуатації газорозподільних систем або їх складових, укладених з операторами газорозподільних систем відповідно до положень зазначеної постанови.
Тобто, між ТОВ «Газорозподільні мережі України» і Міненерго укладені договори експлуатації державних газорозподільних систем.
Отже, твердження ОСОБА_1 щодо відсутності доказів перебування на законних підставах у власності чи користуванні Оператора ГРМ газорозподільних систем є хибними.
Для здійснення господарської діяльності з розподілу природного газу ТОВ «Газорозподільні мережі» укладено договори на експлуатацію складових газорозподільної системи, на господарське відання складовими газорозподільної системи, зокрема, але не виключно, з об'єднаними територіальними громадами, юридичними особами, громадськими організаціями, які є власниками даних складових газорозподільної системи. До даних договорів також наявні підписані акти приймання-передачі складових газорозподільної системи. Проте зміст даних договорів, додатків та актів до них віднесені до інформації з обмеженим доступом згідно Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у справах енергетики та комунальних послуг № 349 від 26.03.2022 «Щодо захисту інформації, яка в умовах воєнного стану може бути віднесена до інформації з обмеженим доступом, у тому числі щодо об'єктів критичної інфраструктури», оскільки може ідентифікувати об'єкти критичної інфраструктури.
Відповідно до статті 1 Закону № 329-VIII суб'єктами ринку природного газу є: оператор газотранспортної системи, оператор газорозподільної системи, оператор газосховища, оператор установки LNG, замовник, оптовий продавець, оптовий покупець, постачальник, споживач.
Споживач - фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини;
Розподіл природного газу - господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і пов'язана з переміщенням природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки споживачам, але що не включає постачання природного газу
За змістом частин 1, 3 статті 9 Закону № 329-VIII господарська діяльність на ринку природного газу, пов'язана з його транспортуванням, розподілом, зберіганням, наданням послуг установки LNG, постачанням природного газу, провадиться за умови отримання відповідної ліцензії.
Ліцензія на провадження господарської діяльності на ринку природного газу, пов'язаної з його транспортуванням, розподілом, зберіганням, наданням послуг установки LNG, постачанням природного газу, видається Регулятором у встановленому законодавством порядку.
Відповідно до статті 40 Закону № 329-VIII розподіл природного газу здійснюється на підставі та умовах договору розподілу природного газу в порядку, передбаченому Кодексом газорозподільних систем та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно пункту 4 глави 1 розділу І Кодексу ГРМ договір розподілу природного газу - це правочин, укладений між оператором газорозподільної системи та споживачем (у тому числі побутовим споживачем) відповідно до вимог цього Кодексу, згідно з яким оператор газорозподільної системи забезпечує цілодобовий доступ об'єкта споживача до газорозподільної системи для можливості розподілу природного газу.
Також відповідно до пункту 2 глави 2 розділу І Кодексу ГРМ оператор ГРМ здійснює діяльність з розподілу природного газу на підставі ліцензії.
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг, від 26.12.2022 № 1839 (зі змінами, внесеними постановами НКРЕКП від 31.05.2023 № 971, від 28.07.2023 № 1389, від 31.08.2023 № 1596, від 29.09.2023 № 1769, від 29.11.2023 № 2224, від 27.12.2023 № 2509, від 30.01.2024 № 195, від 22.02.2024 № 371, від 16.04.2024 № 709, від 30.04.2024 № 822, від 19.11.2024 № 1954, від 29.04.2025 № 627) ліцензію на право провадження господарської діяльності з розподілу природного газу на території Київської області в зоні розташування газорозподільної системи надано ТОВ «Газорозподільні мережі України».
ТОВ «Газорозподільні мережі України» отримали ліцензію на право провадження господарської діяльності з розподілу природного газу в межах території, де знаходиться газорозподільна система, що перебуває у власності, господарському віданні, користуванні чи експлуатації ТОВ «Газорозподільні мережі України», зокрема до території Київської філії відноситься Білоцерківський район, що підтверджується належними та допустимими доказами.
Таким чином, доводи ОСОБА_1 щодо незаконної діяльності ТОВ «ГК «Нафтогаз України» та ТОВ «Газорозподільні мережі України» в особі Київської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» є необґрунтованими та спростовуються як наявними матеріалами справи, так і положеннями законодавства.
Відповідно до вимог статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статі 76, 77 ЦПК України).
Згідно вимог статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт протиправної поведінки відповідачів за зустрічним позовом, конкретне порушення його прав як споживача житлово-комунальних послуг.
Саме по собі незадоволення позивача якістю чи порядком надання послуг, обсягом нарахувань, без встановлення порушення норм законодавства або умов договору, не може вважатися порушенням суб'єктивного права.
Згідно з Законом України «Про ринок природного газу», Кодексом газорозподільних систем та ліцензійними умовами, ТОВ «Газорозподільні мережі України» здійснює діяльність у межах визначених повноважень та регуляторних вимог.
Матеріалами справи не підтверджено, що відповідачі ТОВ «ГК «Нафтогаз України» та ТОВ «Газорозподільні мережі України» в особі Київської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» вийшли за межі своїх повноважень, діяли з порушенням нормативно-правових актів, ухилилися від виконання обов'язків, покладених на них законом.
Наявність листування, звернень чи скарг позивача не є безумовним доказом протиправності дій відповідача, оскільки не свідчить про порушення прав, а лише підтверджує факт реалізації позивачем права на звернення.
Суд звертає увагу, що спосіб захисту права має бути належним, ефективним, таким, що відповідає характеру спірних правовідносин (стаття 16 ЦК України, стаття 5 ЦПК України).
Таким чином, заявлені вимоги про визнання безпідставним та скасування нарахування боргу, заборону нарахування боргу та заборону вчиняти інші дії не ґрунтуються на встановленому факті порушення, фактично спрямовані на втручання у господарську діяльність ліцензіата, виходять за межі судового контролю, оскільки питання організації та технічного забезпечення розподілу газу належать до компетенції оператора та регулятора (НКРЕКП).
Доводи апеляційної скарги містять суб'єктивне тлумачення апелянтом як обставин справи, так і норм діючого законодавства, направлене на переоцінку доказів, яким суд першої інстанції дав належну правову оцінку.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що місцевим судом при ухваленні рішення були належним чином оцінені подані сторонами докази, повно встановлені фактичні обставини справи, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для встановлення неправильного застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення суду, не спростовують висновків суду, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення.
Згідно статті 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право залишити судове рішення без змін, а скаргу - без задоволення.
Відтак, у відповідності до положень статті 375 ЦПК України, колегія дійшла висновку про наявність підстав для залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного рішення місцевого суду - без змін.
Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Враховуючи, що у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи немає.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу подану ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Тетіївського районного суду Київської області від 12 листопада 2025 року залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи(вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складене 5 червня 2026 року.
Суддя-доповідач Д.О. Таргоній
Судді : О.В. Борисова
С.А. Голуб