ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
26 травня 2026 року Справа № 924/1326/25
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Маціщук А.В.
суддя Філіпова Т.Л.
суддя Бучинська Г.Б.
секретар судового засідання Степанчук С.Ю.
за участю представників сторін:
прокурора Манзелевського Ю.В.
позивача Квартирно - експлуатаційного відділу міста Хмельницького - пред. Ковальчука В.М.
відповідача Старокостянтинівської міської ради - не з'явився
третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Міністерства оборони України - не з'явився
третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Кабінету Міністрів України - пред-ка Дмитришиної В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача Старокостянтинівської міської ради
на рішення Господарського суду Хмельницької області від 06.04.2026 р.
постановлене у м. Хмельницький, повний текст складено 13.04.2026 р.
у справі № 924/1326/25 (суддя Шевчук О.І.)
за позовом Квартирно - експлуатаційного відділу міста Хмельницького
до відповідача Старокостянтинівської міської ради
за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Міністерства оборони України та Кабінету Міністрів України
та за участі Хмельницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону
про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки та скасування права власності на земельну ділянку
Відповідно до рішення від 06.04.2026 р. Господарський суд Хмельницької області задоволив позов Квартирно - експлуатаційного відділу міста Хмельницького у справі № 924/1326/25. Суд ухвалив рішення про усунення перешкод Квартирно-експлуатаційному відділу міста Хмельницький у користуванні землями оборони, а саме земельною ділянкою площею 0,1 га з кадастровим номером 6810800000:15:004:0002, яка належить територіальній громаді м. Старокостянтинів в особі Старокостянтинівської міської ради, шляхом:
- скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 6810800000:15:004:0002 у Державному земельному кадастрі з закриттям Поземельної книги;
- скасування державної реєстрації права власності територіальної громади міста Старокостянтинова в особі Старокостянтинівської міської ради на земельну ділянку з кадастровим номером 6810800000:15:004:0002 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно із закриттям відповідного розділу.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач Старокостянтинівська міська рада звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Доводить, що станом на березень 2022 року сплив встановлений законом строк позовної давності за заявленими КЕВ міста Хмельницький вимогами щодо усунення перешкод в користуванні землями оборони, а саме земельної ділянки площею 0,1 га. з кадастровим номером 6810800000:15:004:0002, яка належить територіальній громаді м. Старокостянтинів, в особі Старокостянтинівської міської ради.
Звертає увагу, що позивач не є власником спірної земельної ділянки. Вважає, що відсутні будь які порушення прав та законних інтересів позивача, що в свою чергу є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові незалежно від інших встановлених судом обставин.
Пояснює, що у разі ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки її державна реєстрація скасовується, а відомості про таку земельну ділянку набувають статусу архівних та відображаються на кадастровій карті в архівному шарі даних геоінформаційної системи.
Просить скасувати рішення Господарського суду Хмельницької області у справі № 924/1326/25 від 06.04.2026 р. та ухвалити нове рішення щодо відмови в задоволенні позовних вимог.
Позивач Квартирно-експлуатаційний відділ міста Хмельницький подав відзив на апеляційну скаргу, в якому вважає скаргу безпідставною та необґрунтованою.
Зазначає, що суд першої інстанції правомірно не застосував строк позовної давності, оскільки спірна земельна ділянка є державною землею оборони, а даний позов є саме негаторним та може бути пред'явлений протягом усього часу триваючого правопорушення. Зауважує, що позивачем за негаторним позовом може бути власник або титульний володілець, у якого перебуває річ і щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем - лише особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю.
Пояснює, що зайняття земель оборони з порушенням вимог Земельного кодексу України та Закону України «Про використання земель оборони» слід розглядати як порушення права власності держави, не пов'язане з позбавленням володіння, що охоплюється визначенням негаторного позову та стверджує, що обраний позивачем спосіб захисту є належним, ефективним та таким, що відповідає характеру спірних правовідносин і способу порушення прав держави на землі оборони.
Вважає, що спір у даній справі стосується не витребування майна з чужого незаконного володіння, а усунення триваючих перешкод у здійсненні права користування землями оборони, які виникли внаслідок незаконної державної реєстрації земельної ділянки та права комунальної власності на неї.
Просить у задоволенні вимог апеляційної скарги відмовити в повному обсязі, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Прокурор Хмельницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону подав відзив на апеляційну скаргу, в якому вважає скаргу безпідставною та необґрунтованою.
Зазначає, що суд першої інстанції правомірно не застосував строк позовної давності, оскільки спірна земельна ділянка є державною землею оборони, а позов є негаторним та може бути пред'явлений протягом усього часу триваючого правопорушення.
Зауважує, що правовий статус спірної земельної ділянки вже неодноразово досліджувався та був встановлений у судових рішеннях у справах № 924/174/18 та № 924/30/20, у яких суди встановили, що спірна земельна ділянка належить до земель оборони, і міська рада не мала жодних повноважень щодо розпорядження нею, будь-яких рішень щодо відчуження земельної ділянки Міністерством оборони України та Кабінетом Міністрів України не приймалося, а відтак спірна земельна ділянка перебуває у власності держави та у постійному користуванні позивача.
Доводить, що оскільки землі оборони є обмежено оборотоздатними, перебувають виключно у державній власності та мають спеціальний правовий режим використання, державна реєстрація права комунальної власності на такі землі не призводить до виникнення у відповідача права власності ними, а тому підлягає усуненню саме шляхом пред'явлення негаторного позову.
Просить у задоволенні вимог апеляційної скарги відмовити в повному обсязі, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Кабінет Міністрів України подав відзив на апеляційну скаргу, в якому пояснює, що позов КЕВ м. Хмельницький подавався про усунення перешкод, які тривалий час чинить відповідач щодо права користування землями оборони, тому судом першої інстанції правомірно не застосовано строки позовної давності до спірних позовних вимог, натомість суд першої інстанції повно, всебічно та об'єктивно дослідив усі докази у справі, належним чином врахував доводи сторін, правильно застосував норми матеріального та процесуального права й дійшов обґрунтованого висновку про те, що спірна земельна ділянка належить до земель оборони та перебуває у державній власності Міністерства оборони України та користуванні КЕВ міста Хмельницький, а відсутність відповідного рішення Кабінету Міністрів України та згоди Міністерства оборони України унеможливлює прийняття відповідачем будь-яких рішень щодо розпорядження нею.
Просить апеляційну скаргу Старокостянтинівської міської ради залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Хмельницької області від 06.04.2026 р. у справі № 924/1326/25 залишити без змін.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Міністерство оборони України відзиву на апеляційну скаргу не подала.
25.05.2026 р. відповідач/скаржник Старокостянтинівська міська рада подав до Північно-західного апеляційного господарського суду заяву, в якій просить судове засідання 26.05.2026 р. о 11.30 годині проводити без участі представника міської ради, апеляційну скаргу підтримує в повному обсязі та просить її задовольнити
Відповідач/скаржник Старокостянтинівська міська рада та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Міністерство оборони України не забезпечили явку представників у судове засідання 26.05.2026 р., тоді як були повідомлені судом про дату, час і місце розгляду справи в установленому порядку /а.с. 202 у т.1/.
Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Зважаючи, що судом вжито необхідних заходів для завчасного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, явка представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалась та додаткові докази судом не витребовувались, натомість позиція відповідача/скаржника викладена в апеляційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги без участі представників відповідача/скаржника та третьої особи.
Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін та прокурора, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши оцінку обставин справи та повноту їх встановлення судом першої інстанції, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами і перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом встановлено і матеріалами справи підтверджено наступне.
Згідно з Державним актом на право користування землею серії Б № 041646, який виданий виконавчим комітетом Старокостянтинівської районної ради народних депутатів, за Хмельницькою КЕЧ району, розміщеною на території Старокостянтинівського району, закріплюється в безстрокове і безоплатне користування 2725 га землі в межах згідно з планом землекористування. Земля надана для державних потреб /а.с. 26 - 27 у т.1/.
Відповідно до витягу з директиви Міністра оборони України від 10.01.2005 р. № Д-322/1/010 вирішено переформувати Хмельницьку квартирно-експлуатаційну частину району (м. Хмельницький) у Квартирно-експлуатаційний відділ м. Хмельницький, дислокувати на попередніх фондах, підпорядкувати начальнику Західного територіального квартирно-експлуатаційного управління /а.с. 24 у т.1/.
Згідно з Положення про Квартирно-експлуатаційний відділ міста Хмельницький, затвердженого наказом начальника Західного квартирно-експлуатаційного управління Сил логістики Збройних Сил України від 29.01.2025 р. № 4 Квартирно-експлуатаційний відділ міста Хмельницький є органом управління, який входить до структури Збройних Сил України, та створений з метою організації виконання завдань квартирно-експлуатаційного забезпечення військових частин, закладів, установ та організацій Міністерства оборони України та Збройних Сил України, дислокованих у гарнізонах Хмельницького, Шепетівського районів Хмельницької області у мирний час та на особливий період. За організаційно-правовою формою КЕВ є державною установою. Майно установи, в тому числі земельні ділянки (землі оборони) є військовим майном, що перебуває у державній формі власності і закріплюється за нею на праві оперативного управління. Відчуження майна установи здійснюється за погодженням з Міністерством оборони України у порядку, що встановлений законодавством. Установа користується закріпленим за нею майном та земельними ділянками (землями оборони), відповідно до мети і та потреб своєї діяльності та чинного законодавства /а.с. 28 - 45 у т.1/.
13.03.2018 р. Квартирно-експлуатаційний відділ м. Хмельницького звернувся до Господарського суду Хмельницької області з позовом до Старокостянтинівської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення 23 сесії Старокостянтинівської міської ради від 24.11.2017 р. № 30 в частині пунктів 5, 6, 7 (із змінами і доповненнями, внесеними пунктами 9/29/VII, 10/29/VII, 11/29/VII рішенням Старокостянтинівської міської ради від 11.07.2018 р. № 34), яким територіальній громаді м. Старокостянтинів в особі Старокостянтинівської міської ради надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель із земель житлової забудови, які не використовуються, використовуються нераціонально або не за цільовим призначенням, стосовно земельних ділянок, розташованих у м. Старокостянтинів по вул. Героїв Небесної Сотні, 17, орієнтовною площею 100000 кв. м (10 га), по вул. Героїв Небесної Сотні, 21, орієнтовною площею 200000 кв. м (20 га), по вул. Заїкіна, 95, орієнтовною площею 600000 кв. м (60 га).
Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 22.11.2018 р. у справі № 924/174/18, яке було залишено без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 19.03.2019 р. та постановою Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2019 р., позов Квартирно-експлуатаційного відділу м. Хмельницький задоволено. Судами у справі № 924/174/18 встановлено, що земельні ділянки як землі оборони належать КЕВ м. Хмельницький на праві постійного користування. Істотною передумовою для припинення права постійного користування землями оборони, закріпленими за структурними одиницями Збройних Сил України, та подальшої передачі їх у власність або користування третім особами є отримання згоди на це Міністерства оборони України, яка у даному випадку відсутня, відтак міська рада незаконно розпорядилася землями державної власності, які належать до земель оборони, за відсутності доказів відмови попереднього користувача від земельних ділянок, а також за відсутності підстав для переходу права землекористування та з порушенням порядку встановлення і зміни цільового призначення земель. Тому проведення інвентаризації землі при наявній у відповідача інформації про належність її до земель оборони свідчить про протиправність оскаржуваних рішень. Також виснувано, що враховуючи правовий режим спірних земельних ділянок оборонного значення, оскаржуване рішення порушує охоронювані законом права позивача на користування ними та спрямоване на подальше вилучення і передачу у власність іншим особам.
Разом з тим, рішенням від 21.12.2018 р. № 17п.1/32/VII Старокостянтинівська міська рада затвердила технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель стосовно розташованої по вул. Заїкіна, 95 земельної ділянки площею 600000 м2 та вирішила здійснити реєстрацію права власності за Старокостянтинівською міською радою на розташовану по вул. Заїкіна, 95 земельну ділянку площею 600000 м2 (кадастровий номер 6810800000:15:004:0001), категорія земель - землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність чи користування громадянам чи юридичним особам) /а.с. 46 у т.1/.
Відповідно до рішення від 22.02.2019 р. № 15п.1/33/VІІ Старокостянтинівська міська рада затвердила технічну документацію із землеустрою щодо поділу розташованої по вул. Заїкіна, 95 земельної ділянки загальною площею 600000 м2 (кадастровий номер 6810800000:15:004:0001) на земельні ділянки, в тому числі на земельну ділянку з кадастровим номером 6810800000:15:004:0002, площею 1000 м2 та вирішила здійснити державну реєстрацію права власності на земельні ділянки, зазначені в п. 1 цього рішення за територіальною громадою м. Старокостянтинів в особі Старокостянтинівської міської ради.
13.01.2020 р. Квартирно-експлуатаційний відділ м. Хмельницький звернувся до Господарського суду Хмельницької області з позовом до Старокостянтинівської міської ради, в якому (з урахуванням заяви про зміну предмету позову від 26.05.2020 р.) просив, зокрема, визнати недійсним рішення Старокостянтинівської міської ради № 17п.1/VІІ від 21.12.2018 р. "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель" стосовно земельної ділянки, розташованої на вул. Заїкіна, 95 площею 600000 кв. м та визнати недійсним рішення Старокостянтинівської міської ради від 22.02.2019 р. № 15п.1/33/VІІ "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки", щодо поділу земельної ділянки з кадастровим номером 6810800000:15:004:0001, розташованої у м. Старокостянтинів, вул. Заїкіна, 95.
Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 11.05.2021 р. у справі № 924/30/20, яке було залишено без змін постановою Північно - західного апеляційного господарського суду від 22.05.2023 р., позов КЕВ м. Хмельницький задоволено.
У справі № 924/30/20 суди виснували, що проведення інвентаризації, в тому числі земельної ділянки з кадастровим номером 6810800000:15:004:0001 з подальшою передачею її у комунальну власність при наявній у відповідача інформації про належність цієї земельної ділянки до земель оборони, свідчить про протиправність рішення про таку інвентаризацію (без дозволу Міноборони та за відсутності дотримання встановленого законодавством порядку визначення характеру земельних ділянок). Відтак, спірні рішення про затвердження технічної документації з землеустрою щодо інвентаризації земель, про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки та про затвердження технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки, прийняті у зв'язку та на подальше виконання рішення Старокостянтинівської міської ради від 24.11.2017 р. № 30, яким територіальній громаді м. Старокостянтинів в особі Старокостянтинівської міської ради надано дозвіл на розробку техдокументації із землеустрою щодо інвентаризації земель, в тому числі спірної ділянки, та про яке (рішення) Верховний Суд у постанові від 11.09.2019 р. у справі № 924/174/18 дійшов висновку, що воно порушує права позивача на користування землею та спрямоване на подальше вилучення і передачу землі у власність іншим особам. Тому оспорюванні у цій справі рішення також є такими, що порушують права позивача і прийняті з тією ж метою - передача землі у власність іншим особам.
Також у справі № 924/30/20 за ухвалою апеляційного суду призначена і проведена судова земельно-технічна експертиза; за висновком експерта № 258/12-2022 від 24.04.2023 р. Українського незалежного інституту судових експертиз земельна ділянка орієнтовною площею 60 гектарів, яка розташована за адресою: Хмельницька область, Старокостянтинівський район, м. Старокостянтинів, вул. Заїкіна, 95, кадастровий номер 6810800000:15:004:0001 накладається на землі Міністерства оборони України, зазначені в Державному акті серія Б № 041646.
Суду у даній справі також наданий такий висновок експерта № 258/12-2022 від 24.04.2023 р. /а.с. 14 - 23 у т.1/.
Разом з тим, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстрі прав власності на нерухоме майно та Державному земельному кадастрі містяться відомості про земельну ділянку з кадастровим номером 6810800000:004:0002 площею 0,1 га, яка утворилася у результаті поділу земельної ділянки з кадастровим номером 6810800000:15:004:0001 і яка розташована за адресою: Хмельницька область, Старокостянтинівський район, м. Старокостянтинів, вулиця Заїкіна, 95 про те, що земельна ділянка з кадастровим номером 6810800000:004:0002 площею 0,1 га зареєстрована у Державному земельному кадастрі 08.04.2019 р., належить до категорії земель землі житлової та громадської забудови, вид цільового призначення: 16.00 та зареєстрована на праві комунальної власності 08.04.2019 р. за територіальною громадою міста Старокостянтинів в особі Старокостянтинівської міської ради /а.с. 12 - 13 у т.1/.
У позові Квартирно-експлуатаційний відділ міста Хмельницький доводить, що як реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 6810800000:004:0002 площею 0,1 га у Державному земельному кадастрі з категорією земель - землі житлової та громадської забудови так і реєстрація такої земельної ділянки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстрі прав власності на нерухоме майно за Старокостянтинівською міською радою на праві комунальної власності є незаконними та підлягають скасуванню, оскільки підставами для таких реєстрації є рішення Старокостянтинівської міської ради, які визнанні недійсними судами у справах № 924/174/18 та № 924/30/20.
Задоволивши позов, суд першої інстанції виснував, що земельна ділянка з кадастровим номером 6810800000:15:004:0002 площею 0,1 га, право власності на яку зареєстровано за територіальною громадою м. Старокостянтинів в особі Старокостянтинівської міської ради, належить до земель державної власності та не вилучалась у встановленому порядку, відтак позовна вимога про скасування судом державної реєстрації права комунальної власності на спірну земельну ділянку є окремим належним та ефективним способом захисту прав держави, спрямованим на відновлення первісного стану, що існував до відповідної (незаконної) державної реєстрації.
Колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції погоджується, враховуючи наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з нормами статті 77 Земельного кодексу України землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України.
Відповідно до ч. 5 ст. 20 Земельного кодексу України земельні ділянки, що належать до земель оборони, використовуються виключно згідно із Законом України "Про використання земель оборони".
Стаття 1 Закону України "Про використання земель оборони" визначає землі оборони як такі, що надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України.
Відповідно до ст. 14 Закону України "Про Збройні сили України" земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належить їм на праві оперативного управління та звільняються від сплати усіх видів податків відповідно до законів з питань оподаткування.
Згідно з ч. 5 ст. 116 Конституції України Кабінет Міністрів України наділений повноваженням здійснювати управління об'єктами державної власності відповідно до закону.
Нормами ч. 2 ст. 2 Закону України "Про правовий режим майна у збройних силах України" передбачено, що Міністерство оборони України як центральний орган управління Збройних Сил України здійснює відповідно до закону управління військовим майном, у тому числі закріплює військове майно за військовими частинами (у разі їх формування, переформування), приймає рішення щодо перерозподілу цього майна між військовими частинами Збройних Сил України, в тому числі у разі їх розформування.
Згідно з ч. 1 статті 2 Закону України "Про використання земель оборони" військовим частинам для виконання покладених на них функцій та завдань земельні ділянки надаються у постійне користування відповідно до вимог Земельного кодексу України.
Відповідно до наведених норм власником земель оборони є держава Україна, і Кабінет Міністрів України наділений суб'єктивним правом розпоряджатися зазначеними землями на правах власника, а Міністерству оборони України такі землі передані в управління та користування відповідно до цілей визначених у відповідних нормах законодавства. Майно КЕВ міста Хмельницький, в тому числі земельні ділянки є військовим майном, що перебуває у державній формі власності і закріплюється за нею на праві оперативного управління, тобто установа користується закріпленим за нею майном та земельними ділянками (землями оборони), відповідно до мети і та потреб своєї діяльності та чинного законодавства.
Предметом спору у цій справі є законність реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 6810800000:004:0002 площею 0,1 га у Державному земельному кадастрі та законність реєстрації такої земельної ділянки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстрі прав власності на нерухоме майно за Старокостянтинівською міською радою на праві комунальної власності.
Колегія суддів відзначає, що як реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 6810800000:004:0002 площею 0,1 га у Державному земельному кадастрі з категорією земель - землі житлової та громадської забудови, так і реєстрація такої земельної ділянки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстрі прав власності на нерухоме майно за Старокостянтинівською міською радою на праві комунальної власності була проведена на виконання рішення Старокостянтинівської міської ради від 22.02.2019 р. № 15п.1/33/VII.
Колегія суддів враховує, що рішення Старокостянтинівської міської ради від 22.02.2019 р. № 15п.1/33/VII було предметом розгляду суду у справі № 924/30/20 і за результатами судового розгляду таке рішення визнане судом недійсним.
У справі № 924/30/20 суди першої та апеляційної інстанції встановили, що земельна ділянка орієнтованою площею 60 гектарів яка розташована за адресою Хмельницька область, Старокостянтинівський район, Старокостянтинів, вул. Заїкіна, 95, кадастровий номер 6810800000:15:004:0001, накладається на землі Міністерства оборони України зазначені в Державному акті серія Б № 041646, що підтверджено висновком експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи № 258/12-2022 від 24.04.2023 р. Отже, проведення інвентаризації, в тому числі спірної земельної ділянки з кадастровим номером 6810800000:15:004:0001 з подальшою передачею її у комунальну власність, при наявній у відповідача інформації про належність цієї земельної ділянки до земель оборони свідчить про протиправність рішення про таку інвентаризацію (без дозволу Міноборони та за відсутності дотримання встановленого законодавством порядку визначення характеру земельних ділянок).
Суди у справі № 924/30/20 врахували преюдиційні обставини, встановлені у справі № 924/174/18. Так, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено та при касаційному перегляді їх кінцевих судових рішень Великою Палатою Верховного Суду у справі № 924/30/20 підтверджено таке:
- виконавчим комітетом міської ради позивачеві видані Державні акти на право постійного користування серії Б № 041671, 041646 від 1980 та 1979 років, згідно з яким позивачу належать земельні ділянки, які охоплюють військові містечка № 9 та 22 в межах міста Старокостянтинів;
- істотною передумовою для припинення права постійного користування землями оборони, закріпленими за структурними одиницями ЗСУ, та подальшої передачі їх у власність або користування третім особам є отримання згоди на це МО України, якої у даному випадку немає;
- Старокостянтинівська міська рада, за відсутності дотримання встановленого законодавством порядку визначила призначення/категорію земель земельних ділянок як землі житлової забудови;
- проведення інвентаризації землі при наявній у міської ради інформації про належність її до земель оборони свідчить про протиправність оскаржуваних рішень;
- КЕВ м. Хмельницький не може бути позбавлений законного права користування земельною ділянкою на тій підставі, що земельна ділянка не використовується або використовується нераціонально з огляду на її правовий статус.
Відповідно до частини четвертої ст.75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду - не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Для спростування преюдиційних обставин, передбачених статтею 75 ГПК, учасник господарського процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази. Ці докази повинні бути оцінені судом, що розглядає справу, у загальному порядку за правилами встановленими ГПК України. Якщо суд дійде висновку про те, що обставини у справі, що розглядається, є інакшими, ніж установлені під час розгляду іншої господарської справи, то справу належить вирішити відповідно до тих обставин, які встановлені безпосередньо судом, який розглядає справу.
Отже, господарський суд під час розгляду конкретної справи на підставі встановлених ним обставин (у тому числі з урахуванням преюдиційних обставин) повинен самостійно оцінювати обставини (факти), які є предметом судового розгляду та ухвалити рішення з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм. Аналогічні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 08.08.2019 р. у справі № 922/2013/18 та від 20.03.2020 р. у справі № 910/2360/19 і такі правові висновки враховуються колегією суддів відповідно до ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», ч.4 ст. 236 ГПК України.
Колегія суддів враховує вищенаведені висновки судів у справах № 924/30/20 та № 924/174/18 як преюдиційні та зауважує, що відповідач/скаржник під час розгляду даної справи таких висновків не спростував.
За таких встановлених обставин, враховуючи, що як реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 6810800000:004:0002 площею 0,1 га у Державному земельному кадастрі з категорією земель - землі житлової та громадської забудови так і реєстрація такої земельної ділянки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстрі прав власності на нерухоме майно за Старокостянтинівською міською радою на праві комунальної власності була вчинена на виконання рішення Старокостянтинівської міської ради від 22.02.2019 р. № 15п.1/33/VII, яке визнане судом недійсним у справі № 924/30/20 такі реєстрації є незаконними та відповідно підлягають скасуванню. Натомість правомірної підстави для такої реєстрації не встановлено.
Оцінюючи обраний позивачем спосіб захисту, колегія суддів враховує наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Відповідно до висновку експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи № 258/12-2022 від 24.04.2023 р. експерт встановив, що земельна ділянка орієнтованою площею 60 гектарів, яка розташована за адресою Хмельницька область, Старокостянтинівський район, Старокостянтинів, вул. Заїкіна, 95, кадастровий номер 6810800000:15:004:0001 накладається на землі Міністерства оборони України зазначені в Державному акті серія Б № 041646.
Тому земельна ділянка з кадастровим номером 6810800000:004:0002 площею 0,1 га, яка утворилася в результаті поділу земельної ділянки кадастровим номером 6810800000:15:004:0001 також накладається на землі Міністерства оборони України зазначені в Державному акті серія Б № 041646.
Отже КЕВ м. Хмельницький є користувачем спірної земельної ділянки з кадастровим номером 6810800000:004:0002 площею 0,1 га, яка утворилася в результаті поділу земельної ділянки кадастровим номером 6810800000:15:004:0001, відповідно, - є належним позивачем у даному спорі.
Колегія суддів відзначає, що з огляду на встановлені статтею 152 Земельного кодексу України способи захисту прав на земельні ділянки та визначені статтею 5 ГПК України вимоги щодо ефективності способу захисту права, позивач у спорі про захист прав на земельну ділянку може пред'явити будь - яку позовну вимогу, яка не передбачена законом або договором, а суд може захистити порушене право у заявлений спосіб, у тому числі й шляхом скасування державної реєстрації права комунальної власності та реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі, але за умови, що такий спосіб захисту прав на земельну ділянку, обраний позивачем, відновлює (захищає) порушене право позивача або нівелює негативні для нього наслідки у зв'язку з порушенням права, тобто, є ефективним способом захисту і виключає у подальшому необхідність пред'явлення інших позовів для захисту (відновлення) порушеного права.
Так, земельна ділянка з кадастровим номером 6810800000:004:0002 площею 0,1 га зареєстрована у Державному земельному кадастрі з категорією земель - землі житлової та громадської забудови. Натомість, як зазначено вище, така земельна ділянка накладається на землі Міністерства оборони України, які надані КЕВ м. Хмельницький згідно з Державним актом на право користування землею серія Б № 041646, і які не вилучалася із земель оборони - рішення стосовно вилучення, передачі у комунальну власність тощо такої земельної ділянки Кабінетом Міністрів не приймалось.
Також земельна ділянка з кадастровим номером 6810800000:004:0002 площею 0,1 га зареєстрована у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстрі прав власності на нерухоме майно за Старокостянтинівською міською радою на праві комунальної власності. Натомість, як зазначено вище, у міської ради відсутні підстави для віднесення спірної земельної ділянки до комунальної власності.
Колегія суддів враховує також, що за змістом частини 10 статті 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр" державна реєстрація земельної ділянки скасовується державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі, зокрема, ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки. Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).
У пункті 132 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.09.2025 р. у справі № 911/906/23 зазначено, що у розумінні наведених правил з метою забезпечення ефективного захисту порушених прав законодавець застеріг, що ухвалення судового рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки обов'язково має відбуватися за умови одночасного визнання, зміни чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав). Колегія суддів враховує такі висновки відповідно до ч.6 ст.13 Закону України “Про судоустрій та статус суддів», ч.4 ст. 236 ГПК України.
Отже, у спірних правовідносинах вимоги про скасування державної реєстрації права комунальної власності та скасування державної реєстрації земельної ділянки є спорідненими способами захисту, відповідають змісту оспорюваного права чи інтересу та спрямовані на досягнення єдиної мети відновлення порушеного права держави шляхом відновлення становища, яке існувало до формування спірної земельної ділянки. На підставі викладеного заперечення скаржника щодо неправильно обраного способу захисту судом відхиляються.
За таких обставин є правильним висновок суду першої інстанції про те, що земельна ділянка з кадастровим номером 6810800000:15:004:0002 площею 0,1 га, право власності на яку зареєстровано за територіальною громадою м. Старокостянтинів в особі Старокостянтинівської міської ради, належить до земель державної власності та не вилучалась у встановленому порядку, відтак позовна вимога про скасування судом державної реєстрації права комунальної власності на спірну земельну ділянку та скасування державної реєстрації земельної ділянки є окремим належним та ефективним способом захисту прав держави, спрямованим на відновлення первісного стану, що існував до відповідної (незаконної) державної реєстрації.
Доводи скаржника про те, що КЕВ міста Хмельницький порушив строк звернення до суду з цим позовом оскільки сплив строк позовної давності колегія суддів оцінює як безпідставні, оскільки позовна давність до вимог за негаторним позовом не застосовується, враховуючи, що правопорушення триває у часі, а тому цей позов може бути пред'явлений власником майна протягом всього часу, поки існує порушення його права.
Оскільки землі оборони перебувають виключно у державній власності та мають спеціальний правовий режим використання, державна реєстрація права комунальної власності на такі землі не призводить до виникнення у відповідача права власності ними, а тому підлягає усуненню саме шляхом пред'явлення негаторного позову. Отже, у даному спорі триває порушення права держави, відповідно - відсутні підстави для застосування позовної давності.
Аналогічний правовий висновок щодо незастосування позовної давності до вимог за негаторним позовом викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2018 р. у справі № 653/1096/16-ц і колегія суддів враховує такий висновок відповідно до ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», ч.4 ст.236 ГПК України.
Підсумовуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції за результатом перегляду рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України дійшов висновку, що рішення Господарського суду Хмельницької області від 06.04.2026 р. у справі № 924/1326/25 відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і немає підстав для його скасування чи зміни. Доводи апеляційної скарги не спростовують обґрунтованих висновків суду першої інстанції.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника/відповідача згідно зі ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу відповідача Старокостянтинівської міської ради залишити без задоволення, рішення Господарського суду Хмельницької області від 06.04.2026 р. у справі № 924/1326/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України.
Справу № 924/1326/25 повернути Господарському суду Хмельницької області.
Повний текст постанови складений 03.06.2026 р.
Головуючий суддя Маціщук А.В.
Суддя Філіпова Т.Л.
Суддя Бучинська Г.Б.