Постанова від 04.06.2026 по справі 916/5168/25

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2026 рокум. ОдесаСправа № 916/5168/25

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Л.В. Поліщук,

суддів: К.В. Богатиря, С.В. Таран,

розглянувши в порядку письмового позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Господарського суду Одеської області від 26.02.2026 (суддя В.С. Петров, м.Одеса, повне рішення складено 26.02.2026)

у справі №916/5168/25

за позовом Управління маркетингу міста і туризму Херсонської міської ради

до відповідача: фізичної особи ОСОБА_1

про стягнення заборгованості у загальному розмірі 12928,99 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Управління маркетингу міста і туризму Херсонської міської ради звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у загальному розмірі 12928,99 грн, з яких: основний борг у розмірі 4103,80 грн, пеня у сумі 505,35 грн, штраф у розмірі 188,43грн, 3% річних у сумі 592,95 грн, інфляційні втрати у розмірі 2955,12 грн, витрати на демонтаж рекламних засобів у сумі 4583,34 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за укладеними між сторонами договорами №03-20-06/22 від 11.01.2022, №03-20-12/21 від 06.07.2021, №03-21-07/21 від 10.09.2021, №03-21-11/21 від 20.10.2021 щодо своєчасної та повної сплати за право користування місцями для розташування рекламних засобів та демонтаж рекламних засобів.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду Одеської області від 26.02.2026 у справі №916/5168/25 позов Управління маркетингу міста і туризму Херсонської міської ради задоволено. Стягнуто з фізичної особи ОСОБА_1 на користь Управління маркетингу міста і туризму Херсонської міської ради заборгованість згідно з договорами про тимчасове користування місцем для розташування рекламних засобів у розмірі 4103,80 грн, пеню у сумі 505,35 грн, штраф у розмірі 188,43 грн, 3% річних у сумі 592,95 грн, інфляційні втрати у розмірі 2955,12 грн, витрати на демонтаж рекламних засобів у сумі 4583,34 грн, витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн.

Вказане судове рішення мотивоване доведенням позивачем обставин неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за укладеними між сторонами договорами, що зумовлює правомірність заявлення позовних вимог про стягнення основної заборгованості, штрафних санкцій та компенсаційних нарахувань.

Короткий зміст та обґрунтування вимог апеляційної скарги

Не погодившись з ухваленим рішенням суду, ОСОБА_1 звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 26.02.2026 у справі №916/5168/25 та ухвалити нове, яким відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі.

Зокрема, апелянт зазначив, що зважаючи на строк дії пріоритету №03-23-17/21, договір № 03-20-12/21 діяв до 05.01.2022, при цьому відповідно до повідомлення позивача від 06.01.2022 №03-23-17/21 «Про закінчення дії пріоритету №03-23-17/21» відповідачу було повідомлено, що строк дії пріоритету №03-23-17/21 до договору №03-20-12/21 про тимчасове користування місцем для розташування рекламного засобу закінчився 05.01.2022. Разом з тим, скаржник зазначив, що у господарському процесі діє загальний строк позовної давності у три роки, встановлений статтею 257 Цивільного кодексу України), з моменту, коли особа дізналася про порушення її прав, водночас строк на звернення до суду з позовною заявою про стягнення боргу за договором №03-20-12/21 від 20.12.2021 про тимчасове користування місцем для розташування рекламного засобу закінчився 05.01.2025, тоді як позивач звернувся до Господарського суду Одеської області про стягнення заборгованості за вказаним договором лише 24.12.2025, тобто поза межами строку позовної давності.

Також, на думку апелянта, позивачем не доведено, що його право порушено саме з 10.09.2021 (нарахування заборгованості за договором №03-21-07/21 за період з 10.09.2021 по 10.12.2021 у розмірі 897,37 грн) по 28.02.2022 (за договором №03-20-06/22 за період з 01.01.2022 по 28.02.2022 у розмірі 1280,72 грн), за договором №03-20-12/21 від 06.07.2021 за період з липня 2021 року по 01.12.2024 - 845,45 грн, за договором №03-21-11/21 від 20.12.2021 за період з грудня 2021 року по 01.03.2022 - 1080,26 грн), не обґрунтовано поважності причин пропуску строку позовної давності, що, в свою чергу, є підставою для відмови у задоволенні позову в частині стягнення основної суми заборгованості у розмірі 4103,80 грн, пені у сумі 505,35 грн, штрафу у розмірі 188,43 грн, 3% річних у сумі 592,95 грн, інфляційних втрат у розмірі 2955,12 грн, а всього - 8345,65 грн.

Крім того, апелянт зауважив на тому, що позивачем не додано до позовної заяви розрахунку пені, штрафу, 3% річних та інфляційних нарахувань за кожним із договорів, що унеможливлює їх прийняття до розгляду та стягнення, і що нарахування штрафу не передбачено усіма доданими до позову договорами, та зазначив про наявність підстави для зменшення заявленої позивачем до стягнення неустойки з урахуванням положень статті 551 Цивільного кодексу України.

Позиція позивача щодо апеляційної скарги

У відзиві на апеляційну скаргу Управління маркетингу міста і туризму Херсонської міської ради просило у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а оскаржуване рішення суду - залишити без змін.

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, позивач зазначив, що заявлена до стягнення заборгованість виникла виключно в межах чинних договірних зобов'язань сторін та підлягає виконанню на умовах, прямо погоджених сторонами, а також зазначив про правильність висновку суду першої інстанції про відсутність підстав для застосування наслідків спливу строку позовної давності, а також звернув увагу на те, що розрахунки штрафних санкцій та компенсаційних нарахувань були долучені ним до позовної заяви та перевірені місцевим господарським судом, при цьому відповідачем не було надано їх контрозрахунків та будь-яких доказів на підтвердження неспівмірності заявленої до стягнення неустойки та наявності підстав для її зменшення.

Рух справи, заяви, клопотання, інші процесуальні дії в суді апеляційної інстанції

Апеляційну скаргу Південно-західним апеляційним господарським судом зареєстровано 18.03.2026 за вх.№1136/26.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду апеляційної скарги визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Л.В. Поліщук, суддів: К.В. Богатиря, С.В. Таран, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.03.2026.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.03.2026 відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 26.02.2026 у справі №916/5168/25 до надходження матеріалів справи на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду. Доручено Господарському суду Одеської області надіслати матеріали справи №916/5168/25 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.

26.03.2026 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №916/5168/25.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 31.03.2026 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 26.02.2026 у справі №916/5168/25 залишено без руху з підстав неповної сплати судового збору. Встановлено скаржнику строк для усунення недоліків, виявлених при поданні апеляційної скарги, протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху. Роз'яснено скаржнику, що якщо не буде усунуто недоліки у строк, встановлений судом, апеляційна скарга вважається неподаною і підлягає поверненню.

03.04.2026 від скаржника надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 08.04.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 26.02.2026 у справі №916/5168/25.

Згідно із частинами першою, другою та десятою статті 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі; розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п'ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи; апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

З огляду на ціну позову у даній справі, що становить 12928,99 грн і є меншим ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, перегляд оскаржуваного рішення за апеляційною скаргою вказаною ухвалою суду від 08.04.2026 постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Також вказаною ухвалою суду від 08.04.2026 встановлено позивачу строк до 20.04.2026 для подання відзиву на апеляційну скаргу та роз'яснено учасникам справи про їх право у цей же строк подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань, оформлені відповідно до статті 170 Господарського процесуального кодексу України, разом з доказами направлення копій таких заяв чи клопотань іншим учасникам справи.

14.04.2026 до суду апеляційної інстанції від Управління маркетингу міста і туризму Херсонської міської ради надійшов відзив на апеляційну скаргу б/н від 14.04.2026 (вх.№1136/26/Д3).

В силу статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційна інстанція встановила наступне

Фактичні обставини справи

06.07.2021 між Управлінням маркетингу міста і туризму Херсонської міської ради (робочий орган) та Фізичною особою-підприємцем Норманом Максимом Анатолійовичем (суб'єкт господарювання) укладено договір про тимчасове користування місцем для розташування рекламного засобу №03-20-12/21.

11.01.2022 між Управлінням маркетингу міста і туризму Херсонської міської ради (робочий орган) та Фізичною особою-підприємцем Норманом Максимом Анатолійовичем (суб'єкт господарювання) укладено договір про тимчасове користування місцем для розташування рекламного засобу №03-20-06/22.

Відповідно до пункту 1.1. договорів №03-20-12/21 та №03-20-06/22 робочий орган, як уповноважений Херсонською міською радою орган, на умовах та у порядку, передбаченому договором, надає, а суб'єкт господарювання приймає в тимчасове платне користування місце з метою розташування на ньому рекламного засобу, котрий використовується для розміщення зовнішньої реклами (далі - місце).

Згідно з пунктом 1.2. договорів №03-20-12/21 та №03-20-06/22 останній визначає відносини сторін щодо тимчасового платного користування суб'єктом господарювання місцем.

У пункті 1.3. договорів №03-20-12/21 та №03-20-06/22 визначено, що адреса, площа, кількість місць, що надаються в користування за договором, визначаються згідно з додатком 1 до договору.

Пунктом 2.1. договорів №03-20-12/21 та №03-20-06/22 передбачено, що за користування місцем суб'єкт господарювання щомісячно сплачує плату, розрахунок якої здійснюється у відповідності до тарифів, установлених відповідним рішенням міської ради.

Підставою для нарахування та внесення суб'єктом господарювання на поточний рахунок робочого органу плати є цей договір та відповідні додатки до нього (пункт 2.2. договорів №03-20-12/21 та №03-20-06/22).

Положеннями підпункту 2.3.1. пункту 2.3. договору №03-20-12/21 від 06.07.2021 сторони визначили, що плата за користування місцем сплачується суб'єктом господарювання з дати прийняття робочим органом рішення про встановлення пріоритету від 06.07.2021 №03-23-17/21 та становить 25% плати за тимчасове користування місцем (рекламний засіб не встановлений/ не розташований) у перші три місяці дії встановленого пріоритету, розрахунок якої визначається згідно з додатком 2 до договору.

Положеннями підпункту 2.3.1. пункту 2.3. договору №03-20-06/21 від 11.01.2022 сторони визначили, що плата за користування місцем сплачується суб'єктом господарювання з дати прийняття робочим органом рішення про встановлення пріоритету від 11.01.2022 № 03-23-08/22 та становить 25% плати за тимчасове користування місцем (рекламний засіб не встановлений/ не розташований) у перші три місяці дії встановленого пріоритету, розрахунок якої визначається згідно з додатком 2 до договору.

Відповідно до вимог пункту 2.3.2. договорів №03-20-12/21 та №03-20-06/22 у наступні три місяці дії встановленого пріоритету плата становить 100 % плати за користування місцем з дати прийняття рішення робочого органу про продовження дії пріоритету на підставі письмового звернення заявника, якщо строк його дії продовжується у зв'язку з потребою виконання архітектурно-планувальних робіт та розроблення проектно-технічної документації, розрахунок якої визначається згідно із додатком 2 до договору, та додатково 25% (у разі встановленого/розташованого рекламного засобу).

Згідно з приписами пункту 2.3.3. договорів №03-20-12/21 та №03-20-06/22 у наступні три місяці дії встановленого пріоритету - 100% плати за тимчасове користування місцем із дати прийняття виконавчим комітетом міської ради рішення про надання дозволу на розміщення зовнішньої реклами, розрахунок якої визначається згідно із додатком 2 до договору.

Пунктом 2.4. договорів №03-20-12/21 та №03-20-06/22 визначено, що плата за користування місцем для розташування рекламного засобу сплачується суб'єктом господарювання щомісяця, за 5 днів до кінця поточного місяця, за розрахунками, згідно з додатком 2 до договору, у безготівковій формі, на поточний рахунок робочого органу, відкритого в уповноваженому підрозділі казначейської служби України, незалежно від наслідків господарської діяльності суб'єкта господарювання, наявності або відсутності підписаних сторонами актів наданих послуг. Плата за місяць за тимчасове користування об'єктами і територіями для розташування рекламних засобів на території Херсонської міської територіальної громади розраховується за формулою, визначеною відповідним рішенням виконавчого комітету міської ради.

Невнесення плати є підставою для нарахування робочим органом штрафних санкцій, передбачених договором та чинним законодавством.

Розмір плати за користування місцем може змінюватися у порядку, передбаченому договором (пункт 2.5. договорів №03-20-12/21 та №03-20-06/22).

За умовами пункту 2.6. договорів №03-20-12/21 та №03-20-06/22 суб'єкт господарювання не звільняється від плати за цим договором при відсутності рекламного засобу, дозвіл на право розміщення якого виданий у встановленому чинним законодавством порядку. У разі визнання договору недійсним, сплачена до місцевого бюджету плата за тимчасове користування місцем для розташування рекламного засобу не повертається, а у разі її невнесення - підлягає сплаті до місцевого бюджету.

Відповідно до пункту 2.7. договорів №03-20-12/21 та №03-20-06/22 у разі прийняття уповноваженим органом місцевого самоврядування рішення про збільшення плати за користування місцем, робочий орган письмово повідомляє суб'єкта господарювання про такі зміни та надає копію відповідного рішення уповноваженого органу місцевого самоврядування.

Пунктом 2.8. договорів №03-20-12/21 та №03-20-06/22 передбачено, що умови договору щодо розміру плати за користування місцем змінюються відповідно до прийнятого рішення з моменту набрання ним чинності.

У пункті 3.1. договорів №03-20-12/21 та №03-20-06/22 визначено, що робочий орган має право, зокрема, нараховувати та вимагати від суб'єкта господарювання оплати штрафних санкцій за порушення умов договору в розмірі та в порядку, передбаченому договором та чинним законодавством (підпункт 3.1.6.); вимагати від суб'єкта господарювання усунення порушень умов цього договору (підпункт 3.1.7).

Умовами пункту 4.2. договорів №03-20-12/21 та №03-20-06/22 закріплено, що суб'єкт господарювання зобов'язаний, зокрема, використовувати надані місця відповідно до умов цього договору та чинного законодавства України з питань реклами, рішень Херсонської міської ради та її виконавчого комітету (підпункт 4.2.3.); своєчасно та в повному обсязі вносити плату за користування місцями в розмірі, передбаченому договором (підпункт 4.2.4).

Положеннями пунктів 6.1. договорів №03-20-12/21 та №03-20-06/22 сторони передбачили, що за невиконання чи неналежне виконання своїх обов'язків сторони несуть відповідальність у відповідності до умов договору та чинного законодавства України.

Відповідно до пункту 6.3. договорів №03-20-12/21 та №03-20-06/22 за несвоєчасну оплату платежів за користування місцем суб'єкт господарювання сплачує на користь робочого органу пеню в розмірі затвердженої облікової ставки Національного банку України від суми прострочених платежів за весь час прострочення.

Згідно з вимогами пункту 6.4. договорів №03-20-12/21 та №03-20-06/22 за прострочення внесення платежів за користування місцем (-ями), що складає більше 3 місяців, суб'єкт господарювання додатково сплачує штраф у розмірі 5 (п'яти) відсотків від простроченої суми.

У разі примусового демонтажу рекламного засобу в порядку, передбаченому договором, суб'єкт господарювання у повному обсязі відшкодовує робочому органу витрати, пов'язані з демонтажем та зберіганням рекламного засобу (пункт 6.9. договорів №03-20-12/21 та №03-20-06/22).

За умовами пункту 6.11. договорів №03-20-12/21 та №03-20-06/22 у разі невиконання суб'єктом господарювання протягом двох місяців зобов'язання за договором щодо своєчасної сплати платежів (виникнення двомісячної заборгованості), робочий орган надсилає йому претензію, в якій вказує розмір заборгованості, та термін, в який він повинен її погасити.

Згідно з пунктом 7.1. договорів №03-20-12/21 та №03-20-06/22 у разі недотримання суб'єктом господарювання передбачених пунктами 6.6., 6.9., 6.10. договору та строків зобов'язань щодо самостійного (добровільного) демонтажу рекламного засобу, робочий орган надсилає повідомлення про примусовий демонтаж рекламного засобу та встановлює граничний термін, протягом якого суб'єкт господарювання має самостійно (добровільно) його провести і який не повинен бути більш ніж 7 календарних днів від дня отримання суб'єктом господарювання такого повідомлення.

Відповідно до пункту 7.2. договорів №03-20-12/21 та №03-20-06/22 після закінчення визначеного у повідомленні про примусовий демонтаж строку, згідно з Порядком демонтажу, робочий орган має право демонтувати рекламний засіб (підпункт 7.2.1).

Положеннями пункту 8.1. договорів №03-20-12/21 та №03-20-06/22 передбачено, що договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє до закінчення строку дії дозволу. Дія договору продовжується при продовженні строку дії відповідного дозволу, на визначений у ньому строк (пункт 8.2. договорів №03-20-12/21 та №03-20-06/22).

Відповідно до пункту 8.3. договорів №03-20-12/21 та №03-20-06/22 усі зміни та доповнення до договору оформлюються в письмовій формі і вступають у силу з моменту підписання їх сторонами, за винятком випадків змін умов договору, передбачених пунктами 2.7., 2.8. договору, та уточнень до нього, у разі не продовження терміну дії дозволу на місце (-ця), передбачене в додатках 1, 2 до договору.

Пунктом 11.2. договорів №03-20-12/21 та №03-20-06/22 визначено, що всі додатки (уточнення, зміни) до договору, підписані та скріплені печатками сторін, у тому числі передбачені у пунктах 1.3., 2.2., є невід'ємними частинами договору.

Договори про тимчасове користування місцем для розташування рекламного засобу №03-20-12/21 від 06.07.2021 та №03-20-06/22 від 11.01.2022 підписано представниками сторін та скріплено печаткою робочого органу.

Крім того, між сторонами до вказаних договорів про тимчасове користування місцем для розташування рекламного засобу №03-20-12/21 та №03-20-06/22 підписано додатки №1 та №2, при цьому додатками №1 сторонами визначено місце знаходження рекламних засобів, натомість додатками №2 - розмір щомісячної плати.

Так, згідно додатку №1 до договору №03-20-12/21 місце знаходження рекламних засобів визначено: по вулиці Філатова (у районі будинку №44, перед залізничним переїздом) та по вулиці Залізничній (у районі будинку №15) та згідно додатку №1 до договору №03-20-06/22 місце знаходження рекламних засобів визначено: по вулиці Залізничній (у районі будинку №15), по вулиці Філатова (у районі будинку №44) та по вулиці Філатова (у районі будинку №44, перед залізничним переїздом).

Також до вказаного договору про тимчасове користування місцем для розташування рекламного засобу №03-20-06/22 від 11.01.2022 сторонами укладалося уточнення, відповідно до якого з 01.05.2025 вказаний договір №03-20-06/22 від 11.01.2022 втрачає чинність.

10.09.2021 між Управлінням маркетингу міста і туризму Херсонської міської ради (робочий орган) та Фізичною особою-підприємцем Норманом Максимом Анатолійовичем (суб'єкт господарювання) укладено короткотерміновий договір про тимчасове користування місцем для розташування рекламного засобу №03-21-07/21.

Крім того, 20.12.2021 між Управлінням маркетингу міста і туризму Херсонської міської ради (робочий орган) та Фізичною особою-підприємцем Норманом Максимом Анатолійовичем (суб'єкт господарювання) укладено короткотерміновий договір про тимчасове користування місцем для розташування рекламного засобу №03-21-11/21.

Також 20.12.2021 між Управлінням маркетингу міста і туризму Херсонської міської ради (робочий орган) та Фізичною особою-підприємцем Норманом Максимом Анатолійовичем (суб'єкт господарювання) було укладено короткотерміновий договір про тимчасове користування місцем для розташування рекламного засобу №03-21-12/21.

Відповідно до пункту 1.1. короткотермінових договорів №03-21-11/21, №03-21-07/21 та № 03-21-12/21 робочий орган, як уповноважений Херсонською міською радою орган, на умовах та у порядку, передбаченому договором, надає, а суб'єкт господарювання приймає в короткострокове платне користування місце, з метою розташування на ньому рекламного засобу, котрий використовується для розміщення зовнішньої реклами (далі - місце).

Згідно з пунктом 1.2. договорів №03-21-11/21, №03-21-07/21 та №03-21-12/21 договір визначає відносини сторін щодо короткострокового платного користування суб'єктом господарювання місцем.

За умовами пунктів 2.1., 2.2. договорів №03-21-11/21, №03-21-07/21 та №03-21-12/21 адреса, площа, кількість місць, що надаються в користування за договором, визначаються згідно з додатком 1 до договору. За користування місцем суб'єкт господарювання щомісячно сплачує плату, розрахунок якої здійснюється відповідно до тарифів, установлених відповідним рішенням міської ради.

У пункті 2.3. договору №03-21-07/21 від 10.09.2021 передбачено, що плата та періоди за короткострокове користування місцями суб'єктом господарювання сплачується, враховуючи прийняття робочим органом рішення про встановлення пріоритету від 10.09.2021 №03-21-07/21 та згідно з додатками за №1 та №2.

Відповідно до пункту 2.3. договору №03-21-11/21 плата та періоди за короткострокове користування місцями суб'єктом господарювання сплачується, враховуючи прийняття робочим органом рішення про встановлення пріоритету від 20.12.2021 №03-21-11/21 та згідно з додатками за №1 та №2.

Пунктом 2.3. договору №03-21-12/21 встановлено, що плата та періоди за короткострокове користування місцями суб'єктом господарювання сплачується, враховуючи прийняття робочим органом рішення про встановлення пріоритету від 20.12.2021 №03-21-12/21 та згідно з додатками за №1 та №2.

Положеннями пункту 2.4. договорів №03-21-11/21, №03-21-07/21 та №03-21-12/21 визначено, що розмір плати за місце може змінюватися в порядку, передбаченому цим договором.

У пункті 2.5. договорів №03-21-11/21, №03-21-07/21 та №03-21-12/21 сторони погодили, що перша плата за користування місцем сплачується протягом трьох днів після підписання договору. Надалі плата сплачується суб'єктом господарювання щомісяця, не пізніше 20 числа поточного місяця, у безготівковій формі на поточний рахунок робочого органу, незалежно від наслідків господарської діяльності суб'єкта господарювання, наявності або відсутності підписаних сторонами актів наданих послуг.

Пунктом 3.1. договорів №03-21-11/21, №03-21-07/21 та №03-21-12/21 встановлено, що робочий орган має право, зокрема, вимагати від суб'єкта господарювання усунення виявлених порушень умов цього договору та норм Правил (підпункт 3.1.2).

Відповідно до підпункту 4.2.1. пункту 4.2. договорів №03-21-11/21, №03-21-07/21 та №03-21-12/21 суб'єкт господарювання зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі вносити плату за цим договором.

Пунктом 5.1. договорів №03-21-11/21, №03-21-07/21 та №03-21-12/21 закріплено, що за несвоєчасну сплату платежів за цим договором суб'єкт господарювання сплачує робочому органу пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми прострочених платежів за весь час прострочення.

За умовами пункту 5.3. договорів №03-21-11/21, №03-21-07/21 та №03-21-12/21 у разі невиконання суб'єктом господарювання протягом двох місяців зобов'язання за цим договором щодо своєчасної сплати платежів (виникнення двомісячної заборгованості), робочий орган надсилає суб'єкту господарювання претензію, в якій указує розмір заборгованості та термін, в який суб'єкт господарювання повинен її погасити.

Після закінчення строку дії договору суб'єкт господарювання в тижневий термін самостійно повинен демонтувати рекламний засіб (пункт 5.4. договорів №03-21-11/21, №03-21-07/21 та №03-21-12/21).

При невиконанні суб'єктом господарювання самостійного демонтажу орган діє відповідно до розділу 8 Правил (пункт 5.5. договорів №03-21-11/21, №03-21-07/21 та №03-21-12/21).

Відповідно до пункту 6.1. договору №03-21-07/21 цей договір вступає в силу з 11.09.2021 та діє до 10.12.2021.

Згідно з пунктом 6.1. договорів №03-21-11/21 та №03-21-12/21 дані договори вступають в силу з 21.12.2021 та діють до 20.03.2022.

Всі додатки до цього договору, підписані та скріплені печатками сторін, є невід'ємними його частинами (пункт 7.2. договорів №03-21-11/21, №03-21-07/21 та №03-21-12/21).

Короткотермінові договори про тимчасове користування місцем для розташування рекламного засобу №03-21-11/21 від 10.09.2021, №03-21-07/21 від 20.12.2021 та №03-21-12/21 від 20.12.2021 підписані представниками сторін та скріплені печаткою робочого органу.

Крім того, між сторонами до вказаних договорів про тимчасове користування місцем для розташування рекламного засобу №03-21-11/21, №03-21-07/21 та №03-21-12/21 підписано додатки №1 та №2. При цьому додатками №1 сторонами визначено місце знаходження рекламних засобів, натомість додатками №2 - розмір щомісячної плати.

Згідно додатку №1 до договору №03-21-07/21 місце для розташування рекламного засобу визначено по Бериславському шосе (у районі будівлі №15, стройбаза «Еталон») -№1 та по Бериславському шосе (у районі будівлі №15, стройбаза «Еталон») - №2; згідно додатку №1 до договору №03-21-11/21 - по Бериславському шосе (у районі будівлі №15, стройбаза «Еталон») - №1 та по Бериславському шосе (у районі будівлі №15, стройбаза «Еталон») - №2 та згідно додатку №1 до договору№03-21-12/21 - на розі вулиць Іллюші Кулика та Степана Разіна.

Також до вказаних договорів про тимчасове користування місцем для розташування рекламного засобу №03-21-11/21 та №03-21-12/21сторонами укладалося уточнення, відповідно до якого з 01.05.2025 вказані договори втрачають чинність.

Рішенням Управління маркетингу міста і туризму Херсонської міської ради від 06.07.2021 №03-23-17/21, за результатом розгляду звернень відповідача, встановлено пріоритет на місце розташування рекламного засобу, видане Фізичній особі-підприємцю Норману Максиму Анатолійовичу, яким встановлено пріоритет на місця для розташування рекламних засобів у місті Херсоні по вулиці Філатова (у районі будинку №44 перед залізничним переїздом) та по вулиці Залізничній (у районі будинку №15).

В подальшому Управлінням маркетингу міста і туризму Херсонської міської ради направлено відповідачу повідомлення від 06.09.2021 вих.№03-23-17/21 про продовження строку дії пріоритету №03-23-17/21 від 06.07.2021 на три місяці до 05.01.2022.

Також за результатом розгляду звернень відповідача, Управлінням маркетингу міста і туризму Херсонської міської ради були прийняті рішення про встановлення пріоритету на місце розташування рекламного засобу, видане фізичній особі-підприємцю Норману Максиму Анатолійовичу, якими встановлено пріоритет на місця для короткотермінового розташування рекламного засобу, а саме:

1)пріоритет №03-21-11/21 від 20.12.2021 строком дії з 21.12.2022 по 20.03.2022 за адресою: м. Херсон по Бериславському шосе (у районі будівлі №15, стройбаза «Еталон» №1 та №2;

2)пріоритет №03-21-07/21 від 10.09.2021 строком дії з 11.09.2021 по 10.12.2021 на місце розташування рекламного засобу по Бериславському шосе (у районі будівлі №15, стройбаза «Еталон» №1 та №2;

3)пріоритет №03-23-08/22 від 11.01.2022 на місце розташування рекламних засобів за адресами: по вул. Залізничній (у районі будинку №15) у місті Херсоні; по вул. Філатова (у районі будинку № 44) у місті Херсоні; по вул. Філатова (у районі будинку №44, перед залізничним переїздом) у місті Херсоні;

4)пріоритет №03-21-12/21 від 20.12.2021 строком дії з 21.12.2021 по 20.03.2022 на місце розташування рекламних засобів на розі вулиць Іллюші Кулика та Степана Разіна у місті Херсоні.

09.05.2024 Управлінням маркетингу міста і туризму Херсонської міської ради направлено Фізичній особі-підприємцю Норману Максиму Анатолійовичу претензію про невиконання умов договорів в частині внесення плати за тимчасове користування місцем для розташування рекламного засобу від №01-32-285/24, в якій Управління вимагало у найкоротший строк з дня отримання претензії сплатити загальну суму заборгованості у розмірі 6103,80 грн за реквізитами, зазначеними в рахунку, та направити на електронну адресу Управління квитанцію про оплату, додатками до якої є рахунок №538, а також акт звірки взаємних розрахунків. Вказана претензія направлена на електронну адресу, зазначену відповідачем у спірних договорах.

У подальшому Управлінням маркетингу міста і туризму Херсонської міської ради повторно направлено Фізичній особі-підприємцю Норману Максиму Анатолійовичу претензію про невиконання умов договору в частині внесення плати за тимчасове користування місцем для розташування рекламного засобу від 16.07.2024 №01-32-516/24, в якій Управління вимагало у найкоротший строк з дня отримання даної претензії сплатити загальну суму заборгованості у розмірі 7626,53 грн, з яких: основна сума боргу - 6103,80грн, пеня - 1122,01 грн, 5% штрафу - 154,69 грн, інфляційні втрати - 153,22 грн, 3% річних - 92,81 грн. Вказана претензія направлена за адресою, яка зазначена місцем проживання відповідача відповідно до паспорту останнього, про що свідчить фіскальний чек від 16.07.2024 №7300300230970. Вказана претензія також направлялася позивачем на електронну адресу.

Матеріали справи не містять відповіді відповідача на зазначені претензії.

28.04.2025 Управлінням маркетингу міста і туризму Херсонської міської ради прийнято рішення №03-23-07/25 про припинення дії пріоритету заявника на місце розташування рекламного засобу, відповідно до якого вирішено у зв'язку із припиненням діяльності Фізичної особи-підприємця Нормана Максима Анатолійовича з 01.05.2025 припинити дію наступних рішень про встановлення пріоритету на місця розташування рекламних засобів:

1.Рішення про встановлення пріоритету заявника на місце для короткотермінового розташування рекламних засобів від 20.12.2021 №03-21-11/21 вих:

-по Бериславському шосе (у районі будівлі №15, стройбаза «Еталон») - №1;

-по Бериславському шосе (у районі будівлі №15, строй база «Еталон») - №2.

2.Рішення про встановлення пріоритету заявника на місце для короткотермінового розташування рекламних засобів від 20.12.2021 №03-21-12/21 вих на розі вулиць Іллюші Кулика та Степана Разіна;

3.Рішення про встановлення пріоритету заявника на місце для розташування рекламних засобів від 11.01.2022 №03-23-08/22:

-по вулиці Залізничній у районі будинку №15;

-по вулиці Філатова у районі будинку №44;

-по вулиці Філатова у районі будинку №44, перед залізничним переїздом.

Крім того, повідомлено відповідача про необхідність до 07.05.2025 самостійно демонтувати рекламні засоби, які розташовуються за вищезгаданими адресами, про що повідомити письмово Управління, додавши фотофіксацію на електронну пошту.

Так, вказане рішення Управління маркетингу міста і туризму Херсонської міської ради №03-23-07/25 від 28.04.2025 було направлено Фізичній особі-підприємцю Норману Максиму Анатолійовичу для виконання засобами поштового зв'язку, про що свідчить наявний в матеріалах справи лист. Управління маркетингу міста і туризму Херсонської міської ради звернулося до Фізичної особи-підприємця Нормана Максима Анатолійовича із приписом (вимогою) щодо самостійного демонтажу рекламного засобу за вих. №03-15-55/25 від 28.04.2025, в якому Управління зазначило щодо припинення договорів від 20.12.2021 №03-21/11/21 та №03-21-12/21, від 11.01.2022 №03-20-06/22, пріоритетів від 20.12.2021 №03-21-11/21 вих. та №03-21-12/21 вих, від 11.01.2022 №03-23-08/22 з 01.05.2025. При цьому позивач у вказаному приписі із посиланнями на Правила розміщення та експлуатації об'єктів зовнішньої реклами та інформації в місті Херсоні, затверджені рішенням виконавчого комітету міської ради від 20.10.2015 №369, зазначив відповідачу про необхідність до 07.05.2025 самостійно провести демонтаж рекламних засобів, які розташовуються за вищевказаними адресами, про що повідомити письмово Управління, додавши фотофіксацію. У вказаному приписі (вимозі) також містилося попередження про те, що, у разі невиконання вимоги у добровільному порядку, рекламні засоби будуть демонтовані примусово. Вказаний припис було направлено Управлінням на електронну адресу Фізичної особи-підприємця Нормана Максима Анатолійовича, а також засобами поштового зв'язку рекомендованим поштовим відправленням, про що свідчать наявні в матеріалах справи фіскальний чек №7302000057764 від 29.04.2025 та конверт.

Управлінням маркетингу міста і туризму Херсонської міської ради видано наказ №01-09-24/25 від 08.05.2025 «Про демонтаж самовільно встановлених рекламних засобів», додатком до якого є Перелік самовільно встановлених рекламних засобів, що підлягають демонтажу, зокрема:

-рекламний засіб типу стела одностороння, розміром 1x2 м, який розташовується на розі АДРЕСА_1 , власник - фізична особа ОСОБА_1 ;

-рекламний засіб типу інформаційний борд, розміром 2x3 м, який розташовується по вулиці Філатова у районі будинку №44, перед залізничним переїздом, власник - фізична особа ОСОБА_1 ;

-рекламний засіб типу інформаційний об'єкт двосторонній, розміром 3x1,35м, який розташовується по вулиці Залізничній у районі будинку №15, власник - фізична особа ОСОБА_1 .

Також листами за вих. №03-15-57/25 від 08.05.2025, за вих. №01-32-219/25 від 13.05.2025, за вих. №01-32-223/25 від 19.05.2025 та за вих. №01-32-346/25 від 25.07.2025 Управління маркетингу міста і туризму Херсонської міської ради повідомило фізичну особу ОСОБА_1 про примусовий демонтаж рекламних засобів, власником яких він являється. Такі листи були надіслані на електронну пошту відповідача.

Як вбачається із акту проведення демонтажу рекламного засобу від 08.05.2025 №03-14-38/25, комісією за участі: начальника Управління маркетингу міста і туризму Херсонської міської ради Литвиненко Н. та начальника відділу маркетингу, промоції міста та зовнішньої реклами Валуєвич Н. відповідно до Тимчасового порядку демонтажу, транспортування та зберігання рекламних засобів на території Херсонської міської територіальної громади у новій редакції, затвердженого розпорядженням начальника Херсонської міської військової адміністрації від 13.09.2024 №832р, на виконання наказу начальника Управління маркетингу міста і туризму Херсонської міської ради від 08.05.2025 №01-09-24/25 «Про демонтаж самовільно встановлених рекламних засобів», МКП «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Херсона» 08.05.2025 демонтовано рекламний засіб типу інформаційний об'єкт, розміром 3x1,35 м, який розташовувався по вулиці Залізничній у районі будинку №15, без дозволу.

Також відповідно до акту проведення демонтажу рекламного засобу від 15.05.2025 №03-14-41/25 15.05.2025 було демонтовано рекламний засіб типу інформаційний об'єкт, розміром 2x3 м, що розташовувався по вул. Філатова у районі будинку №44, без дозволу.

Згідно з актом проведення демонтажу рекламного засобу від 18.07.2025 №03-14-59/25 18.07.2025 демонтовано рекламний засіб типу стенд односторонній, розміром 2x1 м, який розташовувався на розі вулиць І. Кулика та Івана Мазепи (Степана Разіна), без дозволу.

Поряд з цим, в матеріалах справи міститься укладений 09.04.2025 між Управлінням маркетингу міста і туризму Херсонської міської ради (замовником) та Міським комунальним підприємством «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Херсона» (виконавцем) договір про закупівлю послуг №14, відповідно до пунктів 1.1., 1.2. якого виконавець за завданням замовника та в присутності представника останнього зобов'язується надати послуги з демонтажу та транспортування рекламних засобів за замовленням, які розташовані на території Херсонської міської територіальної громади з дотриманням вимог чинного законодавства України за кодом ДК 021:2015 98390000-3 Інші послуги (98391000-0 послуги виведення з експлуатації) (далі - послуги), а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначені послуги у розмірі, у строки та в порядку, що встановлені цим договором та заявками замовника. Найменування, кількість та ціна послуг, що надаються згідно з цим договором, визначені у таблиці цін демонтажу та транспортування рекламних засобів за замовленням (додаток 2 до цього договору).

Згідно з пунктом 2.5. договору від 09.04.2025 виконавець гарантує замовнику надання послуг у відповідності до технічного завдання (додаток 1 до договору).

Положеннями пункту 4.2. договору від 09.04.2025 визначено, що розрахунок за фактично надані послуги здійснюється протягом 20 (двадцяти) календарних днів з дня підписання сторонами акту(-ів) наданих послуг.

Строк виконання робіт: з дати укладання договору по 22.12.2025. Місце виконання робіт: на території населених пунктів Херсонської міської територіальної громади (пункти 4.1., 4.2. договору від 09.04.2025).

За умовами пункту 5.6. договору від 09.04.2025 передача виконавцем та прийняття замовником результатів наданих послуг здійснюється шляхом підписання сторонами акту наданих послуг.

Пунктом 10.1. договору від 09.04.2025 передбачено, що останній набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками, якщо такі є, і діє до 31.12.2025, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Відтак, для проведення примусового демонтажу рекламних засобів, належних відповідачу, Управлінням маркетингу міста і туризму Херсонської міської ради на підставі вказаного договору на проведення демонтажних робіт №14 від 09.04.2025 було залучено Міське комунальне підприємство «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Херсона».

Також сторонами до договору про закупівлю послуг №14 від 09.04.2025 підписано додаток №1, яким визначено технічне завдання та додаток №2 - таблицю цін демонтажу, транспортування рекламних засобів.

Між Управлінням маркетингу міста і туризму Херсонської міської ради (замовником) та Міським комунальним підприємством «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Херсона» (виконавцем) було підписано наступні акти приймання-передачі наданих послуг:

-акт надання послуг №13 від 08.05.2025 на суму 1527,78 грн, у т.ч. ПДВ 254,63 грн, відповідно до якого виконавець надав за оплату, а замовник прийняв наступні послуги: послуги з демонтажу транспортування рекламних засобів - стаціонарні, велико габаритні (площею до 8 кв.м), наземні спеціальні конструкції, нестандартні конструкції, розміром 3х1,35 м, типу інформаційний об'єкт, двосторонній, який розташовується на вулиці Залізничній у районі будинку №15, власник - Фізична особа-підприємець Норман Максим Анатолійович, без дозволу;

-акт надання послуг №15 від 15.05.2025 на суму 1527,78 грн, у т.ч. ПДВ 254,63 грн, відповідно до якого виконавець надав за оплату, а замовник прийняв наступні послуги: послуги з демонтажу транспортування рекламних засобів - стаціонарні, велико габаритні (площею до 8 кв.м), наземні спеціальні конструкції, нестандартні конструкції, розміром 2х3 м, типу інформаційний об'єкт, двосторонній, який розташовується по вулиці Філатова у районі будинку №15, перед залізничним переїздом, власник - Фізична особа-підприємець Норман Максим Анатолійович, без дозволу;

-акт надання послуг №33 від 18.07.2025 на суму 1527,78 грн, у т.ч. ПДВ 254,63 грн, відповідно до якого виконавець надав за оплату, а замовник прийняв наступні послуги: послуги з демонтажу транспортування рекламних засобів - стаціонарні, велико габаритні (площею до 8 кв.м), наземні спеціальні конструкції, нестандартні конструкції, рекламний засіб типу стела одностороння, розміром 1х12 м, який розташовується на розі вулиць І. Кулика та Івана Мазепи (Степана Разіна), власник - Фізична особа-підприємець Норман Максим Анатолійович, без дозволу.

Замовником було сплачено на користь виконавця вартість виконаних робіт за актами надання послуг №13 від 08.05.2025, №15 від 15.05.2025, №33 від 18.07.2025 на суму 4583,34 грн, що підтверджується копіями виписки по рахунку Управління маркетингу міста і туризму Херсонської міської ради та платіжних інструкцій №82 від 15.05.2025, №86 від 22.05.2025 та №133 від 03.09.2025.

При цьому Управлінням маркетингу міста і туризму Херсонської міської ради було виставлено Фізичній особі-підприємцю Норману Максиму Анатолійович наступні рахунки на оплату відшкодування витрат проведених демонтажів рекламних засобів: №8д від 13.05.2025 на суму 1527,78 грн; №11д від 19.05.2025 на суму 1527,78 грн; №20д від 25.07.2025 на суму 1527,78 грн.

Крім того, із матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до відповідача із претензією від 07.11.2025 за вих. №04-20-65/25, в якій зазначив про необхідність сплати вартості витрат, пов'язаних із проведеним демонтажем 3-х рекламних засобів, у сумі 4583,34 грн протягом 10 днів з моменту отримання претензії за реквізитами, зазначеними у рахунку, який додано до претензії. Вказана претензія від 07.11.2025 за вих. №04-20-65/25 разом з рахунком на оплату №28д від 06.11.2025 були направлені Управлінням маркетингу міста і туризму Херсонської міської ради на електронну пошту, а також засобами поштового зв'язку, що підтверджується наявним у матеріалах справи рекомендованим повідомленням за відправленням №730200001794.

Предметом спору у даній справі є вимога про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу у розмірі 4103,80 грн, пені у сумі 505,35 грн, штрафу у розмірі 188,43 грн, 3% річних у сумі 592,95 грн, інфляційних втрат у розмірі 2955,12 грн, витрати на демонтаж рекламних засобів у сумі 4583,34 грн, у зв'язку неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за укладеними між сторонами договорами №03-20-06/22 від 11.01.2022, №03-20-12/21 від 06.07.2021, №03-21-07/21 від 10.09.2021, №03-21-11/21 від 20.10.2021 щодо своєчасної та повної сплати за право користування місцями для розташування рекламних засобів.

Позиція суду апеляційної інстанції

Відповідно до приписів частини першої та пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частинами першою, другою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із статтею 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

Вимогами частини першої статті 628 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що аналіз правовідносин, які існували між сторонами, свідчить, що укладені сторонами договори за своєю юридичною природою є договорами найму (оренди).

Відповідно до статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється за договором найму.

Отже, зазначені договори найму породили взаємні права та обов'язки сторін, в тому числі обов'язок відповідача здійснити плату за користування місцем для розміщення реклами.

За статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 10 Закону України «Про місцеве самоврядування» встановлено, що відповідні ради є органами самоврядування, які представляють відповідні територіальні громади.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про місцеве самоврядування» виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.

Положеннями статті 17 Закону України «Про місцеве самоврядування» визначено, що відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на засадах їх підпорядкованості, підзвітності та підконтрольності органам місцевого самоврядування.

Відповідно до приписів статті 29 Закону України «Про місцеве самоврядування» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження, зокрема, щодо управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад та встановлення порядку та здійснення контролю за використанням прибутків підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідних територіальних громад.

Як вбачається з умов укладених між сторонами договорів, у тимчасове користування відповідачу надані місця для розташування рекламних засобів.

Відповідно до абз. 6, абз. 14 статті 1 Закону України «Про рекламу» зовнішня реклама - реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях - рекламоносіях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг;

Згідно з частиною першою статті 16 Закону України «Про рекламу» порядок розміщення зовнішньої реклами визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України №2067 від 29.12.2003 затверджені Типові правила розміщення зовнішньої реклами, які регулюють відносини, що виникають у зв'язку з розміщенням зовнішньої реклами у населених пунктах та визначають порядок надання дозволів на розміщення такої реклами (надалі - Типові правила).

Відповідно до пункту 2 вказаних Правил дозволом є документ установленої форми, виданий розповсюджувачу зовнішньої реклами на підставі рішення виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, який дає право на розміщення зовнішньої реклами на певний строк та у певному місці; місце розташування рекламного засобу - площа зовнішньої поверхні будинку, споруди, елемента вуличного обладнання або відведеної території на відкритій місцевості у межах населеного пункту, що надається розповсюджувачу зовнішньої реклами в тимчасове користування власником або уповноваженим ним органом (особою); спеціальні конструкції - тимчасові та стаціонарні рекламні засоби (світлові та несвітлові, наземні та неназемні (повітряні), плоскі та об'ємні стенди, щити, панно, транспаранти, троли, таблички, короби, механічні, динамічні, електронні табло, екрани, панелі, тумби, складні просторові конструкції, аеростати, повітряні кулі тощо), які використовуються для розміщення реклами.

Пунктом 3 Типових правил встановлено, що зовнішня реклама розміщується на підставі дозволів та у порядку, встановленому виконавчими органами сільських, селищних, міських рад відповідно до цих Правил.

Згідно з пунктом 5 Типових правил для регулювання діяльності з розміщення зовнішньої реклами сільська, селищна, міська рада може утворювати відділ, управління, інший виконавчий орган або покладати відповідні функції на існуючий відділ, управління (далі - робочий орган). Робочий орган не вправі подавати заяву та одержувати дозвіл на розміщення зовнішньої реклами.

За пунктом 24 Типових правил виданий у встановленому порядку дозвіл є підставою для розміщення зовнішньої реклами та виконання робіт, пов'язаних з розташуванням рекламного засобу.

Відповідно до пункту 32 Типових правил плата за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності, встановлюється у порядку, визначеному органами місцевого самоврядування, а місцем, що перебуває у державній або приватній власності, - на договірних засадах з його власником або уповноваженим ним органом (особою).

Відповідно до пункту 4.1.43. Положення про Управління маркетингу міста і туризму Херсонської міської ради, затвердженого рішенням Херсонської міської ради від 26.02.2021 №73, Управління уповноважено приймати та розглядати заяви про надання дозволу на розміщення зовнішньої реклами та/або його скасування/анулювання, продовження строку дії дозволу, переоформлення дозволу, внесення змін та доповнень до дозволів (договорів).

Пунктом 3.2. зазначеного Положення до повноважень Управління віднесено регулювання відносин у галузі розміщення (розташування) зовнішньої реклами, а саме:

-монтажу та демонтажу рекламних засобів у порядку, визначеному законодавством (підпункт 3.2.1.);

-поповнення бюджету Херсонської міської територіальної громади шляхом укладання договорів про тимчасове користування місцями для розміщення рекламних засобів на території Херсонської міської територіальної громади (підпункт 3.2.2.);

-здійснення контролю за надходженням плати за договорами, укладеними з Управлінням (підпункт 3.2.3.);

-здійснення контролю та обліку об'єктів зовнішньої реклами, згідно з установленим порядком їхнього розміщення (розташування) (підпункт 3.2.4).

Відповідно до розпоряджень начальника Херсонської міської військової адміністрації від 19.06.2024 №512р (зі змінами від 06.11.2024 №1032р та від 31.10.2024 №1005р) плата за тимчасове користування місцями для розміщення рекламних засобів на території Херсонської міської громади не нараховується за період з 01.03.2022 до 31.12.2024, а також з 01.01.2025 до дати завершення бойових дій, визначеної наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №309.

Поряд з цим, в місті Херсоні порядок розрахунку плати та типова форма договору встановлена Правилами розміщення та експлуатації об'єктів зовнішньої реклами та інформації в місті Херсоні, які затверджені рішенням виконавчого комітету міської ради 20.10.2015 №369.

Пунктом 6.1. Правил розміщення та експлуатації об'єктів зовнішньої реклами та інформації в місті Херсоні, які затверджені рішенням виконавчого комітету міської ради 20.10.2015 №369 (далі - Правила), закріплено, що плата за тимчасове користування місцями, які перебувають у комунальній власності, для розташування рекламного засобу здійснюється на підставі договору, укладеного робочим органом та розповсюджувачем, відповідно до затверджених тарифів і коефіцієнтів, а місцями, що перебувають у державній або приватній власності, - на договірних засадах з їх власником або уповноваженим ним органом (особою).

В даному випадку між позивачем та відповідачем укладено господарські договори про тимчасове користуванням місцем для розташування рекламного засобу, в яких передбачені вказані вище істотні його умови, в тому числі предмет, ціна та строк дії договору. Зокрема, предмет визначено як місце з метою розташування на цьому рекламного засобу, який використовується для розміщення зовнішньої реклами. Перелік місць, площа та адреси місцезнаходження таких місць визначені додатком №1 до договору та є частиною укладених сторонами договорів.

Як вже зазначалось, до договорів про тимчасове користування місцем для розташування рекламного засобу №03-21-11/21 та №03-21-12/21 сторонами укладалося уточнення, відповідно до якого з 01.05.2025 вказані договори втрачають чинність.

Також за результатом розгляду звернень відповідача, Управлінням маркетингу міста і туризму Херсонської міської ради були прийняті рішення про встановлення пріоритету на місце розташування рекламного засобу, видане Фізичній особі-підприємцю Норману Максиму Анатолійовичу, якими встановлено пріоритет на місця для короткотермінового розташування рекламного засобу, а саме:

3)пріоритет №03-23-08/22 від 11.01.2022 на місце розташування рекламних засобів за адресами: по вулиці Залізничній (у районі будинку №15) у місті Херсоні; по вулиці Філатова (у районі будинку №44) у місті Херсоні; по вулиці Філатова (у районі будинку №44, перед залізничним переїздом) у місті Херсоні;

Отже, вищевказані договори про тимчасове користування місцем для розташування рекламного засобу №03-20-12/21 від 06.07.2021 та №03-20-06/22 від 11.01.2022, а також короткотермінові договори про тимчасове користування місцем для розташування рекламного засобу №03-21-07/21 від 10.09.2021, №03-21-11/21 від 20.10.2021 та №03-21-12/21 від 20.12.2021 є підставою для виникнення у сторін за цими договорами господарських зобов'язань відповідно до статей 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України є обов'язковими для виконання його сторонами.

Згідно з приписами частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з вимогами пункту 2.3.3. договорів №03-20-12/21 та №03-20-06/22 у наступні три місяці дії встановленого пріоритету - 100% плати за тимчасове користування місцем із дати прийняття виконавчим комітетом міської ради рішення про надання дозволу на розміщення зовнішньої реклами, розрахунок якої визначається згідно із додатком 2 до договору.

Колегією суддів встановлено, що відповідачем всупереч вимог чинного законодавства та вказаних умов договорів прострочено виконання зобов'язання зі сплати платежів за користування місцями для розташування рекламних засобів, у зв'язку з чим у останнього існувала заборгованість перед Управлінням маркетингу міста і туризму Херсонської міської ради у загальному розмірі 4103,80 грн, а саме: у сумі 1280,72 грн за договором №03-20-06/22 від 11.01.2022 за період з січня по лютий 2022 року; у сумі 845,45 грн за договором №03-20-12/21 від 06.07.2021 за період з липня 2021 року по січень 2022 року; у сумі 897,37 грн за договором №03-21-07/21 від 10.09.2021 за період з вересня 2021 року по грудень 2021 року; у сумі 1080,26 грн за договором №03-21-11/21 від 20.10.2021 за період з грудня 2021 року по лютий 2022 року.

У частині третій статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.

Принцип змагальності сторін полягає в тому, що сторони у процесі зобов'язані в процесуальній формі довести свою правоту, за допомогою поданих ними доказів переконати суд в обґрунтованості своїх вимог чи заперечень.

Отже, даний принцип забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладення тягаря доказування на сторони.

Частиною першою статті 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В силу частини першої статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов'язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, в господарському процесі є складовою обов'язку сприяти всебічному, повному та об'єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 14 Господарського процесуального кодексу України).

Судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях та містити неточності у встановленні обставин, які мають вирішальне значення для правильного вирішення спору, натомість висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки мають бути вичерпними, відповідати дійсності і підтверджуватися достовірними доказами.

Даний висновок Південно-західного апеляційного господарського суду повністю узгоджується з правовою позицією об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеною в постанові від 05.06.2020 у справі №920/528/19.

Поряд з цим, апеляційний господарський суд зауважує на тому, що докази проведення відповідачем оплати платежів за користування місцями для розташування рекламних засобів у матеріалах справи відсутні.

Відтак, з огляду на викладені вище норми права та узгоджені сторонами умови укладених між сторонами договорів, беручи до уваги не подання до суду першої інстанції доказів проведення своєчасної оплати за користування місцями для розташування рекламних засобів, що зумовлює існування у останнього відповідного боргу, Південно-західний апеляційний господарський погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для стягнення з фізичної особи ОСОБА_1 на користь Управління маркетингу міста і туризму Херсонської міської ради заборгованості згідно з договорами про тимчасове користування місцем для розташування рекламних засобів у загальній сумі 4103,80 грн.

Несвоєчасне виконання грошового зобов'язання є його порушенням у розумінні Цивільного кодексу України, а сам відповідач виступає таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання у розумінні частини першої статті 612 цього Кодексу.

Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статті 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом статті 625 Цивільного кодексу України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від ухвалення рішення суду про присудження суми боргу, відкриття виконавчого провадження чи його зупинення.

Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 Цивільного кодексу України) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.

У кредитора згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України є право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу. Водночас, якщо боржник після нарахування йому інфляційних втрат за відповідний місяць допустив подальше прострочення в оплаті основного боргу, то кредитор, виходячи з того, що зобов'язання зі сплати інфляційних втрат, яке виникло в силу закону, є грошовим, вправі нарахувати боржнику інфляційні втрати на суму основного боргу, збільшену на індекс інфляції за попередній місяць прострочення.

Аналогічна правова позиція викладена Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 26.06.2020 у справі №905/21/19. У вказаній постанові Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду погодилась з методикою розрахунку інфляційних збитків відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, яка передбачає такий математичний підхід, що дозволяє включення інфляційних збитків попереднього періоду до загальної суми боргу, яка обраховується із застосуванням індексів інфляції, визначених Держстатом України на наступні періоди, без переривання ланцюга розрахунку у випадку зниження інфляції менше 100% (дефляції) (пункт 41 постанови).

Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» визначено індексацію грошових доходів населення як встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг (стаття 1 Закону). Статтею 2 цього Закону передбачено як об'єкти індексації грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, що не мають разового характеру, перелік яких визначено у частині першій цієї статті; водночас, частиною другою статті 2 цього Закону законодавець передбачив право Кабінету Міністрів України встановлювати інші об'єкти індексації, поряд з тими, що зазначені у частині першій цієї статті.

З метою реалізації Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» Кабінет Міністрів України постановою №1078 від 17.07.2003 затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок), пунктом 1 якого передбачено, що цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (пункти 1-1, 4 Порядку).

Отже, при розрахунку інфляційних втрат у зв'язку із простроченням боржником виконання грошового зобов'язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007.

Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 Цивільного кодексу України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п'ятий пункту 4 постанови КМУ №1078).

Така правова позиція викладена у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено право особи отримати компенсацію інфляційних збитків за весь період прострочення. Якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - «дефляція», то це не змінює його правової природи і не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою КМУ №1078 від 17.07.2003.

Водночас, на практиці існують різні підходи до застосуванням механізму розрахунку інфляційних втрат у порядку частини другої статті 625 Цивільного кодексу України у разі, якщо прострочення виконання грошового зобов'язання становить неповний місяць.

У пункті 25 постанови Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 викладено правовий висновок про те, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

У пункті 26 вказаної постанови Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 роз'яснено, що методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

-час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

-час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Зазначений спосіб розрахунку склався як усталена судова практика, його використовують всі бухгалтерські програми розрахунку інфляційних. Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не вбачала необхідності відступу від такого способу розрахунку інфляційних збитків у порядку статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки він не суперечить зазначеній нормі права та законодавству, яке застосовується при розрахунку інфляційних збитків.

Колегія суддів також зауважує, що суб'єкти господарювання при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом встановлення окремого виду відповідальності (договірної санкції) за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань.

Відповідно до приписів статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Статтею 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) згідно з приписами статті 549 Цивільного кодексу України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до приписів пункту 6.3. договорів №03-20-12/21 від 06.07.2021 та №03-20-06/22 від 11.01.2022 за несвоєчасну оплату платежів за користування місцем суб'єкт господарювання сплачує на користь управління пеню в розмірі затвердженої облікової ставки Національного банку України від суми прострочених платежів за весь час прострочення.

Пунктом 6.4. договорів №03-20-12/21 від 06.07.2021, №03-20-06/22 від 11.01.2022 сторони передбачили, що за прострочення внесення платежів (у тому числі недоїмку) за користування місцем (-ями), що складає більше 3 місяців, суб'єкт господарювання додатково сплачує штраф у розмірі 5 (п'яти) відсотків від простроченої суми.

Крім того, пунктом 5.1. договорів №03-21-11/21, №03-21-07/21 та №03-21-12/21 закріплено, що за несвоєчасну сплату платежів за цим договором, суб'єкт господарювання сплачує робочому органу пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми прострочених платежів за весь час прострочення.

Суд апеляційної інстанції, перевіривши правильність проведеного позивачем розрахунку компенсаційних нарахувань, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, та штрафних санкцій, зазначає, що Управлінням маркетингу міста і туризму Херсонської міської ради у зв'язку з несвоєчасним виконанням відповідачем прийнятих на себе зобов'язань зі сплати платежів за користування місцями для розташування рекламних засобів на підставі договорів №03-20-06/22 від 11.01.2022; №03-20-12/21 від 06.07.2021; №03-21-07/21 від 10.09.2021 та №03-21-11/21 від 20.10.2021 правомірно нараховано 3% річних у загальній сумі 592,95 грн (з яких: 141,05 грн за договором №03-20-06/22 від 11.01.2022; 229,73 грн за договором №03-20-12/21 від 06.07.2021; 103,19 грн за договором №03-21-07/21 від 10.09.2021 та 118,98 грн за договором №03-21-11/21 від 20.10.2021); інфляційні втрати у загальній сумі 2955,12 грн (з яких: 708,73 грн за договором №03-20-06/22 від 11.01.2022; 1111,29 грн за договором №03-20-12/21 від 06.07.2021; 537,30 грн за договором №03-21-07/21 від 10.09.2021 та 597,80 грн за договором №03-21-11/21 від 20.10.2021); пеню у загальній сумі 505,35 грн (з яких: 101,23 грн за договором №03-20-06/22 від 11.01.2022; 160,34 грн за договором №03-20-12/21 від 06.07.2021; 86,53 грн за договором №03-21-07/21 від 10.09.2021 та 157,25 грн за договором №03-21-11/21 від 20.10.2021) та штраф у загальній сумі 188,43 грн (з яких: 64,04 грн за договором №03-20-06/22 від 11.01.2022 та 124,39 грн за договором №03-20-12/21 від 06.07.2021).

Доводи апелянта про відсутність у матеріалах справи розрахунків здійснених позивачем компенсаційних нарахувань та штрафних санкцій є безпідставними, оскільки позивачем до позовної заяви долучено їх детальний розрахунок, який не спростовано відповідачем, крім того, останнім ані під час розгляду справи в суді першої інстанції, ані під час апеляційного перегляду справи не було надано контррозрахунку.

Також колегія суддів відхиляє твердження скаржника про застосування штрафу відносно договорів, умовами яких не передбачено відповідне застосування штрафу, оскільки із розрахунку штрафу вбачається, що позивачем розраховано штраф лише за договорами №03-20-12/21 від 06.07.2021 та №03-20-06/22 від 11.01.2022, пунктами 6.4. яких передбачено його застосування.

Стосовно доводів апелянта щодо наявності підстав для зменшення пені та штрафу, колегія суддів зазначає наступне.

Приписами частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Тлумачення частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України свідчить, що в ній не передбачено вимог щодо обов'язкової наявності одночасно двох умов, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них.

Саме таку правову позицію викладено у низці постанов Верховного Суду, зокрема, від 15.02.2018 у справі №467/1346/15-ц, від 04.04.2018 у справі №367/7401/14-ц та від 26.09.2018 у справі №752/15421/17.

Вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду. При застосуванні правил про зменшення неустойки суди не мають якогось усталеного механізму зменшення розміру неустойки, тому кожного разу потрібно оцінювати обставини та наслідки порушення зобов'язання на предмет наявності виняткових обставин на стороні боржника.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.

Крім того, при застосуванні положень статті 551 Цивільного кодексу України поняття «значно» та «надмірно» є оціночними і мають конкретизуватися у кожному окремому випадку з урахуванням того, що правила наведених статей направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, а також недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником. Вказані норми не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду і визначальним фактором при зменшенні розміру належної до сплати неустойки є винятковість випадку.

Підстави та розмір зменшення стягуваної пені повинні бути мотивовані та обґрунтовані в рішенні суду.

Законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій і дане питання вирішується господарським судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №904/12429/16.

У постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.01.2024 у справі №911/2269/22 викладено висновок про те, що індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки, що підлягає стягненню за порушення зобов'язання, а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.

Розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90%, 70% чи 50% тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України, тобто у межах судового розсуду.

Зменшення судом неустойки до певного розміру відбувається із визначенням її у конкретній грошовій сумі, що підлягає стягненню, тоді як переведення зменшуваного розміру неустойки у частки, а відповідно і апелювання у спорах про зменшення розміру неустойки такими категоріями, як частка або процент, на який зменшується неустойка, не відображає об'єктивний стан сукупності обставин, які є предметом судового дослідження при вирішенні питання про зменшення неустойки.

При цьому слід звернути увагу, що законодавець надає суду право зменшувати розмір неустойки, а не звільняти боржника від її сплати. Поряд з цим сукупність обставин у конкретних правовідносинах можуть вказувати на несправедливість стягнення з боржника неустойки в будь-якому істотному розмірі. Визначення справедливого розміру неустойки належить до дискреційних повноважень суду.

Таким чином, у питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватись з положеннями частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України.

Такий підхід є усталеним в судовій практиці та застосований, зокрема, в постановах Верховного Суду від 11.07.2023 у справі №914/3231/16, від 10.08.2023 у справі №910/8725/22, від 26.09.2023 у справі №910/22026/21, від 02.11.2023 у справі №910/13000/22, від 07.11.2023 у справі №924/215/23 та від 09.11.2023 у справі №902/919/22.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач в якості підстав для зменшення розміру штрафних санкцій посилається на обставини введення та дії на всій території України правового режиму воєнного стану, що унеможливило сплату щомісячних платежів за укладеними між сторонами договорами.

У контексті наведених доводів відповідача про наявність підстав для зменшення розміру штрафних санкцій колегія суддів зазначає, що реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтею 551 Цивільного кодексу України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

Колегія суддів акцентує, що зменшення неустойки є протидією необґрунтованого збагачення однією зі сторін за рахунок іншої; відповідає цивільно-правовим принципам рівності і балансу інтересів сторін.

Водночас у даному випадку відсутні підстави для зменшення розміру 505,35 грн пені та 188,43 грн штрафу з урахуванням критеріїв розумності, справедливості та пропорційності, адже обставини очевидної неспівмірності, несправедливості та непропорційності заявленої до стягнення суми штрафних санкцій відсутні.

Поряд з цим, колегія суддів звертає увагу, що суд не зобов'язаний встановлювати всі можливі обставини, які можуть вплинути на зменшення штрафних санкцій; це не входить в предмет доказування у справах про стягнення неустойки. Відповідно до принципу змагальності суд оцінює лише надані сторонами докази і наведені ними аргументи. Суд повинен належним чином мотивувати своє рішення про зменшення неустойки, із зазначенням того, які обставини ним враховані, якими доказами вони підтверджені, які аргументи сторін враховано, а які відхилено (статті 86, 236 - 238 Господарського процесуального кодексу України).

Так, стаття 86 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За наведеного, враховуючи, що зменшення розміру заявленої до стягнення суми неустойки - є прерогативою суду, яке реалізується ним на власний розсуд, виходячи з системного та комплексного аналізу всіх фактичних обставин справи та поданих сторонами доказів, Південно-західний апеляційний господарський суд вважає відсутніми в даному випадку підстави для зменшення розміру штрафних санкцій.

Щодо вимог позивача в частині стягнення з відповідача витрат на демонтаж рекламних засобів у сумі 4583,34 грн.

Як вже зазначалось, 28.04.2025 року Управлінням маркетингу міста і туризму Херсонської міської ради прийнято рішення № 03-23-07/25 про припинення дії пріоритету заявника на місце розташування рекламного засобу, відповідно до якого вирішено у зв'язку із припиненням діяльності Фізичної особи-підприємця Нормана Максима Анатолійовича з 01.05.2025 припинити дію наступних рішень про встановлення пріоритету на місця розташування рекламних засобів:

-по Бериславському шосе (у районі будівлі №15, стройбаза «Еталон») - №1;

-по Бериславському шосе (у районі будівлі №15, стройбаза «Еталон») - №2.

2.Рішення про встановлення пріоритету заявника на місце для короткотермінового розташування рекламних засобів від 20.12.2021 № 03-21-12/21 вих на розі вулиць Іллюші Кулика та Степана Разіна.

-по вулиці Залізничній у районі будинку №15;

-по вулиці Філатова у районі будинку №44;

-по вулиці Філатова у районі будинку №44, перед залізничним переїздом.

Вказане рішення Управління маркетингу міста і туризму Херсонської міської ради №03-23-07/25 від 28.04.2025 було направлено Фізичній особі-підприємцю Норману Максиму Анатолійовичу для виконання засобами поштового зв'язку, про що свідчить наявний в матеріалах справи лист. Управління маркетингу міста і туризму Херсонської міської ради звернулося до Фізичної особи-підприємця Нормана Максима Анатолійовича із приписом (вимогою) щодо самостійного демонтажу рекламного засобу за вих. №03-15-55/25 від 28.04.2025, в якому Управління зазначило щодо припинення договорів від 20.12.2021 №03-21/11/21 та №03-21-12/21, від 11.01.2022 №03-20-06/22, пріоритетів від 20.12.2021 №03-21-11/21 вих. та №03-21-12/21 вих, від 11.01.2022 №03-23-08/22 з 01.05.2025. При цьому позивач у вказаному приписі із посиланнями на Правила розміщення та експлуатації об'єктів зовнішньої реклами та інформації в місті Херсоні, затверджені рішенням виконавчого комітету міської ради від 20.10.2015 №369, зазначив відповідачу про необхідність до 07.05.2025 самостійно провести демонтаж рекламних засобів, які розташовуються за вищевказаними адресами, про що повідомити письмово Управління, додавши фотофіксацію. У вказаному приписі (вимозі) також містилося попередження про те, що, у разі невиконання вимоги у добровільному порядку рекламні засоби будуть демонтовані примусово. Вказаний припис було направлено Управлінням на електронну адресу Фізичної особи-підприємця Нормана Максима Анатолійовича, а також засобами поштового зв'язку рекомендованим поштовим відправленням, про що свідчить наявні в матеріалах справи фіскальний чек №7302000057764 від 29.04.2025 та конверт.

Вказане рішення Управління маркетингу міста і туризму Херсонської міської ради №03-23-07/25 від 28.04.2025 було направлено Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 для виконання засобами поштового зв'язку, про що свідчить наявний в матеріалах справи конверт та рекомендоване поштове відправлення.

Водночас матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем в добровільному порядку ані рішення Управління маркетингу міста і туризму Херсонської міської ради №03-23-07/25 від 28.04.2025, ані припису (вимоги) щодо самостійного демонтажу рекламного засобу від 28.04.2025 за вих. №03-15-55/25.

Пунктом 3.1.17. Правил №369 передбачено, що робочий орган організовує, провадить власними силами та/або на замовлення з відповідною організацією демонтаж самовільно розміщених рекламних засобів, із подальшим стягненням затрачених коштів за виконані роботи.

Згідно з пунктом 2.1. Правил №369 самовільно встановлений рекламний засіб - рекламний засіб, розміщений без виданого в установленому порядку дозволу або не демонтований власником після прийняття виконавчим комітетом міської ради рішення про відмову в продовженні дозволу або його анулювання. Також рекламні засоби, розміщені в період отримання рішення про встановлення пріоритету на розміщення зовнішньої реклами та отримання дозволу на розміщення зовнішньої реклами.

Положеннями пункту 8.2. розділу 8 Правил №369 передбачається процедура демонтажу самовільно (без наявності дозволу) встановлених (розташованих) рекламних об'єктів. Зокрема, пунктом 8.2.4. унормовано, що демонтаж рекламних засобів повинен бути проведений власниками (законними користувачами) рекламних засобів самостійно за власний рахунок. У разі невиконання самостійного демонтажу, робочий орган, за наявності рішення виконкому, має право провести демонтаж та/або відповідна організація на замовлення робочого органу за договором, із подальшим стягненням затрачених коштів за виконані роботи з власника рекламного засобу.

Так, із матеріалів справи вбачається, що Управлінням маркетингу міста і туризму Херсонської міської ради видано наказ №01-09-24/25 від 08.05.2025 «Про демонтаж самовільно встановлених рекламних засобів», додатком до якого є Перелік самовільно встановлених рекламних засобів, що підлягають демонтажу, зокрема:

Враховуючи те, що відповідач у встановлений строк рекламні засоби не демонтував, колегія суддів зазначає, що відповідач не виконав свого обов'язку із самостійного (добровільного) демонтажу рекламних засобів, у зв'язку з чим позивач був вимушений самостійно здійснити відповідний демонтаж задля відновлення свого порушеного становища.

Із наявного в матеріалах справи акту проведення демонтажу рекламного засобу від 08.05.2025 №03-14-38/25 вбачається, що комісією за участі: начальника Управління маркетингу міста і туризму Херсонської міської ради Литвиненко Н. та начальника відділу маркетингу, промоції міста та зовнішньої реклами Валуєвич Н. відповідно до Тимчасового порядку демонтажу, транспортування та зберігання рекламних засобів на території Херсонської міської територіальної громади у новій редакції, затвердженого розпорядженням начальника Херсонської міської військової адміністрації від 13.09.2024 №832р, на виконання наказу начальника управління маркетингу міста і туризму Херсонської міської ради від 08.05.2025 №01-09-24/25 «Про демонтаж самовільно встановлених рекламних засобів», МКП «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Херсона» 08.05.2025 демонтовано рекламний засіб типу інформаційний об'єкт, розміром 3x1,35 м, який розташовувався по вулиці Залізничній у районі будинку №15, без дозволу.

Також відповідно до акту проведення демонтажу рекламного засобу від 15.05.2025 №03-14-41/25 вбачається, що 15.05.2025 було демонтовано рекламний засіб типу інформаційний об'єкт, розміром 2x3 м, що розташовувався по вулиці Філатова у районі будинку №44, без дозволу.

Водночас згідно з актом проведення демонтажу рекламного засобу від 18.07.2025 №03-14-59/25 18.07.2025 демонтовано рекламний засіб типу стенд односторонній, розміром 2x1 м, який розташовувався на розі вулиць І. Кулика та Івана Мазепи (Степана Разіна), без дозволу.

Для проведення примусового демонтажу рекламних засобів, належних відповідачу, Управлінням маркетингу міста і туризму Херсонської міської ради на підставі договору на проведення демонтажних робіт №14 від 09.04.2025 було залучено Міське комунальне підприємство «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Херсона».

За результатами проведення демонтажу рекламних засобів між Управлінням маркетингу міста і туризму Херсонської міської ради (замовник) та Міським комунальним підприємством «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Херсона» (виконавець) було підписано наступні акти приймання-передачі наданих послуг:

При цьому позивачем було сплачено на користь виконавця вартість виконаних робіт за актами надання послуг №13 від 08.05.2025, №15 від 15.05.2025, №33 від 18.07.2025 на суму 4583,34 грн, що підтверджується копіями виписки по рахунку Управління маркетингу міста і туризму Херсонської міської ради та платіжних інструкцій №82 від 15.05.2025, №86 від 22.05.2025 та №133 від 03.09.2025.

Управлінням маркетингу міста і туризму Херсонської міської ради було виставлено Фізичній особі-підприємцю Норману Максиму Анатолійовичу наступні рахунки на оплату відшкодування витрат проведених демонтажів рекламних засобів: №8д від 13.05.2025 на суму 1527,78 грн; №11д від 19.05.2025 на суму 1527,78 грн; №20д від 25.07.2025 на суму 1527,78 грн.

Пунктом 8.2.13. Правил №369 визначено, що відшкодування витрат робочому органу, який організував демонтаж або самостійно провадив демонтаж рекламного засобу, покладається на власника (законного користувача) демонтованого рекламного засобу на підставі виставленого рахунку та акту виконаних робіт із демонтажу.

Окрім того, підпунктом 4.2.13. пункту 4.2. договорів №03-20-12/21 від 06.07.2021 та №03-20-06/22 від 11.01.2022 про тимчасове користування місцем для розташування рекламного засобу передбачено обов'язок Фізичної особи-підприємця Нормана Максима Анатолійовича відшкодовувати позивачу витрати із демонтажу демонтованого рекламного засобу.

Також відповідно до пункту 6.9. договорів №03-20-12/21 від 06.07.2021 та №03-20-06/22 від 11.01.2022 у разі примусового демонтажу рекламного засобу у порядку, передбаченому договором, суб'єкт господарювання у повному обсязі відшкодовує робочому органу витрати, пов'язані з демонтажем та зберіганням рекламного засобу.

Однак усупереч положенням рішення Виконавчого комітету Херсонської міської ради №897 від 16.12.2021, договорів про тимчасове користування місцем для розташування рекламного засобу №03-20-12/21 від 06.07.2021 та №03-20-06/22 від 11.01.2022, а також короткотермінових договорів про тимчасове користування місцем для розташування рекламного засобу №03-21-07/21 від 10.09.2021, №03-21-11/21 від 20.10.2021 та №03-21-12/21 від 20.12.2021, Правил розміщення та експлуатації об'єктів зовнішньої реклами та інформації в місті Херсоні, затверджених рішенням Виконавчого комітету міської ради від 20.10.2015 №369, відповідач не здійснив демонтаж рекламних засобів, належних йому, у зв'язку з чим Південно - західний апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності у відповідача перед позивачем зобов'язань з відшкодування вартості витрат, пов'язаних із проведеним демонтажем рекламних засобів, у сумі 4583,34 грн та, відповідно, наявність правових підстав для задоволення позовних вимог у цій частині.

При цьому відповідач не подав жодних належних та допустимих доказів на спростування наявності вказаної заборгованості перед позивачем, у зв'язку з чим зазначені обставини вважаються колегією суддів такими, що не заперечені та не спростовані у встановленому процесуальним законом порядку.

Південно-західний апеляційний господарський суд також вбачає, що під час розгляду даної справи судом першої інстанції відповідачем було заявлено про пропуск Управлінням маркетингу міста і туризму Херсонської міської ради строку позовної давності.

Статтею 256 Цивільного кодексу України унормовано, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За приписами статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша, п'ята статті 261 Цивільного кодексу України).

Установлення часових меж судового захисту порушеного права забезпечує правову стабільність та сприяє усуненню правової невизначеності. Позовна давність спонукає учасників правовідносин до вчинення дій, спрямованих на захист порушених прав, у чітко визначені строки, які мають бути розумними.

За загальним правилом позовна давність триває безперервно з моменту усвідомлення учасником правовідносин порушення його права і до спливу цього строку звернення до суду.

Законодавство може визначати певні обставини, які впливають на перебіг позовної давності і змінюють порядок її обчислення. До таких обставин відноситься зупинення перебігу позовної давності та її переривання, що передбачено статтями 263, 264 Цивільного кодексу України.

Водночас під час дії карантину та воєнного стану законодавець застосував нову конструкцію, якою тимчасово доповнив перелік обставин, які впливають на перебіг позовної давності, а саме: продовження позовної давності.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12.03.2020 на всій території України було встановлено карантин.

Законом України від 30.03.2020 №540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» (далі Закон №540-IX) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Цей закон набрав чинності 02.04.2020.

Відтак початок продовження строку для звернення до суду потрібно пов'язувати саме з моментом набрання Законом №540-IX чинності 02.04.2020.

Подібний правовий висновок висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06.09.2023 у справі №910/18489/20.

Строк дії карантину неодноразово продовжувався, а скасований він був з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

Отже, під час дії карантину позовна давність була продовжена з 02.04.2020 до 30.06.2023.

Поряд із цим, указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» було введено воєнний стан в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався указами Президента України і цей стан триває до теперішнього часу.

Законом України від 15.03.2022 №2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (далі - Закон №2120-ІХ) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Закон №2120-IX набрав чинності 17.03.2022.

Надалі Законом України від 08.11.2023 №3450-ІХ «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» (далі - Закон №3450-ІХ) пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України викладено у новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Закон №3450-ІХ набрав чинності 30.01.2024.

Таким чином, в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29.01.2024, а після 30.01.2024 перебіг такого строку зупинився і такий стан триває дотепер.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 02.07.2025 у справі №903/602/24 зазначила, що у разі якщо позовна давність не спливла станом на 02.04.2020, то цей строк звернення до суду спочатку було продовжено (до 30.06.2023 - на строк дії карантину та надалі до 29.01.2024 - на строк дії воєнного стану), а з 30.01.2024 перебіг строку звернення до суду зупинився на строк дії воєнного стану.

Суд апеляційної інстанції враховує, що на підставі Закону №4434-IX від 14.05.2025 «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» пункт 19 вказаного розділу було виключено і відповідний закон набрав чинності 04.09.2025.

З урахуванням викладеного та беручи до уваги, що загальнодержавний карантин був запроваджений з 12.03.2020 та тривав до 31.06.2023, а з 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан, який триває до теперішнього часу, при цьому позивач звернувся з позовом 24.12.2025, апеляційний господарський суд, враховуючи продовження встановленого законом строку позовної давності на період дії карантину та воєнного стану, дійшов висновку про звернення позивача з позовом у даній справі в межах строку позовної давності.

Висновки суду апеляційної інстанції

У викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах (правова позиція Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16).

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994, серія A, №303-A, п.29).

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України»).

В силу статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позову; твердження апелянта про порушення Господарським судом Одеської області норм права при ухваленні рішення від 26.02.2026 у справі №916/5168/25 не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового акту колегія суддів не вбачає.

Розподіл судових витрат

Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 276, 281, 282, 284

Господарського процесуального кодексу України,

Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення Господарського суду Одеської області від 26.02.2026 у справі №916/5168/25 залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Постанова набирає законної з дня її ухвалення та не підлягає оскарженню, крім випадків передбачених статтею 287 Господарського процесуального кодексу України.

Повну постанову складено 04.06.2026.

Головуючий суддя Л.В. Поліщук

Суддя К.В. Богатир

Суддя С.В. Таран

Попередній документ

137108443

Наступний документ

137108445

Інформація про рішення:

№ рішення:	137108444
№ справи:	916/5168/25
Дата рішення:	04.06.2026
Дата публікації:	05.06.2026
Форма документу:	Постанова
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Південно-західний апеляційний господарський суд
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів (крім категорій 201000000-208000000), з них

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Розглянуто (26.02.2026)
Дата надходження:	24.12.2025
Предмет позову:	про стягнення

Розклад засідань:

Минулі засідання (2)

27.01.2026 12:30	Господарський суд Одеської області
26.02.2026 12:30	Господарський суд Одеської області

Запланованих засідань немає