Справа № 11-cc/824/3890/2026 Слідчий суддя в 1-й інстанції: ОСОБА_1
Категорія: ст. 170 КПК Доповідач: ОСОБА_2
Єдиний унікальний номер: № 752/5478/26
19 травня 2026 року місто Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючої судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 в інтересах ТОВ «Діамант-фарм», на ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 02 квітня 2026 року, -
за участю:
прокурора- ОСОБА_7 ,
представника власника майна - ОСОБА_6 ,
Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 02 квітня 2026 року, задоволено клопотання прокурора відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_8 та накладено арешт на майно, у кримінальному провадженні № 12025100000000063 від 16.01.2025 року, а саме на речі , які були вилучені 24.03.2026 року в ході проведення обшуку за фактичним місцем здійснення господарськоїдіяльності ТОВ «ДІАМАНТ-ФАРМ», за адресою: м. Київ, вулиця Колекторна, будинок 24/26, а саме на:
- договір № 89 від 17.04.2025 на 7 арк.;
- специфікацію до договору № 89 на 2 арк.;
- товарно-транспортну та видаткову накладну 3 арк.;
- копію договору № 88 від 17.04.2025 з додатком на 7 арк.;
- видаткові накладні на 15 арк.;
- копію наказу № 1 від 19.06.2017 на 1 арк.;
- наказ № ДФЗІ-н/тр від 11.04.2025 на 1 арк.;
- особовий листок з обліку кадрів та заяви ОСОБА_9 на 4 арк.;
- копію статут ТОВ «Діамант - Фарм» на 19 арк.;
- копію виписки по рахунку AT «Агропросперес Банк» на 4 арк.;
- посадову інструкція ОСОБА_9 на 2 арк.,
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, адвокат ОСОБА_6 в інтересах ТОВ «Діамант-фарм» подав апеляційну скаргу з внесеними доповненнями у якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 02 квітня 2026 року та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора.
Вказує, що оскаржувана ухвала є незаконною, необґрунтованою та невмотивованою, винесеною з грубим порушенням КПК України у зв'язку з чим підлягає скасуванню.
Адвокат у своїй апеляційній скарзі вказує, що із клопотання прокурора та резолютивної частини оскаржуваної ухвали не вбачається належного обґрунтування, чому саме кожен із вилучених документів потребує арешту.
Разом з тим, зазначені документи не відповідають критеріям речових доказів, оскільки самі по собі не є знаряддям злочину, ані предметом злочинного посягання, ані майном набутим кримінально протиправним шляхом. Вказує, що сторона обвинувачення не конкретизувала, які саме відомості в кожному документі мають значення доказу і які саме факти ними доводяться.
В поданих доповненнях апелянт звертає увагу, що суд не оцінив, що вилучені документи стосуються господарської, бухгалтерської, банківської, кадрової та статутної діяльності товариства. Такі документи можуть бути необхідними для податкового та бухгалтерського обліку, підтвердження господарських операцій, кадрового адміністрування, підготовки звітності.
Суд також не перевірив, чи можливо досягти заявленої прокурором мети менш обтяжливими способами. Крім того прокурор та суд не встановили, що без накладення арешту існувала реальна загроза приховування, пошкодження, псування, знищення цих документів.
Заслухавши доповідь судді, доводи представника, який підтримав подану апеляційну скаргу та просив її задовольнити у повному обсязі, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, вивчивши матеріали судового провадження, та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Як вбачається з матеріалів, наданих до суду апеляційної інстанції, в провадженні Головного управління Національної поліції в м. Києві перебувають матеріали кримінального провадження, внесені до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за № 12025100000000063 від 16.01.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 191 КК України.
Проведення досудового розслідування в кримінальному провадженні доручено слідчій групі та визначено місцем проведення досудового розслідування Голосіївський район міста Києва, за місцем знаходженням адміністративної будівлі Головного управління Національної поліції у місті Києві, за адресою: вулиця Антоновича, 114, місто Київ.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ТОВ «ДІАМАНТ-ФАРМ» (код ЄДРПОУ 41404407, зареєстровано за адресою: місто Київ, вулиця Здолбунівська, буд. 6, директор та засновник ОСОБА_10 ), фактично контролюються громадянином України ОСОБА_11 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) та його дружиною ОСОБА_10 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ).
Так, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 налагодили протиправну схему, до якої залучили службових осіб Комунального некомерційного підприємства «Березанська міська лікарня Березанської міської ради» (код ЄДРПОУ 01994758), Комунального некомерційного підприємства «Клінічна лікарня № 15 Подільського району міста Києва» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (код ЄДРПОУ 26199074) та Комунального некомерційного підприємства «Обласний перинатальний центр» Житомирської обласної ради (код ЄДРПОУ 26479164).
Протиправний механізм полягає у тому, що службові особи вищевказаних закладів перед проведенням процедур державних закупівель інформують ОСОБА_11 та ОСОБА_12 про номенклатуру майбутньої закупівлі, а останні в свою чергу інформують про такі факти довірених їм осіб, відповідальних за підготовку документів для майбутньої закупівлі.
Крім того, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 залучили до протиправної діяльності громадянина України ОСОБА_9 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 ), який фактично розробляє технічні завдання для майбутніх закупівель, обмежуючи коло учасників та передає посадовцям закупівельних організацій, що призводить до постачання медичних виробів підконтрольними ОСОБА_11 та ОСОБА_12 компаніями за завищеними цінами.
Так, ОСОБА_9 на виконання вказівки ОСОБА_10 та ОСОБА_11 контактував з громадянкою України ОСОБА_13 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІПН НОМЕР_4 , працевлаштована в КНП «Березанська Міська Лікарня») з метою організації проведення закупівлі та залучення до протиправного механізму директора вказаного КНП громадянина України ОСОБА_14 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , ІПН НОМЕР_5 ) та уповноваженої особи КНП громадянки України ОСОБА_15 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , ІПН НОМЕР_6 ).
Після узгодження ОСОБА_9 умов проведення закупівлі з вищевказаними посадовими особами закладу охорони здоров'я оголошено закупівлю UA-2025-04-10- 011573-а, за результатами проведення якої між КНП «Березанська Міська Лікарня» та ТОВ «Діамант-фарм» укладено договір №88 від 17.04.2025.
Крім того, ОСОБА_9 на виконання вказівки ОСОБА_10 та ОСОБА_11 контактував з ОСОБА_16 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 , ІПН НОМЕР_7 , працевлаштована уповноваженою особою в КНП «Клінічна лікарня № 15 Подільського району м. Києва») та директором КНП громадянином України ОСОБА_17 ( ІНФОРМАЦІЯ_8 , ІПН НОМЕР_8 ).
Після узгодження ОСОБА_9 умов проведення закупівлі з вищевказаними посадовими особами закладу охорони здоров'я оголошено закупівлю UA-2025-04-01- 009155-а, за результатами проведення якої між КНП «Клінічна лікарня №15 Подільського району м. Києва» та ТОВ «Діамант-фарм» укладено договір № 89 від 17.04.2025.
Водночас, ОСОБА_10 з використанням месенджеру «Telegram» контактувала з громадянином України ОСОБА_18 ( ІНФОРМАЦІЯ_9 , ІПН НОМЕР_9 , працює уповноваженою особою в КНП «Обласний перинатальний центр» Житомирської обласної ради).
Після узгодження ОСОБА_10 умов проведення закупівлі з вищевказаною посадовою особою закладу охорони здоров'я оголошено закупівлю UA-2025-04-16- 002119-а, за результатами проведення якої між КНП «Обласний перинатальний центр» Житомирської обласної ради та ФОП ОСОБА_19 ІПН НОМЕР_10 укладено договір № 101 від 05.05.2025.
За наявними даними, ОСОБА_19 ( ІНФОРМАЦІЯ_10 , ІПН НОМЕР_10 ) є зведеним братом ОСОБА_10 та використовується з метою мінімізації сплати податків, бере участь в тендерних закупівлях, організованих ОСОБА_10 та допомагає виводити грошові кошти для ОСОБА_11 та ОСОБА_12 .
Встановлено, що між вищевказаними особами існує чіткий, постійний зв'язок, в кожної особи є власні обов'язки та відповідальність, в організації присутня чітка ієрархія та розподіл ролей між учасниками. Водночас вищевказані особи мають єдину мету - отримання прибутку шляхом організації тендерних закупівель на медичне обладнання за значно завищеними цінами.
Таким чином, службові особи Комунального некомерційного підприємства «Березанська міська лікарня Березанської міської ради» (код ЄДРПОУ 01994758), Комунального некомерційного підприємства «Клінічна лікарня № 15 Подільського району міста Києва» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (код ЄДРПОУ 26199074) та Комунального некомерційного підприємства «Обласний перинатальний центр» Житомирської обласної ради (код ЄДРПОУ 26479164) з метою власного збагачення, шляхом завищення очікуваної вартості закупівель та подальшого привласнення грошових коштів, в умовах воєнного стану, систематично вступаючи в злочинну змову зі службовими особами суб'єктів господарської діяльності, використовуючи свій вплив, забезпечили надання перемоги у вищевказаних закупівлях підприємствам, з метою подальшого отримання неправомірної вигоди у вигляді грошових коштів та розподілу між учасниками протиправної схеми.
Причетність службових осіб Комунального некомерційного підприємства «Березанська міська лікарня Березанської міської ради» (код ЄДРПОУ 01994758), Комунального некомерційного підприємства «Клінічна лікарня № 15 Подільського району міста Києва» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (код ЄДРПОУ 26199074) та Комунального некомерційного підприємства «Обласний перинатальний центр» Житомирської обласної ради (код ЄДРПОУ 26479164) та ряду суб'єктів господарювання, підтверджується зібраними матеріалами кримінального провадження.
Так, 24.03.2026 на підставі ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва (справа № 752/5478/26, провадження № 1-кс/752/1862/26) від 12.03.2026, за фактичним місцем здійснення господарської діяльності, ведення бухгалтерського обліку, підписання договорів та інших документів службовими особами ТОВ «ДІАМАНТ- ФАРМ» (код ЄДРПОУ 41404407), а саме за адресою: м. Київ, вулиця Колекторна, будинок 24/26, земельна ділянка за кадастровим номером - 8000000000:90:171:0085, у період часу з 11 год. 56 хв. по 13 год. 57 хв., проведено обшук з метою вилучення документів щодо фінансово-господарської діяльності (тендерна, реєстраційна, первинна, бухгалтерська, банківська документація тощо), в тому числі листування, чернетки записні книжки, нотатки, записи «чорної бухгалтерії», калькуляції, звіти, документи, що мають значення речових доказів у кримінальному провадженні, що стосується взаємовідносин між Комунальним некомерційним підприємством «Березанська міська лікарня Березанської міської ради» (код ЄДРПОУ 01994758), Комунальним некомерційним підприємством «Клінічна лікарня №15 Подільського району міста Києва» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (код ЄДРПОУ 26199074), Комунальним некомерційним підприємством «Обласний перинатальний центр» Житомирської обласної ради (код ЄДРПОУ 26479164) та іншими пов'язаними суб'єктами господарської діяльності, у період часу з 2023 року по 2026 рік, а також копії статутно-реєстраційних документів, положень, посадових інструкцій, наказів (розпоряджень) про призначення, особових справ службових осіб указаної організації.
У ході проведення вказаного обшуку, серед вилучених речей, які входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, слідчим вилучено предмети, які мають значення для кримінального провадження. Однак, в переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, не надано дозвіл на їх вилучення, тобто, наразі - договір № 89 від 17.04.2025 на 7 арк.; специфікація до договору № 89 на 2 арк.; товарно- транспортна та видаткова накладна 3 арк.; копія договору № 88 від 17.04.2025 з додатком на 7 арк.; видаткові накладні на 15 арк.; копія наказу № 1 від 19.06.2017 на 1 арк.; наказ № ДФЗІ-н/тр від 11.04.2025 на 1 арк.; особовий листок з обліку кадрів та заяви ОСОБА_9 на 4 арк.; копія статут ТОВ «Діамант - Фарм» на 19 арк.; копія виписки по рахунку AT «Агропросперес Банк» на 4 арк.; посадова інструкція ОСОБА_9 на 2 арк., вважається тимчасово вилученим майном.
Вилучені предмети є доказом фактів та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження за № 12025100000000063 від 16.01.2025, на підставі постанови слідчого від 24.03.2026 визнано речовим доказом.
31.03.2025 року прокурор відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_8 звернувся з клопотанням до Голосіївського районного суду міста Києва про накладення арешту, з метою збереження речових доказів на тимчасово вилучене майно, а також забезпечення можливої конфіскації майна та заявленого в подальшому цивільного позову, яке було вилучено під час проведення обшуку 24.03.2026 року в ході проведення обшуку за фактичним місцем здійснення господарської діяльності ТОВ «ДІАМАНТ-ФАРМ», за адресою: м. Київ, вулиця Колекторна, будинок 24/26, а саме на:
- договір № 89 від 17.04.2025 на 7 арк.;
- специфікацію до договору № 89 на 2 арк.;
- товарно-транспортну та видаткову накладну 3 арк.;
- копію договору № 88 від 17.04.2025 з додатком на 7 арк.;
- видаткові накладні на 15 арк.;
- копію наказу № 1 від 19.06.2017 на 1 арк.;
- наказ № ДФЗІ-н/тр від 11.04.2025 на 1 арк.;
- особовий листок з обліку кадрів та заяви ОСОБА_9 на 4 арк.;
- копію статут ТОВ «Діамант - Фарм» на 19 арк.;
- копію виписки по рахунку AT «Агропросперес Банк» на 4 арк.;
- посадову інструкція ОСОБА_9 на 2 арк.,
Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 02 квітня 2026 року, задоволено клопотання прокурора відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_8 та накладено арешт на майно, у кримінальному провадженні № 12025100000000063 від 16.01.2025 року, а саме на речі , які були вилучені 24.03.2026 року в ході проведення обшуку за фактичним місцем здійснення господарськоїдіяльності ТОВ «ДІАМАНТ-ФАРМ», за адресою: м. Київ, вулиця Колекторна, будинок 24/26, а саме на:
- договір № 89 від 17.04.2025 на 7 арк.;
- специфікацію до договору № 89 на 2 арк.;
- товарно-транспортну та видаткову накладну 3 арк.;
- копію договору № 88 від 17.04.2025 з додатком на 7 арк.;
- видаткові накладні на 15 арк.;
- копію наказу № 1 від 19.06.2017 на 1 арк.;
- наказ № ДФЗІ-н/тр від 11.04.2025 на 1 арк.;
- особовий листок з обліку кадрів та заяви ОСОБА_9 на 4 арк.;
- копію статут ТОВ «Діамант - Фарм» на 19 арк.;
- копію виписки по рахунку AT «Агропросперес Банк» на 4 арк.;
- посадову інструкція ОСОБА_9 на 2 арк.,
Задовольняючи клопотання прокурора про накладення арешту на майно, слідчий суддя послався на те, що стороною обвинувачення доведено, що майно, є речовим доказом у розумінні ст. 98 КПК України, а відтак у кримінальному провадженні існує необхідність у накладенні арешту з метою забезпечення його збереження.
Колегія суддів погоджується з таким висновком слідчого судді з огляду на наступне.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення:
1)збереження речових доказів;
2)спеціальної конфіскації;
3)конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4)відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Розглядаючи клопотання про накладення арешту на вищевказане майно, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт, зокрема з'ясувати правову підставу для арешту, що має бути викладена у клопотанні та відповідати вимогам закону.
Колегія суддів вбачає, що наведені в клопотанні прокурором доводи про накладення арешту на вище перелічене майно перевірялись судом першої інстанції, досліджено матеріали судового провадження, а також з'ясовані обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо арешту майна і приходить до висновку, що вказаних доводів цілком достатньо для підтвердження наявності підстав, передбачених ст. 167 КПК України для накладення арешту на майно.
Зокрема, посилаючись у клопотанні, що майно, є речовими доказами та відповідають критеріям майна, на яке може бути накладено арешт, визначеним ст. 170 КПК України, прокурор повинен був зібрати та надати слідчому судді достатні на даному етапі досудового розслідування докази на підтвердження такого висновку.
Як вбачається зі змісту клопотання прокурора, постановою слідчого від 24.03.2026 року вилучене майно визнано речовими доказами у кримінальному провадженні. Крім того процесуальний керівник зазначив обставини вчинення кримінальних правопорушень та надав достатню на його думку кількість доказів, що підтверджують необхідність у застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна. Вказана позиція сторони обвинувачення логічно узгоджується з фактичними обставинами кримінального провадження та попередньою кваліфікацією вчинених кримінально-протиправних діянь.
Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддями вчинення кримінальних правопорушень, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінальних правопорушень.
З урахуванням вищенаведених обставин доводи представника про необґрунтованість застосування найбільш обтяжливого способу арешту майна, що полягає у позбавленні права володіти, користуватися та розпоряджатися арештованим майном є безпідставними та такими, що не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду.
Як свідчать матеріали, надані до суду апеляційної інстанції, на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою збереження речових доказів, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що матеріали судового провадження переконливо свідчать про те, що майно, на яке прокурор просить накласти арешт, в рамках даного кримінального провадження, відповідає критеріям ч. 1 ст. 170 КПК України, оскільки стороною обвинувачення доведено його відповідність ознакам ст. 98 КПК України, що в своїй сукупності слугує підставами для застосування обмежувальних заходів в даному кримінальному провадженні.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді, що потреби досудового розслідування виправдовують саме такий процесуальний примус як накладення арешту на майно, що надасть змогу виконати завдання, для виконання якого прокурор звернувся із клопотанням.
А тому доводи автора апеляційної скарги про відсутність правових підстав для арешту майна в найбільш обтяжливий спосіб для власника, не є переконливими.
Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, апелянтом не надано та колегією суддів не встановлено.
Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді не встановлено та не вбачаються такі і зі змісту апеляційної скарги.
Керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 02 квітня 2026 року, якою задоволено клопотання прокурора відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_8 та накладено арешт на майно, у кримінальному провадженні № 12025100000000063 від 16.01.2025 року, а саме на речі , які були вилучені 24.03.2026 року в ході проведення обшуку за фактичним місцем здійснення господарської діяльності ТОВ «ДІАМАНТ-ФАРМ», за адресою: м. Київ, вулиця Колекторна, будинок 24/26, а саме на:
- договір № 89 від 17.04.2025 на 7 арк.;
- специфікацію до договору № 89 на 2 арк.;
- товарно-транспортну та видаткову накладну 3 арк.;
- копію договору № 88 від 17.04.2025 з додатком на 7 арк.;
- видаткові накладні на 15 арк.;
- копію наказу № 1 від 19.06.2017 на 1 арк.;
- наказ № ДФЗІ-н/тр від 11.04.2025 на 1 арк.;
- особовий листок з обліку кадрів та заяви ОСОБА_9 на 4 арк.;
- копію статут ТОВ «Діамант - Фарм» на 19 арк.;
- копію виписки по рахунку AT «Агропросперес Банк» на 4 арк.;
- посадову інструкція ОСОБА_9 на 2 арк., - залишити без змін, а апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 в інтересах ТОВ «Діамант-фарм»»- залишити без задоволення.
Ухвала апеляційного суду є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
__________________ ______________________ ____________________
ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3