Справа № 11-cc/824/3603/2026 Слідчий суддя в 1-й інстанції: ОСОБА_1
Категорія: ст. 199 КПК Доповідач: ОСОБА_2
Єдиний унікальний номер № 757/16222/26-к
20 травня 2026 року місто Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючої судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду матеріали судового провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 , яка діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 24 березня 2026 року, -
за участю:
прокурора - ОСОБА_8 ,
захисника - ОСОБА_6 ,
підозрюваного - ОСОБА_7 ,
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 24.03.2026 року задоволено клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_9 , погоджене прокурором відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави та продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, у межах строку досудового розслідування, тобто до 22.05.2026 року включно, без визначення розміру застави, щодо:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Дніпро Дніпропетровської області, громадянина України, одруженого, маючого на утриманні двох неповнолітніх дітей, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
який підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 426-1; ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 109; ст. 341; ч. 4 ст. 426 КК України.
Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, захисник ОСОБА_6 , яка діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 подала до суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 24.03.2026 року та постановити нову ухвалу, якою застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_7 більш м'який запобіжний захід не пов'язаний із триманням під вартою.
Мотивуючи апеляційні вимоги захисник зазначає, що всі докази, які долучені щодо обґрунтованості підозри у кримінальному провадженні № 62023000000000236 від 14.03.2023 року є тими самими доказами, які зібрані у кримінальному провадженні № 162022170020000257 від 14.04.2022 року в повному обсязі станом на 11.07.2023 року дата складання обвинувального акту у кримінальному провадженні №162022170020000257. Всі оригінали документів цих доказів знаходяться в Шевченківському районному суді міста Києва у справі №953/5843/23 і вже досліджені судом. Будь-які інші докази у кримінальному провадженні відсутні. Єдине чим займається орган досудового розслідування, це знову допитує свідків, які вже були двічі, деякі тричі допитані під час досудового слідства і вже під час судового слідства в Шевченківському районному суді м. Києва у кримінальному провадженні № 162022170020000257.
Фактично майже протягом трьох років орган досудового розслідування не має підстав для повідомлення про підозру ОСОБА_7 у кримінальною провадженні № 62023000000000236 від 14.03.2023 року.
Крім того, апелянт вказує, що за спливом трьох років не здійснивши жодної процесуальної чи слідчої дії, не отримавши жодного додаткового доказу, в день виходу ОСОБА_7 під заставу у кримінальному провадженні №162022170020000257, орган досудового розслідування терміново затримує ОСОБА_7 і вручає нове повідомлення про підозру, не давши йому навіть вийти на волю. Такі дії Державного бюро розслідувань свідчать про протиправне кримінальне переслідування ОСОБА_7 за кримінальне діяння, яке вже знаходиться на розгляді у Шевченківському районному суді м. Києва.
Посилається захисник і на те, що кримінальне провадження №60222170020000257, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань 14.04.2022 року від початку було за фактом кримінального правопорушення за ст. 109 КК України. Тобто, оскільки не було встановлено особи, яка підозрюється в вчиненні кримінального правопорушення, відповідно не встановлена її посада, кримінальне провадження за підслідністю мало розслідуватись слідчими органів безпеки (частина 2 статті 216 кримінального процесуального кодексу України). Водночас, 06.09.2024 року у кримінальному провадженні № 60222170020000257 було складено повідомлення про підозру ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 111 (в редакції 05.01.2022), частиною 5 статті 407 кримінального кодексу України. Кримінальне провадження № 62023000000000236 від 14.03.2023 року було виділено в окреме провадження з кримінального провадження №60222170020000257. Тобто кримінальне провадження порушене за фактом в період з 14.04.2022 року по 25.12.2025 рік за підслідністю мало розслідуватись Службою Безпеки України. В матеріалах справи відсутні документи передачі кримінального провадження за підслідністю.
Зауважує, що поведінка ОСОБА_7 не дає жодної підстави вважати, що він збирається переховуватись від слідства і суду та перешкоджати встановленню істини. На підтвердження наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України до клопотання не долучено жодного доказу.
Звертає увагу суду, що ОСОБА_7 знаходиться під вартою понад 3 роки, утримується у спеціальному корпусі під цілодобовим відеонаглядом. За таких обставин він був позбавлений будь-якої можливості підготовки до втечі за межі України. Відтак інформація щодо можливої втечі ОСОБА_7 без долучених відповідних доказів є домислами, фантазіями або пересторогами слідчого.
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника та підозрюваного, які підтримали апеляційну скаргу і просили її задовольнити, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, вивчивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.
Як вбачається з наданих в апеляційний суд матеріалів, що Управлінням з досудового розслідування військових правопорушень, а також порушень проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, вчинених внаслідок ведення російською федерацією, із залученням представників інших держав, агресивної війни проти України, Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 62023000000000236 від 14.03.2023 року, за підозрою ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених, ч. 5 ст. 426-1; ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 109; ст. 341; ч. 4 ст. 426 КК України.
Під час проведення досудового розслідування у вказаному провадженні, 25.12.2025 року ОСОБА_7 затриманий у порядку, передбаченому ст. 615 КПК України.
Того ж дня ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 109, ст. 341 КК України.
26.12.2025 року ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва щодо підозрюваного ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 22.02.2026 року включно.
17.02.2026 року постановою першого заступника Генерального прокурора строк досудового розслідування у кримінальному провадженні продовжено до трьох місяців, тобто до 25.03.2026 року.
19.02.2026 року ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва продовжено застосований до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 25.03.2026 року включно.
18.03.2026 року ОСОБА_7 повідомлено про нову підозру та зміну раніше повідомленої підозри, а саме у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 426-1, ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 109, ст. 341, ч. 4 ст. 426 КК України.
23.03.2026 року слідчим суддею Печерського районного суду міста Києва строк досудового розслідування у кримінальному провадженні, внаслідок його виняткової складності, продовжено до восьми місяців, тобто до 25.08.2026 року.
24.03.2026 року (клопотання датовано 23.03.2026 року) старший слідчий в особливо важливих справах Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_9 за погодженням із прокурором відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 звернувся до Печерського районного суду м. Києва з клопотанням про продовження підозрюваному ОСОБА_7 строку тримання під вартою, в межах строку досудового розслідування, без визначення розміру застави.
24.03.2026 року слідчим суддею Печерського районного суду міста Києва задоволено клопотання старшого слідчого та продовжено ОСОБА_7 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави, у межах строку досудового розслідування, тобто до 22.05.2026 року включно.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі й обставини зазначені у ч. 1 ст. 178 КПК України, а саме вагомість наявних доказів, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі, вік та стан здоров'я підозрюваного, наявність постійного місця роботи або навчання, його репутацію, наявність судимостей та інше.
За змістом ч. 3 ст. 197 КПК України строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування, в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Згідно ч. 3 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених ст. 184 цього Кодексу, повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді, вважає доводи апеляційної скарги захисника необґрунтованими, невмотивованими та такими, що не відповідають матеріалам кримінального провадження.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Під час апеляційного розгляду, встановлено, що рішення слідчим суддею прийнято з дотриманням вищезазначених вимог національного та міжнародного законодавства, при прийнятті рішення про продовження строку тримання під вартою слідчий суддя, всупереч доводам захисника, дійшов вірного висновку про доведеність наявності обставин, які свідчать про обґрунтованість підозри ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 426-1; ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 109; ст. 341; ч. 4 ст. 426 КК України, що підтверджується фактичним даними, наданими суду та наведеними у рішенні слідчого судді.
Зважаючи на практику Європейського Суду з прав людини, зокрема на п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», обґрунтована підозра означає, що існують факти та інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Як вважає колегія суддів, слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання та долучені до нього документи, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи сукупність зібраних доказів, лише щодо пред'явленої підозри, з точки зору достатності та взаємозв'язку, прийшов до обґрунтованого висновку про наявність у провадженні доказів, які свідчать про обґрунтованість оголошеної підозри ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень.
Фактів та інформації, які переконливо свідчать про причетність ОСОБА_7 до вчинення вищевказаних кримінальних правопорушень, в клопотанні старшого слідчого та доданих до нього матеріалах міститься достатньо для висновку про обґрунтованість повідомленої йому підозри, що підтверджується на даному етапі досудового розслідування достатньою сукупністю даних, які містяться в матеріалах клопотання, зокрема:
- протоколами допитів свідка ОСОБА_10 , який повідомив, що 24.02.2022 за наказом ОСОБА_7 його було усунуто від виконання обов'язків працівниками УСБУ в Харківській області та захоплено його службовий кабінет з єдиним каналом урядового зв'язку. Також працівниками УСБУ в Харківській області за наказом ОСОБА_7 замість начальника Харківської ОВА було взято участь у селекторній нараді з Президентом України, яка проводилась за допомогою каналу урядового зв'язку між Харківською ОВА та ОСОБА_11 . Також, ОСОБА_10 вказав, що ОСОБА_7 було організовано поширення неправдивої інформації щодо залишення владою міста Харкова у засобах масової інформації з метою його дискредитації, як начальника ОВА;
- протоколами допитів свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_16 , які підтвердили покази ОСОБА_10 та повідомили про факт захоплення 24.02.2022 адміністративної будівлі Харківської ОВА співробітниками УСБУ в Харківській області, усунення від виконання службових обов'язків начальника Харківської ОВА, а також його дискредитацію шляхом публікації у мережі Інтерент неправдивих відомостей про його втечу з міста Харкова;
- протоколами допитів свідків ОСОБА_17 та ОСОБА_18 , а також дочки останньої ОСОБА_19 , які повідомили про факт захоплення співробітниками УСБУ в Харківській області службового кабінету начальника Харківської ОВА ОСОБА_10 , усунення останнього від виконання своїх посадових обов'язків, а також розповсюдження неправдивої інформації щодо залишення регіону керівництвом Харківської області та міста Харків;
- протоколами пред'явлення осіб для впізнання за фотознімками, проведених зі свідками ОСОБА_17 та ОСОБА_18 , які впізнали на фото співробітників УСБУ в Харківській області, що брали участь в захопленні кабінету начальника Харківської ОВА;
- протоколами допитів свідка ОСОБА_20 , який зазначив про захоплення службового кабінету начальника Харківської ОВА ОСОБА_10 , а також про розповсюдження неправдивої інформації щодо залишення начальником ОВА міста Харкова;
- протоколами допитів свідка ОСОБА_21 , який пояснив що проходить службу в Управлінні Держспецзв'язку в Харківській області та 24.02.2022 налагоджував спеціальний канал Урядового зв'язку в приміщенні кабінету начальника Харківської ОВА, був свідком як співробітники УСБУ в Харківській області перейняли на себе повноваження начальника Харківської ОВА та брали участь у селекторній нараді з Офісом Президента України; співробітники УСБУ в Харківській області, який сприймав на той час як керівництво Харківською ОВА, в обідній час сказали що будуть залишати будівлю Харківської ОВА та надалі евакуюватись з міста, у зв'язку з чим зняв установлене в кабінету начальника Харківської ОВА обладнання для організації спеціального зв'язку з Офісом Президента України;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_22 , який пояснив що працює начальником ГВ КІБ УСБУ в Харківській області та 24.02.2022, за наказом начальника УСБУ в Харківській області ОСОБА_7 , через наявні зв'язки серед адміністраторів місцевих Інтернет-ресурсів, розмістив у місцевому телеграм-каналі фото порожнього кабінету начальника Харківської ОВА з дописом про залишення міста керівництвом м. Харкова та Харківської області;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_23 , який вказав, що вів телеграм-канал, в якому 24.02.2022 за вказівкою співробітників СБ України було опубліковано фото з пустим кабінетом начальника Харківської ОВА та повідомленням про те, що керівництво м. Харкова та Харківської області залишило місто;
- протоколами допитів свідка ОСОБА_24 , який повідомив що приблизно у 10:45 24.02.2022 начальник Управління підполковник ОСОБА_7 викликав його до свого робочого кабінету, де також знаходився перший заступник начальника Управління полковник ОСОБА_25 . Начальник Управління повідомив його та полковника ОСОБА_26 , що згідно з наявною інформацією голова Харківської ОВА ОСОБА_10 безпідставно покинув своє робоче місце та будівлю Адміністрації, унеможлививши зв'язок з Офісом Президента України та з самим верховним головнокомандувачем Збройних Сил держави, що ставить під загрозу обороноздатність Харківської області під час вторгнення зс рф. Також він отримав наказ про участь у селекторних нарадах з Офісом Президента України. Отримавши наказ, свідок уточнив механізм отримання, оцінки і узгодження ним інформації, яку він повинен буде надавати під час селекторних нарад з офісом Президента України. На вказане запитання підполковник ОСОБА_7 відповів, що інформацію для доповіді він буде надавати особисто, на підставі отримуваної ним інформації від оперативних підрозділів Управління та військових, які ведуть бойові дії на території Харківської області. Надалі, приблизно о 11:00 год. свідок і полковник ОСОБА_25 , відповідно до наданої начальником Управління вказівки, прослідували до будівлі Харківської ОВА за адресою: вул. Сумська 64, де через службовий вхід пройшли на 2 поверх до службового кабінету голови Харківської ОВА. Пройшовши до службового кабінету голови ОВА у супроводі співробітників відділу ЦСО «А», свідок встановив, що обладнання спецзв'язку для проведення селекторних нарад з Офісом Президента України, що знаходилось за робочим столом начальника ОВА, було відключене. Враховуючи викладене, надав вказівку оперативним співробітникам ГВ ЗНД Управління, які знаходилися в кабінеті, зв'язатись з керівництвом Управління Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації в Харківській області для вирішення питання щодо виділення спеціаліста для увімкнення обладнання. Приблизно у 11:30 до службового кабінету голови ХОВА зайшов ОСОБА_10 у супроводі свого першого заступника ОСОБА_15 , голови Харківської облради ОСОБА_13 , Голови Харківської міської ради ОСОБА_12 . Про вказаний факт полковник ОСОБА_25 одразу ж доповів начальникові УСБУ в Харківській області підполковнику ОСОБА_7 , зв'язавшись з ним за допомогою месенджера Whatsapp. У телефонній розмові ОСОБА_25 доповідав ОСОБА_7 про те. що він спілкується з ОСОБА_10 і що все нормально. На вказане ОСОБА_7 (як пізніше дізнався від ОСОБА_27 ) сказав в нецензурній формі: «убери його і якщо треба бий його прикладом!». Після отримання зазначених вказівок від підполковника ОСОБА_7 , ОСОБА_10 повідомлено що він повинен залишити кабінет і що йому необхідно особисто доповісти керівництву держави про ситуацію, яка склалася, з метою надання команди начальнику УСБУ в Харківській області ОСОБА_7 щодо подальших дій відносно Харківської ОВА. Тоді ОСОБА_10 , у супроводі співробітників спецпідрозділу СУБУ в Харківській області залишив територію Харківської ОВА. Водночас полковник ОСОБА_25 передав свідку команду ОСОБА_7 взяти участь у селекторній нараді з Офісом Президента України, яку останній виконав;
- протоколами допитів свідка ОСОБА_25 , який підтвердив покази ОСОБА_24 та повідомлені ним обставини виконання наказу начальника УСБУ в Харківській області ОСОБА_7 щодо усунення начальника Харківської ОВА від виконання своїх повноважень;
- висновком експертів за результатами проведення судової військової експертизи від 28.07.2022 №19715/22-81 ДСК згідно якого начальник Управління Служби безпеки України в Харківській області під час його перебування на посаді в період воєнного стану з 24.02.2022, будучи обізнаним із повноваженнями Служби безпеки України в цілому та його обов'язками, як керівника Управління Служби безпеки України в Харківській області, а також з вимогами, передбаченими нормативно-правовими актами щодо порядку призначення та звільнення Голів обласних державних адміністрацій в Україні, утворення військових адміністрацій та призначення їх керівників, достовірно знаючи вимоги статті 22 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» щодо притягнення до відповідальності за спроби використати введення воєнного стану для захоплення влади, вчинив дії, що не передбачені чинним законодавством України та виходять за межі його службових повноважень. Дії начальника Управління Служби безпеки України в Харківській області ОСОБА_7 перебувають у причинно-наслідковому зв'язку із настанням наслідків у вигляді неможливості керівництва Харківської обласної військової адміністрації у здійсненні своїх повноважень щодо забезпечення обороноздатності Держави на території Харківської області;
- протоколом огляду від 11.08.2022 року у ході якого оглянуто комплекс сполучених між собою будівель по вул. Мироносицькій та вул. Чернишевській, вул. Гіршмана та вул. Жон Мироносець м. Харкова, в яких дислокується Головне управління Національної поліції України в Харківській області та Управління Служби безпеки України в Харківській області;
- протоколами допитів свідків ОСОБА_28 та ОСОБА_29 , які повідомили що станом на 24.02.2022 передували на посадах начальника ГУНП в Харківській області та командира РПСПОП «Схід» відповідно, при чому зазначили що 24.02.2022 усі співробітники УСБУ в Харківській області залишили територію Управління, яка знаходиться в одному комплексі споруд з ГУНП в Харківській області; в період часу з 24.02.2022 по 02.03.2022 силами співробітників поліції було організовано охорону спільної території ГУ НП і УСБУ в Харківській області, оскільки прохід на неї з боку УСБУ в Харківській області був відчиненим та в приміщеннях знаходилось досить багато залишеного озброєння;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_30 , які повідомив що 23.02.2022 його призначено керівником оборони м. Харкова та в приміщенні УСБУ в Харківській області представлено усім керівникам, в тому числі начальнику УСБУ в Харківській області ОСОБА_7 , при цьому з 24.02.2022 до 10.03.2022 взагалі не бачив начальника УСБУ в Харківській області ОСОБА_7 у місті Харків та не знає які заходи щодо оборони міста виконувались військовослужбовцями ввіреного йому підрозділу (у журналі ведення бойових дій зафіксовано вислови та рішення усіх присутніх в штабі оборони, однак відомості щодо ОСОБА_7 з 24.02.2022 по 10.03.2022 у цьому журналі відсутні);
- протоколом допиту свідка ОСОБА_31 , який повідомив що наказом командувача ОК « ІНФОРМАЦІЯ_2 » був призначений начальником Харківського гарнізону та продовжив виконувати ці обов'язки після введення в Україні воєнного стану; отримував інформацію щодо усунення підлеглими ОСОБА_7 військовослужбовцями УСБУ в Харківській області від виконання своїх обов'язків начальника Харківської ОВА ОСОБА_10 , після чого зателефонував останньому сказав що йому слід обов'язково повідомити про такі діє Президенту України, керівництву РНБОУ та Генеральному прокурору; цьому з 24.02.2022 до початку березня 2022 року взагалі не бачив начальника УСБУ в Харківській області ОСОБА_7 у місті Харків та не знає які заходи щодо оборони міста виконувались військовослужбовцями ввіреного йому підрозділу;
- протоколами допитів свідків ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_22 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_42 , ОСОБА_43 , ОСОБА_44 , ОСОБА_45 та ОСОБА_25 (заступників начальника УСБУ в Харківській області та керівників окремих підрозділів), які повідомили що будь-які накази на підготовку до евакуації озброєння УСБУ в Харківській області до 24.02.2022 та накази на безпосередню евакуацію озброєння 24.02.2022 і надалі начальником УСБУ в Харківській області ОСОБА_7 не віддавались; водночас були накази ОСОБА_7 на знищення усіх документів Управління, розосередження по місту, а також на евакуацію з міста Харкова та Харківської області;
- висновком за результатами службового розслідування від 03.03.2023 №70/16-3655/ДСК та матеріалами вказаного службового розслідування, відповідно до яких підполковник ОСОБА_7 , як начальник УСБУ в Харківській області, не забезпечив належний облік, зберігання, використання та охорону озброєння УСБУ в Харківській області, в результаті чого було втрачено 699 одиниць озброєння зі складів поточного постачання та недоторканого запасу Відділу господарського забезпечення УСБУ в Харківській області;
- іншими матеріалами досудового розслідування у своїй сукупності.
Перевіряючи доводи клопотання старшого слідчого на предмет наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про їх наявність з огляду на суспільну небезпечність кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_7 на тяжкість покарання, яке загрожує останньому у разі визнання його винним у вчиненні зазначених кримінальних правопорушень, та конкретні обставини кримінального провадження.
Зокрема, наявні в матеріалах кримінального провадження докази та обставини, на які посилається орган досудового розслідування у клопотанні, дають достатні підстави вважати, що заявлені ризики з часу застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не зменшилися та існують на теперішній час. Органом досудового розслідування в достатній мірі доведено продовження існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Доводи апеляційної скарги щодо відсутності наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України та відсутності достатніх доказів, щодо обґрунтованості продовження ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не заслуговують уваги, оскільки слідчий суддя об'єктивно оцінив матеріали провадження та дійшов правильного висновку, щодо наявності ризиків та доказів.
На підтвердження своїх висновків про наявність вказаних ризиків слідчий суддя навів змістовні доводи, з якими погоджується суд апеляційної інстанції.
Відповідно до ч. 6 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, а саме тримання під вартою.
Висновки слідчого судді належним чином мотивовані та наведені обґрунтовані підстави для продовження підозрюваному ОСОБА_7 , строку тримання під вартою. Слідчий суддя оцінив в сукупності всі обставини, що враховуються при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою та належним чином мотивував своє рішення про відсутність підстав для застосування щодо підозрюваного більш м'яких запобіжних заходів, оскільки вони не зможуть забезпечити належне виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків.
Відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
Колегія суддів погоджується із висновками слідчого судді з врахуванням конкретних обставин кримінального правопорушення про не визначення ОСОБА_7 застави в порядку, передбаченому ч. 4 ст. 183 КПК України.
Щодо доводів автора апеляційної скарги про те, що досудове розслідування здійснюється з порушенням правил підслідності варто зазначити наступне.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 218 КПК України досудове розслідування здійснюється слідчим того органу досудового розслідування, під юрисдикцією якого знаходиться місце вчинення кримінального правопорушення.
Як вбачається з витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, відомості про вчинення кримінального правопорушення внесені за фактом закінченого замаху службових осіб правоохоронного органу на захоплення державної влади та насильницької зміни конституційного ладу.
Відповідно до вимог ст. 216 КПК України слідчі органів державного бюро розслідувань здійснюють досудове розслідування кримінальних правопорушень, вчинених працівником правоохоронного органу. З цих підстав, наразі досудове розслідування здійснюється Державним бюро розслідувань.
Згідно з вимогами ч. 5 ст. 218 КПК України спори про підслідність вирішує керівник органу прокуратури вищого рівня. Сторона захисту не позбавлена можливості звернутись до керівника органу прокуратури з клопотанням про визначення підслідності.
Істотних порушень вимог КПК України, які б перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді місцевого суду постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції - не виявлено.
Таким чином, слідчим суддею при розгляді клопотання були повно та об'єктивно досліджені всі обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
На підставі наведеного, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з рішенням слідчого судді місцевого суду щодо необхідності задоволення клопотання старшого слідчого, оскільки він довів обставини, які виправдовують обмеження права ОСОБА_7 перебувати на волі. Таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та відповідає практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Відтак, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою має забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов'язків у даному кримінальному провадженні.
Зважаючи на викладене, рішення слідчого судді є законним, обґрунтованим і вмотивованим, оскільки постановлене згідно норм кримінального процесуального закону з ретельним дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України, та ухвалене на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими та об'єктивно оціненими судом, в порядку та в межах, передбачених на даній стадії кримінального провадження, натомість інші доводи та твердження захисника, про які йдеться в поданій апеляційній скарзі, колегія суддів апеляційної інстанції вважає безпідставними, у зв'язку з чим приходить до висновку про залишення поданої апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваної ухвали слідчого судді - без змін.
Керуючись ст. ст. 176 - 178, 183, 194, 196, 199, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 24.03.2026 року, якою задоволено клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_9 , погоджене прокурором відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави та продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, у межах строку досудового розслідування, тобто до 22.05.2026 року включно, без визначення розміру застави, щодо ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , яка діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , - залишити без задоволення.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення є остаточною і оскарженню не підлягає.
_____________________ ______________________ ____________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4