Справа № 11-cc/824/3337/2026 Слідчий суддя в 1-й інстанції: ОСОБА_1
Категорія: ст. 303 КПК Доповідач: ОСОБА_2
Єдиний унікальний номер: № 761/3253/26
20 травня 2026 року місто Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючої судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах підозрюваної ОСОБА_7 , з внесеними доповненнями до неї, на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 05 березня 2026 року, -
за участю:
прокурора - ОСОБА_8 ,
захисника - ОСОБА_6 ,
підозрюваної - ОСОБА_7 ,
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 05.03.2026 року відмовлено у задоволенні скарги адвоката ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 на повідомлення детектива Головного підрозділу детективів Бюро економічної безпеки України ОСОБА_9 від 27.11.2025 року про підозру ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України, в рамках кримінального провадження № 72025001420000001 від 06.01.2025 року.
Не погоджуючись із таким рішенням слідчого судді, захисник ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваної ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, з внесеними доповненнями до неї, в яких просить скасувати ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 05.03.2026 року, та постановити нову ухвалу, якою задовольнити скаргу адвоката ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 на повідомлення детектива Головного підрозділу детективів Бюро економічної безпеки України ОСОБА_9 , погоджене прокурором відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 від 27.11.2025 року про підозру ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України, в рамках кримінального провадження № 72025001420000001 від 06.01.2025 року.
Мотивуючи апеляційні вимоги захисник зазначає, що оскаржувана ухвала слідчого судді підлягає скасування, оскільки постановлена з істотним порушенням норм кримінально-процесуального закону та законних прав ОСОБА_7 .
Вказує апелянт, що скарга адвоката ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 була розглянута судом за відсутності сторони захисту та без вирішення клопотання захисника про відкладення судового засідання, таким чином, слідчим суддею було порушено право сторони захисту на справедливий суд. Крім того, законодавець передбачив обов'язкову участь особи, яка подала скаргу, або її захисника, під час оскарження рішень, дій чи бездіяльності слідчого та прокурора, зокрема під час оскарження повідомлення про підозру, відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України та гарантував учасникам кримінального провадження рівність в обстоюванні їх прав та інтересів, своїх правових позицій під час судового розгляду.
Водночас, допущенні слідчим суддею порушення перешкодили постановити законне та обґрунтоване судове рішення, адже слідчим суддею не були належним чином досліджені надані стороною захисту докази в обґрунтування скарги на повідомлення про підозру та було неправильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність. Відтак, слідчим суддею не враховано, що необґрунтованість підозри ОСОБА_10 підтверджувалася, зокрема відсутністю достатнього обсягу доказів, які в своїй сукупності давали би можливість зробити обґрунтований висновок про причетність ОСОБА_7 до інкримінованих їх діянь, та у невідповідності викладених у повідомленні про підозру фактичних обставин матеріалам кримінального провадження.
Наголошує апелянт, що доказів того, що ОСОБА_7 використовувала своє службове становище керівника КНП «МННПД» та повноваження із виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій для впливу на підлеглих осіб, які мали правомочності з надання послуг мобільної паліативної допомоги, зокрема надавала будь-які незаконні вказівки лікарю-психіатру ОСОБА_11 , медичній сестрі ОСОБА_12 або іншим особам, які входили до складу мультидисциплінарної бригади, або медичному директору ОСОБА_13 , яка здійснювала їх контроль, матеріали кримінального провадження не містять.
Повідомлення про підозру, ґрунтується виключно на припущеннях і суперечливих, неперевірених відомостях, які не дозволяють зробити навіть первинний висновок про ймовірну причетність ОСОБА_7 до інкримінованих їй діянь.
В доповненнях до апеляційної скарги захисник зауважує, що необґрунтованість підозри ОСОБА_7 проявляється зокрема в тому, що у органу досудового розслідування як на дату повідомлення про підозру, так і наразі, відсутні достатні підстави стверджувати, що було вчинено злочин, передбачений ч. 5 ст. 191 КК України та, тим більше, що ОСОБА_7 може бути причетною до вчинення цього злочину. Зокрема, ані повідомлення про підозру, ані наявні матеріали кримінального провадження не містять відомостей, що грошові кошти, які були отримані КНП «Міський заклад з надання психіатричної допомоги» були привласнені ОСОБА_7 або іншими особами.
Апелянт стверджує, що до повноважень ОСОБА_7 , як директора КНП «Міський заклад з надання психіатричної допомоги» не відносилось відвідування пацієнтів, складення звітності про надані медичні послуги та формування їх в медичній інформаційні системи та електронній системі охорони здоров'я, то використання ОСОБА_7 свого службового становища не в інтересах служби, з метою заволодіння чужим майном, за фактично наведених органом досудового розслідування даних, в принципі є неможливим.
Заслухавши доповідь судді, доводи захисника та підозрюваної, які підтримали подану апеляційну скаргу, з внесеними доповненнями до неї, та просили задовольнити їх, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити ухвалу слідчого судді без змін, вивчивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Як вбачається з матеріалів провадження, Головним підрозділом детективів Бюро економічної безпеки України за процесуального керівництва Офісу Генерального прокурора, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 72025001420000001, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06.01.2025 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 5 ст. 191 КК України та за підозрою ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 5 ст. 191 КК України і ОСОБА_11 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.
27.11.2025 року ОСОБА_7 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, а саме у заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах, вчинене в умовах воєнного стану, та ч. 1 ст. 366 КК України, а саме у службовому підробленні, тобто у видачі службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, в рамках кримінального провадження № 72025001420000001 від 06.01.2025 року.
30.01.2026 року захисник ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваної ОСОБА_7 подав до Шевченківського районного суду міста Києва скаргу на повідомлення детектива Головного підрозділу детективів Бюро економічної безпеки України ОСОБА_9 , погоджене прокурором відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 від 27.11.2025 року про підозру ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України, в рамках кримінального провадження № 72025001420000001 від 06.01.2025 року.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 05.03.2026 року відмовлено у задоволенні скарги адвоката ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 на повідомлення детектива Головного підрозділу детективів Бюро економічної безпеки України ОСОБА_9 від 27.11.2025 року про підозру ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України, в рамках кримінального провадження № 72025001420000001 від 06.01.2025 року.
З висновками слідчого судді, викладеними в оскаржуваній ухвалі, колегія суддів погоджується з огляду на наступне.
Відповідно до норм кримінального процесуального законодавства, слідчий суддя - суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.
Відповідно до ч. 2 ст. 309 КПК України під час досудового розслідування, крім іншого, можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали слідчого судді про скасування повідомлення про підозру чи відмову у задоволенні скарги на повідомлення про підозру.
Норми щодо повідомлення про підозру регулюються Главою 22 КПК України.
Згідно п. 13 ч. 2 ст. 36 КПК України прокурор, здійснюючи нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням, уповноважений затверджувати чи відмовляти у затвердженні обвинувального акта, клопотань про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, вносити зміни до складеного слідчим обвинувального акта чи зазначених клопотань, самостійно складати обвинувальний акт чи зазначені клопотання.
Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 40 КПК України слідчий уповноважений повідомляти за погодженням із прокурором особі про підозру.
Згідно ч. 1 ст. 276 КПК України повідомлення про підозру обов'язково здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 цього Кодексу, у випадках:
1) затримання особи на місці вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після його вчинення;
2) обрання до особи одного з передбачених цим Кодексом запобіжних заходів;
3) наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 277 КПК України письмове повідомлення про підозру складається прокурором або слідчим за погодженням з прокурором.
Зміст письмового повідомлення про підозру має відповідати вимогам, передбаченим ч. 1 ст. 277 КПК України, а саме містити наступні відомості: прізвище та посаду слідчого, прокурора, який здійснює повідомлення; анкетні відомості особи (прізвище, ім'я, по батькові, дату та місце народження, місце проживання, громадянство), яка повідомляється про підозру; найменування (номер) кримінального провадження, у межах якого здійснюється повідомлення; зміст підозри; правову кваліфікацію кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, у тому числі зазначення часу, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру; права підозрюваного; підпис слідчого, прокурора, який здійснив повідомлення.
Для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
КПК України не містить визначення терміну "обгрунтована підозра" і визначення змісту поняття «підозра» обумовлює необхідність врахування практики Європейського суду з прав людини з питань застосування кримінального процесуального законодавства (ч.1 ст. 9 КПК України).
За визначенням Європейського суду з прав людини «обґрунтована підозра у вчиненні кримінального правопорушення, про яке йде мова у статті 5 § 1 (с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин».
Згідно з рішеннями ЄСПЛ у справах "Ilgar Mammadov v. Azerbaijan п. 88", "Erdagoz v. Turkey п. 51", "Cebotari v. Moldova п. 48" "обґрунтована підозра" передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин. Крім того, Європейський Суд у своїй практиці неодноразово зазначав, що факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення.
Отже, на стадії досудового розслідування, суд, оцінюючи обґрунтованість підозри, не повинен пред'являти до наданих доказів таких же високих вимог, як при формулюванні остаточного обвинувачення при направленні справи до суду.
Як вбачається з представлених в апеляційний суд матеріалів, у повідомленні про підозру ОСОБА_7 від 27.11.2025 року у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України, викладено зміст підозри та правову кваліфікацію кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється остання із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність.
Здійснюючи судовий контроль під час оскарження повідомлення про підозру, колегія суддів не наділена повноваженням здійснювати перевірку обґрунтованості підозри і встановлювати в діях підозрюваного склад того чи іншого злочину.
Положення ч. 3 ст. 17, ч. 1 ст. 47, ч. 1 ст. 94, п. 3 ч. 1 ст. 276 КПК України дають підстави для висновку, що при оскарженні повідомлення про підозру слідчий суддя уповноважений перевіряти достатність доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення. Таку перевірку слідчий суддя здійснює виключно з метою судового контролю за дотриманням саме прав, свобод та інтересів особи у кримінальному провадженні.
Враховуючи, що стандарт достатніх підстав (доказів) є нижчим ніж стандарт обґрунтованої підозри, для цілей повідомлення особі про підозру він передбачає наявність доказів, які лише об'єктивно пов'язують підозрюваного з певним кримінальним правопорушенням (демонструють причетність до його вчинення) і вони є достатніми, щоб виправдати подальше розслідування до висунення обвинувачення або спростування такої підозри.
Як вбачається з матеріалів, наданих до суду апеляційної інстанції, доказів, які пов'язують підозрювану з кримінальними правопорушеннями, достатньо аби виправдати подальше розслідування до висунення обвинувачення або спростування такої підозри.
При цьому на даному етапі провадження колегія суддів не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, наявність чи відсутність в діях підозрюваної складу того чи іншого кримінального правопорушення, адже такі висновки опосередковано пов'язані з питанням винуватості особи у вчиненні злочину. Крім того, обставини здійснення підозрюваною конкретних дій, їх кваліфікація та доведеність її вини, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час досудового розслідування. Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини. Так, у справі "Murray v. the United Kingdom" № 14310/88 від 23.10.1994 року суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Крім того, як було встановлено під час розгляду апеляційної скарги, та долучено до матеріалів справи, ОСОБА_7 08.05.2026 року повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри про те, що вона підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК України.
Що стосується доводів автора апеляційної скарги, щодо того, що скарга адвоката ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 була розглянута судом за відсутності сторони захисту та без вирішення клопотання захисника про відкладення судового засідання, колегія суддів зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів провадження, а саме з журналу судового засідання, слідчий суддя ставив на обговорення питання можливості розгляду скарги без участі захисника, який був належним чином повідомлений, та від якого не надходило клопотань про відкладення розгляду скарги. Крім того, КПК не встановлює обов'язкової участі захисника саме для розгляду такої скарги.
Інші доводи апеляційної скарги, з урахуванням наведеного, не є підставою для скасування оскаржуваної судової ухвали.
За таких обставин, ухвала слідчого судді відповідно до вимог ст. 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому підстав для її скасування, про що йде мова в апеляційній скарзі, колегія суддів не вбачає.
Істотних порушень вимог КПК України при постановленні ухвали слідчим суддею, не встановлено.
Керуючись ст. ст. 303, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів -
Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 05 березня 2026 року, якою відмовлено у задоволенні скарги адвоката ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 на повідомлення детектива Головного підрозділу детективів Бюро економічної безпеки України ОСОБА_9 від 27.11.2025 року про підозру ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України, в рамках кримінального провадження № 72025001420000001 від 06.01.2025 року, - залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах підозрюваної ОСОБА_7 , з внесеними доповненнями до неї, - залишити без задоволення.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення є остаточною і оскарженню не підлягає.
______________________ _______________________ ____________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4