Іменем України
26 травня 2026 року м. Чернігівсправа № 927/332/26
Господарський суд Чернігівської області у складі судді Шморгуна В. В., розглянувши матеріали справи у відкритому судовому засіданні за участю секретаря судового засідання Тарасевич А. М.
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігівська генеруюча компанія», код ЄДРПОУ 41949054, вул. Шевченка, будинок 15, м. Чернігів, 14000
до відповідача: Акціонерного товариства «Облтеплокомуненерго»,
код ЄДРПОУ 03357671, вул. Реміснича, буд. 55-Б, м. Чернігів, 14000
Предмет спору: про стягнення 14 213 630,65 грн,
від позивача: Гончар Т. М., представник;
від відповідача: не з'явився,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Чернігівська генеруюча компанія» звернулось до суду із позовом до Акціонерного товариства «Облтеплокомуненерго», у якому просить стягнути з відповідача 14 213 630,65 грн, з яких 14 146 508,47 грн заборгованості за поставлену теплову енергію, 61 020,16 грн пені та 6 102,02 грн - 3% річних.
Процесуальні дії у справі.
У зв'язку з недодержанням позивачем вимог, викладених у ст. 162, 164 ГПК України, ухвалою суду від 10.04.2026 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
Одночасно із поданням позову позивач подав до суду заяву про забезпечення позову, яку ухвалою суду від 13.04.2026 повернуто заявнику.
Ухвалою суду від 17.04.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання на 12.05.2026 на 10:20 та встановлено сторонам строки для подання заяв по суті, зокрема, відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали для подання до суду та позивачу відзиву на позов з доданими до нього документами.
Ухвала суду від 17.04.2026 була доставлена відповідачу в його Електронний кабінет у підсистемі «Електронний суд» ЄСІКС 17.04.2026 о 18:10, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Отже, останнім днем строку для подання відповідачем відзиву на позов є 05.05.2026.
04.05.2026 відповідач через підсистему «Електронний суд» подав відзив на позовну заяву.
У підготовче засідання 12.05.2026 з'явились представники позивача та відповідача.
У підготовчому засіданні 12.05.2026 суд:
- прийняв до розгляду відзив відповідача, як такий, що поданий у порядку та строк, встановлені ГПК України та судом, а спір вирішується з його урахуванням;
- постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 26.05.2026 на 10:20.
Ухвалою суду від 12.05.2026 повідомлено сторін про час та місце проведення судового засідання 26.05.2026.
Відповідач був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа, але у судове засідання 26.05.2026 не з'явився.
До початку судового засідання відповідач подав до суду заяву про розгляду справи без участі його представника.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України судове засідання з розгляду справи по суті 26.05.2026 проводилось за відсутності відповідача (його представника).
У судовому засіданні 26.05.2026 на підставі ч. 6 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України суд проголосив скорочене рішення.
Короткий зміст позовних вимог та узагальнені доводи учасників справи.
Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу теплової енергії №904/25 від 01.09.2025 в частині оплати за поставлену теплову енергію.
У відзиві на позов відповідач зазначає, що основною обставиною, яка призвела до невиконання ним своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу теплової енергії №904/25 від 01.09.2025, є саме неможливість застосування економічно обґрунтованого тарифу, відсутність компенсації заборгованості з різниці в тарифах на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, на теплову енергію, послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води.
Інших заяв по суті у встановлений судом строк до суду не надходило.
Обставини, які є предметом доказування у справі. Докази, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.
01.09.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю «Чернігівська генеруюча компанія» (далі - Продавець) та Акціонерне товариство «Облтеплокомуненерго» (далі - Покупець) уклали договір купівлі-продажу теплової енергії №904/25 (далі - Договір), за умовами п. 1.1 якого Продавець зобов'язується продати Покупцю теплову енергію, вироблену на когенераційних установках та теплову енергію, вироблену на установках з використанням альтернативних джерел енергії, а Покупець зобов'язується її прийняти та оплатити Продавцю за тарифами, які відповідно встановлені Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг та органами місцевого самоврядування.
Теплова енергія купується Покупцем для надання послуг з постачання теплової енергії, послуг з постачання гарячої води та постачання теплової енергії власним споживачам Покупця за категоріями «населення» та «бюджет» (п. 2.1 Договору).
Відповідно до п. 3.1.2 Договору Покупець зобов'язується здійснювати розрахунки із Продавцем у порядку і в строки, передбачені цим Договором, відповідно до обсягів фактично проданої (поставленої) теплової енергії, які встановлюються на підставі показів вузлів обліку теплової енергії, встановленого на котельні за адресою: м. Чернігів, вул. Інструментальна, 14-Б. При цьому, теплова енергія купується та оплачується Покупцем виключно за умови надання її власним споживачам Покупця.
За умовами п. 5.1 Договору облік спожитої теплової енергії згідно з умовами цього Договору здійснюється за даними вузлів обліку теплової енергії, що встановлені по вул. Інструментальній, 14-Б у м. Чернігові, і які окремо визначають кількість спожитої теплової енергії, що вироблена на когенераційних установках та кількість спожитої теплової енергії, що вироблена на установках з використанням альтернативних джерел енергії.
Дані з вузлів обліку теплової енергії знімаються представниками Сторін з обов'язковим складанням Акту про зняття показів з вузлів обліку теплової енергії у порядку, що зазначено вище. На підставі цих Актів Продавець складає та надає Покупцю для підписання Акт приймання-передачі теплової енергії, в якому відображається окремо кількість спожитої теплової енергії, що вироблена на когенераційних установках та кількість спожитої теплової енергії, що вироблена на установках з використанням альтернативних джерел енергії. Акт приймання-передачі теплової енергії має бути підписаний уповноваженими представниками Сторін.
Згідно з п. 6.1, 6.3 Договору розрахунковим періодом є календарний місяць.
Ціна 1 Гкал теплової енергії визначається Сторонами на підставі тарифів, які встановлені Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг для теплової енергії, що вироблена на когенераційних установках та органами місцевого самоврядування для теплової енергії, що вироблена на установках з використанням альтернативних джерел енергії.
Вартість проданої (поставленої) теплової енергії Продавцем Покупцю визначається на підставі Актів приймання-передачі теплової енергії, звіту розподілу теплової енергії в Гкал по групах споживачів, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою Покупця та відповідних тарифів на теплову енергію.
Якщо протягом дії цього Договору відбудеться зміна тарифів, то нові тарифи застосовується для розрахунків між Продавцем та Покупцем автоматично з дати його введення відповідно до вимог чинного законодавства.
Відповідно до п. 6.5 Договору сплата за поставлену теплову енергію, яка є предметом цього Договору, здійснюються Покупцем наступним чином: щомісячно до 20 числа місяця, що слідує за розрахунковим, Покупець сплачує продавцю 100 (сто) відсотків суми, зазначеної в Акті приймання-передачі теплової енергії.
У п. 7.2.2 Договору сторони встановили, що у разі несвоєчасного здійснення розрахунків за теплову енергію Покупець сплачує Продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення платежу, від простроченої суми за кожен день такого прострочення, а також борг з урахуванням індексу інфляції за весь період прострочення і 3% річних від простроченої суми.
Договір набирає чинності з дня його підписання та діє до 30.09.2026 року включно (п. 10.1 Договору).
25.12.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю «Чернігівська генеруюча компанія» (далі - Продавець) та Акціонерне товариство «Облтеплокомуненерго» (далі - Покупець) уклали додаткову угоду № 1 до Договору (далі - Додаткова угода №1), у якій дійшли згоди викласти п. 6.5 Договору а такій редакції: « 6.5. Сплата за поставлену теплову енергію, яка є предметом цього Договору, здійснюється Покупцем наступним чином: щомісячно до 5 числа місяця, що слідує за розрахунковим, Покупець сплачує продавцю 100 (сто) відсотків суми, зазначеної в Акті приймання-передачі теплової енергії.».
У період з вересня 2025 року по березень 2026 року позивач виробив та продав відповідачу теплову енергію на загальну суму 53 850 205,62 грн, на підтвердження чого надано підписані сторонами акти купівлі-продажу теплової енергії від 30.09.2025, від 31.10.2025, від 30.11.2025, від 31.12.2025, від 31.01.2026, від 28.02.2026, від 31.03.2026 (на суму 11 495 037,03 грн).
Як зазначає позивач, відповідач частково оплатив вартість проданої йому теплової енергії у загальному розмірі 39 703 697,15 грн.
Позивач надав акт звіряння взаємних розрахунків за період з 01.01.2026 по 28.02.2026, підписаний відповідачем, відповідно до якого заборгованість відповідача за Договором станом на 28.02.2026 становить 2 651 471,44 грн.
З урахуванням вартості проданої у березні 2026 року теплової енергії на суму 11 495 037,03 грн, заборгованість відповідача перед позивачем становить 14 146 508,47 грн.
Позивач направив на адресу відповідача претензію від 06.04.2026 №06/04-11, у якій запропонував в дводенний строк сплатити заборгованість у розмірі 14 146 508,47 грн.
У відповіді на цю претензію від 08.04.2026 відповідач підтвердив наявність у нього спірної заборгованості та зазначив про неможливість її сплати у зв'язку зі скрутним фінансовим становищем, яке викликано застосуванням економічно необґрунтованих тарифів та відсутності компенсації різниці в тарифах.
Доказів сплати спірної заборгованості відповідач суду не надав.
Оцінка суду.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлює, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За приписами ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму
Відповідно до ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:
1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;
2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
За приписами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Щодо заявленої до стягнення основної заборгованості.
Як встановив суд, у період з вересня 2025 року по березень 2026 року позивач виробив та продав відповідачу теплову енергію на загальну суму 53 850 205,62 грн, однак відповідач оплатив її лише частково - у розмірі 39 703 697,15 грн.
Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем становить 14 146 508,47 грн, а саме: частково несплачена вартість теплової енергії, поставленої у лютому 2026 року, у розмірі 2 651 417,44 грн, яку відповідач мав сплатити до 05.03.2026, та повністю вартість теплової енергії, поставленої у березні 2026 року, у розмірі 11 495 037,03 грн, яку відповідач мав сплатити до 05.04.2026.
Відповідач зазначає про неможливість сплати спірної заборгованості у зв'язку зі скрутним фінансовим становищем, яке викликано застосуванням економічно необґрунтованих тарифів та відсутності компенсації різниці в тарифах.
Суд враховує, що комерційною господарською діяльністю (підприємництвом) є самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється юридичними особами та фізичними особами - підприємцями з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку
Отже, у разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що така господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик, особа має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утриматись від) таких дій.
Таким чином, зазначені відповідачем обставини, які фактично зводяться до відсутності у нього коштів для сплати заборгованості, навіть у зв'язку з відсутністю бюджетної компенсації заборгованості з різниці в тарифах, не є підставою для невиконання відповідачем своїх грошових зобов'язань перед позивачем за Договором, у тому числі в частині здійснення повної та своєчасної сплати вартості отриманої теплової енергії.
У главі 50 ЦК України визначено підстави припинення зобов'язання, а в частині першій статті 598 цієї глави обумовлено, що зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Підстави припинення зобов'язання визначені, зокрема, в статтях 599, 600, 601, 604-609 ЦК України.
За відсутності інших підстав, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Оскільки відповідач у порушення ст. 525, 526, 527, 530 Цивільного кодексу України взятих на себе зобов'язань не виконав та не сплатив кошти за отриману теплову енергію у встановлені у Договорі терміни, суд доходить висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 14 146 508,47 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо заявленої до стягнення пені.
Враховуючи порушення відповідачем термінів сплати вартості поставленої теплової енергії, позивач заявив до стягнення 61 020,16 грн пені, нарахованої за період з 06.03.2026 по 02.04.2026 на суму заборгованості у розмірі 2 651 471,44 грн.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Стаття 549 ЦК України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до частини другої статті 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
З наведених вище положень статей 549, 551, 611 ЦК України слідує, що встановлення неустойки (штрафу, пені) віднесено до умов договору, які сторони, в межах встановлених законодавством, визначають на власний розсуд при укладенні договору.
У п. 7.3 Договору сторони встановили відповідальність відповідача за несвоєчасне здійснення розрахунків за теплову енергію у вигляді сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення платежу, від простроченої суми за кожен день такого прострочення.
Відповідно до положень частини першої статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Відповідно до вимог частин 1, 2 статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Отже, виходячи зі змісту наведених вище норм права для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання особа, яка порушила зобов'язання, повинна довести: наявність обставин непереборної сили; їх надзвичайний характер; неможливість попередити за даних умов завдання шкоди; причинний зв'язок між цими обставинами і понесеними збитками.
Близький за змістом правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 01.10.2020 у справі № 904/5610/19 та від 21.03.2024 у справі № 910/6185/23.
Відповідачем не доведено те, що належне виконання зобов'язань за Договором виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності, оскільки відсутність у боржника необхідних коштів в силу приписів ст. 617 ЦК України не є обставиною, яка звільняє боржника від відповідальності.
Отже, підстави для звільнення відповідача від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання у вигляді сплати пені у суду відсутні.
Суд, здійснивши перевірку розрахунку заявленої до стягнення пені, дійшов висновку про правильне її нарахування, а тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо заявлених до стягнення 3% річних.
Враховуючи порушення відповідачем термінів сплати вартості поставленої теплової енергії, позивач заявив до стягнення 6102,02 грн - 3% річних, нарахованих за період з 06.03.2026 по 02.04.2026 на суму заборгованості у розмірі 2 651 471,44 грн.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.
За змістом ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов'язання.
Суд, здійснивши перевірку розрахунку заявлених до стягнення 3% річних, дійшов висновку про правильне їх нарахування, а тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Висновки суду.
Доказами у справі, відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами:
1) письмовими, речовими і електронними доказами;
2) висновками експертів;
3) показаннями свідків (ч. 2 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно з ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Інші докази та пояснення учасників справи судом до уваги не приймаються, оскільки не спростовують вищевикладені висновки суду.
За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з'ясуванні усіх питань, винесених на його розгляд.
За наведених у їх сукупності обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Щодо судових витрат.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.
Отже, стягненню з відповідача підлягає судовий збір у розмірі 170 563,57 грн.
Керуючись ст. 42, 73-80, 86, 129, 165, 231, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Акціонерного товариства «Облтеплокомуненерго» (код ЄДРПОУ 03357671, вул. Реміснича, буд. 55-Б, м. Чернігів, 14000) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігівська генеруюча компанія» (код ЄДРПОУ 41949054, вул. Шевченка, будинок 15, м. Чернігів, 14000) 14 146 508,47 грн заборгованості за поставлену теплову енергію, 61 020,16 грн пені, 6102,02 грн 3% річних та 170 563,57 грн витрат зі сплати судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду у строки, визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.
Вебадреса Єдиного державного реєстру судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.
Повне рішення складено 03.06.2026.
Суддя В. В. Шморгун