18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
04 травня 2026 року м. Черкаси Справа № 925/1623/25
Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Чевгуза О.В., з секретарем судового засідання Брус Л.П., за участю представників сторін:
від позивача: Запара А.В. - самопредставництво (бере участь в режимі відеоконференції),
від відповідача - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Господарського суду Черкаської області у місті Черкаси справу
за позовом Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України
до Комунального підприємства «Водоканал»
про стягнення 12 240,00 грн,
Господарським судом Черкаської області розглядається справа за позовом Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі також - Відділення) до Комунального підприємства «Водоканал» про стягнення в дохід Державного бюджету України 12 240,00 грн пені за прострочення сплати штрафу за вчинення порушення, передбаченого пунктом 1 статті 13 та пунктом 2 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції».
Ухвалою від 05.01.2026 Господарський суд Черкаської області прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, справу вирішив розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 09 год. 30 хв. 26.02.2026.
26 лютого 2026 року від позивача надійшло клопотання, у якому він зазначає, що підтримує позовні вимоги, подав всі докази, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, вчинив інші дії з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті; просить суд закрити підготовче провадження та провести підготовче засідання за його відсутності.
Ухвалою від 26.02.2026 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті у судовому засіданні на 24.03.2026.
Ухвалою від 20.03.2026 суд задовольнив клопотання позивача та забезпечив проведення судового засідання для представника позивача в режимі відеоконференції.
24 березня 2026 року від позивача надійшло клопотання, у якому він зазначає, що підтримує позовні вимоги; просить суд провести судове засідання за його відсутності.
Ухвалою від 24.03.2026 суд відклав розгляд справи по суті на 07.04.2026.
24 березня 2026 року від відповідача надійшла заява про усунення позивачем недоліків позовної заяви через наведені тим суперечливі обставини.
24 березня 2026 року від позивача надійшла заява про виправлення описки у позовній заяві, у якій він, зокрема, просить суд:
стягнути з Комунального підприємства «ВОДОКАНАЛ» (ідентифікаційний код юридичної особи 21374420, вул. Героїв Майдану, буд. 14, м. Корсунь Шевченківський, Черкаський р-н., Черкаська обл., 19402) в дохід загального фонду Державного бюджету України пеню у розмірі 12 240 гривень 00 копійок;
стягнути з Комунального підприємства «ВОДОКАНАЛ» на користь Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (код ЄДРПОУ 21602826, вул. Митрополита Василя Липківського, 45 м. Київ, 03035) витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422 гривні 40 копійок за подання позовної заяви.
07 квітня 2026 року від відповідача надійшла заява, у якій він зазначає, що з урахуванням уточнень до позовної заяви, що були надані 24.03.2026 позивачем, та з огляду на фактичні обставини пов'язані з предметом позову, вбачає підстави вказати на тривалі та очевидні порушення позивачем процесуальних прав та обов'язків. Підставою цьому є дата фактичної сплати відповідачем пені за несвоєчасну оплату штрафу по вказаному АМКУ рішенню комісії від 12.09.2024 - суму пені в розмірі, тотожному розміру, що вказаний в позовній заяві, було сплачено ще 08 січня 2025 року, тобто задовго до дати подачі позову (29.12.2025). У зв'язку з наведеним відповідач просить суд долучити квитанцію про сплату пені до матеріалів справи та вирішити питання про відмову у задоволенні позову та винесенні окремої ухвали щодо посадових осіб та представників позивача щодо тривалого грубого порушення як прав сторони відповідача так і порушення процесуальних прав та обов'язків учасника судового процесу.
У судовому засіданні 07.04.2026 ухвалено судове рішення, підписана вступна та резолютивна частини ухвали. Суд постановив повернутись до стадії розгляду справи у підготовчому провадженні; призначив підготовче засідання на 10 год 00 хв 22 квітня 2026 року. У позивача витребувано відомості про сплату пені за платіжною інструкцією від 08.01.2025 № 1092.
21 квітня 2026 року від позивача надійшла заява про закриття провадження у справі.
Позивач зазначає, що предметом спору є стягнення пені у розмірі 12 240 гривень 00 копійок за прострочення сплати штрафу на суму 34 000 гривень 00 копійок накладеного рішенням адміністративної колегії Відділення 12.09.2024 № 60/141-р/к у справі № 425/60/97-рп/к.24.
14 квітня 2026 року юридичним відділом ПМТВ АМКУ подано службову записку до відділу фінансового планування, бухгалтерського обліку та звітності ПМТВ АМКУ.
16 квітня 2026 року юридичним відділом ПМТВ АМКУ отримано витяг з виписки бюджетного рахунку для зарахування надходжень до державного бюджету від 08 січня 2025 року.
Позивач повідомляє, що Відділенням встановлено та перевірено надходження та зарахування пені у розмірі 12 240,00 грн від КП «ВОДОКАНАЛ» відповідно до платіжної інструкції № 1092 від 08.01.2025. Таким чином, предмет спору, заявлений у позові, відсутній, а розгляд справи по суті неможливий, оскільки спір не підлягає вирішенню в господарському суді в позовному порядку. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України) провадження у справі підлягає закриттю.
Крім того, Відділення як позивач жодним чином не вчиняло зловживання процесуальними правами у будь-якій формі, оскільки на момент подання позову відомості про зарахування пені були відсутні.
Посилаючись на частину 2 статті 185 ГПК України, відповідно до якої за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу, зокрема, про закриття провадження у справі, статтю 231 ГПК України, позивач просить суд:
закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмету спору;
вирішити питання про розподіл судових витрат, повернути на рахунок Відділення суму сплаченого при поданні позовної заяви судового збору у розмірі 2422 гривні 40 копійок.
Ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання від 22.04.2026, суд закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті на 10 год 00 хв 04 травня 2026 року; постановив під час розгляду справи по суті розглянути клопотання про закриття провадження у справі та винесення окремої ухвали, у судове засідання викликати представника відповідача. Ухвала оформлена окремим документом після закінчення судового засідання.
Представник відповідача у призначене судове засідання не з'явився, про причини неявки не повідомив.
У судовому засіданні представниця позивача провадження у справі просила закрити та повернути з державного бюджету судовий збір. Суд завершив розгляд справи по суті, оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення та час його проголошення.
В порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні підписано скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність (стаття 76 ГПК України), допустимість (стаття 77 ГПК України), достовірність (стаття 78 ГПК України) кожного доказу окремо, а також вірогідність (стаття 79 ГПК України) і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Позивач обґрунтовував пред'явлений позов тим, що рішенням адміністративної колегії Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 60/141-р/к від 12.09.2024 у справі № 425/60/97рп/к.24 накладено штраф на відповідача у розмірі 34 000,00 грн за вчинення порушення, передбаченого пунктом 1 статті 13 та пунктом 2 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку послуг з централізованого водопостачання в межах м. Корсунь-Шевченківський Черкаської області, де розташовані водопровідні та каналізаційні системи, які належать КП «ВОДОКАНАЛ» на праві господарського відання та використовуються (експлуатуються) ним для надання таких послуг своїм абонентом (споживачем), що призвело до ущемлення інтересів споживачів, яке було б неможливе за умов існування значної конкуренції на цьому ринку (далі також - Рішення ПМТВ)
Листом Відділення від 12.09.2024 № 60-02/5284е копію Рішення ПМТВ було направлено КП «ВОДОКАНАЛ» на адресу останнього, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: вул. Героїв Майдану, буд. 14, м. Корсунь-Шевченківський, Черкаський р н., Черкаська обл., 19402, та вручено відповідачу, що підтверджується рекомендованим повідомленням АТ «Укрпошта» № 0600962240655.
Згідно з частиною другою статті 56 Закону № 2210 рішення органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов'язковими до виконання.
Відповідно до частини третьої статті 56 Закону № 2210 особа, на яку накладено штраф рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу. Встановлені у рішенні органу Антимонопольного комітету України зобов'язання, передбачені статтею 48 цього Закону, підлягають виконанню у двомісячний строк з дня одержання рішення органу Антимонопольного комітету України, якщо інше не передбачено законом або цим рішенням. Строки, передбачені абзацом першим цієї частини, зупиняються на час розгляду судом справи про оскарження рішення органу Антимонопольного комітету України у справі про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, а також на час проведення перевірки чи перегляду рішення у справі про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органом Антимонопольного комітету України.
Останнім днем двомісячного строку добровільного виконання Рішення ПМТВ є 18.11.2024.
Відповідно до частини тринадцятої статті 56 Закону № 2210 протягом п'яти днів з дня сплати штрафу суб'єкт господарювання зобов'язаний надіслати відповідно до Антимонопольного комітету України або його територіального відділення документи, що підтверджують сплату штрафу.
Рішення ПМТВ КП «ВОДОКАНАЛ» до господарського суду не оскаржувалось, не перебувало на перевірці або перегляді в органах Антимонопольного комітету України, з огляду на що є обов'язковим до виконання.
Таким чином зі спливом двомісячного строку - 18.11.2024 (останній день сплати штрафу), Рішення ПМТВ є чинним та обов'язковим до виконання згідно з приписами статті 22 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» та статті 56 Закону № 2210.
Відповідно до частин восьмої та дев'ятої статті 56 Закону № 2210 у разі, якщо протягом строку, встановленого абзацом першим частини третьої цієї статті, рішення органу Антимонопольного комітету України не виконується, голова територіального відділення Антимонопольного комітету України видає наказ про примусове виконання рішення органу Антимонопольного комітету України, прийнятого за результатами розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, у тому числі про стягнення штрафу.
Наказ голови територіального відділення Антимонопольного комітету України про примусове виконання рішення органу Антимонопольного комітету України, прийнятого за результатами розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, у тому числі про стягнення штрафу, є виконавчим документом, який пред'являється до органів державної виконавчої служби для примусового виконання в порядку, визначеному законом.
Головою Відділення було видано наказ від 20.11.2024 № 60/41-Ю-60/141-р/к-1, який був пред'явлений до органів державної виконавчої служби.
Постановою Корсунь-Шевченківського ВДВС у Черкаському районі Черкаської області ЦМУ МЮ (м. Київ) від 13.12.2024 ВП № 76705635 виконавче провадження закінчено у зв'язку з виконанням рішення, що підтверджується копією платіжної інструкції № 10832 від 13.12.2024.
Відповідно до частини п'ятої статті 56 Закону № 2210 за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу.
За період з 19.11.2024 (наступний день після спливу строку сплати штрафу) до 12.12.2024 включно (день, що передує дню фактичної сплати штрафу) прострочено 24 (двадцять чотири) дні сплати штрафу, позивач нарахував пеню за прострочення сплати штрафу: 24 дні х 510 грн 00 коп. (розмір пені за один день 34 000 х 1, 5%) = 12 240 грн 00 коп.
Згідно з частиною сьомою статті 56 Закону № 2210 у разі несплати пені органи Антимонопольного комітету України стягують пеню в судовому порядку.
Згідно з частиною чотирнадцятою статті 56 Закону № 2210 суми стягнутих штрафів та пені зараховуються до Державного бюджету.
Відповідно до частини десятої статті 56 Закону № 2210 сплата штрафу не звільняє суб'єкта господарювання від обов'язку припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції, а також від виконання інших зобов'язань, встановлених рішенням органу Антимонопольного комітету України.
Державний контроль за дотриманням антимонопольно-конкурентного законодавства, захист інтересів підприємців та споживачів від його порушень здійснюються Антимонопольним комітетом України відповідно до його повноважень, визначених законом (частина перша статті 40 Господарського кодексу України).
Згідно з статтею 25 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» з метою захисту інтересів держави, споживачів та суб'єктів господарювання Комітет, територіальні відділення Комітету у зв'язку з порушенням законодавства про захист економічної конкуренції органами влади, юридичними чи фізичними особами подають заяви, позови, скарги до суду, в тому числі про зобов'язання виконати рішення органів Комітету та стягнення не сплаченої у добровільному порядку пені.
Відповідно до пункту 3 Положення про територіальне відділення Антимонопольного комітету України, затвердженим розпорядженням Антимонопольного комітету України від 23 лютого 2001 року № 32-р, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 30 березня 2001 року за № 291/5482 (із змінами) у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції відділення має такі повноваження, зокрема, звертатися до суду із позовами, заявами і скаргами у зв'язку із застосуванням законодавства про захист економічної конкуренції.
Під час розгляду справи судом встановлено та визнається сторонами надходження та зарахування пені у розмірі 12 240,00 грн від КП «ВОДОКАНАЛ» відповідно до платіжної інструкції № 1092 від 08.01.2025.
Отже предмет спору був відсутній саме на час пред'явлення позову, вказані обставин існували на момент відкриття провадження у справі, але з'ясувалися після відкриття провадження у справи.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Верховний Суд у постанові від 20.02.2024 у справі № 916/1042/22 виснував таке.
Пунктом 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми Господарського процесуального кодексу України можливе також у разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина зумовлює відмову в позові, а не закриття провадження у справі. Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 13/51-04, а також у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.07.2018 у справі № 910/23359/15, від 18.06.2019 у справі № 914/891/16, від 18.07.2019 у справі № 916/3147/16, від 26.11.2019 у справі № 920/240/18, від 18.07.2023 у справі № 906/1357/20, від 16.08.2023 у справі № 910/5571/22.
Водночас особа, яка звертається до суду з позовом повинна довести конкретні факти порушення її прав та інтересів, та підтвердити, що її права та законні інтереси буде захищено та відновлено з допомогою певного способу захисту, визначеного у позові.
При цьому порушенням вважається такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке. Порушення права пов'язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Вирішуючи спір, суд з'ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити. При цьому відсутність порушення прав та законних інтересів позивача є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові незалежно від інших встановлених судом обставин. Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 910/15262/18, від 03.03.2020 у справі № 910/6091/19, від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17, від 29.08.2023 у справі № 910/5958/20, 22.03.2023 у справі № 509/5080/18.
Колегія Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 20.02.2024 у справі № 916/1042/22 дійшла висновку, що відсутність предмета спору на момент звернення з позовом до суду свідчить про відсутність порушеного права позивача, а тому є підставою для відмови у позові, а не для закриття провадження у справі.
Крім того, Верховний Суд у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 30.08.2024 у справі № 916/3006/23 висновує, що суд закриває провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України у зв'язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору існував на момент виникнення останнього, але припинив існування в процесі розгляду справи на час (до) ухвалення судом першої інстанції рішення по суті спору.
Отже, відсутність предмета спору на момент звернення з позовом до суду свідчить про відсутність порушеного права позивача, а тому є підставою для відмови в задоволені позовних вимог. Закриття провадження у справі можливе у разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.
Відповідно суд відмовляє у задоволенні позовних вимог повністю та відмовляє у задоволенні клопотання позивача про закриття провадження у справі.
Щодо клопотання відповідача про винесення окремої ухвали щодо посадових осіб та представників позивача стосовно тривалого грубого порушення як прав сторони відповідача так і порушення процесуальних прав та обов'язків учасника судового процесу, суд зазначає, що стаття 246 ГПК України наділяє господарський суд правом постановити окрему ухвалу у разі виявлення під час розгляду справи порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу.
Аналіз положень наведеної статті ГПК України дає підстави для висновку, що окрема ухвала суду є процесуальним засобом необхідного належного реагування (судового впливу) на порушення законності, а також на причини та умови, що цьому сприяли, які виявлені ним саме під час судового розгляду. Постановлення такої ухвали є правом, а не обов'язком суду, яке він може реалізувати у випадку виявлення при вирішенні спору по суті порушення певним органом чи особою вимог законодавства (аналогічний висновок міститься у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13.11.2019 у справі № 171/2124/18 та від 18.05.2018 у справі № 521/18287/15-ц, постанові Верховного Суду від 26.10.2022 у справі № 906/344/21).
Суд не постановляє окремих ухвал за клопотаннями сторін (аналогічний висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.02.2022 у справі № 750/3192/14).
Відповідно до положень ч. 2, 5 ст. 246 ГПК України суд може постановити окрему ухвалу у випадку зловживання процесуальними правами, порушення процесуальних обов'язків, неналежного виконання професійних обов'язків (в тому числі якщо підписана адвокатом чи прокурором позовна заява містить суттєві недоліки) або іншого порушення законодавства адвокатом або прокурором.
В окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги яких порушено, і в чому саме полягає порушення.
У постанові Верховного Суду від 21.03.2018 у справі № 911/961/17 вказано, що в окремій ухвалі має бути зазначено закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його стаття, пункт тощо), вимоги яких порушено, і в чому саме полягає порушення. Просте перерахування допущених порушень без зазначення конкретних норм чинного законодавства або перерахування норм права, порушення яких встановлено у судовому розгляді, є неприпустимим.
Обов'язковими умовами для прийняття окремої ухвали є порушення закону чи іншого нормативно-правового акта із чітким зазначенням такої норми та обґрунтуванням того, у чому саме полягає відповідне порушення.
Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку відмовити у задоволенні клопотання відповідача та що немає підстав для постановлення окремої ухвали у справі.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 238 ГПК України у резолютивній частині рішення зазначаються відомості про розподіл судових витрат.
Відповідності до ч. 2 ст. 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до ч. 1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається:
1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін;
2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Стаття 7 Закону України «Про судовий збір» містить вичерпний перелік пунктів, за якими повертається сплачена сума судового збору.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду зокрема у разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Відповідно, оскільки суд відмовляє у задоволенні позову, судовий збір покладається на позивача.
Керуючись статтями 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги на рішення, рішення набирає законної сили після прийняття судом апеляційної інстанції судового рішення.
Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене та підписане 03 червня 2026 року.
Суддя О.В. Чевгуз