ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
03.06.2026Справа № 910/1599/25 (910/4796/26)
За позовом ОСОБА_1
(ідентифікаційний код: НОМЕР_1 )
до Публічного акціонерного товариства «Укргазбанк»
(ідентифікаційний код: 23697280)
Товариства з обмеженою відповідальністю «ХЕВІ МЕТАЛ»
(ідентифікаційний код: 41890949)
про визнання правочину недійсним
у межах справи № 910/1599/25
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «НОРДІКСТІЛ»
(ідентифікаційний код: 43850929)
до Товариства з обмеженою відповідальністю «ХЕВІ МЕТАЛ»
(ідентифікаційний код: 41890949)
про банкрутство
Суддя Омельченко Л.В.
Без виклику (повідомлення) учасників справи
У провадженні Господарського суду м. Києва перебуває справа за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «НОРДІКСТІЛ» (ідентифікаційний код: 43850929) про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «ХЕВІ МЕТАЛ» (ідентифікаційний код: 41890949).
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «Укргазбанк» (ідентифікаційний код: 23697280) Товариства з обмеженою відповідальністю «ХЕВІ МЕТАЛ» (ідентифікаційний код: 41890949), в якій просить суд:
- визнати недійсним з моменту укладення Договір поруки № 174/2021/ КОД-КБ-ГКД-П1 від 24.03.2021, укладений між ОСОБА_1 , Публічним акціонерним товариством Акціонерний банк «УКРГАЗБАНК» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ХЕВІ МЕТАЛ».
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач уважає, що договір поруки № 174/2021/КОД-КБ-ГКД-П1 від 24.03.2021 був укладений ним під впливом помилки, яка вплинула на його волевиявлення та мала істотне значення при укладені правочину, але виявилась пізніше. Зазначене, на його думку, є підставою для визнання Договору поруки № 174/2021/КОД-КБ-ГКД-П1 від 24.03.2021 недійсним.
За результатами здійснення автоматизованого розподілу судової справи її було передано судді Омельченку Л.В. на розгляд у межах справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Хеві Метал».
Ухвалою суду від 28.04.2026 прийнято до розгляду у межах справи № 910/1599/25 позовну заяву ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Укргазбанк», Товариства з обмеженою відповідальністю «ХЕВІ МЕТАЛ» про визнання правочину недійсним та відкрито провадження у справі № 910/1599/25 (910/4796/25); справу постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
13.05.2026 від відповідача Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» надійшов відзив на позов та клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.
18.05.2026 від позивача ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив.
25.05.2026 від відповідача Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» надійшли заперечення на відповідь на відзив.
Відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Хеві Метал» своїм правом надати заперечення не скористався, з будь-якими заявами до суду не звертався.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Розглянувши клопотання Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» про здійснення розгляду справи з повідомленням сторін, суд дійшов висновку про відмову в його задоволенні з огляду на таке.
За приписами ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства заяви (позовні заяви) учасників провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) або інших осіб у спорах, стороною в яких є боржник, розглядаються в межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) за правилами спрощеного позовного провадження. Позивач має право в позовній заяві заявити мотивоване клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Якщо суд за результатами розгляду клопотання позивача дійде висновку про розгляд справи в порядку загального позовного провадження, він зазначає про це в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Частиною 6 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін за одночасного існування таких умов:
- предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує 500 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
- характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
Так, суд зазначає, що предметом позову ОСОБА_1 є визнання договору недійсним, що свідчить про немайновий характер позову.
Також суд звертає увагу відповідача, що за правилами ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства позовні заяви у справі про банкрутство (неплатоспроможність) розглядаються в межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) за правилами спрощеного позовного провадження. Тобто, вбачається, що для зазначених категорій справ законодавець визначив спрощений порядок розгляду.
Спрощене провадження, як і загальне позовне провадження спрямовані на всебічний, повний та об'єктивний розгляд справи з дослідженням всіх наданих сторонами доказів, вивченням всіх заяв сторін по суті справи, тобто спрощене провадження не є провадженням, в якому розглядаються безспірні вимоги. Отже, відповідач не позбавлений можливості викласти свої доводи, аргументи, міркування, заперечення у письмових заявах по суті справи, не позбавлений можливості надавати суду свої докази на спростування вимог позивача у строки, визначені судом або законом, заявляти відповідні клопотання та в повній мірі користуватися правами, передбаченими ГПК України.
З урахуванням викладеного, зважаючи на приписи ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, взявши до уваги категорію та складність спору, обсяг та характер поданих доказів у справі, суд дійшов висновку, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі суд не вимагають проведення судового засідання з викликом (повідомленням) сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, тому клопотання відповідача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін задоволенню не підлягає.
Розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Хеві Метал», Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» про визнання договору поруки недійсним у межах справи № 910/1599/25 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «ХЕВІ МЕТАЛ» (ідентифікаційний код: 41890949), а також інші заяви сторін по суті справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
24.03.2021 між ПАТ АБ «Укргазбанк» як кредитором та ТОВ «Хеві Метал» як позичальником було укладено Генеральний кредитний договір № 174/2021/КОД-КБ-ГКД, згідно якого позичальник зобов'язався, у порядку та на умовах визначених кредитним договором, повернути кредит у розмірі 20 000 000 (двадцять мільйонів) доларів США у строк до 23.03.2026.
24 березня 2021 року між ПАТ АБ «Укргазбанк», як кредитором, ТОВ «Хеві Метал», як позичальником, та ОСОБА_1 , як поручителем, було укладено договір поруки № 174/2021/КОД-КБ-ГКД-П1 у якості забезпечення виконання зобов'язань позичальника перед кредитором за Генеральним кредитним договором №174/2021/КОД-КБ-ГКД від 24 березня 2021 року. Метою укладення вказаного Генерального кредитного договору було отримання кредитних коштів в загальному розмірі 20 000 000 доларів США зі строком повернення до 26.03.2026, основна частина з яких (еквівалент 13 млн Євро) мала бути спрямована на викуп позичальником частки (77%) мажоритарного учасника в своєму статутному капіталі та погашення наявної кредиторської заборгованості перед пов'язаними із мажоритарним учасником підприємствами і набуття у такій спосіб повного контролю над Товариством його мажоритарним учасником із часткою 23% - ТОВ "ДАН-СТІЛ", кінцевим бенефіціарним власником якого був ОСОБА_2 (батько позивача - ОСОБА_1 ).
Позивач уважає, що договір поруки № 174/2021/КОД-КБ-ГКД-П1 від 24.03.2021 був укладений ним під впливом помилки, яка вплинула на його волевиявлення та мала істотне значення при укладені правочину, але виявилась пізніше. Зазначене, на його думку, є підставою для визнання Договору поруки № 174/2021/КОД-КБ-ГКД-П1 від 24.03.2021 недійсним.
Зокрема, позивач стверджує, що укладаючи Договір поруки, він покладався на Генеральний кредитний договір, який був укладений одночасно з Договором поруки, в якому було чітко зазначено всі укладені договори забезпечення і договори забезпечення, які будуть укладені зі строком такого укладення. ОСОБА_1 , укладаючи Договір поруки в забезпечення Генерального кредитного договору з кредитним лімітом 20 000 000,00 (двадцять мільйонів) доларів США 00 центів, користувався детальною інформацією та документами від ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК» щодо забезпечення виконання зобов'язань за договором, за яким надається порука.
Генеральний кредитний договір було укладено 24 березня 2021 року, у цей день також було укладено договори забезпечення:
- Договір іпотеки № 174/2021/КОД-КБ-ГКД-І1 від 24.03.2024, укладений між ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК» та ТОВ «ХЕВІ МЕТАЛ» (пп. 2.1.1 п. 2.1 Генерального кредитного договору);
- Договір застави № 174/2021/КОД-КБ-ГКДЗ1 від 24.03.2024, укладений між ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК» та ТОВ «ХЕВІ МЕТАЛ» (п.п. 2.1.2, 2.1.4 п. 2.1 Генерального кредитного договору);
- Договір іпотеки № 174/2021/КОД-КБ-ГКД-І2 від 24.03.2024, укладений між ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК» та ТОВ «ХЕВІ МЕТАЛ» (п. 2.1.3 п. 2.1 Генерального кредитного договору);
- Договір поруки № 174/2021/КОД-КБ-ГКД-П1 від 24.03.2021, укладений між ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК» та ОСОБА_1 (пп. 2.1.5 п. 2.1 Генерального кредитного договору);
- Договір поруки № 174/2021/КОД-КБ-ГКД-П2 від 24.03.2021, укладений між ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК» та ТОВ «МЕТІПОЛ ТРЕЙД» (пп. 2.1.6 п. 2.1 Генерального кредитного договору).
Як було передбачено пп. 2.1.7 п.2.1 Генерального кредитного договору протягом 45 календарних днів з 24 березня 2021 року було укладено ще два договори забезпечення:
- Договір застави № 174/2021/КОД-КБ-ГКД-З2 частки у статутному капіталі від 22.04.2021, укладений між ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК» та МАРАКОРТІО ХОЛДИНГЗ ЛІМІТЕД (MARAKORTIO HOLDINGS LIMITED), Республіка Кіпр;
- Договір застави № 174/2021/КОД-КБ-ГКД-З3 частки у статутному капіталі від 22.04.2021, укладений між ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК» та ТОВ «ДАН-СТІЛ» (DAN-STEEL Sp. Z o.o.), Республіка Польща.
ОСОБА_1 зазначає, що на момент укладання Договору поруки керувався положеннями, які зафіксовано в п. 3.1 Генерального кредитного договору, що до моменту укладення договору іпотеки комплексу нерухомого майна, що в цілому складає ТЦ «BAZAR на Лісовій», ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК» може видати кредитні кошти в розмірі не більше 5 000 000,00 дол. США (пп. 3.1.1- 3.1.2 п. 3.1 ГКД), уважає, що ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК», який зазначив умовою надання кредитних коштів позичальнику за Додатковими договорами 3-10 передачу протягом 60 днів з дати укладання Генерального кредитного договору в іпотеку нерухомого майна загальною площею 5 314,4 кв. м та рухомого майна (в кількості 145 одиниць), що в цілому складає ТЦ «BAZAR на Лісовій» (пп. 3.1.3 п. 3.1 ГКД), а згодом не уклавши зазначений договір іпотеки, не вимагав дострокового погашення заборгованості (пп. 4.3.10 п.4.3 ГКД), надавши позичальнику кредитні кошти за Додатковими договорами 3-10, діяв всупереч умов Генерального кредитного договору.
Не зважаючи на невиконання умов Генерального кредитного договору стосовно забезпечення кредитного зобов'язання шляхом передачі в іпотеку нерухомого майна загальною площею 5 314,4 кв. м та рухомого майна (в кількості 145 одиниць), що в цілому складає ТЦ «BAZAR на Лісовій», за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ТОВ «ПАНОРАМА-ІНВЕСТ», ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК» після 60 днів з дати укладання Генерального кредитного договору уклав 39 додаткових угод на надання кредитних коштів. Частина кредитних коштів була повернута ТОВ «ХЕВІ МЕТАЛ».
Відповідно до Заяви ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК» у справі № 910/1599/25 загальна заборгованість за тілом кредиту становить 230 241 446,29 грн, 7 473 637,01 дол. США та 1 092 348,69 Євро.
Позивач посилається на інформацію, що міститься на сайті дошці оголошень OLX (https://www.olx.ua/) у розділі Продаж комерційної нерухомості, відповідно до якої вартість 1 квадратного метра становить 1 403,44 дол. США. Відтак, зазначає, що вартість нерухомого майна загальною площею 5 314,4 кв. м ТЦ «BAZAR на Лісовій» може дорівнювати 7 458 441,54 дол. США без врахування вартості рухомого майна (в кількості 145 одиниць).
Водночас, позивач зазначає, що заборгованість за Додатковим договором № 174/2021/КОДКБ-ГКД-ДД1 від 24.03.2021 і Додатковим договором № 174/2021/КОД-КБ-ГКД-ДД2 від 30.04.2021, кредитні кошти за якими надавались без умови передачі в іпотеку нерухомого майна, що в цілому складає ТЦ «BAZAR на Лісовій», становить за тілом кредиту 1 805 919,87 дол. США.
Отже, на переконання позивача під час укладання Договору поруки мала місце помилка ОСОБА_1 не лише щодо економічного мотиву вступу у поруку, а природи і змісту прийнятого зобов'язання. Позивач стверджує, що на момент укладення Договору поруки він помилився стосовно можливості надання кредитних коштів більше 5 000 000,00 дол. США без укладення договору іпотеки нерухомого майна, що в цілому складає ТЦ «BAZAR на Лісовій», всуперечь пп. 3.1.3 п. 3.1 ГКД, що значно збільшило розмір відповідальності поручителя. Укладаючи Договір поруки, ОСОБА_1 виходив із того, що його особиста порука лише доповнює реальну й належно оформлену іпотеку ліквідного об'єкту - ТЦ «BAZAR на Лісовій», а насправді такий елемент структури забезпечення був згодом виключений ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК» без спеціальної згоди поручителя, тому його уявлення стосувалося саме обсягу та характеру прав і обов'язків сторін Договору поруки.
У зв'язку з наведеним, позивач просить суд визнати з моменту укладення Договір поруки № 174/2021/ КОД-КБ-ГКД-П1 від 24.03.2021, укладений між ОСОБА_1 , Публічним акціонерним товариством Акціонерний банк «УКРГАЗБАНК» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ХЕВІ МЕТАЛ», недійсним.
Не погоджуючись із заявленими позовними вимогами, ПАТ АБ «Укргазбанк» надав суду відзив на позов, у якому зазначив, що відповідно до пунктів 1.1. договорів поруки: № 174/2021/КОД-КБ-ГКД-П1 від 24.03.2021 та № 174/2021/КОД-КБ-ГКД-П2 від 24.03.2021, Поручитель зобов'язується перед Кредитором відповідати за виконання Позичальником зобов'язань по Генеральному кредитному договору № 174/2021/КОД-КБ-ГКД від 24.03.2021, а також договорів про внесення змін та додаткових договорів до нього. Поручитель відповідає за повернення кредиту, за сплату процентів за користування кредитними коштами, комісій, штрафів, пені, інших платежів передбачених Генеральним кредитним договором, а також за збитки понесені Банком внаслідок невиконання Позичальником умов кредитного договору. У разі зміни умов Кредитного договору, зокрема, але не виключно: у разі підвищення розміру процентів за користування кредитними коштами; відстрочення виконання зобов'язання, що призвело до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування кредитними коштами; встановлення (збільшення розміру ) неустойки; встановлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки за користування кредитними коштами в сторону збільшення; розширення змісту основного зобов'язання щодо дострокового повернення кредиту та плати за користування ним, Поручитель зобов'язується перед Кредитором відповідати за виконання Позичальником зобов'язань по Кредитному договору в обсязі, що встановлюється після внесених змін. Поручитель надає свою згоду на зміни умов Кредитного договору, які призведуть або можуть призвести до збільшення обсягу його відповідальності, а також підтверджує, що такі зміни не потребують отримання Кредитором будь-якого додаткового погодження у майбутньому.
Відповідач - ПАТ АБ «Укргазбанк» також стверджує, що перебуваючи, зокрема у статусі кінцевого бенефіціарного власника ТОВ «МЕТІПОЛ ТРЕЙД», Позивач був обізнаний з усіма істотними умовами кредитування, зокрема щодо розміру кредиту, строків його повернення, процентної ставки, а також обсягу відповідальності поручителя у разі невиконання Позичальником своїх зобов'язань. Більше того, з огляду на сімейні зв'язки з особою, яка здійснювала фактичне управління господарською діяльністю Позичальника (його батьком), Позивач міг знати про реальний фінансово-майновий стан Позичальника, динаміку його господарської діяльності та об'єктивну спроможність виконати прийняті на себе кредитні зобов'язання.
У відповіді на відзив ОСОБА_1 звернув увагу суду на те, що ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК» у відзиві підтвердив, що до грудня 2021 року обов'язковою умовою видачі кредитних коштів була передача в іпотеку комплексу нерухомого майна загальною площею 5 314,4 кв. м та рухомого майна (в кількості 145 одиниць), що в цілому складає ТЦ «BAZAR на Лісовій». Також ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК» у відзиві підтвердив, що незважаючи на відсутності передачі в іпотеку комплексу нерухомого майна загальною площею 5 314,4 кв. м та рухомого майна (в кількості 145 одиниць), що в цілому складає ТЦ «BAZAR на Лісовій», банк надав ТОВ «ХЕВІ МЕТАЛ» кредитні кошти у розмірі 13 230 000,00 доларів США станом на 06 грудня 2021 року за додатковими угодами № 1-7, а тому вважає, що ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК» відзивом не спростував доводи позовної заяви, що під час укладання Договору поруки помилка ОСОБА_1 стосувалася не лише економічного мотиву вступу у поруку, а природи і змісту прийнятого зобов'язання.
Так, згідно з частиною 1 статті 229 ЦК України, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.
Правочини, вчинені внаслідок помилки, належать до категорії правочинів, в яких внутрішня воля співпадає з волевиявленням та дійсно спрямована на досягнення мети правочину, але формування такої волі відбулося під впливом обставин, які спотворили справжню волю особи. Помилка - це неправильне сприйняття особою фактичних обставин, що вплинуло на її волевиявлення, за відсутності якого можна було б вважати, що правочин не був би вчинений. Для визнання правочину недійсним як укладеного під впливом помилки необхідно, щоб помилка мала істотне значення. Під помилкою, що має істотне значення, розуміється помилка щодо, зокрема, природи правочину, прав та обов'язків сторін. Правочин, вчинений під впливом помилки, є оспорюваним. Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину, мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно була і має істотне значення. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не може бути підставою для визнання правочину недійсним. (подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 03.12.2025 у справі № 910/3479/24; Верховного Суду від 09.07.2025 у справі № 445/2460/21).
Позивач стверджує, що на момент укладення Договору поруки він виходив із того, що Позичальник у майбутньому виконає своє зобов'язання за пп. 4.2.29. п. 4.2. Кредитного договору та оформить іпотеку комплексу нерухомого майна, і що саме ця обставина визначила зміст його уявлень про прийнятий ризик.
Втім, як слушно зазначив відповідач, очікування щодо майбутніх дій третьої особи є мотивом, а не елементом змісту правочину. Те, що Позивач розраховував на виконання Позичальником певного зобов'язання перед Кредитором у майбутньому, жодним чином не змінює зміст його обов'язків за укладеним договором. Невиконання Позичальником обов'язку щодо оформлення іпотеки - це подія, яка настала після укладення Договору поруки. Отже, відсутність іпотеки на момент підписання Договору поруки не є обставиною у розумінні статті 229 ЦК України.
Крім того, суд звертає увагу, що поручитель у Договорі поруки заздалегідь погодився відповідати за зобов'язаннями Позичальника в обсязі, що встановлюється після будь-яких змін до Кредитного договору, та підтвердив, що такі зміни не потребують його додаткового погодження.
Зокрема, відповідно до пунктів 1.1. договорів поруки: № 174/2021/КОД-КБ-ГКД-П1 від 24.03.2021 та № 174/2021/КОД-КБ-ГКД-П2 від 24.03.2021, Поручитель зобов'язується перед Кредитором відповідати за виконання Позичальником зобов'язань по Генеральному кредитному договору № 174/2021/КОД-КБ-ГКД від 24.03.2021, а також договорів про внесення змін та додаткових договорів до нього. Поручитель надає свою згоду на зміни умов Кредитного договору, які призведуть або можуть призвести до збільшення обсягу його відповідальності, а також підтверджує, що такі зміни не потребують отримання Кредитором будь-якого додаткового погодження у майбутньому.
Відповідно до пунктів 1.2. зазначених вище договорів поруки Поручитель несе солідарну відповідальність з Позичальником перед Кредитором за виконання зобов'язань по кредитного договору.
Згідно п. 1.3. зазначених вище договорів поруки Поручитель відповідає за повернення заборгованості за кредитним договором у тому ж обсязі, що і Позичальник.
Відповідно до положень ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Отже, економічна оцінка поручителем своїх ризиків, у тому числі шансів на регресне відшкодування за рахунок майна третіх осіб, не входить до змісту правочину поруки і не може кваліфікуватися як істотна обставина у розумінні статті 229 ЦК України.
З огляду на викладене, посилання Позивача на очікування щодо оформлення іпотеки не утворює істотної помилки в розумінні статті 229 ЦК України і не може бути підставою для визнання Договору поруки недійсним.
Також суд звертає увагу позивача на судове рішення у справі № 910/1599/25 (910/2888/25) за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «ХЕВІ МЕТАЛ» та ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК» про розірвання договору поруки № 174/2021/КОД-КБ-ГКД-П1 від 24 березня 2021, після його перегляду у апеляційному порядку. Зокрема, постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.10.2025 апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Хеві Метал" задоволено; скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 13 травня 2025 року про розірвання договору поруку. У позові відмовлено.
Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2026 у справі № 910/1599/25 (910/2888/25) касаційну скаргу ОСОБА_1 - залишено без задоволення, постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.10.2025 у справі № 910/1599/25 (910/2888/25), якою Позивачу відмовлено у задоволенні позову, було залишено без змін. Касаційний суд зазначив, що твердження ОСОБА_1 про "легітимні очікування" щодо переходу контролю над ТОВ "Хеві Метал" до ОСОБА_2 не має належного правового обґрунтування саме у межах правовідносин поруки, а тому не може бути ані доказом того, що при укладенні договору поруки сторони виходили з того, що відповідні корпоративні зміни (чи їх відсутність) не настануть (перша умова ч. 2 ст. 652 ЦК України), ані підставою для висновку, що прийняття 13.02.2025 рішень про зміну керівництва та ліквідацію боржника є істотною зміною обставин у розумінні ст. 652 ЦК України.
Відтак, убачається, що заявлені Позивачем у різних судових провадженнях правові підстави є взаємовиключними за своєю природою: розірвання договору за статтею 652 ЦК України передбачає визнання його чинним та дійсним на момент укладення, а підставою для розірвання є лише істотна зміна обставин, що настала після його укладення; визнання договору недійсним за статтею 229 ЦК України, навпаки, передбачає наявність помилки на момент укладення правочину.
Як прямо зазначив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 13 січня 2026 року у справі № 902/1302/22(902/65/25), в якій розглядалося питання про визнання договору поруки недійсним за умов, коли в попередній справі за участю тих самих сторін факт укладення договору поруки вже був підтверджений судовими рішеннями, на підставі яких з поручителя солідарно стягнуто заборгованість: «Особа не може вимагати визнання договору недійсним з підстав відсутності волевиявлення, якщо в іншій справі за її участю факт укладення цього договору вже встановлений судовими рішеннями, що набрали законної сили, а сама особа раніше не заперечувала його існування. Така поведінка є суперечливою та порушує принцип добросовісності (venire contra factum proprium).» «Заперечення факту укладення договору після його фактичного визнання в іншому судовому процесі є проявом недобросовісної поведінки і порушує принципи чесності, правової визначеності й стабільності правовідносин.»
Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до статті 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, зважаючи на встановлені судом обставини, наведенні норми законодавства, суд дійшов висновку, що доводи позивача, викладені у позовній заяві, не знайшли свого підтвердження у матеріалах справи, тому у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 слід відмовити.
Відповідно до приписів статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору залишаються за позивачем.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів, позиція суду ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006).
Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах - учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення формулювання рішень.
Отже, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Керуючись Кодексом України з процедур банкрутства, ст. ст. 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 ) до Публічного акціонерного товариства «Укргазбанк» (ідентифікаційний код: 23697280), Товариства з обмеженою відповідальністю «ХЕВІ МЕТАЛ» (ідентифікаційний код: 41890949) про визнання Договору поруки № 174/2021/ КОД-КБ-ГКД-П1 від 24.03.2021, укладеного між ОСОБА_1 , Публічним акціонерним товариством Акціонерний банк «УКРГАЗБАНК» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ХЕВІ МЕТАЛ», недійсним - відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається учасниками справи протягом двадцяти днів з дня його проголошення до або через відповідні суди. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту судового рішення.
Повне рішення складено 03.06.2026.
Суддя Л.В. Омельченко