ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
20.05.2026Справа № 910/2019/26
За позовом Акціонерного товариства «Банк Альянс»
до 1) Приватного акціонерного товариства «Укргазбуд», 2) ОСОБА_1 , 3) ОСОБА_2 , 4) ОСОБА_3
за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Товариства з обмеженою відповідальністю «Вест Активс»
про стягнення заборгованості (солідарно) у сумі 32267952,52 грн.
Суддя Сташків Р.Б.
Секретар судового засідання Гарашко Т.В.
Представники сторін:
від позивача - Левчук О.О.;
від відповідачів-1, 4 - Краковний І.В.;
від відповідача-3 - Сядро О.В.;
від відповідача-2 та третьої особи - не з'явився.
На розгляд Господарського суду міста Києва передано вказаний позов Акціонерного товариства «Банк Альянс» (далі - позивач) до Приватного акціонерного товариства «Укргазбуд» (далі - відповідач-1), ОСОБА_1 (далі - відповідач-2), ОСОБА_2 (далі - відповідач-3), ОСОБА_3 (далі - відповідач-4) про солідарне стягнення з відповідачів, як поручителів, на користь позивача заборгованості за договором № 20-027/ЮК про відкриття мультивалютної відновлювальної кредитної лінії (далі - Кредитний договір), укладеним 14.02.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Вест Активс» (далі - третя особа або ТОВ «Вест Активс») та позивачем, у сумі 11295082,08 грн та 484645,08 доларів США.
Позов мотивовано тим, що відповідачі поручилися перед позивачем за виконання третьою особою зобов'язань за Кредитним договором, про що було укладено з кожним відповідачем окремо відповідні договори поруки. Третя особа, отримавши кредит двома валютними траншами у сумі 8266109,9 грн та 394900 доларів США, з червня 2020 року припинила виконувати свої зобов'язання за Кредитним договором по поверненню отриманих коштів та сплати відсотків, внаслідок чого утворилася прострочка. 21.06.2022 було відкрито провадження № 918/30/22 у справі про банкрутство третьої особи. Позивач на підставі договорів поруки та статті 543 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) звернувся до відповідачів з вимогами погасити заборгованість третьої особи за Кредитним договором у строки встановлені договорами поруки, проте відповідачі ці вимоги позивача не виконали.
Відповідач-3 позов не визнав. Свої заперечення мотивував тим, що шляхом укладання 19.08.2021 додаткової угоди № 3 до Кредитного договору було досягнуто згоди про нові способи забезпечення виконання третьою особою (позичальником) зобов'язань за Кредитним договором порівняно із початковою редакцією цього Договору. Відповідно до цієї нової домовленості в переліку забезпечень з'явилися іпотека майна, що належить відповідачеві-1, порука відповідача-1, порука відповідача-2 та порука відповідача-4. У той же час з переліку забезпечень виконання позичальником зобов'язань за Кредитним договором були виключені попередні забезпечення, зокрема, і передбачена первинною редакцією пункту 2.1.2 Кредитного договору порука відповідача-3. Тому відповідач-3 вважає, що оскільки за згодою сторін була виключена порука відповідача-3, то зобов'язання останнього як поручителя перед позивачем припинилися.
Крім того, відповідач-3 вказує, що у будь-якому разі порука відповідача-3 припинилася на підставі частини 4 статті 559 ЦК України та пункту 16 укладеного з ним договору поруки, позаяк позивач протягом трьох років з дня настання терміну виконання основного зобов'язання, передбаченого Кредитним договором (13.02.2021), не пред'явив до нього відповідного позову. Тобто порука відповідача-3 припинилася 13.02.2024 у зв'язку із закінченням строку її дії, встановленого договором поруки. При цьому, відповідач-3 пославшись на висновок зроблений Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 04.07.2023 у справі № 2-1268/11, вказав, що строк, передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України, є преклюзивним, тобто таким, який не можна поновити, зупинити чи перервати. Закінчення цього строку є підставою для припинення поруки, а отже, і для відмови кредиторові в позові у разі звернення до суду.
Позивач у наданій відповіді на відзив відповідача-3 вказував, що станом на дату подання позову договір поруки не був розірваний, не визнаний судом припиненим та є чинним. Його пункт 5 передбачає, що відповідач-3 відповідає перед позивачем у тому ж обсязі, що і позичальник за Кредитними договором, а у разі збільшення або зменшення обсягу зобов'язань позичальника за Кредитним договором, обсяг поруки згідно з умовами цього договору без додаткових повідомлень поручителя та укладання додаткового договору до цього договору поруки збільшується або зменшується відповідно до обсягу забезпеченого порукою основного зобов'язання таким чином, щоб поручитель відповідав перед позивачем за виконання позичальником (третьою особою) своїх зобов'язань за Кредитним договором в повному обсязі. Отже договором поруки передбачено, що зміна строків виконання зобов'язань за Кредитним договором можлива без повідомлення поручителя та без укладання додаткового договору до договору поруки.
Щодо строків пред'явлення позову до поручителів, то позивач зазначив, що відповідно до пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України із 2 квітня 2020 року до 30 червня 2023 року перебіг строку позовної давності (загальний і спеціальний) був зупинений через дію карантинних обмежень, і ця зупинка стосувалася й строків передбачених, зокрема, і статтею 559 ЦК України. Із 17 березня 2022 року до 29 січня 2024 року діяла «пауза» на підставі пункту 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, яким на період дії воєнного стану було зупинено перебіг строків позовної давності і за статтею 559 ЦК України. З 30 січня 2024 року до 3 вересня 2025 року діяла зупинка перебігу строків давності також із прив'язкою до воєнного стану.
Відповідачі-1, 4 підтримали аргументи наведені відповідачем-3, та проти позову заперечували з підстав припинення поруки цих відповідачів відповідно до положень частини 4 статті 559 ЦК України та умов пунктів 16, укладених з ними договорів поруки.
Відповідач-2 та третя особа заяв по суті справи не подали, у судові засідання не з'явилися.
У судовому засіданні при розгляді спору по суті позивач підтримав свій позов, а присутні представники відповідачів-1, 3, 4 свої заперечення з вище викладених мотиваів.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх у сукупності, суд
14.02.2020 між позивачем як кредитором та ТОВ «Вест Активс» як позичальником укладено Кредитний договір, відповідно до якого позивачем було відкрито ТОВ «Вест Активс» мультивалютну відновлювальну кредитну лінію з максимальним лімітом кредитування 18000000 гривень, з щомісячною сплатою процентів за користування кредитними коштами в розмірі 19% річних в гривні і 9% річних в доларах США, та 30% річних в гривні і 15% річних в доларах США у разі порушення строків погашення заборгованості, з кінцевим терміном повернення кредиту до 13 лютого 2021 року та на інших умовах, визначених Кредитним договором (пункти 1.1, 1.2 Кредитного договору, додаток №1 до Кредитного договору «Графік зниження ліміту кредитної лінії»).
Згідно із підпунктом 2.1.3 пункту 2.1 Кредитного договору забезпечення виконання позичальником його зобов'язань за Кредитним договором забезпечувалося, зокрема, порукою відповідача-3, із яким повинно було бути укладено окремий договір забезпечення.
На виконання зазначеного пункту Кредитного договору, 14.02.2020 між позивачем, ТОВ «Вест Активс» та відповідачем-3 було укладено тристоронній договір поруки № 20-027/ЮК/П (далі - Договір поруки № 1), за умовами якого відповідач-3 поручився перед позивачем за виконання ТОВ «Вест Активс» зобов'язань за Кредитним договором, включаючи всі зміни та доповнення до нього (в т.ч., але не виключно й ті, що збільшують розмір основного зобов'язання), які будуть укладені в майбутньому між позивачем та Позичальником (пункт 1 Договору поруки № 1).
Відповідно до підпунктів 2.1, 2.2 пункту 2 Договору поруки № 1 порукою забезпечувалися зобов'язання ТОВ «Вест Активс», що випливають з Кредитного договору, зокрема, з повернення отриманих на умовах мультивалютної відновлювальної лінії кредитних коштів (кредиту) у строки, передбачені Кредитним договором, а також зі щомісячної сплати процентів за користування кредитом в розмірі 19% річних в гривні, 9% річних в доларах США чи в іншому розмірі (інші проценти), як це передбачено Кредитним договором.
На підставі письмових заявок позичальника від 27.02.2020 № 27-01/02/2020 та № 27-02/02/2020 позивачем в той же день було перераховано ТОВ «Вест Активс» кредит двома траншами в сумі 8266109,9 грн та в сумі 394900 доларів США, що підтверджується виписками по особовим рахункам, копії яких додано до матеріалів справи.
З матеріалів справи, зокрема, з банківських виписок з рахунків ТОВ «Вест Активс» слідує, що з червня 2020 року позичальник припинив виконувати свої зобов'язання з повернення наданих коштів та сплати відсотків за користування кредитом, внаслідок чого утворилась прострочена заборгованість за Кредитним договором.
31.05.2021 між позивачем та третьою особою було укладено договір про внесення змін та доповнень № 2 до Кредитного договору, відповідно до якого сторонами, зокрема, було продовжено кінцевий термін повернення заборгованості за Кредитним договором до 29.06.2021 (пункт 1), а також встановлено, що підписанням даного договору про внесення змін ТОВ «Вест Активс» засвідчує та погоджується, що у випадку не сплати ним до 05.06.2021 включно процентів, нарахованих відповідно до умов Кредитного договору з урахуванням усіх його змін та доповнень, з 06.06.2021 термін повернення заборгованості за Кредитним договором вважається таким, що настав, позивач вважається таким, що набув права вимоги дострокового погашення всієї заборгованості ТОВ «Вест Активс» за Кредитним договором, а ТОВ «Вест Активс» вважається таким, що повідомлений про вимогу позивача 06.06.2021 здійснити дострокове погашення усієї заборгованості за Кредитним договором, з урахуванням суми заборгованості за кредитом, нарахованих процентів, у тому числі іншого розміру процентів, комісій, штрафних санкцій, інших платежів, які підлягають сплаті ТОВ «Вест Активс» на користь позивача відповідно до умов Кредитного договору (пункт 2). У випадку прострочення ТОВ «Вест Активс» сплати процентів, що мають бути сплачені в строк до 05.06.2021 включно, підписанням даного договору про внесення змін ТОВ «Вест Активс» зобов'язується та гарантує не пізніше 06.06.2021 безумовно та беззаперечно здійснити дострокове погашення всієї суми заборгованості за Кредитним договором з урахуванням суми заборгованості за кредитом, нарахованих процентів, у тому числі іншого розміру процентів, комісій, штрафних санкцій, інших платежів, які підлягають сплаті ТОВ «Вест Активс» на користь позивача відповідно до умов Кредитного договору, без необхідності направлення йому позивачем листа-повідомлення (вимоги) про дострокове погашення заборгованості за Кредитним договором (пункт 3).
Позивач зазначає, що оскільки третьою особою в обумовлені договором від 31.05.2021 про внесення змін та доповнень № 2 до Кредитного договору строки заборгованість не була погашена, то він на підставі Договору поруки-1 звернувся 15.07.2021 до відповідача-3 з листом-вимогою про усунення порушень № 31.1/3139, у якій повідомив відповідача-3 про порушення ТОВ «Вест Активс» умов Кредитного договору, в частині своєчасного погашення кредитної заборгованості, яка станом на 14.07.2021 становила: за траншем, отриманим позичальником у доларах США - 418687,58 доларів США; за траншем, отриманим позичальником у національній валюті України (гривня) - 8889507,03 грн. Також, враховуючи вищевикладене, цим листом-вимогою позивач просив відповідача-3, як поручителя, не пізніше 5 календарних днів з дати відправлення цієї вимоги погасити заборгованість за Кредитним договором в повному обсязі.
Цей лист-вимога була надіслана відповідачу 17.07.2021, що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями відповідних поштової накладної та опису вкладення у цінний лист.
Ця вимога позивача відповідачем-3 виконана не була, протилежного матеріали справи не містять. Цей факт сторонами не заперечується.
Водночас 19.08.2021 між позивачем та ТОВ «Вест Активс» було укладено договір про внесення змін та доповнень № 3 до Кредитного договору (далі - Договір про внесення змін та доповнень № 3), відповідно до якого сторонами було продовжено кінцевий термін повернення заборгованості за Кредитним договором до 15.09.2021, додаток № 1 «Графік зниження ліміту кредитної лінії» до Кредитного договору у зв'язку з цим було викладено у новій редакції (підпункт 1.1 пункту 1).
Крім того, відповідно до підпункту 1.2 пункту 1 Договору про внесення змін та доповнень № 3 пункт 2.1 Кредитного договору викладено у новій редакції, згідно із якою забезпеченням виконання ТОВ «Вест Активс» його зобов'язань за Кредитним договором є застава рухомого майна та іпотека будівель та споруд відповідача-1, вказаних у цьому пункті, а також порука відповідачів-1, -2, -4.
Враховуючи ці зміни, у забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором 19.08.2021 було додатково укладено ряд тристоронніх (між банком, позичальником та окремо з кожним поручителем) договорів поруки:
- договір поруки з відповідачем-4 від 19.08.2021 № 20-027/ЮК/П2 (далі - Договір поруки № 2);
- договір поруки з відповідачем-1 від 19.08.2021 № 20-027/ЮК/П3 (далі - Договір поруки № 3);
- договір поруки з відповідачем-2 від 19.08.2021 № 20-027/ЮК/П4 (далі - Договір поруки № 4).
Так, згідно з підпунктами 2.1, 2.2 пунктів 2 Договорів поруки № 2, № 3, № 4 вказаними поруками забезпечувались зобов'язання ТОВ «Вест Активс», що випливають з Кредитного договору, зокрема з повернення отриманих на умовах мультивалютної відновлювальної лінії кредитних коштів (кредиту) у строки, передбачені Кредитним договором, а також зі щомісячної сплати процентів за користування кредитом в розмірі 19% річних в гривні, 9% річних в доларах США, інші проценти, як це передбачено Кредитним договором.
За виконання зобов'язань за Кредитним договором відповідачі, як поручителі, та ТОВ «Вест Активс» відповідають перед позивачем як солідарні боржники (пункти 4 Договорів поруки №№ 1-4).
Відповідно до пунктів 5 Договорів поруки №№ 1-4 відповідачі відповідають перед позивачем у тому ж обсязі, що і ТОВ «Вест Активс», включаючи сплату кредиту, процентів за користування кредитом, комісій, пені, інших платежів та витрат передбачених Кредитним договором, відшкодування збитків. Наступним Сторони домовилися, що у разі збільшення або зменшення обсягу зобов'язань позичальника за Кредитним договором (в тому числі зміни розміру суми кредиту, строків виконання зобов'язань за Кредитним договором, тощо), обсяг поруки згідно умов цих Договорів без додаткового повідомлення Поручителя та укладання додаткового договору до цих Договорів збільшується або зменшується відповідно до обсягу забезпеченого порукою основного зобов'язання таким чином, щоб Поручитель відповідав перед позивачем за виконання Позичальником своїх зобов'язань за Кредитним договором в повному обсязі.
Враховуючи, що Договір поруки № 1 після укладання Договору про внесення змін та доповнень № 3 (у якому не було зазначено про поруку відповідача-3) не був розірваний чи припинений, то зважаючи на умови його пункту 5, після продовження строку повернення кредиту до 15.09.2021, обсяг поруки за ним був збережений без додаткового повідомлення відповідача-3 та укладання з останнім додаткового договору до Договору поруки № 1.
Пунктами 14 Договорів поруки №№ 1-4 передбачено, що ці Договори вступають у дію з дати їх укладання, за умови їх підписання сторонами, і діють до повного виконання зобов'язань за Кредитним договором.
Тому суд відхиляє заперечення відповідача-3 про те, що після укладання між позивачем та третьою особою Договору про внесення змін та доповнень № 3 припинилася порука відповідача-3, оскільки Договір поруки № 1 не було розірвано в установленому законом порядку.
Судом також встановлено, що ухвалою Господарського суду Рівненської області від 21.06.2022 у справі № 918/60/22 було відкрито провадження у справі про банкрутство ТОВ «Вест Активс», а постановою цього суду від 05.09.2023 у справі 918/60/22 ТОВ «Вест Активс» визнано банкрутом.
З пояснень позивача вбачається, що ТОВ «Вест Активс» в установлений Кредитним договором строк не виконало своїх зобов'язань за Кредитним договором, а тому ним на адреси позичальника та поручителів було направлено вимоги: від 08.01.2026 № 31/251, від 08.01.2026 № 31/253, від 08.01.2026 № 31/252, від 15.07.2021 № 31.1/3139, від 15.07.2021 № 31.1/3141 з проханням негайно погасити прострочену заборгованість у повному обсязі. Однак вимоги залишились без відповіді та виконання, що змусило позивача звернутися до суду із цим позовом.
Згідно з наданим позивачем розрахунком спірна сума заборгованості за Кредитним договором складається із:
- неповернутого кредиту у сумі 7765501,90 грн;
- нарахованих на суму гривневого траншу за період з 26.02.2020 до 20.12.2023 процентів у сумі 3529580,18 грн;
- неповернутого кредиту у сумі 394900 доларів США;
- нарахованих на суму траншу наданого в доларах США за період з 28.02.2020 до 20.12.2023 процентів у сумі 89745,08 доларів США.
Вказаний позов пред'явлено солідарно до відповідачів як поручителів ТОВ «Вест Активс» за Кредитним договором.
ЦК України передбачає спеціальні способи, які забезпечують захист майнових інтересів кредитора на випадок невиконання чи неналежного виконання своїх зобов'язань боржником, які є видами забезпечення виконання зобов'язання.
Таке забезпечувальне зобов'язання має акцесорний, додатковий до основного зобов'язання характер і не може існувати окремо від основного (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі № 757/31762/14-ц (провадження № 14-662цс18)).
Одним із видів акцесорного зобов'язання є порука (частина перша статті 546 ЦК України).
Відповідно до частин 1, 3 статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.
Згідно з частиною першою статті 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частина друга статті 554 ЦК України).
Особи, які за одним чи за декількома договорами поруки поручилися перед кредитором за виконання боржником одного і того самого зобов'язання, є солідарними боржниками і відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки (частина третя статті 554 ЦК України).
Заперечуючи проти позову відповідачі вказують про припинення поруки у зв'язку із закінченням строку її дії.
Досліджуючи це заперечення відповідачів судом встановлено наступне.
Частиною четвертою статті 559 ЦК України (у редакції Законів № 1414-VIII від 14.06.2016, № 2478-VIII від 03.07.2018) передбачено, що порука припиняється після закінчення строку поруки, встановленого договором поруки. Якщо такий строк не встановлено, порука припиняється у разі виконання основного зобов'язання у повному обсязі або якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку (терміну) виконання основного зобов'язання не пред'явить позову до поручителя.
Отже, порука - це строкове зобов'язання, і незалежно від того, чи встановлено договором або законом строк її дії, його сплив припиняє відповідне право кредитора.
Пунктами 16 Договорів поруки №№ 1-4 передбачено, що порука за цими Договорами припиняється після закінчення трьох років з дня настання терміну виконання основного зобов'язання, передбаченого Кредитним договором, але в будь-якому разі до повного виконання зобов'язань за Кредитним договором.
Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Разом з тим з настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (статті 251, 252 ЦК України).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 липня 2023 року у справі № 2-1268/11 виснувала, що умови договору про дію поруки до повного виконання зобов'язань боржника не свідчать, що цим договором установлено строк припинення поруки в розумінні статті 251, частини четвертої статті 559 ЦК України, тому в цьому випадку підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 цього Кодексу про припинення поруки, якщо кредитор в установлений цією нормою строк з дня настання строку (терміну) виконання основного зобов'язання не пред'явить позову до поручителя.
Аналогічні висновки послідовно та неодноразово викладалися Верховним Судом, зокрема, у постановах від 24 вересня 2014 року у справі № 6-106цс14, від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2662цс15, від 22 червня 2016 року у справі № 6-368цс16, від 29 червня 2016 року у справі № 6-272цс16, від 29 березня 2017 року у справі № 6-3087цс16, від 14 червня 2017 року у справі № 644/6558/15-ц, а також Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 22 серпня 2018 року у справі № 2-1169/11 (провадження № 14-265цс18), від 27 березня 2019 року у справі № 200/15135/14-ц (провадження № 14-23цс19)).
Частиною четвертою статті 236 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відтак, суд дійшов висновку, що враховуючи положення пунктів 16 Договорів поруки №№ 1-4 та частини четвертої статті 559 ЦК України порука за вказаними договорами поруки припинилася після закінчення трьох років з дня настання терміну виконання основного зобов'язання, передбаченого Кредитним договором (до 15.09.2021), а саме 16.09.2024, оскільки до закінчення цього строку позивач не пред'явив позову до зазначених поручителів (відповідачів).
З цим позовом до суду позивач звернувся 25.02.2026, сформувавши в системі «Електронний суд» позовну заяву, тобто після закінчення строку дії поруки відповідачів.
Досліджуючи аргументи позивача щодо продовження строку дії поруки у зв'язку із введенням спочатку карантинних обмежень, а після запровадження військового стану, суд зазначає наступне.
З аналізу частини четвертої статті 559 ЦК України можна зробити висновок, що строк поруки відноситься до преклюзивних, це строк існування самого зобов'язання поруки, а застосоване в цій нормі поняття «строк чинності поруки» повинне розглядатися як строк, протягом якого кредитор може реалізувати свої права за порукою як видом забезпечення зобов'язання.
Тому і право кредитора, і обов'язок поручителя після його закінчення припиняються, а це означає, що жодних дій щодо реалізації цього права, в тому числі застосування примусових заходів захисту в судовому порядку, кредитор вчиняти не може.
Такі висновки висловлені Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 27 березня 2019 року у справі № 200/15135/14-ц (провадження № 14-23цс19).
Строк, передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України, є преклюзивним, тобто його закінчення є підставою для припинення поруки, а отже, і для відмови кредиторові в позові у разі звернення до суду. Цей строк не можна поновити, зупинити чи перервати. Суд зобов'язаний самостійно застосовувати положення про строк, передбачений вказаним приписом, на відміну від позовної давності, яка застосовується судом за заявою сторін. Якщо поручитель поза межами строку помилково виконає уже фактично неіснуючий обов'язок, він може за своїм вибором вимагати повернення виконаного як безпідставно набутого кредитором.
Такі висновки висловлені Великою Палатою Верховного Суду в уже згаданій вище постанові від 04 липня 2023 року у справі № 2-1268/11 (провадження № 14-2цс23).
Тобто ні норма статті 257 ЦК України про загальну позовну давність, ні частини другої статті 258 цього Кодексу про спеціальну позовну давність не можуть бути застосовані до вимог, заявлених до поручителя, оскільки строк звернення з позовом до поручителя обмежується строком поруки відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК України (пункт 40 постанови Великої Палати Верховного Суду в постанові від 08 червня 2021 року у справі № 202/781/14-ц (провадження № 14-356цс19)).
А тому і вимоги статей 263 та 264 ЦК України про зупинення та переривання перебігу позовної давності не можуть бути застосовані до вимог, заявлених кредитором до поручителів у судовому порядку.
Ні стаття 559, ні будь-які інші норми ЦК України не містять положень про можливість поновлення, зупинення чи переривання строку звернення з вимогами до поручителя.
Як зазначав суд вище, судова практика про застосування частини четвертої статі 559 ЦК України є послідовною та сталою.
Судом враховано, що під час дії карантину та воєнного стану законодавець застосував нову конструкцію, якою тимчасово доповнив перелік обставин, які впливають на перебіг строків встановлених ЦК України, а саме продовження цих строків.
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12 березня 2020 року на всій території України було встановлено карантин.
Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» (далі - Закон № 540-IX) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Цей Закон набрав чинності 2 квітня 2020 року.
Відтак, початок продовження строку для звернення до суду потрібно пов'язувати саме з моментом набрання чинності 2 квітня 2020 року Законом № 540-IX.
Строк дії карантину неодноразово продовжувався, а відмінений він був з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».
У спірному ж випадку строк дії поруки за Договорами поруки №№ 1-4 сплив пізніше за строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), а саме 16.09.2024.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» було введено воєнний стан в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України, цей стан триває до теперішнього часу.
Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (далі - Закон № 2120-ІХ) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Закон № 2102-IX набрав чинності 17 березня 2022 року.
Надалі Законом України від 08 листопада 2023 року № 3450-ІХ «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» (далі - Закон № 3450-ІХ) пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Закон № 3450-ІХ набрав чинності 30 січня 2024 року.
Відтак, враховуючи вказані норми, строки визначені в статті 559 ЦК України в умовах дії воєнного стану були продовженні до 30 січня 2024 року, а після набрання чинності зазначеним Законом № 3450-ІХ, пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України почав регулювати відносини із зупинення строків позовної давності, які є відмінними від строку дії поруки.
Як вже зазначалося вище, у спірному випадку строк дії поруки за Договорами поруки №№ 1-4 сплив пізніше за 30 січня 2024 року.
З цих же мотивів суд відхиляє і посилання позивача на постанову Верховного Суду від 12 листопада 2025 року у справі № 204/15394/23, оскільки, як убачається із цієї постанови, із позовом до суду у цій справі позивач звернувся 16 листопада 2023 року, тобто у період коли діяв пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону № 2120-ІХ, який продовжував строки дії поруки до 30 січня 2024 року, тобто до припинення чинності поруки у наведеній позивачем справі.
Суд враховує, що зважаючи на положення пунктів 6 та 10 Договорів поруки №№ 1-4, які надавали право позивачу самостійно (без надання поручителями розрахункових документів і заявок) здійснювати договірне списання (списувати грошові кошти повністю та/або частково з будь-яких поточних та/або вкладних, усіх інших рахунків відповідачів в іноземній та/або національній валютах, при наявності на них необхідної суми коштів), а у разі відсутності коштів у відповідачів для виконання своїх зобов'язань за цими договорами поруки, позивач мав право звернути стягнення на майно відповідачів згідно з нормами законодавства України, у позивача було достатньо розумного часу і можливостей захистити свої права під час дії вказаних поруки відповідачів (до 16.09.2024).
Суд зауважує, що заборгованість у позичальника (третьої особи) виникла ще з червня 2020 року, неодноразово строк її погашення позивачем був продовжений шляхом відстрочення сплати кредитів та процентів загалом до 15 вересня 2021 року, і при цьому після такого продовження погашення не здійснювалося ні позичальником, ні поручителями, а провадження у справі про банкрутство позичальника було відкрито судом ще у червні 2022 року.
Установлення часових меж судового захисту порушеного права забезпечує правову стабільність та сприяє усуненню правової невизначеності. Строк дії поруки спонукає учасників правовідносин до вчинення дій, спрямованих на захист порушених прав, у чітко визначені строки, які мають бути розумними.
Частиною 1 статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Отже, враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заявлених позивачем позовних вимог щодо кожного з відповідачів як поручителів.
Інші доводи сторін, наведені у наданих суду заявах по суті справи, письмових та усних поясненнях, судом розглянуті, але до уваги та врахування при вирішенні спору не приймаються, оскільки на результат вирішення спору не впливають.
Судові витрати відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на позивача та йому не відшкодовуються.
Керуючись статтями 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240 ГПК України, суд
У позові Акціонерного товариства «Банк Альянс» до Приватного акціонерного товариства «Укргазбуд», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про солідарне стягнення заборгованості у сумі 32267952,52 грн відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України, і може бути оскаржено в порядку та строк встановлені статтями 254, 256, 257 ГПК України.
Повне рішення складено 03.06.2026.
Суддя Р.Б. Сташків