ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
про передачу заяви за підсудністю
м. Київ
02.06.2026Справа № 910/6376/26
Суддя Господарського суду міста Києва Селівон А.М., розглянувши
заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Преображенське" вул. Зоряна, 1, с. Червона Криниця, Пологівський (колишній Оріхівський) район, Запорізька обл., Україна, 70545 про забезпечення позову до пред'явлення позову
у справі № 910/6376/26
Інші особи, які можуть отримати статус учасника справи:
відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Державний земельний банк" 01033, м. Київ, вулиця Саксаганського, будинок 1
Представники сторін: без виклику.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Преображенське» звернулося до Господарського суду міста Києва з заявою б/н від 28.05.2026 року про забезпечення позову, в якій останній просить суд вжити заходи забезпечення позову до пред'явлення позову шляхом заборони Товариству з обмеженою відповідальністю «ДЕРЖАВНИЙ ЗЕМЕЛЬНИЙ БАНК» (код ЄДРПОУ 00692334) та/або іншим (третім) особам проводити збір сільськогосподарських культур (озимої пшениці 2026 року врожаю) та/або здійснювати будь-які агротехнічні роботи, спрямовані на підготовку ґрунту (обробіток, оранка, культивація, дискування тощо), та/або здійснювати посів (засівання) будь-яких культур на земельних ділянках з кадастровими номерами 2321581400:01:001:0002, 2321581400:01:002:0030, 2321581400:03:001:0003, 2321581400:03:003:0039, 2321581400:03:003:0037, 2321581400:04:002:0003, 2321581400:04:002:0023, 2321581400:06:001:0015.
При цьому заявник зазначає про намір звернення до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до ТОВ "ДЕРЖАВНИЙ ЗЕМЕЛЬНИЙ БАНК" про визнання права власності заявника на посіви та урожай озимої пшениці 2026 року, що посіяна і вирощується ТОВ «Преображенське» на вищенаведених земельних ділянках.
Як зазначає ТОВ «Преображенське» в заяві про забезпечення позову, між Товариством з обмеженою відповідальністю «ДЕРЖАВНИЙ ЗЕМЕЛЬНИЙ БАНК» як орендарем (далі - відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Преображенське» як суборендарем (далі - позивач) за результатами земельних торгів укладено ряд договорів суборенди землі загальною площею 630,2652 га, а саме:
- Договір суборенди землі № 34/24 від 05.11.2024, за умовами якого відповідач передав заявнику у строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 19,6527 га з кадастровим номером 2321581400:01:001:0002, цільове призначення 01.01 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Матвіївської сільської територіальної громади Запорізького району Запорізької області;
- Договір суборенди землі № 35/24 від 05.11.2024 року, за умовами якого відповідач передав заявнику у строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 37,5757 га з кадастровим номером 2321581400:01:002:0030, цільове призначення 01.01 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Матвіївської сільської територіальної громади Запорізького району Запорізької області;
- Договір суборенди землі № 36/24 від 05.11.2024 року, за умовами якого відповідач передав заявнику у строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 64,3654 га з кадастровим номером 2321581400:03:001:0003, цільове призначення 01.01 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Матвіївської сільської територіальної громади Запорізького району Запорізької області;
- Договір суборенди землі № 80/24 від 21.11.2024 року, за умовами якого відповідач передав заявнику у строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 167,0000 га з кадастровим номером 2321581400:03:003:0039, цільове призначення 01.01 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Матвіївської сільської територіальної громади Запорізького району Запорізької області;
- Договір суборенди землі № 81/24 від 21.11. 2024 року, за умовами якого відповідач передав заявнику у строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 126,0000 га з кадастровим номером 2321581400:03:003:0037, цільове призначення 01.01 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Матвіївської сільської територіальної громади Запорізького району Запорізької області;
- Договір суборенди землі № 93/24 від 28.11.2024 року, за умовами якого відповідач передав заявнику у строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 121,6008 га з кадастровим номером 2321581400:04:002:0003, цільове призначення 01.01 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Матвіївської сільської територіальної громади Запорізького району Запорізької області;
- Договір суборенди землі № 94/24 від 28.11.2024 року, за умовами якого відповідач передав заявнику у строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 66,9000 га з кадастровим номером 2321581400:04:002:0023, цільове призначення 01.01 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Матвіївської сільської територіальної громади Запорізького району Запорізької області;
- Договір суборенди землі № 95/24 від 28.11.2024 року, за умовами якого відповідач передав заявнику у строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 27,1706 га з кадастровим номером 2321581400:06:001:0015, цільове призначення 01.01 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Матвіївської сільської територіальної громади Запорізького району Запорізької області.
Реалізуючи права суборендаря у вересні 2025 року усі передані у користування ТОВ "ДЕРЖАВНИЙ ЗЕМЕЛЬНИЙ БАНК" заявнику земельні ділянки були засіяні останнім озимою пшеницею під урожай 2026 року, збір якого заплановано на липень-серпень 2026 року, що підтверджується наданими позивачем копіями звіту про посівні площі сільськогосподарських культур під урожай 2026 року (форма 4-сг (річна), звіту про площі та валові збори сільськогосподарських культур, плодів, ягід і винограду у 2025 році (форма 29- сг (річна), листа Департаменту агропромислового розвитку Запорізької обласної державної адміністрації № 822/02-01 від 27.05.2026 року тощо.
Поряд із цим, відповідачем як орендарем було направлено на адресу заявника та отримано останнім 05.05.2026 року повідомлення про розірвання договорів вищевказаних суборенди землі, а саме: Договору від 05.11.2024 року № 34/24 (№02/802 від 28.04.2026 року); від 05.11.2024 року № 35/24 (№02/799 від 28.04.2026 року); від 05.11.2024 року № 36/24 (№02/797 від 28.04.2026 року); від 21.11.2024 року № 80/24 (№02/800 від 28.04.2026 року); від 21.11.2024 року № 81/24 (№02/803 від 28.04.2026 року); від 28.11.2024 року № 93/24 (№02/801 від 28.04.2026 року); від 28.11.2024 року № 94/24 (№02/804 від 28.04.2026 року); від 28.11.2024 року № 95/24 (№02/798 від 28.04.2026 року), в яких орендар, посилаючись на нездійснення заявником сплати орендної плати за 2025-2026 роки, зазначав про наявність підстав для розірвання вказаних договорів суборенди в односторонньому порядку згідно п. 11.4 таких Договорів, а також вимагав від заявника протягом 5 (п'яти) робочих днів з дати отримання повідомлень здійснити заходи щодо державної реєстрації припинення права суборенди земельних ділянок, надавши копію витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідачу, припинити подальше використання земельних ділянок та повернути їх відповідачу у порядку та строки, встановлені пунктом 6.1 Договорів суборенди.
Таким чином, за твердженнями заявника, ТОВ «Преображенське» як належний землекористувач є власником врожаю озимої пшениці 2026 року, яка посіяна і вирощується на вищенаведених земельних ділянках, відтак, зважаючи на вимогу орендаря про припинення подальшого використання земельних ділянок та повернення їх відповідачу, наведене свідчить про існування реальної загрози зміни відповідачем стану земельних ділянок шляхом проведення на них сільськогосподарських робіт, що може привести до втрати заявником належних йому посівів озимої пшениці, збір якої заплановано Заявником на липень-серпень 2026 року, та зумовлює необхідність у застосуванні заходів забезпечення майбутнього позову.
Суд зазначає, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 138 ГПК України заява про забезпечення позову подається, зокрема, до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо.
Так, положеннями статті 125 Конституції України передбачено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом. Аналогічні положення закріплені в частині 1 статті 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Підвідомчість - це визначена законом сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції. Підсудність визначається колом справ у спорах, вирішення яких віднесено до підвідомчості певного господарського суду.
Територіальна підсудність - це компетенція із розгляду справ однорідними судами залежно від території, на яку поширюється їх юрисдикція, основними видами якої є загальна, альтернативна та виключна.
Види підсудності передбачають в одних випадках пільги сторонам при виборі суду, в інших - створення найсприятливіших умов для вирішення справи, забезпечення незалежності та неупередженості суду, захист прав заінтересованих осіб.
Загальна територіальна підсудність встановлюється як загальне правило і застосовується у тому випадку, коли вона не змінена або доповнена іншим видом територіальної підсудності.
Згідно п. 3 ст. 22 Закону України “Про судоустрій і статус суддів» місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені законом до їх юрисдикції.
Відповідно до ст. 24 Господарського процесуального кодексу України усі справи, що підлягають вирішенню в порядку господарського судочинства, розглядаються місцевими господарськими судами як судами першої інстанції, крім справ, визначених частинами другою та третьою цієї статті.
Так, у відповідності до п.п. 1, 6 ч. 1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
За загальним правилом згідно з положеннями ч. 1 ст. 27 ГПК України позов пред'являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Тобто, загальне правило територіальної підсудності щодо пред'явлення позову за місцезнаходженням відповідача застосовується лише у випадку, коли інші правила підсудності не встановлені положеннями Господарського процесуального кодексу України.
Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (ч. 2 вказаної статті).
Відповідно до п.10 ч.2 ст.9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб, зокрема, про місцезнаходження юридичної особи.
Як встановлено судом, в заяві про забезпечення позову до подачі позовної заяви в якості відповідача визначено Товариство з обмеженою відповідальністю «ДЕРЖАВНИЙ ЗЕМЕЛЬНИЙ БАНК» (код ЄДРПОУ 00692334), місцезнаходженням якого є: 01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 1.
Разом з тим, частиною 3 статті 30 ГПК України встановлено виключну підсудність справ, що виникають зі спорів щодо нерухомого майна, які розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна або основної його частини.
У розумінні наведених норм процесуального права виключна підсудність - це правило, відповідно до якого справа має бути розглянута тільки певним господарським судом. Виключна підсудність означає, що певні категорії справ не можуть розглядатися за загальними правилами підсудності, а також за правилами альтернативної підсудності.
Правило про виключну підсудність застосовується судом у будь-якому випадку за наявності визначених законом умов, не залежить від волі сторін, а також наявності чи відсутності обґрунтувань учасників справи щодо її застосування.
Згідно з частиною 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Як зазначено в постановах Верховного Суду від 23.01.2018 року у справі № 460/4286/16-ц та від 16.05.2018 року у справі № 640/16548/16-ц до позовів, що виникають з приводу нерухомого майна, належать, зокрема, позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 Цивільного кодексу України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 Цивільного кодексу України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 Цивільного кодексу України); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.02.2021 року у справі № 911/2390/18 дійшла висновку, що за правилами чинного ГПК України виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном (постанова Верховного Суду від 09.09.2020 року у справі № 910/6644/18, постанова Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 року у справі № 910/10647/18).
Зокрема, Велика Палата Верховного Суду вважає, що словосполучення “з приводу нерухомого майна» у частині третій статті 30 ГПК України необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов'язково виступає як безпосередньо об'єкт спірного матеріального правовідношення.
Відповідно до частини першої статті 181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Відносини, пов'язані з орендою (суборендою) землі, регулюються Земельним кодексом України, ЦК України, Законом України "Про оренду землі" та іншими нормативно-правовими актами.
Особливості виникнення права власності на посіви і насадження визначені ЦК України та Земельним кодексом України і пов'язуються з правомірним користуванням земельною ділянкою.
Положеннями статті 25 Закону України "Про оренду землі" унормовано, що орендар земельної ділянки має право отримувати продукцію і доходи, що кореспондується з положеннями статті 775 ЦК України (наймачеві належить право власності на плоди, продукцію, доходи, одержані в результатів користування річчю, переданою у найм).
Згідно зі статтею 95 Земельного кодексу України землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право: а) самостійно господарювати на землі; б) власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію; в) використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, ліси, водні об'єкти, а також інші корисні властивості землі; г) на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом; д) споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.
Наразі, як зазначив Верховний Суд у постанові від 20.02.2019 року у справі № 917/2060/17, договір оренди (суборенди) землі укладається саме для отримання можливості користуватися земельною ділянкою та вилучення внаслідок такого користування корисних властивостей землі.
При цьому, суд звертає також увагу на правовий висновок Верховного Суду у постановах від 22.05.2018, в т.ч. зазначеній самим заявником у справі 911/1779/17 та від 25.02.2026 року у справі № 188/606/13-ц, виникнення права власності на плоди, продукцію, доходи, одержані в результаті користування річчю пов'язується із користуванням річчю, а на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур - із користуванням земельною ділянкою.
Тому, за висновком суду, до спорів, предметом яких, зокрема, є визнання права власності на врожай, отриманий з земельних ділянок з кадастровими номерами 2321581400:01:001:0002, 2321581400:01:002:0030, 2321581400:03:001:0003, 2321581400:03:003:0039, 2321581400:03:003:0037, 2321581400:04:002:0003, 2321581400:04:002:0023, 2321581400:06:001:0015, які знаходяться на території Матвіївської сільської територіальної громади Запорізького району Запорізької області та перебувають у користуванні позивача, поширюються норми частини третьої статті 30 ГПК України.
За таких обставин, приймаючи до уваги вищевикладені висновки Великої Палати Верховного Суду та Верховного суду, зважаючи на те, що майбутній спір у даній справі, щодо якого заявником подано заяву про забезпечення позову до подачі позовної заяви виник щодо врожаю озимої пшениці 2026 року, яка посіяна і вирощується на вищенаведених земельних ділянках на території Матвіївської сільської територіальної громади Запорізького району Запорізької області, а отже позовні вимоги мають явний, очевидний правовий зв'язок із вищевказаним нерухомим майном (земельними ділянками), суд дійшов висновку, що позовна заява не підсудна Господарському суду міста Києва, оскільки спір, за наслідком подання останньої має розглядатись в Господарському суді Запорізької області.
У відповідності до вимог статті 31 Господарського процесуального кодексу України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду (ч. 1 ст. 31 ГПК України).
Передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п'яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п'яти днів після залишення її без задоволення (ч. 3 ст. 31 ГПК України).
Спори між судами щодо підсудності не допускаються (ч. 6 ст. 31 ГПК України).
За таких обставин, суд дійшов висновку, що матеріали заяви про забезпечення позову до подачі позовної заяви у справі № 910/6376/26 підлягають передачі за територіальною підсудністю до Господарського суду Запорізької області.
Керуючись ст. ст. 27, 30, 31, 233-235, 255 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Направити матеріали заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Преображенське» про забезпечення позову до пред'явлення позову у справі № 910/6376/26 з доданими до неї документами за територіальною підсудністю до Господарського суду Запорізької області (69001, м. Запоріжжя, вул. Гетьманська, 4 / вул. Сергія Тюленіна, 21).
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та може бути оскаржена у строки та порядку, встановленому статтями 255, 256 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя А.М.Селівон