вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"20" травня 2026 р. Справа№ 911/1793/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тарасенко К.В.
суддів: Коробенка Г.П.
Кравчука Г.А.
секретар судового засідання: Гріщенко А.О.
за участі представників: відповідно до протоколу судового засідання від 20.05.2026
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Алюмхолдинг»
на рішення Господарського суду Київської області від 18.09.2025
у справі № 911/1793/25 (суддя - Рябцева О.О.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тепла енергетична компанія»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Алюмхолдинг»
про стягнення 1 974 286,65 грн
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
1.1. короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю «Тепла енергетична компанія» звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Алюмхолдинг» про стягнення 1974286,65 грн., з яких 1579044,74 грн. заборгованості, 31262,21 грн. 3 % річних, 82930,54 грн. інфляційних втрат та 281049,16 грн. пені.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем зобов'язань з оплати спожитого природного газу за договором № КВ 03/11/23 від 03.11.2023 р. постачання природного газу для потреб не побутових споживачів, укладеним між позивачем та відповідачем, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у сумі 1579044,74 грн. Враховуючи наявну заборгованість відповідача, позивачем нараховано 31262,21 грн. 3 % річних, 82930,54 грн. інфляційних втрат на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, а також 281049,16 грн. пені на підставі п. 6.2.1 договору.
1.2. короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Господарського суду Київської області від 18.09.2025 у справі №911/1793/25 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Алюмхолдинг» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тепла енергетична компанія» 1 579 044,74 грн боргу, 29 951,75 грн 3 % річних, 75 968,46 грн інфляційних втрат, 280 742,26 грн пені та 23 588,49 грн судового збору. В іншій частині позову відмовлено.
Суд першої інстанції, виходячи з того, що заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений природний газ за договором № КВ 03/11/2023 від 03.11.2023 р. станом на час прийняття рішення не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 1579044,74 грн підлягає задоволенню повністю.
Розрахунки 3 % річних, інфляційних втрат та пені судом визнано неправильними, а тому відповідні вимоги задоволено частково.
1.3. короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Алюмхолдинг» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 18.09.2025 по справі № 911/1793/25 в частині стягнення пені в розмірі 200 000,00 грн та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у відповідній частині. Судові витрати покласти на позивача.
Крім того, скаржник просить суд поновити строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Київської області від 18.09.2025 у справі №911/1793/25.
2. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ:
2.1. визначення складу суду, заяви, клопотання
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.11.2025 для розгляду даної справи визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Тарасенко К.В., судді: Коробенко Г.П., Кравчук Г.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.11.2025 витребувано з Господарського суду Київської області матеріали справи №911/1793/25 та відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Алюмхолдинг» на рішення Господарського суду Київської області від 18.09.2025 у справі до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи №911/1793/25.
20.11.2025 через систему «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «Алюмхолдинг» надійшла заява, в якій апелянт зазначає, що через технічний збій апеляційну скаргу №2 слід вважати помилково поданою та не розглядати її, натомість, апеляційну скаргу №3 на рішення Господарського суду Київської області від 18.09.2025 по справі №911/1793/25 слід вважати належною та розглядати її.
Матеріали справи №911/1793/25 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.12.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Алюмхолдинг» на рішення Господарського суду Київської області від 18.09.2025 у справі №911/1793/25 - залишено без руху, та надано строк на усунення недоліків.
23.12.2025 від скаржника надійшла заява про усунення недоліків з доказами сплати судового збору.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.02.2026 зокрема, відкрито апеляційне провадження у справі №911/1793/25 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Алюмхолдинг» на рішення Господарського суду Київської області від 18.09.2025 та призначено розгляд апеляційної скарги на 04.03.2026 об 11 год. 45 хв.
Через систему «Електронний суд» 25.02.2026 від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу.
01.03.2026 через систему «Електронний суд» від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Алюмхолдинг» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2026 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Алюмхолдинг» про відкладення розгляду справи задоволено та відкладено розгляд справи №911/1793/25 на 20.05.2026.
05.05.2026 через систему «Електронний суд» від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Тепла енергетична компанія» надійшла заява про участь у судових засіданнях у справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.05.2026 заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Тепла енергетична компанія» про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено.
2.2. узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Відповідач вважає рішення суду першої інстанції в частині стягнення пені необґрунтованим, ухваленим з неправильним застосуванням норм матеріального права, адже обсяг пені є значно завищеним та несправедливим, та таким, що підлягає скасуванню в частині стягнення пені в розмірі 200 000,00 грн. з ухваленням нового рішення, про відмову у задоволенні позову у відповідній частині.
2.3. узагальнені доводи та заперечення іншого учасника справи
Позивач у поданому відзиві на апеляційну скаргу просив суд залишити без задоволення апеляційну скаргу, а оскаржуване рішення залишити без змін.
Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, позивач зазначає, що розмір нарахованих штрафних санкцій (280 742,26 грн.) відносно суми основного боргу (1 579 044,74 грн.) становить 17,8%, що не можна вважати неспівмірним, враховуючи тривалість існування, розмір заборгованості та поведінку боржника.
Також позивач звертає увагу, що відповідач під час розгляду справи в суді першої інстанції не подав ні відзиву на позовну заяву, ні контррозрахунку, ним було проігноровано можливість прийняти участь у судових засіданнях та клопотати про зменшення пені з наданням документів на підтвердження такого клопотання.
2.4. явка в судове засідання
У судове засідання 20.05.2026 з'явився представник позивача (в режимі відеоконференції), заперечив проти доводів апеляційної скарги та просив суд відмовити в її задоволенні.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про розгляд справи в суді апеляційної інстанції був повідомлений належним чином та завчасно, що підтверджується наявною у матеріалах справи довідкою про доставку ухвали суду до його електронного кабінету системи «Електронний суд».
Враховуючи належне повідомлення учасників процесу про дату, час та місце розгляду справи, а також те, що наявних матеріалів достатньо для належного перегляду оскаржуваного рішення суду в апеляційному порядку, оскільки явка учасників апеляційного провадження в судове засідання не була визнана обов'язковою, а також враховуючи те, що судочинство здійснюється, зокрема, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими їм процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, беручи до уваги строки розгляду апеляційної скарги, встановлені Господарським процесуальним кодексом України, колегія суддів дійшла висновку про можливість перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами та за відсутності представника скаржника, що не з'явився в судове засідання.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА.
3.ПОЗИЦІЯ СУДУ:
3.1. встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини
03.11.2023 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Тепла енергетична компанія» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Алюмхолдинг» (споживач) було укладено договір № КВ 03/11/2023 постачання природного газу для потреб непобутових споживачів.
Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов'язується поставити природний газ споживачу, а споживач зобов'язується прийняти та оплатити вартість газу у розмірі, строки та порядку, передбачених даним договором.
Згідно з п. 1.2 договору споживач використовує газ для власного споживання. Річний плановий обсяг споживання газу - до 200000 куб. м. Планові обсяги постачання газу та ціна на місяць постачання узгоджуються у відповідних додаткових угодах до цього договору на кожен розрахунковий період - газовий місяць (місяць постачання, місяць передачі, звітний місяць). Зміни місячних обсягів газу встановлюються сторонами шляхом укладання відповідних додаткових угод до договору.
Пунктом 1.3 договору передбачено, що споживач підтверджує та гарантує, що на момент підписання цього договору ним укладено(-и) договір(-ори) на розподіл природного газу з оператором(-ами) газорозподільної(-их) системи(-м) (Оператор ГРМ) ГрМУ Київська філія. ЕІС-код точки комерційного обліку (код типу Z): 56ХО00018LPCL00M.
Обсяг переданого (спожитого) газу за розрахунковий період (пункт 4.1 договору), що підлягає оплаті споживачем, визначається на підставі даних Оператора ГТС з урахуванням процедур, передбачених Кодексом ГРМ (п. 2.3 договору).
Відповідно до п. 3.1 договору розрахунки за поставлений споживачеві газ здійснюються за цінами, що вільно встановлюються між постачальником та споживачем для кожного розрахункового періоду. Підписуючи цей договір, споживач підтверджує, що ознайомлений з тим, що протягом дії договору ціна на газ може змінюватись, про що сторони укладатимуть відповідні додаткові угоди. Підписуючи цей договір, споживач підтверджує що йому надане належне повідомлення про порядок зміни ціни газу протягом дії договору і ніяких інших повідомлень про зміну ціни газу не вимагається.
Згідно з п. 3.2 договору ціна газу для кожного місяця постачання враховує вартість його транспортування та узгоджується сторонами шляхом підписання додаткової угоди до цього договору.
Пунктом 3.4 договору передбачено, що сторони домовились, що ціна газу, розрахована відповідно до пунктів 3.1, 3.2 цього договору, застосовується сторонами при складанні актів приймання-передачі газу та розрахунках за цим договором.
Відповідно до п. 3.6 договору місячна вартість газу визначається як добуток ціни газу та загального обсягу фактично поставленого (спожитого) газу, визначеного згідно з розділом 2 цього договору, а також вартості транспортування (п. 3.3) та вартості добових небалансів (п. 3.5). (п. 3.6 договору).
Згідно з п. 3.7 договору загальна сума договору складається із місячних сум вартості газу (п. 3.6), поставленого споживачеві за даним договором.
Пунктом 4.1 договору передбачено, що розрахунковий період за договором становить один календарний місяць.
Відповідно до п. 4.2 договору оплата газу за договором здійснюється споживачем виключно грошовими коштами у національній валюті України - гривні в порядку, визначеному сторонами у додаткових угодах на кожний місяць постачання газу.
Згідно з п. 4.4 договору датою оплати (здійснення розрахунку) є дата зарахування коштів на банківський рахунок постачальника.
Відповідно до п. 4.10 договору якщо строк оплати припадає на вихідний (неробочий) день, то відповідна оплата повинна проводитись не пізніше останнього робочого (банківського) дня, який передує такому вихідному (неробочому) дню (строку оплати).
Згідно з пп. 5.2.1 п. 5.2 договору постачальник має право отримувати від споживача оплату поставленого газу відповідно до умов розділів 3, 4 договору.
Підпунктом 5.3.2 п. 5.3 договору передбачено, що постачальник зобов'язується складати та підписувати акт приймання-передачі газу у порядку, визначеному договором.
Згідно з пп. 5.4.1 п. 5.4 договору споживач має право отримувати природний газ в обсягах та на умовах, визначених цим договором.
Підпунктом 5.5.2 п. 5.5 договору передбачено, що споживач зобов'язується оплачувати постачальнику вартість газу на умовах та в обсягах, визначених договором.
Цей договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін (за наявності) і діє в частині постачання газу з газової доби, з якої споживач включений до Реєстру споживачів постачальника в інформаційній платформі оператора ГТС до 31.12.2023 р., а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п. 9.1 договору).
Відповідно до п. 9.3 договору усі зміни та доповнення до договору оформлюються письмово, підписуються уповноваженими представниками сторін та скріплюються їх печатками (за наявності).
Пунктом 9.12 договору передбачено, що договір вважається продовженим (пролонгованим) на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення строку дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії. Кількість пролонгацій необмежена. При цьому річний плановий обсяг споживання визначається на рівні, визначеному в п. 1.2 договору, якщо сторони не погодять відповідною додатковою угодою інший плановий річний обсяг.
На виконання пункту 3.2 договору № КВ 03/11/2023 від 03.11.2023 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Тепла енергетична компанія» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Алюмхолдинг» були укладені додаткові угоди до договору постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № КВ 03/11/2023 від 03.11.2023 р., а саме: № 1 від 03.11.2023 р., № 2 від 28.11.2023 р., № 3 від 25.12.2023 р., № 4 від 25.01.2024 р., № 5 від 29.02.2024 р., № 6 від 27.03.2024 р., № 7 від 29.04.2024 р., № 8 від 28.05.2024 р., № 9 від 26.06.2024 р., № 10 від 24.07.2024 р., № 11 від 30.08.2024 р., № 12 від 27.09.2024 р., № 13 від 28.10.2024 р., № 14 від 27.11.2024 р., № 15 від 31.12.2024 р., № 16 від 29.01.2025 р., № 17 від 26.02.2025 р. та № 18 від 31.03.2025 р. Вказаними додатковими угодами сторони узгодили обсяг та ціну газу для кожного місяця постачання за період з листопада 2023 р. по квітень 2025 р.
Також, пунктом 3 вказаних додаткових угод сторони узгодили, що споживач здійснює оплату за плановий обсяг природного газу виключно грошовими коштами у національній валюті України - гривні у наступному порядку: 100 % до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим.
Остаточний розрахунок за фактично спожитий газ, а також всі платежі, які повинні бути здійснені на газ, поставлений у розрахунковому періоді, споживач має сплатити до 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим.
Якщо строк оплати припадає на вихідний (неробочий) день, то відповідна оплата повинна проводитись не пізніше останнього робочого (банківського) дня, який передує такому вихідному (неробочому) дню (строку оплати).
На виконання умов договору № КВ 03/11/2023 від 03.11.2023 р. постачання природного газу для потреб непобутових споживачів позивачем поставлено, а відповідачем прийнято природний газ за період з листопада 2023 р. по квітень 2025 р. на загальну суму 6332380,08 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу у загальній кількості 18 штук, які датовані останнім календарним днем місяця, у якому відповідний обсяг газу був поставлений.
Вказані акти приймання-передачі природного газу підписані директорами Товариства з обмеженою відповідальністю «Тепла енергетична компанія» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Алюмхолдинг» (частково власноручним підписом, а частково ЕЦП), та скріплені печатками, в тому числі електронними.
Як вже зазначалось, відповідно до п. 4.2 договору № КВ 03/11/2023 від 03.11.2023 р. оплата газу за договором здійснюється споживачем виключно грошовими коштами у національній валюті України - гривні в порядку, визначеному сторонами у додаткових угодах на кожний місяць постачання газу.
Пунктом 3 додаткових угод №№ 1-18 до договору № КВ 03/11/2023 від 03.11.2023 р. сторони узгодили, що споживач здійснює оплату за плановий обсяг природного газу виключно грошовими коштами у національній валюті України - гривні у наступному порядку: 100 % до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим.
Остаточний розрахунок за фактично спожитий газ, а також всі платежі, які повинні бути здійснені на газ, поставлений у розрахунковому періоді, споживач має сплатити до 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим.
Якщо строк оплати припадає на вихідний (неробочий) день, то відповідна оплата повинна проводитись не пізніше останнього робочого (банківського) дня, який передує такому вихідному (неробочому) дню (строку оплати).
На момент звернення позивача із даним позовом до суду строк оплати за поставлений позивачем відповідачу природний газ за договором № КВ 03/11/2023 від 03.11.2023 р. за період з листопада 2023 р. по квітень 2025 р. на загальну суму 6332380,08 грн настав.
Відповідачем частково сплачений поставлений позивачем газ у сумі 4753335,34 грн, що підтверджується платіжними інструкціями та інформаційними повідомленнями про зарахування коштів за період з 22.12.2023 р. по 17.04.2025 р.
Враховуючи, що здійснені відповідачем оплати спочатку зараховуються на погашення заборгованості у календарній черговості її виникнення, то відповідачем фактично оплачений поставлений позивачем природний газ за період з листопада 2023 р. по грудень 2024 р. та частково за січень 2025 р. Залишок неоплаченого природного газу, поставленого у січні 2025 р., становить 68932,71 грн.
Крім того, відповідачем взагалі не оплачений поставлений позивачем природний газ за період з лютого 2025 р. по квітень 2025 р. у загальній сумі 1510112,03 грн (510558,62 грн + 528221,21 грн + 471332,20 грн).
Матеріали справи не містять доказів сплати позивачу 1579044,74 грн (6332380,08 грн - 4753335,34 грн) за поставлений природний газ за договором № КВ 03/11/2023 від 03.11.2023 р.
Відтак, оскільки заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений природний газ за договором № КВ 03/11/2023 від 03.11.2023 р. станом на час прийняття рішення не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 1579044,74 грн підлягає задоволенню повністю.
Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 31262,21 грн 3 % річних та 82930,54 грн інфляційних втрат.
Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач просить стягнути з відповідача 31262,21 грн 3 % річних, нарахованих на заборгованість відповідача з урахуванням дат виникнення заборгованості та здійснення відповідачем часткових оплат, за кожним актом окремо за загальний період з 16.12.2023 р. по 26.05.2025 р.
Суд першої інстанції встановив, що наданий позивачем розрахунок 3 % річних є неправильним, оскільки позивачем неправильно визначено закінчення періоду нарахування 3 % річних на заборгованість відповідача у сумі 31012,95 грн (враховуючи здійснення часткових оплат) за поставлений природний газ у листопаді 2023 р., оскільки відповідачем повністю оплачений поставлений позивачем природний газ у листопаді 2023 р. - 05.01.2025 р.
Також за висновком суду позивачем неправильно визначено закінчення періоду нарахування 3 % річних на заборгованість відповідача у сумі 230195,71 грн (враховуючи здійснення часткових оплат) за поставлений природний газ у січні 2024 р., оскільки день фактичної сплати боргу, в тому числі часткової, не включається до періоду, за який нараховуються 3% річних.
Разом з тим, позивачем неправильно визначений початок періоду нарахування 3 % річних (25.03.2025 р.) на заборгованість відповідача у сумі 114709,25 грн (враховуючи здійснення часткових оплат) за поставлений природний газ у грудні 2024 р., оскільки на вказану суму заборгованості позивачем вже здійснено нарахування 3 % річних за попередній період (з 13.03.2025 р. до 25.03.2025 р.).
Відповідно до правильного розрахунку, здійсненого судом першої інстанції, з урахуванням правильних дат початку та закінчення нарахування, сума 3 % річних, нарахованих на заборгованість відповідача за загальний період з 16.12.2023 р. по 26.05.2025 р. становить 29951,75 грн, які і підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Також позивач просить стягнути з відповідача 82930,54 грн інфляційних втрат, нарахованих на заборгованість з урахуванням дат її виникнення за загальний період з 09.02.2024 р. по 22.05.2025 р., хоча фактично здійснює нарахування за загальний період з лютого 2024 р. по квітень 2025 р.
Суд першої інстанції встановив, що наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат є неправильним, оскільки позивачем не враховано, що якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
При перевірці розрахунку судом враховано, що нарахування інфляційних втрат на заборгованість відповідача за поставлений природний газ у січні 2024 р. (період 2), липні 2024 р. (період 2), серпні 2024 р. (період 2), листопаді 2024 р. (період 2) та грудні 2024 р. (період 2), хоч і здійснено за період, який є меншим за 15 днів, проте вказана заборгованість є зміною поточної заборгованості (період 1) з урахуванням здійснення часткових оплат, тобто прострочення складає більше 15 днів, а тому враховується судом при здійсненні розрахунку.
Відповідно до правильного розрахунку, здійсненого судом першої інстанції, з урахуванням правильних дат початку виникнення та закінчення нарахування, та з урахуванням Методики розрахунку інфляційних втрат, зазначеній у постанові Об'єднаної палати Верховного Суду від 20.11.2020 р. у справі № 910/13071/19, сума інфляційних втрат, нарахованих на заборгованість відповідача за загальний період з лютого 2024 р. по квітень 2025 р. становить 75968,46 грн, які і підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Наведені висновки суду колегія суддів вважає обґрунтованими та враховує, що сторонами ці висновки на стадії апеляційного розгляду справи не оспорюються.
3.2. обставини встановлені судом апеляційної інстанції і визначення відповідно до них правовідносин та доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції, а також посилання на норми права
Щодо вимог про стягнення пені у розмірі 281 049,16 грн судова колегія зазначає наступне.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).
Відповідно до пп. 6.2.1 п. 6.2 договору № КВ 03/11/2023 від 03.11.2023 р. у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом 4 договору, споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.
Позивач просить стягнути з відповідача 281049,16 грн пені, нарахованої на заборгованість відповідача з урахуванням дат виникнення заборгованості за загальний період з 16.12.2023 р. по 26.05.2025 р.
За висновком суду першої інстанції наданий позивачем розрахунок пені є неправильним, оскільки позивачем неправильно визначено закінчення періоду нарахування пені на заборгованість відповідача у сумі 230195,71 грн (враховуючи здійснення часткових оплат) за поставлений природний газ у січні 2024 р., оскільки день фактичної сплати боргу, в тому числі часткової, не включається до періоду, за який нараховується пеня.
Також позивачем арифметично неправильно здійснений розрахунок пені (за період з 17.04.2025 р. по 26.05.2025 р.) на заборгованість відповідача у сумі 68932,71 грн (враховуючи здійснення часткових оплат) за поставлений природний газ у січні 2025 р.
Відповідно до правильного арифметичного розрахунку з урахуванням правильних періодів нарахування, здійсненого судом першої інстанції, сума пені, нарахованої на заборгованість відповідача за загальний період з 16.12.2023 р. по 26.05.2025 р. становить 280742,26 грн, яка і підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Розрахунки пені сторонами на стадії апеляційного розгляду справи не оспорюються.
Відтак, суд першої інстанції дійшов вмотивованого висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
3.3. мотиви прийняття або відхилення аргументів учасників справи
В апеляційній скарзі відповідач зазначає про необґрунтованість рішення суду першої інстанції в частині стягнення пені, вважаючи розмір пені завищеним та несправедливим, а тому просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 18 вересня 2025 р. по справі № 911/1793/25 в частині стягнення пені в розмірі 200 00,00 грн та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у відповідній частині.
Як було встановлено вище, обґрунтованим розміром пені, що підлягає стягненню з відповідача, є 280 742,26 грн.
Водночас, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо стягнення пені у розмірі 280 742,26 грн, що свідчить про відсутність підстав для відмови в задоволенні такої позовної вимоги, як про це зазначає апелянт, водночас як аргументовано обґрунтованих підстав для вказаного відповідач в апеляційній скарзі не наводить.
Крім того, апелянт, наводячи в мотивувальній частині апеляційної скарги норми законодавства та правові позиції Верховного Суду щодо права суду на зменшення пені, не заявляє відповідного клопотання та не наводить, який розмір пені він вважає обґрунтованим.
Втім, за доводами відповідача, розмір пені є надмірним, не відповідає принципам розумності, добросовісності та справедливості, дослідивши які, судова колегія зазначає наступне.
Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
У постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 Велика Палата Верховного Суду у постанові зазначила, зокрема, що з огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання (пункт 8.38 постанови).
Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Завдання неустойки - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки.
Неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер. Вона не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Зменшення неустойки (зокрема пені) є протидією необґрунтованому збагаченню однієї із сторін за рахунок іншої; відповідає цивільно-правовим принципам рівності і балансу інтересів сторін; право на зменшення неустойки спрямоване на захист слабшої сторони договору, яка в силу зацікавленості в укладенні договору, монополістичного положення контрагента на ринку, відсутності часу чи інших причин не має можливості оскаржити включення в договір завищених санкцій.
Застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості, водночас зменшення розміру штрафних санкцій не є обов'язком суду, а його правом і виключно у виняткових випадках.
При цьому реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені ст.551 ЦК України та ст.233 ГК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суд повинен забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.
Між тим, в чинному законодавстві України відсутній вичерпний перелік виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку та не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій.
Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Таким чином, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з майнового стану сторін, які беруть участь у зобов'язанні; інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеня виконання зобов'язання; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання; незначності прострочення виконання; наслідків порушення зобов'язання; невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам; поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання; негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Подібний за змістом висновок щодо застосування норм права, а саме ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України, неодноразово послідовно викладався Верховним Судом у постановах, зокрема, але не виключно, від 26.07.2018 у справі №924/1089/17, від 12.12.2018 у справі №921/110/18, від 14.01.2019 у справі №925/287/18, від 22.01.2019 у справі №908/868/18, від 27.03.2019 у справі №912/1703/18, від 13.05.2019 у справі №904/4071/18, від 03.06.2019 у справі №914/1517/18, від 23.10.2019 у справі №917/101/19, від 06.11.2019 у справі №917/1638/18, від 17.12.2019 у справі №916/545/19, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 14.01.2020 у справі №911/873/19, від 10.02.2020 у справі №910/1175/19, від 19.02.2020 у справі №910/1303/19, від 26.02.2020 у справі №925/605/18, від 17.03.2020 №925/597/19, від 18.06.2020 у справі №904/3491/19.
При цьому, під винятковістю слід розуміти такі обставини, які дозволяють суду при обов'язковому застосуванні штрафних санкцій, передбачених договором або законом, їх зменшити, а не в будь-якому випадку, в разі подання стороною у справі клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій.
Також слід зауважити, що штрафні санкції за своєю природою є засобами стимулювання боржника належним чином виконати свій обов'язок, а не покласти на нього додатковий, тому слід розуміти, що передбачені законом санкції будуть застосовані в разі порушення зобов'язань, а їх зменшення скоріше є виключенням.
Суд звертає увагу, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду. Господарський суд, оцінює надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності та на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.09.2019 у справі №904/4685/18).
При цьому, виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки (пені) до її розумного розміру (постанова Верховного Суду від 30.03.2021 у справі 902/538/18).
При стягненні неустойки шкода кредитору, завдана порушенням зобов'язання презюмуються (її не треба доводити) і компенсується за рахунок неустойки.
При вирішенні питання про зменшення нарахованих штрафних санкцій суд бере до уваги співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру пені. Такий підхід є усталеним в судовій практиці (постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 та Верховного Суду від 23.09.2019 у справі №920/1013/18, від 26.03.2020 у справі №904/2847/19).
Суд враховує, що сума основного боргу, що є предметом даного спору, складає 1 579 044,74 грн, у той час як обґрунтований розмір пені за висновком суду, є 280 742,26 грн, що за встановлених судом обставин у співвідношенні з сумою основного боргу не є надмірним.
Колегією суддів не встановлено, а відповідачем не доведено винятковості даного випадку та, як наслідок, наявність підстав для зменшення розміру пені.
Усі інші доводи апелянта судом враховано, однак судова колегія визнає їх необґрунтованими та вважає, що судом першої інстанції було ретельно досліджено матеріали справи, детально та належним чином мотивовано висновки суду, правильно застосовано норми матеріального права та не допущено порушень норм процесуального права, а твердження апелянта не спростовують наведених вище висновків суду та не можуть бути достатньою підставою для скасування рішення суду першої інстанції в оскаржуваній відповідачем частині.
4. ВИСНОВКИ СУДУ ТА ДЖЕРЕЛА ПРАВА:
4.1. висновки за результатами розгляду матеріалів справи
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
4.2. посилання на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції
Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18).
За приписами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Право на доступ до правосуддя є одним з основоположних прав людини, воно закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Україною.
Згідно з ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 1 ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін (ч. 2 ст. 714 Цивільного кодексу України).
Згідно з ч. 2 ст. 13 Закону України «Про ринок природного газу» споживач зобов'язаний, зокрема: 1) укласти договір про постачання природного газу; 2) забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів; 3) не допускати несанкціонованого відбору природного газу; 4) забезпечувати безперешкодний доступ уповноважених представників оператора газотранспортної системи, оператора газорозподільної системи до вузлів обліку природного газу та з метою встановлення вузлів обліку газу; 5) припиняти (обмежувати) споживання природного газу відповідно до вимог законодавства та умов договорів.
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому він зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
5. ВИСНОВКИ ПІВНІЧНОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ:
Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається.
Рішення Господарського суду Київської області від 18.09.2025 у справі № 911/1793/25 підлягає залишенню без змін.
Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Алюмхолдинг» на рішення Господарського суду Київської області від 18.09.2025 у справі № 911/1793/25 задоволенню не підлягає.
6. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ:
Судові витрати у вигляді судового збору за розгляд апеляційної скарги згідно з ч. 1 ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Алюмхолдинг» на рішення Господарського суду Київської області від 18.09.2025 у справі №911/1793/25 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Київської області від 18.09.2025 у справі № 911/1793/25 залишити без змін.
3. Матеріали справи № 911/1793/25 повернути до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення.
Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 20 днів, відповідно до ст. ст. 286-291 ГПК України.
Повний текст складено та підписано 02.06.2026.
Головуючий суддя К.В. Тарасенко
Судді Г.П. Коробенко
Г.А. Кравчук