Справа № 127/9728/26
Провадження №11-сс/801/566/2026
Категорія: крим.
Головуючий у суді 1-ї інстанції:
Доповідач: ОСОБА_1
02 червня 2026 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі
головуючого-судді ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю:
секретаря ОСОБА_4
третьої особи, на майно
якої накладено арешт ОСОБА_5
представника третьої особи, щодо
майна якої накладено арешт - адвоката ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці апеляційну скаргу представника третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 26 березня 2026 року про застосування заходу забезпечення кримінального провадження - арешту майна,
Зміст судового рішення та встановлені судом першої інстанції обставини.
Ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 26 березня 2026 року задоволено клопотання прокурора відділу Вінницької обласної прокуратури ОСОБА_7 про застосування заходу забезпечення кримінального провадження № 62025240040005025, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19.11.2025 за ознаками кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених частиною третьою статті 362, частиною другою статті 364, частиною першою статті 366 КК України.
Накладено арешт на вилучений 23.03.2026 під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_5 у квартирі АДРЕСА_1 , мобільний телефон марки «iPhone 13 Pro Max» у сірому корпусі із силіконовим чохлом жовтого кольору, ІМЕІ НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_5 та який поміщено у спецпакет Державного бюро розслідувань № В2017248.
Мотивуючи прийняте рішення слідчий суддя зазначив, що вилучений під час обшуку мобільний телефон може містити інформацію, яка має значення для кримінального провадження, визнаний речовим доказом та невжиття заходів забезпечення кримінального провадження може мати наслідком знищення чи втрати інформації, яка має значення для кримінального провадження.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, що її подала.
У апеляційній скарзі представника третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 ставиться питання про скасування ухвали слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 26 березня 2026 року через істотні порушення кримінального процесуального закону та невідповідність висновків слідчого судді фактичним обставинам кримінального провадження. Просить постановити ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора про накладення арешту на вилучений під час обшуку мобільний телефон.
Апеляційна скарга мотивована тим, що мобільний телефон, на який накладено арешт, не відповідає критеріям речових доказів, визначених статтею 98 КПК України, оскільки не мають жодного відношення до предмету доказування у цьому кримінальному провадженні та не можуть забезпечити жодної мети арешту майна, які визначені пунктами першим-четвертим частини другої статті 170 КПК України. Крім цього ОСОБА_5 дала слідчому доступ до наявної інформації, через що слідчий мав можливість її вилучення за необхідності.
Одночасно представник порушує питання про поновлення строку на апеляційне оскарження посилаючись на те, що ухвала слідчого судді постановлена без виклику особи, права якої порушено, а про існування оскаржуваної ухвали він дізнався після спливу значного терміну, визначеного законом для апеляційного оскарження.
Позиції учасників судового провадження.
Третя особа, на майно якої накладено арешт ОСОБА_5 та її представник - адвокат ОСОБА_6 підтримали доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у ній та просили задовольнити у повному об'ємі.
Прокурор ОСОБА_8 надав суду письмову заяву про проведення апеляційного розгляду за його відсутності, водночас заперечив проти задоволення апеляційної скарги представника власника майна, вважаючи ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою. Такі обставини відповідно до положень частини четвертої статті 405, статті 422 КПК України не перешкоджають апеляційному розгляду.
Мотиви суду.
Заслухавши доповідача, виступи учасників провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження підлягає до задоволення, а у задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити з огляду на наступне.
Висновки щодо підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження.
Відповідно до пункту четвертого частини третьої статті 399 КПК України до повноважень суду апеляційної інстанції належить вирішення питання про поновлення строку апеляційного оскарження в разі надходження такого клопотання.
Вирішуючи питання про вагомість причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд виходить з також положень статті 24 КПК України, якою гарантується право на оскарження процесуальних рішень та перегляд постановлених судових рішень судом вищої інстанції. Такі положення є складовою права особи на захист та справедливий суд.
Згідно з вимогами пункту третього частини другої статті 395 КПК України апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п'яти днів з дня її проголошення. При цьому за змістом частини третьої статті 395 КПК України у випадку ухвалення судового рішення без виклику особи, яка її оскаржує, строк оскарження необхідно обчислювати з дня отримання стороною копії судового рішення.
За приписами частини другої статті 113 КПК України процесуальні дії під час кримінального провадження мають бути виконані без невиправданої затримки і в будь-якому разі не пізніше граничного строку, визначеного відповідним положенням цього Кодексу. Вимога про необхідність виконання процесуальних дій у строк, установлений КПК України, також міститься у статті 116 цього Кодексу.
Частиною першою статті 117 КПК України передбачено, що строк виконання процесуальних дій поновлюється лише в тому випадку, якщо судом буде визначено поважність причин його пропуску.
Виходячи із системного аналізу норм процесуального закону, під поважними причинами пропущення процесуального строку слід розуміти неможливість особи подати заяву у визначений законом строк у зв'язку з такими обставинами, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, пов'язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали або ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк.
Такі обставини мають бути підтверджені належними фактичними даними.
Як убачається з матеріалів провадження, 26 березня 2026 року за наслідками розгляду клопотання прокурора слідчим суддею Вінницького міського суду постановлено ухвалу про накладення арешту на майно, вилучене 23.03.2026 під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_5 .
При цьому розгляд клопотання проведено без повідмлення третьої особи, щодо майна якої вирішено питання про арешт.
Окрім того до Єдиного реєстру судових рішень ухвала надіслана 30.03.2026, а загальний доступ забезпечено 01.04.2026. Окрім того власник майна та її представник ознайомились їз оскаржуваною ухвалою після завершення строку на апеляційне оскарження.
З урахуванням наведеного суд вважає, що з огляду на зміст положень статті 117 КПК України вказана обставина є суттєвою та визнається поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження.
Висновки щодо обґрунтованості застосування заходу забезпечення кримінального провадження.
Відповідно до статті 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим, тобто ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України; ухвалене на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог статті 94 КПК України; з наведенням належних і достатніх мотивів та підстав його ухвалення.
Проте як убачається з оскаржуваної ухвали, висновки слідчого судді про необхідність застосування заходу забезпечення кримінального провадження у виді арешту майна є обґрунтованими, а висновки про необхідність арешту майна належним чином умотивовані.
Відповідно до положень статті 131 КПК України арешт майна (пункт сьомий частини другої статті 131 КПК) є одним із заходів забезпечення кримінального провадження та застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.
За нормативним визначенням, що міститься у частині першій статті 170 КПК України, арешт майна полягає у тимчасовому позбавленні за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. При цьому завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Кримінальний процесуальний закон виділяє чотири підстави, з метою забезпечення яких можливо накладення арешту в рамках кримінального провадження (частина друга статті 170 КПК), та з-поміж іного, з метою збереження речових доказів.
Частинами третьою - шостою статті 170 КПК України окреслено коло осіб, щодо майна яких може бути застосовано арешт, в залежності до мети такого заходу забезпечення кримінального провадження.
Зокрема, у випадку необхідності збереження речових доказів (пункт перший частини другої статті 170 КПК України) арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Установлено, що Четвертим слідчим відділом (з дислокацією у місті Вінниці) Територіального управління Державного бюро розсідувань, розташованого у місті Хмельницькому 19.11.2025 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62025240040005025 внесено відомості про кримінальні правопорушення (злочини), передбачені частиною третьою статті 362, частиною другою статті 364, частиною першою статті 366 КК України за фактом імовірного вчинення посадовими особами управління фітосанітарної безпеки Головного управління Держпродспоживслужби у Вінницькій області організації протиправної схеми видачі фальсифікованих фітосанітарних сертифікатів суб'єктам господарської діяльності, а саме діючи всупереч Методам інспектування, огляду, у тому числі відбору зразків, та проведення фітосанітарної експертизи (аналізів) затвердженим Наказом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України 22.02.2021 № 343 актів про проведення фітосанітарних процедур та фітосанітарних сертифікатів, до яких внесені завідомо неправдиві відомості щодо фактів інспектування та відбору зразків та проведення фітосанітарної експертизи (аналізів) на продукцію рослинного походження, яка експортується з України, маючи у зв'язку з виконанням службових обов'язків право доступу до інформаційної автоматизованої системи Phytosanitary Inspection System (PHIS), порядок ведення якої затверджено постановою Кабінету Міністрів України за №1177 від 15.11.2019, зловживаючи правом доступу до вказаної інформаційної автоматизованої системи та використовуючи надані їм можливості для вчинення заборонених законом дій, вчинили наступні неправомірні дії: складання та видача завідомо неправдивих документів щодо проведення інспектування та відібрання зразків для проведення фітосанітарної експертизи, упакування та надання зразків невідомого походження для проведення фітосанітарної експертизи; внесення неправдивих відомостей до інформаційної автоматизованої системи Phytosanitary Inspection System (PHIS) щодо інспектування та здійснення відібрання зразків для проведення фітосанітарної експертизи, які фактично з транспортних засобів, які експортували продукцію, не відбирались; після проведення фітосанітарної експертизи - внесення відомостей до інформаційної автоматизованої системи Phytosanitary Inspection System (PHIS) щодо видачі фітосанітарного сертифіката та накладення цифрового електронного підпису; друк із інформаційної автоматизованої системи Phytosanitary Inspection System (PHIS) на спеціальному номерному бланку фітосанітарного сертифіката та засвідчення його особистим підписом і відбитком печатки; безпосередня передача фальсифікованого фітосанітарного сертифіката суб'єкту господарської діяльності.
18 березня 2026 року слідчим суддею Вінницького міського суду (справа № 127/8764/26) надано дозвіл на проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_5 у квартирі АДРЕСА_1 з метою відшукання та вилучення документів, що стали підставою для видачі фітосанітарних сертифікатів, мобільних телефонів, електронних носіїв інформації, грошових коштів (необґрунтованих активів), талонів для палива, чорнових записів.
Також установлено, що 23.03.2026 слідчим проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_5 у квартирі АДРЕСА_1 , у ході якого вилучено мобільний телефон марки «iPhone 13 Pro Max» у сірому корпусі із силіконовим чохлом жовтого кольору, ІМЕІ НОМЕР_1 , який поміщено у спецпакет Державного бюро розслідувань № В2017248.
Постановою слідчого від 23.03.2026 вищезазначений мобільний телефон визнаний речовим доказом.
Критерії речових доказів вкладені у частині першій статті 98 КПК України та зазначено, що під речовими доказами необхідно розуміти матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Отже, вирішуючи питання про те, чи відповідає майно критеріям речового доказу, визначеними частиною першою статті 98 КПК України, насамперед необхідно зясувати, чи містять такі обєкти сліди кримінального правопорушення або інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Як убачається із постанови слідчого від 23.03.2026, визнаючи термінал мобільного зв'язку речовим доказом, слідчий входив з того, що наявні у ньому відомості можуть бути використані для дослідження обставин цього кримінального провадження.
Таким чином на момент ухвалення рішення про арешт майна слідчий суддя вірно виходив з того, що вилучений у ході обшуку предмет (мобільний телефон) відповідає критеріям речового доказу та невжиття заходу забезпечення кримінального провадження у виді арешту майна може мати наслідком знищення чи спотворення даних, що у ньому містяться.
Проте суд наголошує, що за наявності на те підстав, зокрема у випадку отримання слідчим даних, що містяться у пам'яті мобільного телефону, особа не позбавлена можливості звернення до слідчого судді із клопотанням про скасування арешту майна у зв'язку з відсутністю необхідності подальшого застосування заходу забезпечення кримінального провадження.
Керуючись статтями 98, 131, 170, 399, 404, 405, 407, 419, 422 КПК України, суд
Клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження задовольнити.
Поновити представнику третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт ОСОБА_5 - адвокату ОСОБА_6 строк на подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 26 березня 2026 року про застосування заходу забезпечення кримінального провадження № 62025240040005025, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19.11.2025 за ознаками кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених частиною третьою статті 362, частиною другою статті 364, частиною першою статті 366 КК України - арешту майна.
Апеляційну скаргу представника третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 26 березня 2026 року про застосування заходу забезпечення кримінального провадження № 62025240040005025, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19.11.2025 за ознаками кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених частиною третьою статті 362, частиною другою статті 364, частиною першою статті 366 КК України - арешту майна (мобільного телефону марки «iPhone 13 Pro Max» у сірому корпусі із силіконовим чохлом жовтого кольору, ІМЕІ НОМЕР_1 ), вилученого 23.03.2026 під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_5 у квартирі АДРЕСА_1 , залишити без змін.
Ухвала є остаточною та оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Відповідно до частини четвертої статті 532 КПК України судове рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.
Судді: