01 червня 2026 рокусправа № 380/860/25
Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Гулкевич І.З. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,-
встановив:
фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДПС у Львівській області, у якому просить суд:
визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №35393/13-01-07-09 від 14.08.2024.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що державними інспекторами Головного управління ДПС у Львівській області 10.07.2024 проведено фактичну перевірку діяльності ФОП ОСОБА_1 ід час перевірки Позивачем були надані усі документи, які запитувались контролюючим органом. Після завершення перевірки представники Відповідача повідомили, що акт перевірки буде оформлений та наданий пізніше.
Разом з тим, акт перевірки №30054/13/03/РРО/ НОМЕР_1 від 15.07.2024 Позивачу вручений не був, у електронному кабінеті платника податків не розміщувався, а докази його вручення або направлення Відповідачем не надані.
26.08.2024 Позивач отримав податкове повідомлення-рішення від 14.08.2024 №35393/13-01-07-09, винесене на підставі вказаного акту перевірки, однак сам акт перевірки до нього не додавався.
Позивач неодноразово звертався до ГУ ДПС у Львівській області та ДПС України із вимогою надати акт перевірки та докази його вручення, однак відповіді по суті таких звернень не отримав.
03.01.2025 Позивачем отримано рішення ДПС України №34055/6/99-00-06-03-02-06 від 13.11.2024 за результатами розгляду адміністративної скарги, після чого він звернувся до суду із даним позовом за захистом своїх прав.
Ухвалою суду від 22.01.2025 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
Представник відповідача подала відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти позовних вимог та просить відмовити у задоволенні таких. Зазначила, що фактична перевірка проведена на підставі наказу від 03.07.2024 №3549-пп та направлень на перевірку №7157, №7158.
Під час перевірки встановлено порушення п.12 ст.3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме порушення порядку ведення обліку товарних запасів.
Відповідач зазначає, що до перевірки була надана видаткова накладна №139 від 15.06.2023, однак у кількох позиціях така накладна не містила найменування товару на суму 11 192,00 грн., у зв'язку із чим встановлено відсутність належного обліку товару.
Також Відповідач вказує, що продавець ОСОБА_2 була ознайомлена із актом перевірки, однак відмовилась від його отримання та надання пояснень, у зв'язку із чим складено акт відмови, а сам акт перевірки направлено поштовим зв'язком.
Представником позивача подано відповідь на відзив, в якій зазначає, що видаткова накладна містить артикул та цифровий штрих-код кожної одиниці товару; такі реквізити дозволяють чітко ідентифікувати товар; законодавство не містить вимоги про обов'язкову наявність саме словесної назви товару у первинному документі; навіть за наявності недоліків у документі вони є неістотними у розумінні ст.9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Також представник позивача категорично заперечив факт вручення акту перевірки та зазначив, що поштове відправлення було адресоване на абонентську скриньку, якої він ніколи не мав.
Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Посадовими особами Головного управління Державної податкової служби у Львівській області 10.07.2024, на підставі наказу від 03.07.2024 за №3549-пп та направлень на перевірку від 03.07.2024 за №7157 та №7158 проведено фактичну перевірку господарської одиниці магазину, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , що належить суб'єкту господарської діяльності фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 .
Фактична перевірка господарської одиниці, а саме - магазину, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та належить суб'єкту господарської діяльності ОСОБА_1 проведена у присутності продавців ОСОБА_3 , ОСОБА_2 .
При здійсненні перевірки посадовими особами Головного управління Державної податкової служби у Львівській області встановлено порушення вимог п.12 ст. 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме: встановленого порядку ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації; здійснення продажу товарів, які не обліковані в установленому порядку.
За наслідком перевірки складено Акт фактичної перевірки №30054/13/03/ РРО/ НОМЕР_1 від 15.07.2024.
Продавець ОСОБА_2 ознайомлена з Актом перевірки від 15.07.2024 №30054, однак відмовилась надати будь-які пояснення щодо фактів викладених в акті та отримати матеріали перевірки, про що складено Акт відмови від підпису матеріалів перевірки №852/13-01-07-09.
На підставі Акту перевірки від 15.07.2024 №30054 винесене податкове повідомлення - рішення від 14.08.2024 №35393/13-01-07-09, яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій за порушення законодавства про патентування, за порушення норм регулювання обігу готівки у розмірі 11 192,00 грн.
Вищезазначене податкове повідомлення-рішення ФОП ОСОБА_1 оскаржив до ДПС України.
Рішенням ДПС України про результати розгляду скарги від 13.11.2024 №34055/6/99 00-06-03-02-06, скаргу ФОП ОСОБА_1 залишено без задоволення, а податкове повідомлення - рішення від 14.08.2024 №35393/13-01-07-09 - без змін.
Не погоджуючись з винесеними рішенням Відповідача та вважаючи його протиправним, позивач звернувся з цим позовом до суду.
При прийнятті рішення суд виходив з наступного.
Завданням адміністративного судочинства України відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України в редакції на час спірних відносин).
Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за
Відповідно до пункту 61.1 статті 61 Податкового кодексу України, податковий контроль - це система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, зокрема передбачено, що контролюючі органи мають право проводити, зокрема, фактичні перевірки. Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Як передбачено пунктами 80.1, 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).
Положеннями пп. 80.2.2 Податкового кодексу України передбачено, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.
Судом досліджено наказ ГУ ДПС у Львівській області від 03.07.2024 №3549-пп “Про проведення фактичної перевірки». Так, в даному наказі зазначено, зокрема, що перевірка призначена на підставі пп.80.2.2, п.80.2 ст.80 ПК України щодо дотримання порядку здійснення платником податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі свідоцтв про державну реєстрацію, виробництва та обігу підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору.
Відповідно до п. 80.5 ст. 80 ПК України, допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Умови та порядок допуску посадових осіб контролюючих органів до проведення документальних виїзних та фактичних перевірок встановлено статтею 81 ПК України.
За правилами п. 81.1 ст. 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;- копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;- службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки. Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки. Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється. При пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення. У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.
Відповідно до пункту 81.2 статті 81 ПК України у разі відмови платника податків та/ або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки посадовими (службовими) особами контролюючого органу за місцем проведення перевірки, невідкладно складається у двох примірниках акт, що засвідчує факт відмови, із зазначенням заявлених причин відмови, один примірник якого вручається під підпис, відразу після його складання, платнику податків та/або уповноваженій особі платника податків. Посадова (службова) особа платника податків (його представник або особа, яка фактично проводить розрахункові операції) має право надати свої письмові пояснення до складеного контролюючим органом акта. У разі відмови платника податків та/або його посадових (службових) осіб (представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) підписати акт, що засвідчує факт відмови у допуску до проведення перевірки, посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, що засвідчує факт відмови в отриманні акта та/або наданні письмових пояснень до нього.
Як встановлено з матеріалів справи, фактична перевірка господарської одиниці, а саме - магазину, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та належить суб'єкту господарської діяльності ОСОБА_1 проведена у присутності продавців ОСОБА_3 , ОСОБА_2 .
Продавець ОСОБА_2 ознайомлена з Актом перевірки від 15.07.2024 №30054, однак відмовилась надати будь-які пояснення щодо фактів викладених в акті та отримати матеріали перевірки, про що складено Акт відмови від підпису матеріалів перевірки №852/13-01-07-09.
Відповідно до п.86.5 ст.86 ПК України, акт (довідка) про результати фактичних перевірок, визначених ст. 80 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючих органів, які проводили перевірку, реєструється не пізніше наступного робочого дня після закінчення перевірки. Акт (довідка) про результати зазначених перевірок підписується особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та його законними представниками (у разі наявності). Підписання акта (довідки) таких перевірок особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та/або його представниками та посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, здійснюється за місцем проведення перевірки або у приміщенні контролюючого органу. У разі відмови платника податків, його законних представників або особи, яка здійснювала розрахункові операції, від підписання акта (довідки), посадовими особами контролюючого органу складається акт, що засвідчує факт такої відмови. Один примірник акта або довідки про результати перевірки не пізніше наступного робочого дня після його складення реєструється в журналі реєстрації актів контролюючого органу і не пізніше наступного дня після його реєстрації вручається або надсилається платнику податків, його законному представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції. У разі відмови платника податків або його законних представників від отримання примірника акта (довідки) перевірки чи неможливості його вручення платнику податків або його законним представникам чи особі, яка здійснювала розрахункові операції з будь-яких причин, такий акт або довідка надсилається платнику податків у порядку, визначеному ст.58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. У зазначених в цьому абзаці випадках контролюючим органом складається відповідний акт або робиться позначка в акті або довідці про результати перевірки.
З огляду на те, що продавець відмовилася отримувати Акт перевірки від 15.07.2024 №30054, ГУ ДПС у Львівській області направлено засобами поштового зв'язку.
Відтак, твердження позивача про не вручення акт перевірки спростовуються наявними в матеріалами справи доказами.
Щодо порушення пункту 12 статті 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», суд зазначає наступне.
Пунктом 12 статті 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» визначено, що суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку. Порядок та форма обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. При цьому суб'єкт господарювання зобов'язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб'єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті).
Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які провадять діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).
Таким чином, пункт 12 статті 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» зобов'язує суб'єктів господарювання (як юридичних осіб, так і фізичних осіб-підприємців (за виключенням перелічених в абзаці 3 цієї норми осіб)) вести облік товарних запасів і у разі проведення перевірки надати документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження тих товарних запасів, які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті). При цьому до 01 січня 2022 року суб'єкт господарювання зобов'язаний був надати такі документи під час проведення перевірки, а після цієї дати такий обов'язок має бути виконаним саме на початок її проведення.
Наведене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема у постановах від 11.01.2024 у справі № 420/12275/22, від 27.08.2024 у справі № 300/2879/22, від 30.09.2025 у справі №520/22949/24, від 11 лютого 2026 року у справі № 300/7407/24.
Статтею 20 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» встановлено, що до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які здійснюють діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).
Таким чином, за змістом наведених норм суб'єкт господарювання несе відповідальність за (окремо або в сукупності): 1) здійснення реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку; 2) не надання під час перевірки документів, які підтверджують саме облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті).
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 16 жовтня 2025 року у справі № 560/11395/24, від 21 січня 2026 року у справі № 140/14221/24, від 1 січня 2024 року у справі справа №420/12275/22, 30 липня 2025 року у справі №380/6314/24, від 17 грудня 2025 року у справі №140/2462/25.
Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Крім того, відповідно до статті 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», ПК України та підпункту 5 пункту 4 Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року №375 Міністерством фінансів України видано наказ від 3 вересня 2021 року №496, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 2 листопада 2021 року за №1411/37033, затверджено Порядок ведення обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку (далі - Порядок № 496).
Відповідно до пункту 1 розділу І Порядку №496 він визначає правила ведення обліку товарних запасів та поширюється на фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку (далі - ФОП), які відповідно до Закону зобов'язані вести облік товарних запасів та здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку, та осіб, які фактично здійснюють продаж товарів (надання послуг) та/або розрахункові операції в місці продажу (господарському об'єкті) такого ФОП.
Згідно з пунктом 1 розділу ІІ Порядку №496 облік товарних запасів здійснюється ФОП шляхом постійного внесення до Форми обліку інформації про надходження та вибуття товарів на підставі первинних документів, які є невід'ємною частиною такого обліку.
ФОП, яка здійснює діяльність у декількох місцях продажу (господарських об'єктах), веде облік товарних запасів також за кожним окремим місцем продажу (господарським об'єктом) на підставі первинних документів, які підтверджують отримання товарів такою ФОП або окремим місцем продажу (господарським об'єктом), та/або первинних документів на внутрішнє переміщення товарів між ФОП та його окремими місцями продажу (господарськими об'єктами). Первинні документи на внутрішнє переміщення товарів є невід'ємною частиною такого обліку.
Згідно з пунктом 2 розділу І Порядку №496 у цьому Порядку терміни вживаються в таких значеннях:
-документи, які підтверджують облік та походження товарів - Форма ведення обліку товарних запасів, визначена додатком до цього Порядку (далі - Форма обліку), та первинні документи;
-первинні документи - опис залишку товарів на початок обліку, накладні, транспортні документи, митні декларації, акти закупки, фіскальні чеки, товарні чеки, інші документи, що містять реквізити, які дозволяють ідентифікувати постачальника та отримувача товару (найменування суб'єкта господарювання, реєстраційний номер облікової картки платника податків (далі - РНОКПП) або код згідно з ЄДРПОУ суб'єкта господарювання, серія та номер паспорта / номер ID картки для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовились від прийняття РНОКПП та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відповідну відмітку в паспорті), дату проведення операції, найменування, кількість та вартість товару.
Опис залишку товарів на початок обліку складається в довільній формі та має містити інформацію про: найменування товарів, наявних у такої ФОП на дату набуття ним обов'язку щодо ведення обліку товарних запасів, кількості таких товарів (із зазначенням одиниці виміру) та їх вартості, самостійно визначеної ФОП.
Первинні документи, на підставі яких внесено записи до Форми обліку, є обов'язковими додатками до такої форми. Внесення даних до Форми обліку щодо надходження товарів на підставі первинних документів здійснюється до початку їх реалізації.
Пунктом 2 розділу ІІ Порядку №496 встановлено, що форма обліку ведеться за вибором ФОП у паперовій або в електронній формі.
Форма обліку має містити зазначені в довільному порядку дані ФОП: прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), реєстраційний номер облікової картки ФОП або серія та номер паспорта/номер ID картки для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовились від прийняття РНОКПП та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відповідну відмітку в паспорті, податкова адреса, назва та адреса місця продажу (господарського об'єкта) або місця зберігання, в межах якого ведеться облік. Для паперової форми обліку зазначені дані мають міститися на титульному аркуші.
Відповідно до пункту 4 розділу ІІ Порядку № 496 записи у Формі обліку ведуться в хронологічному порядку надходження або вибуття товарів.
Згідно з пунктом 9 розділу ІІ порядку № 496 заборонено продаж товарів, на які у місцях продажу таких товарів (господарських об'єктах) відсутні: первинні документи, записи про які внесено до Форми обліку; відповідні записи у Формі обліку про наявні первинні документи; первинні документи і записи у Формі обліку про такі первинні документи.
Відповідно до пункту 10 розділу ІІ порядку №496 форма обліку, первинні документи на товари мають зберігатись у місці продажу (господарському об'єкті) до моменту вибуття останньої одиниці товару, відображеної в таких первинних документах.
Такі документи щомісячно групуються в хронологічному порядку їх відображення у Формі обліку та/або підшиваються для подальшого зберігання разом із Формою обліку, в якій інформацію про такі документи відображено.
Пунктом 11 розділу ІІ Порядку №496 встановлено, що форма обліку, первинні документи, які підтверджують облік та походження товарів, надаються посадовій особі контролюючого органу на її вимогу під час проведення перевірки. У разі якщо оригінали первинних документів відсутні у місці продажу, посадовій особі контролюючого органу можуть бути надані копії таких первинних документів з подальшим пред'явленням їх оригіналів до закінчення перевірки (за потреби).
Такі документи надаються особисто ФОП або особою, яка фактично здійснює продаж товарів (надання послуг) та/або розрахункові операції в місці продажу (господарському об'єкті) такої ФОП.
Форма обліку в електронній формі на вимогу посадових осіб контролюючого органу має бути візуалізована у форматі, який дозволяє такій особі здійснити його перегляд та/або копіювання.
В постанові від 11 лютого 2026 року у справі № 300/7407/24 Верховний Суд наголосив, що належними документами, які б достовірно могли б підтвердити облік та походження товарів згідно з Порядком №496 могли б бути накладні, транспортні документи, митні декларації, акти закупки, фіскальні чеки, товарні чеки, інші документи, що містять реквізити, які дозволяють ідентифікувати постачальника та отримувача товару, дату проведення операції, найменування, кількість та вартість товару.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, на вимогу перевіряючих осіб Позивачем було безпосередньо під час перевірки надано оригінал видаткової накладної №139 від 15.06.2023, яка підтверджує придбання товару у постачальника (ФОП ОСОБА_4 ) та його оприбуткування.
Судом досліджено надану ФОП ОСОБА_1 видаткову накладну №139 від 15.06.2023 року та встановлено, що вона: оформлена на бланку встановленої форми, містить дату та номер; чітко ідентифікує постачальника (ФОП ОСОБА_4 ) та отримувача (ФОП ОСОБА_1 ) із зазначенням їхніх реєстраційних даних; містить відомості про кількість, одиниці виміру, ціну та загальну вартість за кожною позицією та загальну суму господарської операції; скріплена підписами відповідальних осіб.
Судом встановлено, що застосовуючи до ФОП ОСОБА_1 фінансову санкцію у розмірі 11 192,00 грн, ГУ ДПС у Львівській області виходило з того, що надана до перевірки видаткова накладна №139 від 15.06.2023 у кількох позиціях не містить текстової назви товару, що розцінено податковим органом як ведення торгівлі повністю необлікованими товарними запасами.
Суд вважає такі висновки податкового органу необґрунтованими, оскільки зазначення в окремих графах накладної цифро-літерних ідентифікаторів (артикулів) постачальника замість розгорнутої назви “ікони срібні» не позбавляє цей документ статусу первинного та не спростовує факт здійснення господарської операції з отримання товару. Цей документ у своїй сукупності повністю дозволяє встановити походження товару, його кількість та вартість, за якою він був оприбуткований платником податків.
Зі змісту оскаржуваного ППР та Акту перевірки вбачається, що податковий орган взагалі не досліджував сутнісний зміст наданого документа, обмежившись суто формальною констатацією відсутності літерного (словесного) найменування товару в окремих рядках. Відповідач фактично проігнорував наявність у цих же рядках чітких, унікальних цифро-літерних ідентифікаторів - артикулів товару.
Суд наголошує, що артикул є стандартизованим типом кодування, який у сучасних умовах господарювання є індивідуалізуючою ознакою товарної позиції, що дозволяє безпомилково відрізнити один товар від іншого в межах номенклатури постачальника та покупця.
Наявність у видатковій накладній №139 специфікованих артикулів, кількості, ціни за одиницю та загальної вартості у поєднанні з повними реквізитами постачальника (ФОП ОСОБА_4 ) повністю та вичерпно забезпечувала контролюючому органу технічну і правову можливість ідентифікувати товар, перевірити його походження через зустрічне звірення або співставлення з наявними в магазині артикулами на бірках ікон. Проте, жодних дій, спрямованих на реальне дослідження походження товару, перевіряючими особами вчинено не було.
Частинами першою та другою статті 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру господарської операції та технології обробки облікової інформації до первинних документів можуть включатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції тощо). Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
Закон вимагає відображення у документі саме змісту та обсягу операції і не містить жодної імперативної вимоги щодо обов'язкового виключно словесного (лінгвістичного) написання назви товару. У досліджуваній видатковій накладній №139 зміст господарської операції (поставка товару) та її обсяг чітко визначені через кількісні показники, ціну, загальну вартість та унікальні цифро-літерні коди - артикули постачальника.
Законодавець прямо закріпив правило, за яким неістотні недоліки в документах не є підставою для невизнання господарської операції. Навіть якщо припустити, що відсутність розгорнутого текстового найменування товару при наявності його артикулу є недоліком оформлення, цей недолік у силу чіткої вимоги ч. 2 ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є неістотним.
Відтак, оскільки надана під час перевірки видаткова накладна №139 від 15.09.2023 містить усі кваліфікуючі ознаки та реквізити первинного документа, встановлені статтею 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», вона є належним, достатнім та беззаперечним підтвердженням обліку та походження товарних запасів.
Факт вчинення Позивачем правопорушення, передбаченого п. 12 ст. 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», є повністю спростованим, а застосування штрафних санкцій за ст. 20 цього Закону - протиправним.
У зв'язку з наведеними вище обставинами податкове повідомлення-рішення від 14.08.2024 №35393/13-01-07-09 є протиправним та підлягає скасуванню судом.
Інші доводи сторін не впливають на висновки суду у цьому рішенні.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не обґрунтував обставини щодо правомірності прийнятих ним рішень, а позивач довів ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Відтак, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є правомірними, обґрунтованими і підлягають до задоволення повністю.
Враховуючи положення ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд стягує на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати у виді судового збору у сумі 1211,20 грн.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 73, 74, 139, 241-246, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ухвалив:
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 14.08.2024 №35393/13-01-07-09.
Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1211,20 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області.
Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СуддяГулкевич Ірена Зіновіївна