27 травня 2026 року
м. Київ
справа № 577/2775/24
провадження № 51 - 4740 км 25
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурорів ОСОБА_5 ,
(у режимі відеоконференції) ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 на вирок Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 13 вересня 2024 року та ухвалу Сумського апеляційного суду від 20 жовтня 2025 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024205450000148 від 12 березня 2024 року, за обвинуваченням
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Конотоп Сумської області, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами 2, 3 ст. 307 Кримінального кодексу України (далі - КК України),
Зміст судових рішень і встановлені судом апеляційної інстанцій обставини
За вироком Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 13 вересня 2024 року ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами 2, 3 ст. 307 КК України і призначено йому покарання: за ч. 2 ст. 307 КК України у виді позбавлення волі на строк 8 років з конфіскацією майна, крім житла; за ч. 3 ст. 307 КК України у виді позбавлення волі на строк 10 років з конфіскацією майна, крім житла. Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_8 остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років з конфіскацією майна, крім житла. Вирішено питання щодо процесуальних витрат та речових доказів.
Відповідно до обставин, детально наведених у вироку суду, ОСОБА_8 08 березня 2024 року у вечірній час, отримавши у поштоматі "Нової пошти" № 5339 у м. Конотопі по вул. Клубна, 127-А, замовлену ним раніш посилку, незаконно придбав 9,0791 г психотропної речовини -PVP, яку переніс до кв. АДРЕСА_1 , де, розфасувавши 07,7375 г на 10 згортків, а 01,3416 г залишивши у зіп-пакеті, став незаконно зберігати з метою подальшого збуту.
Надалі, 12 березня 2024 року о 15:10 поруч будинка №119-Б по вул. Клубній м. Конотопа в ході огляду місця події працівниками поліції у ОСОБА_8 було вилучено 10 згортків з PVP загальною вагою 07,7375 г.
Крім того, 11 березня 2024 року у вечірній час, отримавши у поштоматі "Нової пошти" №5339 у м. Конотоп по вул. Клубній, 127-А, замовлену ним раніш посилку, ОСОБА_8 незаконно придбав 17,0378 г психотропної речовини - 4-ММС, яку переніс до кв. АДРЕСА_1 , де став незаконно зберігати з метою подальшого збуту.
Надалі, 13 березня 2024 року з 19:46 по 21:15 у ході обшуку за вищевказаною адресою працівниками поліції у ОСОБА_8 було виявлено та вилучено у зіп-пакетах 01,3416 г PVP та 17,0378 г 4-ММС.
Сумський апеляційний суд ухвалою від 20 жовтня 2025 року апеляційні скарги захисників ОСОБА_7 та ОСОБА_9 залишив без задоволення, а вирок Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 13 вересня 2024 року - без змін.
Вимоги та узагальнені доводи осіб, які подали касаційні скарги
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_7 , посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого, просить змінити судові рішення в частині кваліфікації дій засудженого та призначеного йому покарання.
На обґрунтування доводів поданої касаційної скарги, зокрема зазначає, що:
· у діях ОСОБА_8 наявний склад кримінального правопорушення, передбаченого ст. 309 КК України, оскільки відсутні будь-які належні та допустимі докази щодо наявності в останнього умислу на збут наркотичних засобів, зокрема в матеріалах справи відсутні факти передачі наркотичних засобів іншим особам за винагороду, відомості про покупців, результати контрольної закупки, дані оперативної фіксації, не було встановлено постраждалих осіб та не виявлено особу, яка відправляла наркотичні речовини. Зауважує, що матеріали провадження не містять доказів, які б підтверджували, що саме ОСОБА_8 здійснював листування щодо збуту наркотичних речовин;
· суди належним чином не дослідили на предмет допустимості, зокрема дані протоколу огляду місця події від 12 березня 2024 року, протоколу допиту від 12 березня 2024 року, протоколу огляду речей від 26 квітня 2024 року та протокол про результати зняття інформації з електронних інформаційних систем від 26 квітня 2024 року. Крім того, не встановили походження та не перевірили законність отримання ключових доказів, здобутих внаслідок фактичного затримання та обшуку особи 12 березня 2024 року, а також проведеного 13 березня 2024 року обшуку житла;
· докази, на підставі яких було складено та вручено повідомлення про підозру, були отриманні саме в ході проведення дізнання. Крім того, вручене засудженому повідомлення про нову підозру від 30 травня 2024 року, у порушення норм Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України), було складено на іншу особу, а саме щодо ОСОБА_7 . Уважає, що стороною обвинувачення не дотримано порядок вручення повідомлення про підозру;
· при призначенні покарання суди належним чином не врахували дані про особу обвинуваченого, зокрема те, що він приймав участь у відсічі збройної агресії рф проти України, внаслідок чого отримав контузію, а також позитивну характеристику командування військової частини, отже порушили норми статей 66, 69 КК України. Уважає, що суди також не врахували практику Верховного Суду та не дотрималися вимог статей 86, 87, 94 та 419 КПК України.
Прокурор ОСОБА_6 направив Суду заперечення, у яких він просив касаційну скаргу сторони захисту залишити без задоволення, а судові рішення - без зміни.
Позиції учасників судового провадження
Захисник підтримав подану касаційну скаргу, просив її задовольнити.
Сторона обвинуваченнязаперечувала проти задоволення касаційної скарги, просила залишити її без задоволення, а вирок апеляційного суду - без зміни.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла таких висновків.
Відповідно до приписів ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Отже, суд касаційної інстанції не перевіряє судових рішень у частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків судів фактичним обставинам кримінального провадження. Під час перегляду судових рішень у касаційному порядку Суд виходить із фактичних обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій.
Колегія суддів звертає увагу, що Суд касаційної інстанції є судом права, а не факту. У зв'язку з цим, відповідно до вимог ст. 433 КПК України, суд касаційної інстанції, зокрема, не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Разом з тим доводи захисника ОСОБА_7 , якими він обґрунтовує заявлені вимоги, аналогічні доводам апеляційних скарг сторони захисту, яким апеляційний суд дав належну оцінку під час апеляційного розгляду та фактично зводяться до незгоди, що у діях ОСОБА_8 наявний склад кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 та ч. 3 ст. 307 КК України. Водночас наголошує на тому, що дії засудженого необхідно кваліфікувати за ч. 2 ст. 309 КК України.
Так, в постановленій за наслідками апеляційного розгляду ухвалі, апеляційний суд зазначив, що висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2, ч. 3 ст. 307 КК України, є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження і підтверджуються наявними доказами в їх сукупності.
Як неодноразово зазначав у своїх рішеннях Верховний Суд, стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як ті, що утворюють об'єктивну сторону діяння, так і ті, що визначають його суб'єктивну сторону.
Обов'язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, які стосуються події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
З одного боку, стандарт доведення поза розумним сумнівом передбачає, що сумнів не повинен бути суто умоглядним, а має ґрунтуватися на певних установлених судом обставинах або недоведеності важливих для справи обставин, що дає підстави припускати такий розвиток подій, який суперечить версії обвинувачення і який неможливо спростувати наданими сторонами доказами.
З іншого боку, для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред'явленим обвинуваченням (див. постанови Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 688/788/15-к, від 08 жовтня 2019 року у справі № 195/1563/16-к, від 21 січня 2020 року у справі № 754/17019/17, від 16 вересня 2020 року у справі № 760/23459/17 та ін.).
Цей стандарт у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_8 , на думку колегії суддів касаційного суду, було дотримано.
Так, з матеріалів кримінального провадження убачається, що допитаний у суді першої інстанції обвинувачений ОСОБА_8 свою вину у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень не визнав та пояснив, що дійсно 08 березня 2024 року у вечірній час отримав у поштоматі "Нової пошти" № 5339 у м. Конотоп посилку з 09,0791 г PVP, які замовив у месенджері «Телеграм», для власного вживання з метою лікування наслідків контузій. Психотропну речовину переніс до орендованої ним квартири АДРЕСА_1 , де, розфасувавши 07,7375 г на 10 згортків, а 01,3416 г залишивши у зіп-пакеті, став зберігати. Також, 11 березня 2024 року у вечірній час отримав у поштоматі посилку з 17,0378 г. 4-ММС, хоча замовив у месенджері «Телеграм» 2 г для власного вживання з метою лікування наслідків контузій. Психотропну речовину переніс до орендованої ним квартири, де став зберігати. 12 березня 2024 року вирішив заховати вищезазначені 10 згортків з PVP, але о 15:10 поруч із будинком АДРЕСА_1 був зупинений працівниками поліції і добровільно видав їм психотропну речовину. Також повідомив поліцейським, що у нього вдома ще зберігається така. Надалі, 13 березня 2024 року в ході обшуку кватири за його місцем мешкання АДРЕСА_1 працівниками поліції було виявлено та вилучено у зіп-пакетах 01,3416 г PVP та 17,0378 г 4-ММС. Зазначив, що зберігав психотропну речовину для власного вживання без мети збуту. З кількістю та вагою вилучених психотропних засобів згоден.
Водночас суди дійшли висновку про винуватість ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами 2, 3 ст. 307 КК України, та обґрунтували свої рішення, зокрема, такими доказами:
- даними протоколу огляду місця події від 12 березня 2024 року, на підставі якого встановлено, що в ході огляду місця події 12 березня 2024 року поруч залізничних колій АДРЕСА_1 у ОСОБА_8 виявлено та вилучено 10 пакунків обмотаних ізострічкою синього кольору та пачку з під цигарок (а.с.37-41 т.1);
- даними протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 12 березня 2024 року з якого встановлено, що в ході затримання обвинуваченого, в порядку ст. 208 КПК України, в присутності захисника, було виявлено та вилучено мобільний телефон марки «Redmi 9с» з сім-картою «Vodafone» НОМЕР_1 ,imeil : НОМЕР_2 , imei2: НОМЕР_3 , пароль НОМЕР_4 та при огляді останнього встановлено наявність месенджера «Телеграм» у якому зафіксовано листування з адміном - вихідний «Venom boss». При огляді чату виявлено наявність фотозображень зіп-пакетів з наркотичними чи психотропними речовинами, а також листування про їх збут. До того ж ОСОБА_8 пояснював, що протягом місяця, спілкуючись у месенджері «Телеграм» з невідомою особою, отримав 3 посилки «Новою поштою» з психотропною або наркотичною речовиною, які у разі необхідності фасував у згортки та розкладав у певних місцях по м. Конотопу за винагороду. Замовнику надсилав фотокартки «закладок» з геолокацією місця таких (т.1 а.с. 42-79);
- даними протоколу огляду предметів від 13 березня 2024 року з якого встановлено, що було оглянуто 10 пакунків обмотаних ізострічкою синього кольору та пачку з під цигарок, які були вилучені в ході огляду місця події від 12 березня 2024 року. При розпакуванні 10 пакунків всередині виявлено 10 зіп-пакетів з білою кристалічною речовиною. З трьох зіп-пакетів пересипано білу кристалічну речовину на аркуші паперу та запаковано до спец пакету (т.1 а.с.85-88);
- даними протоколу обшуку від 13 березня 2024 року та відеозаписом, на підставі якого судом встановлено, що під час обшуку у квартирі АДРЕСА_1 за місцем мешкання ОСОБА_8 було виявлено та вилучено упаковку з-під навушників блакитного кольору з 2 зіп-пакетами з прозорою порошкоподібною речовиною білого кольору, електронні ваги, моток ізострічки, пакування «Нової пошти», накладна № 450883479250, фрагмент пляшки з-під рідкого мила «Стравберрі» (а.с.213-221 т.1);
- даними висновку судової експертизи у складі наданої на дослідження кристалічної речовини зі згортка, що міститься у конверті Національної поліції України з написом: «Пакет №3 ...» з якого встановлено, що виявлений PVP, який відноситься до особливо небезпечних психотропних речовин, обіг яких заборонено (а.с. 229-231 т.1);
- даними висновку судової експертизи у складі наданої на дослідження кристалічної речовини із пакета «1», на підставі якої встановлено, що виявлено PVP, який є особливо небезпечною психотропною речовиною, обіг якої заборонено. Маса PVP в складі кристалічної речовини становить 1,3416 г. У складі наданої на дослідження кристалічної речовини із пакета «2» виявлено 4-ММС (4-метилметкатинон), який є особливо небезпечною психотропною речовиною, обіг якої заборонено. Маса 4-ММС в складі кристалічної речовини становить 17,0378 г (а.с. 235-241 т.1);
- даними висновку судової експертизи, на підставі якої встановлено, що у складі наданих на експертизу кристалічних речовин у 3 згортках, позначених експертом «1»-«3», виявлено PVP, що є особливо небезпечною психотропною речовиною, обіг якої заборонено. Загальна маса PVP в кристалічних речовинах із 3 згортків становить 1,9559 г (а.с. 2-7 т.2);
- даними висновку судової експертизи, на підставі якої встановлено, що у складі наданих на дослідження кристалічних речовин із 7 пакетів, що містяться в сейф-пакеті №PSP2392448 виявлено PVP, який є особливо небезпечною психотропною речовиною, обіг якої заборонено. Загальна маса PVP в кристалічних речовинах з 7 пакетів становить 5,3760 г (а.с. 10-14 т.2);
- даними висновку судової експертизи, з якої встановлено, що маса PVP в складі кристалічної речовини, що міститься у пакеті з написом: «До висновку експерта № СЕ-19/119-24/3939- НЗПРАП від 13 березня 2024 року у к/п №12024205450000148 становить 0,4056 г (а.с. 23-28 т.2);
- даними протоколу огляду предметів від 13 березня 2024 року (оптичного диску з відеозаписом) з якого вбачається, що в ході огляду оптичних дисків з боді-камер працівників міліції з відеозаписом було встановлено зупинку обвинуваченого та факт добровільної видачі ним у пачці з-під цигарок згортків з невідомою речовиною замотаних синьою ізострічкою (а.с. 32-44 т.2);
- даними протоколу огляду речей (документів) від 26 квітня 2024 року, відповідно до якого було оглянуто диск з інформацією про рух коштів по банківському рахунку належному ОСОБА_8 , з якого убачається, що на вказаний рахунок перераховано 27 лютого 2024 року о 12:43:19 від ОСОБА_11 3005 грн, 07 березня 2024 року о 09:20:09 від ОСОБА_12 2500 грн (а.с. 58-63 т.2).
- даними протоколу про результати зняття інформації з електронних інформаційних систем, з якого встановлено, що з належного ОСОБА_8 мобільного телефону на фото зображені: місця «закладок» психотропної речовини; геолокація місць знаходження; рекламуються зразки психотропної та наркотичної речовини; міститься спілкування між ОСОБА_8 та відправником з приводу отримання і розповсюдження психотропної та наркотичної речовини по м. Конотоп, а також скріншот переписки з відомостями про перерахування коштів за отриману психотропну речовину (а.с.83-141 т.2).
За результатом судового розгляду суди дійшли висновку про доведеність винуватості ОСОБА_8 у незаконному придбанні та зберіганні з метою збуту психотропної речовини у великому та особливо великому розмірах.
Колегія суддів погоджується з такими висновками судів попередніх ланок з огляду на таке.
Верховний Суд у своїх рішеннях вже неодноразово наголошував, що мета вчинення кримінального правопорушення згідно зі ст. 91 КПК України є однією з обставин, яка підлягає доказуванню у кримінальному провадженні шляхом збирання, перевірки та оцінки доказів. Так, про умисел на збут наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів може свідчити як відповідна домовленість із особою, яка придбала ці засоби чи речовини, так й інші обставини, зокрема: великий або особливо великий їх розмір; спосіб упакування та розфасування; поведінка суб'єкта злочину; те, що особа сама наркотичні засоби або психотропні речовини не вживає, але виготовляє та зберігає їх тощо.
Тобто, перелік обставин, які мають враховуватися судом при оцінці мети збуту не є вичерпним. Про умисел на збут наркотичних засобів та психотропної речовини можуть свідчити, зокрема, такі обставини, як надмірна для вживання однією особою кількість вилученої речовини, вжиття засудженим додаткових заходів конспірації своєї діяльності, сукупність засобів різних видів, їх кількість, спосіб упакування та розфасування, методи приховування та інші достатні взаємопов'язані між собою докази, які в сукупності вказують на те, що особа мала умисел на збут цих речовин.
Якщо висновок суду про наявність умислу особи на збут наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів ґрунтується на великому або особливо великому розмірі відповідної речовини, її упакуванні та розфасуванні, то у такому випадку повинні бути досліджені обставини, за яких особа придбала відповідний засіб чи речовину, в тому числі, чи залежало від волі особи те, який розмір речовини опиниться у володінні особи, та її розфасування.
Зокрема, якщо особа здійснює свідоме придбання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів у значному розмірі (шляхом купівлі, обміну, безоплатно), виготовляє їх, зберігає у відповідному фасуванні, що об'єктивно перевищує потреби такої особи у власному вживанні, то в такому випадку може мати місце умисел на збут.
З огляду на викладене, суди, встановлюючи мету збуту у діях ОСОБА_8 , мотивовано врахували кількість вилученої психотропної речовини. Так, за даними Міжнародного комітету з контролю за наркотиками ООН з урахуванням існуючої міжнародної практики кількість вилученої у засудженого психотропної речовини PVP в 100 разів перевищує добову дозу (defmitedailydose) споживання, а кількість вилученої за місцем його проживання психотропної речовини 4-ММС - у 1000 разів, що є надмірним розміром для вживання однією особою. Також суди урахували відсутність засудженого на обліку у лікаря-нарколога, відсутність в останнього захворювань, які б лікувалися шляхом вживання наркотичних речовин. До того ж апеляційний суд з цього приводу слушно зауважив, що протягом всього судового розгляду сторона захисту не надала суду будь-яких підтверджень наявності у ОСОБА_8 захворювань (контузії), які були б причиною вживання ним психотропних речовин. Крім того, суди прийняли до уваги листування засудженого з іншими особами щодо розповсюдження та збуту психотропних речовин за грошову винагороду (зокрема фотографії місць розташування психотропних речовин, їх геолокація, скріншоти перерахованих коштів за придбану психотропну речовину). Крім цього, Суд звертає увагу на спосіб упакування вилученої безпосередньо у засудженого психотропної речовини, а саме 10 згортків з приблизно однаковою вагою, а також кількість вилученої психотропної речовини, вилученої у засудженого та за місцем проживання останнього, разом із електронними вагами та ізострічкою.
Разом з цим, варто зауважити, що у разі перевірки правильності застосування судами нижчого рівня норм права Верховний Суд не має компетенції оцінювати докази з точки зору їх достовірності, однак може оцінювати з точки зору належності, допустимості та достатності їх сукупності для прийняття відповідного процесуального рішення.
Тож, ураховуючи вищевикладене, суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що показання ОСОБА_8 щодо заперечення зберігання психотропних речовин з метою збуту є способом захисту з метою уникнути кримінальної відповідальності за вчинене.
Щодо доводів касаційної скарги захисника про те, що суди належним чином не дослідили на предмет допустимості, зокрема дані протоколу огляду місця події від 12 березня 2024 року, протоколу допиту від 12 березня 2024 року, протоколу огляду речей від 26 квітня 2024 року та протокол про результати зняття інформації з електронних інформаційних систем від 26 квітня 2024 року; не перевірили законність отримання ключових доказів, здобутих внаслідок фактичного затримання та обшуку особи 12 березня 2024 року, а також проведеного 13 березня 2024 року обшуку житла та, у порушення вимог статей 86, 87, 94 КПК України ухвалили рішення на підставі недопустимих доказів
Колегія суддів вважає за потрібне зазначити, що зі змісту поданої касаційної скарги убачається, що захисник лише формально посилається на недопустимість вказаних доказів, проте не вказує, в чому саме полягають порушення під час проведення слідчих дій, як це вплинуло на їх законність, а також яким чином при цьому порушено права ОСОБА_8 , враховуючи той факт, що останній не заперечує того, що він добровільно видав працівникам поліції психотропну речовину під час затримання та в ході судового розгляду не заперечував кількість вилучених у нього речовин.
Варто зауважити, що в основі встановлених кримінальним процесуальним законом правил допустимості доказів лежить концепція, відповідно до якої в центрі уваги суду повинні знаходитися права людини і виправданість втручання в них держави незалежно від того, яка саме посадова особа обмежує права.
Імперативною законодавчою забороною використовувати результати процесуальних дій як докази охоплюються випадки, коли недотримання процедури їх проведення призвело до порушення конвенційних та/або конституційних прав і свобод людини - заборони катування й нелюдського поводження (ст. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), ч. 1 ст. 28 Конституції України), прав підозрюваного, обвинуваченого на захист, у тому числі професійну правничу допомогу (п. «с» ч. 3 ст. 6 Конвенції, ст. 59 Конституції України), на участь у допиті свідків (п. «d» ч. 3 ст. 6 Конвенції), права людини на повагу до свого приватного життя, недоторканність житла (ст. 8 Конвенції), на відмову давати показання щодо себе, членів своєї сім'ї та близьких родичів (ч. 1 ст. 63 Конституції України).
Відтак у кожному з вищезазначених випадків простежується чіткий зв'язок правил допустимості доказів з фундаментальними правами і свободами людини, гарантованими Конвенцією та/або Конституцією України.
З огляду на зазначене суд, вирішуючи питання про вплив порушень порядку проведення процесуальних дій на доказове значення отриманих у їх результаті відомостей, повинен насамперед з'ясувати вплив цих порушень на ті чи інші конвенційні або конституційні права людини, зокрема встановити, наскільки процедурні недоліки «зруйнували» або звузили ці права або ж обмежили особу в можливостях їх ефективного використання.
Необхідно зазначити, що належність та допустимість доказів визначаються положеннями статей 85 - 88 КПК України. За приписами цих статей, належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
Так, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що суд апеляційної інстанції, переглядаючи вирок місцевого суду, встановив, що дані протоколу огляду місця події від 12 березня 2024 року є допустимими доказами, оскільки вони були отримані в порядку, встановленому КПК України. Крім того, у заяві від 12 березня 2024 року ОСОБА_8 власноруч зазначив, що йому роз'яснено вимоги ст. 63 Конституції України, підтвердив своїм підписом, що в свою чергу, є підставою і додатково підтверджує законність проведення цієї слідчої дії.
Разом з цим, апеляційний суд дійшов висновку, що дані протоколів огляду речей та про результати зняття інформації з електронних інформаційних систем від 26 квітня 2024 року є належними доказами, згідно ст. 85 КПК України, та прямо підтверджують наявність умислу обвинуваченого на збут психотропних засобів.
Водночас суд апеляційної інстанції зазначив, що з переглянутого у судовому засіданні відеозапису проведення обшуку вбачається, що слідчий оголосила марку та технічні характеристики технічного засобу. У той же час, володілець житла ОСОБА_13 була присутня під час проведення слідчої дії, особисто бачила, як ОСОБА_8 добровільно видав психотропну речовину, про що поставила у протоколі обшуку свій підпис.
До того ж апеляційний суд обґрунтовано зазначив, що всупереч доводам сторони захисту, у матеріалах кримінального провадження відсутній протокол допиту ОСОБА_8 від 12 березня 2024 року. У той же час, допит обвинуваченого ОСОБА_8 здійснювався безпосередньо у судовому засіданні.
Тож, доводи захисника в цій частині не можна вважати слушними.
Крім того, Суд зауважує, що у відповідності до вимог ст. 433 КПК України касаційний розгляд здійснюється у межах касаційної скарги. Водночас у поданій касаційній скарзі захисник робить загальне посилання на те, що докази були отриманні в рамках дізнання, а не слідства. Водночас автор скарги не конкретизує допущених на його думку порушень та не вказує, як це могло вплинути на фундаментальні права і свободи ОСОБА_8 . У той же час апеляційний суд, перевіряючи зазначені доводи сторони захисту, дійшов переконання про їхню неспроможність.
Що стосується доводів касаційної скарги з приводу того, що вручене засудженому на стадії досудового розслідування повідомлення про нову підозру від 30 травня 2024 року фактично містило описку в імені підозрюваного (а саме ОСОБА_7 замість ОСОБА_8 ) не свідчить про неналежне повідомлення цій особі про підозру та автоматично не зумовлює недопустимість доказів, отриманих за результатом проведених слідчих дій, адже захистом не заперечується факт вручення цієї підозри саме засудженому, ознайомлення з цим документом та розуміння змісту, зважаючи на те, що особа була обізнана про те, що вона підозрюється у вчиненні злочинів за інкримінованими епізодами.
Апеляційний суд, переглядаючи вирок врахував, що докази по справі були належним чином досліджені під час розгляду в суді першої інстанції, є належними та допустимими відповідно до вимог статей 84 - 86 КПК України, оцінені судом згідно із ст. 94 КПК України, та в своїй сукупності спростовують доводи сторони захисту про відсутність достатніх доказів для доведення винуватості ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2, ч. 3 ст. 307 КК України.
Щодо доводів касаційної скарги захисника, що суди при призначенні покарання належним чином не врахували особу обвинуваченого, дані, що його характеризують, зокрема те, що він приймав участь у відсічі збройної агресії рф проти України, внаслідок чого отримав контузію, а також позитивну характеристику командування військової частини, внаслідок чого порушили норми статей 66, 69 КК України
Так, положеннями ч. 2 ст. 50 КК України визначено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Суд, призначаючи покарання, зобов'язаний врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом'якшують і обтяжують покарання.
Статті 65 - 75 КК України є кримінально-правовими нормами, що визначають загальні засади та правила призначення покарання.
Питання призначення покарання та звільнення від його відбування визначають форму реалізації кримінальної відповідальності в кожному конкретному випадку з огляду на суспільну небезпечність і характер злочину, обставини справи, особу винного, а також обставини, що пом'якшують або обтяжують покарання тощо.
Вирішення цих питань належить до дискреційних повноважень суду, що розглядає кримінальне провадження по суті, який і повинен з урахуванням всіх перелічених вище обставин визначити вид і розмір покарання та ухвалити рішення.
Як убачається із судових рішень, суд першої інстанції, при призначенні ОСОБА_8 покарання урахував характер та ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, дані про особу обвинуваченого, наявність обставин, які відповідно до ст. 66 КК України пом'якшують покарання, а саме: відсутність судимостей, позитивну характеристику за місцем проживання, молодий вік, а також відсутність обставин, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що з огляду на це, а також з урахуванням розміру вилученої у ОСОБА_8 речовини, а також розповсюдженості по м. Конотопу вчинених злочинів, які мають високий ступінь суспільної небезпеки, зумовленої тяжкими наслідками для суспільства, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про неможливість виправлення ОСОБА_8 без ізоляції від суспільства.
Разом з тим, Суд уважає, що факт перебування засудженого в лавах ЗСУ, куди він був призваний 28 вересня 2020 року, з урахуванням наявної у справі незадовільної характеристики за місцем проходження служби, не може бути обставиною, яка пом'якшують покарання.
Не залишає поза увагою Верховний Суд і доводи захисника про те, що засуджений наразі проходить військову службу, що, на думку захисту також є обставиною, яка пом'якшує покарання. Разом із цим, колегія суддів зауважує, що наразі засуджений проходить службу на підставі ухвали Новобаварського районного суду м. Харкова від 05 січня 2026 про умовно-дострокове звільнення ОСОБА_8 від відбування покарання, яке було призначено оскаржуваним вироком. Тож, колегія суддів дійшла переконання, що за таких обставин доводи касаційної скарги в цій частині не є слушними.
Ураховуючи вище зазначені обставини, Суд дійшов переконання, що призначене ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі у межах, встановлених санкціями ч. 2, ч. 3 ст. 307 КК України, відповідає вимогам статей 50, 65 КК України, за своїм видом та розміром є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів. Також колегія суддів не вбачає підстав для застосування до засудженого приписів ст. 69 КК України.
Решта доводів касаційної скарги сторони захисту висновків суду апеляційної інстанції не спростовує та фактично зводиться до переоцінки доказів і встановлених по справі обставин, що в силу вимог ст. 433 КПК України не може бути предметом оцінки суду касаційної інстанції.
Отже, колегією суддів не встановлено тих істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, а тому відсутні обґрунтовані підстави для задоволення касаційної скарги сторони захисту.
Підсумовуючи наведене, Верховний Суд констатує, що матеріалами кримінального провадження підтверджено те, що висновки судів обох інстанцій про доведеність винуватості засудженого зроблені з дотриманням вимог статей 22, 23 КПК України на підставі об'єктивного з'ясування всіх обставин, підтверджених доказами, які було досліджено та перевірено під час судового розгляду, а також оцінено відповідно до ст. 94 цього Кодексу.
Інші доводи, викладені в касаційній скарзі, та матеріали кримінального провадження не містять вказівки на порушення місцевим та/або апеляційним судами під час розгляду кримінального провадження норм кримінального процесуального закону, які би ставили під сумнів обґрунтованість прийнятого рішення.
З огляду на викладене, колегія суддів уважає, що вирок місцевого та ухвала суду апеляційної інстанції є вмотивованими, законними та обґрунтованими, а тому касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 376, 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Суд
ухвалив:
Вирок Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 13 вересня 2024 року та ухвалу Сумського апеляційного суду від 20 жовтня 2025 року стосовно ОСОБА_8 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 - без задоволення.
Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3