25 травня 2026 року
м. Київ
справа № 581/871/23
провадження № 51-4048км25
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурорів ОСОБА_5
(у режимі відеоконференції) ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_8 на вирок Липоводолинського районного суду Сумської області від 26 червня 2024 року та ухвалу Сумського апеляційного суду від 23 липня 2025 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023200470000507 від 16 червня 2023 року, за обвинуваченням
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Гадяча Полтавської області, яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 197-1 Кримінального кодексу України(далі - КК України).
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Липоводолинського районного суду Сумської області від 26 червня 2024 року ОСОБА_9 визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 197-1 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_9 звільнено від відбування призначеного покарання з іспитовим строком 1 рік з покладенням на неї обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
Вирішено питання щодо процесуальних витрат.
Відповідно до встановлених судом фактичних обставин, які детально викладено у вироку,06 лютого 2019 року ОСОБА_9 за договором купівлі-продажу придбала житловий будинок та земельну ділянку по АДРЕСА_2 . У 2019 році остання приватизувала вказану земельну ділянку, яка знаходиться у межах прибережної захисної смуги р. Хорол за вказаною адресою. Після цього ОСОБА_9 змінила цільове призначення зазначеної земельної ділянки на - будівництво та обслуговування будівель торгівлі.
Із лютого по 03 березня 2020 року ОСОБА_9 , шляхом залучення випадкових робітників, яких не ставила до відома про свої наміри, побудувала на належній їй земельній ділянці, площею 0,1497 га, з кадастровим № 5923255100:06:001:0270, по АДРЕСА_2 торговельне приміщення, загальною площею 719,7 кв.м. Однак частина побудованої нежитлової будівлі (площею 0,0060 га) розташована поза межами належної їй земельної ділянки та знаходиться в межах прибережної захисної смуги (водоохоронної зони) на самовільно зайнятій суміжній земельній ділянці, що належать територіальній громаді, чим завдано останній майнової шкоди на 22,27 грн.
Сумський апеляційний суд ухвалою від 23 липня 2025 року апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 залишив без задоволення, вирок Липоводолинського районного суду Сумської області від 26 червня 2024 року змінив. На підставі ч. 5 ст. 74, ст. 49 КК України звільнив ОСОБА_9 від призначеного покарання за ч. 4 ст. 197-1 КК України у зв'язку із закінченням строку давності. У іншій частині вирок суду першої інстанції залишив без змін.
Вимоги та узагальнені доводи осіб, які подали касаційні скарги
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_8 , посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, неповноту судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, просить скасувати вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду, а кримінальне провадження закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України.
На обґрунтування доводів поданої касаційної скарги зазначає, що:
· винуватість ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 197-1 КК України, не доведена. Стверджує, що в діях останньої відсутня об'єктивна та суб'єктивна сторони інкримінованого їй діяння;
· у справі відсутні докази щодо обізнаності ОСОБА_9 про те, що вона вчиняла будівництво торгівельних павільйонів так, що частина будівлі виходила за межі належної їй земельної ділянки;
· суди залишили поза увагою й те, що в ОСОБА_9 не було мотиву вчиняти самовільне будівництво, адже площі земельної ділянки, належної їй, було достатньо для спорудження на ній запланованих торгових приміщень. Разом з тим площа побудованих об'єктів відповідає проектній;
· ОСОБА_9 не володіла інформацією про те, що придбаний нею житловий будинок та земельна ділянка знаходяться в межах водоохоронних зон чи захисних смуг. Наголошує, що остання проводила реконструкцію у повній відповідності до розробленої проектної документації із дотриманням визначених проектом вказівок з виконання будівельних робіт. До того ж остання не могла вчинити самовільне будівництво на самовільно зайнятій земельній ділянці, оскільки межі належної їй земельної ділянки та межі об'єкта будівництва, визначалися і встановлювалися фахівцями у цій сфері, які мають відповідні дозволи й необхідне обладнання. Наголошує, що будівництво контролювалося посадовими особами ТОВ «ВІТА-С» та Управлінням Державної архітектурно-будівельної інспекція у Сумській області (далі - ДАБІ) і було прийняте в експлуатацію без жодних зауважень;
· судами не було враховано, що подана ОСОБА_9 декларація про готовність до експлуатації об'єкта від 0З березня 2020 року до ДАБІ вказує не те, що органом державного архітектурно-будівельного контролю не було виявлено недостовірних даних, якій могли б бути підставою вважати об'єкт самочинним будівництвом;
· висновок експертизи від 29 березня 2024 року ЖЖ-19/119/-23/18687-ЗТ є сумнівним, а межі будівель та земельної ділянки були визначені невірно. Наголошує, що в ході експертизи торгові приміщення обстежувалися не повно, водночас фактично належна ОСОБА_9 будівля 1 не примикає до сусідньої цегляної споруди, про що суду надавалися відповідні фото-докази;
· суди не врахували практику Верховного Суду та постановили рішення, які не відповідають вимогам ст. 370 КПК України.
Письмові заперечення на касаційну скаргу сторони захисту від інших учасників до Суду не надходили.
Позиції учасників судового провадження
Прокурори, які брали участь у судовому засіданні в касаційному суді, заперечували проти задоволення касаційної скарги, просили оскаржувані судові рішення залишити без зміни.
Засуджена і її захисник надіслали до Суду заяви про здійснення касаційного розгляду за їхньої відсутності.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла таких висновків.
Відповідно до приписів ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Отже, касаційний суд не перевіряє судових рішень у частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків судів фактичним обставинам кримінального провадження. Під час перегляду судових рішень у касаційному порядку Суд виходить із фактичних обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій.
Як убачається з матеріалів провадження, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов висновку про винуватість ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 197-1 КК України, та призначив їй відповідне покарання.
Суди обґрунтували свої рішення, зокрема, показаннями представника потерпілого ОСОБА_10 , спеціаліста ОСОБА_11 , даними протоколу огляду місця події від 16 червня 2020 року, листа Регіонального офісу водних ресурсів у Сумській області від 07 липня 2023 року, інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 16 червня 2023 року,з Державного земельного кадастру про право власності від 16 червня 2023 року таДержавної екологічної інспекції у Сумській області від 04 липня 2023 року, даними повідомлення про початок виконання будівельних робіт від 19 лютого 2020 року, проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 13 грудня 2019 року, рішення Липоводолинської селищної ради Липоводолинського району Сумської області від 07 червня 2019 року, висновку експерта від 03 січня 2020 року, висновку начальника відділу містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Липоводолинської РДА Сумської області від 24 грудня 2019 року, технічного паспорту на нежитлове приміщення, торговельні приміщення, торговельно-офісний комплекс від 17 лютого 2020 року, витягу із містобудівної документації Липоводолинської селищної ради від 02 жовтня 2023 року, поземельної книги на земельну ділянку з кадастровим № 5923255100:06:001:0270, протоколу огляду місця події та земельної ділянки від 14 лютого 2024 року з додатками, висновку експерта Сумського НДЕКЦ від 29 березня 2024 року № СЕ-19/119/-23/18687-ЗТ, декларації про готовність до експлуатації об'єкта від 03 березня 2020 року серії СМ № 141200631601.
Водночас доводи касаційної скарги захисника є фактично аналогічними доводам, які сторона захисту наводила в суді апеляційної інстанції та які були ретельно перевірені цим судом.
Як неодноразово зазначав у своїх рішеннях Верховний Суд,аналіз КПК України дає підстави стверджувати, що цей закон не містить заборони щодо встановлення тих чи інших обставин на підставі сукупності доказів, які хоча й безпосередньо не вказують на відповідну обставину, але підтверджують її поза розумним сумнівом на основі логічного аналізу їх сукупності та взаємозв'язку (статті 85 та 94 КПК України).
Крім того, згідно з усталеною судовою практикою, доказування тих чи інших обставин злочину, як правило, ґрунтується не на одному чи кількох доказах, а на аналізі саме сукупності всіх доказів. І саме на такому аналізі та оцінці всіх доказів і робиться висновок про доведеність поза розумним сумнівом або недоведеність факту вчинення злочину конкретною особою.
Зіставивши докази в їх взаємозв'язку, місцевий суд, з висновками якого обґрунтовано погодився суд апеляційної інстанції, умотивовано визнав, що показання учасників судового процесу, як і дані протоколів слідчих дій, експертних висновків та інших письмових доказів, на підставі ст. 84 КПК України є процесуальними джерелами доказів, і правомірно поклав їх в основу ухваленого рішення.
Оцінка достовірності цих доказів перебуває у компетенції судів першої та апеляційної інстанцій і не віднесена до повноважень Верховного Суду.
Змістом оскаржуваних судових рішень підтверджується, що ОСОБА_9 , будучи допитаною в суді першої інстанції, вину в скоєному нею кримінальному правопорушенні не визнала, проте не заперечувала факту будівництва на самовільно зайнятій земельній ділянці. Остання пояснила, що вона є приватним підприємцем та власником торгівельних приміщень по АДРЕСА_2 . Кадастровий номер земельній ділянці був присвоєний ще до оформлення спадщини особою, у якої вона придбала вказане майно, її координати визначав ФОП ОСОБА_12 , ним же були встановлені межові знаки, які передавалися їй 05 липня 2018 року на підставі акта прийому-передачі межових знаків. Після цього було зареєстровано право власності на земельну ділянку та будинок, а також змінено цільове призначення. Замовником проектної документації була вона. Проектанти виготовили технічний паспорт та відповідні документи на реконструкцію житлового будинку, а також постійно контролювали саме будівництво. Також спеціалісти неодноразово визначали координати меж, в яких мав бути побудований проект. Повідомлення про початок будівництва подавався до ДАБІ. Торговельний комплекс будували власними силами з її чоловіком та ще декількома найманими працівниками. Вона була постійно на будівництві, усі документи по будівництву підписувала особисто. Також подавала декларацію про готовність збудованого приміщення до ДАБІ. Вказаний об'єкт був прийнятий в експлуатацію 03 березня 2020 року. Головний інженер проекту та відповідальний за технічний нагляд приїжджали під час введення споруди в експлуатацію. За торговельним комплексом дійсно протікає річка, проте на якій відстані їй не відомо. Стверджувала, що не мала наміру будувати торговельне приміщення за межами належної їй на праві власності земельній ділянці. Межові знаки вперше виставлялися, коли виготовлялася технічна документація на земельну ділянку для переоформлення спадщини. Межа спірної земельної ділянки викривлена, проте коли їй проектанти запропонували будувати споруду по межі земельної ділянки, вона не погодилася і вирішила, щоб її стіни були рівними необхідно відступити на 1,5 м всередину вказаної земельної ділянки. Розуміла, які можуть бути наслідки при захопленні неналежної їй земельної ділянки. Вважає, що її вина у самовільному будівництві на неналежній їй земельній ділянці виключається, оскільки виготовленням проекту будівництва, технічним наглядом та здійсненням контролю при введенні його в експлуатацію займалися сертифіковані спеціалісти.
Водночас місцевий суд позицію обвинуваченої про невизнання винуватості оцінив критично, зазначивши, що її вина у вчиненні кримінального правопорушення підтверджується сукупністю належних та допустимих доказів, безпосередньо досліджених у судовому засіданні, зокрема:
- показаннями представника потерпілої особи ОСОБА_10 , яка пояснила, що вона працює на посаді начальника юридичного відділу Липоводолинської селищної ради. Їй відомо, що по АДРЕСА_2 розміщене торгівельне приміщення, яке розділене на більш ніж десять приміщень, де розташовані об'єкти, що здійснюють торгівельну діяльність. Поруч із вказаними торгівельними приміщеннями земельні ділянки в оренді не перебувають. Однак земельна ділянка, на якій збудоване вказане торгівельне приміщення, належить ОСОБА_9 на праві приватної власності. Частина будівлі виходить за межі належної останній земельної ділянки та розміщена у прибережній смузі. Найближча точка вказаного торгівельного приміщення розміщена менше ніж за 50 м до річки;
- поясненнями спеціаліста ОСОБА_11 , який повідомив, що працює у ТОВ «ГЕО-ПРОЕКТ». Влітку 2023 року він брав участь у слідчих діях. До нього звернувся слідчий про проведення вимірів, щоб з'ясувати чи не виходить будівля за межі земельної ділянки. Разом із працівниками поліції він виїхав на місце її розташування, спеціальними приладами ним було знято умовні точки будівлі і за допомогою програмного забезпечення вже на підприємстві проведено обрахунки. Встановлені координати будівлі за допомогою програмного забезпечення накладено на існуючу земельну ділянку у публічній кадастровій карті, що перебуває у вільному доступі. За результатами вимірювання було складено план земельної ділянки, де нанесено межі земельної ділянки в зареєстрованому кадастрі і фактичне розташування будівель. Результати вимірювання відображені на плані. Будівля торговельного приміщення виходить за межі земельної ділянки. Під час проведення вимірювання на місцевості слідчим складався протокол огляду, який ним підписувався. Координат кутів земельної ділянки у публічній кадастровій карті не має. На їхньому підприємстві є сертифікований інженер землевпорядник, який має доступ до координат кутів земельних ділянок у своєму електронному кабінеті. Тому в нього є можливість із електронного кабінету інженера землевпорядника взяти координати кутових точок земельної ділянки, які вже зареєстровані у земельному кадастрі. Відомості із технічної документації і земельного кадастру повинні співпадати;
- даними протоколу огляду місця події від 16 червня 2020 року із додатком, у якому зафіксовано огляд земельної ділянки, що знаходиться поряд із земельною ділянкою з кадастровим № 5923255100:06:001:0270, по АДРЕСА_2 , на яких розташоване торговельне приміщення. Під час слідчої дії з участю спеціаліста проведено вимірювання точок та координат кутів торговельного приміщення;
- інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 16 червня 2023 року, з якої вбачається, що відповідно договору купівлі-продажу від 06 лютого 2019 року ОСОБА_9 придбала житловий будинок по АДРЕСА_2 , загальної площею 176,8 кв.м, житловою - 121,4 кв.м, який складався із будинку, прибудови та огорожі. Із 19 березня 2021 року за ОСОБА_9 зареєстровано та належить на праві приватної власності нежитлове приміщення по АДРЕСА_2 , загальною площею 719,4 кв.м., яке складається із торговельного приміщення літ. «А-І», торговельно-офісного комплексу літ. «Б», навісу літ. «Н, огорожі № 1, та розташоване на земельній ділянці з кадастровим № 5923255100:06:001:0270. Підстава для державної реєстрації - декларація про готовність об'єкта до експлуатації серії СМ № 141200631601 від 03 березня 2020 року, видана ДАБІ;
- інформацією з Державного земельного кадастру про право власності від 16 червня 2023 року, з якої вбачається, що земельна ділянка по АДРЕСА_2 з кадастровим № 5923255100:06:001:0270 має цільове призначення - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, категорія земель - землі житлової та громадської забудови, площа 0,1497 га;
- даними листа Регіонального офісу водних ресурсів у Сумській області від 07 липня 2023 року, з якого вбачається, що р. Хорол є правою притокою р. Псел, довжина річки - 308 км, площа водозабору річки - 3870 кв.км, віднесена до середніх річок. Для збереження водності та охорони річок від забруднення в межах заплавів річок, а також поза ним, необхідне створення прибережних захисних смуг. Розміри і межі водоохоронних зон визначаються проєктом на основі нормативно-технічної документації, яку замовляють органи місцевого самоврядування. Оскільки для р. Хорол такі проєкти не розроблялися, межа прибережної захисної смуги визначається відповідно до ст. 88 Водного кодексу України та становить 50 м (якщо крутизна схилів перевищує 3 градуси, ширина прибережної захисної смуги подвоюється);
- інформацією Державної екологічної інспекції у Сумській області від 04 липня 2023 року про імовірний розмір шкоди, заподіяної самовільним зайняттям земельної ділянки, загальною площею 0,0061 га, в межах прибережної захисної смуги р. Хорол, у розмірі 22,27 грн;
- даними повідомлення про початок виконання будівельних робіт від 19 лютого 2020 року, поданого ОСОБА_9 на адресу УДАБІ в Сумській області про початок будівельних робіт, зокрема реконструкцію житлового будинку під торговельні приміщення з будівництвом торговельно-офісного комплексу, спосіб будівництва - господарський (без залучення підрядника);
- даними проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 13 грудня 2019 року, розроблений ФОП ОСОБА_13 за заявою ОСОБА_9 з метою зміни цільового призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі;
- рішенням Липоводолинської селищної ради Липоводолинського району Сумської області від 07 червня 2019 року про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки по АДРЕСА_2 , кадастровий № 5923255100:06:001:0270 та безоплатної передачі її у власність ОСОБА_9 ;
- рішенням Липоводолинської селищної ради Липоводолинського району Сумської області від 10 жовтня 2019 року про надання ОСОБА_9 дозволу на виготовлення проєкту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки по АДРЕСА_2 , кадастровий № 5923255100:06:001:027;
- даними висновку експерта державної експертизи ОСОБА_14 від 03 січня 2020 року про розгляд проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, з якого вбачається що зміна цільового призначення земельної ділянки по АДРЕСА_2 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі відповідає земельному законодавству та погоджується експертом;
- даними висновку начальника відділу містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Липоводолинської РДА Сумської області від 24 грудня 2019 року, відповідно до якого земельна ділянка по АДРЕСА_2 може використовуватися для будівництва та обслуговування будівель торгівлі;
- даними технічного паспорту на нежитлове приміщення, торговельні приміщення, торговельно-офісний комплекс по АДРЕСА_2 , який виготовлено 17 лютого 2020 року ФОП ОСОБА_15 , з якого вбачається, що вказана будівля загальною площею 719,4 кв.м, складається із торговельного приміщення літ. «А-І», торговельно-офісних приміщень літ. «Б», навісу літ. «Н», огорожі № 1;
- даними витягу із містобудівної документації Липоводолинської селищної ради від 02 жовтня 2023 року та викопіювання із містобудівної документації з умовними позначеннями, з яких вбачається, що земельна ділянка з кадастровим № 5923255100:06:001:027 частково знаходиться у прибережній захисній смузі р. Хорол;
- даними поземельної книги на земельну ділянку з кадастровим № 5923255100:06:001:0270, яку відкрито 10 липня 2018 року, з обмінними файлами на технічному носії (диск) із бази даних Національної кадастрової системи, у яких зазначено технічні відомості вказаної земельної ділянки, які використовувалися під час проведення експертизи;
- даними протоколу огляду місця події від 14 лютого 2024 року з додатками (каталог координат зовнішніх меж земельної ділянки), у якому зафіксовано, що за участі спеціаліста - сертифікованого інженера геодезиста ОСОБА_16 , судового експерта ОСОБА_17 проведено огляд та топографо-геодезичну (кадастрову) зйомку фактичних меж земельної ділянки з кадастровим № 5923255100:06:001:0270 та будівель, розташованих по АДРЕСА_2 , а також лінії урізу води р. Хорол в районі розташування вказаної земельної ділянки;
- даними огляду земельної ділянки, що знаходиться поряд із земельною ділянкою з кадастровим № 5923255100:06:001:0270 по АДРЕСА_2 , на якій розташоване торговельне приміщення. Під час слідчої дії з участю спеціаліста проведено вимірювання точок та координат кутів торговельного приміщення;
- інформацією з декларації про готовність до експлуатації об'єкта, що за класом наслідків (відповідальності) належить до об'єктів з незначними наслідками (СС1) від 03 березня 2020 року серії СМ № 141200631601, яка подана ОСОБА_9 на адресу Управлінням ДАБІ у Сумській, вказує на можливість експлуатації побудованого по АДРЕСА_2 торговельного приміщення.
- даними висновку експерта Сумського НДЕКЦ від 29 березня 2024 року № СЕ-19/119/-23/18687-ЗТ, згідно якого за результатами проведених досліджень, в межах наданих документів встановлено, що фактичне розташування будівель літ. «А-1», літ. «Б» та літ. «Н» по АДРЕСА_2, яке визначене за результатами топографо-геодезичної зйомки, частково не відповідає межі земельної ділянки з кадастровим № 5923255100:06:001:0270 згідно з правовстановлюючими документами та технічної документації із землеустрою на цю земельну ділянку. Невідповідності полягають в тому, що будівлі літ. «Б», літ. «А-1» та літ. «Н» частково виходять поза межі земельної ділянки згідно з правовстановлюючими документами. Також аналізом результатів топографо-геодезичного знімання встановлено, що в частині ділянки на лініях по точкам 5-6-7-8-9-10, згідно з наданими на дослідження даними проєкту землеустрою, технічної документації та обмінного файлу, котрі відображені на схемах червоним кольором, встановлено, що фактичні межі в зазначених точках не визначені, тобто, на дослідження не надано їх фактичні координати, тому встановити їх відповідність межам згідно з правовстановлюючими документами, в зазначеній частині ділянки, не видається за можливе. Визначені за результатами проведених досліджень площі ділянок забудови поза межами земельної ділянки згідно з правовстановлюючими документами із кадастровим № 5923255100:06:001:0270 по АДРЕСА_2 становлять 0,0060 га та 0,0002 га. Частина будівлі літ. ОСОБА_18 , площею 0,0060 га, котра виходить поза межі земельної ділянки, розташована в межах прибережної захисної смуги, яка визначена з урахуванням наданих на дослідження матеріалів. Частина будівлі літ. «А-1», площею 0,0002 га, що виходить поза межі земельної ділянки з кадастровим № 5923255100:06:001:0270, не розташована в межах прибережної захисної смуги.
Оцінюючи зазначений висновок земельно-технічної експертизи, суд апеляційної інстанції зауважив, що він містить докладний опис проведених досліджень з питань, які ставилися на його вирішення, а саме методи, застосовані у дослідженні, отримані результати та їхня експертна оцінка. До того ж цей висновок складений експертом, який згідно з приписами Закону України «Про судову експертизу» і ст. 69 КПК України має відповідну освіту, кваліфікацію та стаж роботи, останній був попереджений про кримінальну відповідальність за статтями 384, 385 КК України. Жодних підстав уважати цей висновок необ'єктивним або таким, що суперечать вимогам закону, судами попередніх інстанцій встановлено не було.
Тож, за наслідками розгляду кримінального провадження суд апеляційної інстанції у своєму рішенні зазначив, що місцевий суд під час ухвалення вироку за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, оцінив кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, та дійшов правильного висновку про винуватість ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 197-1 КК України.
Варто зауважити, що Верховний Суд не може втручатися в аспекти оцінки судами нижчих інстанцій дослідженої ними сукупності належних, допустимих і достовірних доказів на предмет підтвердження чи не підтвердження ними обставин, які підлягають доказуванню в провадженні. Таку оцінку кожен суд здійснює незалежно і самостійно шляхом формування власного внутрішнього переконання як щодо кожної з обставин, які підлягають доказуванню, так і стосовно винуватості особи у вчиненні інкримінованого їй злочину в цілому.
З огляду на викладене Верховний Суд дійшов висновку, що доводи сторони захисту не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, а зводяться до їхньої незгоди з ухваленими у справі судовими рішеннями та необхідності переоцінки доказів, що перебуває поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
Втім предметом перевірки суду касаційної інстанції є правова оцінка встановлених судами нижчих ланок фактичних обставин, тож колегії суддів необхідно перевірити доводи касаційної скарги сторони захисту щодо відсутності у діях ОСОБА_9 об'єктивної та суб'єктивної сторони складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 197-1 КК України.
Так, основним безпосереднім об?єктом злочину, передбаченого ч. 4 ст. 197-1 КК України, є право власності на землю, водночас обов?язковим додатковим об?єктом - є порядок будівництва будівель чи споруд. Вказаний порядок мав би визнаватись основним безпосереднім об?єктом злочину, передбаченого ч. 4 ст. 197-1 КК України, якби у цій нормі фігурувало лише самовільне будівництво не у зв?язку із самовільним зайняттям земельної ділянки. Проте відповідно до чинної редакція ст. 197-1 КК України ключовим є самовільне зайняття земельної ділянки. Самовільне будівництво нерозривно пов?язане з порушенням прав на землю і свідчить про більшу небезпеку діяння, караного за ч. 4 ст. 197-1 КК України, адже особа, яка його вчиняє, ставить себе на місце власника (землекористувача), реалізуючи право останнього на забудову земельної ділянки.
Об'єктивною стороною є будь-які дії, які свідчать про будівництво будівель або споруд на самовільно зайнятій земельній ділянці на землях в охоронній зоні.
Самовільне будівництво будівель або споруд на самовільно зайнятій земельній ділянці полягає у веденні на такій ділянці без належного дозволу будівельних робіт, виконанні монтажних робіт по спорудженню певних будівель, споруд тощо.
Суб'єктивна сторона характеризується як прямим, так і непрямим умислом. Відкритість, добросовісність володіння та користування чужою земельною ділянкою не можуть бути ознаками, які виключають умисел на самовільне зайняття земельної ділянки, адже в такому разі особа також усвідомлює, що використання земельної ділянки не ґрунтується на будь-яких правових підставах і здійснюється, як правило, без відома власника земельної ділянки.
Зі змісту оскаржуваних судових рішень убачається, що судами попередніх інстанції було встановлено, що земельна ділянка з кадастровим № 5923255100:06:001:0270 була передана у власність ОСОБА_9 безоплатно згідно рішення Липоводолинської селищної ради від 07 червня 2019 року, а рішенням Липоводолинської селищної ради від 10 вересня 2019 року ОСОБА_9 надано дозвіл на виготовлення проєкту землеустрою щодо зміни цільового призначення вказаної земельної ділянки площею 0,1497 га в АДРЕСА_2 . 19 лютого 2020 року ОСОБА_9 подала до УДАБІ у Сумській області повідомлення про початок виконання будівельних робіт з місцем розташування об'єкта будівництва: АДРЕСА_2 . Згідно зазначеного повідомлення генеральним підрядником будівельних робіт була саме ОСОБА_9 . По завершенню будівельних робіт, 03 березня 2020 року ОСОБА_9 подала до УДАБІ у Сумській області декларацію про готовність до експлуатації об'єкта, що за класом наслідків (відповідальності) належить до об'єктів з незначними наслідками (CCI) «Реконструкція житлового будинку під торгівельні приміщення з будівництвом торговельно-офісного комплексу» з місцем розташування об'єкта будівництва: АДРЕСА_2 . Згідно вказаної декларації генеральним підрядником будівельних робіт, а також відповідальним за виконання робіт по влаштуванню монолітних фундаментів, монтажу металевого каркасу стін, влаштування покриття, монтажу плит OSB, ГКЛ, монтажу металевого профнастилу була саме ОСОБА_9 17 лютого 2020 року на замовлення ОСОБА_9 фізичною особою-підприємцем ОСОБА_15 виготовлено технічний паспорт на нежитлові приміщення, торгівельні приміщення, торгівельно-офісний комплекс за адресою АДРЕСА_2 . Однак, фактичне розташування будівель літ. А-1, літ. Б та літ. Н по АДРЕСА_2 , яке визначене за результатами топографо-геодезичної зйомки, частково не відповідає межі земельної ділянки згідно з правовстановлюючими документами та технічної документації із землеустрою на цю земельну ділянку. Невідповідності полягають в тому, що будівлі літ. Б, літ. А-1 та літ. Н частково виходять поза межі земельної ділянки. Визначені площі ділянок забудови поза межами земельної ділянки становлять 0,0060 га та 0,0002 га. Частина будівлі літ. Б площею 0,0060 га, яка виходить поза межі земельної ділянки, розташована в межах прибережної захисної смуги, яка визначена з урахуванням наданих на дослідження матеріалів.
Водночас твердження сторони захисту про те, що оскільки побудовані ОСОБА_9 торгівельні приміщення повністю відповідали проектній документації на будівництво, а прийнята декларація про завершення будівництва не містила зауважень контролюючих органів, то у її діях відсутня об'єктивна сторона кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 197-1 КК України, не є слушними з огляду на таке.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Зі змісту вказаної норми цивільного законодавства убачається, що законодавець встановлює три самостійні підстави уважати будівництво самочинним: 1) нерухоме майно збудовано або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети; 2) будівництво вчиняється (вчинялося) без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту; 3) нерухоме майно будується (побудовано) з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Тобто для того, аби будівництво було самочинним достатньо однієї з цих трьох умов.
За таких обставин, побудовані ОСОБА_9 торгівельні приміщення, хоч і здійснювалися на підставі відповідних дозвільних документів і судами не було встановлено порушень нею будівельних норм і правил, однак частина вказаних приміщень була споруджена на земельній ділянці прибережної захисної смуги, яка не належала засудженій і не була відведена їй для цієї мети, що і охоплюється диспозицією ч. 4 ст. 197-1 КК України.
Більше того, як уже зазначалося вище, порядок ведення будівництва є додатковим об?єктом злочину, передбаченого ч. 4 ст. 197-1 КК України, тому сама по собі наявність затвердженого проекту та подана до контролюючих органів декларація про завершення будівництва не свідчить про відсутність у діях ОСОБА_9 об'єктивної сторони складу вказаного кримінального правопорушення, оскільки її дії були направленні саме на самовільне зайняття чужої земельної ділянки, яка належить територіальній громаді, шляхом самовільного будівництва на ній, і зазначені дії є посяганням на основний безпосередній об'єкт - право власності на землю.
Що ж стосується доводів касаційної скарги сторони захисту з приводу відсутності в ОСОБА_9 умислу на вчинення інкримінованого їй діяння, то Верховний Суд також уважає їх неприйнятними, адже суди попередніх інстанцій з цього приводу слушно звернули увагу на положення ч. 1, 10 ст. 39 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності» (в редакції, чинній на момент вчинення правопорушення), відповідно до яких прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1), та об'єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви. Водночас вказані норми права встановлюють, що замовник відповідно до закону несе відповідальність за повноту та достовірність даних, зазначених у поданій ним декларації про готовність об'єкта до експлуатації, та за експлуатацію об'єкта без зареєстрованої декларації або сертифіката.
У контексті наведеного місцевий суд у своєму рішенні слушно зауважив, що, дійсно, за певних обставин відсутність зауважень до декларації про готовність об'єкта до експлуатації, може вказувати на недотримання контролюючими органами відповідних положень Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 461 (у редакції на час виникнення спірних правовідносин), однак вказане не спростовує наявності в діях обвинуваченої складу інкримінованого їй кримінального правопорушення, адже відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.
Урахувавши зазначене, суди дійшли обґрунтованого висновку, що саме ОСОБА_9 та під її контролем було здійснено будівництво торгівельних приміщень за межами належної їй земельної ділянки в межах прибережної захисної смуги р. Хорол, а проект будівництва та технічний паспорт на будівлю розроблялися саме на замовлення останньої та вочевидь за заявленими нею параметрами. Суд апеляційної інстанції також слушно зазначив, що саме ОСОБА_9 , як власник земельної ділянки, була відповідальна за збереження межових знаків належної їй землі, генеральним підрядником будівництва та відповідальною за основні його процеси, у тому числі формування фундаменту та стін майбутньої будівлі.
У той же час суд першої інстанції звернув увагу і на те, що із наданих у судовому засіданні пояснень самої ОСОБА_9 вбачається, що будівництво торгівельного приміщення здійснювалося господарським способом, тобто самостійно власними силами останньої без залучення осіб або компаній, які професійно за наявності відповідних дозволів займаються будівельною діяльністю.
Апеляційний суд також доречно зауважив, що будь-яких підстав вважати, що ОСОБА_9 не знала і не могла знати про те, що частина будівель виходять за межі земельної ділянки на 60 кв.м. не має, оскільки відповідно до показань останньої вона самостійно прийняла рішення відступити вглиб земельної ділянки з метою побудови рівної стіни приміщення (на лінії земельної ділянки по точкам 11-14, яка не є прямою), а не по її межі, як їй пропонував проектант. Цей суд також встановив, що на лінії земельної ділянки з точки 14 до 12 будівля літ. Б дійсно пролягає вглиб земельної ділянки, однак після лінії точки 12 стіна приміщення вийшла за її межі, тож ОСОБА_9 була обізнана з особливостями меж своєї земельної ділянки, а тому цілком усвідомлювала наслідки свого діяння як відповідальна за будівництво особа.
Зі свого боку колегія суддів уважає за необхідне зазначити, що всупереч доводам касаційної скарги, мотив інкримінованого ОСОБА_9 діяння не є обов'язковим елементом суб'єктивної сторони складу злочину, передбаченого ч. 4 ст. 197-1 КК України, а тому не був предметом доказування у цьому кримінальному провадженні.
У той же час посилання сторони захисту на практику Верховного Суду, висловлену в постанові від 17 жовтня 2019 року в справі №243/6230/17, не є релевантним, оскільки обставини цього провадження не є тотожними обставинам справи стосовно ОСОБА_9 .
Підсумовуючи, колегія суддів констатує, що суди забезпечили сторонам усі можливості для реалізації своїх прав у судовому засіданні в межах кримінального процесуального закону, тобто дотримали положень ст. 22 КПК України, згідно зі ст. 94 КПК України повно та всебічно дослідили всі докази, дали їм оцінку з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупності - з точки зору достатності та взаємозв'язку.
Оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій є законними й обґрунтованими, належним чином вмотивованими, і в повній мірі відповідають приписам ст. 370 КПК України, а ухвала апеляційного суду - ст. 419 цього Кодексу, тому касаційні доводи в цій частині теж неприйнятні.
Решта доводів касаційної скарги сторони захисту також не спростовує висновки судів першої та апеляційної інстанцій і фактично зводиться до переоцінки доказів й установлених у справі обставин, що в силу вимог ст. 433 КПК України не може бути предметом оцінки суду касаційної інстанції.
У той же час, касаційна скарга не містить посилань на такі істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити судам першої та апеляційної інстанцій ухвалити законні й обґрунтовані судові рішення під час розгляду кримінального провадження.
Отже, ураховуючи те, що під час касаційного розгляду не встановлено істотних порушень вимог кримінального процесуального закону або неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які би були безумовними підставами для скасування або зміни оскаржених судових рішень, касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 376, 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Суд
ухвалив:
Вирок Липоводолинського районного суду Сумської області від 26 червня 2024 року та ухвалу Сумського апеляційного суду від 23 липня 2025 року стосовно ОСОБА_9 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_8 - без задоволення.
Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3