01 червня 2026 року
м. Київ
справа № 278/776/22
провадження № 61-7113ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В.,
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , на ухвалу Житомирського районного суду Житомирської області від 11 листопада 2025 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 25 травня 2025 року у справі за заявою ОСОБА_2 про поновлення пропущеного строку для подання виконавчого листа до виконання у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики,
У жовтні 2025 року ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про поновлення пропущеного строку для подання виконавчого листа до виконання.
Житомирський районний суд Житомирської області ухвалою від 11 листопада 2025 року, залишеною без змін постановою Житомирського апеляційного суду від 25 травня 2025 року, заяву ОСОБА_2 про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання повернув заявнику без розгляду.
26 травня 2026 року ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , подав до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, просив скасувати ухвалу Житомирського районного суду Житомирської області від 11 листопада 2025 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 25 травня 2025 року, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Дослідивши касаційну скаргу та додані до неї документи, Верховний Суд дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких підстав.
Відповідно до пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
У Рішенні Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023 зазначено, що перегляд судових рішень у касаційному порядку може здійснюватися лише у випадках, визначених ЦПК України (абзац четвертий пункту 7.5 мотивувальної частини). При цьому Верховний Суд як суд касаційної інстанції покликаний забезпечувати усунення порушень норм матеріального та процесуального права, виправлення судових помилок і формування єдиної правозастосовної практики, а не здійснювати повторний розгляд справи по суті чи підміняти собою суди попередніх інстанцій (абзац п'ятий пункту 7.7 мотивувальної частини).
Конституційний Суд України також наголосив, що визначення законодавцем підстав та меж касаційного перегляду є допустимим як виняток, якщо таке обмеження обумовлене потребами забезпечення ефективності правосуддя та належного виконання Верховним Судом його функції як найвищого суду у системі судоустрою України, зокрема щодо забезпечення єдності судової практики (абзац другий пункту 7.8 мотивувальної частини Рішення від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Подібний підхід узгоджується і з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у рішенні у справі «Гарсія Манібардо проти Іспанії» від 15 лютого 2000 року ЄСПЛ зазначив, що особливості застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод до касаційних судів залежать від процесуальної ролі таких судів та національного законодавства. Водночас право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням, якщо такі обмеження мають легітимну мету та не позбавляють особу самої сутності права на судовий захист (рішення ЄСПЛ у справі «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини» від 12 липня 2001 року).
Отже, право на касаційне оскарження не є безумовним і реалізується лише у випадках, прямо передбачених процесуальним законом.
Згідно з пунктом 24 частини першої статті 353 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Водночас відповідно до пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
Таким чином, частина перша статті 389 ЦПК України є спеціальною нормою процесуального права, яка встановлює вичерпний перелік ухвал суду першої інстанції, що можуть бути предметом касаційного перегляду. При цьому ухвали, передбачені пунктом 24 частини першої статті 353 ЦПК України, до такого переліку законодавцем не віднесені.
Системне тлумачення статей 353 та 389 ЦПК України свідчить про свідоме розмежування законодавцем ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені лише в апеляційному порядку, та ухвал, що після апеляційного перегляду можуть бути предметом касаційного перегляду.
Отже, ухвала суду першої інстанції про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання, а також судове рішення апеляційного суду, ухвалене за результатами її перегляду, не підлягають касаційному оскарженню.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Саме з таких підстав Верховний Суд в ухвалі від 03 липня 2025 року у справі № 752/14341/15-ц (провадження № 61-8093ск25) дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, якими заяву про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання було повернуто заявнику без розгляду.
Таким чином, Верховний Суд виходив із того, що не лише ухвала про задоволення чи відмову у поновленні строку, а й ухвала про повернення без розгляду відповідної заяви не підлягає касаційному оскарженню, оскільки така ухвала постановлена у межах вирішення процесуального питання, передбаченого пунктом 24 частини першої статті 353 ЦПК України.
Інше тлумачення фактично призводило б до обходу обмежень, установлених статтею 389 ЦПК України, та створювало б можливість касаційного оскарження судових рішень у категорії спорів, для яких законодавець такого перегляду не передбачив, лише з підстав того, що відповідна заява була не розглянута по суті, а повернута без розгляду.
Такий підхід узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 27 жовтня 2020 року у справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20), відповідно до якої касаційний перегляд має екстраординарний характер з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції, діяльність якого обмежується переважно питаннями права та характеризується підвищеним рівнем процесуальної формалізації касаційної процедури.
Аналогічні висновки викладені також в ухвалах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 17 січня 2025 року у справі № 761/10391/13-ц (провадження № 61-109ск25), від 21 січня 2025 року у справі № 333/10765/14-ц (провадження № 61-339ск25), від 31 березня 2025 року у справі № 372/4412/24 (провадження № 61-3680ск25) та інших.
Ураховуючи викладене, касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду судом касаційної інстанції, оскільки подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню, у зв'язку із чим у відкритті касаційного провадження слід відмовити.
Керуючись пунктом 24 частини першої статті 353, пунктом 2 частини першої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , на ухвалу Житомирського районного суду Житомирської області від 11 листопада 2025 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 25 травня 2025 року у справі за заявою ОСОБА_2 про поновлення пропущеного строку для подання виконавчого листа до виконання у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:Є. В. Петров
А. І. Грушицький
І. В. Литвиненко