19 травня 2026 року
м. Київ
справа № 521/11518/24
провадження № 61-9455св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Ситнік О. М. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Фаловської І. М.
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу представника Споживчого товариства «Будова парк» - адвоката Новак Лілії Анатоліївни на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 09 грудня 2024 року в складі судді Михайлюка О. А.та постанову Одеського апеляційного судувід 24 червня 2025 року в складі колегії суддів Таварткіладзе О. М., Вадовської Л. М., Сєвєрової Є. С.
усправі за позовом ОСОБА_1 до Споживчого товариства «Будова Парк» про розірвання договору асоційованого членства у споживчому товаристві, стягнення пайових внесків (частки), курсової різниці та штрафу та
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила:
- розірвати договір асоційованого членства в споживчому товаристві № 2/86, укладений 23 грудня 2020 року між нею та Споживчим товариством «Будова Парк» (далі - СТ «Будова парк»);
- стягнути з СТ «Будова парк» пайовий внесок (частку), сплачений на виконання умов договору асоційованого членства в споживчому товаристві № 2/86, що становить 979 922,00 грн, що на момент проведення платежів еквівалентно 34 480,00 дол. США;
- курсову різницю від сплаченого пайового внеску (частки), що становить 456 859,60 грн;
- штраф за прострочення виконання зобов'язання, що становить 1 861,81 грн, починаючи з 29 червня 2024 року, за кожен день прострочення виконання зобов'язання станом на момент подання позовної заяви;
- вирішити питання про розподіл судових витрат.
Посилалася на те, що 23 грудня 2020 року між нею та СТ «Будова парк» укладено договір асоційованого членства в споживчому товаристві № 2/86, на виконання умов якого вона в період з 24 грудня 2020 року до 29 січня 2021 року внесла (сплатила) частку в гривні на загальну суму 979 922,00 грн, що на момент здійснення платежів було еквівалентом 34 480,00 дол. США. Станом на дату звернення до суду будівництво об'єкта не розпочиналося. 13 червня 2024 року в порядку досудового врегулювання спору вона звернулася до СТ «Будова парк» з відповідною претензією щодо невиконання умов договору та повідомила про початок процедури його розірвання у зв'язку із невиконанням товариством умов договору, а саме пункту 4.2.1 у - зобов'язання забезпечити будівництво будинку в строк - IV квартал 2023 року, однак вказана претензія залишена без відповіді.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
09 грудня 2024 року рішенням Малиновського районного суду м. Одеси позов ОСОБА_1 задоволено. Розірвано договір асоційованого членства в споживчому товаристві № 2/86, укладений 23 грудня 2020 року між ОСОБА_1 та СТ «Будова парк».
Стягнуто з СП «Будова парк» на користь ОСОБА_1 пайовий внесок (частку), сплачений на виконання умов договору, що становить 979 922,00 грн і на момент проведення платежів було еквівалентно 34 480,00 дол. США; курсову різницю від сплаченого пайового внеску (частки), що становить 456 859,60 грн; штраф за прострочення виконання зобов'язання, що становить 1 861,81 грн, починаючи з 29 червня 2024 року, за кожен день прострочення виконання зобов'язання станом на момент подання позовної заяви. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
24 червня 2025 року постановою Одеського апеляційного суду апеляційну скаргу СП «Будова парк» залишено без задоволення. Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 09 грудня 2024 року залишено без змін.
Судові рішення мотивовані тим, що у зв'язку із невиконанням товариством умов договору позивачка була позбавлена того, чого очікувала - отримати у власність проінвестований об'єкт нерухомості, а тому наявні правові підстави для розірвання вказаного договору та стягнення сплаченого пайового внеску. Представником відповідача визнано позовні вимоги в частині розірвання договору асоційованого членства в споживчому товаристві від 23 грудня 2020 року № 2/86 та стягнення сплаченого пайового внеску.
Суди виснували, що договором перебачено, що сума, яка підлягає сплаті за зобов'язанням, визначається в гривнях за комерційним курсом «Середній продаж» долара США, встановленого на інтернет сторінці за адресою: http://minfin.com.ua/currency/auction/usd/buy/kiev/ на дату проведення платежу, станом на 09:00 годину за київським часом. Виходячи з положень договору, визначення остаточної ціни (розміру платежів) залежить саме від дати проведення платежу, станом на 09:00 годину за київським часом. Договір також містить положення про коригування платежів пропорційно курсу відповідної іноземної валюти (долар США). Платежі за договором перераховуються (коригуються) з урахуванням курсу долара до гривні. Укладаючи вказаний договір, товариство погодилось на всі його умови включно із вказаними положеннями, а також строками виконання зобов'язання.
Також суди вказали, що відповідач згідно з пунктом 4.2.1 договору зобов'язаний був забезпечити будівництво будинку в строк - IV квартал 2023 року. Відтак СТ «Будова парк» прострочило виконання зобов'язання з 01 січня 2024 року. Відповідно до пункту 5.2 договору у разі прострочення виконання зобов'язання за пунктом 4.2.1 цього договору з боку товариства більш ніж на 180 днів з урахуванням пункту 3.2.7 договору товариство на письмову вимогу пайовика виплачує штраф у розмірі 0,01 % від розміру невиконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання зобов'язання, починаючи з 181 дня прострочення виконання. Отже, відповідно до вказаних положень договору відповідач також повинен сплатити штраф за кожен день прострочення виконання зобов'язання починаючи з 29 червня 2024 року.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У липні 2025 року представником СП «Будова парк» - адвокатом Новак Л. А. подано касаційну скаргу на рішення Малиновського районного суду
м. Одеси від 09 грудня 2024 року та постанову Одеського апеляційного суду
від 24 червня 2025 року, в якій заявниця просить постанову апеляційного суду скасувати повністю, рішення суду першої інстанції в частині стягнення пайового внеску (частки), сплаченого на виконання умов договору, що становить 979 922,00 грн і на момент проведення платежів було еквівалентно 34 480,00 дол. США; курсової різниці від сплаченого пайового внеску (частки), що становить 456 859,60 грн,скасувати та ухвалити нове рішення про стягнення 979 922,00 грн. У стягненні курсової різниці відмовити.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що відсутній висновок Верховного Суду щодо повернення грошових коштів (пайових внесків), сплачених за договором асоційованого членства у споживчому товаристві у зв'язку з його розірванням, за умов встановлення у такому договорі обов'язку пайовика сплачувати пайові внески з урахуванням еквіваленту іноземної валюти та встановлення обов'язку споживчого товариства - у випадку розірвання договору повернути пайовику суму фактично сплачених в гривнях грошових коштів.
За умовами договору в зобов'язанні з повернення товариством (відповідачем) пайовику (позивачу) коштів у випадку розірвання договору не визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, не визначено обов'язку сплачувати курсову різницю. Застосування судами статті 533 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України здійснено попри умови договору, якимиоднозначно встановлено, що у випадках, коли за цим договором передбачається повернення частки пайовику, сума коштів визначається розміром фактично сплачених грошових коштів у гривні. Позивачка фактично сплатила на користь товариства 979 922,00 грн. СТ «Будова парк» вважає, що у зв'язку з розірванням договору відповідач зобов'язаний повернути позивачці лише 979 922,00 грн,але суди попередніх інстанції вирішили стягнути ще курсову різницю від сплаченого пайового внеску (частки), що становить 456 859,00 грн, виходячи з еквівалента долара США на момент внесення позивачем пайових внесків.
Майно споживчого товариства сформовано виключно з пайових внесків його членів. Повернення пайовику більшої суми, ніж було фактично внесено за договором, призведе до банкрутства та порушення прав інших членів Товариства. Збільшення суми до повернення одному із членів товариства можливе лише за рахунок внесків інших членів. У такому разі товариство буде фактично позбавлене можливості виконати свій статутний обов'язок із повернення паю всім своїм членам.
Позиція інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу представник ОСОБА_1 - адвокат Грабовська М. В. зазначає, що в касаційній скарзі СТ «Будова парк» не зазначено, з яких причин до спірних правовідносин не можна застосувати висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 11вересня 2024 року в справі № 500/5194/16, які врахувалисуди попередніх інстанцій. У цій справі сторони погодили, що одиницею виміру суми коштів за зобов'язанням є долар США (валюта зобов'язання), валютою платежу сторони у договорі визначили національну валюту - гривню, тому належним виконанням зобов'язання, яке виникло між сторонами, є повернення відповідачем грошових коштів у національній валюті, сума яких є еквівалентною сумі в доларах США, які були сплачені пайовиком. Сума коштів у гривнях з визначенням за умовами договору її еквіваленту в доларах США і є тієї сумою, яка фактично внесена пайовиком, тому підлягає поверненню у гривні з урахуванням курсу долара США. СТ «Будова парк» неправильно тлумачать положення договору, а також чинного законодавства щодо валюти грошового зобов'язання. Якби відповідач добросовісно повідомив про неможливість виконання зобов'язання ще у 2021 році та повернув фактично внесену частку, то і курсову різницю не потрібно було б сплачувати.
Попередній розрахунок судових витрат - витрат на професійну правничу допомогу, які очікує понести позивачка у зв'язку із розглядом касаційної скарги СТ «Будова Парк», становить 8 000,00 грн.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
23 грудня 2020 року між СТ «Будова парк» та ОСОБА_1 (пайовик) укладено договір асоційованого членства в споживчому товаристві № 2/86.
Відповідно до пунктів 1.1 та 1.2 договору товариство приймає пайовика в асоційовані члени, а пайовик зобов'язується прийняти участь в реалізації статутних цілей і завдань товариства шляхом внесення в повному обсязі своєї частки в товариство, з метою забезпечення товариством будівництва будинку, і, після здачі будинку в експлуатацію, передати пайовикові закріплений за ним об'єкт.
У додатку № 1 до договору «Специфікація об'єкту» визначена характеристика закріпленого за пайовиком об'єкту: АДРЕСА_1 ; житловий будинок: 2, поверх 10, будівельний номер квартири АДРЕСА_2 , загальна площа квартири 43,1 кв. м, кількість кімнат - 1.
Відповідно до пункту 2.1 договору пайовик у порядку і на умовах, передбачених цим договором, зобов'язується внести частку в розмірі, еквівалентному 34 480,00 доларів США, що на момент укладення договору становило 979 922,00 грн, виходячи з комерційного курсу «Середній продаж» долара США, встановленого на сторінці в інтернет за адресою: http://minfin.com.ua/currency/auction/usd/buy/kiev/ на дату проведення платежу, станом на 09:00 годину за київським часом, що на дату укладення договору становить 28,4200 грн за 1 долар США.
Пунктом 2.2 договору встановлено, що внесення частки пайовиком здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок товариства та/або внесення готівкових коштів в касу товариства в національній валюті України згідно з додатком № 2 до цього договору.
Згідно з пунктом 7.1 договору він набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.
Відповідно до пункту 3.1.5 договору пайовик має право вимагати від товариства розірвання договору в разі невиконання товариством своїх зобов'язань згідно з пунктом 4.2.1 цього договору та повернення фактично внесеної частки на момент розірвання договору, протягом 20-ти банківських днів з моменту розірвання.
Згідно з пунктом 4.2 товариство зобов'язано: забезпечити будівництво будинку в строк - IV квартал 2023 року (пункт 4.2.1), сумлінно виконувати договір щодо пайовика (пункт 4.2.6).
У разі дострокового розірвання договору з причин, пов'язаних з невиконанням товариством своїх зобов'язань за цим договором (а саме - пункту 4.2.1), товариство має повернути пайовикові фактично внесену ним частку на момент розірвання цього договору (абз. другий пункту 4.2.7).
Відповідно до пункту 5.1 договору за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором, а у випадках, не передбачених договором, відповідно до чинного законодавства України.
Пунктом 3.2.7 договору передбачено, що в ході будівництва будинку у зв'язку з технологічною необхідністю та іншими обставинами, що обумовлюють затримку будівництва будинку, товариство має право переносити строк закінчення будівництва будинку, але не більше ніж на 6 (шість) місяців.
Згідно з пунктом 5.2 договору у разі прострочення у виконанні зобов'язання за пунктом 4.2.1 цього договору з боку товариства більш ніж на 180 днів, з урахуванням пункту 3.2.7 договору, товариство на письмову вимогу пайовика виплачує пайовику штраф у розмірі 0,01 % від розміру невиконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання зобов'язання, починаючи з 181 дня прострочення виконання.
Абзацом 2 пункту 5.2 договору передбачено, що у випадку розірвання договору за ініціативою пайовика, якщо товариство прострочило виконання пункту 4.2.1 цього договору, товариство зобов'язане повернути пайовику всю суму частки, яка фактично була ним внесена на момент розірвання цього договору, протягом 20-ти банківських днів з моменту розірвання договору на рахунок пайовика, вказаний в договорі, або іншим узгодженим сторонами способом або на депозитний рахунок нотаріуса.
Відповідно до додатку № 2 до договору сторони визначили такий порядок та строки внесення частки: внесення грошової суми в еквіваленті 34 480,00 доларів США (979 922,00 грн) не пізніше 23 грудня 2020 року.
Позивачка своє зобов'язання виконала в повному обсязі, сплатила частку в розмірі, еквівалентному 34 480,00 дол. США, яка на момент укладення договору становила 979 922,00 грн.
Будинок, визначений у договорі асоційованого членства у споживчому товаристві від 23 грудня 2020 року № 2/86, на дату звернення з позовом не побудовано, в експлуатацію не введено.
Згідно з пунктом 8.2 договору досудове врегулювання спорів є обов'язковим для сторін цього договору.
Позиція Верховного Суду
Касаційне провадження в справі відкрито з підстави, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вивчив матеріали справи, перевірив доводи касаційної скарги, відзиву та виснував, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов'язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов'язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов'язання.
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною другою статті 651 ЦК України визначено, що договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Відповідно до частини п'ятої статті 653 ЦК України якщо договір розірваний у зв'язку з істотними порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих розірванням договору.
Встановивши, що договір асоційованого членства в споживчому товаристві № 2/86, укладений 23 грудня 2020 року між ОСОБА_1 та СТ «Будова парк», було розірвано у зв'язку з істотним порушенням відповідачем взятих на себе зобов'язань, що не оспорюється сторонами, водночас його умовами було передбачено повернення фактично внесеної частки пайового внеску на момент розірвання договору, суди попередніх інстанцій виснували про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивачки суми внесеної нею частки.
У цій частині вирішення спору судові рішення не оскаржуються та Верховним Судом не переглядаються.
За доводами касаційної скарги спірним між сторонами є визначення розміру коштів, які підлягають поверненню позивачці внаслідок розірвання договору через прострочення виконання відповідачем свого обов'язку щодо забезпечення будівництва будинку у визначений строк, зокрема в частині валюти такого платежу.
Згідно зі статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня. Водночас Основний Закон не встановлює заборони щодо можливості використання на території України грошових одиниць іноземних держав.
Відповідно до вимог статті 192 ЦК України гривня є законним платіжним засобом на території України. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
За змістом статті 524 ЦК України грошовим визнається зобов'язання, виражене у грошовій одиниці України - гривні, проте в договорі сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Загальні положення виконання грошового зобов'язання закріплені у статті 533 ЦК України, зокрема: грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях; якщо в зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом; використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.
Одним із елементів належного виконання зобов'язання є його виконання у валюті, погодженій сторонами.
Гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти - фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які укладаються та виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово висновувала, що у цивільному законодавстві відсутня заборона на укладення правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги.
Такий підхід до розуміння правової природи іноземної валюти як валюти зобов'язання є усталеним і послідовним у практиці Великої Палати Верховного Суду (постанови від 16 січня 2019 року в справі № 373/2054/16, від 23 жовтня 2019 року в справі № 723/304/16, від 09 листопада 2021 року в справі № 320/5115/17, від 11 вересня 2024 року в справі № 500/5194/16-ц).
Відповідно до частини першої статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11 вересня 2024 року в справі № 500/5194/16-ц констатувала, що якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, що у випадку наявності спору між сторонами та його вирішення судом відповідає дню виконання судового рішення.
Встановивши, що в спірних правовідносинах сторони погодили, що сума коштів, яка підлягає сплаті пайовиком, визначається у гривні на дату проведення платежу за курсом долара США (пункти 2.1, 2.2 договору, додаток № 2 до договору), суди попередніх інстанцій правильно виснували, що належним виконанням зобов'язання з повернення відповідачем позивачці грошових коштів є сплата коштів у національній валюті у розмірі, еквівалентному 34 480,00 дол. США (які були фактично сплачені позивачкою на користь відповідача на підставі розірваного договору) з урахуванням курсової різниці.
Такий висновок повністю узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду в постанові від 11 вересня 2024 року в справі № 500/5194/16-ц.
Відповідно до частини першої статті 637 ЦК України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 ЦК України.
Підставою для тлумачення судом правочину є наявність спору між сторонами щодо його змісту, невизначеність і незрозумілість буквального значення слів, понять і термінів у тексті всієї угоди або її частини, що не дає змогу з'ясувати дійсний зміст угоди або її частини, а волевиявлення сторони правочину не дозволяє однозначно встановити її намір. У той же час тлумачення не може створювати нові умови договору, а виключно роз'яснює існуючі умови угоди. Тобто суд може постановити рішення про тлумачення змісту договору без зміни його умов. Оскільки метою тлумачення правочину є з'ясування змісту його окремих частин, який складають права та обов'язки сторін, то тлумачення потрібно розуміти як спосіб виконання сторонами умов правочину.
З огляду на викладене тлумаченню підлягає зміст угоди або її частина у способи, встановлені статтею 213 ЦК України, тобто тлумаченням правочину є встановлення (з'ясування) його змісту відповідно до волевиявлення сторін при його укладенні, усунення незрозумілостей та суперечностей у трактуванні його положень.
У справі, яка переглядається, зазначивши про необхідність повернення фактично внесеної частки на момент розірвання (пункт 3.1.5 договору), а така сума вносилася суми в еквіваленті 34 480,00 дол. США на дату платежу (пункти 2.1, 2.2 договору, додаток № 2 до договору), Верховний Суд погоджується з висновками судів про те, що одиницею виміру коштів, які підлягають поверненню за цим зобов'язанням, є долар США. Тобто змістом зобов'язання є повернення заборгованості в розмірі, який еквівалентний 34 480,00 дол. США на момент їх повернення.
Пункт 2.6 договору, на який посилається заявник у касаційній скарзі, передбачає умови повернення частки пайовика у випадку дострокового розірвання договору з його ініціативи з причин, не пов'язаних із порушенням зобов'язань товариством, на це вказує зміст пунктів 2.5, 3.1.3 договору, тому доводи касаційної скарги про те, що у зв'язку з розірванням договору відповідач зобов'язаний повернути позивачці лише 979 922,00 грн, суперечать договірним положенням.
Такі підходи до вирішення спору в подібних правовідносинах застосовані у постановах Верховного Суду від 25 грудня 2025 року в справі № 521/16935/24, від 12 лютого 2026 року в справі № 521/9518/24, що спростовує доводи касаційної скарги про відсутність висновку Верховного Суду щодо повернення грошових коштів (пайових внесків), сплачених за договором асоційованого членства у споживчому товаристві у зв'язку з його розірванням, за умов встановлення у такому договорі обов'язку пайовика сплачувати пайові внески з урахуванням еквіваленту іноземної валюти та встановлення обов'язку споживчого товариства - у випадку розірвання договору, повернути пайовику суму фактично сплачених в гривнях грошових коштів.
Суди попередніх інстанцій правильно визначилися з характером спірних правовідносин, нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, та надавши правову оцінку умовам договору асоційованого членства у споживчому товаристві щодо порядку здійснення розрахунків між сторонами, валюти зобов'язання, зробили мотивований висновок про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Доводи касаційної скарги зазначених висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року в справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) сформульовано правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.
Верховний Суд є судом права, а не судом факту, позбавлений можливості самостійно встановлювати обставини справи, не встановлені судами першої та апеляційної інстанцій, а також досліджувати докази справи, змінюючи їх оцінку відповідно до статті 400 ЦПК України.
Інші доводи касаційної скарги є необґрунтованими та не впливають на висновки судів.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а судові рішення в оскаржуваній частині - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
Щодо судових витрат
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України).
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки за наслідками касаційного перегляду справи судові рішення в оскаржуваній частині залишаються без змін, розподілу судових витрат, понесених заявником за касаційною скаргою, Верховний Суд не здійснює.
Відповідно до статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції в постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).
Ухвалою Верховного Суду від 14 серпня 2025 року зупинено виконання рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 09 грудня 2024 року до закінчення касаційного перегляду справи.
За наслідками касаційного розгляду справи Верховний Суд виснував про відсутність підстав для скасування рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 09 грудня 2024 року, тому необхідно поновити його виконання.
Керуючись статтями 389, 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу представника Споживчого товариства «Будова парк» - адвоката Новак Лілії Анатоліївни залишити без задоволення.
Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 09 грудня 2024 року та постанову Одеського апеляційного суду від 24 червня 2025 року в оскаржуваній частині залишити без змін.
Поновити виконання рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 09 грудня 2024 року.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: О. М. Ситнік
В. М. Ігнатенко
І. М. Фаловська