21 травня 2026 року
м. Київ
Справа № 593/617/24
Провадження № 61-8596св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Ситнік О. М. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Фаловської І. М.
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Бережанського районного суду Тернопільської області від 30 січня 2025 року в складі судді Крамаря В. М. та постанову Тернопільського апеляційного суду від 20 травня 2025 року в складі колегії суддів Хома М. В., Гірський Б. О., Костів О. З.
у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвент», Товариства з обмеженою відповідальністю «Нью віта груп», треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю «Терра інвест», приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кисельова Олена Володимирівна, про скасування рішення державного реєстратора та витребування майна з чужого незаконного володіння та
Короткий зміст позовних вимог
02 травня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому зазначив, що 17 жовтня 2007 року між ним та Відкритим акціонерним товариством комерційним банком (далі - ВАТ КБ) «Надра» на виконання кредитних зобов'язань укладено договір іпотеки, згідно з яким передано в іпотеку нерухоме майно - магазин з офісом за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 418,5 кв. м.
23 квітня 2024 року позивач отримав інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна про те, що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кисельовою О. В. 19 березня 2024 року вчинено запис про право власності, згідно з яким належне позивачу нерухоме майно зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвент» (далі - ТОВ «ФК «Інвент»). Підставою для реєстрації права власності (переходу права власності) вказано рішення суду серія та номер 2/593/38/2019 від 01 липня 2019 року, видавник Бережанський районний суд Тернопільської області; постанова суду, серія та номер 593/1826/18, виданий 21 квітня 2021 року, видавник Верховний Суд.
Позивач вважає, що рішеннями в справі № 593/1826/18 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «ФК «Інвент» вирішувалось питання про скасування державної реєстрації переходу права власності на нерухоме майно, вчинене приватним нотаріусом Жовніром І. Т. 10 липня 2018 року, проте право власності за ТОВ «ФК «Інвент» судом не визнавалося.
Оскільки ТОВ «ФК «Інвент», за яким право власності на предмет спору зареєстровано незаконно, в наступному відчужило предмет спору Товариству з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Терра інвест», яке його відчужило ТОВ «Нью віта груп», просив скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кисельової О. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 54205888 від 19 березня 2024 року 16:43:28 та внесене на його підставі до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису № 72162110 від 20 березня 2024 року про право власності ТОВ «ФК «Інвент» на нежитлову будівлю, магазин з офісом, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 418,5 кв. м; витребувати нежитлову будівлю, магазин з офісом, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 418,5 кв. м, з незаконного володіння ТОВ «Нью віта груп» на користь ОСОБА_1 .
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
30 січня 2025 року рішенням Бережанського районного суду Тернопільської області в задоволенні позову відмовлено.
20 травня 2025 року постановою Тернопільського апеляційного суду апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Деняк В. І. залишено без задоволення. Рішення Бережанського районного суду Тернопільської області від 30 січня 2025 року залишено без змін.
Судові рішення мотивовані тим, що правомірність набуття у позасудовому порядку права власності та державної реєстрації права власності за ТОВ «ФК «Інвент» як іпотекодержателем на нежитлову будівлю - магазин з офісом, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 підтверджується рішенням Бережанського районного суду Тернопільської області від 01 липня 2019 року в справі № 593/1826/18, яке залишене в силі постановою Верховного Суду від 21 квітня 2021 року.
Із 10 липня 2018 року ОСОБА_1 втратив право власності на спірне нерухоме майно та з цього моменту він не є власником нежитлової будівлі - магазину з офісом, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У липні 2025 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Бережанського районного суду Тернопільської області від 30 січня 2025 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 20 травня 2025 року, у якій просить судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Особа, яка подала касаційну скаргу, послалася на те, що суди не врахували правові висновки, викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду від 18 листопада 2019 року в справі № 686/23265/16-ц, від 05 червня 2018 року в справі № 338/180/17, від 12 листопада 2019 року в справі № 922/1266/19, від 05 грудня 2018 року в справі № 757/1660/17-ц, від 07 грудня 2021 року в справі № 910/1671/20, від 11 грудня 2019 року в справі № 922/1110/18.
Вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій не надали належної оцінки аргументам представника позивача та наявними доказами в матеріалах справи про те, що приватним нотаріусом здійснено реєстрацію права відповідача із порушенням вимог закону, оскільки зазначені приватним нотаріусом рішення судів як підстава для внесення запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень за змістом резолютивної частини не передбачають здійснення будь-яких реєстраційних дій щодо нерухомого майна.
Резолютивна частина жодного із вказаних державним реєстратором судових рішень не вказує на можливість ідентифікації нерухомого майна, щодо якого державним реєстратором вчинено реєстрацію прав за ТОВ «ФК «Інвент». За таких обставин державний реєстратор самовільно визначив майно, права на яке і зареєстрував за відповідачем ТОВ «ФК «Інвент», порушивши права заявника.
Доводи інших учасників справи
У відзивах на касаційну скаргу представник ТОВ «ФК «Інвент» - адвокат Коновал Р. О. та представник ТОВ «Нью віта груп» зазначили, що станом на час внесення приватним нотаріусом Кисельовою О. В. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису від 20 березня 2024 року № 72162110 ОСОБА_1 не був власником нежитлової будівлі магазину з офісом, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Дії приватного нотаріуса Кисельової О. В. щодо відновлення у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про право власності ТОВ «ФК «Інвент» на нежитлову будівлю магазину з офісом, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , жодним чином не порушують прав ОСОБА_1 , оскільки зазначене майно правомірно вибуло з його власності 10 липня 2018 року, що встановлено в справі № 593/1826/18.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
17 жовтня 2007 року між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії № 38/2007-МКБ, згідно з яким позичальник зобов'язався повернути банку до 17 жовтня 2014 року отримані кредитні кошти в загальній сумі 200 000,00 доларів США; сплатити відсотки за користування кредитними коштами із розрахунку 13,4 % річних; сплатити можливі штрафні санкції (штраф, пеню).
17 жовтня 2007 року між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки, який посвідчений нотаріусом Бережанського районного округу Хрущ Д. С. та зареєстрований в реєстрі за № 5585, згідно з яким з метою забезпечення виконання зобов'язань за договором кредитної лінії від 17 жовтня 2007 року № 38/2007-МКБ ОСОБА_1 передав в іпотеку належну йому згідно з свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 14 вересня 2007 року нежитлову будівлю - магазин з офісом, за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 418,5 кв. м.
28 серпня 2014 року між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Надра» (далі - ПАТ «КБ «Надра»), яке є правонаступником ВАТ КБ «Надра», укладено договір № 1 про внесення змін до договору іпотеки, відповідно до пункту 3.3.1 якого іпотекодержатель має право у випадку невиконання або неналежного виконання зобов'язань, виконання яких забезпечено іпотекою за цим договором, звернути стягнення на предмет іпотеки та отримати задоволення своїх вимог переважно перед іншими кредиторами в порядку та в спосіб згідно з цим договором. Згідно з пунктом 3.3.6 договору іпотекодержатель має право без письмової згоди іпотекодавця здійснити відступлення прав за цим договором з одночасним відступленням права вимоги за кредитним договором у порядку, встановленому законодавством.
22 травня 2018 року на підставі договору № 38/2007-МКБ про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги за кредитним договором, укладеного між ПАТ «КБ «Надра» та ТОВ «ФК «Інвент», відбулося відступлення прав кредитора за кредитним договором від 17 жовтня 2007 року № 38/2007-МКБ, укладеним між ОСОБА_1 та ВАТ «КБ «Надра», правонаступником якого є ПАТ «КБ «Надра».
22 травня 2018 року між ПАТ «КБ «Надра» та ТОВ «ФК «Інвент» укладено договір про відступлення прав за іпотечним договором, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Деделюк С. Ю. за реєстровим № 632, згідно з яким відбувся й перехід від ПАТ «КБ «Надра» до ТОВ «ФК «Інвент» прав іпотекодержателя за наведеним вище іпотечним договором.
У пункті 3.4 договору визначено обов'язок первісного кредитора та нового кредитора повідомити позичальника про відступлення прав вимоги за кредитним договором протягом п'яти календарних днів з моменту набрання чинності цим договором.
Положеннями підпункту 3.3.2 пункту 3.3 згаданого договору про відступлення прав за іпотечним договором визначено, що первісний іпотекодержатель зобов'язаний письмово повідомити іпотекодавця про відступлення прав на користь нового іпотекодержателя у строк та порядку, передбаченим договором про відступлення права вимоги.
25 травня 2018 року ТОВ «ФК «Інвент» як новий кредитор за кредитним договором та новий іпотекодержатель за договором іпотеки надіслало ОСОБА_1 та його поручителю ОСОБА_2 повідомлення від 22 травня 2018 року про відступлення прав (заміну кредитора) за кредитним договором та договором іпотеки.
У цьому ж конверті позивачу в порядку статті 35 Закону України від 05 червня 2003 року № 898-IV «Про іпотеку» (далі - Закон № 898-IV) надіслано вимогу від 24 травня 2018 року № 023/18 про усунення порушень взятих на себе зобов'язань за згаданим договором кредитної лінії та вимогу повернути борг в розмірі 4 002 119,79 грн, що підтверджується описом вкладення у цінний лист та поштовою квитанцією.
Згідно із повідомленням про вручення поштового відправлення, зазначені документи (повідомлення про заміну кредитора та вимога про усунення порушень) отримані сином позивача - ОСОБА_3 30 травня 2018 року, про що свідчить відмітка працівника пошти із зазначенням прізвища отримувача: «син ОСОБА_4 ».
10 липня 2018 року державним реєстратором - приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Жовніром І. Т. внесено запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності ТОВ «ФК «Інвент» на нерухоме майно - нежитлову будівлю магазину з офісом, за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 418,5 кв. м. Підстава виникнення права власності: договір іпотеки, серія та номер 5585, виданий 17 жовтня 2007 року; договір про внесення змін № 1 до договору іпотеки, серія та номер 1981, виданий 28 серпня 2014 року; договір про відступлення прав за іпотечним договором, серія та номер 632, виданий 22 травня 2018 року, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер витягу 130387426 від 10 липня 2018 року.
У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про скасування рішення державного реєстратора (нотаріуса Жовніра І. Т.) про реєстрацію права власності іпотекодержателя ТОВ «ФК «Інвент» на предмет іпотеки - нежитлову будівлю магазину з офісом, за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 418,5 кв. м.
01 липня 2019 року рішенням Бережанського районного суду Тернопільської області в справі №593/1826/18 відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1
06 грудня 2019 року постановою Тернопільського апеляційного суду в справі № 593/1826/18 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Бережанського районного суду Тернопільської області від 01 липня 2019 року скасовано. Позов ОСОБА_1 задоволено. Скасовано рішення приватного нотаріуса Тернопільського нотаріального округу Жовніра І. Т. від 10 липня 2018 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію права власності за ТОВ «ФК «Інвент» на нежитлову будівлю, магазин з офісом, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
На виконання вказаного судового рішення запис про зареєстроване за ТОВ «ФК «Інвент» 10 липня 2018 року право власності на предмет спору було скасовано/анульовано 07 лютого 2020 року.
21 квітня 2021 року постановою Верховного Суду в справі № 593/1826/18 скасовано постанову Тернопільського апеляційного суду від 06 грудня 2019 року та залишено в силі рішення Бережанського районного суду Тернопільської області від 01 липня 2019 року.
Зі змісту вказаної постанови Верховного Суду вбачається, що, встановивши дотримання ТОВ «ФК «Інвент» вимог чинного законодавства щодо набуття права власності на предмет іпотеки в позасудовому порядку на підставі застереження, що міститься в договорі іпотеки, суд першої інстанції зробив правильний висновок про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про скасування рішення нотаріуса в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію права власності (переходу права власності) на нежитлову будівлю у зв'язку з їх недоведеністю.
Верховний Суд зазначив про те, що Тернопільський апеляційний суд помилково скасував законне та обґрунтоване рішення суду першої інстанції.
Протягом 2021-2024 років ТОВ «ФК «Інвент» вживало заходів для відновлення у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про право власності вказаного товариства та нежитлову будівлю, магазину з офісом, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
19 березня 2024 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кисельовою О. В. вчинено дії щодо відновлення анульованого запису про право власності ТОВ «ФК «Інвент» на нежитлову будівлю, магазину з офісом, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , а саме внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис від 20 березня 2024 року № 72162110 про право власності ТОВ «ФК «Інвент»» на нежитлову будівлю, магазин з офісом, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 418,5 кв. м.
09 квітня 2024 року ТОВ «ФК «Інвент» відчужило нежитлову будівлю магазину з офісом, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 ТОВ «Терра інвест», яке 28 червня 2024 року відчужило вказане майно ТОВ «Нью віта груп».
Позиція Верховного Суду
Касаційне провадження в справі відкрито з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вивчив матеріали справи, перевірив доводи касаційної скарги, відзивів та виснував, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За вимогами статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
Відповідно до частини першої статті 37 Закону № 898-IV іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені (частина п'ята статті 82 ЦПК України).
Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта (див. постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2018 року в справі № 753/11000/14-ц).
Преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини. Преюдицію мають виключно ті обставини, які суд безпосередньо дослідив і встановив, що знайшло відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи (див. висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 03 липня 2018 року у справі № 917/1345/17).
У справі № 593/1826/18 досліджувалося питання правомірності набуття у позасудовому порядку права власності та державної реєстрації права власності за ТОВ «ФК «Інвент» як іпотекодержателем на нежитлову будівлю - магазин з офісом, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішенням Бережанського районного суду Тернопільської області від 01 липня 2019 року в справі № 593/1826/18, яке залишене в силі постановою Верховного Суду від 21 квітня 2021 року, відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 про скасування рішення державного реєстратора (нотаріуса Жовніра І. Т.) від 10 липня 2018 року про реєстрацію права власності іпотекодержателя ТОВ «ФК «Інвент» на предмет іпотеки - нежитлову будівлю магазину з офісом, за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 418,5 кв. м.
Отже, у справі № 593/1826/18 остаточно встановлено, що з 10 липня 2018 року ОСОБА_1 втратив право власності на спірне нерухоме майно, та з цього моменту він не є власником нежитлової будівлі - магазину з офісом, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Станом на час внесення приватним нотаріусом Кисельовою О. В. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису №?72162110 від 20 березня 2024 року ОСОБА_1 не був власником нежитлової будівлі магазину з офісом.
Дії приватного нотаріуса Кисельової О. В. щодо відновлення у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про право власності ТОВ «ФК «Інвент» на нежитлову будівлю магазину з офісом, жодним чином не порушують прав ОСОБА_1 , оскільки зазначене майно правомірно вибуло з його власності 10 липня 2018 року.
Доводи заявника про те, що протягом майже трьох років ТОВ «ФК «Інвент» (після ухвалення постанови Верховним Судом від 21 квітня 2021 року в справі № 593/1826/18) не здійснювало перереєстрацію права власності на нежитлову будівлю, є необґрунтованими, оскільки технічні труднощі, які виникли у ТОВ «ФК «Інвент» щодо відновлення анульованого запису про право власності цього товариства (який був анульований на підставі судового рішення, яке в подальшому визнано незаконним та скасоване Верховним Судом), не є обставинами, які вказують на відсутність у відповідача дійсного речового права, підтвердженого судовим рішенням.
Апеляційний суд правильно виснував, що право власності ТОВ «ФК «Інвент» на нерухоме майно виникло не на підставі судового рішення, а в позасудовому порядку - внаслідок реалізації цим товариством прав іпотекодержателя шляхом реєстрації державним реєстратором за кредитором права власності на предмет іпотеки - нежитлову будівлю за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 418,5 кв. м.
У постанові Верховного Суду від 21 квітня 2021 року в справі № 593/1826/18 підтверджено відсутність порушень з боку ТОВ «ФК «Інвент» під час набуття права власності на цей об'єкт нерухомого майна, у зв'язку з чим скасовано постанову апеляційного суду та залишено в силі рішення суду першої інстанції, яким відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 про скасування державної реєстрації права власності на зазначений об'єкт за ТОВ «ФК» Інвент».
Отже, предмет іпотеки - нежитлова будівля адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 418,5 кв. м - правомірно вибув із власності ОСОБА_1 10 липня 2018 року та цей об'єкт нерухомості правомірно перейшов у власність ТОВ «ФК «Інвент».
Посилання заявника в касаційній скарзі на те, що суди не врахували висновків Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду від 18 листопада 2019 року в справі № 686/23265/16-ц, від 05 червня 2018 року в справі № 338/180/17, від 12 листопада 2019 року в справі № 922/1266/19, від 05 грудня 2018 року в справі № 757/1660/17-ц, від 07 грудня 2021 року в справі № 910/1671/20, від 11 грудня 2019 року в справі № 922/1110/18, є необґрунтованими, оскільки саме лише перелічення постанов Верховного Суду не є належним правовим обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, а заявник у касаційній скарзі не вказав, які саме висновки суду касаційної інстанції не застосовано до спірних правовідносин.
Інші доводи касаційної скарги зводяться до необхідності переоцінки доказів та незгоди з оцінкою доказів, наданою судами, а також пов'язуються з необхідністю встановлення обставин, які, на думку заявника, суди встановили неправильно. Водночас згідно з вимогами статті 400 ЦПК України переоцінка доказів не належить до повноважень суду касаційної інстанції.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника по суті спору та їх відображення в оскаржених судових рішеннях, питання вмотивованості висновків судів, Верховний Суд керується тим, що в справі, яка розглядається, сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків судів.
Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема, у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01, пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00, пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04, пункт 58), за якою принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що в рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належно зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (див. рішення в справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain), пункт 29).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
Щодо судових витрат
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки у цій справі судові рішення підлягають залишенню без змін, розподілу судових витрат Верховний Суд не здійснює.
Керуючись статтями 389, 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Бережанського районного суду Тернопільської області від 30 січня 2025 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 20 травня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:О. М. Ситнік В. М. Ігнатенко І. М. Фаловська