22 травня 2026 року
м. Київ
справа № 568/64/26
провадження № 61-5974ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Фаловської І. М.
вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за скаргою Акціонерного товариства «Сенс Банк» на ухвалу Радивилівського районного суду Рівненської області від 17 лютого 2026 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 09 квітня 2026 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У провадженні суду знаходиться справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал» (далі - ТОВ «ФК «Кредит Капітал») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Короткий зміст ухвали місцевого суду
Ухвалою від 17 лютого 2026 року Радивилівський районний суд Рівненської області відклав розгляд цивільної справи за позовом ТОВ «ФК «Кредит Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором на 10.00 год. 17 березня 2026 року.
Повідомив учасників справи про дату, час та місце проведення судового засідання.
Застосував до Акціонерного товариства «Сенс Банк» (далі - АТ «Сенс Банк») за неповідомлення суду про неможливість подати докази витребувані ухвалою суду від 26 січня 2026 року і неподання таких доказів без поважних причин заходи процесуального примусу у виді штрафу.
Стягнув з АТ «Сенс Банк» в дохід держави (в особі Державної судової адміністрації штраф у розмірі 6 656,00 грн.
Повторно зобов'язав АТ «Сенс Банк» надати суду витребувані ухвалою суду від 26 січня 2026 року докази:
- чи була успішною транзакція здійснена 14 вересня 2023 року в сумі 6 000,00 грн на банківську картку № НОМЕР_1 , власником якої є ОСОБА_1
- чи були зараховані грошові кошти за цією транзакцією на відповідний рахунок власника банківської картки № НОМЕР_1 , в строк до 24 лютого 2026 року.
Роз'яснив, що у випадку повторного чи систематичного невиконання процесуальних обов'язків, повторного чи неодноразового зловживання процесуальними правами, повторного чи систематичного неподання витребуваних судом доказів без поважних причин або без їх повідомлення, триваючого невиконання ухвали про забезпечення позову або доказів суд з урахуванням конкретних обставин стягує у дохід державного бюджету з відповідного учасника судового процесу або відповідної іншої особи штраф у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Зазначив, що суд може скасувати постановлену ним ухвалу про стягнення штрафу, якщо особа, стосовно якої її постановлено, виправила допущене порушення та (або) надала докази поважності причин невиконання відповідних вимог суду чи своїх процесуальних обов'язків.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою від 09 квітня 2026 року Рівненський апеляційний суд скаргу АТ «Сенс Банк» залишив без задоволення, а ухвалу Радивилівського районного суду Рівненської області від 17 лютого 2026 року - без змін.
Узагальнені доводи касаційної скарги
01 травня 2026 року АТ «Сенс Банк» через підсистему «Електронний суд» звернулося з касаційною скаргою, просило скасувати ухвалу Радивилівського районного суду Рівненської області від 17 лютого 2026 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 09 квітня 2026 року в частині застосування заходів процесуального примусу у вигляді штрафу.
Процесуальні передумови вирішення судом питання про відмову у відкритті касаційного провадження
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Пункт 18 частини першої статті 353 ЦПК України визначає, що окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо стягнення штрафу в порядку процесуального примусу.
Стаття 389 ЦПК України визначає перелік ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені у касаційному порядку після їх перегляду в апеляційному порядку.
Відповідно до частини першої статті 406 ЦПК України ухвали судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктами 2, 3 частини першої статті 389 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
Отже, зміст пункту 18 частини першої статті 353 та частини першої статті 389 ЦПК України, яка є спеціальною нормою процесуального права та регламентує право касаційного оскарження судових рішень, свідчить про те, що оскарження ухвал суду першої інстанції щодо стягнення штрафу в порядку процесуального примусупісля їх перегляду в апеляційному суді, у касаційному порядку не передбачено.
Постанова апеляційного суду, прийнята за наслідками апеляційного перегляду ухвали суду першої інстанції щодо стягнення штрафу в порядку процесуального примусу, також не може бути предметом перегляду у касаційному порядку.
Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.
Складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення у справі «Дія 97» проти України», заява № 19164/04, рішення від 21 жовтня 2010 року).
Системне тлумачення статей 353, 389 ЦПК України свідчить про те, що законодавець свідомо виокремив випадки, в яких може бути оскаржена або конкретна процесуальна дія, або така конкретна дія і відмова в її вчиненні.
Зазначені процесуально-процедурні обмеження права на касаційне оскарження деяких ухвал місцевого суду (та постанов суду апеляційної інстанції за результатами їх перегляду) окремо від остаточного рішення суду встановлено з метою ефективного здійснення правосуддя і не зменшують для сторін можливості доступу до суду та не ускладнюють їм цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, оскільки сторони не позбавляються права на оскарження таких ухвал місцевого суду (та постанов суду апеляційної інстанції за результатами їх перегляду) взагалі, їх право лише відтерміновується до винесення остаточного рішення у справі.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Оскільки ухвала Радивилівського районного суду Рівненської області від 17 лютого 2026 року та постанова Рівненського апеляційного суду від 09 квітня 2026 року не підлягають оскарженню в касаційному порядку відповідно до пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за скаргою АТ «Сенс Банк» на ці судові рішення.
Право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Відтак, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, спрямовані на недопущення безладного перебігу судового процесу (рішення у справі «Пелевін проти України», заява № 24402/02, від 20 травня 2010 року).
Отже, у Верховного Суду є право використовувати процесуальний фільтр, закріплений у пункті 1 частини другої статті 394 ЦПК України, і це повністю узгоджується з положеннями статті 129 Конституції України, завданнями та принципами цивільного судочинства.
Із наведених обставин не потребує окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України.
Одночасно суд роз'яснює вимоги пункту 3 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір», відповідно до якого сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі.
Керуючись статтями 394, 389 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Акціонерного товариства «Сенс Банк» на ухвалу Радивилівського районного суду Рівненської області від 17 лютого 2026 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 09 квітня 2026 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді:С. Ю. Мартєв С. О. Карпенко І. М. Фаловська