Ухвала
Іменем України
29 травня 2026 року
м. Київ
справа № 363/1696/13-ц
провадження № 61-5512ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Воробйової І. А.,
Коротуна В. М.,
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Колодієм Олександром Миколайовичем, на ухвалу Київського апеляційного суду від 04 березня 2026 року у справі за позовом міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в Київській області в інтересах держави в особі Київського обласного управління лісового та мисливського господарства, Державного підприємства «Вищедубечанське лісове господарство» до Вишгородської міської ради Київської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсним рішення міської ради та державного акту на права власності на земельну ділянку, визнання недійсним договору та витребування земельної ділянки,
У травні 2013 року міжрайонний прокурор з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в Київській області в інтересах держави в особі Київського обласного управління лісового та мисливського господарства, Державного підприємства «Вищедубечанське лісове господарство» (далі - ДП «Вищедубечанське лісове господарство») звернувся до Вишгородського районного суду Київської області з вказаним позовом, у якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив:
визнати незаконним та скасувати пункт 97 рішення Вишгородської міської ради № 31/16 від 29 грудня 2009 року в частині передачі земельної ділянки площею 0,12 га у приватну власність ОСОБА_2 для ведення садівництва у садовому товаристві «Дніпро-8» (далі - СТ «Дніпро-8»);
визнати недійсним державний акт на право приватної власності на земельну ділянку площею 0,1041 га для ведення садівництва, серії ЯЛ
№ 329870, кадастровий номер 3221810100:38:095:0173, виданий на ім'я ОСОБА_2
повернути у власність держави та у користування ДП «Вищедубечанське лісове господарство» із незаконного володіння ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,1041 га, кадастровим номером 3221810100:38:095:0173, ринковою вартість 371 221 грн.
повернути державі в особі Вишгородської міської ради із незаконного володіння ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,1041 га, кадастровий номер 3221810100:38:095:0173, ринковою вартістю 371 221 грн.
Рішенням Вишгородського районного суду Київської області
від 25 листопада 2013 року визнано незаконним рішення тридцять першої сесії 5 скликання Вишгородської міської ради Київської області
від 29 грудня 2009 року № 31/16 в частині надання у власність
ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,12 га для ведення садівництва, що розташована в садовому товаристві «Дніпро-8». Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,1041 га для ведення садівництва, серії ЯЛ № 329870, кадастровий номер 3221810100:38:095:0173, виданий на ім'я ОСОБА_2 . У задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та в задоволенні позовних вимог про повернення земельної ділянки відмовлено.
Рішенням Апеляційного суду Київської області від 18 серпня 2014 року апеляційну скаргу заступника прокурора Київській області задоволено частково. Рішення Вишгородського районного суду Київської області
від 25 листопада 2013 року в частині відмови у задоволенні позову скасовано та ухвалено нове рішення в цій частині, яким позов задоволено частково.
Визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки площею
0,1041 га, укладений 26 грудня 2011 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , який посвідчений приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Голуб Л. А. та зареєстрований в реєстрі за № 3938. Повернуто у власність держави земельну ділянку площею 0,1041 га з цільовим призначенням для ведення садівництва, кадастровий номер 3221810100:38:095:0173, розташованої на території Вишгородської міської ради Київської області, яка перебуває у володінні ОСОБА_3 . В іншій частині рішення Вишгородського районного суду Київської області від 25 листопада 2013 року залишено без змін.
У березні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Вишгородського районного суду Київської області від 25 листопада 2013 року.
Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 04 травня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 20 липня 2017 року, у задоволенні поданої заяви ОСОБА_3 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 12 листопада 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення. Ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 04 травня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 20 липня 2017 року залишено без змін.
06 червня 2025 року особа, яка не брала участі у справі, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, у якій просила скасувати рішення Вишгородського районного суду Київської області від 25 листопада 2013 року та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 04 березня 2026 року закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 25 листопада 2013 року.
23 квітня 2026 року через підсистему «Електронний суд» представник
ОСОБА_1 - адвокат Колодій О. М. звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Київського апеляційного суду від 04 березня 2026 року, повний текст якої складено
25 березня 2026 року, та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Ухвалою Верховного Суду від 07 травня 2026 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, а саме запропоновано заявнику сплатити судовий збір в розмірі 665, 60 грн.
У травні 2026 року заявником виконано вимоги ухвали Верховного Суду
від 07 травня 2026 року, надіслано заявником квитанцію про сплату судового збору.
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржуване судове рішення суперечить правовій позиції Великої Палати Верховного Суду у постанові від 04 березня 2026року у справі № 922/5241/21.
Вказує, що висновок апеляційного суду про те, що ОСОБА_1 , не є стороною договору і тому її права не порушені, суперечить презумпції спільності майна. Оскільки заявниця є співвласником в силу закону, вилучення ділянки на користь держави фактично припинило її право власності. Рішення суду від 25 листопада 2013 року призвело до припинення права власності заявниці на майно.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
За змістом частини першої статті 394 ЦПК України питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження) вирішує колегія у складі трьох суддів після одержання касаційної скарги, оформленої відповідно до вимог статті 392 ЦПК України.
Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України підставами для касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. Вказане правило застосовується судом касаційної інстанції і при оскарженні постанови суду апеляційної інстанції, яка прийнята за результатами апеляційного перегляду ухвали суду першої інстанції.
Вивчивши касаційну скаргу, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про відмову
у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга є необґрунтованою.
Положеннями пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України та пункту 9 частини третьої статті 2 ЦПК України передбачено, що однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення - у випадках, встановлених законом.
Пунктами 1, 3 частини першої статті 389 ЦПК України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: 1) рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті; 3) ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження.
Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Ця стаття визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов'язків.
На відміну від оскарження судового рішення учасниками справи, особа, яка не брала участі у справі, має довести наявність у неї правового зв'язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності таких критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов'язок, і такий зв'язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним. Разом із тим, судове рішення, оскаржуване особою, яка не брала участі у справі, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов'язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та ухвалення рішення судом першої інстанції є заявник, або в рішенні міститься судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах, або рішення впливає на права та обов'язки такої особи.
Пунктом 3 частини першої статті 362 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося.
Системний аналіз наведеної норми процесуального права свідчить про те, що суд апеляційної інстанції лише в межах відкритого апеляційного провадження має процесуальну можливість зробити висновок щодо вирішення чи невирішення судом першої інстанції питань про права та інтереси особи, яка не брала участі у розгляді справи судом першої інстанції. Якщо обставини вирішення судом першої інстанції питання про права, інтереси та свободи особи, яка не була залучена до участі у справі, не підтвердились, апеляційне провадження підлягає закриттю.
Схожий правовий висновок висловлений Верховним Судом у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 17 лютого 2020 року у справі № 668/17285/13-ц (провадження № 61-41547сво18).
Установлено, що рішенням Вишгородського районного суду Київського суду від 10 березня 2025 року у справі № 363/318/25 встановлено факт спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу у період часу з 01 січня 2010 року по
ІНФОРМАЦІЯ_1 .
При ухваленні Вишгородським районним судом Київської області рішення від 10 березня 2025 року у справі № 363/318/25 про встановлення факту спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, питання набуття ОСОБА_1 та
ОСОБА_3 земельної ділянки з кадастровим номером 3221810100:38:095:0173 за спільні кошти подружжя не вирішувалося.
В апеляційному порядку оскаржувалось рішення Вишгородського районного суду Київської області від 25 листопада 2013 року, яким у задоволенні позовних вимог в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 26 грудня 2011 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , та повернення земельної ділянки відмовлено.
Апеляційний суд закриваючи апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 25 листопада 2013 року, обґрунтовано вважав, що оскаржуваним судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки заявниці ОСОБА_1 не вирішувалося, мотивувальна частина оскаржуваного рішення не містить висновків або судження суду про права та обов'язки апелянта ОСОБА_1 , в резолютивній частині - суд першої інстанції не вказує про права та обов'язки ОСОБА_1 .
Факт спільного проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з 01 січня 2010 року по 16 листопада 2013 року заявниці ОСОБА_1 та відповідача у справі - ОСОБА_3 , як сторони оспорюваного договору купівлі-продажу від 26 грудня 2011 року, не є підставою для висновку апеляційного суду про вирішення судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні питань про права та обов'язки ОСОБА_1 .
Виходячи з вищенаведеного, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що суд першої інстанції, ухваливши оскаржене рішення, не вирішував питання про права, обов'язки чи інтереси заявника, а тому апеляційне провадження підлягає закриттю на підставі пункту 3 частини 1 статті 362 ЦПК України.
Доводи, наведені в касаційній скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновками суду з їх оцінкою та на правильність висновків апеляційного суду не впливають.
З огляду на викладене у відкритті касаційного провадження на ухвалу Київського апеляційного суду від 04 березня 2026 року слід відмовити, оскільки касаційна скарга є необґрунтованою, а правильне застосування апеляційним судом норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування.
Керуючись статтею 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , подану адвокатом Колодієм Олександром Миколайовичем, на ухвалу Київського апеляційного суду від 04 березня 2026 року у справі за позовом міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в Київській області в інтересах держави в особі Київського обласного управління лісового та мисливського господарства, Державного підприємства «Вищедубечанське лісове господарство» до Вишгородської міської ради Київської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсним рішення міської ради та державного акту на права власності на земельну ділянку, визнання недійсним договору та витребування земельної ділянки.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді:М. Є. Червинська І. А. Воробйова В. М. Коротун