Справа № 127/35815/25
Провадження № 2/127/8265/25
02 червня 2026 рокум. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області у складі судді Шаміної Ю.А., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) осіб в місті Вінниці цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
ТОВ «Споживчий центр» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Свої вимоги мотивувало тим, що 17.05.2025 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №17.05.2025-100000507 шляхом підписання цифровим електронним підписом пропозиції про укладення кредитного договору (оферти) та заявки на отримання кредиту, що є невід'ємною частиною договору. Відповідно до умов договору, відповідачу надано кредит у розмірі 5000,00 грн строком користування 168 днів, тобто до 31.10.2025. Продовження (лонгація, пролонгація) строку кредитування та строку виплати кредиту/строку договору не передбачена. Процентна ставка «Стандарт» у розмірі 1% за один день користування кредитом, застосовується протягом перших семи чергових періодів користування кредитом, зазначених у графіку платежів. Протягом наступних чергових платежів застосовується процентна ставка «Економ» у розмірі 0,5% за один день користування кредитом. Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. Комісія, пов'язана з наданням кредиту становить 250,00 грн, нараховується кредитором та обліковується в день видачі кредиту. Комісія за обслуговування кредитної заборгованості становить 250,00 грн, нараховується кредитором та обліковується в перший день кожного з трьох чергових періодів, наступних за першим черговим періодом. Неустойка нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов'язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов'язання у розмірі 75,00 грн. Товариство свої зобов'язання за договором виконало в повному обсязі, шляхом перерахування коштів відповідачу. Натомість відповідач свої зобов'язання належним чином не виконує, у зв'язку з чим утворилась заборгованість, що станом на дату подання позову становить 15150,00 грн, з яких: 5000,00 грн - заборгованість по тілу кредиту; 6650,00 грн - заборгованість по процентам; 250,00 грн - заборгованість по комісії, пов'язаній за надання кредиту; 750,00 грн - заборгованість по додатковій комісії за обслуговування кредитної заборгованості; 2500,00 грн - заборгованість по неустойці. Вищевикладене й стало підставою для звернення до суду із вимогами про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором №17.05.2025-100000507 від 17.05.2025 в розмірі 15150,00 грн, а також судових витрат по сплаті судового збору в сумі 2422,40 грн.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 03 грудня 2025 року відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) осіб з роз'ясненням процесуальних прав учасників справи, зокрема, щодо надання у визначені строки відповідачем відзиву на позов, а позивачем письмової відповіді на такий відзив.
Відповідач ОСОБА_1 правом на відзив в порядку визначеному чинним законодавством не скористався. 12.12.2025 року до суду надійшла його заява яка іменована «відзив», в якій ОСОБА_1 у якій вказав про визнання боргу у сумі 15150,00 грн та просив його стягнути рівними частинами (тіло кредиту) з пенсійного грошового забезпечення, а також звільнити від сплати судового збору, оскільки є особою з інвалідністю внаслідок війни. Відповідач не надав доказів направлення цього «відзиву» іншій стороні, тому суд оцінює її як заяву про визнання позову.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов до наступного.
Судом установлено наступні фактичні обставини справи, яким відповідають правовідносини, врегульовані нормами ст. 207, 526, 527, 530, 536, 546, 549, 610-611, 625, 628, 629, 639, 1048, 1049, 1054, 1055 ЦК України.
Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір ). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Відповідно до ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 7, 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 зазначеного Закону встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «; Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Відповідно до ст. 1054-1055 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі.
Згідно ст. 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Такими обставинами (предметом доказування) у даній справі є наявність між сторонами договірних правовідносин, що випливають з кредитного договору, та належне (неналежне) виконання сторонами своїх зобов'язань відповідно до їх умов та вимог ЦК України.
Судом установлено, що 17.05.2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №17.05.2025-100000507 шляхом прийняття пропозиції про укладення кредитного договору (кредитної лінії) (оферти), яка розміщена на сайті кредитора та підписанням заявки після ідентифікації позичальника, обрання ним конкретних умов та схвалення їх кредитором, а також підписанням відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), які сформовані на сайті кредитора та підписані позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора (коду), отриманого позичальником в sms-повідомленні на номер телефону, вказаний при його ідентифікації на сайті.
З договору слідує, що за цим договором кредитодавець зобов'язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти, комісію. Кредит надається на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника. Кредит надається позичальнику на наступних умовах: дата надання/видачі кредиту та сума кредиту встановлюється у заявці, яка є невід'ємною частиною даної оферти; тип кредиту кредитна лінія; строк, на який надається кредит та дата повернення (виплати) кредиту, встановлюється у заявці, яка є невід'ємною частиною даної оферти; проценти за користування кредитом (проценти) встановлюються у заявці, яка є невід'ємною частиною даної оферти; графік платежів встановлюється у заявці, яка є невід'ємною частиною кредитного договору (п.3.1-3.8 пропозиції).
Відповідно до п. 4.1, 4.3-4.4, 6.1 пропозиції, кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб надання позичальнику коштів у рахунок кредиту: перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 5168-74ХХ-XXXX-1734.
Днем надання кредиту вважається день списання відповідної суми коштів з рахунку кредитодавця, а днем погашення кредиту/сплати платежу - день надходження коштів у касу кредитодавця готівкою або зарахування на поточний рахунок кредитодавця, що підтверджується випискою з поточного рахунку кредитодавця. Сторони встановлюють, що проценти нараховуються з дня надання кредиту (включаючи безпосередньо день надання кредиту) включно до дати його фактичного повернення. Проценти за користування нараховуються та обліковуються кредитодавцем щоденно. Комісії нараховуються у порядку, встановленому договором.
Позичальник зобов'язався використати кредит на зазначені в договорі цілі, що не суперечить чинному законодавству України і забезпечити своєчасне повернення кредиту та процентів шляхом внесення в касу кредитодавця готівкою або перерахування на рахунок кредитодавця в такі терміни: а) повернення кредиту, сплата процентів у термін та на строк, вказані у заявці, яка є невід'ємною частиною даної оферти; б) неустойка, яка може бути нарахована кредитодавцем за несвоєчасне виконання зобов'язань за цим договором, негайно з моменту пред'явлення кредитодавцем вимоги (усної чи письмової) про нарахування таких санкцій.
Відповідно до умов заявки, сума кредиту становить 5000,00 грн, строк - 168 днів з дати його надання, тобто з 17.05.2025 року по 31.10.2025 року. Процентна ставка «Стандарт» у розмірі 1% за 1 (один) день користування кредитом, застосовується протягом перших 7 чергових періодів користування кредитом. В свою чергу процентна ставка «Економ» становить 0,5% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, в яких застосовується процентна ставка «Стандарт». Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку.
Комісія, пов'язана з наданням кредиту становить 5% від суми кредиту та дорівнює 250,00 грн. Комісія за надання кредиту нараховується та обліковується в день видачі кредиту, сплачується згідно графіку платежів. Комісія за обслуговування кредитної заборгованості становить 250,00 грн у кожному з 3 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом. Комісія за обслуговування нараховується кредитором та обліковується в перший день кожного з 3 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом, сплачується згідно графіку платежів. Комісія за обслуговування встановлюється (економічна сутність) за організацію та забезпечення надання інформаційної підтримки позичальника по телефону, в особистому кабінеті та на відділеннях, забезпечення надання можливості робити платежі онлайн на відділеннях, забезпечення надання можливості відновлення забутого паролю для входу в особистий кабінет як віддалено, так і на відділеннях, забезпечення інформування про дати сплати чергового платежу, консультаційні послуги, інші послуги, які прямо не вказані в цьому пункті, однак, надання яких забезпечено кредитодавцем та пов'язане з обслуговуванням кредитної заборгованості. До комісії до обслуговування кредитної заборгованості не включено послуги, які кредитодавець зобов'язаний надавати позичальнику безоплатно відповідно до чинного законодавства, зокрема, за надання один раз на місяць на вимогу споживача інформації про споживчий кредит. Протягом строку дії договору тарифи та комісії за фінансовою послугою залишаються незмінними. Кредитодавець не надає додаткових та/або супутніх послуг. Сторонами договору в цій заявці також погоджено графік платежів на виконання умов кредитного договору.
Неустойка становить 75,00 грн за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов'язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов'язання.
На підтвердження існування договірних відносин позивачем було надано пропозицію про укладення кредитного договору (кредитної лінії) (оферти), заявку, яка є невід'ємною частиною пропозиції про укладення кредитного договору, відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) від 17.05.2025 року.
З наданих позивачем документів слідує, що вони підписані відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором Е422, отриманого позичальником в sms-повідомленні на номер телефону НОМЕР_1 , який вказаний при його ідентифікації (акцепт), сформованому на сайті кредитора.
Відповідно до пунктів 11.3 пропозиції про укладення кредитного договору (оферта) позичальник підтверджує, що вказаний ним при реєстрації номер телефону належить виключно позичальнику, не переданий та не буде переданий в користування та/або володіння та/або розпорядження будь-яким особам, саме цей номер телефону використовується та буде використовуватись позичальником при виконанні умов даного договору, вчинені будь-яких операцій за ним.
В даному випадку суд звертає увагу, що оскільки даний договір укладено за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через веб-сайт та відповідач підписав його електронним підписом одноразовим ідентифікатором, то без отримання відповідного ідентифікатора на номер мобільного телефону, який ним особисто зазначений, без здійснення входу до інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, такий договір не був би укладений.
Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 07 жовтня 2020 року у справі №132/1006/19, від 28 квітня 2021 року у справі №234/7160/20, від 01 листопада 2021 року у справі №234/8084/20, від 14 червня 2022 року у справі №757/40395/20, від 08 серпня 2022 року у справі №234/7298/20.
Матеріали справи також містять додаток до кредитного договору інформаційне повідомлення позичальника ОСОБА_1 , яке містить контактний телефон позичальника, інформацію про місце роботи позичальника, персональні данні про третіх осіб та повідомлення про кримінальну відповідальність.
Сукупність вказаних доказів підтверджує, що між позивачем та відповідачем 17.05.2025 року був укладений кредитний договір (оферти) №17.05.2025-100000 та сторони погодили всі істотні умови договору.
ТОВ «Споживчий центр» свої зобов'язання за кредитним договором №17.05.2025-100000507 від 17.05.2025 року виконало в повному обсязі шляхом перерахунку коштів на банківську картку ОСОБА_1 , яка зазначена останнім заявці, що підтверджується довідкою №30-1011 від 10.11.2025 ТОВ «Універсальні платіжні рішення».
Позичальник свої зобов'язання належними чином не виконує.
Згідно довідки-розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором №17.05.2025-100000507 від 17.05.2025 року відносно позичальника ОСОБА_1 слідує, що заборгованість відповідача перед позивачем становить 15150,00 грн, з яких: 5000,00 грн - основний борг, 250,00 грн - комісія за надання, 750,00 грн - комісія за обслуговування, 2500,00 грн - неустойка, 6650,00 грн - проценти, нараховані за період з 17.05.2025 по 31.10.2025.
Відповідач позовні вимоги щодо визначеного позивачем розміру заборгованості визнав, однак, суд не приймає таке визнання позову в частині неустойки, з огляду на наступне.
Зі змісту ч. 4 ст. 206 ЦПК України слідує, що суд не приймає визнання позову відповідачем, якщо таке визнання суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.
Відповідно до п. 24 постанови Пленуму Верховного суд України від 12 червня 2009 року №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтересів інших осіб (не відповідачів), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з'ясування і дослідження інших обставин справи.
Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 15 червня 2020 року у справі №588/1311/17, від 15 липня 2020 року у справі №524/10054/16, від 09 вересня 2020 року у справі №572/2515/15-ц, суд не вправі покласти в основу свого рішення лише факт визнання позову відповідачем, не дослідивши при цьому обставини справи. Тобто повинно мати місце не лише визнання позову, а й законні підстави для задоволення позову.
У відповідності зі ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України.
Так, позивач просить стягнути з відповідача 2500,00 грн неустойки. Нарахування неустойки на підставі п. 17 заявки за своїм змістом є мірою відповідальності позичальника, що відповідає положенню ст. 549 ЦК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року № 3498-ІХ, внесено зміни до Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» та виключено пункт 6-1, що передбачав звільнення споживача від відповідальності перед кредитодавцем за прострочення виконання зобов'язання за договором про споживчий кредит, а саме: від обов'язків сплачувати кредитодавцю неустойку (штраф, пеню) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов'язань за таким договором у разі такого прострочення у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк з дня його припинення або скасування.
В той же час, відповідно до п. 18. Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (не виконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
На час розгляду справи положення п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України є чинними.
Відповідно до ст. 4 ЦК України основу цивільного законодавства України становить Конституція України. Основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово виснувала, що якщо Цивільний кодекс України та інший нормативно-правовий акт, який має юридичну силу закону України, містять однопредметні приписи різного змісту, то пріоритетними є приписи Цивільного кодексу України (постанови від 22 червня 2021 року у справі №334/3161/17 (пункт 17), від 18 січня 2022 року у справі №910/17048/17 (пункт 78), від 29 червня 2022 року у справі №477/874/19 (пункт 69)).
Беручи до уваги, що заборгованість у виді неустойки в сумі 2500,00 грн за кредитним договором №17.05.2025-100000507 від 17.05.2025 року нарахована в період дії в Україні воєнного стану, тому в силу вищевказаних положень чинного законодавства позичальник звільняється від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення та відповідно позов в частині стягнення з відповідача на користь позивача 2500,00 грн неустойки за цим кредитним договором задоволенню не підлягає.
У решті сума заборгованості за цим кредитним договором встановлена на підставі наданих суду доказів. Відтак суд дійшов висновку про неналежне виконання позичальником своїх зобов'язань, внаслідок чого права позивача порушенні, існує заборгованість за кредитним договором в розмірі 12650,00 грн, з яких: 5000,00 грн - основна сума боргу, 6650,00 грн - проценти, 250,00 грн - комісія пов'язана з наданням кредиту, 750,00 грн - комісія за обслуговування кредитної заборгованості, яка і підлягає стягненню з відповідача.
Суд звертає увагу, що відповідач вказує про бажання сплатити заборгованість частинами, зазначаючи про свій матеріальний стан.
Згідно ч. 1 ст. 267 ЦПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
За вказаною нормою розстрочка виконання рішення суду є установленим механізмом його повного виконання за визначеними судом частинами й у встановлені судом строки, який суд може застосувати у виняткових випадках під час вирішення спору по суті, якщо за досліджених судом обставин по справі вбачатиметься реальне утруднення або об'єктивна неможливість виконання рішення суду.
Судом установлено, що відповідач є особою з інвалідністю 3 групи, має зобов'язання зі сплати аліментів.
З огляду на встановлені обставини, соціальний аспект та ті, виклики, що постали перед українським суспільством, внаслідок повномасштабного вторгнення РФ, суд вбачає, в порядку реалізації дискреційних повноважень, що надані суду ст. 267 ЦК України, можливим встановити порядок виконання рішення шляхом розстрочення сплати встановленого розміру заборгованості за кредитним договором на 6 місяців шляхом сплати заборгованості рівними платежами щомісяця до повного погашення, з правом дострокового погашення. Тобто стягнення повинно відбуватися щомісячно у розмірі 2108,33 грн (12650,00 грн : 6 місяців).
Питання судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України.
Правові засади справляння судового збору, платники, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок його сплати, підстави звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України «Про судовий збір».
Пільги зі сплати судового збору передбачені у ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю внаслідок Другої світової війни та сім'ї воїнів (партизанів), які загинули чи пропали безвісти, і прирівняні до них у встановленому порядку особи.
У ст. 4 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» передбачено, що ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.
Перелік осіб, які належать до осіб з інвалідністю внаслідок війни та прирівняних до них осіб, визначений у ст. 7 цього Закону.
Ветеранам війни вручаються посвідчення та нагрудні знаки. Порядок виготовлення та видачі посвідчень і знаків встановлюється Кабінетом Міністрів України та міжнародними договорами, в яких бере участь Україна. Учасникам бойових дій, інвалідам війни, учасникам війни та постраждалим учасникам Революції Гідності, які одночасно є членами сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членами сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України, видається одне посвідчення за їхнім вибором, у якому робиться відмітка про встановлення іншого правового статусу (частини перша, третя статті 18 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»).
Відповідно до п. 23 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» особам з інвалідністю внаслідок війни та прирівняним до них особам надаються пільги зі сплати податків, зборів, мита та інших платежів до бюджету відповідно до податкового та митного законодавства.
У постанові Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі №461/663/17 вказано, що «відповідно до посвідченням від 14 грудня 2010 року ОСОБА_4 є інвалідом ІІІ групи і має право на пільги, встановлені законодавством для ветеранів війни-інвалідів війни. За таких обставин заявник має право на пільги щодо сплати судового збору, встановлені пунктом 8 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», під час розгляду справи в усіх судових інстанціях, зокрема і при поданні апеляційної скарги. Відповідні висновки щодо правильного застосування пункту 8 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» у взаємозв'язку із Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» висловлені Верховним Судом України у постанові від 29 червня 2016 року у справі №6-855цс16. Суд апеляційної інстанції на зазначене уваги не звернув та не перевірив належним чином посилання ОСОБА_4 щодо звільнення від сплати судового збору як особи, яка має право на пільги, встановлені законодавством для ветеранів війни-інвалідів війни, що призвело до постановлення помилкової ухвали про визнання апеляційної скарги неподаною і її повернення з підстав несплати судового збору».
Аналогічні висновки зроблені у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі №800/203/17, постановах Верховного Суду від 27 березня 2020 року у справі №826/13286/16, від 20 травня 2020 року у справі №640/14679/19, від 02 липня 2020 року у справі № 620/2075/19, від 13 травня 2021 року у справі №300/2690/19, від 24 листопада 2021 року у справі №761/1004/20, від 13 грудня 2023 року у справі №210/834/15-ц, від 04 вересня 2024 року у справі №569/23722/23.
Відповідач посилався на те, що він звільнений від сплати судового збору як ветеран війни особа з інвалідністю внаслідок війни, додавши копію посвідчення серії НОМЕР_2 від 28 березня 2025 року, дійсне до 01 квітня 2028 року.
Таким чином ОСОБА_1 як особа, що має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - осіб з інвалідністю внаслідок війни, звільнений від сплати судового збору під час розгляду справи, а відтак відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України судовий збір в розмірі 2022,66 грн (пропорційно розміру задоволеної частини позовних вимог) підлягають компенсації за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Керуючись ст. 526, 527, 530, 536, 610-611, 628, 629, 634, 638, 639, 1048, 1049, 1054, 1055 ЦК України, Законом України «Про електронну комерцію», ст. 81, 141, 263-265, 279, 354 ЦПК України, суд -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором №17.05.2025-100000507 від 17.05.2025 року в сумі 12650,00 грн (дванадцять тисяч шістсот п'ятдесят гривень), з яких: 5000,00 грн - основна сума боргу, 6650,00 грн - проценти, 250,00 грн - комісія пов'язана з наданням кредиту, 750,00 грн - комісія за обслуговування кредитної заборгованості.
У решті вимог відмовити.
Розстрочити виконання рішення суду про стягнення заборгованості за кредитним договором №17.05.2025-100000507 від 17.05.2025 року в розмірі 12650,00 грн строком на шість місяців, зі сплатою щомісячних платежів у сумі 2108,33 грн до повного погашення, починаючи з дня набрання рішення законної сили, з правом дострокового погашення вказаної заборгованості.
Компенсувати Товариству з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» за рахунок держави судовий збір в сумі 2022,66 грн (дві тисячі двадцять дві гривні шістдесят шість копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники справи:
позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», код ЄДРПОУ 37356833, місцезнаходження: вул. Саксаганського, буд. 133-А, м. Київ;
відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , остання відома адреса: АДРЕСА_1 .
Суддя Шаміна Юлія Анатоліївна