02 червня 2026 року м. ТернопільСправа № 921/309/26
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Чопка Ю.О.
розглянув матеріали заяви (вх.№347 від 19.05.2026 ) та заяву про усунення недоліків від 28.05.2026 (вх.№4168 від 29.05.2026) подані
за заявою боржника ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1
про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність в порядку Книги п'ятої Кодексу України з процедур банкрутства
19.05.2026 через систему "Електронний суд" ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Тернопільської області з заявою (вх. №347) про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність в порядку книги 5 Кодексу України з процедур банкрутства.
Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.05.2026 справу №921/309/26 передано на розгляд судді Чопку Ю.О.
Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Відповідно до ст. 113 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи-підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.
Розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про його неплатоспроможність, суд ухвалою від 25.05.2026 залишив її без руху. Надавши заявникові строк для усунення недоліків заяви, шляхом подання документів, зазначених в описовій частині цієї ухвали. Попередив заявника, що у разі не усунення недоліків заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із заявою.
29.05.2026 до суду від ОСОБА_1 надійшла заява про усунення недоліків (вх. № 4168) з додатками.
Дослідивши вищезазначену заяву, судом встановлено, що ОСОБА_1 недоліки, що були зазначені в ухвалі Господарського суду Тернопільської області від 25.05.2026 про залишення заяви без руху, усунув частково.
Так, у відповідності до положень ст. 116 КУзПБ обов'язок подання документів, на підставі яких виникла заборгованість заявника, покладено на заявника. Саме заявник, звертаючись до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи, повинен розкрити повну та вичерпну інформацію про загальну суму заборгованості та строк виконання зобов'язань, а також документально підтвердити таку інформацію належними та допустимими доказами у розумінні вимог статті 76-77 Господарського процесуального кодексу України, що також передбачено пунктами 3, 14 частини третьої статті 116 КУзПБ.
З заявою про усунення недоліків боржник надав докази звернення (запити) до фінансових установ для отримання кредитних договорів укладених з ОСОБА_1 , доказів, що підтверджують заборгованість перед кредиторами (розрахунки боргу, претензії по кожному кредиту, довідки) тощо.
Слід зазначити, що ОСОБА_1 також надано запити, адресовані АТ "Тескомбанк" та АТ "Універсал Банк", в яких він зазначає, що є позичальником коштів, відповідно до договору від 04.10.2021 у сумі 15650 та договору від 26.10.2022, однак зазначених кредиторів не включив до конкретизованого списку кредиторів, що не відповідає вимогам п.3ч.3 ст.116 КУзПБ.
У відповідності до ч. 1, 4 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Суд зазначає, що відповідно правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 21.10.2020р. №915/36/20, в будь-якому випадку на момент подачі заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство документів (первинних документів, договорів, бухгалтерського балансу, аудиторський висновок, судові рішення тощо), які б змогли підтвердити наявність ознак неплатоспроможності або її загрози, інакше таке банкрутство має ознаки фіктивного, тобто ініційованого з метою невиконання зобов'язань. Тобто, Верховний Суд у вказаній постанові наголосив на необхідності подання усіх документів, які підтверджують ознаки неплатоспроможності або її загрози, при цьому, вид необхідних документів залежить від підстав виникнення такої неплатоспроможності.
В постанові від 13.05.2024 у справі №922/5486/23 Верховний Суд зазначив, оскільки відкриття провадження у справі про неплатоспроможність має відповідні правові наслідки процесуального та майнового характеру, то на фізичну особу боржника (як єдиного суб'єкта звернення із заявою про відкриття провадження у такій справі) покладається обов'язок підтверджувати обставини його неплатоспроможності чи її загрози доказами у відповідному (достатньому) обсязі, у тому числі первинними документами, задля забезпечення перевірки господарським судом підстав та моменту виникнення зазначених боржником грошових вимог кредиторів, встановлення їх характеру та розміру. Самого кредитного звіту недостатньо для підтвердження зазначених обставин, оскільки такий звіт хоч і є належним доказом наявності кредитних відносин боржника з кредиторами, однак може містити неповну чи недостовірну інформацію про розмір заборгованості боржника, в тому числі за основним зобов'язанням. Отже, подання боржником при зверненні до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про його неплатоспроможність лише кредитного звіту, однак без додавання інших документів (які стали підставою виникнення грошового зобов'язання у розумінні статті 1 КУзПБ) для належного підтвердження розміру заборгованості цього боржника (в тому числі за основним зобов'язанням), підстав виникнення зобов'язань та строків їх виконання, є недостатнім для доведення відповідних обставин та, як наслідок, встановлення судом наявності підстав для відкриття провадження у такій справі.
Таким чином, оскільки ОСОБА_1 не подано усіх первинних документів, у суду відсутня можливість встановити наявність ознак неплатоспроможності заявника або загрози такої неплатоспроможності, що позбавляє можливості суду надати оцінку щодо права боржника звернутись до господарського суду з заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство в порядку ч. 2 ст. 115 КУзПБ. В зв'язку з чим, заявником не додержано вимог ст. 116 КузПБ.
У відповідності до п. 5 ч. 3 ст. 116 КУзПБ заявником повторно не надано довідку №31/34/85зї8520206 від 18.05.2026 видану РСЦ МВС в Хмельницькій, Тернопільській та Чернівецькій областях, на яку він посилається, як на підставу відсутності у нього транспортних засобів.
Згідно з п. 8 ч. 3 ст. 116 КУзПБ, до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність додаються відомості про всі наявні рахунки/електронні гаманці боржника (у тому числі депозитні рахунки), відкриті в банках та інших фінансово-кредитних установах, небанківських надавачах платіжних послуг, емітентах електронних грошей в Україні та за кордоном, їх реквізити, із зазначенням сум грошових коштів на таких рахунках, електронних гаманцях.
До заяви про усунення недоліків, ОСОБА_1 долучив довідку АТ КБ "ПриватБанк" від 27.05.2026 про відкриті рахунки : НОМЕР_2 (картка для виплат); НОМЕР_3 (послуга накопичення "Скарбничка"; НОМЕР_4 (картка універсальна Голд) ;
НОМЕР_5 (Національний кашбек) ; НОМЕР_6 (картка Універсальна).
В той час, боржник не вказав про вищезазначені рахунки, не надав виписки по цих рахунках (зокрема, в підтвердження доказів припинення погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів у розмірі більше 50 % місячних платежів за кожним з кредитних зобов'язань).
Таким чином, заявником не надано чіткого переліку усіх наявних рахунків/електронних гаманців боржника (у тому числі депозитних рахунки), відкритих в банках та інших фінансово-кредитних установах, їх реквізити, із зазначенням сум грошових коштів на таких рахунках, електронних гаманцях; та не надано актуальних банківських виписок, у яких відображено інформацію щодо руху основних активів з часу виникнення зобов'язань перед кредиторами.
Зазначена інформацію також не відображається у деклараціях про майновий стан боржника, що не відповідає п. 11 ч. 3, ч. 5 ст. 116 КУзПБ .
На виконання вимог вищезазначеної ухвали суду, заявник надав суду укладений з ОСОБА_2 , договір від 11.05.2026 про оплату праці, винагороду та відшкодування витрат арбітражного керуючого, згідно умов якого, сторони обумовили розтермінування внесення сум оплати на депозитний рахунок суду в якому відкрито провадження у справі про неплатоспроможність, до закриття провадження у справі (п. 3.4.).
З цього приводу суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 12 ч. 3 ст. 116 КУзПБ до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність додаються докази авансування боржником на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень.
Пунктами 2-1 Прикінцевих та перехідних положень КУзП передбачено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи призначення арбітражного керуючого для виконання повноважень розпорядника майна або керуючого реструктуризацією у разі відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) здійснюється з урахуванням особливостей, визначених цим пунктом.
Згідно з п. 1-6 Прикінцевих та Перехідних положень КУзПБ, стосовно боржника справу про банкрутство (неплатоспроможність) може бути відкрито без здійснення авансування передбаченої цим Кодексом винагороди арбітражному керуючому на депозитний рахунок суду. У такому разі до заяви про відкриття справи про банкрутство (неплатоспроможність) додається копія укладеної заявником угоди з обраним ним арбітражним керуючим про виконання арбітражним керуючим повноважень у справі про банкрутство (неплатоспроможність) до її закриття з виплатою на умовах, визначених цією угодою, винагороди в розмірі, що не має перевищувати розмір, встановлений цим Кодексом. Господарський суд, відкриваючи провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) відповідно до цього пункту, призначає розпорядником майна або керуючим реструктуризацією арбітражного керуючого, з яким заявником укладено угоду.
Аналіз вище вказаних норм КУзПБ свідчить про те, що боржник може: або авансувати на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень, або надати угоду з обраним ним арбітражним керуючим про виконання повноважень у справі про неплатоспроможність до її закриття з виплатою на умовах, визначених цією угодою.
Частиною 4 ст. 236 ГПК України зазначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові КГС ВС від 19.11.2020, що винесена у справі № 910/726/20 (п. 36, 37) вказано, що законодавцем не передбачено жодних альтернативних можливостей авансуванню на депозитний рахунок суду оплати послуг керуючого реструктуризацією за три місяці виконання ним повноважень, що є гарантією з боку держави оплати праці цієї особи на час формування реєстру вимог кредиторів у справі про банкрутство та відповідає гарантіям на оплату праці відповідно до ч. 2, 6 ст. 43 Конституції України. Обов'язок заявника при зверненні із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність авансувати на депозитний рахунок суду винагороду керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень врегульований положеннями КУзПБ імперативно. Угода з арбітражним керуючим може розглядатись як альтернатива лише у випадку, якщо арбітражний керуючий погодиться виконувати повноваження на власний ризик з оплатою після реалізації майна або за рахунок інших джерел, не залучаючи механізм гарантування через депозит суду в момент відкриття провадження.
Таким чином, сторонами до виконання вищезазначеного договору фактично залучено Господарський суд Тернопільської області, який виступає як сторона, яка приймає та зараховує на свій депозитний рахунок грошові кошти заявника, призначені для виплати грошової винагороди арбітражному керуючому.
Проте, з огляду абз. 6 п. 1-6 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ, сторонами відповідного договору, який регулює оплату грошової винагороди, повинні бути тільки арбітражний керуючий, як особа яка отримує таку винагороду, та фізична особа-боржник. Залучення до виконання вказаного договору суду є таким, що не узгоджується приписами КУзПБ.
Отже, зазначена угода в цій частині не відповідає вимогам законодавства.
Суд констатує, що до матеріалів заяви боржником не додано доказів авансування винагороди арбітражному керуючому на разунок суду в розмірі 49 920 грн.
Окрім того, у відповідності до п.12 ч.3 ст. 116 КУзПБ, обов'язком боржника є складення реального (виконуваного) проекту плану реструктуризації, який після розгляду господарським судом грошових вимог та формування реєстру кредиторів розробляється, уточнюється та погоджується з кредиторами (вказана позиція викладена у Постанові Верховного Суду №925/473/20 від 25.08.2021).
В матеріалах справи відсутні заяви окремих осіб про зобов'язання (погодження) протягом 5 років на постійній основі надавати фінансову допомогу, в тому числі здійснити авансування винагороди керуючому реструктуризацією в розмірі 49 920 грн. Тому, суд критично ставиться до розписки підписаної ОСОБА_1 про отримання допомоги. В матеріалах справи відсутні інші розписки, які б підтверджували надання такої допомоги боржнику.
Відповідно до ч. 4 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.
За приписом ч. 6 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи не пізніше п'яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.
Згідно ч. 7 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу, яку може бути оскаржено. Копія позовної заяви залишається в суді.
На підставі вищевикладеного та враховуючи те, що заявник не усунув вказані недоліки, суд дійшов висновку про повернення поданої заяви та доданих до неї документів заявнику.
При цьому, суд звертає увагу, що у відповідності до п. 8 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення недоліків.
Керуючись ст. ст.2, 9 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. ст. 174, 232, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд,
1. Заяву ОСОБА_1 (вх. №347 від 19.05.2026) про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність разом з доданими до неї документами повернути заявнику без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку, передбаченому статтями 255-257 Господарського процесуального кодексу України.
З огляду на те, що заяву про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника фізичної особи з додатками та заяву про усунення недоліків сформовано в системі "Електронний суд" та надано їх суду лише в електронному вигляді, з урахуванням приписів ч. 7 ст. 6 ГПК України, паперовий варіант вказаних заяв з додатками заявнику не повертаються.
Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.
Суддя Ю.О. Чопко