ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
02.06.2026Справа № 910/3113/26
Господарський суд міста Києва в складі головуючого судді Блажівської О.Є., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу №910/3113/26
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРЕЙНСВАРД» (03038, місто Київ, вул. Івана Федорова, буд. 32, літ. А, 3 поверх; ЄДРПОУ 41564379)
до відповідача Акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» (03150, місто Київ, вул. Єжи Гедройця, буд. 5; ЄДРПОУ 40075815)
про зобов'язання внесення зміни до особового рахунку шляхом відображення (відновлення, збільшення) на ньому грошової суми у розмірі 50 666, 52 грн
без виклику представників сторін,
Стислий виклад позовних вимог.
До Господарського суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «ГРЕЙНСВАРД» з позовом до Акціонерне товариство «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» про зобов'язання внесення зміни до особового рахунку шляхом відображення (відновлення, збільшення) на ньому грошової суми у розмірі 50 666, 52 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 06.03.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ГРЕЙНСВАРД» (далі також Позивач або Товариство) та Акціонерним товариством «Українська залізниця» (далі також Відповідач або Залізниця) укладено Договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 43 41564379/2020-001 (далі - Договір) шляхом прийняття в цілому пропозиції (акцепту) укласти публічний договір (оферти), що підтверджується Повідомленням про укладення Договору. Згідно з п. 1.1 предметом Договору є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах Залізниці, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника, пов'язаних з цим супутніх послуг і проведення розрахунків за ці послуги. 25.06.2025 Залізницею оприлюднено нову редакцію Договору, яка введена в дію з 01.07.2025. Згідно з п. 4.1 Договору, розрахунки за цим Договором здійснюються через філію «Єдиний розрахунковий центр залізничних перевезень» АТ «Укрзалізниця». Пунктом 4.2 Договору передбачено, що оплата послуг здійснюється в національній валюті України на умовах попередньої оплати шляхом перерахування коштів на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання перевізника, вказаний у розд. 15 Договору. На виконання п. 2.3.3 Договору для проведення розрахунків і обліку сплачених сум для Товариства відкрито особовий рахунок з наданням коду платника № 2829531. Згідно з п. 2.3.4 Договору Залізниця зобов'язана вести облік попередньої оплати, нарахованих і сплачених сум за здійсненні перевезення і надані послуги, пов'язані з перевезенням вантажу та надавати Товариство відповідні розрахункові документи в електронній формі. Відповідно до п. 4.5 Договору щодобово, упродовж періоду виконання Договору, Залізниця надає Товариству переліки перевізних документів в електронному вигляді, які відображають облік коштів, перерахованих та витрачених Позивачем на виконання Договору за звітну добу. Пунктом 9.6 Договору визначено, що умови Договору мають пріоритет (вищу силу) над іншими правочинами укладеними між Сторонами. У випадку наявності суперечностей між Договором та такими іншими правочинами, виконанню підлягатимуть умови встановлені Договором. Згідно з п. 14 Договору невід'ємною частиною Договору є додатки, зокрема Додаток 1-4 «Умови накопичення вагонів». Відповідно до п. 14.1 Договору у випадку, якщо додатками до Договору визначені умови інші ніж в основному тексті Договору, такі умови додатків мають переважну силу над умовами основного тексту Договору. Отже, Залізницею текстом Договору чітко та однозначно встановлено, що умови Додатку 1-4 до Договору мають пріоритет над умовами Договору та інших правочинів, що існують між сторонами. Так, приписами Додатку 1-4 «Умови накопичення вагонів » встановлено, зокрема: На окреме замовлення Перевізник надає послуги Замовнику з накопичення порожніх та/або з вантажем власних вагонів Перевізника та/або вагонів Замовника на коліях загального користування станцій накопичення для відправлення їх групами, маршрутними поїздами або контейнерними поїздами на станції призначення (далі - накопичення вагонів) (п. 1). Станціями накопичення можуть бути станції відправлення та/або станції на шляху прямування вагонів до станції призначення (п. 2). В межах узгоджених станцій накопичення та кількості вагонів, що може бути накопичено, Замовник щомісячно надає Перевізнику на такі станції накопичення заявки на накопичення вагонів із зазначенням: станції накопичення; граничної кількості вагонів для накопичення; розподілу для накопичення вагонів за їх видами, різновидом вантажу, станції призначення; періоду дії такої заявки (п. 4). Початком накопичення вагонів є: на шляху прямування порожніх та/або з вантажем - прибуття вагонів на станцію накопичення; на станції відправлення момент фактичної передачі Замовником вагонів Перевізнику (п. 6). Часом закінчення накопичення вагонів є: на шляху прямування порожніх та/або з вантажем - формування поїзду з таких вагонів; на станції відправлення - приймання останнього вагону Перевізником (п. 7). Час перебування вагонів на коліях загального користування станції накопичення відображається в акті загальної форми ГУ-23 (п. 8). Нарахування платежів відбувається на станції накопичення за накопичувальною карткою ФДУ-92, відомістю плати за користування вагонами ГУ-46 з коду платника Замовника, яким замовлено надання такої послуги (п. 10). Перевізник, у разі виникнення технічної або технологічної неможливості надання послуги, має право призупинити надання послуг в односторонньому порядку, письмово повідомивши про таке Замовника (п. 13). Зважаючи на вказане, обґрунтованим є твердження, що у період накопичення вагонів для групових відправок / маршрутного поїзда / контейнерного поїзда у Залізниці відсутні підстави застосовувати матеріальну відповідальність за зберігання вантажу на коліях загального користування, оскільки у цей час здійснюється накопичення вагонів з вантажем у відповідності до умов Додатку 1-4 і ці правовідносини є предметом окремої спеціальної послуги. Разом з цим, за результатом проведеної перевірки розрахунків між сторонами Товариством виявлено безпідставно отримані Залізницею грошові кошти у розмірі 50 666,52 грн з ПДВ як збір за зберігання вантажу під час надання договірної послуги з накопичення вагонів з вантажем з метою формування маршрутного поїзда, тобто поза межами укладеного між сторонами Договору.
Позивач зазначає, що під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Таким чином, списання Залізницею з особового рахунку Товариства грошових коштів у сумі 50 666,52 грн як збору за зберігання вантажу відбулось у зв'язку з Договором, однак не на його виконання, а поза межами домовленостей, передбачених вказаним правочином . При цьому, інших способів повернення коштів закон та Договір не передбачають. Враховуючи, що у Залізниці були відсутні підстави для нарахування збору за зберігання при накопиченні маршрутного поїзда у розмірі 50 666,52 грн, то останні підлягають поверненню Товариству шляхом внесення змін до особового рахунку.
Стислий виклад заперечень відповідача.
Відповідачем подано до суду 01.04.2026 Відзив на позовну заяву. Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач зауважив, що в Акціонерному товаристві «Українська залізниця» з метою організації вантажних перевезень діє єдиний типовий договір про надання послуг з організації перевезення вантажу залізничним транспортом, редакція якого на момент укладення його сторонами була опублікована на сайті ЦТЛ https://uz-cargo.com/ 25.02.2020 та знаходиться у загальному доступі. Процедура укладення договору передбачає ініціацію процесу з боку замовника послуг шляхом оформлення в електронному вигляді Заяви про прийняття в цілому пропозиції (акцепт) укладення Договору про надання послуг з організації перевезення вантажу залізничним транспортом, яка погоджується Перевізником шляхом надання електронного Повідомлення про укладення Договору про надання послуг з організації перевезення вантажу залізничним транспортом (далі - Договір). Замовник послуг ТОВ «ГРЕЙНСВАРД» ініціював приєднання до договору (прийняв в цілому умови публічного договору) шляхом надання Заяви про прийняття в цілому пропозиції (акцепт) укладення договору про надання послуг з організації перевезення вантажу залізничним транспортом від 05.03.2020 № 41564379/2020-001. Укладення договору (приєднання до умов публічного договору) було погоджено Перевізником шляхом оформлення Повідомлення про укладення договору про надання послуг з організації перевезення вантажу залізничним транспортом» від 06.03.2020 № 43-41564379/2020-001, код платника 2829531 використовується для ідентифікації договірних відносин як номер договору. Таким чином, договір про надання послуг з організації перевезення вантажу залізничним транспортом між Перевізником та Замовником вважається укладеним 06.03.2020 року за № 2829531. Окрім того, відповідно протоколу електронного аукціону, однією з обов'язкових умов участі у аукціоні ProZorro.Продажі є - першочергово враховувати переробну спроможність під'їзної колії. Згідно з Договором про експлуатацію залізничної під'їзної колії №П/Д - 2475 від 02.12.2024 (письмова угода від 05.08.2025 № 2025/33), навантаження здійснювалась на під'їзних коліях №1, 2, 3, 4а ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ». У зв'язку з неможливістю формування маршруту на під'їзній колії Замовника, маршрут формувався на коліях станції Прилуки. Відповідно до пункту 7 вказаного договору максимальна кількість вагонів у кожній партії, що передаються власнику колії становить - не більше 20 умовних вагонів. Отже, до оформленням вантажу після забирання їх з місць навантаження/ вивантаження вагони простоювали в очікуванні оформлення перевізних документів. Як було зазначено вище, по станції Прилуки 25.11.2025 року ТОВ «Грейнсвард» (Замовник) здійснював навантаження 50 вагонів за накладною № 43455443 з вантажем зерно кукурудзи. Для організації відправлення вагонів на станції Прилуки були затримані на станційних коліях з причини пов'язаної з оформленням вантажу після забирання їх з місць навантаження/вивантаження. Вагони простоювали в очікуванні оформлення перевізних документів відправником ТОВ «Грейнсвард» під накопичення до повного складу маршруту. На засвідчення факту затримки вагонів в очікуванні формування маршруту, з причини, що залежить від вантажовласника ТОВ «Грейнсвард» складені акти загальної форми ГУ-23 №№ 4011, 4013, 4016, 4017, в яких зазначено опис обставин «затримка вагонів пов'язаної з оформленням вантажу після забирання їх з місць навантаження/вивантаження». По накопичувальній картці № 25112482 нарахований збір за зберігання у сумі 42 222,10 грн (без ПДВ). Обґрунтовуючи свої позовні вимоги Позивач помилково вважає, що під час навантаження та затримання вагонів на станційних коліях в очікуванні формування маршруту і оформлення ТОВ «ГРЕЙНСВАРД» накладної, йому надавалися послуги накопичення вагонів відповідно до Додатку № 1-4 до Договору про надання послуг з організації перевезення вантажу залізничним транспортом від 06.03.2020 року за № 2829531.
Відповідач також зазначає, що згідно з пунктом 1 додатку 1-4 Договору «Умови організації накопичення вагонів» на окреме замовлення Перевізник надає послуги Замовнику з накопичення порожніх та / або з вантажем власних вагонів Перевізника та / або вагонів Замовника на коліях загального користування станцій накопичення для відправлення їх групами, маршрутними або контейнерними поїздами на станції призначення (далі накопичення вагонів). Отже, головними умовами надання послуг з накопичення порожніх та/або з вантажем вагонів є наявність волевиявлення Замовника на отримання такої послуги, а саме - замовлення про надання окремих послуг, а також погодження Перевізником на надання такої послуги, а саме - повідомлення Замовнику про умови надання окремих послуг (пункт 3 Додатку № 1-4). Також на кожну окрему послугу з накопичення Замовник надає заявку на накопичення вагонів (пункт 4 Додатку № 1-4). Таким чином, головними умовами надання послуг з накопичення порожніх та/ або з вантажем вагонів є наявність волевиявлення Замовника на отримання такої послуги, а саме - замовлення про надання окремих послуг (звернення), а також погодження Перевізником на надання такої послуги, а саме - повідомлення Замовнику про умови надання окремих послуг. Проте, ТОВ «ГРЕЙНСВАРД» не надавало АТ «Укрзалізниця» за передбаченою Договором формою замовлення про надання окремих послуг (щодо послуг накопичення вагонів), а АТ «Укрзалізниця» не направляло ТОВ «ГРЕЙНСВАРД» повідомлення на надання такої послуги, як накопичення вагонів. Також ТОВ «ГРЕЙНСВАРД» не надавало заявки на накопичення вагонів, оскільки не було замовлення і погодження таких послуг. Зазначене свідчить про відсутність договірних відносини щодо накопичення вагонів. Відповідач також звертає увагу, що накопичувальна картка № 25112482 від 25.11.2025 ф. ФДУ-92 містить тільки інформацію про нарахування збору за зберігання вантажів. Нарахування за послуги з накопичення вагонів вказана накопичувальна картка не містить. Також, з переліку № 20251127 від 27.11.20251 вбачається, що послуги з накопичення власного рухомого складу на станції Прилуки Південної залізниці АТ «Українська залізниця» не надавались, не нараховувались, та Позивачем не оплачувались. Отже, у урахуванням підпункту 9.1. пункту 9 Додатку 1-4 Позивач повинен бу сплачувати послуги за накопичення вагонів, проте відповідно до накопичувальної картки № 25112482 від 25.11.2025 ф. ФДУ-92 та переліку № 20251127 від 27.11.20251 Позивачу не послуга з накопичення не надавалась, не нараховувалась, та не оплачувалась. Таким чином, послуги з накопичення вагонів Позивачем не замовлялись та не оплачувались, що свідчить про відсутність договірних відносини щодо накопичення вагонів. Відповідач вважає, що збір за зберігання вантажу правомірно нарахований за час, коли вагони з вантажем знаходилися на коліях загального користування (коліях станції), в очікуванні оформлення документів на перевезення (накладної), які зобов'язаний надати Позивач і з причин, незалежних від залізниці. Сторонами складені акти загальної форми ГУ-23 для засвідчення обставин часу затримки вагонів з вантажем з вини Позивача. Таким чином, відповідно до вищезазначених норм чинного законодавства належним і допустимим доказом на підтвердження факту настання відповідних подій (затримки вагонів) є акт загальної форми ГУ-23, що складений згідно з Додатком № 6 до Правил користування вагонами та контейнерами (затверджені наказом Мінтрансу від 25.02.1999 № 113 та зареєстровані у Міністерстві юстиції України 15.03.1999 за № 165/3458). Вищевикладене свідчить, що при перевезенні вантажу маршрутними відправками та відсутності можливості формувати маршрут на під'їзній колії навантажені вагони затримуються на коліях станції, факт затримки оформлюється актами загальної форми. Таким чином, умовами укладеного між сторонами Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом встановлено, що затримка вагонів перевізника на шляху прямування з вини Відповідача оплачуються згідно зі Збірником тарифів та Правил перевезення вантажів. Отже, збір за зберігання було нараховано у чіткій відповідності до чинного законодавства та умов Договору. Доказів у підтвердження того, що Відповідачем неправомірно списано з особового рахунку ТОВ «ГРЕЙНСВАРД» 50 666,52 грн збору за зберігання вантажу Позивачем до суду не надано. Наданим Договором правом на повідомлення філії «Центр транспортної логістики» АТ "Укрзалізниця" про незгоду з нарахованими платежами та сумую списаних з особового рахунку коштів у 2025 році в розмірі 50 666,52грн. з метою проведення перевірки Позивач не скористався. Отже, Позивачем не доведено обставин факту неправомірного списання з особового рахунку ТОВ «ГРЕЙНСВАРД» збору за зберігання вантажу у вагонах в сумі 50 666,52 грн.
Стислий виклад відповіді Позивача на відзив.
Позивачем подано 06.04.2026 до суду Відповідь на Відзив. У відповіді на відзив Позивач зазначає, що відзив на позовну заяву не містить будь-яких заперечень щодо факту формування маршрутного поїзда та замовлення Товариством окремої послуги з накопичення вагонів для відправлення їх маршрутним поїздом. Також з відзиву та долучених документів не вбачається наявність затримки вагонів відмінної від накопичення маршрутного поїзда № 112503. Нарахування збору за зберігання вантажу у зв'язку із затримкою в очікуванні оформлення перевезення презюмується з обов'язок доведення факту наявності такої затримки. Оскільки складання накопичувальних карток та актів загальної форми є прерогативою саме АТ «Укрзалізниця», то Відповідачем належними доказами не підтверджено правомірність нарахування збору за зберігання. Отже, Залізницею не спростовано обставини та факти, наведені у позовній заяві. Залізницею текстом Договору чітко та однозначно встановлено, що умови Додатку 1-4 до Договору мають пріоритет над умовами Договору та інших правочинів, що існують між сторонами. Як вбачається із матеріалів справи, 09.07.2025 Залізницею проведено аукціон щодо продажу послуги з використання 50 вагонів у складі одного маршрутного поїзда. Відповідно до Протоколу електронного аукціону № RCE001-UA-20250707 16767 Товариство визнано переможцем. З метою забезпечення здійснення перевезення маршрутним поїздом та з урахуванням приписів Додатку 1-4 до Договору Товариством за допомогою власних інформаційних систем Залізниці подано замовлення на перевезення на листопад 2025 року , зокрема Додатковий план перевезень за формою ГУ-12 № 102687 щодо відвантаження зі станції Прилуки на станцію Чорноморська (експ. для ТІС) кукурудзи у кількості 50 вагонів, який містить всі реквізити, визначені п. 4 Додатку 1-4 . Залізницею узгоджено замовлення, що підтверджується відсутністю відмови Залізниці (див. п. 3 Додатку 1-4 до Договору) та фактом подачі Залізницею вагонів під навантаження, що підтверджується Витягом з АРМ Вантажовідправника . При цьому зауважуємо, що Договором та чинним законодавством не перебачено іншої форми замовлення, відмінної від форми ГУ-12. Отже, Товариством належними доказами підтверджено факт замовлення послуги з накопичення вагонів з метою формування та відправлення маршрутного поїзда. Товариством відвантажено, а Залізницею прийнято до перевезення 50 вагонів у складі одного маршрутного поїзда № 112503 зі станції Прилуки на станцію (експ. для ТІС) кукурудзи, що підтверджується зокрема графами 7, 19 та 29 перевізного документа № 43455443, Відомістю вагонів до нього та Витягом з АРМ Вантажовідправника. Позивач зазначає, що обґрунтованим є твердження, що у період накопичення вагонів для групових відправок / маршрутного поїзда / контейнерного поїзда у Залізниці відсутні підстави застосовувати матеріальну відповідальність за зберігання вантажу на коліях загального користування, оскільки у цей час здійснюється накопичення вагонів з вантажем у відповідності до умов Додатку 1-4 і ці правовідносини є предметом окремої спеціальної послуги. Разом з цим, за результатом проведеної перевірки розрахунків між сторонами Товариством виявлено безпідставно отримані Залізницею грошові кошти у розмірі 50 666,52 грн з ПДВ як збір за зберігання вантажу під час здійснення накопичення вагонів з вантажем з метою формування маршрутного поїзда № 112503, тобто поза межами укладеного між сторонами Договору. Окремо зауважує, що за час накопичення вагонів для відправлення їх групами, маршрутними або контейнерними поїздами Залізниця не несе відповідальність за збереження вантажу , оскільки такий обов'язок у силу приписів ст. 110 Статуту залізниць України, ч. 2 ст. 308 ГК України та ч. 1 ст. 924 ЦК України у Залізниці виникає лише з моменту прийняття вантажу до перевезення. Таким чином, з незалежних від Товариства та незрозумілих для нього причин Залізниця замість нарахування плати за накопичення вагонів стягує збір за зберігання, який є значно більшим та незаконним.
Стислий виклад заперечень на відповідь на відзив Відповідача.
У поданих до суду 06.04.2025 запереченнях на відповідь позивача на відзив Відповідач 1 зазначає, що як було зазначено у відзиві на позов головними умовами надання послуг з накопичення порожніх та/або з вантажем вагонів згідно з додатком 1-4 Договору про надання послуг з організації перевезення вантажу залізничним транспортом є наявність волевиявлення Замовника на отримання такої послуги, а саме замовлення про надання окремих послуг (звернення), а також погодження Перевізником на надання такої послуги, а саме - повідомлення Замовнику про умови надання окремих послуг (пункт 3, 4 Додатку № 1-4 до договору). При цьому волевиявлення Замовника на отримання послуги з накопичення згідно з умовами укладеного Договору про надання послуг з організації перевезення вантажу залізничним транспортом повинно було здійснене не у будь-якій формі, а у формі, яка визначена цим Договором. ТОВ «ГРЕЙНСВАРД» не надавало АТ «Укрзалізниця» за передбаченою Договором формою замовлення про надання окремих послуг (щодо послуг накопичення вагонів), а АТ «Укрзалізниця» не направляло ТОВ «ГРЕЙНСВАРД» повідомлення на надання такої послуги, як накопичення вагонів. Також ТОВ «ГРЕЙНСВАРД» не надавало заявки на накопичення вагонів, оскільки не було замовлення і погодження таких послуг. Зазначене свідчить про відсутність договірних відносини щодо накопичення вагонів. Згідно з підпунктом 9.1. пункту 9 Додатку 1-4 встановлено, що за послугу з накопичення вагонів Замовник сплачує плату за вільним тарифом «Організація перевезень і накопичення власного рухомого складу» відповідно до Додатку 1-1 до Договору. При нарахуванні такої плати 1 вагонодоба розраховується з округленням неповної доби (24 години від початку накопичення) до повної (24 години до закінчення накопичення). Накопичувальна картка № 25112482 від 25.11.2025 ф. ФДУ-92 містить тільки інформацію про нарахування збору за зберігання вантажів. Нарахування за послуги з накопичення вагонів вказана накопичувальна картка не містить. Також, з переліку № 20251127 від 27.11.20251 вбачається, що послуги з накопичення власного рухомого складу на станції Прилуки Південної залізниці АТ «Українська залізниця» не надавались, не нараховувались та Позивачем не оплачувались. Отже, у урахуванням підпункту 9.1. пункту 9 Додатку 1-4 Позивач повинен бу сплачувати послуги за накопичення вагонів, проте відповідно до накопичувальної картки № 25112482 від 25.11.2025 ф. ФДУ-92 та переліку № 20251127 від 27.11.20251 Позивачу не послуга з накопичення не нараховувалась, та не оплачувалась. Зазначене також будь-яким чином не заперечується та не спростовується Позивачем у справі. Позивач ототожнює планування перевезень та надання послуг з накопичення вагонів. Отже, відповідно до укладеного договору у випадку замовлення послуг з накопичення вагонів заявки на накопичення вагонів повинні бути обов'язково. У пункті 97 цієї постанови Верховний Суд зазначив, що накопичення вагонів з вантажем (маршрут) відбувалося на підставі договірних відносин, предметом яких є послуги, за які сплачується тариф. Оскільки послуги з накопичення вагонів Позивачем не замовлялись, відповідно Відповідачем такі послуги не надавались, та не нараховувалась та не стягувалась плата за накопичення вагонів. Акти загальної форми для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу та вантажобагажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, зокрема затримки вагонів, складені у відповідності до вимог Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 334 від 28.05.2002 , зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за № 567/6855. Отже, Позивачем не підтверджено належними доказами факт замовлення послуги з накопичення вагонів з метою формування та відправлення маршрутного поїзда. Таким чином, умовами укладеного між сторонами Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом встановлено, що затримка вагонів перевізника на шляху прямування з вини Відповідача оплачуються згідно зі Збірником тарифів та Правил перевезення вантажів. Отже, збір за зберігання було нараховано у чіткій відповідності до чинного законодавства та умов Договору. Таким чином, списання Залізницею з особового рахунку Товариства грошових коштів у сумі 50 666,52 грн як збору за зберігання вантажу відбулось у зв'язку з Договором, однак не на його виконання, а поза межами домовленостей, передбачених вказаним правочином . При цьому, інших способів повернення коштів закон та Договір не передбачають. Враховуючи, що у Залізниці були відсутні підстави для нарахування збору за зберігання при накопиченні маршрутного поїзда у розмірі 50 666,52 грн, то останні підлягають поверненню Товариству шляхом внесення змін до особового рахунку.
Процесуальні дії у справі
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.03.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, визнано справу №910/3113/26 малозначною, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Ухвала суду від 30.03.2026 була направлена позивачу та відповідачу в електронний кабінет системи "Електронний суд" та отримана останніми, про що свідчать довідки про доставку електронного листа.
01.04.2026 через систему «Електронний суд» від Акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» надійшов Відзив на позовну заяву.
06.04.2026 через систему «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРЕЙНСВАРД» надійшла Відповідь на відзив.
06.04.2026 через систему «Електронний суд» від Акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» надійшло заперечення на відповідь на відзив.
ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ
06.03.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ГРЕЙНСВАРД» (замовник) та Акціонерним товариством «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» (перевізник) укладено договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 43-41564379/2020-001 шляхом прийняття в цілому пропозиції (акцепту) укласти публічний договір (оферти), що підтверджується Повідомленням про укладення договору.
Згідно з п. 1.1 предметом Договору є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах Залізниці, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника, пов'язаних з цим супутніх послуг і проведення розрахунків за ці послуги.
Відповідно до п. 1.5 Договір є публічним, за яким Залізниця бере на себе обов'язок здійснювати надання послуг, пов'язаних з організацією та здійсненням перевезення вантажів залізничним транспортом загального користування кожному, хто до нього звернеться. Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх замовників, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Договір, з урахуванням змін до нього, оприлюднюється Залізницею як публічна пропозиція для укладення на веб-сайті http://uz-cargo.com з накладенням кваліфікованого електронного підпису (далі - КЕП) (п. 1.6 Договору). 25.06.2025 Залізницею оприлюднено нову редакцію Договору, яка введена в дію з 01.07.2025.
Відповідно до п. 8.1 Договору сторони домовились про використання електронного документообігу. Для організації електронного документообігу використовуються власні інформаційні системи Залізниці.
Пунктом 8.8 Договору передбачено, що у випадку судового розгляду справи чи виникненні претензійної практики використовується візуальне відображення електронних документів на папері.
Згідно з п. 4.1 Договору, розрахунки за цим Договором здійснюються через філію «Єдиний розрахунковий центр залізничних перевезень» АТ «Укрзалізниця».
Пунктом 4.2 Договору передбачено, що оплата послуг здійснюється в національній валюті України на умовах попередньої оплати шляхом перерахування коштів на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання перевізника, вказаний у розд. 15 Договору.
На виконання п. 2.3.3 Договору для проведення розрахунків і обліку сплачених сум для Товариства відкрито особовий рахунок з наданням коду платника № 2829531.
Згідно з п. 2.3.4 Договору Залізниця зобов'язана вести облік попередньої оплати, нарахованих і сплачених сум за здійсненні перевезення і надані послуги, пов'язані з перевезенням вантажу та надавати Товариство відповідні розрахункові документи в електронній формі.
Відповідно до п. 4.5 Договору щодобово, упродовж періоду виконання Договору, Залізниця надає Товариству переліки перевізних документів в електронному вигляді, які відображають облік коштів, перерахованих та витрачених Позивачем на виконання Договору за звітну добу.
Пунктом 9.6 Договору визначено, що умови Договору мають пріоритет (вищу силу) над іншими правочинами укладеними між Сторонами. У випадку наявності суперечностей між Договором та такими іншими правочинами, виконанню підлягатимуть умови встановлені Договором.
Згідно з п. 14 Договору невід'ємною частиною Договору є додатки, зокрема Додаток 1-4 «Умови накопичення вагонів».
Відповідно до п. 14.1 Договору у випадку, якщо додатками до Договору визначені умови інші ніж в основному тексті Договору, такі умови додатків мають переважну силу над умовами основного тексту Договору.
Так, приписами Додатку 1-4 «Умови накопичення вагонів » встановлено, зокрема:
На окреме замовлення Перевізник надає послуги Замовнику з накопичення порожніх та/або з вантажем власних вагонів Перевізника та/або вагонів Замовника на коліях загального користування станцій накопичення для відправлення їх групами, маршрутними поїздами або контейнерними поїздами на станції призначення (далі - накопичення вагонів) (п. 1).
Станціями накопичення можуть бути станції відправлення та/або станції на шляху прямування вагонів до станції призначення (п. 2).
Для організації накопичення вагонів Замовник направляє для погодження Перевізником звернення із зазначенням бажаних станцій накопичення та максимальної кількості вагонів, що може бути накопичено на кожній з них. Строк розгляду Перевізником такого звернення становить не більше ніж 15 робочих днів. За результатом розгляду звернення Замовника, Перевізник інформує про можливість накопичення вагонів із зазначенням станцій накопичення та кількості вагонів, що може бути накопичено на них, або надає обґрунтовану відмову (п. 3).
В межах узгоджених станцій накопичення та кількості вагонів, що може бути накопичено, Замовник щомісячно надає Перевізнику на такі станції накопичення заявки на накопичення вагонів із зазначенням: станції накопичення; граничної кількості вагонів для накопичення; розподілу для накопичення вагонів за їх видами, різновидом вантажу, станції призначення; періоду дії такої заявки (п. 4).
На станціях накопичення на шляху прямування Перевізник контролює накопичення вагонів відповідно до заявки Замовника для подальшого формування поїзду та відправлення на станцію призначення (п. 5).
Початком накопичення вагонів є: на шляху прямування порожніх та/або з вантажем - прибуття вагонів на станцію накопичення; на станції відправлення момент фактичної передачі Замовником вагонів Перевізнику (п. 6).
Часом закінчення накопичення вагонів є: на шляху прямування порожніх та/або з вантажем - формування поїзду з таких вагонів; на станції відправлення - приймання останнього вагону Перевізником (п. 7).
Час перебування вагонів на коліях загального користування станції накопичення відображається в акті загальної форми ГУ-23 (п. 8).
За послугу з накопичення вагонів Замовник сплачує:
- плату за вільним тарифом «Організація перевезень і накопичення власного рухомого складу» відповідно до Додатку 1-1 до Договору. При нарахуванні такої плати 1 вагоно-доба розраховується з округленням неповної доби (24 години від початку накопичення) до повної (24 години до закінчення накопичення) (п. 9.1);
- за затримку вагонів Замовника: платежі пов'язані з затримкою вантажу на шляху прямування з вини Замовника згідно з Збірником тарифів та Правилами перевезення вантажів (п. 9.2);
- за затримку власних вагонів Перевізника: платежі пов'язані з затримкою вантажу на шляху прямування з вини Замовника згідно з Збірником тарифів та Правилами перевезення вантажів та п. 3.4. Договору (п. 9.3).
Плата за маневрову роботу під час надання послуг з накопичення Замовнику не нараховується. Нарахування платежів відбувається на станції накопичення за накопичувальною карткою ФДУ-92, відомістю плати за користування вагонами ГУ-46 з коду платника Замовника, яким замовлено надання такої послуги (п. 10).
Перевізник не несе відповідальності за втрату якості вантажу під час надання послуги з накопичення вагонів (п. 11).
Термін доставки вантажу (порожніх вагонів) збільшується на час надання послуги з накопичення вагонів (п. 12)
Перевізник, у разі виникнення технічної або технологічної неможливості надання послуги, має право призупинити надання послуг в односторонньому порядку, письмово повідомивши про таке Замовника (п. 13).
09.07.2025 Залізницею проведено аукціон щодо продажу послуги з використання 50 вагонів у складі одного маршрутного поїзда.
Відповідно до Протоколу електронного аукціону № RCE001-UA-20250707-16767 Товариство з обмеженою відповідальністю «ГРЕЙНСВАРД» визнано переможцем.
З метою забезпечення здійснення перевезення маршрутним поїздом та з урахуванням приписів Додатку 1-4 до Договору Товариством за допомогою власних інформаційних систем Залізниці подано замовлення на перевезення на листопад 2025 року , зокрема Додатковий план перевезень за формою ГУ-12 № 102687 щодо відвантаження зі станції Прилуки на станцію Чорноморська (експ. для ТІС) кукурудзи у кількості 50 вагони.
Залізницею узгоджено замовлення, що підтверджується відсутністю відмови Залізниці (див. п. 3 Додатку 1-4 до Договору) та фактом подачі Залізницею вагонів під навантаження.
Так, Товариством відвантажено, а Залізницею прийнято до перевезення 50 вагонів у складі одного маршрутного поїзда № 112503 зі станції Прилуки на станцію Чорноморська (експ. для ТІС) кукурудзи, що підтверджується зокрема графами 7, 19 та 29 перевізного документа № 43455443, Відомістю вагонів до нього та Витягом з АРМ Вантажовідправника.
Відповідно до п. 1.3 Договору маршрутний поїзд- вантажний поїзд, одночасно пред'явлений до перевезення Замовником, який відповідає установленій Перевізником масі та/або довжині та прямує без переробки на одну станцію призначення/вихідну станцію. Маршрутний поїзд може бути оформлений одним або декількома перевізними документами.
Позивач у позовній заяві зазначає, що станцією Прилуки за час накопичення маршрутного поїзда № 112503 нараховано Товариству збір за зберігання вантажів у вагонах у розмірі 50 666,52 грн з ПДВ (20%), що підтверджується Накопичувальною карткою № 25112482 та Переліком № 20251127. Проте, як зазначалось вище, у Залізниці були відсутні правові підстави для нарахування Товариству збору за зберігання вантажів при накопиченні маршрутного поїзда № 112503, а тому кошти у розмірі 50 666, 52 грн набуті Залізницею без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно).
Відповідно до з п. 7.4 Договору у випадку задоволення грошових вимог (претензій) Товариства, Залізниця має право відобразити відповідні грошові суми на особовому рахунку Товариства в якості попередньої оплати. Належним способом захисту в судовому порядку прав та інтересів Замовника щодо відображення Перевізником в особовому рахунку використання Замовником коштів (провізних платежів, неустойки, відшкодування збитків, інших), є відновлення становища, яке існувало до їх порушення - внесення відповідних змін до особового рахунку Замовника про зарахування коштів на нього.
Таким чином, списання Залізницею з особового рахунку Товариства грошових коштів у сумі 50 666,52 грн як збору за зберігання вантажу відбулось у зв'язку з Договором, однак не на його виконання, а поза межами домовленостей, передбачених вказаним правочином . При цьому, інших способів повернення коштів закон та Договір не передбачають. Враховуючи, що у Залізниці були відсутні підстави для нарахування збору за зберігання при накопиченні маршрутного поїзда у розмірі 50 666,52 грн, то останні підлягають поверненню Товариству шляхом внесення змін до особового рахунку.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що належним доказом на підтвердження замовлення та надання послуги з накопичення вагонів є накопичувальна картка, проте збір за зберігання не підлягає нарахуванню за час накопичення вагонів, а тому вказані кошти набуті за відсутності правової підстави на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України. За таких підстав, просить Суд зобов'язати Акціонерне товариство «Українська залізниця» внести зміни до особового рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРЕЙНСВАРД» № 2829531 шляхом відображення (відновлення, збільшення) на ньому грошової суми у розмірі 50 666, 52 грн.
Заперечуючи проти позову, Відповідач зазначає, що оскільки завантажені вагони, забрані на прохання вантажовласника із під'їзної колії, простоювали на місцях загального користування до оформлення документа на контейнерний поїзд, на підставі вимог Додатку 1-4 до Договору ТОВ "Грейнсвард" нараховано плату за організацію перевезень і накопичення власного рухомого складу та включено у накопичувальну картку. Таким чином, грошові кошти набуті за наявності правової підстави.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ. ПОЗИЦІЯ СУДУ
Судом під час розгляду справи по суті було досліджено наступні докази, якими позивач обґрунтовував свої доводи та відповідач заперечення, а саме копії: повідомлення про укладання Договору № 43-41564379/2020-001 від 06.03.2020; Витяг з Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом від 25.02.2020 в редакції від 25.06.2025; Протоколу електронного аукціону № RCE001-UA-20250707-16767; Плану перевезень за формою ГУ-12 № 102687; Перевізного документу № 43455443 та Відомості вагонів до нього; Витягів з АРМ Вантажовідправника до накладної № 43455443; Накопичувальної картки № 25112482; Переліку № 20251127; Відомості № 25110349; Переліку № 20251126; Витягу з ЄДРСР: постанова Верховного Суду від 09.04.2024 у справі № 915/5/23; АКТ2_000651; АКТ3_000652.
Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Згідно зі ст. 909 Цивільного кодексу України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної.
Згідно з "Загальними положеннями" Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998, накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
Статут залізниць України визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом (ст.2 Статуту). На підставі цього Статуту Мінтранс затверджує Правила перевезення вантажів (ст. 5 Статуту).
Статтями 22, 23 Статуту залізниць України передбачено, що за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов'язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату. Відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем. Під час перевезення масових вантажів у випадках, передбачених правилами, допускається оформлення однієї накладної (комплекту перевізних документів) на перевезення цілого маршруту або групи вагонів чи комплекту контейнерів.
Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Матеріалами справи встановлено, що Товариством відвантажено, а Залізницею прийнято до перевезення 50 вагонів у складі одного маршрутного поїзда № 112503 зі станції Прилуки на станцію Чорноморська (експ. для ТІС) кукурудзи, що підтверджується зокрема графами 7, 19 та 29 перевізного документа № 43455443 (накладна), Відомістю вагонів до нього та Витягом з АРМ Вантажовідправника.
Водночас, станцією Прилуки за час накопичення маршрутного поїзда № 112503 нараховано Товариству збір за зберігання вантажів у вагонах у розмірі 50 666,52 грн з ПДВ (20%), що підтверджується Накопичувальною карткою № 25112482 та Переліком № 20251127.
Згідно з п. 14 Договору невід'ємною частиною Договору є додатки, зокрема, Додаток 1-4 "Умови накопичення вагонів".
Відповідно до п. 14.1 Договору у випадку, якщо додатками до Договору визначені умови інші, ніж в основному тексті Договору, такі умови додатків мають переважну силу над умовами основного тексту Договору.
Так, приписами Додатку 1-4 "Умови накопичення вагонів" встановлено, зокрема: на окреме замовлення Перевізник надає послуги Замовнику з накопичення порожніх та/або з вантажем власних вагонів Перевізника та/або вагонів Замовника на коліях загального користування станцій накопичення для відправлення їх групами, маршрутними поїздами або контейнерними поїздами на станції призначення (далі накопичення вагонів) (п. 1).
Станціями накопичення можуть бути станції відправлення та/або станції на шляху прямування вагонів до станції призначення (п. 2).
Відповідно до п. 5 вказаного додатку на станціях накопичення на шляху прямування Перевізник контролює накопичення вагонів відповідно до заявки Замовника для подальшого формування поїзду та відправлення на станцію призначення.
Згідно з п.п. 6, 7 додатку початком накопичення вагонів є: на шляху прямування порожніх та/або з вантажем прибуття вагонів на станцію накопичення; на станції відправлення момент фактичної передачі Замовником вагонів Перевізнику. Часом закінчення накопичення вагонів є: на шляху прямування порожніх та/або з вантажем формування поїзду з таких вагонів; на станції відправлення приймання останнього вагону Перевізником.
Пунктом 8 додатку визначено, що час перебування вагонів на коліях загального користування станції накопичення відображається в акті загальної форми ГУ-23.
За послугу з накопичення вагонів замовник сплачує:
- плату за вільним тарифом "Організація перевезень і накопичення власного рухомого складу" відповідно до Додатку 1-1 до Договору. При нарахуванні такої плати 1 вагоно-доба розраховується з округленням неповної доби (24 години від початку накопичення) до повної (24 години до закінчення накопичення) (п. 9.1);
- за затримку вагонів Замовника: платежі пов'язані з затримкою вантажу на шляху прямування з вини Замовника згідно з Збірником тарифів та Правилами перевезення вантажів (п. 9.2);
- за затримку власних вагонів Перевізника: платежі пов'язані з затримкою вантажу на шляху прямування з вини Замовника згідно з Збірником тарифів та Правилами перевезення вантажів та п. 3.4 Договору (п. 9.3).
Нарахування платежів відбувається на станції накопичення за накопичувальною карткою ФДУ-92, відомістю плати за користування вагонами ГУ-46 з коду платника Замовника, яким замовлено надання такої послуги (п. 10).
Перевізник не несе відповідальності за втрату якості вантажу під час надання послуги з накопичення вагонів (п. 11).
Відповідно до п. 1.4 Договору надання послуг за цим договором може підтверджуватись накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю, відомістю плати за користування вагонами, відомістю плати за подавання/забирання вагонів та маневрову роботу, зведеними відомостями та іншими документами.
Згідно з п. 8 Правил зберігання вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 24.11.2000 №644, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за №866/5087 (далі Правила зберігання вантажів), збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки.
Приписами п. 9 Правил зберігання вантажів встановлено, що за зберігання на місцях загального користування та на коліях станції відправлення вантажів, завантажених у вагони (контейнери), які простоюють в очікуванні оформлення перевезення (у тому числі під митним оформленням та з інших причин, не залежних від залізниці), збір сплачується з моменту ввезення вантажу на станцію до моменту закінчення затримки.
Якщо вантаж для відправлення завозиться на місця загального користування частинами і в день завезення першої частини не був зданий повністю, то збір за зберігання нараховується за кожну ввезену частину вантажу. Збір у таких випадках визначається як сума зборів за ввезені частини вантажу. Час зберігання кожної частини завезеного вантажу визначається від моменту ввезення цієї частини до моменту оформлення перевізних документів. У такому самому порядку визначається збір за зберігання вантажу на складі станції відправлення, поверненого на вимогу відправника.
Виходячи з приписів п. 8 та 9 Правил зберігання вантажів, нарахування збору за зберігання вантажу на коліях загального користування відбувається у разі наявності вини відправника у затримці та у разі, коли простій відбувся в очікуванні оформлення перевезення (у т.ч. з причин, не залежних від залізниці).
Пункт 9 Правил зберігання вантажів застосовується у випадку сформованого до відправки відправлення (вагону), причиною затримки / невідправлення якого є "очікування оформлення документів". А тому відповідне нарахування є штрафними санкціями (матеріальною відповідальністю) до вантажовідправника, яке направлено на скорочення часу простою вже готових до відправлення вагонів в період оформлення документів на таку відправку.
Суд зазначає про те, що укладений між сторонами договір містить спеціальні умови надання окремих послуг, які передбачені Додатком №1-4 до вказаного правочину, який є невід'ємною частиною останнього.
З урахуванням положень Додатку №1-4 до Договору та умов самого договору у спірних правовідносинах мета замовлення позивачем спеціальної послуги полягала саме в накопиченні вагонів для формування маршрутного поїзда в 50 вагонів, а отже процедура накопичення вагонів фактично передбачає затримку окремих вагонів на певний час з метою формування маршрутного поїзда, на що відповідач надав свою згоду шляхом укладання з позивачем договору.
У свою чергу, зважаючи на умови Додатку №1-4 до договору (п. 8), в актах загальної форми ГУ-23 фіксується лише час перебування вагонів на коліях загального користування, за який сплачується відповідний тариф, визначений Додатком.
Так, відповідно до п. 9 додатку №1-4 за послугу з накопичення вагонів замовник сплачує: плату за вільним тарифом "Організація перевезень і накопичення власного рухомого складу" відповідно до Додатку 1-1 до Договору. При нарахуванні такої плати 1 вагоно-доба розраховується з округленням неповної доби (24 години від початку накопичення) до повної (24 години до закінчення накопичення) (п. 9.1. Додатку № 1-4).
Разом з тим, в період затримки вагонів з вини замовника (а не накопичення) сплачуються платежі, пов'язані з затримкою вантажу на шляху прямування (п. 9.2. Додатку № 1-4). При цьому обов'язковим елементом для застосування вказаного пункту є "затримка з вини замовника".
З наведеного вбачається, що п. 9 Додатку № 1-4 розділяє такі поняття як "накопичення рухомого складу" та "затримку вагонів перевізника".
При цьому правовідносини з накопичення маршрутного поїзда мають невід'ємну складову - перебування / накопичення вагонів з вантажем на коліях загального користування протягом часу накопичення до приймання останнього вагона перевізником (пункти 6, 7 Додатку № 1-4), що водночас є предметом окремої послуги.
Вказане вище свідчить про те, що у період накопичення вагонів маршрутного поїзда у Відповідача не було підстав застосовувати матеріальну відповідальність за зберігання вантажу на коліях загального користування, беручи до уваги, що у цей час здійснювалось накопичення вагонів з вантажем у відповідності до умов Додатку № 1-4 і ці правовідносини були предметом окремої, належним чином оплаченої Позивачем спеціальної послуги.
У постанові від 01.02.2024 у справі №915/305/22 Верховний Суд виснував, що накопичення вагонів з вантажем (маршрут) відбувалося на підставі договірних відносин, предметом яких є послуги, за які сплачується тариф, що вказує на відсутність такого елементу складу правопорушення як вина ТОВ СП «Нібулон». За таких обставин колегія суддів зазначає, що пункти 8, 9 наведених Правил не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, так як затримка вагонів відбулась з обставин, що залежали від АТ «Українська залізниця», а саме наявність договірних відносин з накопичення вагонів на коліях АТ «Українська залізниця» з метою формування маршрутного потягу.
У постанові від 09.04.2024 у справі №915/5/23 Верховний Суд виснував, що затримка вагонів під час їх накопичення для формування маршрутного поїзда не може вважатись одностороннім порушенням зобов'язань з боку відповідача, оскільки такі дії цілком відповідають умовам укладеного сторонами Договору, який передбачає надання спеціальних послуг та додатку 1-4 до нього.
З огляду на зазначене вище вбачається, що оформлення / не оформлення окремої накладної на кожну групу вагонів з маршрутного потягу, або одного документа на весь маршрутний потяг ніяк не впливає на відправлення маршрутного потягу до моменту формування (накопичення) складу в 50 вагонів з вантажем.
Накопичення вагонів з вантажем (маршрут) у цьому випадку відбувається в межах договірних відносин (є предметом послуги, за яку сплачується тариф), отже, не може кваліфікуватись як "матеріальна відповідальність" та не має такого елементу, як вина відправника.
Щодо самого факту складення актів форми ГУ-23, то цей обов'язок сторін встановлено умовами пункті 8 додатку № 1-4, за яким час перебування вагонів на коліях загального користування станції накопичення відображається в акті загальної форми ГУ-23.
В актах загальної форми вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери (пункт 8 Правил користування вагонами та контейнерами).
Тобто в умовах Договору, що регулює спеціальну послугу, та відповідно до наведених вимог Правил користування вагонами та контейнерами Сторони узгодили, що в актом форми ГУ-23 лише фіксується час перебування вагонів на коліях загального користування, що разом з тим є предметом послуги "Накопичення вагонів з вантажем до 50 вагонів - маршрутний поїзд", оскільки вказаний акт відображає час, за який сплачується тариф.
Накопичення вагонів з вантажем (маршрут) відбувалося на підставі договірних відносин, предметом яких є послуги, за які сплачується тариф, що вказує на відсутність такого елементу складу правопорушення як вина відповідача.
За таких обставин, колегія суддів зазначає, що пункти 8, 9 Правил зберігання вантажів не можуть застосовуватись до спірних правовідносин, оскільки затримка вагонів відбулась з обставин, що залежали від позивача, а саме: наявність договірних відносин з накопичення вагонів на коліях позивача з метою формування маршрутного потяга, про, що також вказував відповідач у зауваженнях до накопичувальних карток.
Відповідно до умов додатку № 1-4 "Умови організації накопичення вагонів" у період "накопичення" сплачується плата, встановлена у пункті 9.1 цього додатку - за вільним тарифом "Організація перевезень і накопичення власного рухомого складу" відповідно до додатку № 1-1 до Договору. При цьому додаток №1-1 - це "Ставки плати за додаткові послуги, пов'язані з перевезенням вантажів, що надаються за вільними тарифами".
Разом з тим у період затримки вагонів з вини Замовника (саме затримки вагонів, а не накопичення) сплачуються платежі, пов'язані із затримкою вантажу на шляху прямування. При цьому обов'язковим елементом, встановленим для застосування пункту 9.2 додатку №1-4 до Договору, є "затримка з вини Замовника".
Отже, навіть пункт 9 додатку №1-4 не ототожнює, а розділяє поняття "накопичення рухомого складу" (пункт 9.1) та "затримку вагонів Перевізника" (пункт 9.2).
Правовідносини з накопичення маршрутного поїзда з 48 вагонів з вантажем мають невід'ємну складову - перебування / накопичення вагонів з вантажем на коліях загального користування протягом часу накопичення до приймання останнього вагона Перевізником (пункти 6, 7 додатку №1-4 до Договору), що водночас є предметом окремої послуги (додаток №1-4 до Договору), а отже, вагони не могли бути відправлені не тому, що немає документів, а тому що не сформовано 50 вагонів (маршрут).
Схожа за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.02.2024 у справі №915/305/22.
Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, Суд приходить до висновку, що правовідносини сторін з накопичення вагонів для відправлення їх маршрутним поїздом мають невід'ємну складову - перебування вагонів з вантажем на коліях загального користування протягом часу накопичення до приймання останнього вагона. Іншими словами, врегульована додатком 1-4 послуга накопичення вагонів фактично передбачає затримку окремих вагонів на певний час з метою формування маршрутного поїзда. Додатком №1-4 не передбачено стягнення додаткової плати за зберігання вантажу у межах послуги накопичування вагонів, оскільки ця складова вартості включена до плати за відповідну послугу.
Оскільки Залізниця як перевізник надала Товариству, як замовнику згідно з умовами договору послугу з накопичення вагонів, Товариство має сплатити плату за користування власними вагонами перевізника та збір за накопичення вагонів на коліях загального користування; інших платежів послуга накопичення вагонів не передбачає.
За таких обставин, грошові кошти в сумі 50 666, 52 грн. з ПДВ були безпідставно списані Залізницею з особового рахунку Позивача як збір за зберігання вантажу поза межами укладеного між сторонами Договору, на підставі п. 9 Правил зберігання вантажів, які при такому списанні застосовані бути не можуть.
Загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Частиною 1 статті 1212 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).
Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.
Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.
Загальна умова частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.
Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не вважається безпідставним.
Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення статті 1212 Цивільного кодексу України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Згідно із частиною першою, пункту 1 частини другої статті 11, частин першої, другої статті 509 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені цими актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
До підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, установлених статтею 11 цього Кодексу.
Зобов'язання повинне належно виконуватись відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що зазвичай ставляться.
Згідно з частиною першою статті 177 Цивільного кодексу України об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші.
Частиною першою статті 202 Цивільного кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 177, частини першої статті 202, частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).
Якщо поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 Цивільного кодексу України може застосовуватись тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена або припинена, у тому числі у виді розірвання договору. (Зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 22 березня 2016 року у справі № 6-2978цс15 та від 3 червня 2016 року у справі № 6-100цс15).
Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 06.02.2020 у справі № 910/13271/18, від 23.01.2020 у справі № 910/3395/19, від 23.04.2019 у справі № 918/47/18, від 01.04.2019 у справі № 904/2444/18.
Відповідно до статті 1213 ЦК України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.
Таким чином, списання Залізницею з особового рахунку Товариства грошових коштів в сумі 50 666, 52 грн з ПДВ як збору за зберігання вантажу відбулось у зв'язку з договором, однак не на його виконання, а поза межами домовленостей, передбачених вказаним правочином. При цьому, інших способів повернення коштів закон та договір не передбачають.
Згідно зі ст. 17 Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Суд зазначає, що, навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов'язаний мотивувати свої дії та рішення (див. рішення від 1 липня 2003 р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", заява N 37801/97, п. 36).
У п.50 рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.2010 "Справа "Трофимчук проти України"" (Заява №4241/03) зазначено, що Суд повторює, що оцінка доказів є компетенцією національних судів і Суд не підмінятиме власною точкою зору щодо фактів оцінку, яку їм було надано в межах національного провадження. Крім того, гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами (див. рішення від 27 жовтня 1993 року у справі "Домбо Беєер B. V. проти Нідерландів", п. 31, Series A, N 274).
Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина 1 статті 86 ГПК України).
Отже, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРЕЙНСВАРД» підлягає задоволенню повністю.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по оплаті позову судовим збором підлягають покладенню на відповідача.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237, 238, 240, 241, 242, 254, 255, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРЕЙНСВАРД» - задовольнити у повному обсязі.
2. Зобов'язати Акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» (03150, місто Київ, вул. Єжи Гедройця, буд. 5; ЄДРПОУ 40075815) внести зміни до особового рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРЕЙНСВАРД» (03038, місто Київ, вул. Івана Федорова, буд. 32, літ. А, 3 поверх; ЄДРПОУ 41564379) № 2829531 шляхом відображення (відновлення, збільшення) на ньому грошової суми у розмірі 50 666,52 грн. (п'ятдесят тисяч шістсот шістдесят шість гривень 52 копійки).
3. Стягнути з Акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» (03150, місто Київ, вул. Єжи Гедройця, буд. 5; ЄДРПОУ 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРЕЙНСВАРД» (03038, місто Київ, вул. Івана Федорова, буд. 32, літ. А, 3 поверх; ЄДРПОУ 41564379) судовий збір у розмірі 2 662, 40 грн. (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні40 копійок).
4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржено в порядку та строки відповідно до приписів ст. ст. 254, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Оксана БЛАЖІВСЬКА