вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"14" травня 2026 р. Справа№ 910/6724/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Ходаківської І.П.
суддів: Демидової А.М.
Євсікова О.О.
за участю секретаря судового засідання: Зозулі Н.М.
за участю представників:
від позивача: Ткаченко А. В.
від відповідача: не з'явились
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"
на рішення господарського суду міста Києва від 18.11.2025 (повне рішення складено 05.12.2025)
у справі № 910/6724/25 (суддя Мандриченко О. В.)
за позовом Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут"
до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"
про стягнення 3 053 943, 29 грн
В травні 2025 року Приватне акціонерне товариство "Харківенергозбут" (позивач, ПрАТ "Харківенергозбут") звернулося до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (відповідач, НЕК "Укренерго") про стягнення з нього заборгованості в розмірі 3 053 943,29 грн, з яких: 3 % річних у розмірі 541 938, 25 грн; інфляційні втрати у розмірі 2 512 005,04 грн.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору №0099-09021 про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел з постачальником універсальних послуг від 01.07.2019 в частині оплати наданих позивачем послуг у встановлений строк.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення.
Рішенням господарського суду міста Києва від 18.11.2025 у справі № 910/6724/25 позов задоволено в повному обсязі.
При розгляді даного спору по суті суд першої інстанції встановив, що матеріалами справи належним чином підтверджено факт прострочення відповідачем своїх зобов'язань з оплати наданих позивачем згідно з Договором послуг, а отже позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних втрат є підставними і обґрунтованими.
Суд першої інстанції перевіривши надані позивачем розрахунки інфляційних втрат (на суму 2 512 005,04 грн) та 3 % річних (на суму 541 938,25 грн), визнав їх арифметично коректними, обґрунтованими та такими, що повністю відповідають періодам прострочення.
Також, судом першої інстанції відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру інфляційних та 3 % річних.
Відмовляючи у задоволенні клопотання, суд першої інстанції мотивував це тим, що норми ст. 625 ЦКУ є імперативними, а інфляційні втрати та 3 % річних є компенсацією збитків кредитора від знецінення коштів. На відміну від пені чи штрафу (неустойки), законодавство не передбачає можливості суду зменшувати розмір інфляційних нарахувань та процентів річних за наявності доведеного факту прострочення грошового зобов'язання.
Короткий зміст апеляційної скарги та її доводів. Позиції інших учасників справи.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, НЕК "Укренерго" 25.12.2025 звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 18.11.2025 у справі № 910/6724/25 скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення у даній справі ухвалено без з'ясування усіх обставин, що мають значення для справи, порушенням норм процесуального права і неправильним застосуванням норм матеріального права.
Так, зокрема, скаржник в апеляційній скарзі зазначає, що:
суд першої інстанції помилково погодився з розрахунком позивача за червень 2024 року, де 3% річних нараховувалися на суму боргу 7 383 984,02 грн за період з 25.02.2025 по 26.02.2025 (2 дні прострочення). НЕК "Укренерго" наголошує, що 26.02.2025 є днем фактичної оплати заборгованості. Відповідно до чинного законодавства, день виконання зобов'язання не включається до періоду прострочення. Через це сума 3% річних за цей період має становити не 1 210,98 грн , а 607,15 грн.;
суд першої інстанції безпідставно погодився з розрахунками інфляційних втрат Позивача в розмірі 2369338,09грн., оскільки ним здійснено нарахування інфляційних втрат за послуги із збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел наданих в жовтні 2024 року на суму боргу в розмірі 5604632,87грн., за період прострочення з 01.02.2025 по 28.02.2025 із застосуванням індексу інфляції в розмірі 101,8%, внаслідок чого сума інфляційних втрат склала 1008,37,39 грн. Проте, індекс інфляції в лютому 2025 складав 100,8%, а тому сума інфляційних втрат за вказаний період складає 44837,06 грн.
суд першої інстанції безпідставно погодився з розрахунками інфляційних втрат Позивача в листопаді 2024 року на суму боргу в розмірі 201 552,33 грн за період прострочення з 04.02.2025 по 24.02.2025 із застосуванням індексу інфляції в розмірі 101,8 %, внаслідок чого сума інфляційних втрат склала 3627,94 грн, індекс інфляції в лютому 2025 складав 100,8 %, а тому сума інфляційних втрат за цей період складає 1 612,42 грн.
Скаржник зазначає, що за жовтень 2024 року сума інфляційних втрат має складати 44 837,06 грн. замість нарахованих 100 883, 39 грн, за листопад 2024 року сума має складати 1 612,42 грн замість нарахованих 3 627, 94 грн.
Скаржник наголошує, що він є оператором системи передачі, і витрати на виконання його спеціальних обов'язків (ПСО) чітко закладені НКРЕКП у структуру тарифу на передачу електроенергії як окрема складова. Відповідно до Ліцензійних умов (постанова НКРЕКП № 1388), компанія зобов'язана використовувати отримані кошти виключно за цільовим призначенням і в межах затверджених статей витрат. Законодавство прямо забороняє відповідачу оплачувати послуги позивача за рахунок коштів, отриманих від інших видів діяльності.
Крім цього, в апеляційній скарзі, апелянт зазначає, що судом першої інстанції проігноровано факт, що заборгованість виникла виключно через недостатність коштів на конкретному рахунку передачі, а виплати адміністратор розрахунків здійснює пропорційно на недискримінаційній основі в межах наявного залишку.
Також, судом першої інстанції не враховано особливості фінансування оператора системи передачі, оскільки повністю виконавши витрати, передбачені структурою тарифу на 2024 рік, компанія опинилася в ситуації форсованого дефіциту через дії самого регулятора (НКРЕКП) та контрагентів.
10.03.2026 через систему "Електронний суд" позивач подав до Північного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, в якій просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а судове рішення залишити без змін, посилаючись на те, що доводи апеляційної скарги не містять правових аргументів, які б свідчили про допущення судом помилки у застосуванні закону і зводяться до незгоди апелянта з правовою оцінкою, наданою судом.
Так, позивач у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що:
відповідач не зазначав у відзиві на позов про те, що він не погоджується зі здійсненими нарахуваннями 3 % річних та інфляційних втрат, тому відповідно до ч. 4 ст. 165 ГПК України він не може їх заперечувати;
суд першої інстанції встановив, що такі розрахунки є вірними, у зв'язку з чим позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача підлягали задоволенню у повному обсязі;
відповідач не надав власного розрахунку заборгованості з обґрунтуванням його правильності та повноти на спростування розрахунку наданого Позивачем, у зв'язку з чим, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що наданий ПрАТ "Харківенергозбут" розрахунок 3% річних та інфляційних втрат за договором про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел № 0099-09021 від 01.07.2019 в сукупності з іншими доказами є належним і допустимим доказом;
доводи апелянта про те, що оплата вартості послуг позивача із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел за спірний період можлива лише у разі включення відповідних витрат до структури тарифу зі сторони НКРЕКП як регулятора ринку електричної енергії, і зазначені об'єктивні причини унеможливили вчасне виконання Відповідачем своїх зобов'язань за спірним договором спростовуються п. 3.3. договору, відповідно до якого узгоджено порядок оплати наданих послуг за відповідними актами, які складаються з урахуванням відповідного розрахунку, які і були підписані сторонами без зауважень і заперечень, і які, відповідно, є належними, допустимими та достатніми доказами в підтвердження надання позивачем та прийняття відповідачем визначеного актами обсягу послуг та їх вартості, а отже, є належними доказами виникнення у відповідача чітко обумовленого грошового зобов'язання з оплати наданих послуг у сумах, узгоджених у вказаних актах, і в обумовлені договором та ст. 530 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) строки;
оскільки господарська діяльність здійснюється суб'єктами на власний ризик, відповідач мав самостійно здійснювати комерційний розрахунок та прораховувати ризики настання несприятливих наслідків.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті та явка представників сторін.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.12.2025 апеляційну скаргу у справі № 910/6724/25 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: Ходаківська І. П. - головуючий суддя, судді: Владимиренко С. В., Демидова А. М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.01.2026 апеляційну скаргу НЕК "Укренерго" на рішення господарського суду міста Києва від 18.11.2025 у справі № 910/6724/25 залишено без руху, надано час для усунення недоліків, а саме сплати судового збору в сумі - 54 970,98 грн.
Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/721/26 від 23.02.2026 у справі № 910/6724/25, у зв'язку із перебуванням судді Владимиренко С.В., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.02.2026 справу № 910/6724/25 передано на розгляд колегії суддів: головуючий суддя - Ходаківська І. П., судді: Демидова А. М., Євсіков О. О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.03.2026 колегією суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Ходаківська І. П., судді: Євсіков О. О., Демидова А. М. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою НЕК "Укренерго" на рішення господарського суду міста Києва від 18.11.2025 у справі № 910/6724/25, призначено апеляційну скаргу до розгляду у судовому засіданні на 02.04.2026.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.03.2026 задоволено клопотання представника Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" - Ткаченко Анастасії Володимирівни про її участь в судових засіданнях у справі № 910/6724/25 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, вирішено розгляд справи у справі № 910/6724/25 здійснювати в режимі відеоконференції у системі ВКЗ.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.04.2026 продовжено строк розгляду апеляційної скарги НЕК "Укренерго" на рішення господарського суду міста Києва від 18.11.2025 у справі № 910/6724/25, оголошено перерву у розгляді справи №910/6724/25 на 14.05.2026.
У судовому засіданні 14.05.2026 в режимі відеоконференції взяв участь представник ПрАТ "Харківенергозбут", який просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги.
НЕК "Укренерго" явку свого представника у судове засідання 14.05.2026 не забезпечила. Про дату, час і місце розгляду справи повідомлена належним чином.
Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні, з метою дотримання принципу розумності строків розгляду справи, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутністю представника НЕК "Укренерго".
Обставини справи, встановлені судом першої та перевірені судом апеляційної інстанції, визначення відповідно до них правовідносин.
Як встановлено судом першої та перевірено судом апеляційної інстанції, 01.07.2019 між Приватним акціонерним товариством "Харківенергозбут" (далі - позивач, постачальник послуг) та Державним підприємством "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі - відповідач, замовник) укладено Договір про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел №099-09021 (далі - договір), відповідно до умов п. 1.1. якого, для забезпечення покриття економічно обґрунтованих витрат постачальник послуг на виконання спеціальних обов'язків із купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом надає замовнику послугу із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії (далі Послуга) в обсязі та на умовах, визначених цим договором.
Відповідно до п. 1.2. договору, замовник сплачує постачальнику послуг вартість наданих послуг відповідно до умов цього договору.
31 липня 2024 року між сторонами укладено додаткову угоду № 10 до договору від 01.07.2019 № 0099-09021 про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел (далі - додаткова угода № 10), в якій сторони дійшли згоди про наступне:
1. У зв'язку із набуттям чинності постанови НКРЕКП "Про затвердження Змін до постанови НКРЕКП від 26 квітня 2019 року № 641" від 26.07.2024 № 1381, згідно з якою затверджено Типовий договір про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел з постачальником універсальних послуг, сторони домовилися викласти Договір разом з додатками до нього у новій редакції, що додаються до цієї додаткової угоди та є її невід'ємною частиною.
2. Реквізити додатків до договору (посада, ПІБ підписантів) конкретизуються під час виконання умов договору згідно з чинним законодавством.
3. Викладення сторонами умов договору в новій редакції не є припиненням первісного зобов'язання між сторонами шляхом заміни новим зобов'язанням відповідно до статті 604 Цивільного кодексу України та не змінює дату набрання чинності договором. Умови додаткових угод до договору, які не суперечать договору в редакції цієї додаткової угоди, залишаються без змін і Сторони підтверджують свої зобов'язання за ними.
4. Згідно із частиною третьою статті 631 Цивільного кодексу України умови даної Додаткової угоди поширюються на взаємовідносини сторін, які виникли з 31.07.2024.
За умовами п. 2.1. договору (тут і далі в редакції додаткової угоди №10), вартість та порядок оплати Послуги визначаються з урахуванням вимог Порядку купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом, затвердженого постановою НКРЕКП від 26 квітня 2019 року № 641 (далі Порядок), у розрахунковому періоді та відповідно до фактичних обсягів купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом постачальником послуг, визначеними згідно з Правилами роздрібного ринку електричної енергії затвердженими постановою НКРЕКП від 14 березня 2018 року № 312 (далі ПРРЕЕ) та Порядком продажу та обліку електричної енергії, виробленої активними споживачами, та розрахунків за неї, затвердженим постановою НКРЕКП від 29 грудня 2023 року №2651.
Відповідно до пп.3 п. 3.1. договору, постачальник послуг зобов'язаний подавати регулятору для затвердження розмiр вартості послуги, погоджений замовником.
За змістом пп. 4 п. 3.2. договору, замовник зобов'язаний у повному обсязі здійснювати оплату вартості послуги, розрахованої постачальником послуги, погодженої замовником та затвердженої регулятором.
Згідно з п. 7.3. договору, сторони здійснюють обмін інформацією в рамках цього договору з використанням електронного документообігу та з метою контролю цілісності і достовірності інформації, яка передається в електронній формі, а також для підтвердження її авторства сторони забезпечують наявність кваліфікованого електронного підпису. Для цього сторонами шляхом переговорів обираються шляхи та інструменти з вибору відповідних інтерфейсів. Підписання Актів приймання-передачі наданих Послуг та актів коригування до актів приймання-передачі наданих Послуг відбувається в електронній формі (за допомогою системи, яка забезпечує функціонування електронного документообігу з накладанням кваліфікованого електронного підпису (за винятком випадків, коли використання електронного підпису прямо заборонено Законом), що забезпечує юридично значимий електронний документообіг між сторонами, або у паперовій формі шляхом проставлення власноручного підпису уповноваженої особи (у разі неможливості підпису в електронній формі).
Пунктом 8.1. встановлено, що цей договір набирає чинності з 01.07.2019 та діє до 31.12.2024.
Як вбачається з матеріалів справи, Постановами НКРЕКП від 31.07.2024 №1409, від 03.09.2024 №1573, від 01.10.2024 №1702, від 29.10.2024 №1855, від 26.11.2024 № 2017, від 24.12.2024 №2364, від 28.01.2025 №113 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданих постачальниками універсальних послуг.
Так, вказаними постановами встановлено розмір вартості послуг, наданих позивачем (без ПДВ): у червні 2024 року - 20811885,59 грн, у липні 2024 року - 18163933,16 грн, у серпні 2024 року - 21251077,71 грн, у вересні 2024 року - 15231620,11 грн, у жовтні 2024 року - 10089200,64 грн, у листопаді 2024 року - 3984137,50 грн, у грудні 2024 року - 678737,88 грн.
Як встановлено судом, свої зобов'язання, за договором позивач виконав належним чином, а саме: надав послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, що підтверджується підписаними сторонами актами у відповідності до п. 15.2 Порядка, а саме:
- Актом від 30.06.2024 № 06/24 за період надання послуги червень 2024 на суму - 14 259 523,22 грн. без ПДВ, ПДВ 20 % - 2 851 904,64 грн., всього разом з ПДВ - 17 111 427,86 грн;
- Актом від 31.07.2024 № 07/24 за період надання послуги липень 2024 на суму - 13 308 674,36 грн. без ПДВ, ПДВ 20 % - 2 661 734,87 грн., всього разом з ПДВ - 15 970 409,23 грн;
- Актом від 31.08.2024 № 08/24 за період надання послуги серпень 2024 на суму - 13 615 614,30 грн. без ПДВ, ПДВ 20 % - 2 723 122,86 грн., всього разом з ПДВ - 16 338 737,16 грн;
- Актом від 30.09.2024 № 09/24 за період надання послуги вересень 2024 на суму - 10 936 848,01 грн. без ПДВ, ПДВ 20 % - 2 187 369,60 грн., всього разом з ПДВ - 13 124 217,61 грн;
- Актом від 31.10.2024 № 10/24 за період надання послуги жовтень 2024 на суму - 5 838 159,24 грн. без ПДВ, ПДВ 20 % - 1 167 631,85 грн., всього разом з ПДВ - 7 005 791,09 грн;
- Актом від 30.11.2024 № 11/24 за період надання послуги листопад 2024 на суму - 868 689,96 грн. без ПДВ, ПДВ 20 % - 173 737,99 грн., всього разом з ПДВ - 1 042 427,95 грн;
- Актом від 31.12.2024 № 12/24 за період надання послуги грудень 2024 на суму - 209 950,34 грн. без ПДВ, ПДВ 20 % - 41 990,07 грн., всього разом з ПДВ - 251 940,41 грн;
Відповідно до п. 8.8 Регламенту Регулятора, затвердженого постановою НКРЕКП від 06.12.2016 № 2133 "Рішення НКРЕКП, що мають ознаки регуляторних актів, та рішення з питань встановлення тарифів на товари (послуги) суб'єктів природних монополій, цін (тарифів) для населення (якщо відповідні повноваження щодо встановлення цін (тарифів) надані спеціальними законами) набирають чинності з дня, наступного за днем їх оприлюднення на офіційному веб-сайті НКРЕКП, якщо більш пізній строк набрання ними чинності не встановлено самим рішенням, але не раніше дня оприлюднення рішення, про що зазначається в тексті рішення".
За період червня 2024 розмір вартості послуги 14 259 523,22 грн без ПДВ, всього разом з ПДВ 20% - 17 111 427,86 грн, затверджений постановою НКРЕКП від 31.07.2024 № 1409, яку оприлюднено 01.08.2024 та яка набрала чинності 01.08.2024, граничний термін оплати 06.08.2024, відповідачем здійснено оплату не в повному обсязі згідно платіжної інструкції від 25.12.2024 № ПУП007835 на суму 100 667,41 грн; згідно платіжної інструкції від 30.12.2024 № ПУП00007960 на суму 68 826,35 грн; згідно платіжної інструкції від 21.02.2025 № ПУП008321 на суму 284 533,39 грн; згідно платіжної інструкції від 25.02.2025 № ПУП008533 на суму 714 702,76 грн; згідно платіжної інструкції від 26.02.2025 № ПУП008606 на суму 7 386 984,02 грн. Отже, відповідачем не в повному обсязі було сплачено за надані послуги згідно умов договору.
За період липня 2024 розмір вартості послуги 13 308 674,36 грн без ПДВ, всього разом з ПДВ 20 % - 15 970 409,23 грн., затверджений постановою НКРЕКП від 03.09.2024 № 1573, яку оприлюднено 04.09.2024 та яка набрала чинності 04.09.2024, граничний термін оплати 09.09.2024, відповідачем здійснено оплату не в повному обсязі згідно платіжної інструкції від 28.02.2025 № ПУП008663 на суму 47 742,41 грн; згідно платіжної інструкції від 07.03.2025 № ПУП008743 на суму 7 088 007,15 грн; згідно платіжної інструкції від 19.03.2025 № ПУП008822 на суму 2 033 500,47 грн; згідно платіжної інструкції від 05.04.2025 № ПУП009173 на суму 2 025 144,90 грн; згідно платіжної інструкції від 23.04.2025 № ПУП009283 на суму 1 581 932,45 грн. Отже, відповідачем не в повному обсязі було сплачено за надані послуги згідно умов договору.
За період серпня 2024 розмір вартості послуги 13 615 614,30 грн без ПДВ, всього разом з ПДВ 20 % - 16 338 737,16 грн., затверджений постановою НКРЕКП від 01.10.2024 № 1702, яку оприлюднено 03.10.2024 та яка набрала чинності 03.10.2024, граничний термін оплати 08.10.2024, відповідачем здійснено оплату не в повному обсязі згідно платіжної інструкції від 23.04.2025 № ПУП009284 на суму 345 211,63 грн. Отже, відповідачем не в повному обсязі було сплачено за надані послуги згідно умов договору.
За період вересня 2024 розмір вартості послуги 10 936 848,01 грн без ПДВ, всього разом з ПДВ 20 % - 13 124 217,61 грн затверджений постановою НКРЕКП від 29.10.2024 № 1855, яку оприлюднено 31.10.2024 та яка набрала чинності 31.10.2024, граничний термін оплати 05.11.2024, проте відповідачем не було сплачено за надані послуги. Отже, відповідачем не було сплачено за надані послуги згідно умов договору.
За період жовтня 2024 розмір вартості послуги 5 838 159,24 грн без ПДВ, всього разом з ПДВ 20 % - 7 005 791,09 грн, затверджений постановою НКРЕКП від 26.11.2024 № 2017, яку оприлюднено 31.10.2024 та яка набрала чинності 27.11.2024, граничний термін оплати 02.12.2024, Відповідачем здійснено оплату не в повному обсязі згідно платіжної інструкції від 29.11.2024 № ПУП007297 на суму 1 401 158,22 грн. Отже, відповідачем не в повному обсязі було сплачено за надані послуги згідно умов договору.
За період листопада 2024 розмір вартості послуги 868 689,96 грн без ПДВ, всього разом з ПДВ 20 % - 1 042 427,95 грн, затверджений постановою НКРЕКП від 30.12.2024 № 2416, яку оприлюднено 31.12.2024 та яка набрала чинності 31.12.2024, граничний термін оплати 03.01.2025, відповідачем здійснено оплату не в повному обсязі згідно платіжної інструкції від 02.01.2025 № ПУП008002 на суму 208 485,59 грн; згідно платіжної інструкції від 28.03.2025 № ПУП000009103 на суму 52 607,97 грн. Отже, відповідачем не в повному обсязі було сплачено за надані послуги згідно умов договору.
За період грудня 2024 розмір вартості послуги 209 950,34 грн без ПДВ, всього разом з ПДВ 20 % - 251 940,41 грн, затверджений постановою НКРЕКП від 28.01.2025 № 113, яку оприлюднено 29.01.2025 та яка набрала чинності 29.01.2025, граничний термін оплати 03.02.2025, відповідачем здійснено оплату не в повному обсязі згідно платіжної інструкції від 31.01.2025 № ПУП008213 на суму 50 388,08 грн; згідно платіжної інструкції від 25.02.2025 № ПУП008509 на суму 201 552,33 грн.
Позивач вказує, що у відповідача перед позивачем утворилася заборгованість у зв'язку з несвоєчасною оплатою послуг згідно договору в сумі 3 053 943 грн 29 коп., з яких: 3 % річних - 541 938,25 грн; інфляційні втрати - 2 512 005,04 грн, оскільки відповідач не оплатив в строки, передбачені договором послуги, а отже не виконав належним чином свої зобов'язання за договором, чим порушив законні майнові права та інтереси позивача.
Заперечуючи проти позову, відповідач наголошує на неможливості своєчасного розрахунку з ряду причин. Він зазначає, що оплата послуг за спірний період напряму залежить від включення відповідних витрат до структури його тарифу Регулятором (НКРЕКП). Оскільки фінансовим планом підприємства не передбачено видатків на сплату інфляційних втрат та 3% річних, їх стягнення, за твердженням відповідача, дестабілізує операційну діяльність оператора системи передачі. Це створить реальну загрозу для надійного функціонування енергосистеми та безперебійного живлення споживачів, що в умовах сьогодення може призвести до надзвичайних ситуацій катастрофічного масштабу.
Також, відповідач просив зменшити розмір заявлених до стягнення 3 % річних та інфляційних нарахувань.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Згідно з статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з частиною першою статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Укладений сторонами договір, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України).
Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 63 Закону України "Про ринок електричної енергії", крім обов'язків, визначених статтею 57 цього Закону, постачальник універсальних послуг зобов'язаний купувати електричну енергію, вироблену генеруючими установками приватних домогосподарств, встановлена потужність яких не перевищує величину, визначену для відповідних категорій генеруючих установок приватних домогосподарств відповідно до частини двадцять третьої статті 9-1 Закону України "Про альтернативні джерела енергії", за "зелени" тарифом в обсязі, що перевищує місячне споживання електричної енергії такими приватними домогосподарствами, та у кожному розрахунковому періоді здійснювати пріоритетну оплату її вартості.
Згідно з п. 55 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про ринок електричної енергії", оператор системи передачі - це юридична особа, відповідальна за експлуатацію, диспетчеризацію, забезпечення технічного обслуговування, розвиток системи передачі та міждержавних ліній електропередачі, а також за забезпечення довгострокової спроможності системи передачі щодо задоволення обґрунтованого попиту на передачу електричної енергії.
Оператор системи передачі виконує покладені на нього спеціальні обов'язки для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії (п. 23 ч. 1 ст. 33 Закону України "Про ринок електричної енергії").
Оператор системи передачі відповідно до цього Закону виконує функції, пов'язані з покладенням на нього спеціальних обов'язків для забезпечення загальносуспільного інтересу із збільшення частки виробництва енергії з альтернативних джерел, підвищення ефективності комбінованого виробництва електричної та теплової енергії, інших спеціальних обов'язків (ч. 8 ст. 33 Закону України "Про ринок електричної енергії").
Частиною 6 статті 63 Закону України "Про ринок електричної енергії" визначено, що постачальник універсальних послуг одночасно з виконанням обов'язку щодо купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом у приватних домогосподарств, величина встановленої потужності генеруючих установок яких не перевищує 50 кВт, надає оператору системи передачі послугу із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії. Така послуга надається постачальником універсальних послуг виходячи з фактичних обсягів купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом у приватних домогосподарств. Вартість послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії визначається у відповідні розрахункові періоди як різниця між вартістю електричної енергії, купленої ним за "зеленим" тарифом, та її вартістю, розрахованою за цінами ринку "на добу наперед". Розрахунок вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії здійснюється постачальником універсальних послуг відповідно до порядку купівлі електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, з урахуванням доходу постачальника універсальних послуг від продажу гарантій походження електричної енергії, виробленої з відновлюваних джерел енергії.
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 26.04.2019 №641 затверджено Порядок купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії (далі - Порядок).
Відповідно до п. 3.1 Порядку, на гарантованого покупця, ПУП та ОСП на строк, визначений законодавством, покладаються спеціальні обов'язки із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії.
Для надання послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел гарантований покупець або ПУП укладають з ОСП договір про падання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел відповідно до типової форми, затвердженої постановою НКРЕКП від 26 квітня 2019 року №641 (далі - договір про надання послуг) (п. 3.2 Порядку).
Пунктами 15-2, 15-3, 15-4, 15-5 Порядка, передбачений наступний порядок оплати за Договором:
15.2. Протягом перших 12 днів календарного місяця, наступного за розрахунковим, ПУП направляє ОСП акт приймання-передачі та відповідний розрахунок вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ПУП. ОСП протягом п'яти календарних днів з дати отримання повертає акт приймання-передачі ПУП, підписаний зі своєї сторони, або надає до нього обґрунтовані зауваження, що містять вичерпні пояснення та документальне підтвердження причин непогодження розрахунку вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ПУП. Після усунення наданих ОСП обґрунтованих зауважень, ПУП повторно направляє до ОСП підписані зі своєї сторони акти приймання-передачі послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел та відповідні розрахунки вартості послуги.
15.3. Протягом двох робочих днів після отримання від ОСП підписаного акта приймання-передачі ПУП надає Регулятору розрахунок вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії та копію акта приймання-передачі для затвердження.
15.4. ОСП здійснює 100% оплату ПУП вартості наданої послуги відповідно до акта приймання-передачі протягом трьох робочих днів з дати затвердження Регулятором розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ПУП у розрахунковому місяці.
15.5. У разі надходження оновлених даних від учасників ринку після проведення розрахунків обсягів врегулювання сторони коригують акти приймання-передачі наданих послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел. ПУП надає ОСП акти коригування вартості послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел разом з оновленими розрахунками. У разі відсутності зауважень до оновленого розрахунку вартості послуги ОСП протягом п'яти робочих днів з дня отримання повертає акт коригування до акта приймання-передачі ПУП, підписаний зі своєї сторони, або надає до нього обґрунтовані зауваження, що містять вичерпні пояснення та документальне підтвердження причин непогодження розрахунку вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ПУП. Після підписання ОСП акта коригування ПУП надає Регулятору коригований розрахунок вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел та копію акта коригування для затвердження".
Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивач належним чином виконав свої зобов'язання за договором у червні - грудні 2024 року, надав послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, що підтверджується підписаними сторонами актами приймання-передачі наданих послуг відповідно до п.15.2 Порядка та постановами НКРЕКП, якими затверджено розмір вартості послуг за кожен розрахунковий місяць. Вартість послуг, зазначена в актах, відповідала розмірам, визначеним відповідними постановами НКРЕКП від 31.07.2024 № 1409, від 03.09.2024 № 1573, від 01.10.2024 № 1702, від 29.10.2024 № 1855, від 26.11.2024 № 2017, від 30.12.2024 № 2416 та від 28.01.2025 № 113.
Факт надання послуг підтверджується підписаними сторонами актами приймання-передачі: № 06/24 від 30.06.2024 за червень 2024 року на суму 17 111 427,86 грн, № 07/24 від 31.07.2024 за липень 2024 року на суму 15 970 409,23 грн, № 08/24 від 31.08.2024 за серпень 2024 року на суму 16 338 737,16 грн, № 09/24 від 30.09.2024 за вересень 2024 року на суму 13 124 217,61 грн, № 10/24 від 31.10.2024 за жовтень 2024 року на суму 7 005 791,09 грн, № 11/24 від 30.11.2024 за листопад 2024 року на суму 1 042 427,95 грн, № 12/24 від 31.12.2024 за грудень 2024 року на суму 251 940,41 грн.
Розмір вартості послуг затверджено постановами НКРЕКП №№1409, 1573, 1702, 1855, 2017, 2416, 113 відповідно, за кожен місяць з червня по грудень 2024 року.
Судом першої інстанції правильно визначено граничні строки оплати наданих послуг відповідно до пункту 15.4 Порядку купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 № 641, а саме: протягом трьох робочих днів з дати набрання чинності відповідною постановою НКРЕКП про затвердження розміру вартості послуг.
На підставі цього судом першої інстанції встановлено наступні строки оплати: за червень 2024 - до 06.08.2024, за липень 2024 - до 09.09.2024, за серпень 2024 - до 08.10.2024, за вересень 2024 - до 05.11.2024, за жовтень 2024 - до 02.12.2024, за листопад 2024 - до 03.01.2025, за грудень 2024 - до 03.02.2025.
Всупереч встановленим граничним строкам оплати відповідач здійснював платежі із значним запізненням - частину коштів перераховано лише у грудні 2024 - квітні 2025 року, що підтверджується відповідними платіжними інструкціями, які наявні в матеріалах справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Спір у справі виник у зв'язку з тим, що відповідач, на думку позивача, прострочив здійснення оплати рахунків, у зв'язку з чим йому нараховано 3% річних та інфляційні втрати за період прострочення.
Відповідно до пункту 15.4 Порядку зобов'язання відповідача з оплати наданих послуг мало бути виконане протягом трьох робочих днів з дати прийняття НКРЕКП відповідної постанови про затвердження розміру вартості послуг. Проте матеріали справи свідчать про те, що відповідач здійснював оплату з порушенням встановлених строків.
Доводи відповідача про залежність своєчасності оплати від включення відповідних витрат до структури тарифу НКРЕКП суд першої інстанції обґрунтовано відхилив, оскільки умови договору, норми Порядку та постанови НКРЕКП не ставлять строки оплати у залежність від тарифного регулювання. Підписання сторонами актів приймання-передачі без зауважень є належним доказом виникнення у відповідача чітко визначеного грошового зобов'язання з оплати наданих послуг у погоджених сумах та у строки, встановлені договором і статтею 530 Цивільного кодексу України.
Оскільки матеріали справи свідчать, що відповідач здійснив оплату послуг із порушенням строків, це є порушенням зобов'язання у розумінні статті 610 Цивільного кодексу України.
З огляду на вказане, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про наявність порушення відповідачем умов договору в частині своєчасної оплати наданих послуг за період червень - грудень 2024 року.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних збитків та процентів річних входить до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України як складова грошового зобов'язання та особлива міра відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання.
Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (постанова Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18). Визначене частиною другою статті 625 ЦК України право стягнення трьох процентів річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані (у тому числі у вигляді прострочення оплати відповідних товарів та послуг). Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 15.06.2023 у справі № 921/94/21.
Велика Палата Верховного Суду також неодноразово зазначала, що у статті 625 ЦК України визначено загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення.
Верховним Судом неодноразово наголошено, що за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних на суму боргу входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справі № 703/2718/16-ц, від 22.09.2020 у справі № 918/631/19 ).
Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (постанова Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18).
Визначене частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України право стягнення трьох процентів річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані (у тому числі у вигляді прострочення оплати відповідних товарів та послуг) (аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 15.06.2023 у справі № 921/94/21).
Суд першої інстанції, вирішуючи питання щодо інфляційних нарахувань, виходив з того, що такі нарахування не є штрафною санкцією, а є способом захисту майнового права кредитора шляхом відшкодування матеріальних втрат від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення, на що вказує частина 2 статті 625 Цивільного кодексу України. При цьому суд першої інстанції послався на пункти 3.1, 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" № 14 від 17.12.2013, лист Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, лист Державного комітету статистики України № 11/1-5/73 від 13.02.2009, а також наказ Держкомстату № 265 від 27.07.2007, відповідно до яких розрахунок інфляційних втрат здійснюється помісячно шляхом множення індексів за кожен період прострочення, протягом якого розмір заборгованості не змінювався, з подальшим підсумовуванням отриманих результатів.
Встановивши факт прострочення відповідачем виконання грошових зобов'язань за кожним із зазначених розрахункових місяців, суд першої інстанції правомірно застосував положення частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України та дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних як способу захисту майнових прав кредитора.
Разом із тим, погоджуючись із розрахунком позивача в цілому, суд першої інстанції не перевірив його на предмет арифметичної правильності в частині визначення кількості днів прострочення при нарахуванні 3% річних та застосування коректного індексу інфляції при розрахунку інфляційних втрат, що призвело до часткової невідповідності присудженої суми фактичним обставинам справи. У цій частині рішення підлягає зміні з огляду на наступне.
Позивачем до позовної заяви доданий детальний розрахунок позовних вимог, у якому нарахування здійснені окремо по кожному з місяців надання послуг за спірним договором з урахуванням здійснених відповідачем платежів. При цьому здійснення розрахунку стороною у справі не звільняло місцевий господарський суд від обов'язку перевірити правильність такого розрахунку та здійснити оцінку усіх пов'язаних з цим доказів.
В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що через неправильно визначений позивачем період прострочення та невірний індекс інфляції, загальний розмір як 3 % річних, так і інфляційних втрат є завищеними і потребують перерахунку.
У постанові від 13.06.2018 у справі № 922/1008/16 Верховний Суд, перевіряючи правильність нарахування 3 % річних, зазначив, що "день фактичної оплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних".
Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 21.12.2021 у справі № 910/15364/20.
Перевіривши доводи апеляційної скарги та здійснені позивачем розрахунки 3% річних, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що загальна сума 3% річних підлягає частковому зменшенню з огляду на таке.
При нарахуванні 3 % річних за послуги червня 2024 року на суму боргу 7 383 984,02 грн. позивачем визначено період прострочення з 25.02.2025 по 26.02.2025 (2 дні), тоді як 26.02.2025 є днем фактичного здійснення оплати і відповідно до положень чинного законодавства не включається до розрахункового періоду. Таким чином, правомірним є нарахування лише за 1 день прострочення (25.02.2025), внаслідок чого сума 3% річних за вказаний період становить 607,15 грн замість нарахованих позивачем 1 210,98 грн. З урахуванням зазначеного загальна сума 3% річних, що підлягає стягненню, становить 541 334,42 грн.
Перевіривши доводи апеляційної скарги та здійснені позивачем розрахунки інфляційних нарахувань, які за розрахунком позивача становлять 2 512 005,04 грн, апеляційний господарський суд зазначає наступне.
Згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 Цивільного кодексу України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державної служби статистики України у відповідний місяць прострочення боржника. Індекс споживчих цін обчислюється Державною службою статистики України і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Вказана правова позиція викладена у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.06.2020 у справі № 905/21/19 та підтримана у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19.
Відповідно до частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Перевіривши розрахунок інфляційних втрат наданих позивачем, апеляційний господарський суд встановив, що позивачем при нарахуванні інфляційних втрат за послуги жовтня 2024 року на суму боргу 5 604 632,87 грн. за лютий 2025 року застосовано індекс інфляції 101,8% замість офіційного індексу 100,8 %, що призвело до завищення суми інфляційних втрат на 56 046,33 грн. Аналогічно, при нарахуванні інфляційних втрат за послуги листопада 2024 року на суму боргу 201 552,33 грн за лютий 2025 року застосовано індекс 101,8 % замість 100,8 %, що призвело до завищення суми на 2 015,52 грн. Загальна сума завищення інфляційних втрат складає 58 061,85 грн, відтак правомірна сума інфляційних втрат, що підлягає стягненню, становить 2 453 943,19 грн.
Отже, доводи відповідача, наведені в апеляційній скарзі частково знайшли своє відображення під час апеляційного перегляду у даній справі.
Таким чином, загальна сума позовних вимог, що підлягає задоволенню, складає: інфляційні втрати - 2 453 943,19 грн, 3 % річних - 541 334,42 грн.
Крім цього, колегія суддів відхиляє доводи скаржника щодо передчасності висновків в оскаржуваному рішенні щодо відсутності підстав для зменшення загального розміру 3 % річних з огляду на таке.
Скаржник стверджує, що витрати оператора системи передачі на виконання спеціальних обов'язків включені до структури тарифу на послуги з передачі електричної енергії, затвердженої НКРЕКП, та що відповідно до пунктів 15, 43 пункту 2.3, абзацу 12 пункту 1.4 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з передачі електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 09.11.2017 № 1388, відповідач позбавлений можливості здійснювати оплату послуг за рахунок коштів, призначених на інші цілі, що, на думку скаржника, є підставою для зменшення розміру 3 % річних.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Нарахування 3 % річних є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання - способом компенсації втрат кредитора та платою за користування утримуваними грошовими коштами. З огляду на зазначену правову природу 3 % річних суд не наділений повноваженнями зменшувати їх розмір. Внутрішні тарифні обмеження та особливості фінансування діяльності відповідача не звільняють його від обов'язку своєчасно виконувати грошові зобов'язання перед контрагентами та не є підставою для зменшення нарахувань, передбачених законом.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу скаржника на правову позицію, вкладену Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 02.07.2025 у справі №903/602/24. Велика Палата Верховного Суду у наведеній справі дійшла наступних висновків:
"156. Суд може зменшити розмір процентів річних у кожному конкретному випадку з урахуванням таких підтверджених обставинами справи підстав, зокрема, як дії боржника, спрямовані на належне виконання зобов'язання, ступінь вини боржника, міра виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, інші інтереси сторін, дії чи бездіяльність кредитора, очевидна неспівмірність заявленої суми процентів річних порівняно із сумою боргу тощо, а також дотримуючись принципів розумності, справедливості, пропорційності та балансу між інтересами боржника і кредитора.
157. Заявляти про наявність підстав для зменшення процентів річних та доводити, що вони підтверджуються конкретними обставинами справи має саме боржник, а суд з огляду на наявні в матеріалах справи докази має надати оцінку обґрунтованості таких доводів та вирішити питання про можливість зменшення процентів річних.
158. Розмір процентів річних, який становить три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом), - це законодавчо встановлений та мінімальний розмір процентів річних, на які може розраховувати кредитор у разі неналежного виконання зобов'язання боржником, не підлягає зменшенню судом.
159. Інфляційні втрати не є штрафними санкціями чи платою боржника за користування коштами кредитора, вони входять до складу грошового зобов'язання і виступають способом захисту майнового права та інтересу. Тому, на відміну від процентів річних, суд не може зменшити розмір інфляційних втрат.".
Вищенаведені правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 02.07.2025 у справі №903/602/24 спростовують доводи відповідача про наявність підстав для зменшення розміру інфляційних втрат та 3% річних (законодавчо встановлений та мінімальний розмір процентів річних, на які може розраховувати кредитор у разі неналежного виконання зобов'язання боржником), оскільки суд не може зменшити інфляційних втрат та 3 % річних.
Зважаючи на вищевикладене, надаючи оцінку встановленим обставинам у сукупності відповідно до вимог статті 86 ГПК України, доводи скаржника в апеляційній скарзі з приводу неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення вимог процесуального права, неповного з'ясування обставин та дослідження доказів, знайшли часткове підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.
З огляду на вказане, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що рішення господарського суду міста Києва від 18.11.2025 у справі № 910/6724/25 прийняте з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи в частині розміру стягнутих інфляційних втрат та 3% річних, а тому відповідно до положень частин 1, 4 статті 277 Господарського процесуального кодексу України підлягає зміні.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції керується висновками, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Колегія суддів апеляційного господарського суду з огляду на викладене зазначає, що у даній постанові надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.
Статтею 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до частини 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) не з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Частиною 4 статті 277 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" підлягає частковому задоволенню, рішення господарського суду міста Києва від 18.11.2025 у справі №910/6724/25 підлягає зміні.
Судові витрати
Згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 277, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" задовольнити частково.
Рішення господарського суду міста Києва від 18.11.2025 у справі №910/6724/25 змінити та викласти пункти 1, 2 його резолютивної частини у такій редакції:
"1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 25, ідентифікаційний код 00100227) на користь Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" (61057, м. Харків, вул. Гоголя, буд. 10, ідентифікаційний код 42206328) 2 453 943 (два мільйона чотириста п'ятдесят три тисячі дев'ятсот сорок три) гривень 19 копійок інфляційних втрат, 541 334 (п'ятсот сорок одна тисяча триста тридцять чотири) гривні 42 копійки 3 % річних та 35 943 (тридцять п'ять тисяч дев'ятсот сорок три тисячі) гривні 33 копійки судового збору за подання позовної заяви. У задоволенні іншої частини позову відмовити.".
В іншій частині рішення господарського суду міста Києва від 18.11.2025 у справі №910/6724/25 залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" - без задоволення.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" (61057, м. Харків, вул. Гоголя, буд. 10, ідентифікаційний код 42206328) на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 25, ідентифікаційний код 00100227) 1 045 (одна тисяча сорок п'ять) гривень 11 копійок судового збору за подання апеляційної скарги.
Доручити господарському суду міста Києва видати відповідні накази.
Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 ГПК України.
Повна постанова підписана 01.06.2026.
Головуючий суддя І.П. Ходаківська
Судді А.М. Демидова
О.О. Євсіков