Про відмову у задоволенні заяви
Справа № 495/8068/25
Номер провадження 2-з/495/42/2026
29 травня 2026 рокум. Білгород-Дністровський
Суддя Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Прийомова О.Ю., розглянувши заяву ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Кузьменко Михайло Борисович, про забезпечення позову,-
До Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області надійшла заява ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Кузьменко Михайло Борисович, про забезпечення позову.
Заявник просить забезпечити позов ОСОБА_1 шляхом заборони Міністерству оборони України (ЄДРПОУ 00034022), ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_1 ), а також іншим органам, на які покладено повноваження з нарахування та виплати одноразової грошової допомоги, здійснювати виплати одноразової грошової допомоги, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у зв'язку із загибеллю військовослужбовця ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь: ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ); ОСОБА_4 в особі законного представника ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_3 ); малолітніх дітей ОСОБА_2 в особі законного представника ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ), - до набрання законної сили рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області у цивільній справі № 495/8068/25.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову заявник посилається на те, що предметом позову є встановлення факту проживання Позивача та ОСОБА_2 однією сім'єю без реєстрації шлюбу, що має правове значення для реалізації Позивачем та її малолітніми дітьми права на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку із загибеллю ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ), військовослужбовця військової частини НОМЕР_5 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 внаслідок ушкоджень, спричинених військовими діями.
Одноразова грошова допомога, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова № 168), у розмірі 15 000 000 (п'ятнадцять мільйонів) гривень розподіляється рівними частками між усіма отримувачами, визначеними статтею 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції, чинній на момент загибелі ОСОБА_2 ).
Поряд з тим, з усних пояснень Відповідача 2, наданих через законного представника ОСОБА_5 у судовому засіданні, безпосередньо вбачається, що грошові виплати на користь ОСОБА_4 розпочато ще з 2022 року та станом на час подання цієї заяви вони продовжуються.
Водночас Позивачу безпосередньо відомо, що відповідні виплати на малолітніх дітей Позивача та ОСОБА_2 також здійснюються.
Зазначені обставини свідчать про те, що розподіл та виплата одноразової грошової допомоги фактично триває, а її остаточна виплата може бути здійснена у будь-який момент.
Як зазначалось вище, одноразова грошова допомога згідно з Постановою № 168 у розмірі 15 000 000 гривень підлягає розподілу рівними частками між усіма особами, які мають право на її отримання як члени сім'ї загиблого військовослужбовця. На теперішній час такими особами визнані та одержують виплати: Відповідач 1 (мати загиблого), Відповідач 2 (донька загиблого від першого шлюбу) та малолітні діти Позивача і ОСОБА_2 (діти загиблого).
У разі задоволення позовних вимог та встановлення судом факту проживання Позивача і ОСОБА_2 однією сім'єю без реєстрації шлюбу, Позивач набуває статусу особи, яка має право на отримання одноразової грошової допомоги нарівні з іншими членами сім'ї загиблого. За таких обставин зміниться сам склад отримувачів виплати, а відтак - і розмір частки кожного з них, оскільки загальна сума розподіляється на більшу кількість осіб.
Водночас з усних пояснень Відповідача 2, наданих через її законного представника ОСОБА_5 , прямо вбачається, що виплати у зв'язку із загибеллю ОСОБА_2 розпочато ще з 2022 року та тривають донині. Поряд з тим, відповідні виплати на малолітніх дітей загиблого, законним представником яких є Позивач, також здійснюються, що безпосередньо відомо Позивачу. Отже, процес розподілу та виплати одноразової грошової допомоги не є завершеним і триває в режимі поточних надходжень.
Разом з цим, остаточна виплата всієї суми одноразової грошової допомоги до набрання законної сили рішенням суду у цій справі істотно ускладнить, а в окремих випадках - унеможливить виконання такого рішення, позаяк після фактичної виплати усієї суми коштів усім нинішнім отримувачам:
позивач буде позбавлений можливості одержати належну йому частку безпосередньо від МОУ, оскільки відповідних коштів у розпорядженні органу, що здійснює виплати, не залишиться;
стягнення надмірно виплачених сум з осіб, які вже отримали кошти, потребуватиме окремого судового провадження, з невизначеним строком розгляду та сумнівною перспективою фактичного повернення (з огляду на можливе витрачання коштів отримувачами);
буде створено ситуацію фактичної невиконуваності рішення суду навіть у разі його ухвалення на користь Позивача, що нівелює саму мету звернення до суду.
Проте саме інститут забезпечення позову покликаний запобігти такій ситуації - коли рішення суду, ухвалене на користь позивача, не може бути виконане через дії, вчинені у період розгляду справи.
Позивач звертає увагу суду на те, що заявлений захід забезпечення позову є співмірним з предметом спору.
Заборона розповсюджується виключно на виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку зі смертю ОСОБА_2 та діє лише до набрання рішенням суду у справі законної сили.
Представник заявника зазначає, що тимчасове відтермінування виплати на період розгляду справи не порушує прав отримувачів, позаяк після ухвалення остаточного судового рішення кошти будуть виплачені у належному розмірі усім особам, які матимуть на них право відповідно до встановлених судом обставин.
Дослідивши заяву про забезпечення позову, суд приходить до наступного.
Відповідно до ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується:
1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб;
2) забороною вчиняти певні дії;
3) встановленням обов'язку вчинити певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання;
5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту;
6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку;
7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору;
8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів;
9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;
10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Відповідно до ст. 151 ЦПК України, заява про забезпечення позову повинна містити захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.
Заборона вчиняти певні дії застосовується, якщо потрібно обмежити право відповідача чи будь-якої іншої особи вчиняти певні фактичні чи юридичні дії, що стосуються предмета спору.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду від 29.04.2024 по справі № 759/10973/22 зазначено, що під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, з майновими наслідками заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.
Інститут забезпечення позову є сукупністю встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.
Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання можливе рішення по суті позовних вимог.
Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може призвести до неможливості виконання судового рішення. Інститут забезпечення позову захищає однаково інтереси як позивача, так і відповідача.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.
Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності до конкретного випадку.
При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказала, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».
Таким чином, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу.
Окрім того, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом, у якому просить встановити факт проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_6 , однією сім'єю як жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу у період часу з січня 2018 року до ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Вимоги про отримання одноразової грошової допомоги чи про визнання протиправними дій Міністерства оборони України щодо виплати ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ); ОСОБА_4 в особі законного представника ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_3 ); малолітніх дітей ОСОБА_2 в особі законного представника ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) не є предметом розгляду позову.
На переконання суду, визначений ОСОБА_1 захід забезпечення позову неспроможний забезпечити фактичне виконання судового рішення у даній справі в разі задоволення позовних вимог про усунення від права отримання одноразової грошової допомоги, оскільки фактично не пов'язаний з предметом позову.
З огляду на викладене, враховуючи, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення, з урахуванням принципів розумності та співмірності вимог про забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв'язку між заходом забезпечення позову і предметом позовних вимог, а також зважаючи на те, що заявницею не доведено та не підтверджено належними та допустимими доказами, обґрунтованість обраного нею виду забезпечення позову, а також того, що невжиття заборони здійснювати виплати одноразової грошової допомоги може дійсно істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду по даній справі, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення даної заяви.
Крім того, суд, відмовляючи у забезпеченні позову також враховує, що відповідно до ч. 2 ст. 16-4 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», за наявності спору між особами, які мають право на призначення і виплату одноразової грошової допомоги, або між особами і органами, уповноваженими призначати та здійснювати виплату одноразової грошової допомоги, щодо права на призначення і виплату одноразової грошової допомоги та/або її розміру орган, уповноважений здійснювати виплату одноразової грошової допомоги, призупиняє її виплату до вирішення спору у судовому порядку та набрання судовим рішенням законної сили.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 149, 150, 153, 247, 258, 260, 353 ЦПК України, суддя,-
У задоволенні заяви ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Кузьменко Михайло Борисович, про забезпечення позову - відмовити.
Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Повний текст ухвали складений 01 червня 2026 року.