Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"25" січня 2011 р. Справа № 57/46-10
вх. № 1645/4-57
Колегія суддів господарського суду в складі:
Головуючий суддя Аюпова Р.М.
суддя Бринцев О.В.
суддя Погорелова О.В.
при секретарі судового засідання Павленко А.В.
за участю представників сторін:
позивача - Гайдаренко Л.В., дов. №08-11/2656/2-10 від 25.11.10р.;
третьої особи - не з"явився;
Представник 1-го відповідача - Гронь М.А., дов. б/н від 08.05.2009 року;
Представник 2-го відповідача - не з"явився;
Представник 2-го відповідача - не з"явився;
Прокурор - не з"явився;
розглянувши справу за позовом Харківської міської ради, м. Харків
3-я особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Головне Управління Держкомзему у Харківській області, м. Харків
до
1) Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Ліля», м. Харків;
2) Товариства з обмеженою відповідальністю „ОКТАДА", м. Харків;
3) Комунального підприємства “Харківське міське бюро технічної інвентаризації”, м. Харків
про визнання недійсним договру купівлі-продажу, анулювання реєстрації права власності, звільнення земельної ділянки
за участю прокурора Харківської області
Позивач -Харківська міська рада звернувся до господарського суду з позовом до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю фірми “Ліля”(перший відповідач); 2) Товариства з обмеженою відповідальністю „ОКТАДА" (другий відповідач); 3) Комунального підприємства “Харківське міське бюро технічної інвентаризації ” (третій відповідач), в якому просить суд:
1) прийняти рішення, яким визнати недійсним договір купівлі-продажу від 28.11.2006р., укладений між ТОВ “ОКТАДА” та ТОВ “Ліля”та посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_1., зареєстрований в реєстрі за номером 5480 28.11.21006р., відповідно до якого ТОВ “ОКТАДА”, як продавець передала у власність покупцю ТОВ “Ліля”2/3 частини нежитлової будівлі літ. “Ж-3”, загальна площа будівлі складає 2004,4 кв.м., що розташована по пр. П'ятдесятиріччя СРСР, буд. № 151-В у м.Харкові.
2) Анулювати правову реєстрацію права власності за ТОВ “Ліля” на 2/3 частини нежитлової будівлі літ. “Ж-3” загальна площа будівлі складає 2004,4 кв.м., що розташована по пр. П'ятдесятиріччя СРСР, буд. № 151-В у м. Харкові.
3) Винести рішення, яким зобов'язати ТОВ “ЛІЛЯ” звільнити земельну ділянку площею 0,5915 га по пр. 50- річчя СРСР, 151-В у м. Харкові шляхом знесення та демонтажу розташованої на ній нежитлової будівлі літ. “Ж-3”загальною площею 2004,4кв.м. та земельної ділянки 0,0140 га по пр. 50- річчя СРСР, 151-В у м. Харкові шляхом знесення та демонтажу літнього майданчику кафе та іншого нерухомого майна, повернути територіальній громаді м. Харкова в особі Харківської міської ради (61200, м. Харків, майдан Конституції, 7, код 04059243) з приведенням земельної ділянки у придатний для використання стан.
Стягнути з відповідача витрати по веденню справи.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач використовує земельну ділянку площею 0,5915 га по пр. 50- річчя СРСР, 151-В у м. Харкові, для експлуатації нежитлових будівель та споруд (складські приміщення та трьохповерхова нежитлова будівля з логотипом "ARMAGEDON HOTEL”. Термін дії договору землі від 06.02.2003 року скінчився, право користування земельною ділянкою першим відповідачем не поновлено, право власності на розташовані на ній нежитлові будівлі, скасовано. Окрім того, ТОВ “Ліля” (відповідач у справі) також незаконно використовується додаткова земельна ділянка орієнтованою площею 0,0140 га для розміщення літнього майданчику кафе з навісом.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 04 лютого 2010 року прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 22 березня 2010 року о 12:00 год.
Ухвалами господарського суду Харківської області від 22.03.2010 року, 13.04.2010 року, 27.04.2010 року,02.06.2010 року, 14.07.2010 року, 04.08.2010 року, 25.08.2010 року, 23.09.2010 року, 01.10.2010 року, 08.11.2010 року, 18.11.2010 року, 23.11.2010 року, 26.11.2010 року, 13.12.2010 року, 17.12.2010 року розгляд справи відкладався.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 18 листопада 2010 року задоволено клопотання прокурора про вступ у справу.
У призначеному судовому засіданні 25 січня 2011 року представник позивача позов підтримував наполягав на задоволенні.
Присутній у судовому засіданні представник першого відповідача заперечує проти позову та просить відмовити в його задоволенні, з підстав, викладених у відзиві на позов.
Другий та Третій відповідачі у судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.
Третім відповідачем надано до суду письмові пояснення (вх. № № 189,313), в яких повідомляє, що КП “Харківське міське БТІ” повністю приєднується до правової позиції Харківської міської ради.
Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України ( Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР ), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до Закону.
Суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, суд дійшов висновку про достатність в матеріалах справи доказів та можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами і документами.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.
На підставі рішення Харківської міської ради "Про припинення та надання в оренду земельних ділянок юридичним та фізичним особам" від 27.11.2002р. Товариству з обмеженою відповідальністю фірмі "Ліля" (перший відповідач по справі) було надано в оренду земельну ділянку, площею 0,5915 га, по пр.50-річчя СРСР, 151-Б в м.Харкові, строком до 06.09.2008р., для експлуатації та обслуговування будівель і споруд в межах, визначених договором на право тимчасового користування землею, реєстраційний №1130 від 10.06.1997р.
Відповідно до Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” від 21.05.2007р., до відання виконавчих органів сільських, селищних , міських рад належать: здійснення контролю за додержанням земельного законодавства, використанням і охороною земель.
Відповідно до Положення про самоврядний контроль за використанням та охороною земель у м. Харкові, об'єктом самоврядного контролю за використанням та охороною земель є землі комунальної власності. Самоврядний контроль за використанням та охороною земель здійснює відділ самоврядного контролю за використанням та охороною земель у м.Харкові, Управління земельних відносин Головного управління містобудування, архітектури та земельних відносин Харківської міської ради (надалі - відділ самоврядного контролю).
До повноважень посадових осіб відділу самоврядного контролю за використанням та охороною земель входить обстеження земельних ділянок , щодо дотримання умов їх використання та охорони відповідно до чинного законодавства України та укладених договорів оренди , а також складання Актів обстеження стану та дотримання умов використання земельних ділянок та за фактом виявлення порушень законодавства подавати матеріали до відповідних державних органів для вжиття необхідних заходів та притягнення винних осіб до відповідальності відповідно до закону (п.3.1.1, п.3.1.2 Положень про самоврядний контроль за використанням та охороною земель у м.Харкові).
25 грудня 2009 року провідним спеціалістом відділу самоврядного контролю за використанням та охороною земель управління земельних відносин Харківської міської ради Найдьоновим І.В., обстежено земельну ділянку по пр.50-річчя СРСР, 151-Б в м. Харкові та складено акт обстеження земельної ділянки від 25.12.2009р. за №3949/09. Обстеженням на місцевості встановлено, що земельна ділянка площею 0,5915 га по пр. 50-річчя СРСР, 151-Б в м. Харкові використовується ТОВ “ЛІЛЯ”для експлуатації нежитлових будівель та споруд (складські приміщення та трьохповерхової нежитлової будівлі з логотипом ARMAGEDON HOTEL) та додаткової земельної ділянки орієнтовною площею 0,0140 га для розміщення літнього майданчику кафе з навісом.
Також, 18 лютого 2010 року, уповноваженими посадовими особами Управління земельних відносин Харківської міської ради, відповідно до вимог чинного законодавства, було обстежено земельну ділянку за адресою: пр.50-річчя СРСР, 151-Б у м.Харкові. За результатами вказаного обстеження складено акт обстеження, визначення меж, площі та конфігурації земельної ділянки від 18.02.2010р. № 573/10 та встановлено, що земельна ділянка по пр.50-річчя СРСР, 151-Б в м. Харкові, загальною площею 0,5915 га, використовується ТОВ фірмою "Ліля" для експлуатації та обслуговування будівель і споруд (складські приміщення та 3-х поверхова нежитлова будівля з логотипом ARMAGEDON HOTEL) без оформлення документів, які посвідчують право на земельну ділянку, що є порушенням вимог ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України, оскільки строк дії договору оренди земельної ділянки по пр.50-річчя СРСР, 151-Б у м.Харкові від 31.01.2003р. скінчився -06.09.2008р.
Крім цього , встановлено факт самовільного зайняття додаткової земельної ділянки загальною площею 0,0140 га для розміщення літнього майданчику кафе з навісом.
Під час обстеження земельної ділянки проводилась фотозйомка та здійснювався контрольний замір площі і ділянки інженером - геодезистом за допомогою електронного тахеометру NTS-355R+ зав. № S 12038 (свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки ННЦ "Інститут метереології" № 77 від 20.01.2009р.) з урахуванням вимог ст.ст. 1, 34 Закону України "Про землеустрій".
04 червня 2010 року, Головним управлінням Держкомзему у Харківській області проведено перевірки дотримання вимог земельного законодавства, за результатами яких також встановлено, що ТОВ “Ліля” самовільно зайнято земельну ділянку по пр.50-річчя СРСР, 151-Б в м. Харкові, загальною площею 0,5915 га для експлуатації та обслуговування складських приміщень та розважального комплексу “Армагедон” та земельну ділянку по пр.50-річчя СРСР, 151-Б в м. Харкові, загальною площею 0,0140 га для експлуатації та обслуговування літнього майданчику кафе з навісом, що є порушенням ст.. 125 Земельного кодексу України.
За результатами перевірки, 04 червня 2010 року першому відповідачу видано приписи № 340121,340081, та № 340043 про усунення виявлених порушень та винесено постанову про накладення адміністративного стягнення № 340030.
Враховуючи вказані порушення позивач звернувся до суду з вимогою про звільнення першим відповідачем земельних ділянок по пр.50-річчя СРСР, 151-Б в м.Харкові, загальною площею 0,5915 га,та загальною площею 0,0140 га.
На підставі рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 29.06.2004р. по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю фірми “Ліля” до Харківської міської ради про визнання права власності за заявою позивача КП “Харківське міське БТІ” зареєструвало право власності за товариством з обмеженою відповідальністю фірмою “Ліля” на самочинно збудовану ТОВ фірмою “Ліля” будівлю, яка розташована за адресою: м. Харків, пр. 50-річчя СРСР №151-В (загальна площа 912 кв.м.), в якому знаходиться розважальний центр.
Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 02 грудня 2009 року по справі №22-ц-5780/2009 вищевказане рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова суду від 29 червня 2004 року скасовано, провадження у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю фірми “Ліля” до Харківської міської ради про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно -закрито.
28.11.2006 року між відповідачами - ТОВ “ОКТАДА” (другий відповідач) та ТОВ “Ліля”(перший відповідач) укладено договір купівлі-продажу від 28.11.2006р., який посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_1. та зареєстрований в реєстрі за номером 5480 від 28 листопада 2006 року, відповідно до якого продавець - ТОВ “ОКТАДА” передає у власність покупцю - ТОВ “Ліля”2/3 частини нежитлової будівлі літ. “Ж-3”, загальна площа будівлі складає 2004,4 кв.м., що розташована по пр. Пьятидесятиріччя СРСР, буд. № 151-В у м.Харкові.
Пунктом 2 зазначеного договору купівлі-прожажу встановлено, що частина нежитлової будівлі належить продавцю на праві власності на підставі Рішення третейського суду від 14.11.2006р., підпис на якому посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_2. 14.11.2006р. за реєстром № КДП -3375, затвердженого наказом Господарського суду Харківської області від 22.11.2006р. по справі № 47/672-06. Право власності зареєстроване КП “Харківське міське бюро технічної інвентаризації” згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 12658614 від 17.11.2006р., реєстраційний номер 16894269, номер запису 1610 в книзі 1.
Постановою Вищого господарського суду України від 11.03.2010р. касаційну скаргу Харківської міської ради по справі № 47/672-06 задоволено та скасовано ухвалу господарського суду Харківської області від 22.11.2006р., якою було видано наказ про визнання за ТОВ “ОКТАДА” право власності на 2/3 частки у нежитловій будівлі літ. “Ж-3”загальною площею 2004,4 кв.м, що розташована у м. Харків, пр. 50-річчя СРСР №151-В.
Враховуючи викладені обставини позивач просить визнати недійсним договір купівлі-продажу від 28.11.2006р., укладений між ТОВ “ОКТАДА” та ТОВ “Ліля” та анулювати правову реєстрацію права власності за ТОВ “Ліля” на 2/3 частини нежитлової будівлі літ. “Ж-3” загальна площа будівлі складає 2004,4 кв.м., що розташована по пр. П'ятдесятиріччя СРСР, буд. № 151-В у м. Харкові.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог в частині визнання недійсним договору купівлі - продажу нежитлової будівлі від 28.11.2006р., укладений між ТОВ “ОКТАДА”( другим відповідачем у справі) та ТОВ “Ліля” (першим відповідачем у справі) та посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_1., реєстраційний № 5480, відповідно до якого ТОВ “ОКТАДА”, як продавець передала у власність покупцю ТОВ “Ліля”2/3 частини нежитлової будівлі літ. “Ж-3”,загальна площа будівлі складає 2004,4 кв.м., що розташована по пр. П'ятдесятиріччя СРСР, буд. № 151-В у м. Харкові суд виходить з наступного.
У відповідності до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ст. 658 Цивільного кодексу, право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару.
Згідно частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити Цивільному Кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, моральним засадам суспільства, а у випадку недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені цією статтею, це є підставою для визнання недійсності правочину відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Частиною 3 цієї статті встановлено, що виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення.
У відповідності до ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.
Як вбачається з матеріалів справи, 15.11.2004 року за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю фірми “Ліля” (першого відповідача у справі) за заявником КП “Харківське міське БТІ”(третім відповідачем у справі) на підставі рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 29.06.2004р. по справі № 2-1851, було зареєстровано право власності на нежитлову будівлю, літ “Ж-2 ”, загальною площею 912 кв.м., яка розташована за адресою: м. Харків, пр. 50-річчя СРСР №151-В (загальна площа), в якому знаходиться розважальний центр.
Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 02.12.2009 року по справі №22-ц-5780/2009 вищевказане рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова суду від 29.06.2004р. скасовано, провадження у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю фірми “Ліля” до Харківської міської ради про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно - закрито.
17.11.2006 року право власності на вищезазначену нежитлову будівлю на підставі Рішення третейського суду від 14.11.2006 року, наказу Господарського суду Харківської області від 22.11.2006 року по справі № 47/672-06, договору купівлі-продажу, посвідченого 28.11.2006 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_1., реєстраційний № 5480, було зареєстровано КП “Харківське міське бюро технічної інвентаризації”(третім відповідачем у справі) за ТОВ “Ліля”(першим відповідачем у справі), реєстраційний номер 16894269.
Постановою Вищого господарського суду України від 11.03.2010 р. касаційну скаргу Харківської міської ради по справі № 47/672-06 задоволено, скасовано ухвалу господарського суду Харківської області від 22.11.2006р., якою було видано наказ про визнання за ТОВ “ОКТАДА”право власності на 2/3 частки у нежитловій будівлі літ. “Ж-3”загальною площею 2004,4 кв.м, що розташована у м. Харків, пр. 50-річчя СРСР №151-В.
З листа КП “МіськБТІ” від 16.12.2009 р. № 5430 вбачається, що реєстрація права власності на нежитлову будівлю літ. “Ж-2”загальною площею 912,0 кв.м. за адресою: м. Харків, пр. 50-річчя СРСР №151-В, скасована; реєстрація права власності на нежитлову будівлю літ. “Ж-3”загальною площею 2004,4 кв.м. за адресою: м. Харків, пр. 50-річчя СРСР №151-В, анульована.
Як зазначив перший відповідач у відзиві на позов Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 31 березня 2010 року визнано незаконними дії КП “Харківське міське БТІ” щодо анулювання реєстрації права власності літ. “Ж-3”, загальною площею 2004,4 кв.м., розташовану за адресою : м. Харків, пр. 50-річчя СРСР, буд. № 151-В та зобов'язано КП “Харківське міське БТІ” відновити у реєстрі прав власності на нерухоме майно запис про реєстрацію права власності ТОВ фірма “Ліля”на нежитлову будівлю літ. “Ж-3”, загальною площею 2004,4 кв.м., розташовану за адресою : м. Харків, пр. 50-річчя СРСР, буд. № 151-В.
Проте, як зазначили представники сторін у судовому засіданні зазначена постанова Харківського окружного адміністративного суду від 31 березня 2010 року законної сили не набрала, у зв'язку з її оскарженням в апеляційному порядку.
Такі обставини, а саме факт скасування вищезазначених судових рішень якими визнавалось право власності на спірні об'єкти нерухомості унеможливлюють посилання на ці рішення як на підставу набуття (визнання) права власності на спірне майно. Отже господарський суд, вирішуючи питання про наявність чи відсутність у продавця за спірним договором права власності на спірне майно на момент укладення договору, приймає до уваги інші матеріали, які є у справі.
З цих матеріалів вбачається, що відповідно до наказу Держбуду України від 20.01.2004 року № 8 “Проектування. Склад, порядок розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва ДБН А. 2. 2-3- 2004”реконструкція - перебудова існуючих об'єктів виробничого та цивільного призначення, пов'язаного з удосконаленням виробництва, підвищення його техніко - економічного рівня та якості вироблюваної продукції, поліпшенням умов експлуатації та проживання, в якості послуг, зміною основних техніко-економічних показників (кількість продукції), потужність, функціональне призначення, геометричні розміри.
Рішенням 2 сесії Харківської міської ради 5 скликання від 31.05.2006р. №38/06 “Про вирішення деяких питань у галузі містобудування та земельних відносин” виконавчому комітету Харківської міської ради доручено здійснювати надання дозволу на будівництво об'єктів містобудування (нове будівництво, реконструкцію, реставрацію, капітальний ремонт, благоустрій об'єктів містобудування, розширення і технічне переоснащення об'єктів) фізичним та юридичним особам незалежно від форми власності на земельних ділянках, що належать цим особам на праві власності чи користування, у випадках, якщо будівництво не потребує зміни меж чи цільового призначення ділянки, або якщо будівництво, у відповідності до чинного законодавства України, не потребує надання земельної ділянки.
Проте, позивачем - Харківською міською радою будь - яких рішень щодо надання дозволу ТОВ “Ліля”(першому відповідачу у справі) не приймалось, дозволу на проведення реконструкції не надавалось, тобто була проведена самовільна реконструкція приміщень будівлі.
Також суд приймає до уваги, що факт самочинного будівництва визнається і усіма учасниками судового процесу в судовому засіданні, в т.ч. прокурором, позивачем та першим відповідачем.
За таких обставин, до спірного об'єкту підлягають застосуванню норми ст. 376 Цивільного кодексу України. Згідно ч.ч.1, 2 зазначеної статті житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Отже, викладене свідчить, що другий відповідач на момент укладення договору купівлі-продажу не мав право на продаж спірного майна, оскільки воно є об'єктом самочинного будівництва, а не об'єктом права власності.
Відповідно, другий відповідач не будучи власником майна не мав права укладати спірний договір купівлі-продажу, оскільки це суперечить вимогам ст. 658 Цивільного кодексу України (право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару).
За таких обставин, зміст договору купівлі-продажу 2/3 нежитлової будівлі літ. "Ж-3", загальною площею 2004,4 кв.м., що розташована по проспекту П'ятдесятиріччя СРСР, буд. № 151-В у м. Харкові, посвідченого 28.11.2006 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_1., реєстраційний № 5480 є таким, що суперечить цьому Кодексу (ст.658 Цивільного кодексу України), іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, а отже є недійсним відповідно до ч.1 ст. 203, ст. 215 Цивільного кодексу України.
Всупереч вимог ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України (судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень) перший відповідач у відзиві на позов обґрунтованих заперечень з приводу недійсності договору не висунув та доказів його дійсності не надав.
Проте, з матеріалів справи вбачається, що відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру, серія АД № 614378 від 09.07.2007 року, 06.02.2007 року було здійснено державну реєстрацію припинення ТОВ “Октада” (другого відповідача у справі).
Відповідно до вимог частин 1, 3 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
Відповідно до частини 6 статті 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо підприємство чи організацію, які є сторонами, ліквідовано.
З огляду на зазначене, колегія суддів вважає за необхідне припинити провадження у справі в частині визнання зазначеного договору недійсним.
Стосовно позовних вимог Харківської міської ради, в якій позивач просить суд анулювати правову реєстрацію права власності за ТОВ “Ліля”( першого відповідача у справі) на 2/3 частини нежитлової будівлі літ. “Ж-3”, загальна площа будівлі складає 2004,4 кв.м., що розташована по пр. П'ятидесятиріччя СРСР, буд. № 151-Б м. Харкові, суд зазначає наступне.
У відповідності зі ст. 16 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу; суд може захистити таке право та інтерес способами, що встановлені договором або законом.
В даному разі предмет позову в частині вимог про анулювання правової реєстрації права власності за ТОВ “Ліля”(першим відповідачем у справі) на 2/3 частини нежитлової будівлі літ. “Ж-3”, загальна площа будівлі складає 2004,4 кв.м., що розташована по пр. П'ятидесятиріччя СРСР, буд. № 151-В у м. Харкові не відповідає способам захисту права, передбаченим законом. Такий спосіб захисту не міститься в переліках способів захисту права, що визначені в ст.16 Цивільного кодексу України та ст.20 Господарського кодексу України, не передбачений він й іншими нормами права. Це свідчить про відсутність у суду правових підстав для застосування обраного позивачем способу захисту права і унеможливлює задоволення позову в частині такого предмету.
В силу ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Набуття права власності врегульовано главою 24 Цивільного кодексу України, згідно зі ст. 328 якої право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Ст. ст. 182, 657 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення, а також договори купівлі-продажу нерухомого майна підлягають державній реєстрації.
Тобто, згідно з цивільним законодавством для набуття права власності щодо нерухомого майна визначальним, окрім його створення або укладення договору про відчуження, є державна реєстрація.
Відповідно до п. 1.4 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 р. № 7/5, державна реєстрація прав власності на нерухоме майно -це внесення запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно у зв'язку з виникненням, існуванням або припиненням права власності на нерухоме майно, що здійснюється БТІ за місцезнаходженням об'єктів нерухомого майна на підставі правовстановлювальних документів за кошти особи, яка звернулась до БТІ.
Видача свідоцтва про право власності передбачена у п. 6 вказаного Положення, що регулює оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна, яке здійснюється місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, державними органами приватизації, Державним управлінням справами на житлові та нежитлові об'єкти. При цьому БТІ може лише за дорученням вказаних органів проводити підготовку документів для видачі свідоцтв.
З аналізу вказаних норм вбачається, що видачу свідоцтва про право власності не можна ототожнювати з державною реєстрацією такого права, свідоцтво про право власності є лише документом, яким оформлюється відповідне право, але не є правочином, на підставі якого це право виникає, змінюється або припиняється.
Господарським судом також встановлено, що Комунальним підприємством “Харківське міське бюро технічної інвентаризації” була анульована за ТОВ “Ліля” (першим відповідачем у справі) реєстрація права власності на нежитлову будівлю літ. “Ж-3”загальною площею 2004,4 кв. м., по проспекту П'ятдесятиріччя СРСР, 151- В.
Суд зазначає, що оскільки свідоцтво про право власності не має статусу акта державного чи іншого органу в розумінні п. 1 ч. 1 ст. 12 ГПК України, отже не може виступати предметом спору, тобто позивач обрав невірний спосіб захисту, тому в задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.
Стосовно позовних вимог Харківської міської ради в частині зобов'язання ТОВ “ЛІЛЯ” (першого відповідача у справі) звільнити земельну ділянку площею 0,5915 га по пр. 50- річчя СРСР, 151-В у м. Харкові шляхом знесення та демонтажу розташованої на ній нежитлової будівлі літ. “Ж-3” загальною площею 2004,4кв.м. та земельної ділянки 0,0140 га по пр. 50- річчя СРСР, 151-В у м. Харкові шляхом знесення та демонтажу літнього майданчику кафе та іншого нерухомого майна, повернути територіальній громаді м. Харкова в особі Харківської міської ради (61200, м. Харків, майдан Конституції, 7, код 04059243) з приведенням земельної ділянки у придатний для використання стан, суд зазначає наступне.
Приписи ст. 13 Конституції України визначають, що від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.
Відповідно ст.ст. 142-145 Конституції України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об'єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальної громади через органи самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень. Права органів самоврядування захищаються у судовому порядку.
Відповідно до ст. 60 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.
Згідно з п. 34 ч. 1 с. 26 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” вирішення відповідно до Закону питань регулювання земельних відносин є виключною компетенцією пленарних засідань сільських, селищних, міських рад, а тому, Харківська міська рада має право визначати особливості землекористування.
Відповідно до п. 5 ст. 16 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.
Згідно із ст. 9 Земельного кодексу України до повноважень Харківської міської ради належить розпорядження землями територіальної громади міста Харкова, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу, а також вирішення інших питань в галузі земельних відносин відповідно до Закону.
Статтею 116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.
В силу ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого само врядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
Як визначено ст. 13 Закону України “Про оренду землі”, договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Відповідно до ч. 3 ст. 16 Закону України “Про оренду землі” сторони укладають договір оренди землі лише у разі згоди орендодавця передати земельну ділянку в оренду.
Згідно з ч. 1 ст. 19 Закону України “Про оренду землі” строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років.
Договір оренди землі припиняється, відповідно до ч. 1 ст. 31 Закону України “Про оренду землі”, зокрема, в разі закінчення строку, на який його було укладено.
Відповідно ст. 34 Закону України “Про оренду землі” у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором.
У відповідності до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
З матеріалів справи вбачається, що 31.01.2003 року між Харківською міською радою (далі - орендодавець, позивач у справі) та ТОВ -фірмою “Ліля”(далі -орендар, перший відповідач у справі) був укладений договір оренди земельної ділянки, відповідно до умов якого орендодавець (позивач у справі) надав орендарю (першому відповідачу у справі) в оренду строком до 06 вересня 2008 року земельну ділянку за адресою: м. Харків, проспект 50 річчя СРСР, 151 б загальною площею 0,5915га, в тому числі, під забудовою 0,0071 га, інших угідь - 0,5844 га.
Відповідно до статті 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Особи, які здійснили або здійснюють самочинне будівництво нерухомого майна, не набувають права власності на нього.
Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.
У відповідності до ст.152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
В даному разі сторонами був визначений строк дії договору оренди землі - до 06 вересня 2008 року
За приписами п.6.2 договору оренди землі, після його припинення до підписання акту прийому-передачі, орендар (переший відповідач у справі) зобов'язаний привести земельну ділянку у придатний для подальшого використання стан, приведення у придатний стан включає в себе благоустрій території та знесення будівель та споруд, розташованих на земельній ділянці.
Стаття 530 Цивільного кодексу України передбачено строк (термін) виконання зобов'язання. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню за настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Викладені обставини приводять суд до висновку, що договір оренди земельної ділянки від 31.01.2003 року, реєстраційний № 8501/03 припинив свою дію 06.09.2008 року, отже земельна ділянка мала бути повернута першим відповідачем позивачеві до 07.09.2008 р. Невиконання цього обов'язку є порушенням прийнятих на себе першим відповідачем зобов'язань (порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) -ст.610 Цивільного кодексу України).
Згідно абз.2 ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, ч.2 ст.20 Господарського кодексу України суд може захистити цивільне право або інтерес способами, що встановлені договором або законом.
Відповідно п.5 ч.2 ст. 16 Цивільного кодексу України та ч.2 ст.20 Господарського кодексу України належним способом захисту порушеного права в даному разі є примусове виконання обов'язку в натурі (присудження до виконання обов'язку в натурі).
Отже в даному разі позовні вимоги до першого відповідача про примусове виконання ним своїх обов'язків за договором оренди земельної ділянки від 31.01.2003 року, реєстраційний № 8501/03 в частині повернення земельної ділянки орендодавцеві (позивачеві) є законними і обґрунтованими і підлягають задоволенню.
Суд критично оцінює посилання першого відповідача на положення ст. 33 Закону України "Про оренду землі", які, на його думку, свідчать про поновлення договору оренди мотивовані тим, що перший відповідач користується земельною ділянкою після закінчення строку дії договору за відсутністю письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку дії договору оренди.
Суд не вбачає правових підстав для застосування цієї норми виходячи з такого.
Відповідно до п. 34 ст. 26, п. 2 ст. 77 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні ” питання регулювання земельних відносин (у тому числі надання земельної ділянки в оренду та поновлення договору оренди земельної ділянки) вирішується на пленарному засіданні ради - сесії, а спори про поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, вирішуються в судовому порядку.
Таким чином, законодавством передбачено, що способом волевиявлення ради, яка здійснює право власності від імені відповідної територіальної громади щодо регулювання земельних відносин, є прийняття рішення сесії.
Отже, відповідно до положень земельного законодавства України необхідною умовою укладення, зміни та поновлення договору оренди земельної ділянки, яка перебуває у державній або комунальній власності, є наявність відповідного рішення органу місцевого самоврядування.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується представниками сторін, Харківською міською радою рішення щодо пролонгації або укладення договору оренди земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування нежитлових будівель по проспекту 50 річчя СРСР, 151-В міста Харкова, не приймалось.
Підставою для відмови в застосуванні цих положень закону, є відсутність рішення компетентного органу про поновлення договору оренди. Останнє є необхідною умовою поновлення договору оренди землі відповідно ст. 33 Закону України "Про оренду землі". Суд зауважує, що положення цієї норми не є тотожними відповідним нормам ст. 764 Цивільного кодексу України та ст. 17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”про подовження договору найму (оренди) майна. В останніх встановлено, що у відповідних випадках “договір вважається поновленим”, натомість в даному разі ст. 33 Закону України "Про оренду землі" встановлено,що договір підлягає поновленню ”. Тобто статтею 33 Закон України "Про оренду землі" передбачено не автоматичний порядок поновлення договору оренди земельної ділянки в разі відсутності заперечень з боку сторін, а лише визначено обставини за яких компетентною особою має бути прийняте таке відповідне окреме рішення про поновлення договору. Самого ж рішення така норма ст. 33 не замінює. Не передбачає вона і автоматичної зміни первісного рішення ради, яке було підставою для надання в оренду земельної ділянки, в частині встановлених в договорі строків оренди.
Врахувавши викладене та те, що особи, які здійснили самочинне будівництво на земельній ділянці за адресою: по проспекту 50 річчя СРСР, 151-В міста Харкова не є власниками цих об'єктів, що знаходження на земельній ділянці, є порушення прав та охоронюваних законом інтересів Харківської міської ради (позивача у справі), до повноважень якої належать функції щодо розпорядження землями територіальної громади міста Харкова, а відтак, саме ТОВ -фірма “Ліля” (перший відповідач у справі), як попередній користувач земельної ділянки, зобов'язаний за приписами п.6.2 договору оренди землі, привести її у стан, придатний для її подальшого використання позивачем, що включає в себе благоустрій території та знесення будівель та споруд, розташованих на земельній ділянці.
При винесені даного рішення, суд також враховує, що перший відповідач використовує земельну ділянку з порушенням вимог природоохоронного законодавства, санітарних норм.
В підтвердження викладеного прокурором до суду надано акт від 19.11.2008 року, складений представниками Комплексу "Харківводовідведення", АТ "Укрпромсільгоспекспорт", РЕУ Фрунзенського району м. Харкова; акт, складений 26 серпня 2009 року представниками КП "Комплекс по експлуатації об'єктів водозниження та зливневої каналізації", РЕУ, РЕУ 2; яким встановлено, порушення ТОВ фірмою “Ліля” (першим відповідачем у справі) правил користування системами водоочищення, внаслідок чого, було затоплено земельні ділянки сусідніх землекористувачів (АТ "Укрпромсільгоспекспорт"), які розташовані поряд із земельними ділянками, які використовуються ТОВ фірмою “Ліля” ( першим відповідачем у справі). Першому відповідачу видано припис з вимогою припинити засипку водовідвідної канави та зливневої каналізації.
Відповідно до ч. 3 ст. 5 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання, інші учасники відносин у сфері господарювання мають здійснювати свою діяльність у межах встановленого господарського правопорядку, додержуючись визначених законодавством вимог.
З наданих суду доказів, доданих до матеріалів справи, вбачається, що перший відповідач продовжує використовувати земельні ділянки та здійснює за вказаними адресами підприємницьку діяльність, чим створює загрозу охороні навколишнього середовища.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги позивача в частині зобов'язання ТОВ “ЛІЛЯ” (першого відповідача у справі) звільнити земельну ділянку площею 0,5915 га по пр. 50- річчя СРСР, 151-В у м. Харкові шляхом знесення та демонтажу розташованої на ній нежитлової будівлі літ. “Ж-3” загальною площею 2004,4кв.м. та земельної ділянки 0,0140 га по пр. 50 - річчя СРСР, 151-В у м. Харкові шляхом знесення та демонтажу літнього майданчику кафе та іншого нерухомого майна, повернути територіальній громаді м. Харкова в особі Харківської міської ради (61200, м. Харків, майдан Конституції, 7, код 04059243) з приведенням земельної ділянки у придатний для використання стан обґрунтованими, підтвердженими належними доказами по справі та такими, що підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на першого відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, п. 12 Перехідних положень, 212 Земельного кодексу України, ст. 13, 16, 19, 33 Закону України "Про оренду землі", ст. 26, 60, 77 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, ст.ст. 9, 116, 124, Земельного кодексу України статтями 207 Господарського кодексу України, ст. 203, 207, 215, 216, 328, 377, 655, 658, 764, 777 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 33, 43, 47, 49, п. 6 ст. 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів -
Позов задовольнити частково.
Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю фірму “ЛІЛЯ” (код 21212657, 61000, м. Харків, пр-т 50-річчя СРСР, 151-В) звільнити земельну ділянку площею 0,5915 га по пр. 50- річчя СРСР, 151-В у м. Харкові шляхом знесення та демонтажу розташованої на ній нежитлоої будівлі літ. “Ж-3”загальною площею 2004,4кв.м. та земельну ділянку 0,0140 га по пр. 50- річчя СРСР, 151-В у м. Харкові шляхом знесення та демонтажу літнього майданчику кафе та іншого нерухомого майна, повернути територіальній громаді м. Харкова в особі Харківської міської ради (61200, м. Харків, майдан Конституції, 7, код 04059243) з приведенням земельної ділянки у придатний для використання стан.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірму “ЛІЛЯ” (код 21212657; адреса: 61000, м. Харків, пр-т 50-річчя СРСР, 151-В) на користь державного бюджету України (одержувач коштів - УДК в м. Харкові, № рахунку 31110095700002, код ЄДРПОУ 24134490, код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності банку 095, банк одержувача - Головне управління Державного казначейства України у Харківській області, МФО 851011)85,00 грн. державного мита.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірму “ЛІЛЯ” (код 21212657; адреса: 61000, м. Харків, пр-т 50-річчя СРСР, 151-В) на користь держбюджету України 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, одержувач коштів - УДК у м. Харкові, № рахунку 31219264700002, код ЄДРПОУ 24134490, код бюджетної класифікації 22050003, символ звітності банку 264, банк одержувача - ГУДКУ у Харківській обл., МФО 851011.
В частині позовної вимоги щодо анулювання правової реєстрації права власності за ТОВ “Ліля” на 2/3 частини нежитлової будівлі літ. “Ж-3” загальна площа будівлі складає 2004,4 кв.м., що розташована по пр. П'ятдесятиріччя СРСР, буд. № 151-В у м. Харкові - в задовленні позову відмовити.
В частині позовної вимоги щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу від 28.11.2006р., укладений між ТОВ “ОКТАДА” та ТОВ “Ліля” та посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_1., зареєстрований в реєстрі за номером 5480 28.11.21006р. провадження у справі припинити.
Головуючий суддя Аюпова Р.М.
суддя Бринцев О.В.
суддя Погорелова О.В.
Рішення оформлено згідно з вимогами ст. 84 ГПК України
та повний текст рішення складено та підписано 31 січня 2011 року
справа № 57/46-10